Макет "Досвід оформлення задач з правознавства "

Про матеріал

Вирішення та оформлення задач з кримінального та цивільного права України.Ці методичні рекомендації стануть у нагоді учням профільних класів з поглибленим вивченням основ правознавства.

Перегляд файлу

Кримінальне право

 

Громадянин Іванов сім років ходив до школи автомотолюбителів, займав призові місця на змаганнях. Однак в груднів 2012 року керуючи скутером, об’ємом двигуна 55 куб. см., вирішив, що не спричинить дорожньо-транспортної пригоди, проїхати перехрестя на забороняючий красний сигнал  світлофора не скидаючи швидкості, чим порушив правила дорожнього руху, а саме правила переїзду перехрестя. Але під час цього маневру не справився з керуванням та спричинив наїзд на пішохода. В наслідок наїзду пішохід отримав перелом руки.

Вирішить питання про юридичну відповідальність Іванова, та форму вини.

 

Відповідь

 

Дане питання регламентується Конституцією України, Кримінальним кодексом України та Правилами дорожнього руху.

 

Для подальшого вирішення завдання необхідним є наведення законодавчого  визначення злочину, а саме за ст. 11 Кримінального кодексу України (ККУ). Так злочином визнається передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), скоєне суб’єктом злочину.

 

Окрім того, наводимо ознаки злочини, їх характеристику та визначаємо їх відображення в ситуативній задачі наступним чином:

Ознака злочину

Характеристика ознаки

Ознака з умов завдання

Соціальна ознака

Суспільна небезпечність

/матеріальна ознака злочину/ – об’єктивна властивість злочину завдавати або спричиняти загрозу спричинення шкоди об’єктам кримінально-правової охорони.

В наслідок проїзду перехрестя на забороняючий сигнал світлофора, Іванов створив не лише порушив правила дорожнього руху, а й спричинив настання шкоди у вигляді середньої тяжкості тілесних  ушкоджень пішоходу.

Нормативна ознака

Діяння, у формі дії чи бездіяльності

Діяння у формі дії, а саме проїзду перехрестя на забороняючий сигнал світлофора,чим порушив правила дорожнього руху

Внутрішня ознака, або винність

Виною відповідно до ст. 23 ККУ є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та їх наслідків, виражене у формі умислу або необережності

Змішана форма вини буде розкрита в суб’єктивній стороні.

Формальна ознака злочину, або протиправність

кримінальна протиправність – юридична, правова оцінка суспільної небезпечності діяння, закріплена в законі.

Відповідальність передбачена в ст. 286 КК України «порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами».

 

В світлі вище викладених теоретичних ознак злочину, що знаходять своє вираження та підтвердження в конкретних наведених умовах завдання, можливо зробити висновок про те, що надана ситуація має необхідні ознаки злочину, які дають можливість стверджувати, що в даному випадку ми маємо справу саме зі злочином, а не з будь-яким іншим видом правопорушення.

 Однак єдиною підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності є наявність складу злочину, передбаченого особливою частиною КК України в суспільно небезпечному діянні, вчиненому особою. (ч. 1 ст.2 КК України)

Як відомо, склад злочину наступний:

Об’єкт злочину – це суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом, на які посягає злочин, та котрим заподіюється злочином певна шкода.

Об’єктивна сторона – зовнішня сторона діяння, що виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює погрозу заподіяння шкоди об’єкту злочину. Як обов’язкові (необхідні) ознаки об’єктивної сторони, як елемента складу, виділяють діяння (дію чи бездіяльність), суспільно небезпечні наслідки і причинний зв’язок. Тому у злочинах із так званим матеріальним складом має бути встановлено причинний зв’язок між дією (бездіяльністю) і суспільно небезпечним наслідком, що настав.

Суб’єкт злочину – відповідно до ст. 18 КК України «суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого, відповідно до цього кодексу, може наставати кримінальна відповідальність».

Суб’єктивна сторона – це внутрішня сторона злочину, бо вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину.

 

З метою наведення аналізу наданої ситуації в завданні з точки зору наявності складу злочину, пропонуємо розглядати її наступним чином:

Елемент складу злочину

Характеристика елементу

Аналіз умов завдання з точки зору наведеного елементу складу злочину

Об’єкт

  • соціальне благо, котрому злочином заподіюється шкода або спричинюється загроза спричинення такої шкоди.
  • Благо, цінності, суспільні відносини, що охороняються КК України.

