Матеріали до позакласної роботи "Еколого-пізнавальна стежка шкільного парку"

Еколого-пізнавальна  стежка

шкільного  парку 

«Щастя – це  бути  поруч  з  природою,  бачити  її,  говорити  з  нею»

                                                                                  Л.Толстой

Знайомими  стежками  спішимо  щодня  до  школи,  на  роботу  й  не  помічаємо  навколо  себе  нічого  цікавого,  яскравого,  незвичайного.  І  відчуваємо  нестачу  позитивного  в  нашому  житті.  Тому  й  виникають  думки  щось  позитивне  шукати  десь,  їхати  кудись. А  якщо  немає  часу,  можливостей  та  іншого?  Так  виникає  замкнене  коло  емоційної  напруги,  незадоволення,  депресії. 

Таке  відчуття  було  й  у багатьох  учнів  нашої  школи,  поки  його  не  зруйнували  цікавим,  незвичайним,  приємним  і  корисним.  І  допоміг  це  здійснити  проект   «Еколого-пізнавальна  стежка  шкільного  парку»,  в  межах  якого  ми  дізналися  дуже  багато  цікавої  інформації  про, здавалось,  відомих  нам  рослин.  І  тепер  шкільний  парк  не  тільки  робить  наш  оточуючий  світ  красивим,  а  й  цікавим,  готовий  надати  нову  порцію  позитиву  від  чогось  незвичайного,  невідомого. 

 

Тож  запрошуємо  в  світ  цікавого!

 

Довжина  стежки – 400 м.

Час  екскурсії – 1 година.

Категорія  відвідувачів – дошкільнята,  учні,  вчителі,  батьки.

Виконавці  проекту – учні 

Керівник  проекту – вчитель  біології 

Екскурсоводи й  редактори  матеріалу –  учні  6-7 класу

Структура  стежки – 11  зупинок,  що  несуть  інформацію  про  біологічні  особливості,  історію  вирощування, народні  прикмети  й  традиції  використання  дерев  місцевої  флори:

Зупинка 1. «Клени – вісники весни»

Зупинка 2. «Медове  дерево»

Зупинка 3. «Народне  дерево»

Зупинка 4. «Турботлива  черемха»

Зупинка 5. «Дерево  в  білій  вуалі»

Зупинка 6. «Символ столиці України»

Зупинка 7. «Незвичайна  Горобина  звичайна»

Зупинка 8. «Візитка  шкільного  подвір`я»

Зупинка 9. «Північна  рослина»

Зупинка 10. «Дерево  з  «райського  саду»

Зупинка 11. «Незнайомий  знайомець»

 

 

 

Короткий  опис   матеріалу  до  зупинок  стежки

 

Зупинка 1. «Клени – вісники весни»

Чому клени називають вісниками весни? Клени – дерева  нетерплячі.  Вони  одні  з  перших  деревних  порід  сигналізують  про  надходження  весни.  Скрізь  ще  сніг  лежить, а  в  клені уже починається  сокорух. Це  говорить  про  те,  що  організм,  який  проснувся,  потребує  їжі. 

А  чи  знаєте  ви,  що  в  клені  гостролистом  є …  каучук?  Знаходиться  він  у  «молочному»  соку.  Щоб  побачити  його,  треба  взяти  дорослий  лист  клена,  розрізати  його  черешок  і  дочекатися,  доки  виступить  біла  крапля.

Чули  ви  щось  про  рослини - барометри?  Так  ось  одним  із  них  є  клен  гостролистий.  Запам`ятайте:  якщо  клен  починає  «плакати»,  значить  бути  дощу. 

Як  розпізнати клен?  Красиве  дерево!  Стовбур  міцний,  рівний,  як  колона,  висотою  до  30 м., крона  густа, пишна,  розкидиста.  Клен  тіньовитривалий,  але  любить,  щоб  верхівка  була добре освітлена. Росте досить швидко, особливо в молоді роки. До  клімату  невибагливий. 

