Родинний вогник "Добро-це коло, в середині якого є краса"

Тема заходу: Добро-це коло, в середині якого є краса

Мета заходу: згуртовувати учнівський та батьківський колективи; розвивати в учнів почуття обов’язку перед родиною, старшими і молодшими членами сім’ї; вчити продовжувати сімейні традиції, розвивати почуття родинності, відповідальності за своїх батьків; доброзичливість, уміння співчувати, допомагати;  розвивати вміння виразного читання, творчі та акторські здібності, вміння самостійно опрацьовувати матеріал, взаємоповагу в колективі ,формувати уміння керувати своїми емоціями; виховувати любов та повагу до своєї родини, потребу в чуйності, людяності, співчуття до ближніх, бажання робити їх щасливими;допомогти дітям зрозуміти, що родина є найвищою цінністю в житті людини, про роль батьків у дитячому житті.

Обладнання:комп’ютерна презентація «Добро-це коло, в середині якого є краса», карта міста Доброти (у вигляді серця), матеріали для досліду, музичне оформлення, відео з роздумами дітей, дитячі есе.

Форма проведення: родинний вогник

Перебіг заходу:

Девіз: Мудрець сказав: «Краса врятує світ!» 

Але уже на протязі століть 

Панує істина проста: 

«Наш світ врятує доброта». 

І. Організаційна частина

1. Вправа «Літературне мереживо» в супроводі комп’ютерної презентації:

Слова Сухомлинського ( слайди 1,2,3), (звучить ніжна мелодія)

Від рідної хати дитину

Веде у широкий світ

Ота єдина стежина,

Що дарує красу і цвіт.

Іди по тій стежці, дитино,

Даруй любов і тепло,

І пам’ятай, ти – людина!

Вчись, думай, твори добро!(4)

Учень.Вас запитаю, де живе добро?

І як знайти до нього ту стежину?

Посеред багатьох в житті доріг,

Малесенькую стежечкуєдину. (5)

Як відшукать добро, йогосліди?

Як доторкнутися до нього вчасно? (6)

Бонавіть в темряві життєвих тупіків,

Воногорить для нас так ясно! (7)

І як не втратити добро, а пронести?

Як дарувати його всім, кому потрібно? (8)

Його чекають й ранньої весни,

Й тоді, коли вже на душі так зимно.(9)

Вас запитаю, де живе добро?

В яких краях і у якім джерельці?

І чую голос: «Любі, я у вас

Живу - у кожному я серці». .(10)

Ведучий.Добрий день, шановні гості! Добрий день, дорогі друзі!

А день сьогодні добрий тому, що людським теплом і добротою зігріваються серця.

Ведуча. Добро живе в серці кожного із нас і це так прекрасно і неповторно! Ми можемо творити добро своїми руками! Ми творці добра на всій планеті! Дорогі гості, у нас сьогодні незвичайна мить. Саме ми створимо усі разом велике серце доброти, вклавши у нього зі своїх сердець частиночку добра.

-Отже, пропонуємо подорож країною, де діти і дорослі живуть, розуміючи один одного, де кожен відчуває відповідальність за свої вчинки і слова.(Слайд 11)
ІІ. Основна частина

Ведучий.                                                                                                                                                           - З чого починається  добро? Де його витоки? Звідки воно береться в наших серцях?  Я вважаю, що добро починається з батьківських сердець. Кожна мати, виховуючи своє дитя, не шкодує тепла, ніжності, любові свого серця!

1.Вулиця Доброзичливості  (- Перша вулиця нашого містечка - це вулиця Доброзичливості. І рух по ній ми розпочнемо з вправи «Краплинки доброти»)

1.1. Вправа «Краплинки доброти» (з батьками)

- Пригадайте з життя свої вчинки, якими ви могли б пишатися ? (Можливо хтось щось допоміг..)- (батьки розповідають свої історіі і наповнюють родинне серце маленькими сердечками-краплинками)

Ведучий. - А чи всі з вас правильно розуміють, що таке добро, а що таке зло? Пропоную вам психологічну гру «Що таке добре, а що  таке погано?». Ваше  завдання – заперечити (ні) або підтвердити (так) наведені положення.

