Матеріал до уроку для учнів 8 класів

8 клас

Всесвітня історія

 

Тема.  Експансія Османської  імперії. Сулейман Пишний. Народи Південно-Східної Європи під владою турків-османів. Кримське ханство. Внутрішня і зовнішня політика.

 

Основні поняття та терміни: «Османська імперія», «Персія», «султан», «яничари», «гайдуки».

Основні дати та події:

•  1520 - 1566 роки - роки життя Сулеймана І;

•  1529 рік, 1683 рік - розгром турків під Віднем;

•  1571 рік - битва під Лепанто.

 

Правителі Османської держави.

Розповідь учителя

       Захоплення Константинополя султаном Мехмедом II стало новою сторінкою в розвитку Османської імперії. Його син Баязид II (1481-1512 рр.) продовжив батькову справу. За часів його правління держава постійно воювала з європейськими країнами (Венецією, Угорщиною, Австрійськими Габсбургами, Польщею), Єгиптом та Персією. Молдавське князівство визнало васальну залежність. Також було підкорене східне узбережжя Чорного моря.

   Син Баязида II Селім I (1513-1520 рр.)  підняв повстання проти батька, але був розбитий армією султана. Кримський хан надав йому притулок. У 1512 р. в Османській імперії відбувся переворот, у результаті якого султаном був проголошений Селім I. Баязид II зрікся престолу. Повернувшись до Константинополя, султан Селім I наказав убити всіх своїх родичів, за що отримав прізвисько «Грозний». За часів його правління імперія майже не воювала з європейськими країнами. Усю увагу султан зосередив на протистоянні з Персією та мамлюкським Єгиптом. Результатом переможних війн стало приєднання до імперії частини Вірменії, Курдистану, Месопотамії, Сирії, Палестини, Північної Аравії (з Меккою та Мединою) та Єгипту. Селім I узяв титул халіфа. Помер від чуми під час підготовки чергового військового походу.

       Найбільшої могутності Османська імперія досягає за часів правління султана Сулеймана I Пишного (Кануні) (1520-1566 рр.). Він прославився прийняттям зводу законів, в основу яких був покладений поділ населення на мусульман та немусульман. За Сулеймана I імперія досягає найбільших розмірів, сам султан брав участь у
13 військових походах. Із великими втратами були захоплені острів Родос та Белград. У 1526 р. після перемоги турецького війська над чесько-угорською армією відбулося підкорення більшої частини Угорщини. В Азії до імперії були приєднані Ірак та частина Грузії. У Середземномор’ї Сулейман I також мав успіхи - були завойовані Барка і Триполітанія, під залежність султана потрапив і Алжир. В Європі тривали завоювання, була підкорена Трансільванія, але невдала облога Відня у 1529 р. припинила просування турків. Султан вів активну дипломатичну політику і навіть уклав союзний договір із Францією проти Габсбургів. Дружиною султана була Настя Лісовська, відома як Роксолана. Вона мала великий вплив на султана.

       З усіх синів батька пережив тільки Селім II (1566-1574 рр.), який і став його наступником. Інші брати загинули або від хвороб, або під час боротьби за престол. Султан Селім II не цікавився політикою та управлінням державою, переклавши всі обов’язки на візирів. За часів його правління був укладений договір із Габсбургами, які визнали васальну залежність Молдавії та Валахії і щороку виплачували 30 тис. дукатів. У 1569 р. похід на Астрахань завершився поразкою, а в 1571 р. турецький флот був розбитий у битві під Лепанто. Ненадовго турки захопили Туніс.

Син Селіма II Мурад III (1574-1595 рр.) також не цікавився державними справами, ними більше переймалися його мати та дружина. За часів правління Мурада III було відновлено флот, знову підкорено Туніс та поновлено військові дії в Європі.
У результаті успішної війни з Іраном до імперії відійшла більша частина Азербайджану, більша частина Закавказзя, Курдистан, Луристан, Хузестан та Картні.
У державі посилилася корупція.

За Османа II (1617-1621 рр.) тривала війна з Персією та Річчю  Посполитою.
У 1620 р. турецька армія розбила польські війська під Цецорою, але зазнала поразки в Хотинській битві від козацько-польської армії. Султан повернувся до імперії і вирішив перенести столицю, але був убитий яничарами.

Султан Мехмед IV (1648-1687 рр.) був відомий прізвиськом «Мисливець». Він брав активну участь у подіях на українських землях, воюючи з польськими та московськими військами. За Бахчисарайським договором 1681 р. Османська імперія отримала Північну Київщину, Брацлавщину та Поділля. У 1683 р. війська на чолі з Яном Собеським розгромили турецьку армію під Віднем. Це був початок занепаду Османської імперії.

