Історія та сучасний стан. Роком народження магнітного запису вважається 1898 рік, коли данський фізик Вальдемар Поульсен вперше здійснив магнітний запис звуку на стальну дротину. Свій винахід В. Поульсен назвав телеграфоном через те, що пристрій був призначений для роботи разом з телефоном для виконання функцій, схожих до функцій сучасного автовідповідача. Апарат Поульсена мав малу гучність та великі спотворення. Магнітний дріт був незручним у використанні: він скручувався, у разі пориву потребував спеціального зварювання. В 1928 році в США був запатентований носій магнітного записуу вигляді гнучкої стрічки на паперовій основі знанесеним на неї робочим шаром — магнітним порошком.
У 1967 році в японській компанії NHK був продемонстрований перший у світі цифровий звукозаписний апарат.1984 р. з'явився новий носій - магнітний диск, який забезпечує високу (теоретично - до 20000 біт / мм) щільність запису. Друга половина 80-х р.р. - з'являються побутові відеомагнітофони (перший вітчизняний відеомагнітофон побутового призначення - «Електроніка ВМ-12»).
У 1987 році був прийнятий стандарт на систему цифрового запису R - DAT (Digital Audio Tape) і почався продаж цифрових магнітофонів. У цей же час завдяки спільним зусиллям фірм PHILIPS та SONY був розроблений стандарт оптичного запису сигналів на компакт-диск (CD) і розпочато випуск відповідної апаратури. Система «компакт-диск» (а згодом і система DVD) почала витісняти системи магнітного запису.