Клен  гостролистий  живе  до  300  років.  В  містах,  де  повітря  забруднене,  значно  менше.  Квітне  ранньою  весною.  Ще  в  листву  не  одівся,  а  вже  розкрасився  зеленувато-жовтими  суцвіттями,  схожими  на  пухкі  грудки.  Їх  кислувато-медовий  запах  приваблює  бджіл.  Тільки  з  одного  дерева  бджоли  беруть  меду  до  10  кг  за  сезон.

Яку  країну  вважають країною  кленів?  (Канаду).  Коли  в  1964  році  вона  отримала  право  мати  свій  прапор (раніше  був  британський),  в  країні  оголосили  свого  роду  конкурс.  Ескіз  прапора  із  зображенням  кленового  листа  був  признаний  кращим.  Кленові  листки  зображуються  на  багатьох  видах  продукції  цієї  країни.

Чим  цінні  дерева? Ціняться  клени,  в  першу  чергу  гостролистий,  своєю  деревиною.  У  клена  гостролистого  вона  біла,  із  жовтуватим  відтінком,  з  красивою  текстурою,  пружна,  міцна,  добре  ріжеться,  мало  коробиться  й  розтріскується.  З  клена  виготовляють  спортивний  інвентар,  музичні  інструменти ( флейти,  кларнети,  гобої).  Знаменитий  Страдиваріус  виготовляв  скрипки  із  клена-явора.  Із  відвару  листків  добувають  жовту  фарбу.  В  медицині   з   листків  використовують  в’яжучий  засіб  для  лікування  опіків.

 

Зупинка 2. «Медове  дерево»                                                                                Чому  липу  називають  «медовим»  деревом? Медовим  деревом  називають  липу  з  давніх-давен.  Це  дерево  є  одним  з  найкращих  медоносів. З  одного  гектару  липового  лісу  виходить  до  100 кг  меду.  У  Давньому  Єгипті  липовий  мед  використовували  ще  6  тис. років  тому.  З  давніх  міфів  Стародавньої  Греції  відомо  про  те,  що  безсмертні  боги  харчувалися  медом.  Мед  і  віск  були  чи  не  основними  товарами,  які  вивозили  купці  Київської  Русі  у  Візантію  та  інші  країни.

    Цікаво! Найбільш  розповсюджена   в  нашій  місцевості – липа  дрібнолиста  або  серцевидна,  названа  так  через  листки,  що  нагадують  форму  серця.

 Липа  завоювала  собі  великі  території,  стала  окрасою  багатьох  міст.  І  не  тільки  земною  прикрасою.  Поділилася  вона  й  своєю  назвою  з  деякими  містами – Лейпциг, Лієпал,  Липецьк                                                                                                                                            

«Липові  секрети». Листя  липи  зберігає  один  секрет.  Пучками  маленьких  волосків  всіяний  їх  сріблястий  зворотній  бік.  І  коли  стає  темно,  з  цього  боку  вилазять  дуже  маленькі  кліщі  й  починають  свою  справу.  Саме  кліщики  охороняють  липу  від  грибкових  паразитів,  тому  дерево  так  довго  живе  й  не  хворіє.

Липа  розмножується  насінням,  схожим  на  горішки.  Їх  оболонка  дуже  щільна,  тому  проростає  таке  насіння  не  в  першу  весну,  а  тільки  на  другий  рік.

В  чому  зв'язок  між  липою  й  підробками?  Використовуючи  м`якість деревини  і  легкість  її  обробки,  в  давнину  з  липи  виготовляли  фальшиві  печатки.  Звідси  й  пішов  вислів – «липа»,  тобто  підробка,  обман.

Чому  так  говорять: «Обібрали  як  липку?». Всім  хороша  липа.  Деревина  липи  м`яка,  не  жолобиться,  легко  піддається  обробці  і  тому  йде  на  виготовлення  фанери,  меблів,  креслярських  дощок,  бочкової  тари,  довбаного  посуду.  Із  кори  в  давнину  плели  лапті.

Липа  також  чудовий  лікар.  Споконвіку  липовий  чай  з  квітів  використовують  при  застудних  захворюваннях,  оскільки  він  має  потогінну,  жарознижуючу  і  бактерицидну  дії.  Дуже  добре  вгамовує  спрагу  і  знімає  втому.

