"ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ", план - конспект позакласного заняття

Тема:       ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ
Мета:       Прививати дітям любов до рідного краю, до України, вчити поваги до старших, до себе, до всіх людей, розвивати пам’ять, мислення, увагу, уяву, естетичний смак, допитливість.
Обладнання та оформлення: Музичні файли, ноутбук, квіти, вишивані рушники, серветки, портрети Шевченка і Франка, інших письменників і поетів, діячів культури України, ілюстрації.
                                                             Хід роботи:

Ведучий (вчитель): Сьогодні ми з вами поговоримо про любов до рідної землі, країни, до нашої України. Прочитайте, будь ласка, гасло, яке на фліпчарті. (один з учнів читає вголос):

• Поете мій! Клятвою гордо клянусь

Слова ці знаменом нести до загину,

Слова ці вишневі з запечених уст:

«Любіть Україну! Любіть Україну!»

                                / В. Сосюра /

• Цю тему вибрано не випадково. Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. То маленька батьківщина кожної людини, де живуть мама, тато,  бабуся, дідусь, сестри, брати. І якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас – вийде наша велика держава Україна. Що ж таке Україна?

    Україна – це наша земля, рідний край з мальовничою природою, історією, чарівними піснями, легендами, казками і мудрими, талановитими людьми. Це велика держава і живуть в ній різні народи. Крім українців нашу землю заселяють люди різних національностей: росіяни, білоруси, поляки, чехи, молдавани, румуни, євреї, греки, інші. І всі вони знайшли у нашому краї свою батьківщину.

   Україна – це земля наших батьків, наших предків. Багато століть назад предки українського народу називались антами. А ще їх називали слов’янами (це і українці, і росіяни, і болгари, інші народи, які мають спільні корені). Слов’яни, які жили по Дніпру та в Києві, називалися полянами (від чистих полів); ті, що жили в лісах – древлянами; біля річки Полоти – половчани; по річці Буг – бужани і т.п. Жили вони племенами, вирішували разом свої проблеми.

   До цього часу відносять й початок історії міста Києва.

1 учень:Давно це було. Так давно, що й сказати страшно. Розкинулась серед могутніх дерев та буйного різнотрав’я прекрасна квітуча долина, а серед тієї долини  

                 Вилася широка могутня ріка. Коли сонце підіймалось високо над обрієм, долина ця неначе оживала: хилили красиві голови квіти під подувом вітерця,   

                 Тягнулись до сонечка листочки, шепотіла щось лагідно хвиля.

                       Одного дня на горі край долини з’явились чотири постаті. Це прийшли сюди три брати – Кий, Щек і Хорив з сестрою своєю – Либідь. Замилува –

                 лися вони казковою красою долини, стояли, неначе зачаровані. І сказав тоді старший брат, Кий:

• Бути тут місту великому! Жити тут народові преславному!

А невдовзі і справді виросло місто, збудоване руками трьох братів. І назвали те місто на честь старшого брата – Києвом.

Отак і з’явились наші давні предки – слов’яни, оселились на цій благословенній землі і заснували державу – Київську Русь.

Сьогодні вже немає тієї держави, але є наша Україна. А Дніпро, як і тисячі років тому, несе свої води між берегами, на яких розкинувся Київ,

                 столиця нашої держави.

Ведучий:Багато славних, героїчних сторінок знає історія нашої Батьківщини. Це і Запорізька Січ з гордими довгочубими козаками, це і Галицько – Волинське

                  князівство, і легендарні опришки з отаманом Олексою Довбушем, і січове стрілецьке військо. А  чи знаєте ви, чи чули про велике місто Львів? А чому         

                  воно так називається?! Князь Данило Галицький збудував його і назвав на честь свого сина Лева. А ще на українській землі є древній Галич, Хмель –

                 ницький, Вінниця, Косів, Тернопіль та багато – багато інших міст і сіл. Славиться наша Україна містами, славиться вона й талантами.

2 учень:        Я не мислю України

                      Поза простором і часом,

                      Я люблю її долини,

                      Дніпр, оспіваний Тарасом.

                     І її гаї веселі,

                     Що як воїни на чатах,

                     І оновлені оселі

                    Понад Бугом і в Карпатах,

                    Спів на тихій полонині

                    І гуцула ніжну мову,

                    Землю ту, де і понині

                   Пісню чуємо Франкову.

Ведучий:  Хто не знає всесвітньовідомого Кобзаря Тараса Шевченка, великого Каменяра Івана Франка? Їхні вірші покладено в основу багатьох пісень. Зараз ми

                  почуємо кілька уривків з цих віршів – пісень, крилатих фраз.

3 учень:   Реве та стогне Дніпр широкий,

                  сердитий вітер завива;

                  додолу верби гне високі,

                  горами хвилю підійма.

4 учень:   Як умру, то поховайте

                 мене на могилі,

                 серед степу широкого

                 на Вкраїні милій.

                 Щоб лани широкополі,

                 і Дніпро, і кручі

                 було видно, було чути

                 як реве ревучий.