Зразок тез:

• Баязид II (1481-1512 рр.). Постійні війни. Молдавське князівство визнало васальну залежність. Захоплення східного узбережжя Чорного моря.

• Селім I (1513-1520 рр.). Підкорення Вірменії, Курдистану, Месопотамії, Палестини, Північної Аравії та Єгипту.

• Сулейман I Пишний (Кануні) (1520-1566 рр.). Захоплення Белграда та острова Родос. 1526 р. - битва під Могачем, перемога турецького війська над чесько-угорською армією. Підкорення більшої частини Угорщини, Іраку, частини Грузії, Алжиру, Трансільванії, Триполітанії, Барки. 1529 р. - невдала облога Відня.

10 фактів про його життя, особистість та епоху.

1. Прізвиськом "Пишний" Сулеймана найчастіше називають європейці, а не турки. І не тому, що в Європі його так сильно поважають, а просто через труднощі перекладу. На турецькій його прізвисько звучить як Кануні (Kanuni) - справедливий. Але європейські літописці і географи свого часу інтерпретували це слово неправильно, так що для них Сулейман став Пишним.

2. Сулейман глибоко цікавився інженерною і ковальською справою. Вважав, що за розвитком науки і техніки майбутнє. Гармати, якими була озброєна османська армія, він часто відливав і тестував особисто. Крім того, султан цікавився архітектурою, сам проводив деякі математичні розрахунки при будівництві будівель і мостів. Поза всяким сумнівом, він був одним з найосвіченіших людей своєї епохи. І не тільки в Османській імперії.

3. Фігура Сулеймана була б дуже корисною в сучасній Україні, так як він був рішучим борцем з хабарниками. В його уяві, чиновник був обличчям держави, з яким підданий стикається безпосередньо в побуті, тому це обличчя повинне було бути чисто і чесне. За надто розкішне життя невідповідно до своїх достатків державних службовців при Сулеймані карали вкрай жорстко.

4. При цьому сам Сулейман мав вкрай складний характер. Розуміючи, що любов народу має і зворотну сторону - заздрість придворних, він поринув у світ інтриг, вишукуючи найменші ознаки змови. Поступово це призвело до справжньої одержимості і параної. Сулейману здавалося, що кожен з придворних щось затіває та перевіряти треба всіх. Втім, деякі і правда задумували скинути його з трону.Придворні та чиновники боялися монарха і рідко сміли йому перечити

5. У народі Сулеймана любили за те, що він сильно обмежив в Османській імперії рабство. Звичайно, рабство в цілому нікуди не зникло, але султан звільнив чимало місцевих ремісників і робітників, що потрапили в залежність від аристократії. Природно, що аристократи його за це не любили.

6. До речі, та сама Роксолана, яка з часом стала його "коханою дружиною" потурала його параної, для того, щоб розчистити шлях до трону для свого сина Селіма. Варто було їй зародити у султановій голові думку, що хтось із придворних - зрадник, як з підозрюваним негайно розправлялися. У самого Сулеймана, само собою, було багато дітей від різних жінок з гарему. І деякі з них були страчені тільки тому, що могли перешкодити Селімові стати султаном. Закони придворного життя в Османській імперії завжди були жорстокими.

Загадки і таємниці Роксолани

7. До речі, про саму Роксолану і її походження сказати щось конкретне дуже складно. На думку автора повісті "Роксолана. Дружина халіфа і падишаха (Сулеймана Великого), завойовника і законодавця "Осипа Назарука вона була родом з Рогатина або зі Стрийщини. Поет Михайло Гославський вважав, що з Поділля. Турецькі джерела називають саме Рогатин, що в Галичині.

8. На жаль, але любов Роксолани до сина Селіма в результаті привела Османську імперію до кризи і занепаду. Правителем він виявився, не в приклад батька, слабким і безвольним. Ще й страждав алкоголізмом, не дивлячись на канони ісламу. В результаті згубної залежності Селім став практично підконтрольний купцям, які поставляли йому вино, і перестав приймати рішення самостійно.

9. На даний момент султан Сулейман I Пишний - один з найпопулярніших персонажів турецького кінематографа і телебачення. Про епоху його правління няті серіали "Хюррем Султан" і "Величне століття", написано чимало книг, його знають і пам'ятають як ідеал правителя, який міг захищати і розвивати державу в той непростий час.

10. Замість десятого факту розповімо байку. Достовірно невідомо, чи відбувалося це з султаном Сулейманом чи ні, але в будь-якому випадку, історія дуже повчальна.

Вмираючи Сулейман покликав слугу, щоб він записав його останню волю. Слуга був надзвичайно здивований трьома останніми пунктами заповіту:

1. Він заповідав, щоб його труну несли на руках найкращі лікарі Османської імперії.

2. Щоб по всьому шляху, по якому будуть нести його табут, розкидали золоті монети і дорогоцінні камені.

