"Мамині світлиці" Виховна година, Презентація " Свято Букваря" ( автор я)

Мамині світлиці

Мета:   Прищеплювати любов до народних традицій; викликати бажання вчитися,  переймати звичаї свого народу  і використовувати досвід на практиці.

      Батьківський поріг

Хата, дім, оселя –

Ці слова такі близькі,

Рідні серцю і душі.

Де б не був, куди б не їхав –

Рідний край, своя домівка,

Манить, вабить до двора.

Ось і стежка, рідна стежка

Серед двору проляга.

І до хати, до порогу

Всіх дітей вона склика.

Пам’ятай з дитячих років –

Батьківський дім,  його поріг,

Скільки б не було у тебе

Різних тих доріг.

Про свою домівку не забудь, дитино,

Хто домівки, дому рідного цурався,

Сиротою в світі він зостався.

   Дорогі, діти, сьогодні ми з вами підемо у гості до маминих світлиць. Але за давнім звичаєм, перш ніж увійти до хати, треба вклонитися порогам і сказати такі слова:

       « Пороги, пороги!  З вас починаються дороги. Дозвольте увійти до хати, рідну неньку привітати».

      Дорогі, діти, я щиро запрошую вас до першої світлиці – світлиці Божої науки.

       В Україні є ще один добрий звичай – будь-яку роботу, добру справу починати з молитви. Бо молитва – це звертання до Бога. Вислухавши її, Бог нам допомагає у добрих справах і починаннях.

Молитва повинна бути щирою,  від самого серця. Коли ви молитесь, то треба щиро дивитися в образ і думати тільки про  неї, лише так вона стане помічною. Треба не лише вірити в Божу допомогу, але щоденно дякувати Всевишньому за неї.  Я хочу переказати вам бувальщину.

       В одному селі тяжко захворіла мама шестирічної дівчинки. Лікар, якого терміново викликали – виписав рецепт і додав, що ліки повинні бути приготовлені негайно, бо завтра може бути пізно, мама може померти.

         Дівчинка схопила рецепт і чимдуж побігла до аптекаря, а на дворі вже сутеніло. Час зачиняти аптеку. Раптом вбігла захекана, із сльозами на очах і рецептом в руках дівчинка. Треба зауважити , що аптекар був крикливою,  злою людиною та самолюбивою людиною, яка ніколи не вірила в Бога і не молилась. Він відразу виказав своє  самоневдоволення тим, що дівчинка прибігла дуже пізно. Дівчинка несміливо  подала рецепт і благала матінці допомогти тільки сьогодні.

       Аптекар з великим небажанням виготовив ліки, дав  їх дитині і попередив, щоб вона більше його не турбувала. Дівчинка радо вибігла з аптеки і щодуху побігла додому.  А тим часом аптекар несподівано виявив, що випадково взяв не  ту мікстуру для ліків. там було написане страшне слово «отрута». Раптом він зробив те , чого не робив  ніколи.  Він впав на коліна і тричі промовив молитву до Бога, щоб той допоміг повернути дівчинку назад.

        Дівчинка раптово спіткнулась і впала. Пляшечка з ліками зі всього маху вдарилась об каміння  і розлетілась на друзки.

         Гірко плачучи дівчинка повернулась до аптеки.  Аптекар не повірив своїм очам, коли побачив у дверях дівчинку. Впав ще раз на коліна і промовив такі слова: « Боже!  Велике тобі спасибі, що ти повернув мені спокій!». Він виготовив нові ліки , і  дівчинка радо повернулась додому.

         З того часу аптекар повірив у Бога, став добрим, милосердним та уважним. І щодня молився. Зранку просив  божої допомоги, а ввечері дякував за прожитий день.

         Отже, пам’ятайте, діти, ось таке:

Бог не спить, усе він бачить –

Хто сміється, а хто плаче.

Тата з мамою не слуха.

