М. Стельмах повість "Гуси-лебеді летять". Звичаї та традиції у творі.

Дата __________________

 

ТЕМА:  Звичаї, традиції українців. Символ образу гусей-лебедів.

МЕТА:  ознайомити учнів зі змістом повісті; звернути особливу увагу на звичаї та традиції нашого народу, на символ образу гусей-лебедів; розвивати вміння узагальнювати, робити висновки; розвивати фантазію, уміння визначати та з’ясовувати проблеми повісті; виховувати зацікавлення, інтерес і пошану до народних традицій та звичаїв.

ТИП УРОКУ:  урок практичного застосування знань.

ЗАСОБИ НАВЧАННЯ: підручник, портрет М. Стельмаха, проектор, презентація, роздатковий матеріал.

 

ПЕРЕБІГ УРОКУ

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.

В.Симоненко

І. Організаційний етап.

1.1. Вправа «Привітання».

Добрий день, шановні учні, рада вас вітати,

Прошу на мої питання рухами відповідати.

Хто з гарним настроєм прийшов – махніть,

Хто чує мене, головою кивніть.

Хто бачить мене, прошу оком моргнути,

Хто любить людей, ті підніміть праву руку.

Хто найвеселіший –- ви всім посміхніться,

Хто ввічливий – сусідові злегка вклоніться

Хто любить навчатись – повинен на носочки піднятись,

Хто в колективі любить працювати – то й повинен пострибати.

1.2. Саморефлексія «Прихований скарб».

Учитель. Як Ви відреагуєте на таке твердження:«У підвалі Вашого будинку закопаний скарб —діжки із золотом і самоцвітами»?

Варіанти відповіді:

а) «Не може бути!»;

б)«Тільки не в мене...»;

в)«Не вірю, не говоріть дурниць!»;

г)«Піду гляну, скажіть, де саме?!»;

д) (Ваш варіант).

-   Прихований скарб дійсно є в кожного з нас, і знаходиться він у підвалинах

нашого розуму. Діжки із золотом — це ваші приховані можливості, дрімаючі таланти. Необхідно лише захотіти їх «відкопати», віднайти себе в самому собі.

2.     Робота в зошитах. Запис теми, епіграфу, очікуваних результатів

    Діти, сьогодні ми з вами живемо в чудовий час, користуємося досягненнями науки й техніки, маємо швидкий доступ до будь-якої інформації, озброєні ґрунтовними знаннями, чимало знаємо та вміємо. А ще недавно люди жили зовсім по-іншому.Вони багато фізично працювали, щоб забезпечити себе всім необхідним для життя, виконували різні роботи, про які ми сьогодні й не здогадуємося, та й відпочивали зовсім не так, як ми тепер. Але всі кращі надбання й досягнення нашого народу, його звичаї й традиції, пісні та думи не зникли, не відійшли у вічність, вони збереглися й донині не тільки в генетичній пам’яті, але й у теперішній культурі, у побуті, у звичаях, тобто в нашому серці, як щось дороге й трепетне, притаманне тільки нам, українцям. Тому ми час від часу повертаємося до народного джерела, до традицій і звичаїв, з яких беремо наснагу й сьогодні, бо все це наше, рідне, добре, любе та миле нашому серцю.

   «Вік живи-вік учись», - повчає народна мудрість. Уроки літератури – це  намистинки життєвого досвіду, яскравих вражень та мудрості. Кожен урок спонукає нас замислитися над своїм життям, дає поради, як зробити його цікавим, насиченим, допомагає пізнати себе, вчить співіснувати з оточуючим світом.

Повість «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха про власне дитинство. Це спогади про все, що було відчуто і пережито в ранні літа, пам’ять про рідних і односельців, про події, які пройшли колись перед очима. Звичаї та традиції українського народу письменник зображує так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів.

   ІІ. Актуалізація і корекція опорних знань учнів.

Перевірка домашнього завдання.

1.Який твір називається автобіографічним ?

2.Доведіть, що твір «Гуси – лебеді» є автобіографічним?

