Матеріал до уроку "Флористичний зошит"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Флористичний зошит

 

 

 

 

 

 

 

 

Дрік красильний ( Genista tinctoria )

Кущ родини бобових .Стебла прямостоячі, ребристі, 40 - 80 см заввишки. Листки чергові, коротко черешкові, прості, цілісні, лінійно-ланцетні, загострені, голі або трохи опушені, з 2 шиловидними прилистками. Квітки великі, неправильні, яскраво-жовті, у верхівкових багатоквіткових китицях. Плід - біб. Цвіте у червні- липні.

Поширення. Росте по всій території України в соснових і мішаних лісах, на узліссях, серед чагарників. Вирощують як фітомеліоративну і декоративну рослину.

Заготівля і зберігання. Використовують насіння і траву, яку заготовляють під час цвітіння рослини. Зрізують верхівки стебел до 15 см завдовжки. Сушать у затінку на відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої сировини виходить ' 20%. Рослини не офіцинальна.

Хімічний склад. Трава містить алкалоїди (спартеїн, цитизин, метилцитизин), флавонові глікозиди лютеолін і геністеїн, органічні кислоти, ефірну олію (0,02 - 0,03%), барвник скопарин, тритерпенові сапоніни, гіркоти, слиз та мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і використання. У народній медицині рослина відома як сечогінний, жовчогінний, судинозвужувальний, проносний, заспокійливий, кровоспинний та кровоочисний засіб. Препарати трави використовують при всіх видах жовтяниці, при серцевій недостатності зі зниженим тиском крові, водянці живота, геморої, при хворобах щитовидної залози (зоб, мікседема, гіпотиреоз), рахіті, при запаленні нирок і сечового міхура та для лікування захворювань шкіри; насіння - при нирковокам'яній хворобі. Рослина (особливо насіння) отруйна!

 

 

 

 

 

 

 

 

Дрік красильний ( Genista tinctoria )

 

 

 

Дуб звичайний (Quercus robur )

Однодомна рослина родини букових. Дерево 20 - 50 м заввишки , з широкою неправильною кроною. Молоді гілки зеленувато-бурі або червонуваті, голі або ледве опушені. Кора на стовбурі і багаторічних гілках темно-сіра. Листки чергові, коротко черешкові,  видовженооберненояйцевидні, перистолопатеві, біля основи з вушками. Квітки одностатеві;тичинкові - в пониклих сережках і складаються з 6 - 8 роздільної зеленуватої оцвітини, маточкові -дрібні, з редукованою оцвітиною, по 1 - 3 в пазухах верхніх листків, ніжки їхнього суцвіття при плодах довші за черешок листка. Плід - горіх (жолудь). Цвіте протягом квітня - травня;плодоносить у вересні - жовтні.

Поширення. Утворює чисті насадження або росте в суміші з іншими породами майже по всій територій України.

Заготівля і зберігання. Використовують кору, жолуді і гали, які утворюються на листках. Заготовляють кору напровесні під час сокоруху, знімаючи її з молодих гілок і тонких стовбурів (до 10 см у діаметрі).Сушать кору під наметом або в приміщенні з доброю вентиляцією. Жолуді збирають восени, коли вони достигають і опадають, і відразу сушать. Гали збирають пізно влітку, сушать і зберігають в сухому місці. Кору відпускають аптеки.

Хімічний склад. Кора містить катехінові таніни (0,4%), вільну галову та елагалову кислоти, галотаніни (10 - 20%), кверцетин, флобафен,смоли, пектинові речовини (6%), цукри,білки, лиз, крохмаль. В жолудях є крохмаль, дубильні речовини, цукри, жирна олія, ефірна олія,білки і кварцит. Гали містять танін.

Фармакологічні властивості і використання. Кору використовують як протизапальний, в'яжучий і протигнильний засіб, при захворюваннях лімфатичних вузлів, шкіри,при отруєннях.   , Відваром галів лікують опіки. Жолуді використовують при захворюваннях травного каналу, а також як сурогат кави.

 

 

 

 

 

Дуб звичайний (Quercus robur )

 

 

 

Конюшина гірська ( Trifolium montanum )

Багаторічна трав'яниста притиснутоволосиста рослина родини бобових. Квітконосні стебла прямостоячі, біля основи висхідні, нерозгалужєні, 20 - 70 см заввишки . Листки трійчасті;листочки видовжено еліптичні або ланцетні, жорсткі, з дуже виразними жилками, дрібно- і гостропилчасті, знизу волосисті. Квітки дрібні, неправильні, білі, у багатоквіткових щільних одиничних (або їх дві) головках. Плід - біб. Цвіте у травні - серпні.