Смиче котика за вуха,

Галасує без потреби –

Видно все йому  із неба.

Тільки ніде правди діти:

Любить Бог слухняних діток.

Дівчинка.  Я хочу проказати вам ось таку молитву.

 Встану вранці, помолюся –

Вчила так мене матуся.

Я складу подяку Богу,

Що спочити мала змогу.

За столом обов’язково

Прошепчу молитву знову.

Бо Господь  благословений

Хліб насушний дав для мене.

Діти співають пісню «Це наша хата» на мелодію «ОЙ ти , дівчино, зарученая»

Маленькі сіни, ясна світлиця,

Всюди чистенько, так як годиться.

Стукає в вікна груша крислата,

Це наша хата, це наша хата.

Трійця, Спаситель і Божа мати

А там Михайло – опікун хати.

Святий Микола глядить впівока

На нас  звисока,на нас  звисока.

Немов говорить: «Тіштеся, діти!

Маєте хату, є де сидіти.

За батька-матір Богу  моліться,

І пильно вчиться, і пильно вчиться».

Діти. (разом)    Ми складаємо подяку Богу.

Дякую тобі, мій Бог, за очі,

Якими бачу все, що ти створив.

Я знаю тих, для кого дні, як ночі,

Хто бачить сонце тільки в хвилях сну.

Я дякую тобі, мій Бог , за руки,

Якими можу я тримати хліб,

Втирать сльозу в печальний час розлуки

І працювати можу на землі.

 Я дякую тобі, мій Бог, за ноги,

Якими я проходжу всі путі.

Я зустрічаю там і тих, кому дороги

не пройденими залишились у житті.

Я дякую тобі, мій Бог, за голос,

Тебе я можу славить ним.

Я знаю тих, кому весь світ навколо

Як і вони, здається  все німим.

Я дякую тобі за хліб насущний,

За те, що вдосталь  маєм на столі.

Були тяжкі часи і неминучі,

Як люди помирали на землі.

Я дякую тобі, мій Бог, за маму,

За ніжні руки та ласкавії слова,

За рідну маму з добрими  вустами,

Й за те, мій Боже, що вона жива.

Я знаю тих, хто сиротою гірко

Росте без мами рідної в житті.

Я дякую тобі, Владико,

За все, що ти даруєш на землі.

За очі, руки, хліб насущний,

За світле,  ясне почуття.

Навчи нас , Боже, щирими вустами,

Хвалить  тебе усе своє життя.

А ще я хочу тебе попросити,

Щоб мир настав у рідній стороні,

Щоб сина не втрачала мати

На тій страшній війні.

О, Боже милий,  вбережи Вкраїну.

Дай силу матерям це горе пережити.

І дай їм сили далі жити,

Щоб сина доглядать могилу.

«Дар божий -  хліб»

Щоб потрапити до слідкуючої світлиці  треба  відгадати таку загадку:

 Виріс у полі, на добрій землі,

Місце найкраще знайшов на столі.

Звичайно, це хліб. Це він завжди був турботою і радістю людини.

Саме  йому  вона віддала свій  труд  і талант. Хліб для кожного

 з нас звичний, як сонячне світло чи дихання і такий же необхідний.

Зав старим і давнім звичаєм  хлібом зустрічали гостей і запрошували до хати.

Добрий день, вам гості милі,

 Хлібом-сіллю хочу вас вітати.

І від всього серця,

 Від усіх разом присутніх

Хочу до світлиці – хліба

З вами я помандрувати.

Я вам хліб підношу,

Кланяюсь низенько.

Тож дозвольте, гості,

В мандри вирушати

І про цю хлібину

Багато нового сказати.

Люди кажуть: «Без солі і хліба немає обіду»

А які ви знаєте прислів’я, приказки, повір’я про хліб?

Хліб – усьому голова.

Коли хліб на возі – не буде біди в дорозі.

Де хліб і вода – там немає голоду.

