Методичний матеріал "Емпауермент-педагогіка - освіта для сталого розвитку"

Емпауермент-педагогіка – освіта  для  сталого розвитку

Актуальність  проблеми

Сучасна  освіта,  загальними  світовими  параметрами  якої  виступають  якість  і  доступність,  потребує  прискореного  інноваційного  розвитку.  Однією  з  прогресивних  тенденцій  цього  процесу  стає  ОСР – освіта  для  сталого  розвитку,  концепція  якого ґрунтується  на  принципах  взаємодії  суспільства  й  природи  та  передбачає  гармонізацію  економічного  й  соціального  розвитку  та  збереження  довкілля.

У  Декларації  Всесвітнього  саміту  з  проблем  сталого  розвитку,  яка  відбулася  в  2002  році,  визначалося,  що  головним  інструментом  забезпечення  сталого  розвитку  повинна  стати  освіта.

Розвиток  освіти  для  сталого  розвитку  викликає  потребу  в  нових  педагогічних  моделях,  новому  педагогічному  змісті.  Такою  моделлю  є  емпауермент- педагогіка. 

Теоретико-методологічною основою цієї  моделі  є так  звана  «модель  Девіда  Колба»,  засновника  підходу  «навчання  практикою»,  «активного  навчання».  У  педагогічній  літературі  ХХ  століття вона  описана  Ю.Г.Фокіним,  Д.І.Латишиною, О.О.Радугіним, Д.Джонсоном,  Е. Джонсон-Холубек, Дж.Дьюї.  Девід  Колб  вважав,  що  дві  ідеї  «отруїли»  шкільне  навчання  у  всьому  світі:  це  концепція  коефіцієнту  розумового  розвитку  ІQ  та  принцип,  за  яким  учня  сприймали  як  «tabula  rasa»,  або  «ємність,  що  потрібно  наповнити».  Д.Колб  стверджував,  що  успішне  навчання  починається  з  практичного  досвіду,  часто – з  досліду.  Наступний крок:  висновки,  які  виникли  в  результаті  роздумів  та  міркувань.  Це  приводить  учня  до  створення  нової  моделі  чи  теорії,  далі – стадія  активного  експерименту  і  подальшого  вдосконалення. Шведський  спеціаліст  у  сфері  навчання  Клас  Мелландер  розвиває  ідею  Колба  й  формулює  свій  цикл  навчання,  який  стає  одним  з  напрямів  гуманістичної  педагогіки – педагогіки  «емпауермент» (з англ. empowerment – надання  людині  мотивації  й  натхнення  до  дії).

Основні принципи емпауермент-педагогіки:

• створення умов для формування впевненості у власних силах і можливостях та відповідальності за результати  діяльності;

 • прийняття учнями  рішень  щодо власного стилю життя та їх виконання;

 • забезпечення психологічного комфорту учнів під час навчання як за допомогою спеціальних  прийомів, так і через доступність змісту навчання (за принципом вибору кожною дитиною кроків, які вона хоче і може здійснити);

• створення  умов  для появи в учнів ентузіазму і почуття задоволення від  роботи та її результатів, що досягається насамперед завдяки  постійному позитивному (як за формою, так і за змістом) зворотному зв’язку.

 Застосування  емпауермент-педагогіки  на  уроках  природничого  циклу  сприяє подоланню проблеми нестатку екологічного  виховання,  формуванню  особистості  учнів,  здатних  обирати  індивідуальні та колективні  рішення  локального і глобального характеру для  покращення якості  життя  без загрози  для  майбутнього планети.

Методика  реалізації  технології

Перед  учителем  стоїть  декілька  важливих  питань. Перше: якою  повинна  бути  людина,  спроможна  забезпечити  сталий  розвиток? 

Звичайно,  вона  повинна  бути  щасливою,  жити  в  гармонії  з  собою,  суспільством,  природою. Людина  повинна  бути  здоровою.  Такою  вона  може  стати  в  здоровому  суспільстві  на  здоровій  планеті. Людина  повинна  бути  соціально  активною,  дієвою  та  відповідальною  за  свої  дії,  чітко  усвідомлювати  їх  наслідки.

Отже,  перед  учителем  стоїть  задача  зорієнтувати  свого  учня  на  здоровий  спосіб  життя,  здорове  та  природозбережувальне  ставлення  до  навколишнього  середовища й  допомогти  учню  в  цьому.

