Ідея самопожертви. Характеристика образу Климка. Художні особливості твору

Двадцять шосте січня. Класна робота

Доброго дня! Вдивляючись у ваші допитливі очі, я впевнена, що сьогодні ми з вами на уроці зробимо дуже багато, а для цього нам потрібно отримати сонячний заряд бадьорості. Потріть, будь ласка, свої долоні, відчуваєте його, передайте один одному, поділіться ним із товаришем по парті. Нехай ваша щирість, доброта і впевненість, розділена з друзями, повернеться до вас примноженою. Вправа «Позитив»

У кожного із вас на парті лежать «символічні грона» калини. Візьміть їх, будь ласка, і напишіть на них: що ви хотіли б дізнатися сьогодні на уроці, які ваші цілі, яку мету ставите перед собою, чого б хотіли навчитися?Ось я, наприклад, хочу, щоб урок був змістовним, цікавим. Звичайно, якщо ви мені в цьому допоможете. Напишіть свої цілі, а потім кожен із вас озвучить їх, підійде до дошки і прикріпить на ось цей «Кущ очікувань».

18436275 Для того, щоб зрозуміти про кого або про що ми будемо сьогодні говорити, ви маєте розгадати кроссенс.

Сьогодні на уроці ви не просто учні, а дослідники. Надіюсь, що всі прочитали повість «Климко», і у кожного із вас, безумовно, залишилось своє враження. Тож давайте обміняємося ними. Я по-особливому сприймаю цей твір про війну, тому що на війні воював мій дідусь Федір, а моя мама Оксана була вивезена до Германії, як малолітній в’язень, під чужими документами, адже їй було на той час лише 16 років. Тому твори про війну в мене асоціюються з скорботою, сльозами. Та, мабуть, такі відчуття, не тільки в мене, а й у всіх людей, адже війна – це біль, страждання, горе, яке кожен небайдужий пропускає через свою душу, тому що будь-яка війна несе смерть, каліцтво, вдягає в жалобу тисячі материнських сердець.

Війна…Це не тільки бої, героїзм і подвиг. Це важкі людські страждання, нелюдські випробування. Війна — горе не однієї людини, а цілого народу.

Мабуть, це горе не обминуло жодної із ваших сімей, адже ваші прабабусі, прадідусі теж пережили це жахіття. Підійміть руки ті, у кого із вас рідні воювали на фронтах Другої світової війни, а тепер ті – чиї рідні або близькі зараз мобілізовані на війну.

Прадідусь Федір нашого учня Артема Гришка ( справа) у госпіталіПрадідусь Федір(третій зліва) після війни

Прадідусь Іван із сім’єю. Бабуся Оля ( справа)

Буглак Микола Давидович

Дитинство – щаслива пора. Чому ж Григір Тютюнник у зрілому віці часто говорив: «І на мить не хотів би повернутися у своє дитинство?»

Ще зовсім юним на собі, своїй долі автор відчув чорний подих смерті. Про це він згодом напише в повісті «Климко». Схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули у тій далекій страшній війні та у нашому сьогоденні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби перестав опалювати вогонь війни дитячі душі. Ця повість страшна своєю правдою про війну і красива правдою про благородних людей.

Повість «Климко» Г. Тютюнник уважав найдорожчою для себе. Він утілив у цьому творі свій ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять років вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки допомогти близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Стільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, стільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Над чим змушує замислитись повість? Твір Григора Тютюнника «Климко» змушує нас замислитись над тим, які вони, діти війни, як складно жилося їм під час Другої світової.

Швидко летять роки… Восьмий десяток літ відмірює життя відтоді, як залпи гармат Другої світової війни гриміли над нашою землею..

У мільйонів людей доля відняла щасливі спогади дитинства. Діти війни

У них нічого не залишилось, крім сліз про минулий час.. Діти війни

Діти війни. Багато дітей залишилися без піклування старших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небезпекою. Тому діти вимушені були шукати собі помешкання, їжу, одяг.

