Матеріал науково-дослідницької роботи « Лялька - мотанка Трипільської цивілізації в ХХІ столітті »

Про матеріал
Матеріал науково-дослідницької роботи « Лялька - мотанка Трипільської цивілізації в ХХІ столітті » можна використовувати на уроках трудового навчання під час вивчення технології виготовлення ляльки-мотанки.
Перегляд файлу

 

Науково-дослідницька робота

« Лялька - мотанка Трипільської цивілізації  в ХХІ столітті »

 

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………1

Розділ 1

Загальна характеристика ляльки - мотанки

1.1.Історія ляльки – мотанки………………………………………….

1.2.Класифікація ляльки – мотанки…………………………………..

1.3.Дослідники народної ляльки……………………………………...

1.4.Регіональні особливості ляльки – мотанки………………………

Розділ 2

Лялька – мотанка у віруваннях та звичаях українського народу

2.1.Мотанка – еталон рукоділля………………………………………

2.2.Сакральний та обереговий зміст мотанки……………………….

2.3.Магічно – обрядове призначення ляльки………………………...

Розділ 3

Відтворення багатовікових традицій створення ляльки – мотанки

3.1.Матеріали для виготовлення ляльки……………………………..

3.2.Технологія виготовлення ляльки – мотанки……………………..

3.3.Майстри лялькарі Полтавщини…………………………………...

3.4.Бізнес – план «Виготовлення та реалізація ляльки – мотанки»…

Висновки……………………………………………………………….

Список використаної літератури……………………………………..

Додатки…………………………………………………………………

 

ВСТУП

 

                                                                        Лялька-мотанка – це забавка дитяча

                                                   І мистецьке диво, але ще

                                                      Іноді здається нам, неначе

                                                            Вічність сіла ляльці на плече.

                                                                                                      О. О. Онищенко

 

       Україна — моя Батьківщина і я пишаюсь тим, що я -   українка. Вам доводилося стояти на схилах понад Пслом?  Там ніби поєднуються віки: минуле і сьогодення. Хмаринки обіймаються із землею,  промінчики сонця радіють такому союзу, і  я відчуваю особливу відповідальність перед цією красою, минулим, сьогоденням і майбутнім. Хочеться закричати, щоб усі почули: « Це моя Батьківщина, де я  народилася і живу…».    

        Земля батьків і прадідів   дає нам сили, славна історія  відчуття впевненості у своїх можливостях, щасливому майбутньому України, а обереги – наші прадавні добрі символи-захисники, знаки віри у вище заступництво. Вишитий рушник, вишиванка, писанка, лялька - мотанка, віночок, калина, верба, лелека – без них важко уявити нашу Україну.  З оберегів починається для кожного Батьківщина. 

       У бурхливому плині часу сучасна людина забуває про своє  минуле. Традиції народу – це  його історія,  той досвід, який робить нас сильнішими, мудрішими, людянішими. Ми повинні пам'ятати ті речі, з яких бере початок наше життя – маленьку іграшку - порадницю  дитячих років. Яскравим прикладом такої іграшки є лялька-мотанка. Ми вирішили дослідити історію іграшки із трипільської культури та з’ясувати її роль у ХХІ столітті, так як,   на нашу думку,  це дослідження є актуальним, тому що воно змушує замислитись над традиціями українського народу, розкриває значення мистецтва як основної цінності української ментальності, доносить в ХХІ ст. незламність українців у виготовленні та популяризації своєрідних ляльок; формує  розуміння поняття  « національної цінності»;  виховує почуття патріотизму.

    Свою роботу ми розпочали з опитування серед учнів 9 – 10 класів. Брали участь в опитуванні 96 старшокласників. Ми запропонували їм спочатку два запитання. Відповіді на перше питання:

1

Що таке оберіг?

Це -  

48 чол

Це

44

 Друге питання:

2

Що таке лялька – мотанка?

оберіг

51

лялька

45

Також ми провели опитування в мікрорайоні «Черемушки». Брали участь 19  жителів різного віку. Їх відповіді:

Отримані відповіді  переконали нас у необхідності написання роботи і  ми  поставили перед собою  такі завдання:

1 Пошук, систематизація та аналіз першоджерел, наукової і художньої літератури з даної теми.

2. Простежити історію ляльки - мотанки в культурі українського народу від минулого до сьогодення.

3. Аналізувати обрядових  та магічні властивостей ляльки – мотанки.

4. Розкриття особливостей виготовлення ляльки-мотанки в різних регіонах України.

5. Дослідження  процесу популяризації ляльки - мотанки на Полтавщині в  наш час.

 6. Вивчення  та застосування на практиці технології виготовлення різних видів ляльок.
7.  Виготовити сувенірну ляльку мотанку  в національному строї.

8. Організувати і провести заходи, спрямовані на  популяризацію ляльки-мотанки : провести майстер класи, виставки виготовлених ляльок, розмістити презентації на сайтах в інтернеті.

У роботі використали  такі методи дослідження:

  • теоретичні ( аналіз, систематизація, порівняння, класифікація, узагальнення, історичний метод);
  • емпіричні   ( спостереження, опис, опитування, бесіда)

Ми переконані, що наукова новизна даної роботи  полягає в тому, що ми показали історичний шлях розвитку ляльки – мотанки від трипільської культури до сьогодення та визначили  шляхи існування іграшки в майбутньому.

Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати в подальшому можна використовувати на уроках обслуговуючої праці, народознавства,   образотворчого мистецтва, в підготовці до тематичних виховних годин на дану, в дослідженнях та наукових роботах. Матеріали роботи можуть стати в нагоді під час проведення майстер-класів по виготовленню ляльки - мотанки. Дослідження знайдуть своє місце в презентаціях на дану тематику, які можуть бути використані до різних свят, пов'язаних з культурою українського народу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

Загальна характеристика ляльки - мотанки

1.1.Історія ляльки – мотанки

Народна іграшка – важлива складова культури будь – якого етносу. Вона використовувалася народом як засіб виховання в національних традиціях. Народна пам’ять пронесла традиційні образи іграшки та ляльки    через віки та покоління. Діти завжди любили гратися з іграшками чи ляльками, а дорослі вірили, що ляльки охороняють малечий сон та оберігають дитину.