3.Визначте тему й ідею»

3.1.2. Літературний диктант (виконується письмово в робочому зошиті, кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал)

1.     Від імені кого ведеться розповідь у повісті М.Стельмаха? (Від першої особи)
2.     Яке диво сталося на очах у Михайлика, коли він спостерігав за лебедями? (Вони повернулися знову)
3.     Чому сміявся дід? (Бо Михайлик злякався, що сонце, як мама, може загубити ключі)
4.     Чим прославився дід головного героя? (Він був майстром, який умів робити все)
5.     Яке захоплення було в головного героя? (Читання кижок)
6.     Кому Михайло дав жменю насіння? (Маленькому голодному хлопчикові)
7.     До яких хитрощів удався хлопець, щоб довше читати книжки? (Залазив на піч з каганцем, коли всі поснуть)
8.     Хто навчив маленького Михайлика любити красу природи й землю? (Мати)
9.     Що зібрав Михайлик, щоб стишити гнів матері за взяте без дозволу гарбузове  насіння? (Щавель на борщ)
10. Як Михайлик узимку ходив до школи, не маючи чобіт?(Його носив батько на руках)
11. Хто наполягав на тому, щоб Михайлик обовязково навчався в школі? (Мати)
12. Хто, за висловом письменника, пролітав над хатою, над дитинством і над його життям? (Лебеді).Обмін зошитами та перевірка

                                                                                     «Гуси-лебеді летять», бо в ній змальований казковий світ, народна мудрість, споконвічні цінності мого народу. Культ матері, праці, рідного слова відкривається перед маленьким героєм твору. Відчувається у письменника глибока пошана до українських обрядів, звичаїв і ритуалів: з любов’ю ставляться селяни до землі, роботи з нею, до дерев, з якими розмовляють, як із живими. Тут і вишивані рушники, і калина, і повага до хліба. Всі ці закони життя вироблені упродовж багатьох сторіч. Змальовані у творі традиції і звичаї — це ті неписані закони, якими люди керуються в найменших щоденних і найбільших загальнонаціональних справах. Це те, що об’єднує окремих людей в один народ, в одну націю. Вони складалися упродовж усього довгого життя і розвитку кожного народу. В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом.Українські традиції ввійшли в наше життя, і тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня — без паски і писанки. А обряд Святої вечері символічно об’єднує всіх людей, що належать до одного роду, однієї нації.

Народні свята давніх слов’ян беруть свій початок з дохристиянських часів. Колись наші предки вірили в сили природи: сонце, вітер, грім, дощ та інші явища – і пов’язували їх з порами року та відповідною до них працею в полі й господарстві. Це були весняні, літні, осінні, зимові свята.

Упродовж віків різні вірування, традиції й звичаї наших предків злилися із християнськими обрядами і є надійним оберегом пам’яті поколінь

IV. Опрацювання навчального матеріалу.

Інтерактивна технологія «Мозковий штурм».

• Що таке, на вашу думку, традиції, звичаї, обряди?

Словникова робота . Запис у зошити

Традиція – це те, що передається від покоління до покоління як загальноприйняте, загальнообов’язкове, перевірене минулим досвідом, необхідне для існування колективу чи держави. Мета традицій – закріпити, відтворити в нових поколіннях усталені способи життя, поведінку, мислення. Усі традиції реалізуються через звичаї, обряди й свята.

Звичай – це те, що стало звичним, засвоєним, що увійшло в ужиток; це масові дії, які відтворюються тривалий час, повсякденний усталений спосіб поведінки, що сформувався історично.

Обряд – узвичаєне, обов’язкове символічне дійство, приурочене до відзначення найбільш важливих подій у житті людського колективу, родини чи навіть окремої особи.

Український термін «обряд» походить від слова «обряджати», що значить «надавати належного вигляду, упорядкувати, прикрашати, робити красивим».

Відмінність від звичаями та обрядами полягає в тому, що звичаїв дотримуються щоденно, а обряди виконують напередодні чи безпосередньо у дні свят.

- Які ви можете назвати звичаї у творі,не пов’язані зі святами ?