Багато дітей було вивезено до Німеччини! Там вони працювали за верстатами поруч із дорослими, не знаючи сну й відпочинку. Виснажлива війна принесла людям великі людські втрати, хворобу, голод, смерть… Діти війни

Діти війни

Це потрібно не мертвим, це потрібно живим…

Про війну написано багато художніх та документальних творів, намальовано безліч картин, знято кінофільми. Як ви гадаєте: для чого писалися ці твори?Чим пояснити те, що переважна більшість людей у тяжкі воєнні часи виявляли один до одного милосердя, доброту, чемність? Що цим хотів нам сказати автор? https://www.youtube.com/watch?v=IWpg33v. AQyk. Відеосюжет «Реквієм із піску» Ксенії Сімонової. Рекрієм – скорботно-патріотичний твір. Переглянувши відеосюжет, передайте свої відчуття через слово або малюнок. Порівняйте художній твір Григора Тютюнника і відеосюжет та скажіть, що їх об’єднує. Що в них спільне? Тема війни

Тема уроку Урок – пам'ять Ідея самопожертви. Характеристика образу Климка. Художні особливості твору

Ідеалом для мене завжди була доброта, самовідданість і милосердя людської душі у найрізноманітніших його проявах. Г. Тютюнник Епіграф уроку:

Здавалося б, що можуть зробити малий хлопець та інвалід на візку проти здорового, озброєного поліцая? Нічого?Але Климко й безногий швець захищають незнайому дівчину з такою пристрастю й силою, що навіть брутальний фашистський прислужник відступає. Ці сторінки твору не можуть не хвилювати й сучасного читача, адже шляхетність та гуманізм ніколи не втратять своєї актуальності. Про це ми й поміркуємо сьогодні на уроці. Охарактеризуємо образ головного героя твору, назвемо художні деталі та вкажемо на їх роль у повісті.

Отже, сьогодні ми будемо говорити про війну. - через художнє слово будемо осмислювати та сприймати морально-етичні уроки доброти, чуйності, турботи про рідних на прикладі взаємостосунків героїв твору Григора Тютюнника «Климко»;- вправно читати і переказувати уривки, в яких показано чуйність, доброту і турботу героїв;- ставити запитання до персонажів повісті;- висловлювати своє ставлення до вчинків дійових осіб твору;- розвивати культуру зв’язного мовлення, вміння грамотно висловлювати свої думки, почуття, наводячи переконливі обґрунтування; - виховувати почуття поваги, пошани до творчості Григора Тютюнника; - переймати від Климка риси чуйності, доброти, щирості. Мета уроку:

Чуйність – уважне і сердечне ставлення до людей, чулість. Турбота - увага до потреб когось або чогось. Доброта – чутливе дружнє ставлення до людей, привітність, ласка. З’ясуємо, що ж таке чуйність, турбота, доброта?

1436275 Відновіть ланцюжок подій89

19436275 Перевірте себе!8

Дослідження – пошук Кожного разу, коли я перечитую твір, мене вражає те, що у важкі воєнні часи героям твору було дуже важко, але вони не озлобляються, не стають безсердечними, грубими, байдужими, а навпаки – не втрачають своєї доброти і милосердя. У творі автор змальовує багато епізодів, де люди турбуються один про одного.«Турбота про ближнього» Хто турбується?Про кого турбується?Чи помітили ви, читаючи твір, які слова вкладає автор в уста тітки Марини, коли вона звертається до Климка?Чи можна назвати Зульфата та Климка справжніми друзями, чи просто Зульфат був лише знайомим Климка?Зверніть увагу на слова: «видлубив оту копійчину». Пригадуєте, як Климко подавав милостиню старенькій бабусі.

«Турбота про ближнього» Дядько Кирило турбується про Климка - А давай лишень свої граматки, подивимося, що там у тебе з науками. - Як тут мій помошничок? Не боявся сам уночі?У скриньці, у кухлі Климко й знаходив гостинець: пригірщ пряників -срібноголовців, або гроно прозорих півників на паличках, зв'язаних докупи білою ниткою, або ще щось таке.

«Турбота про ближнього» Климко турбується про дядька Кирила. Це була найбільша радість Климкова - покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив, - гарячої та запашної. Климко проводжав дядька аж до паровоза.