 

Зупинка 3. «Народне  дерево»

Чому  «народне» дерево? Латинська  назва  роду  тополі – «популюс»,  що  значить  «народ»,  «народне  дерево».  Вона  швидко  росте,  буває  середніх  та  великих  розмірів,  висота  близько  30  метрів,  діаметр  стовбура  сягає  2  метра.  Дуже  часто  зустрічається  тополя  вздовж  доріг.  Тополю  ще  називають  «деревом  міста».  В  міському  озелененні  тополя  використовується  як  біологічний  фільтр,  що  поглинає  своїми  клітинами  різноманітні  забруднюючі  атмосферу  речовини.

Існує  легенда.  В  одному  селі  жила  красива  дівчина  Поля  і  мужній  хлопець  на  ім`я Стриба.  Вони  кохали  один  одного.  Одного  разу  Бог  блискавки  і  грому  Перун  вирішив  дізнатися, як  живуть  люди.  Спустився  на  землю  й  тут  побачив  Полю.  Вона  йому  дуже  сподобалася,  і  він  сказав:  «Ця  дівчина  така  гарна,  що  я  візьму  її  собі  за  дружину».

Люди  зраділи,  бо  мати  такого  Високого  покровителя  не  всім  дано.  А  Стриба,  почувши,  впав  непритомний.  Побачив  це  Перун  і  промовив:  «Бачу  я,  що  на  чужому  нещасті  свого  щастя  не  побудуєш.  Тож  нехай  вона  буде  нічия».  Вдарив  палицею  об  землю  й  там,  де  стояла  Поля,  виросло  струнке  зелене  деревце.  Люди,  котрі  стояли  ближче,  бачили,  що  відбувалося,  а  ті,  які  стояли  далі,  питають:  «Де  Поля?».  Їм  відповідають: «То  Поля».  А  Стрибу  Перун  забрав  з  собою  на  небо  і  зробив  Богом  земних  вітрів.

Рід  Тополя  налічує  близько  100  видів.  Найбільш  поширені  біла  тополя (срібляста),  чорна  тополя  (осика),  пірамідальна  тополя  й  канадська  тополя. В  шкільному  парку  росте  пірамідальна  тополя. У  тополі  низька  стійкість  проти  гниття,  через  що  деревина  дещо  обмежена  у  використанні.

 

Зупинка 4. «Турботлива  черемха»

Існує  така  легенда.  В  давні,  давні  часи  в  природі  черемха  не  росла.  З’явилася  вона   як  ягідне  дерево,  за  переказами  нівхів,  після  смерті  однієї  мудрої  нівхської  шаманки.  Жила  вона  довго,  напевно  тому,  що  людям  потрібна  була.  До  неї  приходили  за  порадою  й  допомогою.  Шаманка  лікувала  від  хвороб,  оберігала  від  злих  людей.  Прийшов  час,  коли  вона  постаріла  і  відчула,  що  жити  їй  залишилося  зовсім  небагато.  Покликала  до  себе  і  сказала:  «Через  деякий  час  після  моєї  смерті  по  берегах  дрібних  річок  зросте  незнайоме  дерево.  Воно  буде  рости  і  розмножуватися  в  місцях  поселень.  У  цього  дерева  навесні  будуть  цвісти  запашні  білі  квіти,  від  яких  восени  достигнуть  ягоди  з  терпким  гіркуватим  смаком,  а  в  середині  ягід – довгасті  тверді  кісточки.  Знайте,  цім  деревом  буду  я».

С  тих  пір  люди  бережливо  відносяться  до  черемхи.  Кожну  весну  вона  радує  людей  своїм  рясним  запашним  цвітінням,  а  восени – смачними  цілющими  ягодами.  Нівхи  говорять:  «Це  наша  стара  й  мудра  шаманка  оберігає  нас  від  хвороб  і  радує  душу.  Спасибі  їй  велике».

Черемха  звичайна – вид  невисоких  дерев  із  роду  Сливових.  Вирощується  як  декоративне  дерево.  Квітне  в  травні-червні.   