Паляниця – хлібові сестриця.

Довелося бідувати на хліб-сіль заробляти.

Калинова гілка- хлібові тітка.

Нема святішої святині, як хліб на нашому столі.

Земля матінка, а хліб батенько.

Повір’я про хліб

• Хліб колись випікали переважно круглої форми, як сонце. Бо на хлібові й сонці тримається людське життя.
• Хліб випікали переважно в суботу. І дивились, як гарно вдається –  то буде вдача на цілий тиждень, якщо глевкий – на сльози, підгорить – на смуток, потріскається – чекай новин.
• Із хати ніякий гість без хліба не йшов, скибочку відкраювали на дорогу – « на  померлі душі».
• По тому, який виходив весільний коровай , передбачали долю нової сім’ї. Тому  пекти  коровай просили людину добру і вмілу.
• Так само пізнавали долю народженої дитини по хресному калачу.
• Якщо першу хлібину з нового врожаю поділити з іншими людьми,  то злиднів до нового урожаю в хаті не буде.

А ще в народі кажуть: «Не кидайсь хлібом – він святий»

А чи знаєте ви з чого випікають хліб?

Хліб випікають із пшеничного або житнього  борошна. Спочатку борошно розчиняють у воді, молоці,  дріжджах, а потім місять, дають тістові підійти і печуть у печі.

«Смачна хлібина»

Стара муха тісто місить,

 Комар воду носить.

Кішка пече бухан ятко.

А кіт хліба просить.

Як напекли того хліба –

Пташки прилетіли,

Посідали поза столом,

Та й шматонька з’їли.

Ви, мабуть, не раз одержували гостинці від своїх рідних принесені «від зайчика». Часто і хлібом від нього вас  частували. Так? Мабуть, кожен радів, коли отримував такий дарунок від  буханчика.

( Діти співають народну пісню «Хліб від зайчика»)

Їздив зайчик до млина,                           Рано-вранці у хустинці

П’ять пудів змолов зерно.                      Понесли зайці гостинці

Цілу ніч в хатинці тихо                            Пташенятам і звірятам

Випікала хліб зайчиха.                            Хлопченятам і дівчатам.

                                  Аж хрумтять окрайчики

                                  Добрий хліб від зайчика.

От і в нас є печиво з білої муки.

Є тут хліб і кексики, булки й пиріжки.

Все оце напечене було у печі.

Всіх я почастую ними залюбки.
Прошу, пригощайтесь, гості дорогі!

Світлиця «Вишиванка»

Ну,  що ж пора вирушати до слідкуючої  світлиці. Погляньте, як гарно прибрана вона! Тут і вишиті рушники, сорочки, серветки. Як ви гадаєте, який народ пишається красою такої вишивки.

А хто ми з вами такі і де живемо? ( Ми  українці – живемо на Україні.)

« Хата без рушника, що сім’я без дітей» - говорять у народі.

Є різні види рушників:  утирач, стирок  - для посуду , стола;

кількові – для оздоблення стін;

покутник –  для ікон;

весільні, плечові  - для сватів.

І квіти , і птахи прикрашали рушники. Вишивали квіти маку, вважали, що мак мав чарівну силу, яка захищала від усякого зла.

Ніжна трепетна квітка. яка несе в собі незнищену пам’ять роду.

Вишивали квітки маку дівчата, в сім’ях яких був загиблий.

Шили  ружу та лілію. вишивали птахів. Солов’ї і зозулі полюбляли дівочі рушники. Їх вишивали на гілці калини.  Вишивали і пав , вони розсідались на весільних рушниках.

         Не обходилось вишивання без щирої української пісні.  Різних пісень співали вони довгими зимовими вечорами.

«Пір’ячком подушечку напихали, у гарну вишивку її одягали»

І була така прикмета:  яка дівчина першою сяде на подушечку,

та й першою на весільний рушник стане.