«Турбота про ближнього» Тітка Мотря - про Климка Після похорону тітка Мотря довела Климка до барака, заплакала біля порога й сказала: - Може б, ти до мене перейшов? Куди ж тобі тепер діватися? Хто тепер тебе догляне?

«Турбота про ближнього» Дід Бочонок, станційний аптекар і дядьків Кирилів товариш - про Климка Тоді дістав з кишені широченних своїх штанів стосик червоних тридцяток і поклав перед Климком на столі: - Може, хоч хлібину колись купиш. На всі. Бо зараз вони - безцінь... //- Глядися ж у дорозі. А краще - пристань до якихось добрих людей, біженців, - серед нещасних багато є добрих, - та іди вкупі з ними. Їх тепер сила-силенна суне у всі кінці. // На прощання він поцілував Климка…Сухарів дав Климкові на дорогу. Другого дня по тому, як не стало дядька Кирила, дід Бочонок прийшов до Климка в барак, мовчки заплакав, притулившись товстим плечем до одвірка, і, втерши сльози, присів біля Климка на стілець, що так і охнув під важким тілом.

«Турбота про ближнього» Зульфат Гарєєв - про Климка А Зульфат Гарєєв, онук дідуся Гарєєва з хлібопекарні, ночувати мало не щодня зоставався. // Коли Климко знайшов собі притулок у невеличкій кімнатці на шахтній сортувальні, де була колись вагова, то лише на третю ніч Климко заснув спокійно, бо пацюки вже не надокучали йому. Спровадив їх з вагової Зульфат Гарєєв, давній Климків товариш. Він знайшов Климка по димкові з труби, що виходила крізь шибку надвір. Прибіг захеканий, з гарячими рум'янцями на гострих смуглих вилицях, і так зрадів зустрічі, що схопив Климка в оберемок і носив його поперед себе, до хрускоту стискаючи ребра.

«Турбота про ближнього» Зульфат Гарєєв - про Климка Потім вони наносили з шахтної лісопильні тирси і товсто вслали нею підлогу, щоб не тягло з підвалу; знайшли в барачному сараї старе ліжко з нікельованими кулями на бильцях, перенесли до вагової і зладнали постіль із сіна, яке не встигли доїсти шахтні коні: шахту-бо вже затопили водою, а коней забрали на війну. До вечора похмуре Климкове житло проясніло, нагрілося, а тирса жовто-медово запахла сосною.

«Турбота про ближнього» Зульфат і Климко - про Наталю Миколаївну Заступились, коли Бородань нагрубив учительці.- Не треба вам нічого промінювати, а переходьте - це ми вас із Зульфатом удвох просимо, - переходьте жити до нас. Ми вам помагати будемо, маленьку глядітимемо… (Я рада за вас, мої хлопчики, я просто щаслива...)Вони перенесли речі учительки, а Зульфат приніс ще й колиску для Олі. 

«Турбота про ближнього» Зульфат і Климко - про діда Гарєєва (Муса Шафарович)Додому до нього, правда, навідуємося щодня - води наносимо, вугілля навибираємо під териконом... Климко - про стару бабусю Климко зупинився коло старої-престарої бабусі, яка гомоніла до перехожих тихим немічним голоском, але не жалібно, а так, ніби казку вела:— Прийшла неміч, люди добрі. Оце дивіться на мене та й побачите, яка вона, тая неміч.

Бабуся подивилася на Клима вологими вилиня-лими очима й сказала: — Iди, іди хлопчику, це я не тобі розказую... Климко видлубав з кишені одну тридцятку і поклав бабусі у пелену, а сам швидко пішов геть. Як ви гадаєте, чому Климко так швидко пішов?Мабуть, тому, що боявся , що бабуся могла не взяти копійчину у маленької дитини або повернути її назад. Кажу земельці: розступися, забери стару... А вона не розступа-ється. Прошу-прошу — не хоче й квит... — В пелені у бабусі лежало три картоплини, дрібна цибулинка і з десяток гривеників.

