"Людина починається з добра" виховний захід

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний захід на тему:

«Людина починається з добра»

 

 

 

 

 

Вчитель: Бабенко Л.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

Балаклія 2019/2020

 

 

Тема: Людина починається з добра.

 

Мета:  Виховувати у дітей почуття добра, чуйності, милосердя, поваги до своїх батьків, старших людей, формування у дітей  життєвої позиції, яка проявляється в дієвій допомозі знедоленим, немічним, стареньким; формування в дітей уміння висловлювати моральні судження, відрізняти добре від поганого, виховувати високі моральні якості.

 

Вчитель:

    Доброго дня, дорогі діти, шановні гості! А день сьогодні дійсно добрий, тому що людським теплом і добротою зігріте серце!

 

Дівчинка:

Людина починається з добра,

Із ласки, щирості, любові,

Із батьківської хати і двора,

Із теплоти, що є у кожнім слові.

Людина в світ приходить для добра,

Щоб в світі цім добро творити

Вам розуміти, діточки, пора,

Що серденьку з любов’ю треба жити.

 

Пісня «Людина починається з добра».

 

Хлопчик:

Бути привітним, людям радіти,

Кажуть в народі: «Бажай добра!»

В радості й горі хліб розділити –

Ціла наука для нас, дітвора.

 

Вчитель:

Діти, який у вас зараз настрій?

 

Релаксаційна пауза.

 

Вчитель:

Заплющіть очі. Уявіть себе добрими чарівниками. Ви творите добро і вам від цього приємно, ви набираєтеся нових сил! Розплющіть очі, усміхніться до мене, поділіться гарним настроєм із товаришами.

У вас -  хороший настрій.

 

Дівчинка:

Є речі такі, які можна купити,

Є речі такі, що не мають ціни,

Є речі такі, що можна згубити,

Є речі такі, що їх слід берегти.

 

 Вчитель:

   Діти, я вам пропоную поговорити про такі речі, як добро, доброта, милосердя.

      Що таке доброта? Чи є добрі діти? Чи добрі ваші батьки? У чому все це виявляється? (Відповіді дітей).

 

Дівчинка:

    Що таке добро? Цитую за тлумачним словником

    Добро – це привітність, ласка, прихильність, чутливе, дружнє ставленя до людей. Добро – це усе позитивне в житті людини, вчинок, який приносить користь людям.

    Доброта – чутливість, стан душі людини, що спонукає творити добро.

 

Вчитель:

Діти, а що значить бути добрим?

 

Хлопчик:

Бути добрим - це значить допомагати один одному;

Бути добрим – це значить дарувати радість знайомим і незнайомим людям.

Бути добрим – це значить захищати молодших і піклуватися про старших.

 

 Вчитель:

    Діти, продовжіть мою думку:

Доброта – це працьовиті руки, тепла … (усмішка), весела … (гра).

     Діти, а хто може назвати слова, які починаються словом «добро»?

      Які вчинки ви вважаєте добрими? (Відповіді учнів).

 

   Вчитель:

  І хоч ви ще маленькі, але, мабуть, у серці кожного із вас уже встигли прорости ці зерна доброти, бо кажуть, що:

Доброта не залежить від росту,

Не залежить вона і від віку

А чи можна прожити без добра? Чому?

 

Дівчинка:

     Без добра люди були б злі, жорстокі і байдужі.

 

   Вчитель:

   На що схоже добро? Які людські якості ви б віднесли до добрих? (Відповіді дітей).   А якщо ви порівняли добро із теплим сонечком, то ми прикрасимо нашу залу теплим літнім сонечком. В нашого сонечка багато промінців, а промінцями діти обрали риси характеру, якими наші гуртківці відзначаються, або ті риси, які були б притаманні нашим діткам, які у них ще не зовсім сформовані.

Двоє діток виносять плакат із сонечком, а решта учасників з промінцями стають довкола сонечка.

 

Дівчинка:

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду,

Бо доброта – не тільки те,

Що обнімає тепле слово,

В цім почутті така основа, яка з глибин душі росте!

Коли її не маєш ти,

Ти раниш людяне в людині.

Немає вищої святині, ніж чисте слово доброти.

 

Хлопчик:

Ти добро лиш твори повсюди.

