Людина та її права у період монархії, демократії, війни

Людина в період від абсолютизму до світової війни

Мета: ознайомитись з основними особливостями абсолютизму, демократії; з’ясувати місце людини в ці епохи та встановити основні права людини.

Абсолютизм. Абсолютна монархія — різновид монархічної форми правління, близької до диктатури, при якій вся повнота державної (законодавчої, виконавчої, судової, військової), а іноді і духовної (релігійної) влади знаходиться в руках монарха. Теоретично, абсолютний монарх здійснює всю владу, але практично, монархія врівноважується політичними групами з числа соціальних класів і каст, як-от аристократія, духовенство, середніх і нижчих класів населення.

Країни, де монарх досі зберігає абсолютну владу. Держава. Світлина. Монарх. Дата початку правліннятитул Абу-ДабіХаліфа бін Заїд аль Нахайян3 листопада 2004 Емір Абу-Дабі Саудівська Аравія. Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд23 січня 2015 Хранитель Двох Святинь, Король Саудівської Аравії Оман. Кабус бін Саїд9 серпня 1970 Його Величність Султан Омана Катар. Тамім бін Хамад Аль Тані25 червня 2013 Його Високість Емір Держави Катар Бруней. Хассанал Болкіах5 жовтня 1967 Його Величність Султан і Янг ді-Пертуан Брунею-Даруссаламу

Абсолютизм допускає, на відміну від деспотичних, тоталітарних режимів, наявність обмежень влади: економічних (існує відносний плюралізм власності), соціальних (наявність багатоманітної соціальної структури та спадкоємної аристократії), політичних (абсолютизм здатний до політичної динаміки, розширеного політичного відтворювання), ідеологічних (абсолютизм не вбачає в існуванні ідеологічної багатоманітності загрози для себе). Абсолютизм був вельми поширений в XVII—XVIII століттях, найяскравіше він проявився у Франції, особливо під час правління короля Людовика XIV, якому належить характерне висловлювання «Держава — це я!». У Московській державі абсолютизм існував у формі самодержавства аж до початку XX століття.

Демократія. Демокра́тія, народопра́вство — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнаються її громадяни. При цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або через обраних представників (представницька демократія).

Принципи демократії “влада народу”: влада йде від народу: народ – це верховна влада, що здійснює або надає повноваження, і той, хто наділений частиною повноважень, несе відповідальність за народ; “створена народом”: влада здійснюється або через вибраних представників, або безпосередньо громадянами. “для народу”: влада здійснюється, щоб служити інтересам народу, тобто задля суспільної користі.

Основними складовими сучасної конституційної демократії є Конституція встановлює конституційну основу демократії Рівний правовий статус усіх громадян: усі громадяни однаково захищаються законом і мають виконувати обов’язки, визначені цим законом. Загальне виборче право, що дозволяє 18-річним громадянам, голосувати за партії та/або кандидатів на парламентських виборах. Свобода ЗМІ від цензури і державного контролю, свобода вибору, висловлювання і мирних зібрань та право меншин і політичної опозиції діяти вільно. Парламент: законодавчий орган, до складу якого входять обрані представники, які мають право приймати закони. Парламент представляє волю більшості виборців. Закон більшості: більшість вирішує, меншість приймає це рішення. Конституційні права і права людини визначають межі дії закону більшості через захист прав та інтересів меншин.

ПРАВА ЛЮДИНИ У ПЕРІОД СВІТОВОЇ ВІЙНИправа, що були прописані у 4-х Женевських конвенціях 1949 року; регулюють як відносини між державами у період збройної боротьби, так і відносини у зв’язку з такою боротьбою (режим поранених, військовополонених, укладання угод про перемир’я, підписання мирних договорів); включають заборону на: посягання на життя і фізичну недоторканність, зокрема всякі види убивств, каліцтва, жорстоке поводження, тортури і катування; взяття заручників; посягання на людську гідність, зокрема образливе і принизливе звернення; засудження і застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного належним чином судом, за наявності судових гарантій, визнаних необхідними цивілізованими націями.

основні міжнародно-правових актів, що регулюють відносини між державами в період збройних конфліктів- Лондонська декларація від 26 лютого 1909 року про право морської війни;- Женевський протокол від 17 червня 1925 року про заборону застосування на війні задушливих, отруйних або інших подібних газів і бактеріологічних засобів;- Правила про дії підводних човнів по відношенню до торгових суден увоєнний час (Додаток до Протоколу, підписаного у Лондоні 6 листопада 1936 року);- Конвенція 1948 року про попередження геноциду і покарання за нього;- Женевські конвенції (ЖК) 1949 року про захист жертв війни і Додатковіпротоколи № 1 і № 2 до них

Перша Женевська конвенція – про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях. Друга Женевська конвенція – про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, які зазнали аварії корабля, із складу збройних сил на морі. Третя Женевська конвенція – про поводження з військовополоненими. Четверта Женевська конвенція – про захист цивільного населення під час військових дій.

Відповідальність за порушення норм права війни (збройного конфлікту). Відповідальність може бути колективною та індивідуальна відповідальність конкретнихправопорушників. Кожна країна, що підписала Конвенції, бере на себе зобов’язанняввести у своєму законодавстві в дію норми, що забезпечували б ефективне кримінальнепереслідування осіб, які скоїли або наказали скоїти ті чи інші серйозні порушення, щопередбачені Конвенціями. У главах ХІХ «Злочин проти встановленого порядку несеннявійськової служби» ХХ «Злочин проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» Кримінального кодексу України знайшли своє відображення обов’язкидержави з виконання Женевських конвенцій щодо кримінального переслідування осіб,винних у серйозних порушеннях. Статті даних розділів передбачають кримінальнувідповідальність за мародерство, насильство над населенням у районах воєнних дій,погане поводження з військовополоненими, незаконне носіння знаків Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними.

Домашнє завдання. Опрацювати матеріал уроку та записати в зошит інформацію зі слайдів 3. 6, 7-10 В зошит записати основні сильні та слабкі сторони демократичної форми влади для громадян