«Турбота про ближнього» Швець та Климко - про дівчину з хусткою Ти, дочко, йди сідай коло мене. Та хустку оту заховай, бо цвіте на весь базар.- Якби не надірвана, то була б довша... Так надірвана... - а в голові стукотіло: "Хоч би пройшли, хоч би пройшли!" //- Пустіть її! Це моя сестра! Сестра моя, чуєте? Вона мені за матір!! //А Климко висмикнув з торби надірвану плащ-палатку, розіпнув її в руках так, щоб затулити дівчину, і став роздивлятися, бурмочучи заклопотано перше, що спало йому на думку:

«Турбота про ближнього» // - Чого ж ти плачеш? Минулося - і цур йому, радій, що минулося. Далеко тобі ще йти? - В Сумщину, дядечку... Я на шахтах була в Донбасі. А Тут війна... Тепер до мами добиваюся... - І доб'єшся, - лагідно хмурячи брови, сказав швець. - Чого ж. Тільки накинь зараз на себе старе шмаття якесь або хусткою великою запнися, щоб ні лиця, ні очей не було видно. Та серединою міста не їдь, а глухими вуличками - і на шлях. А там людей багато, з ними веселіш буде. Я тебе на своїй машині проведу закавулками. - Швець усміхнувся і поторкав долонями шарикопідшипникові коліщата.

Швець про - Климка Климко привзув тапочки. Ногам одразу стало затишно. Дав балетки тітці, щоб вона дала Климкові солі. Він знайшов у сінях якийсь віник-деркач і промів тічок біля порога та вузеньку між споришем стежку до хвіртки - так вони замітали щоосені і щовесни в шкільному дворі. Тоді обійшов тітчину хату, повисмикував старий цупкий бур'ян попід призьбою - і хата одразу ніби повищала.«Турбота про ближнього» Климко – про тітку Марину

«Турбота про ближнього» Тітка Марина - про Климка. Дала помитись, перевдягтися у велику чисту чоловічу сорочку.// На стільці коло ліжка лежала скибка хліба, намазана смальцем і потрушена зверху сірою сіллю, та двоє червонобоких яблук. Климко повільно, стримуючи себе, з'їв хліб і одне яблуко. «А те хай, - подумав про друге, - у дорогу візьму». Він побачив на лаві рівно складену чисту свою одежу, матроску і штани. //- А може б, ти, синочку, в мене зостався, га? - спитала вона невпевнено. - Назовсім. До кого ж тобі туди йти? Це я ще дорогою подумала, та зразу не сказала: бачу ж - хворе хлопченя.

«Турбота про ближнього» Зульфат і Наталя Миколаївна - про Климка Климко не знав того, що Зульфат щодня виходить за переїзд у степ і довго журно дивиться пригаслими чорними очима на дорогу через вибалки й узгірці, звідки має прийти Климко. Не знав, що часто разом із ним виходить за переїзд і Наталя Миколаївна з маленькою Олею на руках, тоді вони дивляться на дорогу вдвох із Зульфатом і мовчать, картаючи себе в душі: Зульфат - що не розрадив Климка, Наталя Миколаївна - що не почула, як він пішов.

Тітка Марина - про Климка А вчителька з дитинкою якось переб'ється, серед людей же... Я тебе вдягла б як слід і взула, їсти в мене, хвалити бога, є що - німці до нас тільки вряди-годи заскакують, то ще й не обібрали, глуша в нас тут. А прийде дядько Петро, чоловік мій, з війни - хай там його, козака, смерть обминає - житимемо втрьох, будеш нам за рідного сина... В школу тебе оддамо... Га? - В очах у неї світилася надія і ще щось таке ласкаве, чого Климко не міг збагнути. // Посадила на поїзд. - Прощай, синочку... Так хотілося мені тебе зоставити в себе, такий ти мені любий став, як ішли тоді з города, як хворів, - серця б тобі увірвала... Приїжджай... Пішки не йди - далеко... А приїжджай... «Турбота про ближнього»

«Турбота про ближнього» Климко - про військовополоненого - Туди, дядю, біжіть! - закричав він, показуючи рукою праворуч від себе. - Туди ! Там балка!..

Бесіда «Скарбничка мудрості»Скажіть, будь ласка, хто з героїв твору оточений найбільшою турботою і увагою? Як ви думаєте, а чому саме Климко? Хлопчик був чуйним до людей, допомагав іншим, викликав співчуття в інших людей. Можливо, це тому, що він був ще дитиною, а як бачимо з сторінок твору, що не всі дорослі були такими милосердними, як ця дитина.