Друге  питання: як  організувати  навчальний  процес,  щоб  виховати,  виростити  людину, спроможну  забезпечити  сталий  розвиток  суспільства?

Емпауермент-педагогіка  дає  можливість  вирішити  це  питання. Складовими  елементами  її  є  теоретичні  знання  щодо  концепції  стійкого  розвитку  та  її  частин,  практичний  досвід  учнів,  їхня  мотивація  та  самооцінка,  дії  щодо  змін  власного  стилю  життя.

Основні  принципи  емпауермент-педагогіки  полягають  в  тому,  що  людині,  яка  навчається,  створюють  умови  для  психологічного  комфорту  в  процесі  навчання,  підвищення  впевненості  та  відповідальності  за  свої  результати,  набуття  умінь  контролювати  ситуацію,  виникнення  ентузіазму  і  почуття  задоволення  від  групової  та  індивідуальної  роботи  та  її  результатів. Для  цього  використовуються  активні методи  роботи.

Провідною  формою  навчання  є  співпраця  учнів  у  малих  групах  з  метою  розв’язання  проблем  і  самостійне  навчання,  набуття  досвіду  поведінки,  що  орієнтована  на  стійкий  розвиток.

Основні  методичні  прийоми – проведення  аудиту:  своєрідного дослідження  особистої  території  дитини   та  її  родини.  Аудит – це  дія,  аналіз  свого  досвіду  за  допомогою  питань,  взятих  з  підручника  або  поставлених  вчителем.

Постановка  перед  учнями  проблемних  питань  спонукає,  мотивує   їх  до  пошуку  відповідей – самостійного  здобування  знань. Маючи  знання,  учні  більш  готові  до  нових  викликів  і  наступних  дій.

 Таким  чином,  діяльність дітей  спрямована  на  навчання  в  дії  й  для  дії,  тобто  оволодіння   учнями  усіма  навичками,  необхідними  для  того,  щоб  діяти.

Мова  емпауермент-педагогіки – це  мова  підтримки.

Діяльність  учителя  має  свої  особливості. Потенціал  розвитку  навчально-пізнавальної  самостійності  школярів  забезпечується  виконанням  вчителем  особливих  функцій,  а  саме:

• ентузіаста  ( залучає  учнів  до  діяльності,  підвищує  їхню  мотивацію,  підтримує,  заохочує,  спрямовує  до  реалізації  поставленої  мети);
• порадника (допомагає  учням  знайти  оптимальний  напрям  діяльності  відповідно  до  їх  психологічних,  соціальних,  пізнавальних  потреб);
• носія  інформації (володіє  знаннями  й  вміннями  в  кількох  сферах,  надає  індивідуальні  й  групові  консультації);
• керівника (організовує  діяльність  учнів,  створює  для  неї  відповідні  умови,  забезпечує  відповідними  ресурсами, підтримує  контакт  з  батьками  та  іншими  учасниками  освітнього процесу);
• координатора ( допомагає  учням  виконувати  роботу  відповідно  до  запланованого,  сприяє  налагодженню  контактів,  підтримує  зворотній  зв'язок);
• експерта (аналізує  процес  і  результати  виконаного).

Найважливішим  для  педагога  є  передбачення  цілісного  процесу

діяльності  учнів,  прогнозування  її  результатів.  Тому  спочатку  вчителю   самому  варто  знайти  відповіді  на  ряд  питань,  а  саме: 1. Для  чого  організовується  діяльність? 2. Які  дії  мають  бути  опановані  учнями? 3. Чи  буде  зрозумілою  для  учнів  висунута  проблема? 4. Які  знання  й  уміння  потрібні  учням  для  роботи? 5.Якими  новими уміннями  й  навичками  вони  оволодіють  у  процесі  діяльності?

Коли  педагог  висуває  перед  учнями  проблему,  то  має  донести  до  їхньої  свідомості,  по-перше,  важливість  розв’язання  завдань  у  конкретній  ситуації;  по-друге,  допомогти  усвідомити  власну  зацікавленість  та  виявити  готовність  брати  участь  у  спільній  роботі.  Учитель  дає  зрозуміти,  що  відповідний  результат  можна  одержати  за  умови  узгодженості  дій,  цілеспрямованості, активності,  дослідницького  підходу  до  діяльності.

