Матеріал з теми"Використання інтерактивних методів на уроках інформатики як спосіб формування комунікативної компетентності учнів"

Використання інтерактивних методів на уроках інформатики як спосіб формування комунікативної компетентності учнів

Понад 2400 років тому Конфуцій (551-479 до н.е. др. кит. мислитель ) сказав :

Те, що я чую, я забуваю

Те, що я бачу, я

Те, що я роблю, я розумію.

Ці три прості твердження обґрунтовують необхідність використання активних методів навчання. Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформувати кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу і чую я трохи пам’ятаю.

Те, що я чую, бачу і обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю і роблю, я набуваю  знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Нижче наводиться кілька корисних ідей для учнів і вчителів що мають підвищити рівень їх взаєморозуміння та ефективність навчання.

Комунікативна компетентність — це система внутрішніх ресурсів ефективної взаємодії: позицій спілкування, ролей, стереотипів, установок, знань, умінь та навичок.

Проблему формування комунікативної компетентності на уроках інформатики можна вирішити, використовуючи:

•   технологію проблемного навчання;
•   проектну технологію навчання;
•   прийом розв'язання ситуативних задач;
•   інтерактивні технології навчання.

Уроки з інформатики викликають зацікавленість та інтерес в учнів різних вікових груп. Тому задача вчителя не втратити цей інтерес, а підтримати і направити так, щоб одержали максимальні знання, практичні навички діти і задоволення від результатів роботи – вчитель. Пошук шляхів і засобів підвищення пізнавального інтересу у школярів показує, що далеко не останнім є використання на уроках інформатики технології організації  навчального співробітництва учнів і вчителя [4].

Уроки інформатики можна розділити на чотири основних типи: уроки засвоєння нових знань, уроки комбіновані, уроки формування практичних навичок і вмінь, уроки узагальнення, систематизації та контролю знань.

Незалежно від типу уроку намагаюся розвивати самостійність учнів в процесі навчання, націлюючи їх на самоосвіту: не зможе викладач на все життя вкласти учню потрібний об’єм знань, тим більше в галузі інформаційних технологій. Тому завдання вчителя – навчити учнів вчитися.

Сучасний світ – досить мобільний. Людина, яка входить в нього, повинна вміти швидко пристосовуватись до постійно змінних умов життя. Саме тому виникає потреба дати учням не тільки знання, а й сформувати потреби в них, виховати прагнення до їх постійного оновлення, власного самовдосконалення, навчити їх працювати самостійно, розподіляти обов’язки для вирішення спільної задачі в невеликому колективі.

Інтерактивність у навчанні можна трактувати як здатність до взаємодії та навчання у режимі бесіди, діалогу, дії. Отже, інтерактивним називається такий метод навчання, при якому учень є активним учасником навчального процесу, тобто говорить, керує, моделює, пише, малює тощо; учень виступає не лише слухачем чи спостерігачем, а й бере активну участь у тому, що відбувається.

На моїх уроках практикую роботу в малих групах (недостатність матеріально-технічного забезпечення). Позитивним в такій формі роботи є краще сприйняття матеріалу, розвиток пізнавальної активності та самостійності учнів. Учні стають більш відповідальними, вчаться допомагати іншим у вивчені навчального матеріалу. На практичних заняттях зростає інтерес до вивчення предмету, збільшується кількість та об’єм розв’язуваних задач; формуються вміння самоконтролю та самооцінки, взаємоконтролю. Така форма навчання розвиває певні якості: почуття відповідальності, вміння  працювати в колективі, культура мовлення, висловлювати та відстоювати свою думку, враховувати інтереси інших. У складі груп учні виконують роботу ретельніше, краще і якісніше, адже це є важливим фактором самовизначення у групі.

Недоліком вважаю, оскільки група створюється „випадково”, можлива поява так званих „сильних” (що працюють суто самостійно), „середніх” ( потрібна підтримка у вигляді консультації) і „слабких” (необхідне безпосереднє керівництво або, навіть, участь у діяльності) груп. Тому вчитель при роботі з групами виступає в ролі коректора або консультанта, або безпосередньо учасника групи.

На своїх уроках я використовую таку інтерактивну технологію як «Мікрофон». Вона сприяє розвитку вільно висловлювати власні ідеї, розвиває вміння говорити коротко, але по суті й переконливо. Найдоцільніше її використовувати під час вивчення складних  або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивації пізнавальної діяльності, актуалізації опорних знань. Наприклад, при вивченні теми «Комп’ютерна графіка» під час актуалізації опорних знань я ставлю запитання до учнів або при мотивації навчання з теми «Комп’ютерні віруси». Відповідає тільки той, у кого уявний мікрофон. Під час обговорення висловлення учнів не коментуються і не оцінюються. Коли хтось висловлюється, інші не мають права перебивати, щось говорити, викрикувати з місця. Своє бажання висловитись у «мікрофон» учень демонструє, піднімаючи руку. Робота за такою методикою дає змогу вільніше висловлюватись щодо запропонованої теми, коротко, але по суті; відпрацьовувати вміння. Цю технологію можна поєднати з «Мозковим штурмом». Цей метод привчає учнів на поставлене мною запитання давати свої варіанти відповідей, серед яких відбираються найоригінальніші, найраціональніші, найпростіші. Ідеї дітей при цьому обов’язково схвалюю, чим активізую їх творчу діяльність, підбадьорюю учнів, заохочую їх до навчання – коли оцінюю, а коли просто добрим словом, жестом, доброзичливим ставленням.

