Матеріали до написання контрольного твору за творчістю Михайла Булгакова

Зарубіжна література

9 клас

Тема. Контрольний твір. Тема дисгармонії, доведеної до абсурду через втручання людини в закони розвитку суспільства» за повістю «Собаче серце».

Мета: формувати в учнів уміння та навички логічно висловлювати власні думки на письмі, стимулювати до творчої діяльності.

Тип уроку: урок розвитку зв'язного мовлення.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань учнів.

Перевірка засвоєних знань

III. Мотивація навчальної діяльності.

IV. Оголошення теми та мети уроку.

V. Робота над темою уроку.

Слово вчителя

Сюжет повісті «Собаче серце» заснований на принципах наукової фантастики. У той же час це одне з тих творів, які наважувалися бути «справжніми» і зачіпати події. М. А. Булгаков написав його як відгук на культурно-соціальну ситуацію в радянській Росії 1920-х років. Автор зачіпає не тільки питання революції, долю інтелігенції на її тлі і розвиток нової влади, але також проблему моральності. Питання добра і зла, злочину і покарання, відповідальність за свої діяння і долі людей завжди хвилювали російських письменників.

У повісті «Собаче серце» зіставляються різні соціальні верстви і розглядається їх взаємодія. З одного боку, це інтелігенція в особі професора Преображенського, якого доктор Борменталь, без перебільшення називає світилом сучасної медицини. А з іншого боку – це «нове суспільство» в особі голови домкома Швондера і пройдисвіта Шарикова, якого сам професор і породив в ході помилкового експерименту. Цей експеримент виявився важливим і небезпечним одночасно. Перетворивши бродячого пса в людини з придатками колишнього кримінальника, професор не здогадувався, чим це може обернутися.

Згодом нова істота не тільки навчився говорити, а й влилося в клас пролетарів. Товариш Швондер, як духовний наставник Шарикова, радить йому читати Енгельса, прописатися і вимагати частину квартири у професора. Коли Філіп Филлипович усвідомлює своє фіаско, він починає розмірковувати про те, як виправити цю жахливу помилку. Незабаром Поліграф Поліграфович Шаріков, колишній бродячий пес Шарик, став красти особисті речі професора, влаштовувати п’яні дебоші, розбивати скла сусідам, волочитися за куховарками, навіть влаштувався на роботу в підвідділ по отчистке Москви від бродячих тварин і збирався одружитися. Багато проблем і незручностей він приніс своєму творцеві, а професор, здавалося б, все терпів. Останньою краплею став прихід людей в міліцейській формі з доносом від Шарикова, Швондера і Пеструхіна. Тоді Преображенський зважився на ще одну операцію по перетворенню Шарикова назад в пса.

До останнього професор бачить неприпустимість насильницького вирішення цієї проблеми. Тільки, усвідомивши, що такі індивіди, як Шариков соціально небезпечні і виступають реальною загрозою для культури, він вирішується виправити свою помилку. Він вважає, що «розруха не в клозетах, а в головах» і якщо допустити до влади суб’єктів з нижчих верств, то слід чекати «розруха». На його думку, не можна отримувати владу перш культури і освіти, інакше будуть жахливі наслідки. Адже таких як Шариков в суспільстві чимало. Вони лише мають людську подобу, але серце у них собаче. А для того, щоб бути людиною, недостатньо ходити на двох ногах і вміти говорити слова, потрібно мати і моральні переконання.

Повість «Собаче серце» була написана в 1925 році і була останньою сатиричної повістю письменника. У цей період якраз зароджувався соціалізм і М. А. Булгаков у своїй повісті торкнувся виникли в суспільстві проблеми. Цей період він бачив як експеримент, під час якого руйнувалися старі ідеали, на яких здавна трималася царська Росія, і створювався новий революційно налаштоване суспільство з такими елементами як Шариков, Швондер. Вони не любили інтелігенцію і намагалися всілякі з ними боротися шляхом нацьковування, доносів і навіть насильства. Вони проявляли неповагу до будь-яких матеріальних і духовних цінностей в своєму прагненні побудувати справедливе, комуністичне суспільство.

В основі повісті «Собаче серце» також лежить експеримент, в ході якого професор Преображенський, видатний хірург і світило медицини, перетворює собаку в людини. Незважаючи на те, що в минулому безпритульний пес Шарик зовні починає бути схожим на людину, веде він себе як істота з задатками вічно голодного, приниженого пса і алкоголіка, кримінальника Клима Чугункина, чиї органи йому були пересаджені. Як тільки професор не пильнував перевиховати нового громадянина, нічого не виходило. Тоді на нього встигає вплинути новий голова будинкового комітету – товариш Швондер. Він дає Шарику, тепер уже Поліграф Поліграфович Шарикову, почитати Енгельса, «нашпиговують» ідеями про будівництво соціалізму, а також наполягає, щоб професор прописав нового мешканця.

Швондер виступає таким собі ідеологом і духовним наставником нахабного Шарикова. Такі, як вони не соромляться свого низького походження і брак освіти, а навпаки вважають, що панове з високим розумом і духом повинні бути принижені і втоптані в бруд. Тільки так Шариков і Швондер могли б піднятися, що і в наші дні нерідко зустрічається. Однак у фіналі повісті професор проводить ще одну операцію на повернення Шарику його собачого єства. Експеримент пройшов вдало. Суспільство позбулося від настирливого Шарикова, а в квартирі Преображенського знову з’явився добросердий пес.