Що  дарує  черемха  людям? Результати  археологічних  розкопок  свідчать  про  використання  черемхи  ще  людиною  кам’яного  віку. Плоди  цього  дерева  й  зараз  використовують  у  виготовленні  прохолодних  напоїв,  киселів,  начинки   для  пирогів  та  пиріжків.

Черемха  сприяє  оздоровленню  атмосферного  повітря,  так  як  виділяє  фітонциди – речовини,  що  пригнічують  мух,  комарів,  мошок,  хвороботворних  бактерій.  Але  слід  пам’ятати,  що через  ці  речовини  слід  обережно  користуватися  ліками,  зробленими  з  цього  дерева.

 

Зупинка 5. «Дерево  в  білій  вуалі»

«Дерево  в  білій  вуалі» – так  називають  білу  акацію  або  за  правильною  ботанічною  назвою  робінію  псевдо акацію.  Справжні  акації  відносяться  до  родини  мімозових,  а  біла  акація – до  роду  Робінія.

Дещо  з  історії. Сподобалося  це  дерево  садівнику  французького  короля  Людовика  ХІІІ  Робіну  й  на  початку ХVІІ  століття  він  привіз  акацію  у  Францію  з  Америки.  Там  вона  сподобалася  так,  що  за  два  століття  не  тільки  поширилася  по  всій  Франції,  а  й  подолала  її  межі.  На  початку  ХІХ  століття  біла  акація  опинилася  в  Одесі.  Звідси  вона  почала  свою  ходу  по  всій  Україні  й  Росії.  Біла  акація  стала  символом  Одеси.

Чому  білу  акацію  можна  назвати  деревом  нашого  села? Мириться  акація  із  засоленістю  ґрунтів.  Тому  саме  акації  найбільше  в  нашому  селі,  яке  має  штучно  засолені  ґрунти  через  добування  кам’яної  солі ( на території  села  Парасковіївка  знаходиться  соляна  шахта).  Тому  можемо  сказати,  біла  акація – дерево  нашого  села.  Саме  вона  робить  в  селі  затишок  взимку,  легку  тінь  влітку,  запашний  аромат  навесні.

Як  може  допомогти  акація? Аромат  квітів  акації  здатен  позбавити  від  депресії,  заспокоює,  знімає  тривожність,  нормалізує  сон.  Фітотерапевти  призначають  акацію  тим,  хто  знаходиться  в  пригніченому  стані,  та  людям,  схильним  до  конфліктів.  Дуже  корисний  мед  з  акації.  Цікаво,  що  на  відміну  від  інших  видів  меду,  акацієвий  не  кристалізується  й  може  зберігатися  в  рідкому  стані  більше  року.

 

Зупинка 6. «Символ столиці України»

Дещо  з  історії. В  шкільному  парку  зустрічається  дерево – каштан кінський.  Його  можна  бачити  на  вулицях  багатьох  міст.  Він  є  символом  столиці  України – Києва. Цікаво,  що  каштан  кінський  на  вулицях  Києва  з`явився в  1842  році.  Дерева  були  висаджені  у  зв’язку з  приїздом  в  місто  царя  Миколая І.  Від  них  і  повела  свій  рід  вся  теперішня  родина  каштанів.  Ці  дані  надані  професором  С.І.Івченко.  До  речі,  через  Київ, Прагу,  Краків  і  Львів  проходить  північна  межа  проростання  цієї  породи  дерева.  Каштани  прикрашають  і  центральні  вулиці  нашого  міста  Бахмут – вулиці  Миру  й  Незалежності.

Чому  каштани – прикраса  багатьох  міст?  Каштан  кінський – могутнє  дерево  висотою  до  30  метрів,  з  кулястою  густою  розлогою  кроною.  Дуже  красивий  він  під  час  цвітіння – в  травні-червні.  Багато  що  приваблює  озеленювачів  в  цьому  дереві,  але  перш  за  все  його  краса  та  швидкий  ріст.  Єднаючись  могутніми  кронами,  дерева  перетворюють  алеї  у  суцільні  коридори,  де  завжди  затишно,  тихо,  прохолодно.  Плодоносить  каштан  у  вересні-жовтні.  Насіння  його  велике,  блискуче,  діаметром  3-4 см.  В  усіх  частинах  кінського  каштану,  особливо  у  квітах,  містяться  цілющі  речовини.