  Лялька, як дитяча іграшка і оберіг родини й роду, як могутній магічний талісман та символ зв’язку між поколіннями, знана в багатьох традиційних культурах земної кулі – від Аляски до Австралії, від Африки до України. Ляльки різних народів відрізняються між собою ззовні і матеріалом, з якого зроблені – в Африці вона здебільшого кам’яна або дерев’яна, десь глиняна, а ще десь – зроблена з тканини, але суть і призначення ляльки – незмінні, і це споріднює більше, аніж відмінність матеріалу.   Найдавніші прототипи ляльки - мотанки знайдені у багатьох країнах світу. Їй вже майже 5000 років, вона з'явилася з тих пір, як почали вирощувати льон.

Перші ляльки не були іграшками. Це були обрядові ляльки, які виготовлялись з трав (соломи, листя, снопів) і використовувались під час свят переважно аграрного циклу.   Найстаріша мотанка була знайдена під час розкопок стародавніх поселень коптів у Єгипті.

При розкопках Помпей були виявлені численні лялькові лавки із збереженим товаром. Ляльковим ремеслом займалися не тільки гончарі, але і знамениті скульптори й різьбярі по дереву. У Єгипті знайдена римська ганчір'яна набивна лялька, виконана з грубого полотна та набита клаптиками і папірусом. У багатьох культурах, зокрема  в Японії і в деяких племенах Америки, було прийнято робити ляльку, що символізувала конкретну людину, для вигнання хвороби з тіла.

Українська народна іграшка має надзвичайно багату історію. Вона поєднала в собі все: життя і побут народу, звичаї та традиції, обряди та ритуали. Іграшки не робили просто так, їх творили майстри. У такий спосіб вони не тільки передавали свої враження від повсякденного життя, але й виражали світоглядні установки.

Найдавніші прототипи іграшок знайдено в Україні під час археологічних розкопок поблизу м. Мізина на Чернігівщині. Палеологічні скульптурки жінок, тварин, птахів, вирізані із бивня мамонта і оздоблені геометричним орнаментом, вчені відносять до періоду, що існував понад 20 тисяч років тому.

  Але є лялька, яку в тій чи іншій формі знали на всіх континентах. Це мотана, або вузлова лялька, виготовлена з м’якого матеріалу – шкіри або тканини і з ниток. Очевидно, перші такі ляльки робили з трави або соломи, а згодом, з поширенням ткацтва, почали використовувати тканину і прядиво.

В Україні її знають, як ляльку-мотанку, і тут вона відома з незапам’ятних часів, і своїми витоками сягає чи не в добу Трипільської цивілізації, що існувала понад 6 тисяч років до н.е.   У племен трипільської культури існував культ жінки, про що свідчить  велика кількість глиняних фігурок жінок, знайдених під час розкопок майже на всіх поселеннях трипільців, які, очевидно були уособленням плодючості і врожайності та втіленням богині – покровительки домашнього вогнища. Так само культ жінки – Берегині – стилізованої жіночої фігурки з піднесеними для благословення  руками – і сьогодні можна знайти на українських вишиванках і писанках.   Ймовірно, що саме ці культові жіночі фігурки з глини могли бути прообразом української ляльки – мотанки.

 Були знайдені посудини, які нагадують українські горщики – близнята, керамічні писанки, орнамент котрих простежується на сучасних писанках, і маленькі посудинки з кераміки, що, можливо, використовувались як іграшковий посуд під час дитячих ігор. Це свідчить про наявність у трипільців ляльки як головної дитячої іграшки. Трипільці вирощували льон, коноплі, мали розвинене ткацтво. Можливо, ганчір’яна лялька створена саме в ті часи.

Ми переконалися, що трипільці започаткували для нащадків не тільки місця поселень, але й природні космогонічні моделі. Ці моделі матеріалізовані в розписах керамічних виробів, побудові селищ, а також звичайної іграшки ляльки-мотанки. Ми впевнені, що українська лялька-мотанка і в ХХІ ст. розвиває духовний світ і пробуджує відчуття рідного коріння!

 

1.2.Класифікація ляльки – мотанки

Лялька – найкращий друг дитинства, з яким можна разом пережити радості і печалі, мрії та сподівання. Лялька з тканини є самобутнім явищем у побуті та мистецтві українців.

Ми дослідили основні функції, конструкторські особливості та типи ляльки – мотанки.

Таблиця 1.1.

Функціонально – конструкторські особливості різних типів

  ляльки – мотанки

Функції ляльки-мотанки

Конструкторські особливості

Типи ляльки-мотанки

ігрова

магічна

сакральна

обрядова

без ніг

без рук і без ніг

немовля

баба – берегиня

дівчина – наречена

 

 

Класифікували ляльку мотанку.

Таблиця 1.2.

Класифікація ляльки – мотанки

Види класифікацій

за призначенням

за матеріалами

за способом виготовлення

за розміром

за магічними  властивостями

обрядові

оберегові

ігрові

авторські

сувенірні

 

тканина

дерево

глина

солома

трава

папір

вузлові

шиті

 

 

ліктьова

вздовж долоні

упоперек долоні(пальчикові)

ляльки-обереги

 

Дослідили типи ляльок – мотанок.

Таблиця 1.3.

Типи ляльки - мотанки

 

Типи ляльки - мотанки

 

Лялька немовля

Баба – берегиня

Лялька – наречена

При народженні дитини виготовляли в пелюшках. Її клали в ліжечко поряд з дитиною для охорони її сну і здоров’я.

 

Допомагала оберігати достаток сім’ї. У середину ляльки вкладали монети, зерно, вовну для збереження домашнього тепла, грошового достатку.

 

Захищала дівчат. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, тому що вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого

 

 

1.3.Дослідники народної ляльки

 

Українська народна іграшка здавна привертає увагу дослідників чарівним світом її образів, сповнених поезії та казковості, що упродовж століть панували в уяві дітей, пробуджуючи фантазію і спонукаючи до творчості.