Поширення. Росте по всій території України в світлих лісах по узліссях, серед чагарників, на сухих луках, схилах балок, по лучних степах.

Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву або окремо суцвіття. Заготівлю проводять під час цвітіння рослини. Рослини неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава містить глікозиди, трифолін, ізотрифолін, ефірну олію, жирну олію, вітамін С (в листках близько 200мг%).

Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині рослина відома як засіб, що виявляє відхаркувальну, сечогінну та протизапальну дію. Використовується у вигляді настою або відвару трави при захворюванні бронхів і легень, при набряках різного походження, як шлунковий засіб, при болях у животі. Міцний відвар трави п'ють натщесерце при грижі. Суцвіття заварюють як чай і п'ють при болях у жінок та при геморої. Зовнішньо у вигляді припарок відвар квіток використовують при наривах і опіках, а у вигляді сидячих ванн - при геморої.

 

 

 

 

 

 

 

 

Конюшина гірська ( Trifolium montanum )

 

 

Валеріана лікарська ( Valeriana officinalis  )

Багаторічна трав'яниста рослина родини валеріанових. Має вертикальне коротке кореневище, від якого відходить багато додаткових коренів. Стебло 40-100 см заввишки, прямостояче, циліндричне, борозенчасте, порожнисте, голе або опушене, в верхній частині розгалужене. Листки супротивні, непарноперисторозсічені, з ланцетовидними сегментами. Квітки двостатеві, неправильні, дрібні, білі або ясно-рожеві, зібрані у щитковидні пів зонтики на верхівці стебла і в пазухах верхніх листків. Плід - сім'янка. Цвіте у червні -липні.

Поширення. Росте майже по всій території України на заболочених низинах, суходільних луках, по берегах річок і боліт, у заливних лісах, на трав'яних і торфових заплавних болотах, серед чагарників, на степових схилах, лучних і різнотравних степах.

Заготівля і зберігання. Використовують кореневище з коренями. Збирають восени після дозрівання плодів або рано навесні. Викопані кореневища звільняють від надземної частини і швидко миють холодною водою. Спочатку пров'ялюють - 2 дні. Потім сушать під наметами або в сушарці при температурі 35°.

Хімічний скляд. Кореневище і корені містять ефірну олію, вільні ізовалеріанову кислоту і борнеол, терпеноцш,алкалоїди (актинідин, валерин і хатенін), дубильні речовини та цукри.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати зменшують збудливість і підвищують функціональну діяльність центральної нервової системи, регулюють серцеву діяльність, знижують артеріальний тиск, проявляють спазмолітину й слабу жовчогінну дію, підсилюють секрецію залоз травного тракту. У народній медицині використовують при нервовому збудженні, іпохондрії, істерії, епілепсії, мігрені, фізичному або нервовому перевантаженні, при болях у ділянці серця, як вітрогінний, протиглисний засіб і як засіб, що сприяє травленню.

 

 

 

 

 

 

Валеріана лікарська ( Valeriana officinalis  )

 

 

 

 

 

Чебрець повзучий ( Thymus serpyllum)

Низенький (до 15 см заввишки), з приємним запахом пів кущик родини губоцвітих. Головне стебло тоненьке, повзуче, вкорінене, закінчується лежачим неплідним пагоном;квітконосні гілочки прямостоячі чи від основи підведені, під суцвіттями відлегловолосисті. Листки супротивні, короткочерешкові, еліптичні або видовжено-еліптичні,цілокраї;верхівкові підсуцвітні листки ромбо-еліптичні. Квітки неправильні, різнорідні, зібрані в пазухах верхніх листків пучками;віночок рожево-бузковий. Плід складається з однонасінних горішкоподібних часток. Цвіте у червні - липні.

Поширення. Росте на Поліссі у сухих хвойних і мішаних лісах, на узліссях, галявинах, серед чагарників, на схилах.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву чебрецю. Заготовляють її в період цвітіння рослини, зрізуючи верхні трав'янисті пагони без нижніх здерев'янілих стебел. Зібрану траву сушать у затінку на відкритому повітрі. Після висихання траву обмолочують, а потім відділяють квітки і листя від стебел, які відкидають.

