Любий солдате, надію в серці ніколи не втрачай

***

Зруйнована наша країна, але її не злякати,

Будемо до останнього подиху її захищати!

Ви, «наші брати», повинні назавжди запам’ятати:

Наш дух непереможний, і його не зламати.

Україна вистоїть і буде стояти,

Незалежність і волю в боях здобувати.

Бо наші хлопці найкращі у світі,

Ми ще будемо за їх перемогу радіти!

Знайте, нелюди, що за гріх цей будете довго платити,

Доки люди за рідними будуть тужити.

За сирени, безсонні ночі, страхи дітей,

За вибухи, підвали, смерті людей.

Ви зруйнували села й міста,

Ввірвались лихом у кожну родину,

Але віра у перемогу у нас свята,

Пітримку Бога маєм кожну днину.

Мій любий солдате, ти залишив свій дім,

Протиставив себе навалі ворожій.

Стоїш до кінця, скільки вистоять в змозі,

Захищаючи нас життям і болем своїм.

Надію в серці ніколи не втрачай,

Вір, що це – недовга розлука,

Що чекають тебе рідні, ти про це знай,

Бо очікування – це теж страшна мука.

Ради них повертайся живим,

Моли Бога всім серцем невпинно.

Зло мине – поквитаємось з ним,

Згине ворог, саме так і бути повинно!

***

Війна! Сирени виють…, біжим до укриття.

Щось трапилось? Ми з жахом розумієм…

І проплива у пам’яті коротке життя,

А поки що від страху ми німієм.

Напали «визволителі», щоб нам допомогти,

І почали вбивати, щоб ворогів знайти.

Злякані діти, замучені люди,

Страху наганяють чужинці усюди.

Жахливі події змінили нам життя,

Вони забрали спокій і мирне  в нас буття.

Тепер я знаю, як лунає вибух і сирен виття,

Страх в мені народжує колюче відчуття.

І почалося: Маріуполь, Гостомель, Буча,

Київ, Чернігів, Харків, Херсон і Ірпінь.

Сумні новини, страшні хвилини,

Але ми єдині, як брили склепінь.

Бо з нами Бог і наші ЗСУ!

Мужні хлопці із Зміїного й «Азову»

Вони, ніби ангели з металу,

Безстрашно тримають ворожу навалу.

Багато з них поклали тіло й душу

За нашу землю, волю і свободу.

З такими орлами і я скелю зрушу,

Бо нема переводу козацькому роду.

Зранена, обстріляна, зруйнована країна

Тримає оборону, як справжній захисник.

По силі духу ти така єдина

Прославилась героями навік.

Щось є таке у кожному й кожній

Українське, козацьке й своє.

Неймовірні й непереможні,

Вам вклоняюсь за те, що ви є.