Ми в процесі роботи знайомились з творами українських етнографів та перших збирачів і дослідників української народної іграшки та ляльки – мотанки.

 

Таблиця 1.4.

Дослідники української народної іграшки

Дослідники

Дата дослідження

Наукові роботи,

зміст дослідження

Марко Грушевський (священник)

Початок ХХ століття

зібрав колекцію  ляльок – мотанок Наддніпрянщини;

книги «Дитячі забавки та гри усякі...» («Київська старина» 1904 р.) та «Дитина в звичаях і віруваннях українського народу» (Львів 1906 р.).

Микола Бартрам (засновник музею Сергієвому Посаді (Росія)

Початок ХХ століття

зібрав українські ляльки, які виставлені  у Музеї іграшки у Сергієвому Посаді (Росія)

Олександр Найден (етнограф)

Кінець ХХ століття

вивчав саморобних ляльок, зібраних протягом 1960 – 1970-х рр. у селах Черкаської, Полтавської, Київської, Харківської, Чернігівської та Івано – Франківської областей;

твори: “Українська народна іграшка” (1999); “Українська народна лялька” (2007)

 

Дослідження народних ляльок у сучасних умовах пов’язане зі значними труднощами, оскільки в селах і містах України оригінальні побутові ляльки майже не збереглися.  За радянських часів народним традиціям не надавали належного значення, вивчення особливостей української ляльки  - мотанки майже не проводилось. Із зміною поколінь від нас відходять справжні знавці цього мистецтва, і частина цінної інформації вже втрачена. Тому можна сказати, що українська лялька – мотанка ще чекає на свого дослідника.

 

1.4.Регіональні особливості ляльки – мотанки

Традиційна народна іграшка, зроблена з природного матеріалу руками матері чи бабусі, на перший погляд проста і примітивна, але сповнена позитивної енергії, любові, ніжності, тепла, втрачає буденну вжитковість. 

Для кожного регіону України властива своя лялька – мотанка.

Таблиця 1.5.

 

Регіональні особливості ляльки – мотанки

 

Регіони України

Особливості ляльки - мотанки

Центральна частина України

Лялька-мотанка з домотканого полотна, пофарбованого соком буряка, бузини, пасльону тощо; невелика за розміром, компактна, позбавлена рук та ніг з порівняно великою головою та хрестом на обличчі

Поділля

на обличчі   ляльки – мотанки немає зображення хреста, лице біленьке

Карпати

переважна більшість ляльок мають основою дерев’яну об’ємну людиноподібну фігурку, нерідко з руками й ногами, що можуть рухатися

Середнє Подніпров’я

основу ляльки-мотанки становить голова циліндроподібної форми із вільно звислими краями полотнини; хрест на обличчі зміщений донизу

Прикарпаття та Буковина

основу ляльки –мотанки виготовляють з тканини, дерева або комбіновану

 

 

 

 

 

Хоча в Україні кожна місцевість, де виготовляються ляльки, має свої стильові ознаки, свої принципи формоутворення, орнаментації, свої сюжетно-мотивні уподобання, свою технологію вироблення тощо, усе ж є дещо спільне, що обʼєднує українські ляльки та інші іграшки скульптурного характеру, створені в різних місцевостях та центрах.

Українські народні ляльки характеризуються обʼємною повнотою, округлістю форм, композиційною компактністю, міцною збитістю важкуватих, присадкуватих постатей, відсутністю (здебільшого) легких, витончених деталей або дрібних «документальних» подробиць, плавними

переливаннями одна в одну обʼємних пропорційних форм, насичених матеріальною вагою, у міру напружених, але при цьому вони майже ніколи не досягають ефекту перенапруги. Це – типова селянська фольклорна скульптура, в образах якої передається опосередкований образ землі, її плавних вигинів та підвищень типового ландшафту, образ міцності та стійкості людини на землі.

Народні ляльки упродовж століть змінювалися, але в них зберігалися основні традиційні принципи декоративного і символічного мислення народу, його світосприйняття. Їм притаманне силуетне узагальнене зображення, простота і лаконізм, яскрава декоративність, святковість, відчуття матеріалу, симетрія, логічна відповідність між формою, матеріалом та технікою виконання.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

Лялька – мотанка у віруваннях та звичаях українського народу

2.1. Мотанка – еталон рукоділля

Дорослі завжди схвалювали ігри дітей з ляльками. Дитину спеціально навчали прийомам виготовлення ляльки. Уже з п’яти років просту ляльку з тканини  могла зробити кожна дівчинка. Ляльку розглядали як еталон рукоділля. Найбільш цікаву за образом  та формою ляльку дівчата при одруженні брали з собою як приданне. У весільних обрядах лялька уособлювала дівочу красу.

Кожна мати прагнула підготувати свою доньку до дорослого життя. У цьому їй допомагала лялька. Дівчинка вчилася сповивати, няньчити, шити для ляльки одяг. На прикладі ляльки дівчинка осягала різні тонкощі сімейних стосунків. Виготовлену власноруч ляльку обов’язково додавали до приданного нареченої як запоруку її жіночої досконалості.

Маленьких дітей привчали до виготовлення ляльки – мотанки за допомогою старших.

Таблиця 2.1.

Вікові особливості дитячого рукоділля

Вік дитини

Знання та уміння дитини

5 – 6 років

дівчинка мотала ляльку, плела косу, скручувала пояс із ниток, виконувала найпростіші шви вишивки, прикрашала ляльку фартухом

7 – 8 років

дівчинка засвоювала  12 основних швів, які мали відображатись на фартуху ляльки

9 років

дівчинка мотала ляльку та прикрашала одяг складнішою вишивкою

10 – 11 років

дівчатка вже пряли

12 років

дівчинка вишивала рушники

13 – 14 років

дівчинка шила й допомагала ткати на верстаку,   вчилась робити викрійки та шити одяг

 

 

Ляльку дівчинка створювала як майстриня, щоб продемонструвати своє уміння в різних видах рукоділля. Пізніше дівчата виготовляли весільну ляльку, прикрашали її як наречену та виставляли на вікно. Це було знаком для юнаків, що до неї можна засилати сватів. Лялька під час одруження молодих ставала символічним атрибутом для подружжя в продовженні роду. У сучасному житті зберігся цей звичай під час одруження молодих. Так, на капоті машини прилаштовують ляльку, котра супроводжує весільний кортеж та стає символом продовження роду.