 

 

За вертикаллю об’єкти можливо класифікувати на наступні:

Загальний об’єкт утворює сукупність усіх суспільних відносин, що поставлені під охорону чинного закону про кримінальну відповідальність. (життя і здоров’я людей, мирне співіснування держав, економічна і політична основа держави, власність і система господарювання тощо)

родовий (груповий) об’єкт - об’єкт, яким охоплюється певне коло тотожних чи однорідних за своєю соціальною і економічною сутністю суспільних відносин, які повинні охоронятися внаслідок цього єдиним комплексом взаємозалежних кримінально-правових норм.

Значення родового об’єкта злочину полягає, насамперед, у тому, що він дає змогу класифікувати всі злочини та кримінально-правові норми, які встановлюють відповідальність за їх вчинення.

безпосередній об’єкт злочину - конкретні суспільні відносини, що поставлені законодавцем під охорону певної статті Особливої частини КК і яким заподіюється шкода злочином, що підпадає під ознаки конкретного складу злочину.

Родовий об’єкт - відносини, які

забезпечують безпеку руху та експлуатації усіх видів механічного транспорту.

Безпосередній об’єкт даного транспортного правопорушення лежить у площині родового об’єкта.

  • Предмет (не завжди наявний)

Предметом злочину слід вважати будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких закон про кримінальну відповідальність пов’язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину.

  •  

Об’єктивна сторона

це зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв’язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом,обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину.

Діяння (дія чи бездіяльність) полягає в порушенні правил

безпеки руху

  1. діяння

конкретний, усвідомлений і вольовий акт поведінки людини, суспільно небезпечний і протиправний.

діяння

А) дія

Дія це активна, свідома, суспільно небезпечна, протиправна поведінка суб’єкта

Дія - порушенні правил безпеки руху, а саме проїзд перехрестя на забороняючий сигнал світлофора

Б) бездіяльність

Бездіяльність це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в конкретних умовах.

  •  
  1. Суспільно-небезпечні наслідки

шкода (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реальну небезпеку (загрозу) заподіяння такої шкоди.

До матеріальних наслідків належить шкода, що має особистий (фізичний) характер.

А саме тілесні ушкодження середньою тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження та загибель людей.

Поломана рук пішохода, що є середньої тяжкості тілесне ушкодження

  1. Причинний зв’язок

Причинний зв’язок — це об’єктивно існуючий зв’язок між причиною (суспільно небезпечним діянням) і наслідком (суспільно небезпечними наслідками).

 

На підставі цього та аналізу статті 286 КК України злочини, передбачені цією статтею з матеріальним складом (матеріальні злочини).

Злочини з матеріальним складом – це такі злочини, для об’єктивної сторони яких закон (диспозиція статті КК) вимагає встановлення не тільки діяння (дії або бездіяльності), а й

настання суспільно небезпечних наслідків.

 

  1. Місце, час, обстановка, спосіб вчинення, знаряддя

Факультативні ознаки злочини – є необхідними та обов’язковими лише за умови їх передбаченості в статті особливої частини Кримінального кодексу України

У примітці до цієї статті перераховано транспортні засоби, на яких може бути вчинено цей злочин. До них належать всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї та тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні

засоби. Згідно ПДР Мотоцикли і моторолери (дорожні, спортивні, спеціального призначення) можуть бутиз боковим причепом та без нього. Вони повинні мати двигун з

робочим обсягом 50 куб. см і більше. В нашому випадку 55 куб. см. – тому належить до мотоциклів.

Суб’єкт

суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що керує транспортним засобом та яка досягла 16-літнього віку

Іванов, фізична особа.

Однак умови завдання більше інформації щодо нього не містять.

  1. досягнення віку

У частині 1 ст. 22 прямо зазначено, що «кримінальної відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років».

Цей вік називають загальним віком кримінальної відповідальності.

У частині 2 цієї ж статті встановлюється знижений вік кримінальної відповідальності – чотирнадцять років – за окремі, прямо перелічені законом злочини.