( хліб-сіль на рушнику, ввічливі слова, ярмаркування, звичай знімати шапку, діти працюють разом з батьками, ходити до церкви, національний одяг на великі свята, пісня під час роботи, позитивний вплив сім’ї на формування особистості, милосердне ставлення до знедолених, рівноправні стосунки між подружжям, прагнення до освіти, побожне ставлення до землі, природи й до насіння).

Робота в групах (робота з текстом)

І група, Пригадати що таке символ. З’ясувати які символи наявні у даному творі і що можуть означати

 

Гуси-лебеді – символ дитинства.

 Зорі – символ космічних таїн.

 Млин – символ єднання епох.

 Вітряки – символ кругообігу в природі.

Орієнтовні відповіді.

   «Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони летять… і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. Дід говорить, що так співають лебедині крила… І увесь світ тріпоче-міниться в моїх очах і віддаляє та й віддаляє лебедів. Аби я був чародієм, то хіба не повернув би їх? Сказав би таке таємниче слово! Я замислююсь над ним, а навколо мене починає кружляти видіння казки, її нерозгадані дороги, дрімучі праліси і ті гуси-лебедята, що на своїх крилах виносять з біди малого хлопця».

   Для героя лебеді — і реальні птахи, і казка та мрія, яка може здійснитися, адже вони повернулися за його подумки вимовленим палким бажанням.

   «Я і досі завжди з хвилюванням входжу в передосінню золотисту втому полів, я й досі не можу спокійно дивитися на останні, сизі від негоди, вітряки, на ці добрі душі українського степу, що віками вписували в сторінки хмар і неба нелегкий літопис хліборобської долі. Мені іноді здається, що я теж схожий на вітряка, який основою, хрестовиною тримається чорної, репаної землі, а крилами жадає неба…»

   Вітряк тут — символ хліборобської долі, душі селянина, тісно пов’язаних із землею й разом із тим не байдужих до небесної краси, краси навколишнього.

 

ІІ група З’ясувати,які звичаї та традиції є у творі?                                                              ( матеріал для вчителя)

Оранка. «А оранка, особливо весняна, вважалася святим ділом. Я пам’ятаю, як урочисто проводжали в поле плугарів із раннім плугом. Коли ж вони поверталися увечері додому, їх стрічали старі й малі».

«Я знав, що за плугом навіть сам Бог ходив, а Богоматір носила їсти орачам. Тому й досі, коли я в полі бачу обрис жінки, що несе обід уже не орачеві, а трактористу чи комбайнеру, в моїй душі трепетно сходяться ранкові легенди минулого з сьогоднішнім днем…».

Хліб від «зайця». «А яка то була радість, коли орач виймав з торби шматок причерствілого хліба і казав, що він од зайця. Це був найкращий хліб мого дитинства».

Перша борозна. «А хіба не святом ставав той день, коли ти сам торкався до чепіг і проводив свою першу борозну? І досі з глибини років озивається голос мого батька, який одного прихмареного ранку поставив мене, малого, радісного і схвильованого, до плуга, а сам став біля коней. Дома він про нашу працю говорив як про щось героїчне: «Хмари йдуть на нас, громи обвалюються над нами, а ми оремо й оремо».

Великодні ігри. «Першим до мене підскочив Миколин Іван. Він міцно затис у руці крашанку, пофарбовану відваром кори, і жваво запитав:

• Потовкаємось?

Я злегка б’ю по Івановій крашанці…».

Калиновий міст. Калиновий міст означає перехід через межу життя, дорогу, з якої немає вороття. Висловом «на калиновому мості» позначають другу половину життя. Символічними мостами ходять не тільки люди. Користуються ними й інші образи, які мають дуже велике значення для людських істот. Так, по небесному мосту переходить упродовж дня сонце.

Веселка – то також міст, по якому з неба на землю сходять ангели: набирають воду для дощу. До речі, за повір’ям, веселка з’являється на небі від помаху рушником. А в казках, як відомо, від помаху хустини чи кинутого рушника з’являється чарівний міст, по якому герой переправляється через море.