Для дорослих ляльки, виготовлені дітьми, мали особливий смисл, що було пов’язано з різними прикметами. Так, якщо дитина особливо старанно виготовляла ляльку, то завбачали появу в оселі новонародженого, і навпаки, неохайне відношення до ляльок віщувало хворобу. Майстерно й образно виготовлена  дівчиною лялька уособлювала для молодої дружини дітонародження, тому вона й була важливим атрибутом весілля. Ляльку дарували молодим, як побажання щастя та здорових нащадків. Дівчата берегли улюблені ляльки до одруження, їм дозволяли гратись ними навіть після весілля. Потім ляльку передавали своїм дітям.

Коли молода жінка відчувала, що вагітна, створювала ляльку – немовля в натуральну величину. На ній вона навчалася пеленати майбутню дитину. Таку ляльку – мотанку клали в колиску, щоб вона зігріла місце для дитини.

 

2.2. Сакральний та обереговий зміст мотанки

Здавна у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері - прародительниці та звʼязку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок і сакральних (священних)    істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років.

Лялька-мотанка не випадково не має обличчя. Адже вона виникла не як іграшка, а як сакральна  річ. Вона мала прикликати дух померлої або ще не народженої людини до живих, запросити її в коло сім’ї, до столу чи до тієї дитини, яку виховувала. Наші предки вважали, що лялька з певними вираженими рисами обличчя – будь то очі чи ротик – може прив’язувати до себе душу того, хто нею грається, що може понести за собою небажані наслідки. Для того, щоб лялька-мотанка стала справжнім оберегом, потрібно обличчя викласти хрестом.  

Хрест — то символ життя, а життя не можливе без Сонця. Це споконвічний символ нашого життєдайного Світила! Бог – це світло, а тому Сонце є символом Бога. З давніх-давен Сонце вважалося центром світу та джерелом життя, символізувало небесну духовність. Його культ був всесвітнім. А священним знаком Сонця з незапам’ятних часів був -  хрест!

 Хрест - символ життя, неба та вічності.  Хрест у колі - це солярний знак.  Солярна символіка - символіка сонячної стихії, Сонця. Таким чином, лялька з таким обличчям несе в собі сонячну енергетику. 

У голівку мотанки часто зав'язували зерна пшениці. Це також додавало їй сакральне значення, так як зерно пов'язане з померлими або ненародженими душами. Коли його «ховають», воно оживає, проростає і знову починає вічний кругообіг життя. Тому мотанку пов'язують з уявленнями про життя і небуття, з досвідом минулих поколінь та їх зв'язком з майбутніми поколіннями. Обов'язкова умова - іграшка повинна бути хрестоподібної форми, щоб не нагадувати собою реальної людини.

Лялька – це  іграшка, з котрою дитина проводить  більшість часу в грі.  Сам процес створення ляльки – своєрідна психотерапія для дітей. А якщо мати при виготовленні ляльки вклала свою душу, то вона для малюка є ще й оберегом. Етимологія слова «оберіг» походить від слова «берегиня», що рівнозначне грецькому «земля» Берегиня – мати всього живого, первісне божество – захисник людини, богиня родючості, природи та добра. 

Для дітей, наприклад, ляльки робили з одягу мам і це було сильним оберігом. До речі, робити ляльку-мотанку як оберіг треба було тільки в "хороший" період (краще взимку). Невдалим часом були свята і вихідні дні, а також середа і п’ятниця (в ці дні займатися рукоділлям вважалося за гріх).

  Дуже строго дотримувалися ще одного правила: змайструвати ляльку-мотанку так, щоб вона стала оберегом, потрібно було за один раз, не відкладаючи роботу на потім. Вважалося, що зроблене вдруге перекреслює те, що було створено вперше, і таким чином оберіг втрачає свою силу .

 Всі елементи одягу ляльки є оберегами: спідниця символізує землю; сорочка позначає три часи – минулий, теперішній, майбутній; вишиванка та намисто уособлюють достаток; головний убір – очіпок, стрічка, хустка – символізує зв’язок з небом.

Людина вигадувала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому. Виготовляючи цей сакральний предмет, жінка вкладала у неї свою енергію, певні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині. Це ніби ниточка, яка звʼязувала увесь рід.

Лялька переважно символізувала жіночу долю. Вважалося, що чим красивіша лялька, тим щасливіша жіноча доля. Як оберіг, лялька символізувала архетип матері, дитини, родючість ниви, продовження роду. Вона уособлювала життєдайні сили, насичені позитивною енергією. Ляльок створювали швидко з підручних матеріалів.   Лялька-мотанка ні в якому разі не шиється, не проколюється голками чи шпильками – виключно мотається. Звідси і назва - мотанки. Голку можна застосовувати лише при виготовленні одягу для ляльки і ні в якому разі не пришивати нічого до самої неї і не колоти її.

Раніше кожна дівчинка повинна була вміти робити цей оберіг, тому дівчата до цього ставились так само відповідально, як і до вишивання шлюбного рушника. З давніх-давен в українських родинах молода мати, чекаючи дитину, робила ляльку-мотанку, котра уособлювала собою майбутнє дитя. Перш ніж покласти в колиску новонароджену дитину, туди клали цю лялечку, і вона ставала оберегом дитини, її захисницею, символом зв’язку дитини з усім родом, і цей зв’язок захищав людину, де б вона не була.