 1.2.Психологічна гра «Щотаке добре, а щотаке погано?». (Слайд 12)

 1. Погано не співчуватилюдині коли з нею трапилась біда.

 2. Погано хуліганити, бешкетувати.

 3. Погано заздрити успіхам товариша чи однокласника.

 4. Погано не дозволяти кривдити себе і не дозволяти собі кривдити інших.

 5. Погано користуватися результатами праці інших.

 6. Погано не бути боягузом, не відступати перед труднощами.

 7. Погано не поважати думку іншого, хоч вона і відрізняється від твоєї.

 8. Погано розкидатися обіцянками і не виконувати їх.

 9. Погано перебільшувати свої здібності.

 10. Погано бути жадібним, злим, зажерливим.

 11. Погано радіти, коли в товариша радість.

1.3. Презентація есе учнів 3 класу про добрі вчинки.

2.Вулиця та площа Милосердя (-Я запрошую вас на вулицю та площу Милосердя)

2.1. Перегляд комп’ютерної презентації: (звучить ніжна мелодія)

Ведуча Милосердя й доброта — як два крила,(14) на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині? Невже для того, щоб виіскрити доброту з нашихсердець, потрібенземлетрусчиЧорнобиль? Хіба без них не можна бути милосердними? Хіба у звичайному плині немає людей, якіпотребуютьдопомоги?

Ведучий.Ще з давніх часів благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба,(15)дати притулок бездомному, захистити старість і немічність,(16)порятувати хворого чи каліку, захистити скривдженого.(17)

2.2 Вправа «Ми в об’єктиві» ( відео з роздумами дітей)- ( слайди 18,19,20,21,22,23),

- Подивіться відео з роздумами дітей і пригадайте, в яких акціях милосердя ви приймали участь? (збір продуктів та речей учасникам АТО, прибирання забутих могил, допомога стареньким)

3.Тупик Байдужості (Слайд 24)

Ведуча.У наш час, час наукових злетів технічного прогресу, високих технологій, на жаль, зла не поменшало, а побільшало, воно на кожному кроці чатує на людську душу. Зло багатолике. Воно проявляється як егоїзм, душевна черствість, жорстокість. А зароджується воно, коли ще дитина робить перші усвідомлені кроки в житті. Ось чому так важливо уже в дитинстві, а тим паче у вашом увіці, формувати тверді переконання на основі християнського вчення про добро і зло, шляхом самовиховання виробляти в собі непримиренність до всього негідного. А що є негідним, протии чого боротися? Та все ж найважливіше для кожного з нас – виховати в собі людину. В. Сухомлинський писав: «Інженером можна стати за п’ять років, учитися ж на людину треба все життя» - і закликав:«Виховай у собі людську душу!». А щотаке душа? Чи є вона взагалі? Адже її не можна побачити, до неї не можна доторкнутися. Та все ж таки ми спробуємо зараз побачити, якою може бути душа, станемо свідками дива, яке приготував для нас (…….).

 Дослід.

 У склянці прозора рідина – речовина луг. Уявіть собі, що це людська душа – чиста, не заплямованані обманом, ні злими жорстокими вчинками. Та ось щось трапилось з людиною – і вона скоїла злий вчинок (капає по капельці фенолфталеїн, вода стає рожевого кольору, дедалі темнішого), потім – ще щось недобре, погане. Поступово Душа темніє,їй важко, вона страждає, болить, мучиться. І, не витримавши цих душевних мук, людина знову починає творити добро (у розчин по капельці додається будь-яка кислота, і він знову стає безбарвним, прозорим). І сталося диво – душа знову поступово очистилася, стала красивою.