5 учень:  Книги – морська глибина:

                 Хто в них пірне аж до дна,

                 Той, хоч і труду мав досить,

                 Дивнії перли виносить.

6 учень:  Ой ти, дівчино, з горіха зерня,

                  Чом твоє серденько – колюче терня?

                 Чом твої устонька – тиха молитва,

                 А твоє слово остре, як бритва?

Ведучий: Скільки їх є, славних синів і дочок України! Письменники і поети Леся Українка, Ліна Костенко, Софія Русова, Степан Пушик, Котляревський, Ма –

                  лишко; композитори Лисенко, Січинський; лицарі Богдан Хмельницький, Петро Сагайдачний, Максим Залізняк, Іван Мазепа, Устим Кармелюк. А

                 актриса Марія Заньковецька, співак Сливоцький, режисер Олександр Довженко, історики Микола Костомаров, Михайло Грушевський…Хіба усіх пе –

                  рерахуєш?!Воно й не дивно: хіба можна не бути талановитим у нашому благодатному краї, де співає сама природа!

7 учень:   Якби не ви, мої ліси і луки,

                  Якби не ви, джерела поміж трав,

                Я б мучився від чорної розлуки,

                 Я б від черствої спраги умирав.

8 учень:  Хвала життю! Хвала джерелам чистим,

                Зеленим лукам, травам і лісам,

                Що гомоніли наді мною листом,

                Що цвіт землі давали небесам.

9 учень:  Що дарували голоси і тіні,

                Що колисали думи і слова,

                Що поруч з нами, в нас, на Україні

               Душа і пісня споконвік жива!

Ведучий:  Так заспіваймо пісень, якими так багата наша мати – Україна!

(Діти співають пісні, уривки з вивчених пісень)

Ведучий:  А скільки легенд, байок народилося на схилах Карпатських гір! Деякі з них ми вам зараз розповімо.

 

Легенда про гайдуцький скарб

10 учень:   Колись жили серед гір гайдуки – люди, що мстили деяким багатіям за знущання з людей. Якось вони підпалили замок одного графа. А в цього графа була дуже вродлива донька. Але вона його ніколи не бачила, бо батько остерігався її і торимав замкненою. Коли замок загорівся, дівчина почала розпачливо кричати, кликати на допомогу. Але граф кинувся рятувати не доньку, а скарб – діаманти, самоцвіти, мішки з золотом. І замок упав на нього. Потім гайдуки знайшли в попелі скарб: вогонь його не зачепив. Та ці багатства були политі невинною кров’ю красуні, яка згоріла. Її білий попіл перетворився на білу квітку з м’якими оксамитовими пелюстками. Та квітка відтоді охороняє скарб, до якого ніхто не має права приступити. Люди назвали цю квітку – едельвейс, шовкова косиця.

 

Легенда про підсніжник

11 учень:  Коли Адам і Єва були вигнані з раю, на землі панував холод, падав сніг. Єва дуже змерзла. Щоб її втішити, подати надію на кращі часи, кілька сні –

                  Жинок перетворилися у ніжні білі квіти, які Єва назвала підсніжниками.

 

Легенда про ряст

12 учень:  Його ще називають кониками, кокірчиками, кукурічками, півниками.

                        В одному пралісі жила відьма. Цілими ночами моталася вона на мітлі, а вдосвіта верталася до своєї хатинки на курячих ніжках, щоб відпочити.

                   Ляже і тільки задрімає, як тут півень закукурікає. Розсердилася відьма на півня, що спати не дає, й перетворила його на квітку, яка ще й тепер схожа

                  на півникову голову.

Ведучий:  От які гарні оповідки знають і бережуть люди нашого краю, нашої батьківщини, імення якій – Україна. Наше минуле писане кров’ю і сльозами, пра –

                   цею і піснями. Не одні загарбанці хотіли поневолити Україну – бо ж красива, багата, квітуча, - та, слава Богу, воля знову усміхалася нам. А тепер бе –

                  режімо свій край, бо батьківщина в нас одна, як одне сонце, небо, мати, як одне життя.

13 учень:  Є в мене червона улюблена ружа,

                   Якої не зріже ні спека, ні стужа – Україна!

14 учень:  Є в мене колиска і слово ласкаве,

                 Ім’я мого серця ясне, величаве – Україна!

15 учень:  Глумилися з мене, стріляли у мене

                 За те, що беріг я кохане наймення – Україна!

16 учень:  Тепер не боюся вкраїнцем назватись,

                  Бо вільна навіки зоря моя-мати – Україна!

Лунає пісня «Рости, рости, черемшино». Діти танцюють парами.

Ведучий:  Де зелені хмари яворів зупинили неба синій став

                 На стежині сонце я зустрів, привітав його і запитав:

• Всі народи бачив ти з висот, всі долини і гірські шпилі.

Де ж найбільший на землі народ? Де найкраще місце на землі?

Сонце усміхнулося здаля: - Правда, все я бачу з висоти.

Всі народи рівні, а земля там найкраща, де вродився ти!