- Що у Климкові вам подобається найбільше?Який вчинок героя, на вашу думку, є найблагороднішим?Поміркуйте, чому Наталя Миколаївна відчула себе щасливою, коли хлопці запропонували їй оселитися у них?Для чого, на ваш погляд, автор вводить художню деталь, докладно описує базар та людей на ньому? Як ви гадаєте, чому автор дав повісті саме таку назву?Ім’я Клим примандрувало до нас з Візантії, воно звучало там як Климець, Климентій, що з латинської означає – милостивий, лагідний, вибагливий, поблажливий.

- Як ви думаєте, чи дійсно ці слова відносяться до нашого героя? - А чи відповідає характер Климка його зовнішності? Яким ми бачимо його у творі. Діти, ви належите до того покоління, яке чуло про ті жахливі події Другої світової війни із розповідей від батьків, дідусів, учителів у школі, з переглянутих фільмів. Щоб ближче наблизитися до Климка, відчути те, що пережив він, пропоную переглянути уривок фільму «Україна в огні» Олександра Довженка, в якому показано перші дні війни. Уявімо собі, що Климко появляється перед нами з кадрів фільму, ось він уже серед нас. Які б питання ви йому поставили?

«Україна в огні» Олександра Довженка. Перегляд уривку з фільму

Метод «Сторітелінг»Виріс я у бідній селянській сім’ї. Як ви знаєте з твору, у мене рано не стало батьків. Тому й забрав мене до себе дядько Кирило на виховання. Дуже цінував я у своєму дядькові його доброту і чесність. - Розкажи, будь ласка, про своє дитинство?- Чи зустрічалися у твоєму житті хороші, щирі люди?Він до мене ставився, як до сина: похвалить, обніме, принесе гостинчик. Як я з трепетом чекав його з роботи! Дуже болісно переживав його трагічну загибель. І вирішив тоді, як би там не було, посаджу на могилі дядька Кирила вишню, яка буде прикрашати цвинтар щопори. Так. У моєму житті зустрічались багато хороших, щирих людей. Зульфат, мій однокласник, завжди був зі мною поруч. Допомагав облаштувати вагову, разом із ним було легше переносити життєві негаразди.

Вчителька Наталія Миколаївна замінила нам із Зульфатом рідних людей, а з Олечкою ми гралися, ніби з молодшою сестричкою. Усім цим людям мені хотілося віддячити. Я знав, що похід за сіллю буде нелегким, але відповідальність за життя близьких була серйозною. Дякую доброму аптекарю, який дав мені і харчі на дорогу, і гроші, і батьківські напутні слова, як у світі жити. На Бочончиху не ображають за сухарі, бо не знає ця людина, що то воно голод. А швець – це справжня добропорядна людина. Він мені дуже допоміг із взуванкою, яка для мене була потрібна, як повітря. Такі лагідні очі в цієї людини, багацько в житті довелось йому перетерпіти, але доброту свою він зберіг для усіх нас.

Як би я вижив після такої довгої дороги, коли б не тітка Марина. Пройшовши 200 кілометрів, відчув, що втрачаю сили. Вона лікувала мене. Давала яблука, хліба, молока. Та ще й на дорогу для Олечки передала. Климку, чи нестрашно було тобі в дорозі?У той момент я не думав про свій страх, мої думки були зайняті іншим, як допомогти Наталі Миколаївні і маленькій Олі. Я був переконаний в тому, що коли добуду солі, за неї ми зможемо накупити всього: речі, продукти харчування, молоко. - Що ти відчував, коли тобі солдат дав пакунок із сухими галетами?Спочатку я був дуже радий тим галетам, тому що дуже хотілося їсти. Я дістав одну галету, надку-сив і почав швидко жувати. Я й зараз пам’ятаю її смак: у роті зробилося терпко і холодно, а потім враз перестав жувати: вона пахла м’ятою і лада-ном, як сухі квіти в головах у дядька Кирила, що лежали у труні, коли він помер. Голод враз улігся, зник, від нього залишився тільки різь у животі.