«Від неї (матері) першої я почув про калиновий міст, до якого й  досі тягнувся думкою і серцем…».

Народна етика. «…Мати…заходилася повчати, щоб я у церкві не лобурясничав, не шморгав носом, не крутився дзигою, не ловив гав, не перся наперед, не сміявся, не пирхав, не ліз на крилас та частіше хрестив лоба».

«Я (Люба), Михайлику, шукала тебе. Я знаю: у тебе горе, а коли горе – в усіх болить серце. Того й хотіла тебе побачити».

 

Вчитель. Отже, Михайло Стельмах у своїй повісті «Гуси-лебеді летять» змалював традиції нашого народу, родовідну пам’ять. Кожен народ і кожна нація мають свої традиції, звичаї й обряди, формування яких відбувається впродовж багатьох століть. Українці зуміли зберегти ці духовні скарби, донести до наших днів. А  наше з вами завдання полягає у їх збереженні, примноженні, щоб передати прийдешнім поколінням.

 

БЕСІДА ЗА ПИТАННЯМИ.

- Назвіть народні свята, які вам подобаються. Чому саме вони є для вас цікавими? Відповідь обгрунтуйте.

- Які народні свята є популярними дотепер? (Свято Івана Купала, Свята Покрова,  Святого Миколая, свято Василя або Новий рік, Різдво Христове та ін.).

- Що залишилося в народних святах ще з часів язичнитцва? (ворожіння, замовляння добрих духів, стрибання через вогонь, купання у святій воді  тощо).

- Яких звичаїв, традицій минулого дотримуються українці донині?

Матеріал для вчителя

ОБЖИНКИ – старовинний народний звичай святкування закінчення жнив. В останній день жнив женці збираються гуртом на чиємусь лану і під обжинкові пісні в'яжуть останній сніп. Вважається, що в цьому снопі зібрана вся життєдайна сила поля.

СВЯТ-ВЕЧІР (багата кутя, вілія, коляда) – вечір 24 грудня за ст. ст. напередодні Різдва. На покуті під образами розстеляють чисте сіно, на яке ставлять горщики з кутею та узваром. Звичай ставити на покуті сніп із жита, пшениці або вівса (дідух, колідник, коляду). Готують чітко визначену кількість страв (7, 9 чи 12). Ворожать.

ЩЕДРУВАННЯ. Групи щедрувальників (переважно молоді) піснями славлять господарів, бажають їм здоров'я й достатку, за що отримують винагороду.

ХРЕЩЕННЯ (Водохрещі, Водохреща, Ордань, Ардан, Йордан).  Кульмінаційний момент свята – занурення священиком хреста у воду, після чого вона вважалася освяченою. Освяченій воді приписують чудодійні властивості, її дають зуроченим дітям, людям, що помирають, хворим тваринам.

МАСЛЯНА (Масниці, Масляний, сирна неділя) – давньослов'янське свято на честь весняного пробудження природи. У наші часи деякі елементи традиційної Масляної використовуються у святі "Проводи зими”.

ВЕЛИКДЕНЬ. За тиждень до Великодня, у вербну (лозову) неділю, з церкви приносять освячену вербу й шмагають нею всіх членів сім'ї й худобу; пізніше цією гілкою перший раз виганяють корову в череду. Від вербної неділі починають активну підготовку до Великодня: варять яйця і розписують писанки, фарбують крашанки, начиняють ковбаси, випікають обрядове печиво, включаючи обов'язкову пшеничну паску, а подекуди й солодку сирну бабку. На страсний (чистий) четвер кожна господиня намагається принести з церкви запалену свічку. Померлих родичів провідують, як правило, у першу неділю після Великодня (проводи, гробки). На кладовище несуть паски, яйця, інші страви й обідають прямо на могилах. Подекуди пов'язують рушники на хрестах. У цей день обов'язково годують старців і роздають милостиню "за упокій душі".

КОМЕНТАР УЧИТЕЛЯ.

