Матеріал до уроку географії 6 клас. Урок №21. Літосферні плити, наслідки їх переміщення.

Матеріал до уроку географії

Курс «Загальна географія» 6 клас

Тема 1. Літосфера

Урок №21. Літосферні плити, наслідки їх переміщення.

Літосферна плита — великий (декілька тис. км у поперечнику) блок земної кори, що включає не тільки континентальну, але і зв'язану з нею океанічну кору; обмежений з усіх боків сейсмічно і тектонічно активни­ми зонами розломів.

Існування внутрішніх оболонок Землі було встановлено завдяки вивченню її надр сейсмічним методом — спостереженням за швидкістю поширення хвиль у глибинах планети. При цьому також було виявлено, що мантія Землі є неоднорідною. На глибині приблизно 100 км під материками і 50 км під океанами у ній залягає шар, у якому речовини мають пластичні властивості. Він одержав назву астеносфера. Частину верхньої мантії (субстрат), яка розташована над астеноферою, та земну кору вчені об’єднують у спільну оболонку — літосферу. Цю оболонку можна порівняти з покришкою футбольного м’яча: вона теж складається з окремих частин — літосферних плит (рис. 11). Кожна з них має площу від кількох до кількох десятків мільйонів квадратних кілометрів.

Походження материків та океанів. Літосфера на відміну від астеносфери є відносно крихкою оболонкою. Вона розбита глибинними розломами на крупні блоки — літосферні плити.

Літосферні плити під дією рухів речовини мантії можуть ковзати по поверхні астеносфери, переміщуючись у горизонтальному напрямку. При цьому їх поверхня може повільно підніматись, опускатись або зминатись у складки. Такі рухи літосфери називаються тектонічними. Вони здебільшого дуже повільні. Але в основному завдяки їм на Землі утворюються гори.

У залежності від товщини й будови літосферні плити бувають материковими (Північноамериканська, Південноамериканська, Антарктична тощо) чи океанічними (Тихоокеанська, Наска).

Рухи літосферних плит змінюють обриси материків. У 1912 р. німецький геофізик Альфред Вегенер сформулював гіпотезу дрейфу материків, припустивши, що за сивої давнини обриси материків були зовсім іншими, ніж зараз. У межах літосфери найбільшими літосферними плитами є: Євразійська, Африканська, Північноамериканська, Південноамериканська, Індо-Австралійська, Антарктична, Тихоокеанська.

Особливості будови земної кори та рухи літосферних плит вивчає наука тектоніка. До основних тектонічних структур відносять платформи та пояси складчастості.

Як свідчать дослідження вчених, земна кора не є суцільною. Вона нагадує поверхню футбольного м’яча, на якому кожний клаптик шкіри є лише частинкою зовнішнього покриву. У процесі застигання розплавленої речовини Землі на її поверхні утворилися глибокі тріщини, які сягають поверхні астеносфери. Великі частини літосфери, що обмежені глибинними розломами й перебувають у постійному русі, називають літосферними плитами.

Сотні мільйонів років тому на Землі існував єдиний велетенський материк — Пангея, який був оточений водами океану Панталасса. Рухи літосферних плит привели до розколу Пангеї на два материки — Лавразію та Гондвану. З часом і вони розпалися на окремі ділянки, які продовжували рухатися та утворили сучасні материки. Із часом плити розходяться в різні боки, прослизають одна повз одну або зіштовхуються. На межах літосферних плит виникають серединно-океанічні хребти, глибоководні жолоби, тріщини, відбуваються процеси гороутворення.

Рух літосферних плит.

Оскільки літосферні плити лежать на в’язкій і пластичній речовині астеносфери, то здатні повільно рухатися. Материки, основою яких є велетенські острови граніту на базальтовій основі літосферних плит, теж рухаються разом із ними. За допомогою спеціальних досліджень було виявлено, що одні материки розходяться один від одного, а інші взаємно зближуються з швидкістю від кількох міліметрів до 5-7 см на рік. Такі рухи називають горизонтальними рухами літосфери.

Це відбувається внаслідок того, що речовина астеносфери, піднімаючись тріщинами вгору, ніби розсуває літосферні плити в протилежні боки. Оскільки Земля має кулясту форму, в іншій частині планети ці велетенські кам’яні блоки зіштовхуються.

Платформи складають основу літосферних плит. Це великі відносно стійкі та вирівняні ділянки земної кори.