Інтерактивну технологію «Незакінчені речення» використовую на уроці при актуалізації опорних знань, при підведенні підсумків уроку, а також коли з учнями складаємо конспект при вивченні нового матеріалу.

Для того, щоб учні вчилися з цікавістю, навчаючи один одного, я використовую групову форму роботи. Об’єднуючи учнів у групи змінного складу, я забезпечую їм почуття власної безпеки, адже тепер не учень особисто відповідає за результати роботи, а вся група. Тому сильні учні ще краще розкривають свої можливості щодо розв’язування різнорівневих завдань, організаторські здібності. Поряд з цим, слабкі учні вже не пригнічені «комплексом неуспішності», вони відчувають підтримку однодумців, вільніше і певніше почуваються, включаються в роботу своєї групи. Групова форма роботи може бути застосована на уроках різних типів. Наприклад , при вивченні нового матеріалу «Робота з об’єктами ОС» я використовую інтерактив «Ажурна пилка», за допомогою якого обсяг матеріалу був опрацьований за короткий час і мав якісний характер, про що свідчили виконані практичні завдання. Результатом роботи нових груп є також створений у зошиті опорний конспект.

Майже на кожному уроці при підведенні підсумків провожу рефлексію: «На сьогоднішньому уроці ми дізналися...»,  «На сьогоднішньому уроці найважливішим відкриттям для мене було...» та «На початку уроку я поставив перед собою мету. Ось як я її досягнув...» і інші відкриті речення. Якщо часу замало, то пропоную учням дати письмово відповіді на свій прогнозує мий результат: «Що нового ти дізнався…», «Що вдалося…», «Який вид роботи для тебе був цікавим або найвдалішим…», «На якому рівні знань ти засвоїв матеріал…» тощо. Цей вид роботи розвиває вміння виділяти головне при вивченні теми і формує власну самооцінку. Іноді проводжу прийом «Написання ессе», коли на усну рефлексію не вистачає часу, або після дискусії, обговорення проблеми, наприклад: «Інтернет – За чи Проти?». Написання займає не більше 5 хвилин, в якому ціниться самостійність, оригінальність рішення проблеми, аргументація.

Ще дітям подобається використання методу «6 капелюхів». Його можна використовувати на різних етапах уроку. Учні одягають капелюх і висловлюються відповідно його кольору. Кожен учень «приміряє» різний капелюшок і вчиться висловлювати свої думки, нові ідеї, емоції, виявляти як негативні, так і позитивні сторони навчального процесу, самооцінювати себе.

Дуже широко використовується електронний підручник як для закріплення матеріалу, так і для нового ознайомлення з темою. За ним учні вчаться складати опорні конспекти, виділяти головне; здійснюється взаємоопитування як один із способів роботи в парах. Учні задають один одному питання, які містяться після викладеного матеріалу або самі складають запитання різного рівня після кожної сторінки. Дана форма сприяє розвитку комунікативних навичок.

Важливим етапом засвоєння нових знань, набуття та вдосконалення практичних навичок є практична робота. Учні працюють самостійно в невеликих групах по два учні за одним ПК. На початковому етапі завдання формулюються так, що учням пропонується метод розв’язку і послідовність виконання на ПК. Надалі завдання ускладнюю і учням пропонується самим вибрати методи і шляхи розв’язку завдання.

Новий інтерактивний метод навчання, який я впроваджую – метод ЗУХ [7].

Механізм ЗУХ дозволяє проконтролювати кожного учня на уроці, його розуміння і інтерес до вивчаємої  теми. На першому етапі уроку заповнюється перша колонка, на етапі реалізації – друга і на етапі рефлексії – третя. Ось приклад такої таблиці.

Практика показує, що при використанні інтерактивних методів навчання учні запам’ятовують: 80% того, що висловлювали самі, 90% того, що робили самі.

В нашій школі цікаво і інтерактивній формі проходять оформлення стіннівок на тижні інформатики. Діти отримують не тільки корисну інформацію, яку знаходять самі для випуску стіннівки, але й змагаються в придумуванні оригінальних назв щодо зображень. (Додаток 1)

Отже, сутність інтерактивного навчання – це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), в якому учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами освітнього процесу, тобто розуміють, що саме вони роблять, аналізують та усвідомлюють, що вони знають, уміють і яку діяльність здійснюють.

Використання інтерактивних технологій дає особисто мені можливість для фахового росту, для зміни себе, для навчання разом з учнями. Після кількох старанно підготовлених уроків можна відчути, як змінилося ставлення учнів до тебе, а також сама атмосфера у класі – і це слугує додатковим стимулом роботи.