У своїй повісті М. А. Булгаков акцентував увагу на тому, що Шарікових в суспільстві може бути скільки завгодно. Зовні вони нічим не відрізняються від інших, але всередині мають «собаче» серце. Вони, не замислюючись, пройдуть по головах інших заради своїх цілей, зрадять близьких, напишуть донос, підставлять і т. Д. Таких людей завжди предостатньо. Повість була, є і буде актуальною, тому що головна загроза суспільства в будь-яку епоху – це собаче серце в союзі з людським розумом.

В основу сюжетних подій у добутку було покладено реальне протиріччя. Професор Преображенський, фізіолог зі світовим ім’ям, відкрив таємницю гіпофіза – придатка мозку. Операція, що учений проробив над псом, пересадивши в його мозок людський гіпофіз, дала несподівані результати. Шарік не тільки придбав людський вигляд, але йому передалися в генах у спадщину всі риси характеру й особливості натури Клима Чугункіна, двадцяти п’яти років, п’яниці, злодія.

Місце дії «Собачого серця» Булгаков переносить у Москву, на Пречистенку. Реальна, навіть натуралістична Москва, передана через сприйняття Шаріка – бездомного пса-дворняги, «знаючого» життя зсередини, у її непривабливому виді. Москва часів непу: із шикарними ресторанами, «їдальні нормального харчування службовців Центральної Ради Народного Господарства», де варять щі «зі смердючої солонини». Москва, де живуть «пролетарі», «товариші» і «добродії». Революція лише спотворила вигляд древньої столиці: вивернула навиворіт її особняки, її дохідні будинки (як, наприклад, Калабухівський будинок, де живе герой повісті).

Один   з   головних   героїв   повісті,   професор   Преображенський, всесвітньо відомий учений і лікар, належить до таким «ущільненим» і витісняють поступово з життя. Його поки не торкають – популярність захищає. Але до нього вже навідувалися представники домоуправління, піклуючись про долю пролетаріату: чи не занадто більша розкіш оперувати в операційній, їсти в їдальні, спати в спальні; цілком достатньо з’єднати оглядову й кабінет, їдальню й спальню.

З 1903 року Преображенський живе в Калабухівському будинку. От його спостереження:

• «…до квітня 1917 року не було ні одного випадку, щоб з нашого парадного внизу при загальних незамкнених дверях пропала б хоч одна пара калош. Помітьте, тут дванадцять квартир, у мене прийом. У квітні 17-го одного чудового дня пропали всі калоші, у тому числі дві пари моїх, три ціпки, пальто й самовар у швейцара. І з тих пір калошна стійка припинила своє існування. Чому, коли почалася вся ця історія, всі стали ходить у брудних калошах і валянках по мармуровим сходам? Чому забрали килим з парадних сходів? На якого чорта забрали квіти із площадок? Чому електрика, що  гаснула протягом 20 років два рази, у теперішній час акуратно гасне раз на місяць?» – «Розруха», – відповідає співрозмовник і помічник доктор Борменталь.
• «_ Ні, – зовсім упевнено заперечив Пилип Пилипович, – немає. Що таке ця ваша розруха? Баба із ключкою? Так її зовсім не існує. Розруха не в клозетах, а в головах».

Розруха, зруйнувати… Ідея руйнування старого світу, звичайно, народилася в головах, і головах мислячих, освічених, причому задовго до появи голови домкому Швондера і його команди. Поряд із цією проблемою перебудови суспільства, проблемою того, що принесла революція в життя людини, з’являється проблема формування нової радянської людини.

«Дика» людина Шарік випробовує вплив слова. Він стає об’єктом словесних атак Швондера, що захищає інтереси Шарікова «як трудівника».

Шарикова ані трошки не бентежить те, що він живе й годується за рахунок Преображенського. Саме вийшов з народу Шарік «приміряється» до квартири професора. Принцип Шарікова простий: навіщо працювати, якщо можна відняти; якщо в одного багато, а в іншого нічого, потрібно взяти все та й поділити. От вона, Швондерова обробка шаріковської первісної свідомості!

Аналогічна робота була проведена над мільйонами людей. Як відомо, ленінське гасло «Грабуй награбоване!» був одним із самих популярних у роки революції. Висока ідея рівності миттєво виродилася в примітивну зрівнялівку. Експеримент більшовиків, задуманий, щоб створити «нову», поліпшену людину, – не їхня справа, ця справа природи. На думку Булгакова, нова радянська людина – це симбіоз бродячого собаки й алкоголіка. Ми бачимо, як цей новий тип поступово перетворюється в хазяїна життя, «рекомендуючи для читання діалектикові Маркса й Енгельса».

Фантастична операція професора Преображенський виявилася настільки ж невдалою, як і великий комуністичний експеримент із історією. «Наука ще не знає способів обертати звірів у людей. От я спробував, так тільки невдало, як бачите. Поговорив і почав звертатися в первісний стан», – зізнається Преображенський. Булгаков у повісті «Собаче серце» з величезною вражаючою силою, у своїй улюбленій манері гротеску й гумору порушив питання про владу темних інстинктів у житті людини. Віри в те, що ці інстинкти можна змінити, у Булгакова як письменника немає. Шаріковщина – це моральне явище, і з ним кожний повинен боротися усередині себе.

Написання твору

VI. Підсумки уроку. Оцінювання.

VII. Домашнє завдання.

Ознайомитися з біографією Рея Дугласа Бредбері та читати роман-антиутопію «451 º по Фаренгейту».