Є такий звичай: коли діти вперше навесні побачать диких гусей, вони мають підкинути догори солому або сіно й прокричати: «Гуси, гуси, ось вам гніздечко, а нам на здоров’ячко!». Ця солома вважається чудодійною: якщо господиня збере її та покладе в куряче гніздо, то кури будуть добре нестися й курчата водитимуться.                                                                                             

5. Метод «Мікрофон»

- Чи живуть народні звичаї і традиції у ваших родинах ?

Широко народознавство показано М.Стельмахом у творі ще й при описі убогої хатини Михайлових батьків, яка прикрашена вишитими рушниками й кетягами калини ; три хлібини й грудка солі на столі, свячені страви у мальованих полумисках. Письменник не промине нагоди, щоб показати, як жінки тіпають коноплі, прядуть, тчуть, вибілюють полотна ; як урочисто проводжають плугатарів у поле на оранку ; як майстерно роблять свою справу гончар чи стельмах. Призабута тепер естетика праці селянина завжди відтворюється М.Стельмахом з великою любов’ю і поезією. Він – пристрасний оборонець ладу сільського життя, всього доброго і красивого, що відтворено досвідом українського селянина протягом віків.

Фізкульхвилинка

Гуси-лебеді летіли

На галявці посідали.

Один -піднялися, обтрусилися.

Два- навколо покрутились

Три, чотири,політали

Пять за парти посідали.

3.2.2. Інтерактивний прийом «Прогнозування».

  Учитель. Як ви думаєте, чому повість називається «Гуси-лебеді летять», адже в ній розповідається про багато інших подій? (Відповіді учнів)

  - Що таке символ? «Великий тлумачний словник сучасної української мови» (К., 2001. — С. 1121) подає чотири значення цього слова, оскільки символи є різні: наукові, релігійні, мистецькі. Символ (з грец. — знак, прикмета) — це умовне позначення якогось предмета, поняття, явища, процесу; художній образ, який відтворює певну думку, ідею, почуття. Наприклад калина — символ вогню, сонця; безперервності життя, роду українців.
Символом може бути й людина. Скажімо, Тарас Шевченко — символ України; цілого народу, його плоті та крові; голосу України; істинно народного поета; перемоги українського народу над фізичним і духовним кріпацтвом; нездоланності України; невмирущої слави. Символ має як загальнолюдський, так і національний характер.
Символічною є й назва автобіографічної повісті Михайла Стельмаха. Лебеді, які щороку відлітають на зиму в теплі краї, а потім повертаються, символізують плин життя — пройшов ще один рік. Вони також означають щасливе дитинство, чистоту, відродження. Пригадай, як у першому розділі дід розповідає про цих благородних птахів: «От і принесли нам лебеді на крилах життя... Тепер, внучку, геть-чисто все почне оживати: скресне крига на ріках та озерах, розмерзнеться сік у деревах, прокинеться грім у хмарах, а сонце своїми ключами відімкне землю». Ця повість має багато й інших символів, які є однією з могутніх підвалин національної культури. Це і барвінок, і Богородиця, і земля, і чоботи тощо. Чарівною казкою дитинства здається нам повість М.Стельмаха «Гуси-лебеді летять ...», неначе вона народилася з народних оповідань, повних чаклунства і дива. Уже з перших абзаців М.Стельмах переносить нас в казку, де співають лебедині крила, де світ більшає, тріпоче й міниться. Де можна стати чарівником й повернути лебедів з минулого, де ростуть правічні ліси й літають чарівні гуси-лебедята.

     Правда, казкова атмосфера ? Що найперше вам спадає на думку при згадці про гусей чи лебедів ?

( українська казка «Івасик – Телесик», російська «Гуси-лебеді», літературна казка Сельми Лагерлеф «Подорож Нільса з дикими гусьми по Швеції»....)

     А пісень скільки ! І серйозних, і жартівливих, і дитячих, і для дорослих.    Чому ж образ гусей та ще й гусей-лебедів такий популярний ? Не дикої качки, не дятла ....

     В літературі є таке поняття як символ. (запис у зошити)

- Як ви його розумієте ?

- Чи можна образ лебедів уважати символом? (так).

МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ.