А ви хочете погратись з подушечкою? ( гра «Подушечка»)

Діти, а ви знаєте, як народжуються візерунки на вишивках?

Біле поле полотняне,                             Покрутнеться так і сяк –

Рівно ткане, чисто пране.                      Зацвіте червоний мак.

А по ньому голка ходить,                       Зазирне і там , і тут -

За собою нитку водить.                           Васильки зацвітуть.

Застрибає навпрошки –                           Біле поле полотняне

Пожовтіють колоски.                                Рушничком барвистим стане.

А пройдеться поволі –

Заряснять листочки в полі.

( Звучить пісня «Вишиванка»)

Світлиця  «Веселий шарварок»

Давайте не обминемо і цієї світлиці. Адже  тут можна повеселитись, почути щось смішне. Серед українських пісень є також жартівливі і веселі. Тож давайте заспіваємо таку пісню.

- А ви можете сміятись? Мабуть, любите!  Тоді давайте посміхнемся разом.

                                     Прохання

• Татку,- питає хлопчик,-  чи зумів би ти з заплющеними очима написати своє прізвище?

          - Звичайно.

           - То напиши його в моєму щоденнику.

                  Ким бути

•  - Ким би ти хотів  стати, коли виростеш?

 - Учителем і малярем.

- Чому?

Бо вчитель має канікули влітку, а маляр – взимку!

Дитина у множині

• Як буде у множині іменник «людина»? – запитує вчитель Сашка.

- Люди, - відповідає Сашко.

- А як у множині «дитина»?

- Близнята.

Живий приклад

• Маленький  Юрчик  прийшов додому з однокласником.

- Мамо, це Олег. Він незвичайний хлопчик!

- Чим він незвичайний?

       - Він вчиться гірше,ніж я!

       Не зрозумів

• - Женю, - суворо спитав батько, - чому ти одержав двійку? Не зрозумів учителевого запитання?

    - Зрозумів, - розвів руками Женя, - але він чомусь не зрозумів         моєї відповіді.

Хитрун

• Учитель. Ти цього разу спізнився на півгодини!

      Хлопчик.  То нічого, пане учителю, мама каже, аби я не спішив, бо попереду ще все життя.

Світлиця «Зцілення»

От іще одна світлиця, наче сонце сяє!

І нас усіх до нас закликає!

Підійдіть до мене хлопчики й дівчатка

 І навколо всі гарненько встаньте.

Буду  я водою всіх вас  поливати

І біду від вас всіх буду відганяти.

Діти.

Скропіть нас свяченою водою, щоб ми стрічались  лише з радістю, а не бідою.

На ручки, ніжки, щоб вони не боліли,

Також на голівки, щоб не хворіли.

Вчитель

Ця водиця, що у збаночку іскриться є Йорданською. Вона славиться цілющими і магічними властивостями. Вона без запаху і смаку, без кольору, ніколи не псується, навіть коли її переливають із посудини в посудину. Цією водою все освячується. Коли посвятять воду, господар бере жмут васильків і мочить їх у святій воді, а потім кропить все у хаті   та в господарстві.

     На Святвечір тісто замішували свяченою водою  і до кожної страви теж додавали воду. Існує і таке повір’я. Якщо збираєшся

в дорогу чи готуєшся до відповідальної справи, напийся святої води та тримай біля тіла. Обов’язково  допоможе.

- А як колись носили воду з криниці?

( Набирали воду в дерев’яні відра і брала їх на коромисло.)

навіть пісня є така. Хто знає , як вона називається?

- Знаємо! Несе Галя воду. Ми її зараз заспіваємо.

- Гарно ви, діти, співали, вірші, смішинки розповідали. Хочу я вам побажати мудрими зростати, на славу батькам своїм.

думаю нашу зустріч ви будете пам’ятати.

Наша дума, наша пісня

Не вмре , не загине.

Он де, люди, наша слава,

Слава України.