Матеріал до уроків "Навчання грамоти"

                                              Айстра

На нічному небі виблискувала різними кольорами  велика зірка.

 

ЇЇ звали Айстрою. Вона відрізнялась від  своїх тьмяних зірок –

 

сестер. Люди дивились на небо і милувались Айстрою.

 

Прийшла осінь. Сонце світило слабше. Дні стали коротшими ,

 

ночі довшими. Почало опадати листя на деревах. Людям стало

 

сумно. Зірка захотіла втішити людей. Вона зірвалася і впала на

 

землю, розсипаючи по землі дрібні іскринки. Маленькі вогники

 

вмить проросли квітами. Їх назвали Айстрами.

 

Тепер ці квітки своєю неземною красою та барвами звеселяють

 

осінню природу.

                                 Барвінок

В одному селі жила бідна дівчина. Батьки її давно померли.

 

Вона була дуже працьовитою. Вміла і в хаті прибрати, і пиріжків

 

напекти. Всі, хто йшов повз хату любувався її квітником. А ще 

 

кругом хати було багато зеленого листя. Ні спека, ні холод не

 

могли знищити його.

 

Якось ввечері, дивлячись на нього, дівчина сказала:

 

• От якби між цими дрібними листочками росли маленькі

 

квіточки. Я могла б вплітати їх у вінок.

 

Тільки промовила ці слова дівчина, як раптом почався зоряний

 

  дощ. А вранці сталося чудо. Серед вічнозеленого листя з’явилися

 

              блакитні квіточки, схожі на зірки.

 

Про барвінок складали казки та легенди. Він став символом України.

                           Волошка

  Колись давно жила красива синьоока дівчина. Та була вона зла і

 

неслухняна. Бувало, піде в поле , нарве оберемок квітів, а згодом

 

викине. Розсердилась на неї Фея і сказала:

 

• За те, що ти нищиш красу, я перетворю тебе на квітку. А стати 

 

дівчинкою ти  знову зможеш лише тоді, коли навчишся робити добрі 

 

справи.

 

Дівчинка – волошка забажала  допомагати людям. Із квітів цієї рослини

 

почали робити ліки для очей.

 

                        Гордий гладіолус

У квітнику в дружбі і злагоді жили всі квіти. Щоранку вони вмивалися      

 

росою, розпрямляли свої пелюстки й віталися з яскравим сонечком, гомоніли

 

з вітерцем, дарували свій нектар бджілкам. Лише один гладіолус тримався

 

осторонь, стоячи на одній ніжці в оточенні міцного листя. Не міг він

 

подружитися з жодною квіткою. Дуже зверхній він був.

 

Одного осіннього ранку подув дуже сильний вітер. Щоб утриматися, квіти    

 

взялися дружньо за руки й вистояли тимчасову незгоду. Тільки один

 

гладіолус не вижив . Вітер зламав його стебло, а нерозквітлий пуп’янок

 

лежав на землі.

 

Слід пам’ятати про те, що в дружбі велика сила.

 

 

 

 

 

 

                                Польові дзвіночки

У сиву давнину жив один чоловік. Усе своє життя він був дзвонарем.

 

Чоловік дуже пишався своєю працею. Він кожного ранку бив у дзвони і

 

сповіщав про прихід нового дня. Люди, почувши той дзвін, бралися до

 

роботи.

 

Коли добродій зістарився, то заповів свою справу синам. Та вони не

 

виконали батьківського заповіту і не стали дзвонарями. За це були

 

перетворені на польові дзвіночки. З того часу кожного ранку ці польові

 

 квіти розгойдують своїми голівками, наче дзвони, сповіщаючи про  

 

народження нового дня.

 

                          Едельвейс

У розкішному палаці жила вередлива принцеса. Щоранку молодий садівник

 

приносив їй різні квіти, та жодна з них їй не подобалася.

 

Якось садівник розповів принцесі, що високо в горах росте рідкісна рослина

 

Едельвейс . Кому пощастить побачити цю квітку, той стане щасливим.

 

Захотіла принцеса віднайти ту квітку . Вона попрохала садівника піти з нею.