вважаємо, що Іванов  досяг 16 років.

2. осудність

осудність – це здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

вважаємо, що Іванов осудна особа.

  • Неосудність

Стан, коли особа не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічної психічної

хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, слабоумства або іншого хворобливого стану психіки.

Медичний критерій окреслює всі можливі психічні захворювання, що істотно впливають на свідомість і волю людини. У частині 2 ст. 19 КК України виділено чотири види психічних захворювань:

а) хронічна психічна хвороба; б) тимчасовий розлад психічної діяльності; в) слабоумство; г) інший хворобливий стан психіки.

Юридичний критерій неосудності полягає в нездатності особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними саме внаслідок наявності психічного захворювання, – тобто критерію медичного.

  •  

Суб’єктивна сторона

це внутрішня сторона

злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображає ставлення її свідомості та волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків.

Суб’єктивна сторона цього злочину визначається складністю об’єктивної сторони. В зв’язку з цим психічне ставлення особи слід визначати як до факту порушення правил, так і до

наслідків цього порушення. Порушення правил може бути вчинено з прямим умислом або зі злочинною недбалістю. До наслідків порушення може бути тільки необережність (злочинна самовпевненість або недбалість).

  1. вина

Згідно з ст. 23 КК вина — це

психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності,

передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Вина як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони будь-якого складу злочину нерозривно пов’язана з його об’єктивними ознаками, її зміст відображують об’єктивні ознаки злочину, що характеризують його об’єкт, предмет і об’єктивну сторону.

Форми вини — це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості та волі особи, що вчиняє суспільно небезпечне діяння.

Чинне кримінальне законодавство виділяє дві форми вини — умисел (ст. 24) і необережність (ст. 25).

В даному випадку Порушення правил дорожнього руху вчинено  умисно (з прямим умислом). Щодо наслідків, то

вина до них – необережна.

Злочин зі змішаною формою вини, в якому

діяння саме по собі не є злочином, а стає ним тільки за умови,

що воно спричинило тяжкі наслідки, вирішальне значення має

необережне ставлення до цих наслідків. Оскільки не спричинення шкоди іншим полягало на  розрахунок на стаж керування мотоциклами, тобто на свої сили та свої вміння, що характерно для злочинної самовпевненості.

Отже діяння вчинено з прямим умислом, наслідки спричинені зі злочинною самовпевненістю, загалом же злочин визнається необережним.

 

  1. Мотив

Мотив – це внутрішнє спонукання, рушійна сила

вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого.

  •  
  1. мета

Мета – це уявлення про бажаний результат, якого прагне досягнути особа, що визначає спрямованість діяння.

  •  

 

З умов завдання визначення обставин, що пом’якшують та обтяжують відповідальність суб’єкта злочину, а також обставин, що виключають кримінальну відповідальність не вбачається за можливе.

 

Ступінь тяжкості злочину, посилаючись на положення ч.2 ст. 12 КК України та санкції частини 1 статті 286 КК України дає підстави зробити висновок, що злочин відноситься до злочину невеликої тяжкості.

 

Висновок:

На підставі викладеної характеристики складу злочину в контексті умов завдання, справа буде вирішена наступним чином: Іванов хоча і вчинив умисне порушення правил дорожнього руху, що за своєю природою є адміністративним правопорушенням, однак в силу настання середньої тяжкості тілесних ушкоджень у пішохода в наслідок такого порушення – Іванов ймовірніше за все буде нести кримінальну відповідальність за ч.1 ст. 286 Кримінального кодексу України за необережне вчинення порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами.

 

 

 

 

 

 

 

Цивільне право

 

З 2005 року громадянин А. проживав разом з громадянкою К. в громадянському шлюбі, без реєстрації. У громадянки К. залишилось від першого шлюбу двоє дітей: син 20 років та доньку 14 років, які з нею не проживали. Щодо доньки громадянка К. була позбавлена батьківських прав. За час шлюбу вони на спільні кошти придбали квартиру в центрі міста, меблі, а також легковий транспортний засіб.

В серпні 2012 року тяжко захворіла та зробила заповіт на ім’я свого племінника В.