Таким  чином,  кінський  каштан – чудова  порода  рослин,  що  несе  людям  світло  й  радість.

 

 

Зупинка 7. «Незвичайна  Горобина  звичайна»

Яка  вона  Горобина  звичайна?  Одне  з  найяскравіших  дерев,  особливо  кидається  в  очі  восени,  коли  плоди  стиглі  й  яскраві. Горобина має  добре  розгалужену  кореневу  систему,  яка  дозволяє  рости  в  різних  широтах,  аж  до  вічної  мерзлоти. Там,  де  клімат м’який,  горобина може  досягати  висоти  15 м., а  де  холодний  - не  більше 50 см.

У  горобині  багато  вітамінів,  тому  її  ягоди  широко  використовуються  в  народній  медицині  для  боротьби  з  вірусними  та  бактеріальними  інфекціями.

Цікаві  факти.

• Горобина  відноситься  до  плодових  дерев,  правда – малоцінних.  Урожай  з  одного  дерева,  що  росте  більше  20  років,  може  сягати  ста  кілограмів  на  рік!
• Плід  горобини,  виявляється,  зовсім  не  ягода.  За  своєю  будовою  воно  близьке  до  звичайного  яблука.  І  форма  овально-куляста,  і  серцевина  з  кісточками  -  все,  як  у  яблука.  Розміри  тільки  підкачали.
• Гіркота  горобини  обумовлена  наявністю  глікозидів,  які  можуть  призвести  до  тяжкого  отруєння.  Заморозки  руйнують  глікозиди  -  горобина  стає  солодкою  й  безпечною  для  людини.  Її  можна  вживати  в  будь-якій  кількості.
• Не  зважаючи  на  те,  що  горобина  активно  використовується  в  народній  медицині  і,  дійсно,  містить  багато  корисних  речовин,  офіційна  медицина  не  змогла  створити  жодних  ліків  на  її  основі.

 

Зупинка 8. «Візитка  шкільного  подвір`я»

Чому  візитка? На  фотографіях  випускників  багатьох  поколінь  нашої  школи  є  береза,  яку  посадили  десятки  років  тому  біля  шкільного  порогу.  Тому  навіть  уявити  важко  школу  без  цього  красивого  дерева.

Існує  легенда  про  появу  беріз  у  світі.  У  давні  часи  існувало  багато  русалок,  які  не  повинні  були  при  світлі  дня  показуватися  над озером.  Як  тільки  перші  промені  сонця  пробивалися  над  водою – русалка  мала  піти  у  свій  прохолодний  дім.  І   рік  за  роком  так  і  жила  собі  одна  русалка.  Але  одного  разу  загралася  і  не  встигла  сховатись.  Побачила  вона  Бога  всемогутнього  сонця  Хорса  і  полюбила  його.  І  йому  запала  в  душу  її  вдумлива  краса.  Потягнувся  він  до  неї  своїми  променями.  Спочатку  зігріваючи,  а  потім  обпалюючи.   Спробувала  було  піти  від  нього  русалка,  але  не  відпустив  її  Хорс.  І  Русалка  перетворилася  на  дерево.  Зелень  волосся  обернулося  листям,  гілками  вгору  зметнулися  руки,  тонкий  стан  обернувся  стовбуром,  а  ніжна  шкіра -  білою  корою  з  опаленими  плямами  на  ній  від  поцілунків-променів  бога  Сонця.

Якщо  вірити іншим легендам, то  береза – благословенне  дерево,  яке  допомогло  сховатися   від  блискавки  й  вітру  Христу  й  Богородиці,  ховало  від  переслідування  нечистої  сили  Святу  Параскеву-П`ятницю.  Сербські  легенди  називають  березу  проклятим  деревом,  бо  його  вітами  били  Христа.

А  ще  є  таке  повір’я: якщо  взятися  за  руки,  стати  навколо  стовбура  берези  й  загадати  бажання – збудеться!