 

Довгим і важким був той шлях. Чимало перешкод подолали вони.  І коли  

 

втомлені  та зневірені  піднялися на вершину гори, то побачили  заповітну

 

квітку.

 

Чарівний  Едельвейс допоміг принцесі побачити красу у кожній квітці. З того

 

часу дівчина  стала привітною, уважною, доброю не лише до рослин, а й до

 

людей.

 

 

 

                                Жоржина

Колись давно всі квіти зацвітали одночасно. Весною появлялися проліски ,

 

фіалки, троянди, айстри, жоржини й цвіли до самих морозів. Найчарівнішою

 

себе вважала жоржина. Вона насміхалася з пролісків та фіалок за те, що вони

 

непомітні серед густої трави. На троянду ображалася за її неприступність.

 

Милувалася своєю красою жоржина: стебельце у мене довге, гладке,видно

 

його здалеку,вгорі розходиться святковим букетом і вітру не боїться.

 

Недовго терпіла Фея зухвальство жоржини. Одним помахом своєї чарівної

 

палички вона зробила так, що кожна квітка зацвіла у призначений час.

 

Ранньою весною цвітуть проліски ,фіалки та первоцвіт. Впродовж літа

 

милує око троянда. Великі букети осінніх айстр у перші дні вересня весело

 

несе дітвора до школи. А жоржина зацвітає восени, коли жовкне листя.

 

За зневажливість до інших квітів її може пощипати і перший осінній

 

морозець.

 

                              Зірочки

Край лісу стояла самотня хатина. Жив у ній старий лісник з онукою .

 

Дівчинку звали Зоряночкою. Немала з ким дружити дідова онука. Однієї

 

ночі на землю упали зірочки. Вони перетворилися на квіти. Зірочки були

 

різнокольоровими, дуже ніжними і тендітними. Коли вранці Зоряночка

 

вийшла на галявину, то відразу помітила неземної краси квіти. Вони

 

розповіли їй про космос,дивовижних істот, які живуть на небі.

 

Відтоді дівчинка і стала називати їх зірочками.

 

                                Іриси

Жили собі король і королева, і була у них дочка. Принцеса дуже любила 

 

квіти. Одного разу король зі своєю дочкою поїхав у ліс на прогулянку.

 

Довго дівчина милувалася гарними краєвидами. Серед безлічі квітів вона

 

помітила ту, яку раніше не бачила. На довгому, наче спис, стеблі з цупкими

 

листочками розкривалася пишна голівка.

 

• Що це за квітка? – запитала принцеса у придворних.

 

Та жоден із присутніх не міг відповісти. Принцеса не часто приходила на

 

квіткову галявину, бо у ліс її одну не відпускали. Тому попрохала посадити

 

ці квіти у просторому королівському саду. Вдячна рослина гарно прижилась.

 

Недовго квітка жила без імені. Одного разу принцеса прокинулася від співу 

 

півня на світанку. Вона помітила схожість між високою квіткою й    

 

гордовитим півником і радісно сказала:

 

• Я назву ці квіти Півниками, адже між ними так багато подібного.

 

Наукова назва квітів – іриси.

 

                      Сонячна квітка

На галявині росла чудесна кульбабка. Кожного ранку вона розмовляла з

 

сонечком, набираючись від нього світла і тепла. Тому всі називали квітку 

 

Сонячною. Одного разу прилетіла на галявину сумна бджілка. Ніде не

 

було солодкого нектару. Бджілка сіла на кульбабку і заплакала.

 

• Не плач! Я дам тобі свого нектару!- лагідно промовила квітка.

 

Бджілка дуже зраділа, набрала повні відерця запашного соку. Вдома

 

зробила з нього медок. Мед вийшов смачний і золотий, як сонечко.

 

 

                          Біла лілея

В одному селі жила дівчина. Вона була привітною, працьовитою і

 

слухняною. У неділю, коли всі хлопці та дівчата збиралися гуляти, ніхто не

 

звав до гурту Оленки. Всі вважали її негарною. Дівчина йшла в сад і

 

милувалася квітами. Найбільше Оленці подобалася біла лілея.