- Скажи, Климку, чому ти не залишився у тітки Марини?Тітонька Марина була дуже хорошою, можливо, вона могла б замінити мені мою маму, але я не міг не потурбуватися про тих, хто залишився у висілку - моїх друзів: Зульфата, Наталю Миколаївну з маленькою Олею. Я відчував, що вони мене ждуть.- Що ти хотів би побажати сучасним дітям як герой повісті?Бажаю усім людям бути сердечними, жити в мирі і злагоді, приносити радість іншим, проявляти чуйність, милосердя, доброту. Бажаю, щоб всі мали біля себе своїх рідних: тата, маму, дідуся, бабусю, сестричок, братиків. Мирного неба – а більше, нам, дітям, нічого й не треба.

Створення «Асоціативного куща»Яким ви уявляєте Климка? Босий. Голодний. Знедолений. Зляканий. Хворий.

Робота з таблицею «... Це була найбільша радість Климкова – покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитися поратися: винести миску з дьогтяною водою,...... і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив,- гарячої та запашної...»Добрий, турботливий, чуйний, акуратний, працьовитий, умілий. Цитати. Риси характеру«... Останню половину сухаря він з’їв учора зранку і відтоді не мав ані рісочки в роті...» Витривалий, терплячий«... Він рідко коли залишався наодинці у закіптюжених стінах, бо в нього частенько - бувало, що й до ночі,- засиджувалося шкільне хлоп’яче товариство...» Товариський

Робота з таблицею «Що, що в нас картоплі є трохи та сала? Цього хоч би на два місяці хватило. А скоро зима. Зараз, поки тепло, треба йти. Харчів наміняємо по дорозі назад, молока, може...» Відповідальний. Цитати. Риси характеру«... Климко випустив плащ-палатку, вчепився дівчині в другу руку і закричав: «Це моя сестра! Сестра моя, пустіть її! Чуєте? Вона мені за матір!» Кмітливий, сміливий«Треба ж роботу якусь зробити тітці, а то тільки набалакав: і те зроблю, і те...» «Він знайшов…»Совісний, відповідальний, стійкий

Війна – це біда, вона оголює душу людини, розкриває її сутність, перевіряє людину на чесність і порядність. Одних робить жорстокими, бездушними, черствими, а інших - чуйними, милосердними, турботливими. Якщо говорити коротко, то війна показала: хто є хто. Щоб розкрити характери персонажів, автор використовує прийом контрасту. Контрастність ( з французької – «протилежність») – художній прийом, побудований на різко окресленій протилежності в чомусь: рисах характеру, властивостях предметів чи явищ. Григір Тютюнник одночасно зображує милосердя і жорстокість, щирість і підступність, добро і зло.

Простежимо, у що перетворюється інстинкт виживання в душах різних героїв, одних – руйнуючи як особистість, а інших – гартуючи, і складемо порівняльну характеристику. Людина - найвеличніша з усіх істот. Людина – найпідліша з усіх істот. Климко, дядько Кирило,дядько Бочонок (станційний аптекар), вчителька Наталя Миколаївна, тітка Мотря, швець, Зульфат, тітка Марина, дядько – водовоз. Бородань з базару, поліцаї, німці, тітка Бочончиха. Милосердя, готовність пожертвувати собою заради іншого. Втрата людської подоби в часи війни.

- Вчинок якого персонажа ви вважаєте найпідлішим по відношенню до Климка?Ми з вами назвали негативних і позитивних персонажів. Як ви гадаєте, для чого автор вводить у текст негативних персонажів? … щоб дивлячись на них, ми зробили висновок, як не потрібно жити, поводитися з оточуючими тебе людьми. Робота з підручником (ст.146) «Від переїзду вдарила довга автоматична черга. Климка штовхнуло в груди і обпекло так боляче, гостро, що в очах йому попливли червоногарячі плями. Він уп’явся пальцями в діжурку на грудях, тихо ойкнув і впав. А з пробитого мішка тоненькою білою цівкою потекла на дорогу сіль…»

Як ви гадаєте: чому саме так автор змальовує загибель Климка? На що вказує деталь «потекла сіль» ? Чи даремна жертва Климка ? Втрата людського життя – це завжди біль! Це справжня трагедія. Не даремна, бо він рятує декілька життів. Він рятує життя військовополоненому, приносить сіль, і цим рятує життя своїх друзів від голодної смерті. Смерть не даремна, то чому ж так боляче нам це сприймати?

