Матеріал для самостійної роботи

1.     Майстер зрізав очеретини вирівнював і ладнав їх не відчуваючи ні втоми ні вогкості ні палких укусів комарів.

   2.     З дитинства всупереч схоластичній науці дяків Тарас прилучаючись до всього народного всотуючи в кожну жилку дух героїчності, незборності й високої поетичності своїх мужніх і талановитих пращурів осмислено дозбирував дорогоцінні зерна національної духовності.

   3.     Тужливо подивившись у небо лелека від криниці повертається назад у бічну вулицю.

   4.     Хіба ж я міг піти не пообідавши?

   5.     Стомившись від напливу вражень Шептало спинився нашорошив вуха і сторожко скосив очі.

   6.     Відчинивши навстіж вікна і двері на ганок я впивав у себе на повні груди чисте тепле вогкувате м’яке повітря морське.

   7.     Дівчина маючи на своїй голові вінок володіє чарами.

   8.     Пригнувшись під розбуялим кущистим бузком я ступив на стежку.

   9.     Перед нами відкрилося село розкинувшись серед хлібів.

   10.                       І довго так стояв малий Мирон то схиляючись то повертаючись над бродом але лізти у воду все якось не смів.

   11.                       Татари вбивають і палять залишаючи за собою пустош.

ІІ варіант

   1.     Давно-давно колись в одному з наших наддніпрянських сіл жила дівчина на ім’я Марійка.

   2.     Багато хлопців сохли за нею намагаючись привернути її увагу.

   3.     Якось пішла Марійка до Дніпра сіла в батьків човен та й попливла на Хортицю.

   4.     Перепливла зійшла на берег острова й почала рвати квіти на вінок.

   5.     Аж раптом відчула, що на неї дивиться молодий рибалка.

   6.     Зустрілися молодята очима – і навіки полюбилися.

   7.     Марійка стояла випустивши квіти з рук і чекала.

   8.     Може хоч слово скаже чарівний незнайомець …

   9.     Але він мовчав.

   10.                       А по якійсь хвилині підійшов до неї нагнувся підняв упущені квіти й усміхаючись віддав їх дівчині.

11.                       І ніжно-ніжно подивися на неї знову промовчавши.

   12.                       Отак вони того разу й розійшлися не сказавши одне одному жодного слова.

   13.                       Аж згодом Марійка пливучи на Хортицю до свого милого задумалася засумувала й не помітила, що бистрина несе її човна на скелі, між якими вирувала й пінилася вода …