Матеріал до уроку на тему ««UNWRITTEN RULES» OF GREAT BRITAIN»

«UNWRITTEN RULES» OF GREAT BRITAIN

Good and bad manners make up the social rules of a country. They are not always easy to learn because they are often not written down in books. For example, British women didn’t go into pubs at the beginning of this century because it was not considered respectable behaviour for a woman. Now both women and men drink freely is pubs and women are fully integrated into public life. Visitors to Britain are often surprised by the strange behaviour of the inhabitants. One of the worst mistakes is to get on a bus without waiting your turn in the queue. The other people in the queue will probably complain loudly! Queuing is a national habit and it is considered polite or good manners to wait for your turn.

In some countries it is considered bad manners to eat in the street, whereas in Britain it is common to see people having a snack whilst walking down the road, especially at lunchtime. Britons maybe surprised to see young children in restaurants in the evening because children are not usually taken out to restaurants late at night. And if they make a noise in public or in a restaurant it is considered very rude. In recent years children are playing a more active role and they are now accepted in many pubs and restaurants.

In recent years smoking has received a lot of bad publicity, and fewer British people now smoke. Many companies have banned smoking in their offices and canteens. Smoking is now banned on the London Underground, in cinemas and theaters and most buses. It’s becoming less and less acceptable to smoke in a public place. It is considered rude or bad manners to smoke in someone’s house without permission.

Social rules are an important part of our culture as they passed down through history. The British have an expression for following these «unwritten rules»: «When in Rome, do as the Romans do».

QUESTIONS

1. What make the social rules of a country?

2. What was respectable behaviour for a woman in 20th century?

3. What do you know about queuing?

4. What do you think about smoking?

5. What is the important part of our culture?

VOCABULARY

society — суспільство

queue — черга

to complain — лаятися, скаржитися

to ban — забороняти

local education authorities — місцеві органи народної освіти

maintained schools — субсидовані школи

syllabus — перелік предметів

the system of options — система вибору

ОСВІТА У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

У Великобританії немає писаної конституції і немає конституційних вимог до освіти. Система освіти обумовлена державними актами про освіту.

Школи в Англії підтримуються суспільними фондами, які платять місцевим органам народної освіти, а вони, у свою чергу, організовують школи у своїх районах.

Освіта в Британії відбиває соціальну систему країни: вона вибіркова і має класовий розподіл. Перший розподіл — між тими, хто платить, і тими, хто не платить. Більшість шкіл одержує спонсорську допомогу від суспільних фондів, і в них навчання безкоштовне. Це субсидовані школи, але також існує певна кількість народних шкіл. Батькам доводиться платити за навчання в цих школах. Плата висока, й у багатьох випадках тільки багаті родини можуть посилати своїх дітей у такі школи. Більшість середніх шкіл не мають відбіркової системи — не треба здавати іспити, щоб потрапити туди.

Національний акт про освіту 1944 р. передбачав три рівні освіти: початковий, середній і вищий. Обов’язкове навчання в Англії й в Уельсі триває 11 років, з 5 до 16 років.

Головна особливість освіти в Британії — розмаїтість можливостей, запропонованих школярам. Список предметів поділяється на гуманітарні й наукові, це розділяє учнів на групи: школярі наукової групи вивчають хімію, фізику, математику, економіку, креслення, біологію, географію; учні гуманітарної групи вивчають англійську мову і літературу, історію, іноземні мови, музику, мистецтво, драму. Крім цих предметів, є обов’язкові для всіх: фізкультура, ведення домашнього господарства для дівчаток і технічні предмети для хлопчиків. Система вибору предметів існує у всіх школах.

До 1988 р. директори шкіл мали велику свободу у виборі предметів навчання і не контролювалися централізовано. Національна програма не стосується Шотландії, де кожна школа вибирає навчальні дисципліни.

Після 16 років деякі школярі продовжують учитися в школі до 18—19 років, поки не настає час вступати до університетів, політехнікумів або коледжів.

Навчання в британських університетах триває близько 3 років. Вартість освіти залежить від коледжу, університету або обраної спеціальності.