Матеріали для проєкту "Тваринний світ Африки"

 Матеріали до проєкту «Тваринний світ Африки»

(ЯДС 4 клас)

(підібрала та опрацювала вчитель початкових класів Курашевська І.А.)

Жирафа

 Жирафа - найвища тварина на суші! Це ходяча вежа в 6 м!

 На 100-метрівці жирафа обганяє скакового коня - 55 км/год! Один крок жирафа - 4-10 метрів!Ударом переднього копита жирафа розбиває череп лева! Але у сварках один з одним жирафи ніколи не використовують копита і ніколи не завдають один одному небезпечних травм.Жирафи сплять від 10 хвилин до 2 годин на добу!У шиї жирафа всього лише 7 хребців! У горобця, наприклад, їх 14!Коли народжується маленький жирафи, то перше, що йому приходиться - падіння з 2-х метрової висоти.              У стаді жирафів є дитячі садки. Вдень одна самка займається всіма дитинчатами.Вчені досі сперечаються, чи можуть жирафи плавати. У 2010 році британські вчені і російські математики показали, що «цифрова модель жирафа» може плавати у «цифровій моделі води». Перевірку теорії проводили на конях.             

 Першого жирафа до Європу привіз Юлій Цезар. Римляни назвали це чудо «леопардовим верблюдом» - Camelopardalis. Потім про верблюдо-леопарда у Європі забули і згадали тільки в 19 столітті, коли араби привезли дивну тварину по кличці Зарафа. Від і прийшло в усі мови слово «Жирафа».

 Раніше жирафи жили на всьому африканському континенті до самого Середземного моря. Зараз вони залишилися тільки в центральній Африці.

 У природі жирафи живуть 25 років, а в зоопарках - 35! Вони прекрасно розмножуються в неволі.

 Вимирання жирафам вже не загрожує, крім Жирафа «Ротшильда», яких у природі залишилося трохи більше, ніж 500 особин.

Лев

 

 

 У лева найменше серце з усіх відомих хижаків на землі (виходячи з пропорції серця до цілої ваги тварини).

 З давніх часів лев вважається символом хоробрості, мужності і відваги.Кігті лева в довжину можуть досягати 7 сантиметрів.

 Леви до 2 років зовсім не вміють гарчати.

 Вночі лев бачить в 6 разів краще, ніж людина.

 Леви є другими за чисельністю хижаками, які проживають на землі, після плямистої гієни, хоч у левів і великі зуби, але їжу вони не жують, а просто ковтають великими шматками, при цьому використовують тільки одну сторону щелепи. 

 Левенята народжуються з середньою масою тіла в 1-2 кілограми. Оченята вони можуть відкрити тільки на 11 день, а починають ходити на 15.В природі можна зустріти левів з однаковою мордочкою.

  У дорослого лева можна нарахувати всього 30 зубів. Для порівняння у дорослої людини їх 32.Тварини можуть спокійно гуляти поруч і нічого не боятися, якщо лев не голодний. Леви полюють тільки для того, щоб втамувати голод.

 Середня тривалість життя левів – 14-16 років. А ось в неволі вони зазвичай не живуть довше 11 років.

 

Плямиста гієна
 

 Часто вважається падальником, Crocutacrocuta насправді є ефективним і гнучким мисливцем.

  Раціон складається з середніх розмірів здобичі, особливо гну, головним чином молоді чи дуже старі. Одна гієна може змусити стада гну тікати, при цьому вона видивляється зі стада слабку тварину й починає гонитву, до якої згодом приєднуються її товариші. На зебр полювання відбувається більш організованою групою з 10—25 гієн. Гонитва триває зазвичай менше 2 кілометрів із середньою швидкістю гієн 40—50 км/год. Їх максимальна швидкість 60 км/год. Приблизно 1/3 усіх полювань успішна.

  На більшості територій проживання гієни чітко організовані у великі групи, "клани" чисельністю до 80 осіб, які займають територію приблизно 30 км²; вони в свою чергу розділяються на окремі менші групи. Члени клану мітять свою територію та захищають її від інших кланів. Зазвичай, групи чисельністю 2—10 осіб рухаються разом, при полюванні на зебр формуються більші групи.

 У кланах плямистих гієн спостерігається чітка лінійна ієрархія домінування, у якій верхні позиції займають самиці, що відрізняє цей вид від більшості інших соціальних ссавців. Навіть самиці із найнижчим рангом домінують над усіма самцями у групі. Положення в ієрархічній системі успадковується щенятами обидвох статей від матері. Проте молоді самці (у віці 2—6 років) переважно переходять в інші клани, де вони можуть мати значно нижчий ранг, ніж у рідній групі^.

 

 

 

Слон

 На Землі існує два різновиди слонів: африканський слон, що мешкає на Африканському континенті, й індійський (або азійський) слон, який живе в Південній Азії.

 Ці тварини досягають висоти 4–4,5 м. І маси до 7 тонн. Обидва різновиди слонів занесені в Червону книгу. Африканський слон більший за індійського. Вуха африканського слона майже втричі більші, ніж в індійського. Через поверхню вух тварини охолоджуються. У спекотні дні слони махають своїми вухами, щоби було прохолодніше.

 Характерною особливістю слонів є хобот, який являє собою зрослі ніс і верхню губу. У хоботі слона налічується приблизно 40 000 окремих м’язів. З допомогою хобота слони обнюхують і обмацують предмети, п’ють воду, беруть їжу і виконують різні й дуже точні маніпуляції (можуть, наприклад, підняти сірник із поверхні землі), тобто використовують хобот як додаткову кінцівку. Для спілкування слони сурмлять хоботом, ці звуки поширюються досить далеко й дають змогу спілкуватися особинам на відстані приблизно 1 кілометра.

 Інша особливість слонів — бивні. Це зуби (різці верхньої щелепи), які ростуть упродовж усього життя. Вафриканських слонів бивні є в самців і самиць, а в індійських тільки в самців. Бивні слона це і є слонова кістка через яку їх винищують браконьєри. Крім бивнів у слонів ще є чотири зуби. Кожен зуб слугує 8–10 років, потім сточується й руйнується, а на його місці виростає новий. Так відбувається 6 разів. Коли зношуються останні зуби, слону допомагає годуватися стадо, а одинаки, зазвичай, помирають від голоду. Зуб слона може важити майже три кілограми. Як і люди, слони бувають правші й лівші. Наприклад, слон правша більше працює правим бивнем, тому він дещо менший за лівий. Харчуються слони тільки рослинною їжею (трава, гілки, листя, коріння, плоди), якої потрібно дуже багато (180–200 кг на добу). У її пошуках слони роблять великі переходи (до 100 км на добу).Живуть слони 60–80 років сімейними групами. У кожній по кілька (приблизно 10) самиць зі слоненятами, групу очолює доросла самиця. Самці тримаються окремо

Зебри

 

  У дикій природі зебри живуть тільки в Африці.

 Слово «зебра» ( zebra) має африканське коріння. Запозичене воно з діалекту аборигенів колоністами. Разом зі слоном, жирафом, левом і гіпопотамом вона є одним із символів багатого тваринного світу сонячного Африканського континенту, хоча він трохи суворий і жорстокий. Зебри – один з нечисленних видів непарнокопитних ссавців, до яких також входять коні і осли. Непарні копита є адаптацією для того, щоб швидко бігати по твердому ґрунті. Зебри належать до роду коней, але серед всіх представників цього роду мають незвичайну зовнішність. Римляни використовували зебр, щоб тягти вози циркачів. 

 Зебри — жителі африканських саван, степів і гірських плато. Вони часто мігрують у пошуках їжі і води, об’єднуючись стадами та сім’ями у великі табуни. Такі об’єднання допомагають їм захиститися від хижаків і благополучно дістатися до нових пасовищ.

  Колись у давнину люди хотіли приручити цих тварин. Однак позитивних результатів це не принесло. Навіть вважається, що зебра — одна з найбільш полохливих тварин природи. Зараз живе лише три види зебр: бурчеллові, або звичайні, гірські і Греві. Два з них занесені в Міжнародну червону книгу як зникаючий вид (гірські і Греві). Причинами зникнення зебр є: спортивне полювання на зебр, а також полювання за цінними шкурами, втрата найбільш підходящих для тварин територій через зростання населення. З допомогою спеціального проекту вчені з ПАР намагаються відновити зниклий підвид зебри – кваггу. Пустельний різновид зебри названа на честь Жюля Греві (один з французьких президентів 19 століття), що отримав в подарунок смугасту тварина від влади Абіссінії.

 Це найбільш велика тварина з родини конячих. Його довжина становить до 3 метрів, вага – понад 400 кг. Відмінна риса – переважання біло-жовтого або білого кольору, а також темна широка смуга, яка простягається по центру спини. Смужки Греві тонше і розташовані ближче, а на животі вони зовсім відсутні. Зебра Греві поширена в Ефіопії, Кенії, Міру, Уганді, Сомалі.У Стародавньому Римі зебри Греві називали «hippotigris» та дресирували, щоб вони навчилися витягати картки в цирку.

 Зебра — дуже чистоплотна тварина. Вони доглядають за шкірою один одного дуже трепетно і ніжно. До речі, все-таки, яка ж у них шкіра, чорно-біла або біло-чорна? Вчені, нарешті, пролили світло і дали однозначну відповідь — зебри мають чорно-білу смугастість!Зебри можуть схрещуватися з ослами, кіньми і поні. У результаті виходить гібридне потомство. Такі гібриди називаються зеброїдами або зебрулами.

 Гірські популяції зебр поширені в ПАР і Намібії на висоті гірських місцевостей до 2000 метрів. Спочатку зебри були поширені практично на всьому материку, але на сьогодні їх чисельність сильно скоротилася. Гірська зебра має самій темній забарвленням, де переважають чорні тони. Білі смуги тонкі. На ногах вони простежуються до самих копит. Вага – від 260 до 370 кг, довжина – 2,2 метра.

 Існує різновид зебр, названих AsinusBurchelli. Цю назву вони отримали після конфлікту між Вільямом Джоном Буршелом і Джоном Едвардом Греєм. Буршел привіз один з примірників такої зебри для Британського музею, але зебра померла. Щоб збентежити Буршела, Грей і дав зебрам таку назву, яка означає Burchelli’sAss.У римських цирках зебру зазвичай називали «тигр-кінь», або «кінь-тигр». Представники американської національної культури відносяться до зебр як до символу рівноваги та впевненості в дорозі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Леопард

 

 

 Леопарди – найпоширеніші представники сімейства котячих, після домашніх кішок. Леопарди — самі дрібні представники групи великих кішок, їх випереджають ягуари, леви і тигри.

 Середній зріст леопарда до плечей близько 70 сантиметрів. А довжина тіла леопардів становить від 100 до 150сантиметрів.

 Більшість леопардів живе на луках Африки на південь від Сахари, хоча вони зустрічаються і в інших районах континенту, на Середньому Сході і в Азії.Леопарди живуть не тільки в лісах і джунглях, але і на відкритих просторах, причому лісові жителі зазвичай дрібніше своїх рівнинних родичів.

 Походження слова леопард також відноситься до двох назв хижих кішок — грецьких слів leon (лев) і pardus (пантера).Існують гібриди леопардів з левами, ягуарами і пумами.Як виду в цілому, леопардам не загрожує зникнення, однак деякі підвиди дійсно страждають, особливо які мешкають за межами Африки.Підвиди леопардів, які знаходяться на межі зникнення: южноаравійский леопард, далекосхідний леопард, передньоазіатський леопард, цейлонський леопард, яванський леопард. На думку експертів в природі живе близько 500 тисяч леопардів – це в 10 разів більше, ніж левів, тигрів і гепардів разом узятих.

  Серед усіх видів великих кішок леопарди найкраще вміють лазити по деревах.Леопарди — вправні швидкі і спритні мисливці падальщики, їх вмінню пристосовуватися до різних видів природних умов можуть позаздрити багато хижаків.

 Перевагу ці великі кішки віддають вологих місцях, де поблизу є водойми, а ось найбільша кількість леопардів мешкає в Африці та Азії. Батьківщиною далекосхідного леопарда є Далекий Схід нашої країни і Північ Китаю. Саме тому його і назвали «далекосхідний».

  Але в зоології цей вид тварин відомий під зовсім іншою назвою, а саме амурський леопард або амурський барс.

  Сьогодні популяція далекосхідного леопарда знаходиться в критичному стані. А в минулому столітті в китайських провінціях, а також у Кореї ці тварини жили великими зграями.Цікаво, що далекосхідний леопард змінює інтенсивності забарвлення хутра. Таке явище можна спостерігати при зміні пори року. Так, наприклад, влітку їх забарвлення має більш яскравий і насичений колір, ніж взимку. Все це допомагає леопардові прекрасно маскуватися в залежності від сезону.Представники далекосхідного виду леопардів для поселення в більшості випадків вибирають регіони, у яких великі площі займають ліси, а також помірна температура і природні опади (дощ, сніг). Ці хижаки населяють один з дальніх районів Приморського краю, недалеко від кордону Російської Федерації та Китаю.Для далекосхідного леопарда кочовий спосіб життя взагалі не властивий. Адже по своїй натурі вони консерватори, а це значить, що живуть вони там, де відразу оселилися. Вони навіть ходять одним і тим же маршрутом.

 Леопард – єдиний представник котячих, який затягує і поїдає свою здобич на дереві.Якщо леопард зловив і вбив здобич, він намагається затягти тушу на дерево і там її з’їсти, щоб її не відібрали інші хижаки – леви або гієни.

 Леопарди здатні адаптуватися практично до будь-якого середовищі, від пустель до густих лісів. Ймовірно, саме цій своїй якості вони зобов’язані тим, що так широко поширилися по самим різних регіонах планети.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гепард

 Гепард – це красива граціозна тварина з сімейства котячих. Зовні відрізнити гепарда від леопарда дуже легко – у нього менш велика голова, більш тонке тіло і характерні смуги, що тягнуться від очей уздовж носа до рота.

 Гепард – найшвидший хижак на землі. Струнке тіло, довгі ноги, допомагають йому наздоганяти жертву за лічені секунди.Чорні лінії на морді гепарда допомагають послабити дії яскравого сонця і бачити на далеку відстань.Всі живучі зараз гепарди є родичами, так як всі вони походять від невеликої групи, що вціліла після останнього льодовикового періоду.

 На пошуки видобутку гепарди виходять в ранковий або вечірній час, а в жаркі денні години вони воліють відпочивати в тіні.На відміну від, наприклад, левів, гепарди-самці аж ніяк не одинаки. У них сильні родинні зв’язки, тому брати з одного посліду зазвичай об’єднуються в зграю, що робить їх полювання більш ефективним. Під час бігу голова гепарда добре стабілізована за рахунок будови хребта. Це дозволяє знизити вібрації і зберігати високу чіткість зору.

 На відміну від інших котячих, наприклад левів або леопардів, кігті у гепарда тільки частково витяжні, тобто у гепарда кігті завжди випущені.Гепард має бінокулярний і просторовим зором, щоб точно розраховувати відстань до жертви.

 Гепарди не вміють гарчати. Коли вони чимось незадоволені або в момент агресії вони голосно шиплять. Малюки-гепарди могли б бути легкою здобиччю для хижих тварин, але їм вдається врятуватися завдяки своєму незвичайному забарвленню.

  Їх шерсть забарвлена майже так само, як і у медоїда, а медоїд – тварина досить агресивна, і рідко хто захоче з ним зв’язуватися.

 На час полювання самка залишає своїх дитинчат в заростях, а повертаючись, годує їх молоком.Після свого швидкісного забігу, який зазвичай триває не більше 5-10 секунд, швидкість дихання гепарда досягає 150 подихів у хвилину.Близько третини видобутку у гепардів забирають великі хижаки, такі як леви, леопарди і гієни. Гепард воліє залишити видобуток, ніж вступати в сутичку.

 Між собою гепарди спілкуються звуками, що нагадують писк упереміш з нявканням. Під час полювання гепард повільно і довго переслідує свою жертву, намагаючись наблизитися до неї максимально близькі для швидкої атаки

Мурахоїд!

 Мурахоїди відносяться до надряду неповнозубих ссавців. Включають в себе 3 роди: гігантські, чотирипалі і карликові мурахоїди.

 Тіло тварини вкрите шерстю, забарвлення якої може бути сірим, бурим, білим або жовто-коричневим. На задніх лапах часто смугасте забарвлення.

 Слух і зір розвинені не дуже добре. А ось нюх у мурахоїда просто відмінний. Тварини переважно живуть поодиноко, збираються разом тільки в шлюбний період. Розмножуються вони раз на рік. Після народження одного дитинчати самка тривалий час носить його на своїй спині.

 Тварини мешкають в Південній і Центральній Америці. Найбільша їх кількість в Болівії, Парагваї, Мексиці, Бразилії.Мурахоїд в основному харчується мурахами. Це зрозуміло навіть з його назви.

  У нього вузька, довга морда і гнучкий довгий язик (майже як довжина тіла). Через слинні залози він виділяє клейку слину для заковтування великої кількості комах. Нижня щелепа у мурахоїда практично не розвинена, тому у нього немає зубів. Їжа перетирається м’язами шлунка, яка добре розвинені. У пошуках здобичі тварини руйнують термітники і мурашники, а після клейким довгим язиком ловлять комах. Зрідка вони харчуються бджолами та іншими комахами. У неволі мурахоїда годують фруктами.За день тварина поїдає до 30 000 комах. Довжина язика великого мурахоїда – 60 см. Зуби тварини розміщені в шлунку і являють собою тверде ороговіле вистилання.

  Мурахоїдів називають «живими пилососами» за те, що вони своїм довгим язиком засмоктують всіх комах, які трапляються їм на шляху. Тварини можуть перевертати ним камені і корчі. Вони ведуть нічний спосіб життя.

 Сплять тварини до 15 годин в день. У шлунок мурахоїда комахи потрапляють живими, але вибратися звідти вони не можуть. Вони є ссавцями, що володіють найнижчою температурою тіла, всього 33.