Гадаю, якщо ви колись у житті ще зустрінете людину з ім’ям Климко, то неодмінно пригадаєте цього хлопчика, який мав недитячу мужність, велике почуття любові до рідної землі, що, жертвуючи своїм життям, залишався Людиною в будь-яких ситуаціях. Климко був здатен на ті вчинки, на які не завжди спроможні й дорослі люди. Він пройшов дуже довгий шлях дорогами війни і добрався до цілі. У Климка вистачило сил, щоб повернутися назад, але не вистачило кілька хвилин, щоб залишитися живим. Своїм життям він заплатив за високе благородство свого серця – він допоміг утекти військовополоненому. Фашистські нелюди вбили хлопчика – і його передсмертний тихий зойк громом пролунав на весь світ як реквієм по загубленому юному життю і як прокляття війні…

Чи згідні ви зі мною, що вчинок Климка - вчинок героя? Климко – справжній герой, солдат без зброї, він не отримав нагород ( орденів чи медалей, як солдати), але ми пишаємося ним і встигли полюбити хлопчика за вчинені ним подвиги у часи тяжких випробувань. Хіба це не подвиг бути здатним на героїчні вчинки, на самопожертву заради інших людей. Климко, мабуть, тоді зовсім не вважав, що робить щось героїчне, але з висоти часу ми можемо вірно оцінити його вчинок і поставити його поряд із визначними подвигами дорослих на війні.

Схилимо ж голови перед їхньою світлою пам'яттю, вони віддали своє життя, увійшовши у безсмертя. Прошу вшанувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання. Дуже важко, коли гине герой книги, особливо той, до якого проникся щирою симпатією, але в тому й сила твору, що смерть Климка є перемогою над обставинами того часу. Климко залишається жити назавжди у наших серцях. І таких чуйних, відважних дітей, як цей хлопчик, що загинули смертю хоробрих героїв, було багато в ті часи.

Давайте складемо сенкан, у якому кожен із вас коротко скаже своє слово про цього героя. Алгоритм складання сенкану У першому рядку запишіть1 слово, іменник, який є темою сенкану. У другому рядку – 2 слова, прикметники, які є означеннями теми. У третьому рядку запишіть 3 слова, дієслова, які вказують на активність, дієвість, пов’язану із темою. У четвертому – запишіть фразу з чотирьох слів, в якій висловіть своє розуміння (чи ставлення до теми). У п’ятому – одне слово, іменник, синонім (висновок, асоціація) до теми.

Я вам запропоную перший і останній рядок. Климко. Відважний, щирий. Живе, допомагає, рятує. Маленький хлопчик - справжній герой. Герой. Климко234 Герой

Климкодитинавитривалий, наполегливийспівчував, піклувався, допомагаввразив сміливістюдобротворець

Символічно образ прекрасних високоморальних людських якостей можна зобразити у вигляді людського серця. І у вас на столах в кожного є маленьке сердечко, на якому ви напишете ту людську якість, яка, на вашу думку, є найголовнішою. Ось і наші серця безмірно переповнюються чуйністю, людяністю, милосердям, добротою, самовідданістю, любов’ю. Сподіваюсь, що із сьогоднішньої нашої зустрічі ви винесли уроки моральності, які не будете забувати в подальшому житті, і це допоможе вам, якщо це буде потрібно, витримати найтяжчі випробування.

Запам’ятайте! Морально розвинена людина керується золотим правилом моралі: стався до інших людей завжди так, як би ти хотів, щоб вони ставилися до тебе.

Із часу написання твору промайнуло 47 років. Як ви гадаєте, чи актуальний цей твір зараз? Чи можлива поява такої особистості, як Климко, у нашому з вами нинішньому житті? - Із чим би він став боротися? Дійсно, зараз на Сході, на превеликий жаль, відбуваються події, про які ми щойно говорили. Знову там гинуть люди, діти залишаються сиротами, без даху над головою, змушені покидати свої домівки. Очевидно, тому, що дехто не розуміє, що щастя – це не новітня зброя, не захоплені території, не велика армія. Щастя – це коли сміються діти і чисте небо над головою, мир на землі і мир в душі.