Ведуча. А яка вона, людина з чистою, красивою душею?  Чим відрізняється від інших? Така людина завжди готова прийти на допомогу іншим від щирого серця. Вона відрізняється від інших своїми вчинками, вона омита святим бажанням любити. І ця чистота, ця краса робить людину добрішою, мудрішою. І хоч до душі не можна доторкнутися, її можна легко зруйнувати, тому треба мати в душі святе, чисте, прекрасне, бо без цього ми вже не люди, бо переступимо через закони людяності, доброти, честі.

Ведучий. Оповідання В. Сухомлинського «Підлога буде чиста. А душа?»

Першокласниця Марійка, прийшовши додому, побачи­ла, що підлога в кімнатах чиста, аж блищить.

— Як у нашому класі після уроків, — сказала мамі Ма­рійка.

Хтось постукав. Мама відчинила двері. До хати ввійшла сусідка — престара бабуся Христина.

Бабусі вісімдесят дев’ять років. У неї сім синів, три до­чки, багато внуків і правнуків. Мама низько вклонилася бабусі Христині, узяла її під руку й повела до вітальні. Жахнулася Марійка: надворі дощ, взуття у бабусі брудне, — там, де пройшла бабуся, розпливлися калюжі.

Коли бабуся пішла додому, Марійка сказала:

— А ми б до класу з такими брудними черевиками не впустили… Підлога ж мусить бути чиста…

— Підлога буде чиста, доню… А душа? — тихо сказа­ла мама.

-Ніколи не можна залишатися байдужим. Саме байдужість— душевна вада Марійки.Чи не час нам зробитися чутливішими, проявити кращі душевні риси. (Слайд 25)

4.Провулок Людяності (- А ми рухаємося далі. Нас чекає провулок Людяності )

Інсценізація. (Кімната, звучить голосно музика, хлопчик витанцьовує з книжкою, старенька бабуся сидить в кріслі, потім повільно встає з паличкою). (Слайд 26)
Бабуся.- Сєня, трішки приглуши,
                Голова уже гудить.
Онук. - Ой, сидиш собі й сиди,
              В тебе завжди щось болить.
              Скільки раз казать, я – Сем,
              Не понятно вам, чи що?
              Ви, бабулю, вже совсєм,
              Не цікавить вас ніщо.
              Зараз реп саме у моді,
              Відчуваєте прилив?
Бабуся.- Ой, прошу, онучок, годі,
                Виключи вже цей мотив.
                Вже весна співа на дворі,
                Чуєш пісню солов′їв?
Онук.   - Ви насправді, бабцю хворі,
                Це давно старі пісні.
                В них ні кайфу, ні приколу,
                Можна і коньки отдать.
Бабуся. -Ой,не чула я ніколи,
               Щоб коньки весною брать.
               Вже пирій шумить в городі,
               І осот, як біс, поліз.
Онук.  - Ой, бабан, ну досить, годі,
               А то ще добавиш сліз.
            Тяпка – це у прошлом вєкє,
            Соврємєнна жизнь бурлить,
            Зараз мисль о человєкє,
            Вже пора перекусить.
Бабуся.- Ось картошечка тепленька,
                Солоненькі огірки...
                Їж, прополемо гарненько
                Й відпочинем залюбки.
Онук. - Ой, наївсь, тепер поспати б,
              Я люблю відпочивати.
Бабуся. - Та, щоб їсти, треба мати,
                 Працювати й зароблять.
Онук.  -  Йди  вже, бабцю, на городик,
                Поспілкуйся з бур′янцем.
Бабуся. - Спину ломить на погоду.
Онук. -   Це гімнастика лікує  й збереже твоє лице.
Бабуся. - Може, й правда розімнуся,
                Хай дитина ще поспить,(бере паличку)
                Боже ж мій, я не нагнуся (виходить)
               Ой, болить, болить, болить.