3. І щоб його руки висовувалися з табута і були на виду.

Набравшись сміливості слуга запитав у Сулеймана, навіщо йому це. На що султан відповів наступне:

"Нехай кращі лікарі несуть мій табут, і нехай усі бачать, що навіть найкращі лікарі безсилі перед обличчям смерті. Розкидайте зароблене мною золото: нехай усі бачать, що то багатство, яке ми отримуємо від життя, в цьому світі і залишається. Нехай всі бачать мої руки і засвоять, що навіть Падишах усього світу - султан Сулейман Кануні, пішов з цього життя з порожніми руками ".

• Селім II (1566-1574 рр.). Підкорення Тунісу. 1571 р. - турецький флот був знищений об’єднаним флотом європейських держав у битві під Лепанто.

• Мурад III (1574-1595 рр.). Захоплення Картлі, Азербайджану, відновлення флоту та поновлення війн із європейськими державами.

• Осман II (1617-1621 рр.). Війни з Персією та Річчю Посполитою. Поразка турецької армії в битві під Хотином (1621 р.) від польсько-козацького війська.

• Мехмед IV (1648-1687 рр.). Підкорення Правобережної України, 1683 р. - розгром турецької армії під Віднем. Початок занепаду Османської імперії.

 

Додатковий матеріал

Яничари - особливі підрозділи турецької армії, створеної султаном Урханом у 1330 р. на базі регулярної піхоти. Спершу набиралися з полонених юнаків міцної статури, пізніше - примусовим набором хлопчиків із християнського населення Османської імперії (сербів, болгарів та інших). Їх навертали в мусульманську віру і виховували в дусі релігійного фанатизму й сліпого послуху.

Яничари одержували щедру винагороду за службу, але їм було заборонено одружуватися (до 1566 р.) та займатися господарством. Кількість яничарів постійно зростала: спочатку їх налічувалося 1 тис. осіб, за Сулеймана I було вже 20 тис., а згодом - понад 100 тис. Армія яничарів поділялася на 196 загонів, які відрізнялися один від одного правами і привілеями, формою та озброєнням. Структура війська була досить простою: воно складалося з окремих рот - ортів, члени яких проживали спільно в одній казармі (ода). Уже на початку XVII ст. вони мали на озброєнні мушкети, ятагани і кинджали, які носили за поясом. З яничар формувалися військові гарнізони найбільш важливих міст і фортець Османської імперії. Яничари брали участь майже в усіх великих війнах, становили майже четверту частину турецьких військ під час Чигиринських походів у 1677 та 1678 рр. Від XVII ст. до їх складу почали входити вільні мусульмани. Вони отримали право займатися ремеслами, торгівлею й жити зі своїми сім’ями в місті.

Яничари відзначалися суворою дисципліною, хоробрістю, проте інколи виявляли свавілля та жорстокість. Яничари становили значну частину населення Константинополя, їх використовували як основну силу під час палацових переворотів.

Військо яничарів було ліквідоване 1826 р. наказом султана Махмуда II після спроби заколоту проти нього.

Боротьба народів проти турецьких завойовників

Під час вторгнення турки чинили страшні спустошення. Для утримання загарбаних територій великі міста перетворювалися на сильно укріплені фортеці, а на кращі землі переселяли турків. Усіх чоловіків-немусульман обкладали подушним податком. Крім того, вони виконували повинності на будівництві шляхів, фортець, мостів. Їм заборонялося їздити верхи, носити зброю, споруджувати будинки вищі, ніж у турків. Османська імперія лише силою зброї тримала в покорі завойовані народи, які вели проти неї збройну боротьбу.

У Болгарії та Сербії поширився гайдуцький рух. Гайдуки нападали на турецьких чиновників, солдатів, спалювали й вирізали мусульманські поселення. Переховувались гайдуки в горах, лісах і сусідніх країнах. Їхні дії не мали б успіху без підтримки християнського населення, яке вважало їх народними героями. Втім, безстрашні у битвах гайдуки нерідко виявляли надмірну жорстокість, чинили грабежі й насилля.

Християнська церква підтримувала та освячувала народні повстання проти турецького поневолення, але без підтримки європейських держав вони зазнавали поразок.

Попри тяжке гноблення, слов'янські народи зберегли свої культуру, звичаї, мову. Боротьба поневолених народів підривала міць Османської імперії та послаблювала її натиск на Європу.

Економічний та соціально-політичний стан імперії Османа

Розповідь учителя

Османська імперія в період свого розквіту поширювалася на території Європи, Азії та Африки. За своїм устроєм імперія була абсолютною монархією, вся влада належала султану. Він володів усією землею у державі, був головнокомандуючим та духовним лідером усіх мусульман держави. Султан управляв державою за допомогою дивану (уряду), який сам і призначав. Від імені султана роботою дивану керував великий візир, а духовним життям та дотриманням шаріату (мусульманського законодавства) опікувався шейх-уль-іслам.