 

• Як би я хотіла мати таке біле личко! – промовила дівчина.

 

Почула це лілея і простягнула до неї свої сніжно – білі пелюстки.

 

• Якщо хочеш бути білолицею, то щоранку прикладай до свого личка

 

 мої  пелюстки. Воно й стане білим та гарним.

 

Не лінувалась Оленка виконувати поради квітки. Згодом розцвіла її врода.

 

                    Таємниця мальви

У дворі гарної господині був великий квітник. Бджілці він так сподобався ,

 

що вона подружилася з усіма квітами. Але найбільше комаха полюбила

 

високу рожеву Мальву. Дуже часто квітка напувала свою гостю запашним

 

нектаром, розповідала історії про панну Півонію, про чарівного Барвінка...

 

Та Мальва раптом замовкла і стала сумна – сумна.

 

• Мабуть, захворіла рожева квітка, - подумала Бджілка.

 

І вже не покидала свою улюбленецю.

 

Та раптом навкруги все завмерло. Чорна хмара закрила сонечко. Пішов дощ.

 

Бджілка сиділа під листочком і більше всього хотіла , щоб  Мальва одужала.

 

Дощ скінчився. Засяяло сонце. Ожила Мальва. Повернулася до сонця і

усміхнулася.

 

- Бджілко, я відкрию тобі таємницю. То моє листячко , відчувши, що десь

далеко збирається в дорогу дощ, показує, що хочеться пити.

 

                              Нарцис

Це було давно, коли ще існували чари та закляття. Жив у ті часи принц на

 

ім’я  Нарцис. Він був дуже гарний. Весь свій час принц проводив біля річки,

 

милуючись своїм відображенням у воді. Багато дівчат були закохані в нього,

 

але він любив лише себе самого.

 

Одного літнього дня дівчата пішли до річки, що набрати води. Раптом одна

 

з дівчат задивилася на парубка і впала у воду. Довго бідолашна борсалась у

 

воді, звала на допомогу. Принц не допоміг дівчині. Він продовжував

 

дивитися на свою вроду. Лише рибалки допомогли їй врятуватися.

 

За цим спостерігала чарівниця. Їй не сподобалася поведінка парубка. Вона

 

перетворила його на квітку.  Ця квітка дуже гарна і пахуча. Вона нагадує

 

нам про самозакоханого принца. А ви колись зустрічали людей – нарцисів?

 

                              Орхідея

В одному королівстві жила чарівна квітка. Ця краса й була її бідою. Кожен,

 

хто проходив повз неї намагався торкнутися її. Навіть тварини скубали її

 

за листочки та голівку.

 

Чи довго так жила орхідея, ніхто не знає. І ось одного разу, коли робила

 

обхід свого королівства Фея, вона побачила цю непривабливу квітку.

 

• Як тебе звуть? Що з тобою трапилось?- спитала вражена побаченим Фея.

 

• Я – орхідея. Була колись красивою та знаною. Та люди і тварини не

давали мені спокою .

 

Шкода стало Феї цієї квітки і вона легким подихом повернула її до життя.

 

Тепер ця заморська квітка прикрасила й наші будинки.

 

                            Підсніжник

Жив колись у лісовому замку Підсніжник. Сумно було йому.

 

Якось залетів до палацу весняний вітер і заспівав чудову пісню про квіти.

 

• Вітре – друже, де ти літав? Де таку пісню чув?

 

• Був я на лісовій сонячній галявині. Там квітів багато барвистих та

 

пташок голосистих.

 

• Вітре, лети на галявину та запроси їх в гості. Я хочу з ними дружити.

 

Повернувся вітер і розповів Підсніжникові, що не хочуть квіти у чудових

 

палатах  жити, кличуть його до себе на волю.

 

І заспівав вітер так гарно, аж птахи і дерева притихли навколо. Серце

 

Підсніжника затремтіло. Попросив він вітру віднести його на галявину до

 

квітів. З того часу дружно живе Підсніжник із весняними квітами.

