Матеріал до друку "Реалізація компетентнісно-орієнтованого підходу в процесі вивчення української мови студентами фахової передвищої освіти"

Реалізація компетентнісно-орієнтованого підходу в процесі вивчення української мови студентами фахової передвищої освіти

У педагогічній науці важливим є питання підготовки компетентних фахівців, професіоналів, які здатні продуктивно адаптуватися до швидкоплинних умов праці. Важливим чинником у становленні фахівців є мовна компетентність, зокрема у вивченні студентами української мови.

Проблему поглибленого вивчення української мови в закладах фахової передвищої освіти (коледжах, училищах) описано у наукових працях                 О. Біляєва, О. Горошкіної, Т. Донченко, В. Дороз, С. Карамана, Л. Мацько,       Л. Скуратівського, О. Семеног, М. Плющ, В. Тихоші, Г. Шелехової та інших. Деякі учені, зокрема В. Горяний., О. Горошкіна., М. Ілляшенко, О. Караман,     С. Караман, М. Плющ, В. Тихоша та ін. Науковці Н. Бабич, Ф. Бацевич, Ю. Бондаренко, Л. Мацько, Ф. Хміль та інші займалися укладанням програм, підручників для поглибленого вивчення української мови.

Щоб оволодіти будь-якою професією, потрібно розпочати з системи загальних і професійних знань, тобто майбутні фахівці повинні мати професійне мовлення: орієнтуватися в галузевій лексикології, що допоможе у подальшій професійній діяльності.

Для вільного володіння усною та писемною формами професійного спілкування студенти повинні мати чималий активний лексичний запас фахової термінології [3]. Важлива проблема протягом навчання студентів − створення мотивації до ґрунтовного вивчення мови.

Терміни «компетенція» і «компетентність» у науці не є однозначними. Як правило, компетенцією називають добру обізнаність з чим-небудь, коло повноважень певної установи чи особи. Компетентність розглядають як високий рівень кваліфікації, обізнаність особи. Компетенція – система знань, а компетентність – володіння знаннями, компетенцією, тобто компетенція – це комплекс знань про мову й мовлення, їх функції в суспільстві, виражальні засоби, що характеризують лексичне, граматичне і стилістичне багатство мови. Терміни компетенція, компетентність, компетентнісний підхід потрактовані в сучасному словнику-довіднику [7, 11–112].

Проблематикою компетентнісного навчання в освіті перебуває досліджувало чимало науковців: С. Батишев, Н. Бібік, Л. Ващенко, Н. Голуб,    О. Дубасенюк, Л. Кравець, Л. Мацько, М. Пентилюк, М. Плющ, О. Пометун,    І. Ящук та ін.). Вони обґрунтували принципи використання компетентнісного підходу до освіти та шляхи його реалізації.

Для модернізації передвищої освіти компетентнісне навчання сприяє здобуттю студентами певних загальнокультурних, соціальних, предметних, галузевих та інших компетентностей за допомогою  освітніх технологій, форм, методів і особистих досягнень студентів.

Компетентнісно-орієнтований підхід до навчання мови важливий, оскільки мовець, володіючи певними компетенціями (знаннями, уміннями і навичками) може виявляти їх тільки в мовленнєвій діяльності в тому сенсі, що користувачі мови.

Компетентнісний підхід до навчання української мови включає певні поняття, на яких ґрунтується мовленнєва діяльність студентів фахової передвищої освіти й формується їхня комунікативна компетенція. До таких понять належить текст, мовленнєва діяльність, ситуаційне спілкування тощо. Найважливішими в компетентнісному навчанні будь-якої мови вважаються мовна, мовленнєва та комунікативна компетентності.

Як зазначає І. Зязюн, головною метою вищої освіти має бути становлення цілісної і цілеспрямованої особистості, готової до вільного гуманістичного орієнтованого вибору й індивідуального інтелектуального зусилля, що володіє багатофункціональними компетентностями [5,  13].

Щодо мовної підготовки, то компетентнісний підхід передбачає навчання студентів української мови не як системи ізольованих знань, навичок, умінь, а як формування готовності до відповідної комунікативної поведінки в різноманітних ситуаціях професійної сфери, яка уможливлює успішне вирішення виробничих завдань.

Водночас в умовах переорієнтації вищої освіти на формування компетентної особистості нових акцентів набувають вимоги до методів та засобів навчання мови у ВНЗ. Досвід переконує, що найбільш ефективними виявляються комунікативно-ситуативні завдання, наближені до життя, майбутньої професійної діяльності, ігрові методи, дебати, пошукові та проблемні ситуації, метод проектів, кейс-метод, дослідницькі завдання тощо [1].

Компетентнісно-орієнтовані мовні завдання в умовах вищої професійної освіти характеризується наявністю плану виконання завдання; інструмента перевірки правильності виконаного завдання, що уможливлює самостійну оцінку; проблемності, евристичності, що вимагає пошуку, аналізу, самоосвіти, нових способів діяльності [8, 16].