Уява  про  березу  в  міфах  та  легендах  досить  суперечлива.  Але  як  би  там  не  було,  береза  є  улюбленим  деревом  нашого краю.  Вона  любить  вологий  піщаний  ґрунт.  Тому  багато  беріз  росте  в  Лиманському  лісі.

Чим  ділиться  береза? Людство  використовує  берези  майже  в  усіх  галузях:  від  медицини (бруньки,  березовий  сік,  спирт)  до  глибокої  переробки  в  господарських  цілях  (фанера,  меблі,  колеса,  санний  полоз,  лижі,  дьоготь,  пиломатеріали).  З  берези  виготовляють  ліки  для  зміцнення  імунітету,  від  отруєнь,  опіків. 

Цікаво!  Береза  пестить  не  тільки  людей,  вона  є  нянею  для  багатьох  видів  рослин.  Наприклад,  молоді  ялинки  захищає  від  надмірного  сонця.

А  ще  є  таке  повір’я: якщо  взятися  за  руки,  стати  навколо  стовбура  берези  й  загадати  бажання – збудеться.

 

Зупинка 9. «Північна  рослина»

Ялина – рослина  переважно  північна.  Південна  межа  природного  поширення  ялини  проходить  північніше  Києва  та Чернігова.  Живе  вона  до  250  років.  В  нашій  місцевості  вирощується  як  декоративне  дерево. Відноситься  до  хвойних  вічнозелених  рослин,  тому  цілий  рік  прикрашає  парки.  Любить  ґрунт  родючий,  свіжий,  вологий.  Боїться  пригріву,  пізніх  весняних  заморозків.  На  відкритих,  добре  освітлених  місцях  їй  не  вижити,  тому  ховається  під  кронами  інших  дерев.  Наприклад,  беріз.

Під  ялинами  завжди  напівтемрява. Трав’янисті  рослини  не  ростуть  під  ялинами  не  тільки  із-за  сильного  затінення  ялиновими  гілками. Опала  хвоя  містить  речовини,  які  затримують  проростання  насіння  і  розвиток  рослин.

Що  дарує  ялина  людям?   Сьогодні  ялинкова  смола – сировина  для  хімічної,  лакофарбової,  миловарної  та  багато  інших  галузей  промисловості.

Деревина  має  широке  й  різноманітне  застосування.  Легка  та  міцна,  вона  використовується  для  виготовлення  шпал  для  залізниці,  стійок,  що  кріплять  ходи  для  шахт,  є  головною  сировиною  для  целюлозно-паперової  промисловості.  З  ялинкової  деревини  виготовляють  папір,  віскозу  кіно-  та  фотоплівку,  будівельний  матеріал.

Але  ялина  ще  й  музикальне  дерево.  Вона  чудовий  матеріал  для  виготовлення  піаніно,  скрипок,  гітар,  флейт.  Для  виготовлення  музичних  інструментів  відбирають  стрункі  дерева,  розпилюють  їх  на  дошки  й  тривалий  час  висушують.  Інакше  з  часом  якість  інструментів  гіршатиме.

Використовують  ялину  для  отримання  препаратів,  якими  лікують  захворювання  крові,  рани,  опіки,  порізи.

Ялинка  й  народні  традиції.  В сиву  давнину  це  дерево  сприймали  як  священне  й  використовували  в  поховальних  обрядах.

Здавна  ялину  використовували також  і  як  окрасу  весілля.  Крихітні  ялинки,  прикрашені  стрічками  виступали  в  ролі  весільного  деревця  –  символу  Дерева  Життя.  Такий  атрибут  був  поширений  по  всій  Україні.  Весільне  деревце  називали «гільце».  В  ньому  вбачали  символ  щедрості,  достатку,  родючості,  зв'язок  з  родом.

На  Різдво,  Новий  рік –  ялинка  бажаний  гість  нашого  дому.  Вона  символізує  початок  річного циклу  і життя в цілому. Ялинками  прикрашають  приміщення,  подвір’я,  площі  міст.  Ця  традиція  існує з часів  Петра І. Таким  чином, щорічно  вирубується  велика  кількість  дерев.  В  сучасний  час  для  прикрашання  приміщень  пропонуються штучні ялинки. Це дає змогу не порушувати традицій, зберігати живі  дерева.