 

                            Ромашка

Було це давно. У однієї  жінки захворів син. Пішла вона до аптеки, щоб

 

купити ліки. По дорозі зустріла бабусю, яка несла в руках пучок квітів.

 

Почувши про горе жінки, бабуся простягла їй квіти і сказала:

 

• Зроби з них відвар і дай синові. Як він вилікується,то назвеш квіти

 

ім’ям сина.

 

Хлопчик  одужав , дякуючи  відварам. А квіти жінка назвала ромашками.

 

Адже її сина звали Романом.

 

 

 

                             Соняшник

Одного разу дівчинка пробігла повз квітник і розсипала соняшникове 

 

насіння. Пройшов час, і воно проросло. На товстому стеблі похитувалася

 

велика, важка квітка.

 

Квіти сторонилися незнайомки. Троянди не хотіли розмовляти з нею. Та

 

квітка швидко росла й тягнулася своєю голівкою до сонечка. Через деякий

 

час  соняшник дозрів, і його насінням ласували діти та пташки.

 

                    Чарівний тюльпан

Стояла зима. Земля була вкрита снігом, наче м’яким покривалом, під яке

 

ховалися  рослини. Їм було сумно в темній хатці. Вони чекали весни.

 

Маленький червоний тюльпан сумував дужче всіх. Він хотів показати всім

 

свій чарівний цвіт.

 

І ось цей день настав. Тюльпан виріс великий і дуже красивий. Від нього

 

йшов чудовий аромат. Всі милувалися гарною квіткою.

 

                      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                              Фіалка

Ранньою весною прокинулися від сну метелики і закружляли у веселому

 

танку. Втомившись, кожен із них присів на квітку, щоб відпочити і попити

 

солодкого нектару. Маленький метелик побачив у траві непримітну квітку.

 

-Як тебе звуть, незнайомко?

 

-Фіалка.

 

-Ти така непомітна серед густої трави. Мабуть, всі комахи пролітають і не

 

звертають на тебе уваги.

 

-Ні, багато друзів-комах прилітають до мене.

 

-Як же вони знаходять тебе? Ти така маленька!

 

-За запахом! Мої квіточки  мають неповторний аромат. Прилітай і ти буду

 

чекати!

 

З багатьма квітами потоваришував маленький метелик. Та не забував про

 

ніжну Фіалку.  

 

                    Королева осені

Настала золота осіння пора. Яскравим різноцвіттям горіла клумба серед саду.

 

Королевою осені була хризантема. Це була квітка сніжно-білого кольору з

 

махровими пелюстками. Вона пишалася своєю красою. Всі осінні квіти

 

любили свою королеву.

 

Раптовий морозець усім квітам схилив голівки. Тільки хризантема стояла,

 

гордо тримаючи свою пишну білу корону, на яку густим інеєм сідав мороз.

 

 

   

 

 

 

                    Дивовижна квітка

Найчарівніша пора року-весна.  Пробуджується природа після довгої зими.

 

Маленьке ведмежатко, яке міцно спало під теплим маминим боком, вилізло з

 

барлоги.

 

-Мамо, яка краса! А що це за квіточки яскраво виблискують проти сонця?

 

-Це цибулька. Коли вона розцвітає, настає справжня весна. Час прокидатися

 

й тобі від сну та знайомитися із життям у лісі.

 

Цілий день маленьке ведмежатко розглядало дивовижні квітки. Йому

 

подобалось, як вони цвітуть.

 

                    Чорнобривці

В одному селі жила мати з сином. Вирішив син піти шукати своє щастя. На

 

згадку про рідну землю й батьківську хату дала йому мати вишитий рушник

 

й насіння чорнобривців.

 

У далекому краю парубок одружився з гарною дівчиною. Часто чоловік  

 

розповідав дружині про рідну домівку, де під вікнами цвіли чорнобривці.

 

-У мене є насіння цих квітів. Давай посадимо їх біля нашої хати,- сказав

 

чоловік.

 

Дуже швидко насіння проросло і зацвіло рясним цвітом. Всі сусіди   

 

приходили дивитись на чудові квіти.

 

Згодом ці квіти прикрашали й інші українські села.