Джерело: Офіс омбудсмена з посиланням на дані Моніторингової місії ООН з прав людини у Facebook. Дослівно: «В Україні упродовж усього періоду конфлікту, з 14 квітня 2014 року по 30 квітня 2021 року, загинуло 152 дитини (із них 102 хлопчики і 50 дівчаток) та 146 дітей зазнали поранення (із них 120 хлопчиків і 26 дівчаток). На превеликий жаль, ця болюча статистика повною мірою не відображає масштабів втрат, яких зазнали діти протягом тривалого збройного конфлікту».

Художня деталь (від фр. detasl) — така виразна подробиця або штрих, яка особливо збуджує думку, часто викликає в уяві цілу картину, робить зображення дуже відчутним і яскравим. Художня деталь може відображати подробиці обставин, зовнішності, пейзажу, портрета і взагалі бути домінантою цілого твору. 

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Художня деталь за чуттєвим сприйняттямзороваслуховадотикованюхова. Типи художніх деталейречоваінтер’єрнапортретнапейзажна{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Художня деталь за частотністю використаннянаскрізна (повторювана)одномоментна

Наприклад, у портреті Климка автор кілька разів згадує діжурку, акцентуючи увагу на походженні хлопчика з робітничого середовища. Це зовнішня речова деталь.«Діжурка» (їй було сто літ, і пахла вона паровозом, у Климка-сироти «діжурка» асоціювалася із чимось рідним, що нагадувало йому про дядька).

Портретна деталь «ноги» Климка (босі ноги Климка в осінню холодну пору у далекій дорозі як символ гіркого сирітського дитинства, обпаленого війною. Босоніж хлопчик уперто іде до своєї мети – принести солі додому).

Пейзажна деталь «степ» (саме степом, пухкою пилюгою ішов Климко декілька діб, де було повнісінько сонця).

Речова деталь «трояндова сукня» (учителька Наталя Миколаївна дуже дорожила нею настільки, що не проміняла на їжу).

Інтер΄єрна деталь «кімната учительки» (змальовано розташування предметів інтер΄єру: ліжко, стільці, книги, розкидані по підлозі, етажерка, постіль і великий вазонок – троянду у дерев΄яній діжечці). Інтер΄єрна деталь «хата тітки Марини» (було чисто і ясно від сонця, веселих вишиваних рушників на стінах та від червоних калачиків і хвастунів, що цвіли на лутках у кожному вікні).

Прочитайте уривок: Климко тихо підсипав у «буржуйку» вугілля (він і вночі вставав підсипати, як звик те робити, ще живучи в бараці з дядьком Кирилом), узяв чистий зошит, олівець, написав: «Наталю Миколаївно! Я пішов. Зульфат вам усе розкаже. Я скоро вернуся. Клим». Яку роль ця художня деталь відіграє для розуміння характеру героя?Але у творі можуть бути також психологічні деталі, які малюють нам внутрішній світ людини. У творі зовнішня деталь перетворюється на психологічну, якщо передає ті чи інші душевні порухи героя або його внутрішній стан.

«Відкритий мікрофон»- Чи вдалося досягти поставлених цілей?- Одним словом висловіть свої враження від уроку?- Чи залишилися нез’ясовані питання або ті, які потребують доопрацювання?- Із яким настроєм ви йдете із уроку?Домашнє завдання. Написати твір-роздум «Чи кожна людина здатна на самопожертву?»

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСІВ: Google картинки. Режим доступу: http://images.google.uа . Аудіо-сайт Mp3-pesnja. Режим доступу: http://www.mp3-pesnja.com- https://uk.wikipedia.org/wiki http://dovidka.biz.ua/vislovi-pro-kotsyubinskogo/ https://www.google.com/search?qhttps://www.pravda.com.ua/news/2021/06/4/7296028/- https://suspilne.media/85568-zavzdi-pracuu-nad-pocuttami-89-ricnica-z-narodzenna-grigora-tutunnika/

Ратушна Наталія Миколаївна -вчитель української мови та літератури Лукашівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської областіАвтор ресурсу