Повторюємо!Фізико-географічне положення1. Широтне положення.2. Довготне положення.3. Відношення до літосферних плит, тектонічних структур.4. Відношення до великих форм рельєфу.5. Положення відносно морів та океанів.6. Положення стосовно годинних поясів.7. Кордон та прикордонні області.
Визначаємо!Економіко-географічне положення це положення певного економіко-географічного об’єкта відносно інших об’єктів, які мають для нього економічне значення (регіонів, країн, міждержавних торгово-економічних організацій, ринків сировини, товарів, капіталів і робочої сили, міжрегіональних і міжнародних транспортних шляхів.
Складаємо таблицю оцінки ЕГПІзюмського району {21 E4 AEA4-8 DFA-4 A89-87 EB-49 C32662 AFE0}Характеристика. Оцінка “+” “-” Загальні відомості ( площа, місце розташування на території країни)Природні умови і ресурси. Економічне оточення ( країни, області, райони, що межують з , їх розвиток та можливості для співпраці);Наявність транспортних шляхів загальнодержавного й міжнародного значень Загальний висновок про вигідність ЕГП.
Історико-географічний регіон. Перші письмові згадки з назвою родзинки по роках можна визначити такі:1571 рік – Кінні роз’їзди, сторожа.? рік – звіринець, Мисливський двір.1639 рік – містечко (Городок) Ізюм.1650 рік – Ізюмський окоп.1663 рік – фортеця Якова чернігівця. У 1679 році місто стало частиною Ізюмської оборонної лінії.1681 рік – фортеця Григорія Донця-Захаржевського.
Історичні дані : Сучасне місто Ізюм є містом обласного підпорядкування, центром району, розташованим на південному сході Харківської області. Місто розкинулося на обох берегах річки Сіверський Донець. Здавна тут існував Ізюмський Брід, який разом з кам’яним бродом у селі Кам’янка, біля якого жили бродники, був частиною шляху, який згодом став відомий як Ізюмський шлях. Вигідне природно-географічне положення Ізюма зумовило те, що з найдавніших часів на території сучасного міста відбувалися події, які відіграли важливу роль в історії регіону. Ще в XI-XII століттях в межах сучасного міста відбувалися бої між давньоруськими князями і половцями, описи яких дійшли до нас в древніх літописах. У 1637 році цар Михайло Федорович наказує будувати «острожки жилиє» на Ізюмському шляху біля Ізюмського кургану (Філарет (Д. Г. Гумілевський)). Коли саме почалося будівництво, проживання людей на цій території, на сьогодні немає достовірних відомостей.
Історичні дані: Першою видатною історичною особистістю можна вважати виборного полковника Якова Чернігівця. Це була найколоритніша постать у слобідських полках 60-70-х років ХVII століття. Цей діяч був вагомим і в Гетьманщині. У 1663 році з козаками-переселенцями він прибуває на Слобожанщину, де заснував кілька поселень. Під його керівництвом в Ізюмі, на Лівому березі Сіверського Дінця, була побудована фортеця. У 1677 році Якова чернігівця зміщений з поста. Контрольована ним територія увійшла до складу Харківського полку під протекцію полковника Григорія Донця-Захаржевського. Місто Ізюм ще в 1680 році називалося “Изюмским городком”. В кінці 17 століття на місці нинішнього міста Ізюма була побудована фортеця, що складалася з “великого” і “малого” міст. На місці “великого” міста нині знаходиться центральна частина міста Ізюма. У 1681 році тут було розпочато будівництво “малого міста” – фортеці, вал і рів, як стверджують історики. У 1685 році в місті Ізюмі створено Слобідський полк до якого входили 13 міст і слобод.
Природні особливості Ізюмського району Район розташований у південно-східній частині Харківської області. Площа — 1593,4 км2. Населення — 78,1 тис. осіб, у тому числі у місті Ізюмі — 56,1 тис. осіб. Щільність населення становить 49 осіб/км2. Територія району розташована в зоні переходу Середньоросійської височини у Донецький кряж. Поверхня — плато, яке розчленоване яружно-балковою та річковою мережею. Висота на вододільних просторах — 150-190м (максимальна — 235 м). Мінімальні відмітки приурочені до заплави р. Сів. Донець (в межах 60-70 м). Основна частина району розташована в Задонецько-Донській північно-степовій фізико-географічній провінції, південна— у Донській північно-степовій фізико-географічній провінції. Район належить до посушливої, дуже теплої агрокліматичної зони. Головна річка — Сів. Донець з притоками Осколом (нижня течія), Ізюмцем, Греківкою тощо. У грунтовому покриві переважають чорноземи звичайні. На знижених ділянках— лучні чорноземи, лучні, лучно-болотні та болотні грунти. Природна степова рослинність збереглася на схилах балок, узліссях (угруповання з участю видів ковили, токоногу, костриці, чебрецю, полину тощо). За лісорослинним районуванням України територія району відноситься до східного посушливого степу. Лісовкрита площа — 43,3 га (лісистість — 27,4 %). У складі лісових насаджень переважають сосна звичайна (70 % лісовкритої площі) і дуб звичайний (17 %). На значних площах висаджені біла акація звичайна, берест тощо. Відсоток природних та напівприродних територій становить 46,72. В районі засновано 4 заказники місцевого значення (2 — ботанічних, 2 — ентомологічних) та 4 ботанічні й 1 комплексна пам'ятки природи. Площа територій ПЗФ становить 641,8 га (0,40% від загальної площі району).