У Туреччині була створена військово-ленна, або тимарна, система - воїн (найчастіше кіннотник) отримував земельний наділ за службу. Він був зобов’язаний за першим наказом виступити в похід з озброєнням та на коні.

Основне населення Османської імперії становили селяни. Вони були особливо вільними, але не мали права володіти землею, тому орендували її, виплачуючи податок у розмірі десятої частини врожаю. У містах розвивалося цехове ремесло. Ціни на товари контролювала влада. Розвивалася торгівля, а диван проводив політику меркантилізму. Туреччина перебувала на перетині торговельних шляхів, збирання мита давало великі прибутки. Проте капіталістичні відносини в державі розвивалися слабо.

Державною релігією Османської імперії був іслам, а більшість населення становили мусульмани. Султан одночасно виступав і халіфом, тобто духовним лідером усіх мусульман. Немусульманське населення сплачувало спеціальний податок. Ставлення до представників інших релігій змінювалося залежно від правління певного султана, але в основному немусульмани не зазнавали гонінь. Судочинство в державі базувалося на шаріаті (правові, морально-етичні та релігійні норми ісламу).

 

Економіка країни:

• Основа економіки - сільське господарство.

• Власник землі - султан.

• Селяни віддавали десяту частину врожаю.

• У містах розвивається ремесло (цехи).

• Розвиток торгівлі.

• Розташування на перетині торговельних шляхів (мито).

Картка для другої групи

Політична система

• Султан - голова держави.

• Військово-ленна, або тимарна, система - воїн отримував земельний наділ за службу.

• Імперія розташована в Азії, Африці та Європі.

• Чорне море - «внутрішнє».

Релігія

• Державна релігія - іслам.

• Більшість населення - мусульмани.

• Немусульмани - християни та іудеї - сплачували спеціальний податок.

• Султан - голова держави мусульман.

• Судочинство здійснювалося на основі ісламу.

Картка для четвертої групи

Соціальна сфера

• Основа держави - тимаріоти - військові (кіннотники), які становили більшість армії.

• Яничари - особливі війська, до яких набирали хлопчиків із підкорених країн.

• Селяни - особисто вільні, але не володіли землею.

Самостійна робота з підручником

Учитель  пропонує  учням  самостійно  прочитати  текст  підручника й методом «Чиста дошка» відповісти на запитання.

1.  Назвіть титул верховного правителя держави Османа.

2.  Якими повноваженнями був наділений турецький султан?

3.  Назвіть основні категорії суспільства Османської імперії.

4.  Якими були права та обов’язки кіннотників імперії?

5.  Назвіть категорії населення, які сплачували податки.

6.  Охарактеризуйте становище немусульманських верств населення.

7.  Складіть схему державного управління імперії.

Схема державного управління в османської імперії

Результати  роботи  заносяться  до  таблиці  «Населення  Османської імперії».

Категорії	Становище
Султан	Верховний власник землі; володів законодавчою, виконавчою та судовою владою; заохочував розвиток торгівлі
Кіннотники	отримували від султана землі з селами за умови несення служби у війську і спорядження декількох вершників з числа селян власним коштом
Яничари	турецька регулярна піхота
Башибузуки	воїни-добровольці, що служили тільки за військову здобич
Землероби	мали право обробляти землю й передавати дітям свій наділ, за це вони повинні або платити податки до казни султана, або оброк його кінним воїнам
Ремісники	працювали переважно на замовлення держави або заможних людей
Немусульмани	сплачували особливий грошовий податок - бжизью

Війни Османської імперії

Результати роботи заносяться до таблиці.

Дата	Приєднані території	Важливі події
Сер. XIV ст.	Болгарія, Сербія
1453 р.	Візантія	1453 р. - узяття Константинополя
Правління Селіма I (1512–1520)	Вірменія, частина Грузії, Мала Азія, частина Месопотамії, Сірія, Палестина, частина Аравійського півострова, Єгипет
Правління Сулеймана I (1520–1566)	Угорщина, частина Грузії, Ірак, Барка, Тріполітанія	1526 р. - битва при Могачі; перемога турецьких військ; 1529 р. - облога Відня
Залежні території
1511 р. 1520 р. 1541 р. 1546 р. сер. XVI ст. 1574 р. к. XVI ст. 1672 р.	Князівство Молдавія Алжир Князівство Трансільванія Ємен Князівство Валахія Туніс Феццан Кримське ханство Правобережна Україна	1571 р. - битва при Лепанто     1683 р. – розгром турків під Віднем

 Використовуючи карту атласу, назвіть території, що входили до складу Османської імперії в період її найбільшої могутності, і заповніть таблицю.