Важливим  моментом  є  відображення   успіхів   учнів  у  їх  діяльності,  адже  це  вказує  на  розвиток  дітей. 

Організація  навчальної  діяльності  на  засадах  освіти  для  сталого  розвитку  та  її  результативність

   Під  час  навчально-виховного  процесу  важливо  створити  умови   для  навчання  в  системі  принципів  сталого  розвитку:

• Фокусування  (чітка  зосередженість)  всієї  навчальної  діяльності,  кожного  уроку  з  одного боку  на потребах  людства  в  планетарному  контексті,  а  з  іншого – на  прийняття  індивідуальних  рішень  кожним  учасником  навчання.

          У  результаті  учні  поступово  перетворюються  на  активних  

 суб’єктів  навчання.   Рішення  учнів  та  їхні  дії  формуються  на

 принципі  не  тільки  індивідуальної  користі,  а  й  користі  для 

 майбутнього людства.

• Відбір  окремих  тем  та  матеріалу  відповідно  до  найбільш  актуальних,  зрозумілих  проблем,  що  викликають  інтерес  в  учнів  й  можуть  стати  предметом  їхньої  турботи,  пошуку  особистих  шляхів  їх  вирішення. Особливо  зацікавлює  місцевий  матеріал.
• Використання  активних  методів  навчання. Застосовані форми і методи роботи не є специфічними, але з огляду на освіту для  сталого  розвитку є ефективними. Це ігрові, проектні,  інтерактивні,  інформаційні  технології  навчання. Постановка  вчителем  і  учнями  проблемних  питань  спонукає  дітей  до  відповідей,  неперервного  пошуку,  здобуття  додаткової  інформації,  чим  формується  подальший  інтерес  до  навчання  у  цьому  напрямку.
• Запрошення учнів до участі в експериментах і дослідженнях,  що  підвищує  значимість  діяльності  учнів.
• Вихід  за  межі  уроку  під  час  опрацювання  й  дослідження  окремих  питань.  Ця  робота  змінює  ціннісні  орієнтири  учнів,  підвищує  інтерес до предмету.  Звичайно, перевтілення  складне  й  довготривале,  та  результат  того  вартий.
• Створення  атмосфери  підтримки.
• Поступове  досягнення  міждисциплінарності  під  час  вивчення  питання.

Алгоритм  самодослідження учнів  в різних темах (питаннях):

1) перший аудит;

2) осмислення проблеми (чому це є проблемою для мене, мого

оточення);

3) збір інформації щодо проблеми та існуючих у світі способів її

розв'язання;

4) визначення цілей (чого хочу досягти);

5) формування намірів та плану дій;

6) реалізація плану;

6) перевірка результатів, оцінка;

7) плани на майбутнє

Приклад  тем і  проблем,  які  можуть  розглядатися  в  рамках  навчальних  дисциплін  у  контексті  ідей  сталого розвитку.

Література:

1. Карамушка В. І. Вступ до практики стійкого розвитку. Навчальний посібник. УМО АПН України. – К. – Львів: Край, 2009.
2. Методичний посібник для вчителів з навчального курсу за вибором для учнів 9 (10) класу загальноосвітніх навчальних закладів. Уроки для сталого розвитку/ О. І. Пометун, Л.М. Пилипчатіна, І.М.  Сущенко. – К.: Видавничий дім „Освіта”, 2011.
3. Навчальні матеріали з природоохоронної тематики. Збірка методичних матеріалів. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2007.
4. Пометун О. І., Пилипчатіна Л. М., Сущенко І. М. П 55   Уроки для сталого розвитку : посібник для вчителя   з навчального курсу за вибором для учнів 8-го класу   загальноосвітніх шкіл. Вид. 2-ге. Випр. і доп. – Д. : «ЛІРА», 2013.
5. Пометун О.І. Педагогічні  засади  освіти  сталого  розвитку  в  українській  школі// Український  педагогічний  журнал. -2015. №1.- с.171-182.
6. Пометун О. І. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К: 2007.
7. Програма дій «Порядок денний на ХХІ століття». – К.: Інтелсфера, 2000.
8. Уроки для сталого розвитку.    Як організувати позакласну роботу учнів основної школи.  Методичний посібник для вчителів. Київ Видавничий дім „Освіта” 2011
9. http://metodportal.com/node/28233