 

Зупинка 10. «Дерево  з  «райського  саду»

Легенди  й  не  тільки.  Блаженству  перших  людей  в  Раю  позаздрив  диявол  і  спокусив  Адама  й  Єву  порушити  заповідь  Божу  -  вкусити  плід  з  дерева  пізнання  й  зла.  Вважають,  що  це  було  яблуко.  Сценарій  подальших  подій  добре  відомий.  Бог  вигнав  перших   людей  з  Раю.

Не  менш  відомий  міф  про  яблуко розбрату. На  свадьбу  героя  Пелея  й  морської  богині  Федити  зібралися  всі  боги.  Не  запросили  тільки  богиню  розбрату  Ериду.  Розсердилася  Ерида  й  кинула  на  стіл  яблуко  з  підписом  «Найпрекрасніша».  Між  трьома  богинями  -  Герою,  Афіною  і  Афродитою  почалася  сварка,  що  в  кінці  кінців  привела  до  війни  й  загибелі  Трої.

Історія  донесла  до  нас  відомості  про  монастирські  сади  часів  Київської  Русі.  Тут  займалися  вирощуванням  плодових  дерев,  в  тому  числі  й  яблунь.

«Яблони  в  цвету – какое  чудо!» -  співається  в  піснях  відомого  співака  й  композитора  Бахмутського  краю  Євгенія  Мартинова.  І,  дійсно,  квітучі  яблуні  дивовижно  прикрашають  наш  край  навесні.

Дарунок  людям.  Декоративні  яблуні   з  фіолетово-червоними  листками  й  темно-рожевими  квітами  є  чудовою  прикрасою  будь-якого  парку.  В  цей  період  далеко  від  яблунь,  що  квітнуть,  розноситься  чудовий  аромат  й  чути  гудіння  бджіл,  що  збирають  квітковий  нектар.  А  плодові  культури  дарують  смачні  плоди.  Чим  же  корисні  яблука?  Вони  мають  пектинові,  антимікробні,  дубильні  речовини,  вітаміни А,В,С,Р,  без  яких  фізіологічні  процеси  організму  відбуватися  не  можуть.

 

Зупинка 11. «Незнайомий  знайомець»

Знайомий  сусід. В  шкільному  парку  гарний  затінок  роблять  в`язи. Особливо  цю  частину  парку  полюбляють  учні  молодших  класів. В  сонячні  дні  дерева  дарують  свіжість  й  прохолоду,  є  місцем  відпочинку  на  перервах  між  уроками  й  після  навчального  дня.

 В`яз пірчасто-гіллястий – дерево  листяних  лісів,  зростаюче  разом  з  кленом  і  липою  як  супровідна  порода. Росте  швидко,  живе  мало.  Втім,  мало  тільки  в  посадках.  В  природі  живе  і  за  сто  років.

Деякі  факти.  Зараз,  як  і  за  давніх  часів,  дане  дерево  погано  піддається   гниттю,  тому  його  часто  використовують  у  виноградниках,  у  підводних  спорудах,  а  також  із  цієї  деревини  роблять  різні  кілки.  Властивість  деревини  в`язу  опиратися  гниттю  при  постійній  вологості  використовувалося  в  середньовічній  Європі,  де  з  видовбаних  з  середини  стовбурів  в`язу  виготовляли  водогінні  труби.  Деревина  використовувалася  також  для  спорудження  опор  першого  Лондонського  мосту.

 

 

Джерела

1. Вакулюк  П.Г., Горлицкий Н.И. Посади  дерево. – К.: Реклама, 1984
2. Єнциклопедия  для  детей. Т.2, Биология/ Сост. С.Т.Исмаилова. – 3-е изд. перераб. и доп. – М.Аванта+,  1996
3. http://www.accbud.ua/landscape/rastenijasd/zagadkova-jalina
4. http://www.val.ua/culture/Culture/202406.html
5. https://pikabu.ru/story/zagadki_biblii_kakoy_frukt_iskusil_evu_v_rayu_4028436
6. http://cikavo.net/cikavi-fakti-pro-gorobinu/
7. http://salatua.info/fizichna-kultura/r290.html