Ведуча  Старість - не радість, так скажете ви.(27)Ніхто її не чекає, всяк прихитряється відсунути  її небажаний прихід. Та вона підкрадається   несподівано, раптово впаде, як сніг на скроні, і ти розумієш, - усе краще вже було, все в минулому. А з тобою лише спомини та недуги, самота та немічність.
Промайнули молоді роки бурхливим потоком, і стушила ходу свою старість.
Ведучий. Такі реалії життя, така людська доля. У кожного вона своя – комусь усміхнулася більше ,комусь – менше. Старість – така ж частина життя, як і молодість.  Як дитинство…

Колись і ви станете дорослими, а потім старенькими ….

5.Проспект Любові  (Слайд 28)

Ведучий. - Послухайте легенду і поясніть вибір дівчини.

 5.1. Виразне читання легенди «Любов»- (звучить ніжна мелодія)

«Жила-була на землі дівчина, яку звали Любов.(29) Не весело було їй жити на світі без подружки. Ось і звернулася вона до сивого, старого чоловіка, який прожив уже більше ста років:

 - Допоможіть мені, дідусю, вибрати подружку, щоб я могла дружити з нею все життя. 

 Подумав чарівник і сказав:

 - Приходь до мене завтра вранці, коли заспівають перші пташки і роса ще не зійде.

 Уранці, коли яскраво сонечко освітило землю, прийшла Любов на призначене місце і побачила: стоять п’ять прекрасних дівчат.

  - Ось вибирай, - сказав чарівник. – Одну звати Радість, (30) іншу – Вдача,(31) третю – Краса,(32) четверту – Журба,(33) п’яту – Доброта.(34)

- Усі вони прекрасні, - сказала Любов. - Не знаю, кого й вибрати…

 - Твоя правда, - відповів чарівник, -всі хороші, і ти в житті ще зустрінешся з ними, а можливо, і дружитимеш, але вибери тільки одну з них. Вона і буде тобі подругою на все життя.

Підійшла Любов до дівчат ближче і подивилася в очі кожній. Вона задумалася, а потім підійшла до Доброти і простяглаїй руку…»(35)

-А хто вам найдорожчий у світі, кого ви найбільше на світі любите? ( маму)

-Слово "мама” росте разом з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить дитину по голівці рідна рука. Це – мить, і це – вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас. Важко усвідомити все те, що вміщує в себе це звичне і водночас дороге слово – мати. Боматір – це означає мати  все.  Мама ніколи не вимагаєвід нас ніяких жертв, а сама жертвує заради нас усім: і сном, і  відпочинком.

5.2.Інсценівка казки «Зозуля»(- Перегляньте казку і постарайтеся ніколи не ображати мам)

Ведуча:Давно колись жили – були на світі

                Матуся бідна й неслухняні діти.

(Виходить мати. Знесилено сідає на лавку, витирає піт з чола.)

Мати:Сама варю,перу, латаю, прибираю,

             І рибу я ловлю і м’ясо здобуваю…

             Хоч дітки підросли – побільшало     роботи.

             Вже й просвітку нема, самі лишень турботи.

(Береться обіруч за голову, зітхає.)

Ведуча:То й захворіла мати.

              Заслабла дуже –дуже. (Мати лягає у ліжко)

               Лежить сумна, зітха,

               Та діточкам байдуже.(Прибігають діти, сміються, галасують.)

Мати: Подайте, діточки води,

             Зваріть чайку із квітів.

Діти: Нема  коли, ми йдемо гулять! (Вибігають)

Ведуча: Ну й неслухняні діти!

Мати:(Підводиться)

Ну що ж, від них я полечу

Зозулею до гаю.

Хай руки крилами стають!

Лечу я, відлітаю! Ку –ку, ку –ку…(звучить голос зозулі )

(Діти вражено спиняються,дивляться на матір – зозулю.)

1 дитина:

Матусю, вернись! Зрозуміли ми все!

Нехай твоє пір’ячко вітер знесе!