На початку 2012 році громадянка К. зробила вклад в банку на суму 20 тис. євро, які отримала як спадщину від свого дідуся.

В грудні 2012 році громадянка К. померла.

 

Дайте правовий аналіз ситуації та визначте коло спадкоємців, склад спадщини.

 

Відповідь

Визначаємо нормативно-правовий акт, що регулює дану ситуацію. Питання буде вирішуватися згідно книги шостої Цивільного кодексу України «Спадкове право», Сімейний кодекс України.

 

Для повного розуміння правового явища спадкування необхідно виділити принципи спадкового права:

  1. універсальності спадкового права наступництва ст.ст. 1216, 1218, 1268 ЦК.
  2. свободи заповіту ст.ст. 1234 – 1236, ст. 1254 ЦК.
  3. рахування не тільки дійсної, але й припустимої волі спадкодавця ст.ст.1258-1267 ЦК
  4. охорони інтересів спадкодавця спадкоємців інших осіб, охорони самої спадщини від протиправних чи аморальних посягань ст.ст. 1224, 1246, 1255, 1286 ЦК.
  5. Матеріальне забезпечення зобов’язань за рахунок спадщини ст. 1231, 1282 ЦК

Отже, спадкування за ст. 1216 ЦК України – це перехід прав і обов’язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

 

З урахуванням умов завдання необхідно чітко розуміти положення про відкриття спадщини, що може суттєво вплинути на вирішення завдання.

Отже відкриття спадщини є підставою виникнення спадкового права.

У своєму розвитку спадкове право проходить 2 етап:

1. з моменту відкриття спадщини і до реалізації права на прийняття спадщини. Скликається коло осіб які мають право прийняти спадщину або відмовити.

2. з моменту прийняття спадщини і продовжується до визначення долі спадкового майна і оформлення спадкових прав. спадкоємець набуває прав і обов’язків.

Підстави відкриття спадщини ч 1 ст. 1220 ЦК України:

  1. смерть фізичної особи
  2. оголошення фізичну особу померлою

В нашому випадку підставою відкриття спадщини є смерть громадянки К в грудні 2012 року.

Час відкриття спадщини:

  1. день смерті фізичної особи
  2. день з якого фізична особа оголошуються померлою (ч3 ст. 46 ЦК України)

Згідно умов завдання часом відкриття спадщини є день смерті громадянки К. в серпні 2012 року.

Місце відкриття спадщини ст. 1221 ЦК України :

  1. останнє місце проживання спадкодавця (загальне правило)
  2. якщо не можливо встановити то це місце знаходження нерухомого майна або основної його частини
  3. якщо нерухомого майна не має то це місце знаходження основного рухомого майна.

Відповідно до умов завдання – останнє місце проживання громадянки К. – місто Артемівськ.

На час відкриття спадщини визначається:

  1. склад спадщин (ст. 1218 ЦК)
  2. вид спадкування (за законом чи за заповітом)
  3. коло спадкоємців (ст. 1222 ЦК)
  4. початок строку для прийняття чи відмови від спадщини (ст.1270 ЦК)

Встановлення часу відкриття спадщини має юридичне значення, тому що з цього моменту починається перебіг строку для прийняття спадщини (6 місяців) – ст. 1270 ЦК.

 

Склад спадщини (ст.ст. 1218 – 1219 ЦК України)

Об’єкти спадкового права – спадкове майно спадковою масою спадщиною. Спадщина – це сукупність прав і обов’язків що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та існування яких не припинилося його смертю.

До складу спадщини входять ст.1218 ЦК:

  1. лише ті права і обов’язки носієм яких за життя був сам спадкодавець (на момент відкриття спадщини)
  2. ті права і обов’язки які за своєю природою можуть переходити до інших осіб

До складу спадщини не входять права і обов’язки нерозривно пов’язані з особою спадкодавця:

  1. особисті немайнові права (книга 2 ЦК права на ім’я, честь, гідність )
  2. право на участь у товариствах та права членства в об’єднаннях громадян якщо інше не встановлене законом або їх установчими документами ( виключення ч.5 ст. 147)
  3. право на відшкодування шкоди завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я ст. 1195
  4. права на аліменти, пенсію допомогу або інші виплати встановлені законом (75 СК ЗУП пенсійне забезпечення)
  5. права та обв’язки особи як кредитора або боржника передбачені  ст. 608 ЦК.(1219)

крім цього до складу спадщини не входить:

А) права і обов’язки що виникають з договору доручення крім тих які набуті спадкоємцем в наслідок виконання доручення 1008 ЦК

Б) право користування житловим приміщення що мав спадкодавець  на підстав договору житлового найму (ст..61 ЖК ст. 810 ЦК)

В) право на одержання приватизаційних цінних паперів (ст..2 ЗУП приватизаційні папери)

В складі спадщини виділяють спадковий актив і спадковий пасив.