Курс «Українська мова», який викладається з урахуванням професійного спрямування у навчальних закладах фахової перед вищої освіти реалізує компетентнісний, функціонально-діяльнісний та особисто-орієнтований підходи до навчання української мови, що відповідає сучасним суспільним запитам, які запропоновані Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти [4,8].  Тобто такий курс розвиває креативно-інтелектуальні здібності студентів, збільшує цікавість до вивчення української мови.

Досконале володіння українською літературною мовою в повсякденно-діловій діяльності є обов’язковим для кожного фахівця. Викладання мовних дисциплін у вищих навчальних закладах не тільки підвищує мовну освіченість студентів і сприяє гуманізації освіти, але й підвищує культурний рівень майбутньої української інтелігенції. Саме на вирішення цієї проблеми й спрямовано курс «Українська мова» (за професійним спрямуванням)», у рамках якого відбувається формування комунікативних компетентностей.

На формування мовної особистості впливають чинники як об’єктивні, незалежні від особи мовця, так і суб’єктивні [9, 69]. Сучасна лінгвістика виділяє такі рівні мовної особистості: вербально-семантичний, лінгвокогнітивний і мотиваційно-прагматичний [6, 142]. Вербально-семантичний рівень – це володіння різними мовними нормами, лінгвокогнітивний рівень репрезентує індивідуальну мовну картину світу, вихід на мотиваційно-прагматичний рівень забезпечує вільне володіння мовою у будь-якій комунікативній ситуації. Перший рівень вважається нульовим: він є базою, на якій відбувається формування мовленнєвої особистості, проте не забезпечується повноцінний прояв індивідуального досвіду у слові. Пропонуються й інші підходи до мовної характеристики особистості. С. Караванський виділяє чотири типи компетенції: мовну, мовленнєву, соціокультурну й функціонально-комунікативну. Мовна компетенція включає знання орфоепічних, орфографічних, лексичних, словотворчих, граматичних та стилістичних норм. Мовленнєва компетенція реалізується під час аудіювання, говоріння, читання та письма. Соціокультурна компетенція передбачає знання з національної культури, історії, економіки тощо. Найвагомішою, за визначенням дослідника, є функціонально-комунікативна компетенція, тобто вміння послуговуватися мовними засобами для створення текстів різної стильової приналежності [2, 61].

Щоб сформувати україномовної компетенції студентів, потрібно їх орієнтувати на активну мовленнєву діяльність, спонукаючи студентів бути не спостерігачами, а навпаки − активними учасниками на заняттях, залучаючи їх до спільної діяльності.

 Отже, компетентнісно-орієнтований підхід вивчення української мови у закладах фахової передвищої освіти запроваджується за допомогою поєднання знань, навичок та умінь, поглядів, цінностей, інших особистісних утворень, які можуть визначити здатність майбутніх фахівців до успішного здійснення подальшої навчальної чи професійної діяльності.

 Використана література:

1. Борисенко В. В.  Компетентнісне навчання в контексті мовної підготовки студентів вищої школи / В. В. Борисенко, Н. В. Гагіна // Вісник Університету імені Альфреда Нобеля. Серія : Педагогіка і психологія. − 2017. −№ 1. − С. 149 –154. − Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vduep_2017_1_25

2. Голуб Н. Компетентнісне навчання – це актуально / Н. Голуб // Дивослово. – 2012. – № 6. – С. 60–62.

3. Гуменюк Ірина. Формування термінологічної компетенції студентів у контексті викладання дисципліни «Українська мова» (за професійним спрямуванням) [Електронний ресурс]: Точка доступу: http://opu_2014_2_9.pdf.

4. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. – К.: Ленвіт, 2003. – 273 с.

5. Зязюн І.А. Філософія поступу і прогнозу освітньої системи // Педагогічна майстерність: проблеми, пошуки, перспективи: [монографія] / І.А. Зязюн. – К.; Глухів: РВВ ГДПУ, 2005. – С. 10–18.

6. Куварова О.К. Роль культури мовлення у формуванні мовної особистості // Культура професійного мовлення: Мат-ли регіональної наук.-метод. конф. – Дніпропетровськ, 2006. – С. 142–145.

7. Пентилюк М. Словник-довідник з української лінгводидактики : навч. посіб. / кол. авторів за ред. М.І.Пентилюк. − К.: Ленвіт, 2015.− 320 с.

8. Фасоля А. Компетентнісно зорієнтовані завдання: проблеми термінології, типології, створення / Анатолій Фасоля // Дивослово. – № 9. – 2014. – С. 15–21.

9. Черкаська О. Формування мовної і комунікативної компетенції мовної особистості у вищій школі / О. Черкаська // Вища школа. – 2010. – № 12. – С.63–72.