В Україні, ще на початку ХХ століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з рушниками та сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану ляльку, яку забирала із собою в нову сім’ю. Причому в родині чоловіка дозволялось молодій дружині, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше, вважалося, вона грається лялькою, то швидше стане матір’ю, і тим здоровіші будуть діти. А коли народжувалась дитина, то молода мати клала своїх ляльок до дитячої колиски, щоб оберігали дитя від хвороб та поганих очей, а коли дитина підростала, то ляльки віддавалась їй для грання. Очевидно, цей звичай іде ще від часів матріархату, коли саме жінка була головою роду, і вважалося, що в ляльку, яку везла до нової оселі молода жінка, вселяється дух Праматері Роду, його Хранительки

 Майстерно зроблена, пишно вдягнена лялька є цінним предметом домашнього майна, разом з тим виступаючи посередницею між старшим і молодшим поколіннями, запорукою добробуту, щасливого родинного життя, й захисту від злих сил!

І сьогодні серед розмаїття сучасних ляльок народні ляльки з тканини є особливим видом з неосяжною енергетикою, які цілюще впливають на психіку й здоровий розвиток дитини. Саме тому в наші дні вони стають все більш і більш популярними!

 

2.3 .Магічно – обрядове призначення ляльки

У давнину лялькам – мотанкам надавали різні магічні властивості: вони захищали людину від злих сил, приймали на себе хвороби та негоди, допомагали селянам вирощувати добрий врожай.  У деяких регіонах України ляльку робили не з самої тканини, а й допомогою інших матеріалів: наприклад, голову могли вирізати з дерева або робити з макової голівки.  Це теж зразок обрядової магії, адже мак – це водночас і символ родючості, і могутній оберіг проти нечистої сили. Мак - видюк здавна сіяли біля порогу хати, щоб він захищав оселю від нечисті.

Виготовлення ляльки, супроводжуване спеціальною обрядовою піснею, було свого роду магічним актом, спрямованим на добру долю, подружню злагоду, щасливе весілля, гармонію життя і нових починань, і символізує саму людину, гармонію її персонального фізичного світу (горизонталь) і духовного (вертикаль). І обов’язково вузлова лялька мотається за рухом сонця – тоді вона принесе вдачу та щастя.

Якщо лялька робиться на добробут та здоров’я родини – для одягу підбираються червоно-зелені відтінки, для успіху в фінансових справах – зелені та золотисті, для щастя у коханні чи подружньому житті – червоні, рожеві, помаранчеві кольори, для успіху в творчості – блакитні.

І, звісно, велику силу має вишивка, особливо, якщо це вишивка старовинна, яка несе в собі древню символіку і позитивну енергію багатьох поколінь. Потужну захисну силу мають ляльки, виготовлені з натурального конопляного полотна – це універсальний родинний оберіг від нещастя і хвороб.

Раніше в Україні ляльку-мотанку робили, щоб викликати або припинити дощ, змінити погоду, залагодити сварку в родині, забезпечити добру подружню пару дівчині чи хлопцеві.

Обрядова роль ляльки втілювалася в її зовнішньому вигляді, особливо обличчі. Щоб лялька не ожила  та щоб в неї не вселився злий дух і не нашкодив малюку, обличчя в традиційній ляльці – мотанці не зображали. За народним віруванням, лялькам не давали власні імена членів сім’ї, що було  зумовлено бажанням убезпечити живих людей від встановлення зв’язку з долею іграшкового двійника і тим самим виключити можливість лиха і порчі. Пращури також думали, що зображення рис обличчя може оживити ляльку і цим зробити її небезпечною для людини.

  Також за народними повір’ями, лялька – це вмістилище душі, життєвої сили людини. Лялька, виготовлена з тканини або іншого матеріалу, використовувалася цілителями для лікування тяжких хвороб з допомогою магічного обряду. 

Розглянемо   магічні та обрядові властивості деяких ляльок – мотанок.

Баба або Зольна лялька. ЇЇ робили з попелу багаття (вогнища),  змішавши золу з водою  і зробивши кульку (голову), яку потім обгортали тканиною (тіло). Це дуже стародавня лялька, хранителька домашнього вогнища. Така лялька називалася Баба – жіноче божество. «Баба» передавалась по жіночій лінії від бабусі до онуки, причому дарувалася у день весілля. Зольна лялька – єдина лялька, яка робиться без головного убору і без волосся. При переїзді на нове місце цю ляльку із золи домашнього вогнища брали обов’язково із собою, щоб на новому місці зберігалось родинне вогнище, затишок у домі.

Робила жінка її як оберіг своєму чоловікові, коли він вирушав  у далеку дорогу в справах  або у військові походи.

Лялька На Здоров’я вважалась лікувальною, тому і виготовлялася з лляної тканини, яка може взяти на себе хворобу і тим допомогти людині видужати. Допомагає лялька ще й добрими побажаннями рідної людини, яка виготовляє цю ляльку.

Лялька Доля – допомагає сплести свою долю. Робити її потрібно власноруч, це так звана «ліктьова лялька», використовують для виготовлення вовняні нитки червоного, жовтого, білого, жовтогарячого кольорів. Можна зробити ляльку і одного кольору. Нитки для ляльки намотують на руку – через лікоть і великий палець долоні. Її наряджають, косу плетуть довгу, товсту   і вішають ляльку за неї. Говорять, щоб «Спіймати долю за хвіст».

Лялька добрих вістей Дзвіночок -  приносить в дім радість і гарний настрій, гармонію. У неї три спідниці – прообраз людського щастя, що складається з трьох частин: радісної душі, спокійного духу, бадьорого тіла.  перебувати в радості.

Лялька немовля (пеленашка) -  дуже проста лялька, дитина в хусточці запеленана і обвита сповивальником, розміром 6 – 9 см. Її клали в колиску до дитини як оберіг від злих духів.

Кувадка -  одна з найпростіших обережних ляльок. Її робили напередодні народження дитини і вивішували в хаті, щоб відволікти увагу злих духів від породілля та немовляти. Кувадки захищали новонароджених, служили їм першими іграшками.

Лялька Круп’яничка -  це оберіг на ситість і достаток у сім’ї. Традиційно цю ляльку наповнювали гречаним зерном чи пшеницею. Перші зернини  при посіві брали з мішечка, зшитого в образі цієї лялечки. Після жнив її знову наповнювали зерном вже нового врожаю і дбайливо зберігали під образами. Вірили в те, що рік буде ситим і сім’я матиме достаток.