Спадковий актив – це сукупність усіх прав що входять до складу спадщини, спадковий пасив – це сукупність усіх обов’язків що входять до складу спадщини. Пасив спадщини не може перевищувати її актив  ч 4 ст. 1231 ЦК.

 Так згідно, умов завдання громадянка К. має майно, однак майно придбано за час спільного проживання з громадянином А., що потребує додаткового вирішення щодо розподілу за Сімейним Кодексом України.

Відповідно до ст. 60 СК України «Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя»

1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 74 СК України «Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі»

1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

2. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 «право спільної сумісної власності подружжя» Сімейного кодексу України.

Ч. 1 ст. 70 СК України У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частина 1 ст. 357 Цивільного кодексу України закріплює, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

 Таким чином, визначаємо, що громадянці К. належить 50 відсотків квартири, 50 % придбаних меблів та 50 % легкового транспортного засобу.

Вклад в банку вважається приватною власністю громадянки К., відповідно до п.2 ч.1 ст. 57 Сімейного кодексу України, оскільки вклад зроблений грошовими коштами, отриманими у спадщину.

В світлі наведеного визначаємо склад спадщини: 50% квартири. 50% меблів, 50% на автомобіль та 20 тис. євро, як вклад у банку. Що також є спадковим активом, спадковий пасив з умов завдання не вбачається.

 

Види спадкування 1217:

  1.                спадкування за заповітом глава 85 ЦК
  2.                спадкування за законом глава 86 ЦК (пріоритет надається спадкуванню за заповітом)

 

  1. Заповіт ст. 1283 – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Складання заповіту є правочин (сам заповіт є документ)

Характеристика заповіту:

  •     це односторонній правочин – це правочин достатньо волевиявлення однієї сторони.
  •     це особисте розпорядження ч 2 ст. 1234 ЦК. (Вчинення заповіту через представника забороняється це виключення підписання це не вчинення)
  •     строковий правочин настання правових наслідків пов’язана з подією – смертю.

Розмір обов’язкової частки - половина ½ частки, що належала обов’язковому спадкоємцю у разі спадкування за законом. Розмір обов'язкової частки в спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між вказаними спадкоємцями і спадкодавцем, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Право на обов'язкову частку мають:

  1.       малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця;
  2.       непрацездатні вдова (вдівець);
  3.       непрацездатні батьки.

Перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині, є вичерпним.

 

Загальні вимоги до форми заповіту ст. 1247 ЦК:

  1. складений письмово із зазначенням місця і часу його складання.
  2. як правило підписаний особисто заповідачем (виключення ст. 207)
  3. посвідчення заповіту нотаріусом або іншими службовими посадовими особами зазначені в ст. 1251; 1252.

 

З умов завдання вбачається, що громадянка К. зробила заповіт. Допустимо, що заповіт складений відповідно до норм та правил Цивільного кодексу України, та відповідає внутрішній волі громадянки К.

Однак, слід оговорити, що зі складу спадщини необхідно виділити обов’язкову долю на неповнолітню доньку. Доля обов’язкової частки становитиме ½ частки, що належала обов’язковому спадкоємцю у разі спадкування за законом. Так у разі спадкування за законом до першої черги відносяться (ст. 1261 ЦК)— діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який пережив спадкодавця, та батьки.

З умов завдання бачимо, що до 1-ї черги відносяться лише діти, оскільки батьків не зазначено. Що ж до громадянина А., то він не є чоловіком громадянки К. в розумінні положень цивільного та сімейного кодексів.

Тому донці громадянки К. при спадкуванні належало б 50% від складу спадщини. А обов’язкова частка становитиме ½ від 50% спадщини, тобто 25 % від усього спадкового активу.

 

Суб’єкти спадкового права:

  1. Спадкодавець – це фізична особа права та обов’язки якої після її смерті переходять до інших осіб. При спадкуванні за заповітом спадкодавцем (заповідачем) може бути фізична особа, яка на момент складання заповіту має повну цивільну дієздатність ч 1 ст. 1234 ЦК. Тобто за умовами завдання – громадянка К., яка, допускаємо, мала повний обсяг цивільної дієздатності.
  2. Спадкоємець – це особа до якої переходять права та обов’язки особи яка померла. Спадкоємцями за заповітом можуть бути будь-які учасники цивільних відносин зазначених в ст. 2 ЦК.

Спадкоємцями за законом і за заповітом можуть бути ті фізичні особи які є живими на час відкриття спадщини.

спадщині. Особи які не мають право спадкувати за законом.

Батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їх права не були поновлені на час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1224 ЦК, 164,166, 169 СК). Діти, щодо який спадкодавець позбавлений батьківських прав не виключено з черг спадкоємців за законом.

А тому, до числа спадкоємців будуть належати племінник В. на 75% спадщини (право за заповітом) та донька громадянки К на 25% спадщини (обов’язкова частка).

 

Порядок реалізації спадкових прав

В момент відкриття спадщини виникає перший етап спадкових правовідносин. Другий етап пов'язаний з реалізацією особою, вказаною в заповіті, або особою, яка закликається до спадкування за законом, свого спадкового права. Право на спадщину містить у собі низку можливостей: виявити своє бажання прийняти спадщину; не виявити такого бажання; заявити про свою відмову від спадщини. Таким чином, право на прийняття спадщини є суб'єктивним  цивільним правом, зміст якого зводиться до закріпленої за спадкоємцем можливості прийняти спадщину чи відмовитися від неї.

Спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Йому для прийняття спадщини досить протягом строку, установленого для прийняття спадщини. не заявити про відмовлення від неї.

Спадкоємець, який на момент відкриття спадщини не проживав зі спадкодавцем. Він для прийняття спадщини повинний подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Особливе правило встановлене щодо неповнолітньої, непрацездатної фізичної особи, а також особи, обмеженої в дієздатності. Згідно ч.4 ст. 1268 ЦК завжди вважається, що вони прийняли спадщину, крім випадків, установлених законом.

В контексті наведеного слідує, що спадкоємець за заповітом, племінник В., який не проживав разом з громадянкою К., повинен подати заяву про прийняття спадщини до нотаріуса. Донька ж громадянки К. приймає спадщину за умови не подання заяви про відмовлення від спадщини.

Оформлення права на спадщину регулюється главою 89 ЦК. Необхідно лише відмітити, що видача свідоцтва про право на спадщину по діючому цивільному законодавству (ст.ст. 34, 36 Закону «Про нотаріат») входить у компетенцію тільки державних нотаріусів за місцем відкриті я спадщини.

Особи, що закликаються до спадкування за законом чи за заповітом, можуть не прийняти чи відмовитися від прийняття спадщини.

Не прийняття спадщини має місце тоді, копи особа не зробила тих дій, що є обов'язковими.

 

Висновок

В світлі викладеного наводимо аналіз ситуації: до кола спадкоємців будуть належати племінник В. на 75% спадщини (право за заповітом) та донька громадянки К на 25% спадщини (обов’язкова частка). При чому племінник В., який не проживав разом з громадянкою К., повинен подати заяву про прийняття спадщини до нотаріуса. Донька ж громадянки К. приймає спадщину за умови не подання заяви про відмовлення від спадщини.

 

 

 

 

 

Рівняння 2   

Відповідь: (30-21) : 1 – 7 х 10 : 70 = ( 3 х 3- 1) : 1

8=8

 

 

 

 

Головоломка

Відповіді: 1. Позика, 2. Концерн, 3. Громадянин, 4. Кодекс, 5. Підлог, 6. Легальність. 7. Пособник, 8. Материнство. 9. Шахрайство.

Зашифроване слово – земельний.

doc
Додав(-ла)
Цысь Татьяна
Додано
26 травня 2020
Переглядів
249
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку