Матеріал до уроку на тему «PREHISTORIC BRITAIN»

PREHISTORIC BRITAIN

Talking about Great Britain, we do not have to forget its history. Now I would like to tell you a few words about «prehistoric history». The very first remains of the existence of people on the territory of present Great Britain British referred to as unwritten history of Britain.

The geographical position was both a blessing and a problem: on the one hand, the insular position protected the country from invasions; and on the other — the lowland facing the continent always invited invasions.

The greatest material monument of the ancient civilization of the British Isles is Stonehenge, a monumental stone circle and a memorial of the Stone Age culture.

The first inhabitants are believed to be hunters of the Old Stone Age who came from the Continent, to be followed by new waves of emigrants. The most interesting fact is that the hunters of that time could get there by land, because in the past the British Isles were the part of the Continent. But it is a theory. By the end of the Stone Age there lived people who were farmers and already being using metal.

The beginning of the Stone Age coincided with the arrival of new invaders, mainly from the territory of the present France. They were the Celts. Reputed to be tall, fair and well built, they Were good craftsmen. Their dialects were imposed on the native population: the Gaelic form was spread in Ireland and Scotland and the Briton in England and Wales. It was the Briton tribe of the Celts that gave its name to the whole country.

The culture of Celts in the Iron Age was not altogether barbaric. Their Priests, they called themselves the Druids, were skilful in teaching and administration.

QUESTIONS

1. What is the greatest material monument of the ancient civilization of the British Isles?

2. Who were the first inhabitants?

3. Who landed the Isle in the beginning of the Stone Age?

4. What dialects were imposed on the native population?

5. Who were the Druids?

VOCABULARY

to forget — забувати

prehistoric — доісторичний

remain — залишки, сліди минулого

existence — існування, наявність

to refer — мати відношення, відноситися; стосуватися, належати

blessing — благословення

insular — острівний (розташований на острові)

invasion — вторгнення, навала, агресія; набіг

to invite — запрошувати, кликати

Stonehenge — Стоунхендж

inhabitant — житель, мешканець

to believe — думати

the Old Stone Age — пізній кам’яний вік

to coincide — збігатися, сполучатися

arrival — прибуття

the Celts — кельти

fair — світлий, білявий

craftsman — майстер

dialect — діалект; наріччя; говір

to impose — обкладати (податком і т. ін.); накладати (обмеження і т. ін.); нав’язувати (on)

Gaelic — гельський

to spread — розносити(ся), поширювати

Briton — бритонський

tribe — плем’я; клан, рід

the Iron Age — залізний вік

barbaric — варварський; первісний

priest — священик, жрець

the Druids — друїди

ДОІСТОРИЧНА БРИТАНІЯ

Найперші свідчення існування людини на території нинішньої Великобританії належать до дописемного періоду англійської історії.

Географічне положення країни було як благословенням, так і проблемою: з одного боку, острівне положення захищало територію від вторгнення, з іншого боку, низовини, що розташовуються напроти континентальної частини Європи, завжди ставали метою завоювань.

Найвеличнішою матеріальною пам’яткою стародавньої цивілізації Британських островів є Стоунхендж, монументальне кільце з каменів, меморіал культури кам’яного віку.

Вважається, що першими жителями острова були мисливці кам’яного віку, які прийшли з континенту; за ними йшли нові хвилі переселенців. Найцікавішим є те, що в давнину мисливці могли прийти на острів по землі, тому що в той час Британські острови були частиною континенту. Але це тільки теорія.

До кінця кам’яного віку тут жили люди, які обробляли землю і вже використовували метал.

Початок кам’яного віку збігається з появою нових завойовників, в основному з території нинішньої Франції. Це були кельти. Як правило, вони були високими, світловолосими, статурними, а також були вправними ремісниками. їхні діалекти були нав’язані місцевому населенню: гельський діалект поширився в Ірландії і Шотландії, а бритонський діалект — в Англії й Уельсі. Це було бритонське плем’я кельтів, яке й дало назву всій країні. Культура кельтів залізного віку не була винятково варварською. їхні священики, що називали себе друїдами, були вмілими вчителями й керівниками.