Зразок відповіді

Азія	Африка	Європа
Месопотамія, Мала Азія, Палестина, Сирія, Аравія, Курдистан, Ірак, Закавказзя	Єгипет, Алжир, Триполітанія, Барка, Туніс	Сербія, Угорщина, Балкани, Крим, Крит, Правобережна Україна, Молдова

Ослаблення османської імперії

Учитель. Період правління Сулеймана I був вершиною могутності імперії Османа, потім настав час рівноваги сил та занепад держави.

Робота з  джерелом

Текст. Битва при Лепанто

Католицький король Філіпп II відправив свій флот до Мессіни під командою  свого  побічного  брата  дона Хуана Австрійського,  до  якого приєднався Джан Андреа Доріа Генуя зі своїми галерами, що перебували на утриманні того ж короля. До них прилучився і Марк Антоніо Колонна, папський адмірал, зі своїми галерами і Себастіан Венієро, головнокомандуючий морськими силами Венеціанської республіки...

Вранці 7 жовтня, в неділю, вони опинилися поруч двох сильних ворожих  ескадр.  Турецька  ескадра  вийшла  з Лепанто  під  командою  адмірала  Алі,  коменданта  Тунісу  та  Алжиру.  За  кількістю  вітрил  турки значно перевершували християнську ескадру. Адмірал Алі мав від султана наказ  битися  з  ворогом. Саме  зараз його флот опинився навпроти християн на рівні острова Курцолярі. Тоді обидві сторони вишикувалися у бойовому порядку, утворюючи кожна три загони, розташовані напівмісяцем.  Генералісимус  дон Хуан  Австрійський, що  знаходився  на одному  з  фрегатів,  рушив  вперед...  Обидві  ескадри  супротивників зійшлися... Галери супротивників зчепилися на абордаж, і тут з’ясувалося, хто з ворогів перевершує іншого силою... Турецька ескадра почала безладно відступати. У результаті цієї поразки  турок дванадцять  тисяч рабів-християн  дістали  свободу  (История  Средних  веков:  Хрестоматия. - М.: Просвещение, 1988. - С. 42–43).

 

Дайте відповідь на запитання  (виконати письмово в зошиті):

1.  Назвіть держави, які виступили проти імперії Османа.

2.  Як називалася антитурецька коаліція?

3.  Чим закінчилася битва при Лепанто?

Причини занепаду Османської імперії

• Постійні війни.

• Підвищення податків.

• Боротьба всередині імперії.

• Напади інших країн.

• Повстання поневолених народів.

• Слабкий розвиток економіки.

Розповідь учителя

Протягом багатьох століть Османська імперія вела завойовницькі війни. З одного боку, збільшення території, захоплення та експлуатація підкорених земель сприяли певному зростанню, але з другого боку - суттєво ослаблювали державу. Війни та розкішне життя султанів, утримання численного апарату чиновників потребували великих коштів, що приводило до підвищення податків і занепаду економіки. Боротьба за владу всередині імперії викликала зростання ролі яничарів у державній політиці, що позначилося на стані імперії. Постійні війни призвели до того, що Османська імперія перебувала в оточенні ворогів не тільки на кордонах (війни з європейськими державами, Персією), а й усередині держави (постійні повстання підкорених народів). Велика імперія не встигала за економічним розвитком світу. Феодальна система не могла утримати економіку, а реформи не давали необхідних результатів.

Наприкінці XVIII ст. Османська імперія перебувала в стані занепаду, втрачаючи вплив і території.

Додатковий матеріал

Турецько-українські відносини були досить складними. Експансія Османської імперії спричинила розвиток та зміцнення козацтва. Майже протягом усього часу відносини мали форму збройного конфлікту, який часто переростав у війни. Особливо цей процес посилився після визнання васальної залежності Кримським ханством та просування кордонів Османської імперії на південь. Козаки неодноразово здійснювали військові походи на турецькі землі, а татарські орди та турецькі війська плюндрували українські терени. Піком конфлікту стало XVII ст., коли васалами імперії стали Молдавія, Волощина, Трансільванія, а напади козаків почастішали. У 1620 р. турецька армія рушила на Річ Посполиту та під Цецорою розбила польську армію, але у 1621 р. під Хотином об’єднана козацько-польська армія завдала поразки війську султана Османа II.

За часів Визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. Б. Хмельницький вів переговори з Османською імперією, а Кримське ханство стало союзником козаків. У 1667 р. П. Дорошенко розпочав переговори про військово-політичний союз із Туреччиною, який був ухвалений Корсунською радою 1669 р.

У 1672 р. об’єднана козацько-турецька армія захопила Кам’янецьку фортецю та значну частину Поділля і Галичини. Але султан не дотримав слова, що призвело до краху політики П. Дорошенка. У цей час на українських землях розгортається боротьба між Османською імперією та Московським ханством. Результатом кровопролитних боїв, у яких українці брали участь з обох боків, стало підписання Бахчисарайського мирного договору (1681 р.).

Кінець XVII ст. також був неспокійним - Кримські та Азовські походи не принесли значних змін, а поразка Петра I в Прутському поході спричинила відновлення позицій.

У другій половині XVIII ст. Османська імперія перебувала в стані занепаду, і в результаті кількох російсько-турецьких війн більшість українських земель опинилася в складі Російської імперії.

Культура османської імперії

Розповідь учителя

Турецька культура розвивалася разом із державою, зазнаючи піднесення та падіння. Певною мірою на неї впливали культури та релігії підкорених народів (християнство, буддизм).

Культура Османської імперії перебувала під впливом ісламу. Уся система освіти перебувала в руках духовенства. Усі навчальні заклади розташовувалися при мечетях (називалися вони медресе) і виховували дітей у дусі мусульманської релігії. У школах викладали арабську та перську мови, мусульманське право (шаріат), пізніше були запроваджені математика, астрономія та логіка. При мечетях існували бібліотеки, у XVII ст. виникає перша приватна публічна бібліотека, а в XVIII ст. - типографія з арабським шрифтом.

Іслам впливав і на розвиток наукових знань, у першу чергу низьким рівнем освіти. Проте у XV ст. були створені історичні хроніки «Османська історія» (Ібн Кемаль). Мандрівники описували власні враження від подорожей та створювали картографічні книги («Книга подорожей» Челебі, морський атлас «Бахрійс» Пірі Реїс). Опис побудови Всесвіту на підставі європейських джерел зробив Хаджі Халіф.

Період XVI-XVII ст. став «золотою добою» турецької літератури. З’являються хасиди (оди) та газелі (лірика) (поети Мехесі, Ільяс Ревані, Моял Махмуд). Розвивається міська література - латини (короткі розповіді, анекдоти). Письменник Бурса Лям складає перші розповіді про Ходжу Насреддіна. Поширюються сатиричні твори - поети Вейсі, Нефе.

Набувала розвитку архітектура. За часів Сулеймана I будувалися фортеці та мечеті, мавзолеї та палаци. Архітектор Ходжа Сінан (1490-1588 рр.) створив близько 360 споруд, зокрема мечеті Шах-заде, Сулейманіє (Стамбул), Селіма (Едирне). Як і інші галузі культури, архітектура також перебувала під впливом ісламу, тому розпис здійснювався тільки геометричними або рослинними орнаментами.

Іслам забороняв зображення людей і тварин, тому живопис розвивався слабко, в основному він втілився в жанрових мініатюрах у книжках.

Культура Османської імперії

План характеристики	Характеристика
Освіта	Вплив ісламу. Школи тільки при мечетях - медресе. Вивчали арабську та перську мови, шаріат - мусульманське право, логіку, арифметику
Наука	XV ст. - історичні хроніки («Османська історія» Ібн Кемаля). Географічні дослідження - «Книга подорожей» (Челебі), морський атлас «Бахрійс» (Пірі Реїс)
Література	XVI-XVII ст. - «золота доба» турецької літератури. Хасиди (оди) та газелі (лірика) (поети Мехесі, Ільяс Ревані, Моял Махмуд). Міська література - латини (короткі розповіді, анекдоти). Бурса Лям - перші розповіді про Ходжу Насреддіна. Сатиричні твори - поети Вейсі, Нефе
Архітектура	Мечеті, палаци, мавзолеї. Архітектор Ходжа Сінан (1490-1588 рр.) - мечеті Шах-заде, Сулейманіє (Стамбул), Селіма (Едирне). Розпис тільки геометричними або рослинними орнаментами
Живопис	Мініатюри. Жанрова мініатюра. Книжкова мініатюра

Перське царство

Історія Персії схожа з історією Османської імперії. Це могутня держава, яка кінець ХVІІ ст. фактично припинила свій поступ. На чолі держави стояв шах, якому сплачувався податок підданими з землі і худоби. Проте цей податок було важко збирати, бо третина населення вела кочовий спосіб життя. Осіле населення займалося землеробством. Найбільш розвинутими були райони, де існувала система іригації. Високої майстерності досягли персидські ремісники, які об’єднувалися у цехи. У Персії також традиційно була розвинута торгівля.

У 1502-1736 рр. у Персії правила династія Сефевидів.