Хімічний склад. Трава чебрецю містить ефірну олію (від 0,2 до 1,5%), флавоноїди, дубильні гіркі речовини, камедь, три терпенові кислоти (урсолова і олеанолова), мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати чебрецю виявляють відхаркувальну, антибактеріальну, спазмолітину і знеболюючу дію, заспокійливо діють на центральну нервову систему, збуджують виділення шлункового соку. Як зовнішній засіб чебрець використовують при запальних захворюваннях ротової порожнини і ротоглотки, у разі шкірних захворювань, ревматизму. Препарати чебрецю протипоказані при вагітності, хворобах печінки і нирок. Передозування може спричинити нудоту.

 

 

 

 

 

 

 

 

Чебрець повзучий ( Thymus serpyllum)

 

 

Шавлія лікарська (Salvia officinalis )

Напівкущова рослина родини губоцвітих. Стебла прямі, розгалужені, 20 - 70 см заввишки, білувато-шерстисті від хвилястих волосків. Стеблові листки супротивні, черешкові,шкірясті, засіяні крапчастими залозками;нижні листки не рідко з однією двома невеличкими лопатямщприквіткові листки сидячі,лілувато-забарвлені. Квітки двостатеві, неправильні;чашечка дзвониковидна;віночок яскраво-ліловий. Плід складається з чотирьох однонасінних горішкоподібних часток. Цвіте у червні - липні.

Поширення. Батьківщина - Середземномор'я. На території України переважно в південних районах.

Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують листя шавлії, яке заготовляють у два строки:у червні (період бутонізації) і вересні (другий підріст). Сушать сировину у приміщенні з доброю вентиляцією або під наметом.

Хімічний склад. Листя шавлії містить ефірну олію, конденсовані дубильні речовини, тритерпенові кислоти, дитерпени, смолисті і гіркі речовини, флавоноїди, кумарин, ескулетин та інші сполуки.

Фармакологічні властивості і застосування. Галенові препарати шавлії виявляють в'яжучу, протизапальну, дезінфікуючу, відхаркувальну, естрогенну і гіпоглікемічну дію, зменшують потовиділення, збуджують виділення шлункового соку,мають слабко виражену антисептичну властивість,впливають кровоспинно на ушкоджені капіляри кровоносних судин, зміцнюючи їх стінки. Настій шавлії дають матерям, що годують груддю, з метою пригнічення секреції молока. Листя шавлії входить до складу інгредієнтів для виготовлення грудних чаїв, пом'якшувальних чаїв, шлункового чаю. При запаленні нирок і сильному кашлі давати препарати шавлії всередину протипоказано. Шавлію використовують в гомеопатії.

 

 

 

 

 

 

 

Шавлія лікарська (Salvia officinalis )

 

 

 

 

 

Материнка звичайна ( Оriganum vulgare )

Багаторічна трав’яниста рослина родини губоцвітих. Стебло прямостояче, чотиригранне, розгалужене, ЗО - 90 см заввишки. Листки черешкові, супротивні довгасто-яцевидні. Квіти дрібні, неправильні, двостатеві, розміщені поодинці в пазухах верхівкових листків, утворюють щитковидно-волотисті суцвіття;віночок лілово-рожевий. Плід складається з 4 однонасінних горішковидних часток. Цвіте у червні - вересні.

Поширення. Росте по всі території України в розріджених хвойних і березових лісах, на узліссях, серед чагарників, на степових і кам'янистих схилах.

Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують траву материнки, яку заготовляють під час цвітіння рослини, зрізуючи облистнені верхівки стебел завдовжки 20 - 30 см. Зібрану траву зв'язують у пучки і сушать. Після сушіння квітки і листя відокремлюють від стеблових частин і зберігають у добре закритих банках.

Хімічний склад. Трава містить ефірну олію, флавоноїди, дубильні речовини, аскорбінову кислоту.

Фармакологічні властивості і застосування. Заспокійливо діє на центральну нервову систему, посилює секрецію травних, бронхіальних і потових залоз, посилює перистальтику і тонус кишечника, стимулює секрецію жовчі, підвищує діурез,виявляє протизапальну, болетамувальну, проти глистяну й антимікробну дію. Трава материнки входить до складу грудного чаю, потогінних чаїв, вітрогінного чаю і суміші для полоскання горла. Як зовнішній засіб материнку вживають для коішіресів на нариви, набряки,фурункули та висипи;для миття голови при мігрені, безсонні, випаданні волосся і лупі; для ванн при сверблячих екземах, скрофульозі й рахіті у дітей. Від нежитю і головного болю, при знепритомленні дають нюхати порошок з трави материнки. У побуті материнку використовують як інсектицидну рослину.

 

 

 

 

Материнка звичайна ( Оriganum vulgare )

 

 

Суховершки звичайні (Prunella vulgaris )

Одно- ,дво- та багаторічна рослина родини губоцвітих. Стебла висхідні, чотиригранні, 10 - 40 (60) см заввишки. Листки супротивні, прості, черешкові, видовжено-яцевидні. Квітки двостатеві, неправильні, утворюють голівку. Чашечка з 10 жилками. Віночок фіолетово-синій, в півтора - два рази довший за чашечку. Плід складається з чотирьох однонасінних горішковидних часток. Цвіте з червня до вересня.

Поширення. Ростуть майже по всій території України, по берегах річок, на луках, узліссях і лісових галявинах, як бур'ян уздовж шляхів, на парових полях, у посівах.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву суховершків, яку заготовляють в період цвітіння рослини. Сушать траву в затінку на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Рослини неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава суховершків містить дубильні гіркі й смолисті речовини, ефірну олію, каротин, вітамін К,аскорбінову кислоту, рутин, гіперозид, тритерпеновий сапонін,аглікон якого -олеанолова кислота, та урсолову кислоту. Основними складовими частинами ефірної олії є камфора і фенхон.

Фармакологічні властивості і використання. У народній медицині використовують як засіб, що має в'яжучі, антимікробні, жарознижуючі, спазмолітині й гіпотензивні властивості, підвищує діурез, спиняє кровотечі. Настій трави приймають при гіпертонії, від тереотоксичного зобу, ревматичного поліартриту, як засіб, що тамує біль у шлунку, при проносі, набряках, хворобах серця, епілепсії і при жіночих хворобах. Настоєм трави змивають пролежні, промивають рани при перев’язках, лікують шкірні захворювання, полощуть рот, горло при інфекційних і запальних ураженнях їх, миють голову щоб позбутися лупи. Розпареною травою обкладають горло при ангіні.

 

 

 

 

Суховершки звичайні (Prunella vulgaris )

 

Спориш звичайний (Polygonum aviculare)

Однорічна рослина родини гречкових. Стебло здебільшого лежаче, розгалужене, 10 - 25 см завдовжки. Листки чергові, еліптичні або видовжено-ланцетні, цілокраї, із сріблясто-білими, плівчастими прилистками. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, по 2 - 5 у пазухах листків, з простою п'ятироздільною зеленуватою, по краю рожевою або білою оцвітиною. Плід - горішок. Цвіте з липня до пізньої осені.

Поширення. Росте по всій території України вздовж доріг, на подвір'ях, смітниках і полях.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують траву споришу. Траву зрузують, розкладають у затінку тонким шаром і сушать. Штучне сушіння проводиться при температурі 40 - 50%. Готову сировину зберігають у сухому провітрюваному приміщенні.

Хімічний склад. Трава містить дубильні речовини, флавоноїди (авікуляринДзорамнетин, кверцетин-3 -арабінозид,лютеолін, мірицетин), ефірну олію, кумарини, сапоніни, вітамін С, каротин, пектин, сполуки кремнієвої кислоти, органічні кислоти, полісахаридний комплекс, залізо.

Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати рослини зменшують проникність стінок судин і підвищують здатність крові до зсідання, перешкоджають утворенню сечових каменів, підвищують діурез, поглиблюють дихання, знижують артеріальний тиск, виявляють антитоксичну дію. Найдоцільніша форма застосування - настій. У народній медицині спориш використовують при захворюваннях дихальних шляхів, при набряках різного походження, малярії, кахексії, як загальнозміцнюючий і тонізуючий засіб при нервовому виснаженні, загальній слабкості після тяжких хвороб та слабкості в похилому віці. У гомеопатії використовують есенцію з свіжої трави споришу

 

 

 

 

 

 

 

 

Спориш звичайний (Polygonum aviculare)

 

Кукурудза звичайна (Zea maus )

Однорічна дводомна трав'яниста рослина родини злакових. Стебло пряме, з добре виявленими вузлами і заповненими рихлою паренхімною тканиною меживузлями, заввишки від 50 см до 7м. Листки чергові, широко-ланцетні, з хвилястим краєм. Квітки одностатеві, зібрані в окремі суцвіття:тичинкові - в розлогій волоті на верхівці стебла, маточкові - в пазушних товстих качанах, обгорнутих листовидними піхвами, з яких висуваються численні, довгі нитковидні стовпчики. Плід - зернівка. Цвіте у липні - вересні.

Поширення. Походить з Центральної і південної Америки. По вісй території України вирощують як одну з найважливіших зернових і силосних культур.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують стовпчики з приймочками. Заготівлю приймочок проводять в період молочно-воскової стиглості початків. Сушать на відкритих майданчиках або в приміщенні, яке добре провітрюється, розклавши тонким шаром. Зберігають у сухому приміщенні ( сировина дуже гігроскопічна!).

Хімічний склад. Кукурудзяні приймочки містять сапоніни, дубильні речовини, гіркі глікозиди, флавоноїди, ефірну і жирну олію, стерини, вітамін К1, аскорбінову і пантотенову кислоти, спирт інозит.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати з приймочок мають жовчогінні, діуретичні, кровоспинні й гіпоглікемічні властивості. Вони збільшують секрецію й поліпшують відтік жовчі, змінюють її фізико-хімічні властивості. Кукурудзяні приймочки входять до складу жовчогінних чаїв і сечогінних чаїв. Кукурудзяну олію використовують для профілактики й лікування атеросклерозу та при гіпертонії. Кукурудзяне борошно використовують для видалення комедонів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кукурудза звичайна (Zea maus )

 

 

 

 

 

Купина лікарська (Рolygonatum officinale)

Багаторічна трав'яниста рослина родини лілійних. Має м'ясисте потовщене кореневище. Стебло гранчасте, голе, поникле, 20 - 50 см заввишки. Листки чергові, розміщені в 2 ряди, обернені в один бік, видовжено еліптичні, 10 - 12 см завдовжки, 2 - 5 см завширшки;зверху зелені, зісподу - сірувато-зелені, з напівстеблообгортною основою. Квітки двостатеві, правильні, білуваті, по одній - дві у пазухах листків;квітконіжки голі. Плід -синювато-чорна ягода. Цвіте у травні.

Поширені. Росте в лісах, по чагарниках по всій території України (крім високогір'я Карпат та півдня Степу).

Сировина. Використовують свіжі, рідше сухі кореневища, які заготовляють влітку або восени. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Кореневища містять алкалоїди, сапоніни, слизисті речовини, крохмаль, цукри.

Фармакологічні властивості і використання. Відвар кореневищ вживають усередину при кашлі, гострому бронхіті й запаленні легень, водянці, цукровому діабеті, як глистогінний засіб. Ефективність дії купини при діабеті болгарські вчені ставлять під сумнів. У тібетській медицині кореневища використовують при шлунково-кишкових захворюваннях (очевидно, у зв'язку з наявністк в них значної кількості слизистих речовин).

Зовнішньо відвар кореневищ використовують як знеболюючий засіб при люмбаго, радикуліті, ревматизмі, подагрі, геморої та як засіб, ще сприяє розсмоктуванню синців.

 

 

 

 

 

 

 

Купина лікарська (Рolygonatum officinale)

 

 

 

 

Обліпиха крушиновидна ( Ніррорhae rhamnoides )

Кущ або невелике (4 - 15 м заввишки) дерево родини маслинкових. Дводомна рослина з колючими гілками, вкритими сірою корою. Листки чергові, лінійні або лінійно-ланцетні, майже сидячі, зверху темно-зелені, зісподу сріблясті. Квітки одностатеві, буруваті, в коротких пазушних китицях. Плід - овальна або майже куляста соковита, несправжня кістянка. Цвіте у квітні - травні. Плоди достигають у вересні - жовтні.

Поширення. На території України в дикому стані росте в дельті Дунаю, утворюючи зарості. Як декоративну і плодову рослину вирощують по всій території України.

Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують плоди, кору і листя. Плоди збирають у стадії повної стиглості. Кору заготовляють рано на весні, листя — протягом вегетаційного періоду.

Хімічний склад. М'якуш плодів обліпихи містить жирну олію, флавоноїди лейкоантоціани, катехіни і флавоноли, каротиноїди, токофероли, філохінон,фосфоліпіди, батаїн, аскорбінову кислоту, нікотинову кислоту. У листі є кумарини, тритерпенові кислотиДнозит, фолієва кислота. Кора обліпихи містить значну кількість серотоніну.

Фармакологічні властивості і використання. Плоди обліпихи широко використовують в лікувально-дієтичному харчуванні. Спиртовий екстракт із кори має високу радіозахисну активність,затримує патологічний ріст тканин. Листя використовують для ванн і припарок при ревматичних і подагричних болях.

 

 

 

 

 

 

 

 

Обліпиха крушиновидна ( Ніррорhae rhamnoides )