Вепська лялька -  одна з найдавніших оберегових ляльок,  це образ заміжньої жінки. Така лялька – символ благополуччя і достатку, а її великі груди – символ ситої, здорової дитини.

Лялька Травниця -  дарували її з побажанням здоров’я і тримали біля ліжка. Ляльку наповнювали сумішшю трав. Її необхідно пом’яти в руках і по кімнаті рознесеться трав’яний  дух, який віджене хвороби.

Лялька Вербниця – символізує кущ верби, пробудження природи весною, жінку, яка йде до церкви в день Вербної неділі святити вербу. Така лялька робилась перед Вербною неділею. Її кольори повинні бути наближені до квітів верби. У руках лялька тримає три гілочки верби.

Великодня голубка – виготовляється лялька  з червоної тканини, голова також червона (це єдина лялька з таким кольором обличчя). Червоний колір – символ кохання, свободи. В руках у неї вузлик, свічка. Кошик з писанками. На обличчі –жовтий хрест – символ Сонця, пшениці, духовного багатства.

  Десятиручка – таку    ляльку у давні часи наші предки дарували молодій жінці, щоб у подружньому житті все встигала робити. Адже у жінки стільки роботи, а рук не вистачає. А ще дарували таку ляльку дівчині, котра готувалась до заміжжя. Коли робили таку ляльку, то промовляли слова: «Роблю тебе, красуне, щоб у всіх справах встигати і робити усе легко і гарно». У домі ляльку відали на видному місці там, де жінка проводить час за рукоділлям чи іншою роботою.

Нерозлучники або Весільна лялька -  це оберіг для молодят, символ єдності двох долей в одну. У ляльок одна спільна рука – символ єднання і того, що відтепер по життю йти вони будуть рука об руку, всі справи, радості й біди ділити навпіл. Сама лялька – символ міцного сімейного союзу.

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

Відтворення багатовікових традицій створення ляльки – мотанки

3.1.Матеріали для виготовлення ляльки

Для виготовлення ляльки – мотанки традиційно використовували тканину, а також природні матеріали (жито, солому, висушену траву, лушпиння кукурудзи, рогозу, нитки, очерет тощо). Сьогодні при виготовленні мотанок  також використовують  різного ґатунку папір, серветки, вату, паклю, кужіль, тасьму, муліне, джгутову мотузку, різнокольорові стрічки з паперу, трикотаж, ажурне мереживо, пластик, залишки віскози, обрізки паролону, , бісер, ґудзики, а також різні тканини, які підходять за властивостями, кольором та фактурою.

Ляльки – мотанки можна виготовляти з найрізноманітніших тканин: ситцю, байки, штапелю, льону, фланелі, оксамиту, плюша, вовняної тканини, сукна, фетру тощо. При цьому не обов’язково купувати нові тканини, можна використовувати старі клаптики з непотрібного одягу, попередньо випрані і попрасовані.

У декоруванні одягу також використовують вишивку, прикраси та намисто з різних природних та штучних матеріалів. Для створення образу ляльки  - мотанки  застосовують різноманітні прийоми і способи декоративного оформлення: аплікацію, ажурне вирізування, квілінг, вишивку. У роботі використовують такі інструменти, як ножиці, канцелярське лезо, голку, лінійку.

 

3.2.Технологія виготовлення ляльки – мотанки

Технологія виготовлення ляльки-мотанки має декілька умов. Найважливішою є позитивна думка під час виготовлення ляльки. Наступними умовами є такі: ляльку категорично не можна колоти голками і різати ножицями, як кажуть: «Не різана, не колота» та мотання її нитками виключно за годинковою стрілкою. Число намотувань нитки на «видних» місцях, а особливо на личку повинне мати сакральну кількість три, сім, дванадцять. Виготовляють таку ляльку тільки зі шматочків тканини та ниток, які  їх скріплюють, тому і «мотанка».  Для виготовлення ляльки бажано використовувати не нові тканини,  з одягу тієї людини, яку знали і  вважали її добозичливою. 

 В основі української ляльки-мотанки – хрестоподібна фігура, де єдина об’ємна деталь – це голова. Її виготовлення – це найважливіший момент процесу створення ляльки - мотанки. Майстер змотує спіраль – символ безконечності Буття і вічності  і, покриваючи її клаптиком тканини, вкладає свої думки і наміри: для чого ця лялька робиться, у чому вона покликана сприяти і в чому допомагати своєму майбутньому власнику. Потім голова обмотується ниткою, яка викладається у формі хреста. І обов’язково нитка мотається за рухом сонця – тоді лялька  - мотанка принесе вдачу та щастя.

  Коли голова готова, майстриня нарікає майбутню ляльку тим іменем, яке буде символізувати її призначення. Далі з валиків тканини формуються руки (перекладина хреста) і тулуб. Дехто з майстрів надає ляльці більшої схожості з жіночою постаттю, формуючи ще й груди. Після того ляльку одягають – вбрання та кольори підбирає майстер за своїми уподобаннями, враховуючи символічне призначення ляльки. Наприклад, якщо лялька робиться на добробут та здоров’я родини – для одягу підбираються червоно-зелені відтінки, для успіху в фінансових справах – зелені та золотисті, для щастя у коханні чи подружньому житті – червоні, рожеві, помаранчеві кольори, для успіху в творчості – блакитні. І, звісно, велику силу має вишивка, особливо, якщо це вишивка старовинна, яка несе в собі древню символіку і позитивну енергію багатьох поколінь. Потужну захисну силу мають ляльки, виготовлені з натурального конопляного полотна – це універсальний родинний оберіг від нещастя і хвороб . 

Лялька - мотанка має стояти на видному місці. Ляльку в жодному разі не можна підвішувати за голову. Найкраще ставити              її на підставку, так, щоб вона оглядала  кімнату. В крайньому разі її можна  почепити              на стіну за спеціальну петельку ззаду на поясі.

Коли ви вносите ляльку в дім і ставите її на призначене для неї місце, можна їй «розказати», для чого вона прийшла у ваш дім. Не варто у присутності ляльки - мотанки лаятися або з’ясовувати стосунки. І не варто ляльку, зроблену для вашого дому, передарювувати іншим людям. Разом з нею може піти ваша домашня гармонія .

Традиційно в українському побуті існувало декілька прийомів виготовлення різноманітних ляльок  -  мотанок. Їх виконували з матеріалів за особливою технологією, вони мали певні виразні ознаки – в залежності від функціонального призначення

Насправді ляльку-мотанку може зробити кожен. Для цього необхідно лише трішки часу, фантазія, та мінімальні знання вишивки свого регіону. І пам’ятайте, лялька, зроблена власними руками, значно тепліша та добріша, ніж куплена - пластмасова, адже вона наша – автентична лялька-мотанка.

 

3.3. Майстри лялькарі Полтавщини

Час на місці не стоїть,і навіть в наш час лялька-мотанка не втрачає свою популярність. Нова доба в історії розвитку ляльки-мотанки продовжується на основі спогадів наших дідусів і бабусь, які ще застали час, коли лялька була основною іграшкою, основною забавкою дитини. Під  впливом спогадів та емоцій,старше покоління передає свій досвід молодому поколінню. Лялька-мотанка полонила не тільки дітей , а й дорослих. Потрапила в серце і вже мабуть ніколи не зможе покинути його.

Історія ляльки-мотанки захоплює своєю своєрідністю, своєю красою. В культурі українського народу виготовлення цієї дитячої забавки посідає значне місце. Вона стає на рівні з мистецтвом вишитих рушників, ткацтвом, мистецтвом кераміки та багатьма іншими прекрасними українськими ремеслами.

              Полтавщина завжди славилась своїми умільцями. Знаючи   цікаву історію ляльки – мотанки, ми поставили собі за мету: дослідити творчий шлях тих людей полтавського краю, для яких лялька – мотанка стала невід’ємною частиною життя, які власне створюють її. Цих людей з гордістю можна назвати майстринями. В їх руках звичайнісінький клаптик тканини перетворюється на шедевр, а нитками вони, ніби  зв'язують далеке минуле з сьогоденням. Професії майстрині навчитися майже не можливо, потрібно відчувати кожну лялечку, вкладати в неї свою душу.

Звичайно про полтавських майстринь, які виготовляють маленькі дива, можна розповідати безкінечно.

Таблиця 3.1.

Майстри лялькарі Полтавщини

№ з/п

П.І. майстра

Освіта

Творчі здобутки

1

Наталя Свиридюк – ляркар,

(народилася 1967 року в Полтаві) -

1992р. — закінчила Харківський державний інститут культури

2008р. — атестована Національною Спілкою майстрів народного мистецтва України як майстер народної ляльки.

2

Олена Щербань - ляркар,

(народилася 27 червня 1980 року в смт Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області)

2002р. — закінчила історичний факультет Полтавського державного педагогічного університету імені Володимира Короленка за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Історія та основи економіки».

2007р. — закінчила аспірантуру Інституту народознавства НАН України за спеціальністю «Етнологія».

2010 р.  атестована майстром традиційного народного мистецтва художньою радою НСМНМУ

 

3

Алла Маркар’ян - ляркар, різьбяр

(  народилася 23 травня 1961 року в місті Полтава)

Закінчила Полтавський технікум транспортного будівництва, Харківський автомобільно-дорожній інститут, спеціалізація  – будівництво та експлуатація автомобільних шляхів (інженер – будівельник)

З 2009 р. очолює Полтавський обласний осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України;

член Національної спілки народних майстрів України

4

Ольга Кузьменко – ляркар,

(народилася 1958 року у смт. Решетилівка Полтавської області)

Здобула середню освіту

Постійно бере участь у різноманітних художніх виставках та ярмарках

 

Майстрині - це натхнення народу. Своє натхнення вони вкладають у створення маленького світу  , виготовляючи ляльки – мотанки. Саме завдяки умілим рукам цих людей не втрачає актуальності українське мистецтво, зокрема мистецтво виготовлення ляльки-мотанки. Маючи таких талановитих людей українські традиції ніколи не зів'януть, бо існуватимуть вони-майстрині відродження культури українського народу.

Українська лялька – мотанка викликає значний інтерес не тільки в Україні. Традиційну ляльку – мотанку виконують на замовлення спільноти інших держав, вона стає експонатом на виставках різного рівня, привертає увагу на закордонних фестивалях, що підтверджує її  важливе призначення в сучасному житті людей. Авторська лялька, на відміну від традиційної, дає більшу свободу вибору художнього образу та використання матеріалів для її виготовлення за новими технологіями.

Творчість майстрів ляльки – мотанки  засвідчує невмирущість генетичного зв’язку сучасних українців зі своїми пращурами.

 

3.4. Бізнес – план «Виготовлення та реалізація ляльки – мотанки»

ВСТУП

         З метою популяризації  ляльки – мотанки,  виховання національної свідомості жителів України ХХІ століття, працюючи над  роботою, ми прийшли до висновку  про необхідність створення  оберегу, його продажу. Ми вирішили створити бізнес – план.

         По – перше, бізнес – план приверне увагу небайдужих людей, спонсорів.

         По – друге, доведе ефективність вкладення коштів. Так як цей проект  при мінімалізації коштів  та часу дає  прекрасні результати.

          По-третє, покаже спроможність реалістичного мислення і оцінки всіх можливих аспектів реалізації нашого плану.

          По-четверте, бізнес – план дозволить чітко уявити перспективи нашого задуму, оцінити економічну ситуацію і наші можливості, визначити ефективний напрямок розвитку цієї справи.

      І. Фінансове обґрунтування.

          Ми пропонуємо виробляти ляльки – мотанки  в школі (   на уроках трудового навчання,  на гуртках дитячої творчості  , позаурочний час.)

           Дослідивши процес виготовлення однієї  ляльки ми побачили, що для її виготовлення потрібно:

п/п

матеріал

кількість

ціна

вартість

1

тасьма екологічно чиста та з етнічним візерунком

20 см

 

10 грн.

2грн.

2

швейні нитки

5 м

5 грн.

0,05 грн.