 Цікаво знати

Свою назву династія веде від шейха Сефі ад-Діна, який заснував монашеський орден Сефевійя (помірковані шиїти). Це був один з орденів, що існували серед сунітів і шиїтів. Ордени мали строгу організацію, члени ордену були фанатично віддані своєму шейху, який вважався святим. У ХV ст. шейхи ордену володіли землями в Азербайджані, більшість членів ордену були тюркські кочові племена. Це робило ордин досить войовничим. Члени ордену стали носити особливу чалму з 12 червоними полосами, які символізували 12 святих імамів, за що отримали назву кизилбаши (червоноголові). У 1499 р. орден почав завойовницькі війни. Спочатку він підкорив весь Азербайджан, а згодом підкорив Тебріз, де шейх Ісмаїл був проголошений шахом Персії. Створення державних утворень монашеським орденом було непоодиноким вищим в ісламському світі у Середні віки. Проте у Персії відбулось поєднання традиційного адміністративного апарату, що існував на цих землях з часів Перської імперії Ахеменідів, з структурами монашеського ордену кочівників, що перетворило Персію на стабільну і могутню державу.

 

Перший шах нової династії Ісмаїл (1502-1524 рр.) і його наступники за короткий час підкорили крім Азербайджану та Ірану, частини Вірменії, Іраку, Туркменістану і Афганістану. Швидкому поширенню влади Сефевидів сприяло те, що вони не порушували традиційні ісламські форми правління і збирання податку. Навіть скоротили податок з врожаю і міст до 1/6. Проте влада у державі більше трималася на авторитеті шаха ніж на єдності країни і будь-які прорахунки правителів приводили до повстань і відділенню частин держави. У 80-ті роки  ХVІ ст. держава Сефевидів опинилась у вкрай складному становищі. Народні повстання ослабили владу шаха, чим відразу скористалися вороги: Османська імперія захопила Ширван і Азербайджан; узбекські хани Бухари - частину Хорасана і Герат; Великі Моголи – більшу частину Афганістану. До зовнішніх негараздів додалася економічна криза: фактично припинився рух по караванним шляхам, була зруйнована зрошувальна система,  ремісники розорювалися, населення тікало з насижених міст тощо.

Вихід з скрутного становища віднайшов шах Аббас І (1587-1629 рр.), який згодом отримав прізвисько Великий. Сташи правителем у 17 років, він швидко позбавився від своїх опікунів і зосередив у своїх руках всю повноту влади. Придушивши повстання і припинивши міжусобиці, Аббас І зосередив свої зусилля на розв`язанні зовнішньополітичних проблем. У 1587-1588 рр. він здобув важливу перемогу над узбекськими ханами Бухари, у 1590 р. – уклав невигідний мир з турками, але це розв`язало йому руки для проведення внутрішніх реформ. Метою цих реформ було зміцнення централізованої влади. Так, був сформований розгалужений апарат управління, створено регулярну армію, яка була озброєна рушницями і гарматами, проведено фінансову реформу, зокрема деякі важливі міста і столиця Ісфахан, були звільнені від податків, а загалом податки стали значно меншими. Сприяв розвитку ремесла і торгівлі (торгівля шовком стала державною монополією). Проведені реформи зміцнили владу шаха і дали змогу взятися за розв`язання зовнішньополітичних проблем. У результаті трьох війн з турками, він відновив владу над втраченими за договором 1590 р. територіями, відвоював у Великих Моголів  Афганістан, за допомогою англійської Ост-Індійської компанії вибив португальців з важливого транзитного порту у гирлі Перської затоки Ормуз. Підтримував дипломатичні зв`язки з багатьма європейськими державами, направляв до Італії на навчання іранських майстрів. Саме за Аббаса І Сефевидський Іран досяг вершини своєї могутності.

Наступники Аббаса І виявилися не такими вдалими правителями. На початку ХVІІІ ст. внутрішні негаразди і поразки від зовнішніх ворогів знову поставили Іран у скрутне становище. Країна втратила значні володіння на користь Турції і Росії, афганські племена навіть захопили столицю країни. Проте полководець Надір-хан зумів завдати поразки всім ворогам і відновити Персію у колишніх межах. Ставши шахом, Надір (1736-1747 рр.) продовжив завоювання і приєднав більшу частину Закавказзя, а середньоазійські хани визнали свою васальну залежність. Найбільш вдалим був похід Надір-шаха проти Великих Моголів у 1739 р. Він захопив Делі і вивіз у свої володіння нечувані багатства. Награбоване дало змогу скоротити податки, побудувати великі воєнні підприємства, відновити систему іригації, розвити торгівлю. За його правління в Ірані панувала віротерпимість (сам шах був сунітом, а більшість іранців дотримувалися шиїзму). Всі ці позитивні заходи були перекреслені діями шаха в останні роки життя. З роками у нього розвилася підозрілість, він став дріб`язковим. Після серії поразок, він знову збільшив податки, і навіть став збирати ті, які не сплачувалися за запровадженими пільгами. Будь які виступи жорстоко придушувалися. Він підозрював всіх у змові і навіть хотів знищити всіх своїх родичів. Як наслідок зріло невдоволення, виникла змова, шаха було вбито. По смерті Надіра Іран розпався на п`ять ворогуючих ханств. Зрештою у 1758 р. Карім-хан відновив єдність країни, провів реформи з відновлення господарства. Але шахом себе не проголошував. У зовнішній політиці він взяв курс на обмеження відносин з країнами Європи, не бажаючи повторити долю Індії. По його смерті знову почалася міжусобиця, яка завершилася встановленням нової Каджарської династії у 1796 р.