2 дитина:

Лишися, матусю, вертайся до хати,

Завжди тобі будемо допомагати!

3 дитина:

Ой, матінко люба, самотньо без тебе,

І холодно дуже, і сіре нам небо.

І їстоньки хочеться діткам маленьким…

Біда нам, бо скривдили рідну нам неньку.

4 дитина:

Матусю, коли ти нам пісню співала,

То сонечко в небі для нас вигравало.

Коли ж ти повернешся, матінко, знову?

Коли ми почуєм веселу розмову?

(Діти, плачучи, підбігають до матері, обнімають її.)

Мати:

Зігріла серденько плакуча сльоза.

Я ж рідна вам мати, зовсім не чужа.

Прощати уміє лише мати дитині.

Дитина:

Ми слухатись будем, матусю, віднині.

Ведуча - Я гадаю, що наші діти слухняні і люблять своїх мам і, звичайно, залюбки, допомагають їм.

5.3.Пісня «Мама і тато».

ІІІ. Підведення підсумків

- От і закінчилася наша подорож. Ми знайшли містечко Доброти. Воно знаходиться в кожному з нас, в серці кожної людини нашої славетної Батьківщини)- (Слайд 36)

1.1.Поетична хвилинка

Не говори про доброту,коли ти нею сам не сяєш.

Коли у радощах витаєш забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те, що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа, яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти, то ранячи людяне в людині,

Немає вищої святині, ніж чисте сяйво доброти.

Є поміж нас багаті й бідні, кому що треба, доля не пита,

Та є дві речі  всім нам необхідні: у світі – мир, у душах – доброта.

Ведучий . Добро живе в серці кожного з нас і це так прекрасно! Ми можемо творити добро своїми руками, своїми вчинками. Ми творці добра на цій Землі.
- Дорогі гості, діти, давайте зараз створимо усі разом велике серце доброти, вклавши у нього частиночку тепла своїх сердець.

1.2.Флешмоб. (Усі присутні утворюють велике серце.) - (звучить ніжна мелодія) - (Слайд 37)

«Жила-була на землі дівчина, яку звали Любов.(29) Не весело було їй жити на світі без подружки. Ось і звернулася вона до сивого, старого чоловіка, який прожив уже більше ста років:

 - Допоможіть мені, дідусю, вибрати подружку, щоб я могла дружити з нею все життя. 

 Подумав чарівник і сказав:

 - Приходь до мене завтра вранці, коли заспівають перші пташки і роса ще не зійде.

 Уранці, коли яскраво сонечко освітило землю, прийшла Любов на призначене місце і побачила: стоять п’ять прекрасних дівчат.

  - Ось вибирай, - сказав чарівник. – Одну звати Радість, (30) іншу – Вдача,(31) третю – Краса,(32) четверту – Журба,(33) п’яту – Доброта.(34)

- Усі вони прекрасні, - сказала Любов. - Не знаю, кого й вибрати…

 - Твоя правда, - відповів чарівник, -всі хороші, і ти в житті ще зустрінешся з ними, а можливо, і дружитимеш, але вибери тільки одну з них. Вона і буде тобі подругою на все життя.

Підійшла Любов до дівчат ближче і подивилася в очі кожній. Вона задумалася, а потім підійшла до Доброти і простяглаїй руку…»(35)

Сьогодні на уроці  нас вчителька навчала

На прикладах відомих, щоб гарними були,

Щоб ми казки ці знали, і завжди пам'ятали,

Як вирости у світі нам добрими людьми.

Коли ти будеш добрим, про тебе люди скажуть,

Ніколи не забудуть про ввічливість твою.

У школі і удома усім давно відомо,

Що добрих не народжують, а добрими стають.

А педагог відомий, він школярам знайомий,

Казок про нас багато хороших написав.

Ми їх читати будем, розкажем про них людям,

Учитися всі будем, щоб кожен добрим став.