3

бісер

50 шт.

6 грн.

3 грн.

4

швейні голки

1 шт.

10 грн.

1грн.

5

нитки для вишивання

5 м

4 грн.

0,50грн.

6

Всього

 

 

6 грн. 50 коп.

          

Основа ляльки - мотанки –  це текстильний матеріал: обрізки та клаптики тканини. Де їх взяти? Ми пропонуємо скласти договір із ательє, щоб мати можливість використовувати в роботі обрізки тканин, які залишаються після пошиття одягу, інших текстильних виробів.

   Збираючи матеріал   для виготовлення ляльки – мотанки,  ми звернулися до вчителів та старшокласників школи, і нам принесли різні клаптики  тканини, а також рушники, які втратили свій естетичний вигляд. Саме виготовляючи ляльку – мотанку з таких рушників, ми подарували їм друге життя.

           Для популяризації нашого оберегу ми створили рекламу – буклет. [Додаток 1]. Для закупки паперу формат А 4 та друку буклету нам необхідно 1 грн. 60 коп. (  з розрахунку на 20 шт). Чому саме  20 шт.? Ми вирішили, що спочатку нам необхідно зробити рекламу ( розташували буклет і на сайті школи) та  безкоштовно роздати 10  виробів і  буклетів по школах міста і району, жителям міста.   Продати 10 шт., щоб відшкодувати витрачені кошти.

ІІ. Ринок збуту.

          Пропонуємо продавати оберіг ляльку – мотанку на День міста. Саме в цей день збирається вся громада та гості міста, умільці виставляють свої роботи.

ІІІ. Висновки.

           Продаючи ляльки – мотанки , ми  б отримали кошти, які могли б вкладати у виробництво, допомагати хворим дітям,  воїнам АТО. Також приклали максимум зусиль, щоб зацікавити цією діяльністю не лише дівчаток, а і хлопців; зробили рекламу школі, пропагували  українські звичаї, дали друге життя ляльці – мотанці із Трипільської цивілізації.

 

 

ВИСНОВКИ

Працюючи над роботою, ми переконалися, що лялька – мотанка – це витвір народного мистецтва, яка має багатовікові традиції.  Мистецтво мотанки створено життям народу, прагненням до творчості та супроводжує його в будні й свята. Народне мистецтво мотанки – це культурні традиції народу, скарбниця художнього досвіду поколінь. Воно пов’язане з магією, символом, тому будь – які дії, пов’язані з перетворенням матеріалу, відтворенням природної форми, набували символічного змісту, що віддзеркалились у традиціях наших предків.

 Лялька – мотанка створює узагальнений образ, усвідомлений поколіннями в культурному народному середовищі. Ця іграшка є тим витвором, що спонукає до духовного злету, піднімає людину на творчу сходинку – вищу сходинку відкриття в собі нових можливостей.

Лялька – мотанка – це один із найдревніших архетипічних символів, який єднає культури і традиції. Це ознака не історичної спорідненості культурних традицій, які розвивалися у цих регіонах, єдності духовного, сакрального простору для всіх людей, у яких попри всі війни і чвари, якими повна людська історія, завжди було прагнення до злагоди й гармонійного життя, яке уособлює зроблена з молитвою та любов’ю лялька – мотанка.

Ми впевнені, що виготовити народну українську ляльку -  означає відновити зв’язок з минулими поколіннями, прокласти до них місток пам’яті. Ми не повинні втратити частину художнього досвіду та навичок, які спадкоємно передавалися від бабусь до онуків. Українські народні ляльки допомагають відтворити чарівний світ маминої колискової, потішок та обрядових пісень, дають можливість глибше відчути фольклорне слово. Вивчаючи ляльку, ми глибше пізнаємо себе, у нас виникає потреба збагатити знання з історії, філософії, фольклористики, етнографії.  Лялька допомагає дитині увійти в сімейне і суспільне життя, допомагає пристосуватись до майбутніх ролей у дорослому житті. Бавлячись, дівчатка готуються до виконання ролі жінки і матері, хлопчики – голови родини, захисника. 

Українська лялька – мотанка є втіленням добра і лагідності. Це оберіг людської душі й долі, символ предків. Це символ Великої Матері, яка створила все суще і береже дотепер народжені нею душі.

Ця робота дає змогу зробити висновки, що і сьогодні лялька-мотанка є незабутнім й неперевершеним українським національним сувеніром, сакральним оберегом для своїх господарів, вишуканим подарунком для найвибагливіших поціновувачів мистецтва й усього прекрасного та ексклюзивного.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ
1. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис.–К –1993.–531 с.

2. Вербицька З. Народні ремесла: Посіб.-Тернопіль-Х.: Ранок 2009.

3. Грушевський М. Дитячі забавки та ігри усякі. Київська старина. 1904.

4. Гуцульщина: Історико-етнографічне дослідження.- К.: Наук. думка, 1987.

5. Данченко О.С. Народні майстри.-К.: Рад. шк., 1982.

6. Этнография восточных славян: Очерки традиционной культуры. Мн., 1987.

7. Энциклопедия рукоделия. Х.; Белгород: Книжный клуб семейного досуга.-2008.

8. Найден О.С. Українська народна іграшка: Історія. Семантика. Образна своєрідність. Функціональні особливості.-К. Арт. Ек, 1999.

9. Очерки истории и культуры славян.-М.- 1996.

10. Тищенко О. Історія декоративно-прикладного мистецтва України (13-18 ст.) - Київ, 1992.

11. Топоров В.Н. Миф. Ритуал. Символ. Образ.- М.: Прогресс - Культура, 1995.- 624 с.

12. Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник.-К.: Либідь, 1994.

13. Слов’янський світ. Ілюстрований словник-довідник міфологічних уявлень, вірувань, обрядів, легенд та їхніх відлунь у фольклорі і пізніших звичаях українців, братів-слов’ян та інших народів / Упорядник  Кононенко О.А. – К.: Асоціація ділового співробітництва «Український міжнародний культурний центр», 2008. – 784 с.

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

 

doc
Додано
17 грудня 2020
Переглядів
2808
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку