Матеріали для роботи на уроках трудового навчання

Про матеріал

Вміщено:

- правила роботи з клеєм;

- правила роботи з пластиліном;

- техніка безпеки голка;

- техніка безпеки ножиці;

- формування діяльності на уроках;

- шаблон уроку.

Зміст архіву

Перегляд файлу

ПРАВИЛА РОБОТИ З КЛЕЄМ

Для нанесення клею на деталь потрібно використовувати підкладний аркуш, щоб не забруднити парту, стіл.
Наносити пензликом від середини деталі до країв.
При потраплянні на одяг негайно змити водою.
Для притискання деталей або витирання рук треба користуватися матер'яною серветкою.
Закінчивши роботу, клей щільно закрити, пензлик і посуд для клею помити.

Нанесення клею на папір

Перегляд файлу

Правила роботи з пластиліном

Перед початком роботи накрий робоче місце клейонкою.
Для розкочування використовуй пластикову дощечку
або картон.
Під час роботи руки витирай серветкою, по закінченні
роботи - помий з милом.

4.Ріж пластилін пластмасовим ножем або міцною
ниткою.

5.Для роботи використовуй спеціальні інструменти -
стеки.

Перегляд файлу

Пам’ятай на довгі роки малої Голочки уроки

Підтримуй порядок на робочому місці, в кожного інструмента має

бути своє місце: голки – у гольнику , ножиці – у футлярі,

нитки – у коробці.

2.У голці завжди має бути нитка. Це потрібно для того, щоб її легко можна було знайти, коли вона раптом надумає від вас сховатися.

3.Не вколюйте голку в одяг – це небезпечно!

Під час шиття сидіть прямо, не підносьте роботу близько до очей.

Ніколи не беріть в рот нитки, ґудзики, голку та інші предмети.

Не відкушуйте нитку – від цього псуються зуби.

Ножиці передавайте кільцями вперед, голку – тупим кінцем.

В голки й шпильок – гострі жала,

Їх не кидай, де попало.

Пам’ятай, що при роботі

Їх не слід тримати в роті.

Голку, завжди пам’ятай,

Без ниток не залишай.

Користуйся обережно

І в свій одяг не встромляй.

Вишивай узор на п’яльцях,

Свій наперсток май завжди,

І не буде в твоїх пальців

Тоді зайвої біди.

Дуже добре звичку мати

Голки в гольнику тримати.

(І. Дубинський)

Перегляд файлу

$C:\Users\Phenom\Desktop\nojnits5i.png$

$C:\Users\Phenom\Desktop\nojni6tsi.png$

$C:\Users\Phenom\Desktop\nojnits7i.png$

$C:\Users\Phenom\Desktop\nojnit7si.png$

$C:\Users\Phenom\Desktop\nojnitsi.png$

$C:\Users\Phenom\Desktop\nojnits44i.png$

Перегляд файлу

НАЗАВЖДИ

ЗАПАМ'ЯТАЙ:

НА МІСЦІ НОЖИЦІ

ТРИМАЙ.

ЯК БУДЕШ НОЖИЦІ

ПЕРЕДАВАТИ,

ЗА ГОСТРІ КІНЦІ

ТРЕБА БРАТИ.

ЯКЩО НА СТІЛ ЇХ

ПОКЛАДЕШ,

ОДРАЗУ ЛЕЗА ЇМ

ЗІМКНЕШ

СЛІД РІЗАТИ ЗАВЖДИ

ВІД СЕБЕ,

ЩОБ ЦІЛИМ БУЛО

ВСЕ У ТЕБЕ.

А ЩЕ ЗА ПРАВИЛО

ВІЗЬМИ:

ЯК ЗРОБИШ ВСЕ, НА МІСЦЕ НОЖИЦІ КЛАДИ.

БЕЗ ПОТРЕБИ НОЖИЦІ

У РУКИ НЕ БЕРИ,

ЩОБ НЕ ТРАПИЛОСЬ З

ТОБОЮ НІЯКОЇ БІДИ.

ЗАПАМ'ЯТАЙМО НА

ВСІ РОКИ $F:\index.jpg$

БЕЗПЕКИ НАШОЇ УРОКИ:

Перегляд файлу

Урок № ____

Тема уроку: ________________________________________________________________________________

Мета уроку:________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________

Об’єкт праці:_______________________________________________________________________________

Обладнання:________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________

Прилади і матеріали:_______________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Хід уроку:

І Підготовка робочих місць (перед початком роботи)

ІІ Організаційний момент

1.Огляд робочих місць

2.Створення позитивного емоційного настрою

__________________________________________________________________________

ІІІ Мотивація навчальної діяльності

__________________________________________________________________________

IV Повідомлення теми і мети уроку

__________________________________________________________________________

V Пояснення послідовності виготовлення виробу:

1. Аналіз зразка виробу, його графічного зображення.

__________________________________________________________________________

2. Конструювання виробу.

__________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

3. Планування трудового процесу.

а) Ознайомлення з матеріалами, які використовуються при виготовленні виробу:

__________________________________________________________________________

б) Підбір інструментів:

__________________________________________________________________________

в) Інструктаж :

__________________________________________________________________________

4. Первинне закріплення сприйнятого матеріалу:

__________________________________________________________________________

VI Практична самостійна робота учнів

1.Інструктаж з техніки безпеки.

__________________________________________________________________________

2.Самостійна робота (Здійснення вчителем поточного інструктажу)

3.Фізкультхвилинка, пальчикова гімнастика.

VII Практичне застосування виробу (розігрування ситуації)

__________________________________________________________________________

VIII Підсумок уроку

1.Підсумкова бесіда

__________________________________________________________________________

2.Рефлексія

__________________________________________________________________________

IX Прибирання робочих місць

Перегляд файлу

Формування діяльності

в процесі трудового навчання

молодших школярів

Особлива роль у початковій школі належить урокам трудового навчання. Наявністю у дитини попередньо засвоєних знань, операційних навичок та вмінь (щодо використання матеріалів, їх властивостей, обробки, підготовки та застосування знарядь праці, контролю тощо), необхідних для виконання трудових завдань, розглядається, як важлива умова формування способів діяльності.

Спеціальна організація трудового навчання передбачає засвоєння способів діяльності етапами:

Доцільний добір об'єктів праці для аналізу.

Формувати вміння слід починатиз аналізу найпростіших об'єктів (предметів) з невеликою кількістю ознак, що їх без труднощів можуть виділяти учні. Поступово об'єкти мають ускладнюватися за рахунок збільшення ознак та складових частин. Логічною буде така послідовність: з'ясування назви предмета та його призначення, матеріал, розмір, колір, форма, маса, великі та дрібні деталі, їх ознаки (в тій же послідовності), розміщення деталей, способи їх виготовлення та з'єднання, знаряддя праці (інструменти, пристосування тощо). Ця схема аналізу доцільна і під час ознайомлення з новим знаряддям праці.

Отже, вчити дітей аналізувати можна з дослідження конкретних предметів. Лише після цього вивчаються схематичні зображення. До аналізу зображень на площині переходять після того, як навчаться аналізувати об'ємні зображення. Так, спочатку розглядають зразок виробу, потім – заготовку (розгортку), яку порівнюють зі зразком.

Добір та запровадження практичних і сенсорних дій, які дають змогу обстежитипредмет. Учитель продумує, які дії треба запропонувати учням, аби вони могли зробити висновок щодо певної властивості предмета. ; як використати сенсорну сферу дітей: що в предметі можна пізнати через дотик, зір, слух, смак та інші відчуття. Щоб діти навчилися сприймати форму та розмір, їм пропонується накладати предмети, стикувати, мацати, обхоплювати, порівнювати за висотою, шириною, глибиною, довжиною тощо. Такі практичні та сенсорні дії значною мірою допомагають сприймати предмет, створювати образ, пізнавати його. Діти мають усвідомлювати виконувані дії та їх призначення.
Вербалізація дій, спрямованих на аналіз предмета та його ознак. Важливо, щоб вербальне найменування ознак предмета, його характеристика не випереджали наочно-чуттєве сприймання у дітей. Відсутність же чуттєвого досвіду та образу предмета може стати причиною формалізму знань. Словесна характеристика предмета сприяє створенню більш адекватного та стійкого його образу з усіма властивостями.
Навчання самоаналізу. Спочатку вчитель сам аналізує завдання. Потім учні роблять це колективно, відповідаючи на запитання вчителя, що визначають послідовність вивчення предмета, всіх його властивостей. Після цього вони проводять аналіз за складеним учителем планом, пізніше – самостійно.
Використання завдань копіювання, тобто виготовлення виробу, що відповідав би зразку. Вчитель вимагає від дитини досягти ідентичності між зразком і виробом. Дозволяє дітям відхилятися від виконання основного завдання лише тоді, коли вміння працювати за зразком уже сформоване. Інакше діти будуть не зосереджені, їхня діяльність – нецілеспрямованою, а виготовлений ними виріб не відповідатиме зразкові.
Навчання дії порівняння, опановування операції зіставлення (предметне, зорове тощо) вимірювання (міркою, шаблоном, лінійкою, циркулем, «на око» тощо) та застосовувати їх. Це привчає учнів до стараннішого і точнішого аналізу.

Щоб навчити дітей порівнювати предмети, важливо визначити, які властивості має кожен із них, що в них спільне, схоже, і тільки після цього – чим вони відрізняються. До того ж важливо, щоб учень словесно відтворив результати проведеного порівняння предметів.

Планування та організація діяльності

Проаналізувавши умову завдання, можна планувати, як його виконати. Отже, під час планування трудової діяльності визначаються необхідні трудові операції, послідовність їх виконання та використання відповідних засобів праці з урахуванням як об'єктивних, так і суб'єктивних (зовнішніх і внутрішніх) умов.

У школі, на уроках праці під час планування діяльності використовуються зразки виробів, предметно-технологічні, предметно-інструкційні, та інструкційні карти, картки з зображенням етапів роботи та назвами трудових операцій, записи етапів роботи на дошці та в зошиті. Предметно-інструкційні карти можуть бути деталізовані по-різному. Це можуть бути аркуші паперу (таблиці) на яких прикріплені предметні зразки виробу різних стадій готовності, що відповідають послідовності виконання трудових операцій, необхідних для його виготовлення. До кожного зразка виробу дається назва операції, пропонуються елементи рухової програми, засоби її реалізації (інструменти, тощо), матеріали. Предметно-інструкційні карти мають ускладнюватися: на таблицях позначають більш складні вироби. Наступні наочні опори для складання плану – образотворче та графічне зображення послідовності роботи з відповідними письмовими інструкціями, ескіз виробу.

Щоб дитина вміла планувати, її слід навчити описувати послідовність уже виконаного завдання. Далі рекомендується планувати вироблення виробу, що передбачає виконання кількох опанованих нею операцій. Після цього планується виконувати нове завдання, але за відомою вже дитині технологією (операціями та їх послідовністю). Якщо виріб новий і складний, доцільно спочатку планувати не всю роботу, а лише її частину. В найскладніших випадках перед визначенням наступної операції необхідно виконати попередню.

Вчитель спочатку має показати, як планувати діяльність. Потім ставить школярам запитання, за якими вони визначають пункти плану. Після цього один із учнів вербально відтворює послідовність виконуваного завдання. Поступово вчитель підводить школярів до самостійного планування діяльності.

Чим складніший предмет праці, тим більшим обсягом інформації має оперувати учень. Тому в процесі навчання дітей планувати на уроках трудового навчання можна використовувати картки (бланки), на яких показано назви деталей складного виробу та найбільш загальні етапи роботи, що є орієнтирами-опорами для складання техпроцесу.

Щоб навчити учнів планувати виконання практичних завдань, пропонується використовувати систему вправ та дидактичних ігор:

у логічній послідовності розкласти зразки, малюнки, що містять технологічні операції;
розкласти в логічній послідовності картки з назвами операцій;
до операцій, поданих у рисунках та зразках, дібрати словесні визначення;
дібрати до назв операцій (визначень операцій) предметні зрізки та рисунки;
визначити пропущені операції в технологічній послідовності на предметній чи інструкційній карті, інструкції тощо.

Практичне виконання завдання

На основі розробленої технологічної послідовності трудових операцій учень розпочинає виготовляти виріб. Важливо, щоб він виконував завдання до кінця. У разі потреби йому надається дозована індивідуальна допомога – загальна, практична чи вербальна.

Загальна допомога – це стимулювання, спонукання учня до дії, схвалення його наміру, найнезначніших позитивних результатів та досягнень у роботі, активізація уваги на інструкцію, окремих її вимог та умов праці, ознак предмета тощо. Практична допомога – показ учителем рухів, дій, їх послідовності, спільне з учнем виконання трудових операцій. Вербальна допомога надається у вигляді повторення інструкції, з'ясування і пояснення її змісту. Використовують також основні та додаткові запитання які допоможуть учневі в роботі.

Своєчасна дозована допомога зорієнтує учня на еталонний спосіб виконання завдання, застереже від неправильних дій та марного гаяння часу.

Самоконтроль діяльності

У багатьох молодших школярів спостерігається несформованість самоконтролю. У них відсутня потреба охайно і точно виконувати завдання. Вони, як правило, виготовляють вироби «на око», а оскільки окомір у них ще не достатньо розвинений, то й виріб істотно відрізняється від зразка.

Під час трудової підготовки дітей важливо формувати всі різновиди самоконтролю. Зокрема, їх слід навчати як опосередкованого, за допомогою контрольно-вимірювальних інструментів, так і безпосереднього самоконтролю, який здійснюється за допомогою аналізаторів – зору, слуху, дотику тощо. Для цього необхідно ознайомлювати учнів із способами контролю власної діяльності, в основі яких завжди має бути орієнтація на осмислення вимоги до виробу, що визначаються внаслідок аналізу завдання. Щоб виконати завдання, дитина повинна вміти користуватися інструкціями, вимірювальними інструментами. Крім того, важливо розвивати учнів здатність оцінювати результати роботи за допомогою контрольно-оцінних дій, використовуючи свої органи чуття, перцептивні дії різної модальності. Так, для поліпшення окоміру, контрольно-вимірювальних дій пропонується:

навчати зіставляти предмети різної довжини без попереднього їх вимірювання;
формувати уявлення про основні одиниці довжини;
розвивати вміння оцінювати лінійні розміри предметів «на око» та вимірювати їх за допомогою інструментів;
формувати узагальнені уявлення та можливості вимірювати одній й ті ж предмети різними одиницями виміру;
розвивати вміння визначати розмір предмета, зіставляючи його з певним еталоном: шириною долоні, довжиною пальця, довжиною стола, зростом учня тощо.

Учнів необхіднопривчати постійно контролювати, як поточний, так і підсумковий результат своєї роботи, помічати допущені помилки. Важливо, щоб основою самооцінки учня була адекватна оцінка його трудової діяльності вчителем, оцінка за чітко визначеними критеріями та зрозумілими дитині вимогами. Серед усіх показників перевагу слід надавати якості виробу. Істотне значення має і витрачений на виготовлення виробу час, який є важливим чинником продуктивності праці. Необхідно також навчити дитину оцінювати не лише свою трудову діяльність, а й працю інших.

Результати проведеного дослідження доводять, що засвоєння учнем визначених етапів виконання навчально-практичного завдання в умовах шкільного трудового навчання допомагає застосовувати ці вміння у тій чи іншій галузі діяльності.

zip

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Полюхович Галина Петрівна

Пов’язані теми

Трудове навчання, Матеріали до уроків

Додано

22 січня 2018

Переглядів

2938

Оцінка розробки

Відгуки відсутні