Хай тепло твої повнить груди,

Ти посій  і доглянь пшеницю,

Ти вкопай і почисть криницю.

Волю дай, погодуй пташину, 

Приласкай  і навчи дитину,

Бо людина у цьому світі

Лиш добро повинна творити.

 

Дівчинка:

Хіба чекати плати за добро?

Нехай в руці зламається перо.

Нехай твоя зламається рука

Що за добро добро собі чека.

Добро твориться просто – ні за так,

Так, як цвіте і опадає мак

Як хмарка в’ється і сміється пташка,

Як трудиться мурашка – горопашна.

Нам так усім в житті потрібні

Слова хороші, ніби цвіт,

Щоб йшли у гості весни срібні,

Щоб по мудрішав дивний світ

Нам так усім потрібні

Краса любові й душі тепло,

Щоб радість літ несли добридні

У рідне місто і село

Нам так усім потрібні

Слова хороші, мамин спів,

Щоб щедрістю були потрібні

Ми до врожайних житніх нив.

 

Хлопчик:

Я вірю в силу доброти

Добро завжди сильніше зла

Дає наснагу, щоб цвісти

І світлу обирать дорогу.

Я вірю в силу доброти,

Що на торжку не продається,

Що кривди розбива пласти,

Красою тулиться до серця,

Я вірю в силу доброти,

Що має силу роботящих,

Що хоче, щоб і я, і ти

І все було у світі кращим.

 

Інтерактивна пауза «Мікрофон»

     Запит:  Що ти скажеж, якщо:

• твій друг травмував коліно і йому боляче,
• твоя подружка згубила ручку і плаче,
• твої друзі бігають по коридору,
• у тебе є велосипед, а в твого друга немає,
• у твого сусіда по парті немає олівця, лінійки,
• ти ненароком штовхнув  дівчину,
• в автобусі ти сидиш, а бабуся стоїть,
• без черги заходять в автобус,
•  при тобі насміхаються з дівчини.

Хвилинка українського фольклору.

 

    Вчитель:

   Найбільш точно  і коротко висловлюються наші думки в прислів’ях і приказках. Які прислів’я і приказки про добро і справедливість ви знаєте?

• Про добре діло говори сміло.
• Доброму добре імя.
• Чужим добром не збагатієш.
• Добрі вісті не лежать на місці.
• Від добра добра не шукають.
• Без доброго діла немає доброго імені.
• Добро перемагає зло.
• За добро добром платять.
• Світ не без добрих людей.
• Добро та розум – краса людини.
• До доброї кринички стежка протоптана.
• Зло сильне, та добро сильніше.
• Без добра  і жито не родить.
• Доброму скрізь добре.
• Добре імя найкраще багатство.

Робота в групах. Для 3 груп дітей  завдання зібрати прислів’я із двох частин.

• Хто людям добра бажає… (той і собі має).
• Вчися робити добро, … (тоді погане на ум не прийде).
• Про добро пишуть на піску … (а про зло на камені).
• Не одежа красить людину …(а добрі справи).
• З добрим дружись, … (а лихих стережись).
• Людина без добра, … (що соловей без пісні).
• Добру людину …(бджола не вкусить).
• Не брудни криниці, …(бо схочеш водиці).
• У доброї господині… (і півень несеться).

 

Вчитель:

Тільки добрий народ може створити так багато прислів’їв про добро. Це наші діди-прадіди своєю мудрістю вчать нас правильно творити добро.

 

Фізкультхвилинка

Добре те, що сонце світить.

Добре те, що вітер віє.

Добре те, що цей ось ліс

Разом з нами ріс і ріс.

Добре гратися надворі.

Добре вчитися у школі.

Добре плавати в ставку.

Добре те, що я живу.

 

  Вчитель:

   Милосердя і доброта

– як два крила, на яких тримається людство. Як же могло статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині. Невже для того, щоб ви іскрити доброту із наших сердець, потрібен землетрус чи Чорнобиль? Хіба без них не можна бути милосердними? Хіба у звичайному плині життя немає людей, які потребують допомоги? Ще з часів давньоруських благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природнім і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, захистити скривдженого.

Доброта і милосердя багатотомні. Потреба в них повсякчасна. Навіть тоді, коли немає біди, навіть там, де гори спокійні і твердь земна не хитається під ногами.

 

Хлопчик:

Доброта і милосердя

Що таке милосердя?–

Син у тата питає.

Милосердя високе

В світ на крилах злітає.

Це сердець благородство

І людська теплота,

Пустки, хата зігріта

І в душі доброта.

Це усмішка відкрита

І порядність свята.

І сприймання чужо,

Мов за власну, біди.

І в гарячім двобої

Кружка щедра води

І рука безпорадним

Щиро подана вчасно,

Щоб глухим не зростати,

Щоб не сліп від везіння,

Щоб майбутнє дістати

Без каліцтва й сльозіння,

Щоби  серце на камінь

Не згортали в дорозі,

Розламай хліб по грамі

Поступися на возі.

 

Читання оповідань В.Сухомлинського.

 

Дівчинка:

 

«Мати»

   Стомлена мати задумливо дивиться у вікно, її борщ у тарілці давно охолов. Раптом із полону невеселих думок її вириває вимогливий різкий голос доньки: «Я вже тебе вдруге кличу, давай компот». І ніякої уваги до душевного стану матері. Стиснулось материнське серце: «Невже росте егоїстка?».

 

Хлопчик:

 

«Бабуся»

   Старенька бабуся нетерпляче чекає внука зі школи, потім підкладає йому на тарілочку найсмачніші шматочки. Поки хлопчик їсть, бабуся сидить поруч і зітхає: «Щось мені так сумно було сьогодні. Ну що там у тебе в школі? Розкажи мені!» - «Що в школі? Нічого! А ти ввімкни телевізор і дивись!» - великодушно радить онук. І невтямки йому, хлопчикові, як потрібні старій людині живе, співчутливе слово, увага.

 

Хлопчик:

 

«Батько»

   Батько збирається у відрядження. Вся сім’я йде його проводжати в аеропорт. Ігор нетерпляче переступає з ноги на ногу. «Ну що з тобою, синку?» - запитує батько, думаючи, що той хвилюється з приводу його від’їзду. «Тато, а можна я тут з тобою попрощаюсь, бо ми з Сашком домовились піти на рибалку?» - «Ну, як хочеш…» - відповів батько, а на душі йому стало боляче.

 

Дівчинка

 

«Розрада»

   Одна дівчинка повернулася від сусідки, у котрої померла восьмирічна донька.

• Чому ти ходила до тої Олі? – питає батько.
• Щоб її розрадити, - відповіла дівчинка.
• А як ти, така мала, могла її розрадити?
• Я її обняла, вона взяла мене на коліна і я … плакала з нею.

 Вчитель:

  В оповіданнях В.Сухомлинського ми спостерігаємо прояви жорстокості, бездушності. Інколи діти ранять своєю нечутливістю, байдужістю до найближчих, найрідніших… Оповідання вчать не бути байдужим до рідних, близьких, друзів, робити добро, бути уважним. Не бійтеся бути добрими, не бійтеся віддавати іншим тепло своєї душі, воно, наче лишається. Вчіться робити добро і розуміти тих, хто робить його вам. Давайте довідаємось, яка історія трапилась із Андрійком.

 

Хлопчик:

«Чому дідусь такий добрий сьогодні?»

    Поліз я якось на шовковицю: привабили чорні ягоди. Навтішався вволю, а             тут дощ пішов.

     Пересидів я дощ. Хотів злазити з шовковиці, аж дивлюся – сидить під шовковицею дідусь Петро. Вийшов дідусь після дощу в сад.

   "Що ж його робити? - думаю. - Злізати з шовковиці - струсиш на дідуся всю воду з листя, змокне під дощем, захворіє".

    Сиджу, притулившись до гілки, боюсь поворухнутись. Жду, поки дідусь до хати піде. А дідусь не йде.

    Вже  сутеніти стало, коли підвівся дідусь, питає:

- Чом це ти сидиш на дереві, внучку?

- Боюся струсити на вас краплі, дідусю...

- Злазь, Андрійку...

    Дідусь відійшов, я зліз із шовковиці. Дідусь пригорнув і поцілував мене. "Чому це дідусь такий добрий сьогодні?" –дивуюся я.

 

Керівник гуртка:

   Діти, а як ви вважаєте, чому дідусь розчулився, пригорнув і поцілував Андрійка?

 

Гра «Гарячий стрілець»

• Як ви будете поводитися у таких випадках?
• Як бабуся захворіла, і я …
• Впала сестричка і плаче, і я …
• Маленький братик не може заснути, і я …
• Мама втомлена прийшла з роботи, і я …
• Наближається мамине свято,і я …
• Однокласник підвів тебе, і я …
• Тато майструє шосе у майстерні,і я …
• Друг робить зауваження,і я …
• Товариш просить сказати неправду,і я …
• Товариш просить дати списати домашнє завдання,і я …

  Вчитель:

   Нема просто слова. Воно або прокляття, або поздоровлення, або краса, або біль, або бруд, або квітка, або брехня, або правда, або світ, або пітьма.           (Р.Гамзатов)

      Недарма український народ твердить:

  Гостре словечко, коле сердечко.

  Зле слово гірше від побоїв.

 

Хлопчик:

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим

Нехай комусь тепліше стане.

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь страшну загоїть рану

(Чи перший біль, чи то останній)

Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів,

Комусь всміхаймось ненароком:

То не життя таке коротке,

Короткі в нас слова черстві!

Кажімо більше ніжних слів!

 

  Вчитель:

  «Життя таке коротке! Поспішайте творити добро, тільки добра людина вміє по справжньому радіти, сміятися,любити», - говорив О.Довженко.

Тільки добра людина вміє по-справжньому радіти, сміятися, любити.

 

Хлопчик:

Творіть добро, щоб кращим став цей світ,

Не знали б горя, щоб старі й малі,

Страждання нищіть нанівець.

Свій слід залиште на землі.

 

Теплом своїм ви серце обігрійте,

Тому, хто вже наругу притерпів,

Тому, кому терпіть уже не сила,

Хто горе побороти не зумів.

 

Байдужими не станьте тільки

І пам’ятайте, що ми – люди.

Творіть добро, піклуйтеся про інших –

І посвітлішає усюди.

 

Навчаймося добра, як вчаться мови діти,

Щоб потім все життя його творить святе.

Плекайте крізь роки троянди ніжні й жито,

Тримаймо у серцях, як сонце золоте.

 

Анкетування дітей:

     А зараз пропоную вам відповісти на невеличку анкету. Відповідати на неї треба «так» або «ні».

• Чи можна примусити людину бути доброю?
• Чи згодні ви з думкою, що «добротою світ живе»?
• Чи можна ставати добрим лише на деякий час?
• Чи потрібно виявляти доброту у ставленні до будь-кого?
• Чи можна сказати, що доброта – найбільша окраса душі?
• Чи легко бути добрим?
• Чи можна доброту порівняти з сонцем?
• Чи є у вас бажання творити добрі справи?
• Порахуйте, яких відповідей у вас виявилося більше: «так» чи «ні». Якщо більше відповідей «так», то ви прагнете чинити добро. І це дуже правильно, адже воно приносить радість оточуючим. Доброта, як чарівні ліки, здатна вилікувати від суму, скрути, безпорадності. Я впевнена , що ви у своєму житті вже встигли зробити чимало добрих справ, про які ви зараз згадаєте.

Гра «Люстерко»

 

Вчитель:

А тепер давайте поспілкуємось із люстерком відверто. Дивлячись у дзеркала, скажіть, якої негативної риси характеру ви б хотіли позбутися вже в 2 класі. Це нелегко, але у вас є таке бажання.

Наказ дітям

 

Вчитель:

Ти живеш серед людей. Не забувай, щ кожен твій крок, твоє бажання, відображається на оточуючих тебе людях.  Роби так, щоб людям біля тебе було добре. Умій бут добрим.

 

Нам так усім в житті потрібні

Слова хороші, ніби цвіт,

Щоб йшли у гості весни срібні,

Щоб по мудрішав дивний світ

Нам так усім в житті потрібні

Краса любові і душі тепло,

Щоб радість літ несли добридні

У рідне місто і село.

Нам так усім в житті потрібні

Слова хороші, мамин спів,

Щоб щедрістю були потрібні

Ми до врожайних щедрих нив.

 

Пісня «Хай живе надія»