Лебедя вважають Божим символом. Його білий колір часто сприймається як душевна чистота, цнотливість. Водночас у народній міфології цей образ означає красу та вірне кохання.

За міфами, саме в лебедя перетворювалися грецький Зевс, слов’янський Білобог. Аполлон їздив на колісниці, запряженій лебедями. Світова міфологія знає чимало творів, у яких дівчата перетворювалися на лебедів і навпаки. Сестру легендарних засновників Києва звали Либідь.

Павло Чубинський зафіксував приклади, коли в народній пісні лебідь символізує також козака: «Да йшла дівка да яриною, да ярина леліє, за нею іде козаченько, як лебідь біліє». Цей символ поширений у багатьох регіонах України.

Цікаво, що серед інших значень символу лебедя дослідники називають і щасливе дитинство. Саме так прочитуються рядки поезії Василя Симоненка «Лебеді материнства»: «Припливайте до колиски, лебеді, як мрії, опустіться, тихі зорі, синові під вії».(аудіозапис «Лебеді материнства») https://www.youtube.com/watch?v=N02sbLxhbLw

ПРОБЛЕМНЕ ПИТАННЯ.

- Що символізують лебеді в повісті? (романтичність душі Михайлика; казки, фантазії в житті дитини; красу рідної природи; дитинство, його неповторність; єднання людини й природи; красу взагалі; гармонію світу).

 

Вчитель . Отже, приліт лебедів символізує щасливе, радісне й казкове дитинство, повернення у дитинство, відродження, життя, гармонію людини зі світом. Ми бачимо, з яким піднесенням автор описує гусей-лебедів.

 

V Закріплення вивченого матеріалу.

        А зараз давайте складемо сенкан до образу гусей-лебедів.

Сенкан

                    Гуси-лебеді

                    Казкові , таємничі.

                    Пролітають, струшують, послухали.

                    Принесли на крилах весну й життя.

                    Провісники .

- Чи потрібно сьогодні дотримуватися звичаїв і традицій ?

-Які ви знаєте народні забобони? Чи користуєтесь у своєму житті?

Чи можете назвати кілька?

 

       Вчитель . Людина не має права забувати народні звичаї, традиції, тому що душа її буде збідненою. Не перейнявши від дідів та батьків усе найкраще, її народом надбане, така людина не може це найкраще зберегти та передати у спадок власним дітям та онукам. Ось чому знати й берегти традиції та звичаї свого народу зобов’язаний кожен із нас.

 

Учитель. Символ лебединої краси – неповторні, швидкоплинні роки дитинства, які роблять цей світ ще кращим, добрішим.

1. Узагальнююча бесіда. 

- Пригадайте, які завдання ми ставили на початку уроку. Чи виконали їх?

- Як ви розумієте слова «А лебеді летять…над моїм дитинством…над моїм життям»?

- Про які загальнолюдські цінності йдеться в повісті? Як ви вважаєте, чи змінюються вони з плином часу?

1. Я вважаю ...

2. Тому, що ...

3. Наприклад, ....

4. Отже, ...

Слово вчителя.

Перегорнуто останню сторінку повісті… У ній автор зумів показати культ матері, праці, рідного слова;  відкрив секрети українського родинного виховання.

Матір'ю прищеплюється Михайлику святе ставлення до землі, оранки, сівби, до дерев, насіння. Своїм прикладом вона навчає сина довіряти землі свої болі і радощі і просити, щоб та родила "для всякого". Бачити красу і визнавати владу природи вчить дід Дем'ян: за його словами, лебеді приносять на крилах весну і життя, а сонце скоро відімкне своїми золотими ключами землю. Народною педагогікою сповнена і глибока пошана до українських обрядів, звичаїв і ритуалів. І вишивані рушники, і калина, і трепетна повага до хліба - все це душа народу, його родинна мудра педагогіка, набута віковим досвідом. Тож бережімо ці надбання нашого народу!

 

VІ. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання

Підготувати малюнок «Мій улюблений герой твору».

Творча робота «Від бабусі і дідуся я навчився (-лася) ....» *