Культура Персії

Культура Персії ХVІ-ХVІІІ ст. розвивалася у межах ісламської культури, зберігаючи персидські традиції. Найвищого рівня розвитку досягла у період правління шаха Аббаса І. Наглядним втіленням розвитку культури тієї добу є столиця Аббаса І Ісфахан, в якій мешкало 600 тис. чол. При будівництві старе місто не чіпали, а поряд збудували нове місто за чітким планом. У ньому нараховувалося 162 мечеті, 49 медресе – вищи релігійні школи, 273 громадських лазень, центральний критий ринок і безліч караван-сараїв і лавок торговців. Через все місто проходив проспект Чарбаг (сад), який мав ширину 58 метрів і довжину 5 кілометрів. Місто було забудоване величними двірцевими ансамблями. Особливо виділялася шахська площа Майдані Накші Джахан (образ Всесвіту)(500 метрів у довжину) з двома мечетями і палацом Алі-капу. Не менш вишуканими були мости через річку Заендеруд. Ці будови збереглися по теперішній день і належать до кращих світових архітектурних зразків.

Особливо славилась Персія витворами своїх ремісників: перські тканини, а особливо килими, зброя і посуд є взірцями художнього смаку. Всі ці витвори шли на експорт, особливо вони цінувалися у Європі. Іранські майстри навіть навчилися підробляти китайську порцеляну.

Високого рівня досягло образотворче мистецтво. Величні споруди прикрашалися мозаїкою, плиткою, фресками, різьбою по алебастру і дереву. Іранські мініатюри ХV-ХVІІ ст. відносяться до кращих зразків світової художньої класики. Найвідомішими авторами мініатюр були Бехзад, Реза Аббасі, Султан Махмуд.

 Цікаво знати

Художники Заходу і Сходу мали різні смаки. У той час як європейських майстрів цікавило точне відновлення одразу, пейзажу, то майстри Сходу шукали вищу гармонію у поєднанні красок, ліній, самій композиції. Мусульманин чекав від картини не правду життя, а неземну красу. Все що зображено не має природної схожості. Разом з тим в іранській мініатюрі все що зображено  має символічне значення. Символізи перетворює картину на образний вірш.

 Найвідомішим твором мініатюр стала всесвітньовідома „Тахнаспово Шахнаме”. Велична поема була переписана під керівництвом Бехзада кращими каліграфістами і прикрашена 250 мініатюрами для сина Ісмаіл-хана Тахмаспа. З ХVІІ ст. мніатюри стають самостійним жанром мистецтва не пов`язаним з літературним твором. Саме мініатюри стали найвищим досягненням культури Сефевидського Ірану.

Важливими центрами культур були міста Герат, Тебріз і Ісфахан. Вони також були центрами переписування рукописних книг. Великою славою користувалися каліграфи Султан Алі та Мір-Алі. У 1641 р. Ісфахані була відкрита перша друкарня, її відкрив вірменин Якоб Ян. Йому вдалося надрукувати ряд християнських богослужебних книг на вірменській мові.

Продовжувався і розвиток літератури. На перській мові традиційно писалася поезія. Створювалися твори, які описували правління того чи іншого шаха.

Закріплення знань учнів

1.  Співвіднесіть терміни та поняття  (виконати письмово)

а) Султан	1) болгарські та сербські партизани
б) Гайдуки	2) глава держави імперія Османа
в) Яничари	3) воїни-добровольці, що служили тільки  за військову здобич
г) Башибузуки	4) привілейована піхота в турецькій армії

2.  Співвіднесіть дати та події.

а) 1453 р	1) облога Відня
б) 1526 р.	2) битва при Лепанто
в) 1529 р	3) узяття Константинополя
г) 1571 р.	4) розгром турків під Віднем
д) 1683 р.	5) битва при Могачі, перемога турецьких військ

Тестові завдання

1. Установіть послідовність правління султанів.

А Селім I

Б Осман II

В Баязид II

Г Сулейман I

Д Мехмед IV

2. Установіть відповідність між поняттями та їх визначеннями.

1 султан

2 яничари

3 іслам

4 гайдуки

А професійне військо

Б керівник повстання

В партизани

Г глава держави, монарх

Д релігія

 

 

 Домашнє завдання

1. Опрацювати §19.

2. Скласти історичний портрет Сулеймана І Пишного.