Матеріали до практичної роботи)

 

Зміст

1. Диффенбахія строката (D. picta.)

2.  Драцена маргіната (Dracaena marginata)

3. Монстера приваблива (Monstera delciosa)

4. Нефролепіс висотний (Nephrolepis exaltata)

5. Фікус каучуконосний, фікус еластичний (Ficus elastika)

6. Хлорофітум жмуткуватий (Chlorophytum comosum)

7. Сингоніум ножколистовий(White Butterfly)

8. Плющ воскоподібний (Hedera helix L.)

9. Панданус корисний, гвинтова пальма (P. utilis)

10. Каланхое карликове (Kalanchoe pumila)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Диффенбахія строката 

(D. picta.)

 

Родина: Ароїдні

 

Рід об'єднує близько 40 видів багаторічних трав'янистих рослин родини ароїдних. Батьківщина – тропічні ліси Південної і Центральної Америки.

Дифенбахія - гарна, півчагарникова рослина з м'ясистим прямостоячим стеблом і широкоовальними, загостреними темно- і яскраво-зеленими листками. Листя прикрашають різної форми і величини білі плями і штрихи, які розкидані по їхній поверхні. Листки сидять на черешках довжиною до 15 см. Згодом нижні листки обпадають (природній вигляд цієї рослини) і дифенбахія стає схожою на пальму. У кімнатних умовах дифенбахія цвіте дуже рідко. Квіти рослини не є декоративними, зібрані в непоказний качан, оточений зеленуватим покривалом, що характерно для представників родини ароїдних. Високий квітконіс відрізняється від черешків листків однорідністю соковито-зеленого забарвлення.

Усі частини дифенбахії отруйні, а сік, потрапляючи в рот або горло, спричиняє набряк, біль і тимчасову втрату голосу. При роботі з цією рослиною слід надягати рукавички. Не рекомендується утримувати в приміщенні, де є маленькі діти і тварини.

 

Догляд за рослиною

 

Місце розташування: взимку і навесні дифенбахію виставляють на добре освітлене місце, влітку – у злегка затінене. Може рости і у тіні, але строкатість листів при цьому пропадає.

Температура: оптимальна температура у весняно-літній період у межах 20-22°C. Максимальна температура, яку дифенбахія здатна перенести, може бути навіть вище 28-30°C, але при високому рівні вологості. Взимку рослину утримують у більш прохолодних умовах, при температурі 18°C. При температурі нижче 15°C рослина втрачає нижні листочки. Боїться різких перепадів температур і протягів. Під час провітрювання кімнати рослину захищають від потоків повітря або переносять в інше приміщення.

Полив: рясний у період активного росту. Рекомендується раз на місяць опускати земляну грудку на 15 хвилин у м'яку, вистояну воду, після чого дати воді стекти. Помірний полив взимку. При надмірному поливі краї листків буріють.

Вологість повітря: щодня обприскувати листя м'якою вистояною водою. Від вапняної води на листках з'являються білі плями. При температурі вище 20°C бажано поставити рослину на вологий гравій або помістити у вологий торф. Раз на тиждень обмивати під душем, щоб очистити листи від пилу.

Пересадження: пересаджувати рослину слід щорічно, а найкраще перевалювати, не руйнуючи земляної грудки. Ґрунтовий субстрат для вирощування дифенбахії готують із дернової, перегнійної, торф'яної землі і піску (2:1:1:0,5). Якщо ґрунт буде занадто важким, кількість піску можна збільшити. На дні горщика укладають дренажний шар із дрібної гальки або битих черепків.

Шкідники: дифенбахія страждає від червоних павутинних кліщиків, щитівок, тріпсів. Регулярний огляд допоможе виявити появу цих шкідників. Щитівок, тріпсів і їх личинок можна зняти за допомогою тампона змоченого пивом, мильною водою або настоєм часнику.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Драцена маргіната

(Dracaena marginata).

 

Родина: Агавові

 

Батьківщина - тропічні райони Африки й Азії, Канарські острови.

Драцена - багаторічна рослина, що виростає до 3 м у висоту, з товстим деревовидним стовбуром, що зазвичай має мало гілок і сильно оголюється. Листки довжиною до 50 см, шириною близько 1-2 см, вузької форми. Забарвлення листя має переважно зелене, але залежно від сорту можуть бути жовті або червоні смуги.

Догляд за рослиною

 

Температура: помірна, не нижче 15°С, більшість драцен віддають перевагу прохолодному зимуванню при температурі 10-12°С.

Освітлення: світле місце, не переносить прямих сонячних променів. Багато хто вважає драцену рослиною, що полюбляє тінь, але насправді в темному місці вона буде скніти. Для гарного росту та розвитку потрібне інтенсивне освітлення. Форми драцен з яскравим листям вимагають більшого освітлення, ніж із зеленим листям. Якщо влітку досить освітлення, то взимку драцену треба переставляти ближче до вікна, тому що взимку світла звичайно завжди не вистачає. Добре росте драцена під штучним освітленням.

Полив: влітку рясний, узимку помірний, але з врахуванням температури в приміщенні. Не переносить застою води в горщику або пересушування земляної грудки. Драцени підходять для вирощування на гідропоніці.

Добриво: у період росту, з квітня по серпень, через кожні два тижні драцени підгодовують спеціальними комплексними добривами для кімнатних рослин.

Вологість повітря: драцени стійкі до сухого повітря, але вимагають регулярного обприскування листя при утримуванні їх узимку в кімнатах із центральним опаленням. Періодично влаштовуйте рослині теплий душ, щоб змити пил і освіжити рослину.

Пересадка: навесні через кожні два роки. Ґрунт - суміш важкої дернової і листової землі, гною, що перепрів, або парникової землі з додаванням піску. Коріння у драцен більше розташовані у верхньому шарі ґрунту, тому в горщику роблять великий дренаж.

Розмноження: Верхівковими стеблами (із застосуванням гетероауксину і підігрівом ґрунту), шматками стовбура, довжиною не менше 10 см, відводками. Якщо відрізати верхівку драцени її можна поставити в банку з водою, додавши туди кілька шматочків деревного вугілля, через три  місяці з'являться коріння і рослину саджають у горщик. На місці зрізу верхівки на материнській рослині з'являться нові пагони з бічних бруньок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Монстера приваблива

Monstera delciosa

 

Родина: Ароїдні

 

Батьківщина: одна з найблагородніших декоративно-листяних рослин із тропічних країн Центральної і Південної Америки, Східної Індії. Монстера являє собою потужну ліану із зеленим стеблом. З вузлів основного стебла виростають шнуроподібні повітряні корені, що служать для закріплення стебла на опорі. Їх направляють до горщика і потім вкорінюють. Завдяки їм рослина одержує додаткову вологу і живлення, одночасно вони служать для ліани допоміжною опорою. Листя монстери темно-зелені, до 1 м у діаметрі, красиво розсічені, із прорізами і отворами різної форми. На кінцях бічних жилок листків розташовані спеціальні органи - гідратори, через які у вологому повітрі перед настанням похмурої або дощової погоди, а взимку перед відлигою на кінцях листів збираються великі краплі води, що створює враження, начебто рослина плаче. При добрих умовах культивування монстера може цвісти і плодоносити. Квітки зібрані в суцвіття - м'ясистий качан, що прикривається білувато-зеленим покривалом.

Догляд за рослиною

 

Місце розташування: монстера не переносить частих поворотів до сонця. Монстеру треба затінювати від прямих сонячних променів, під їхнім впливом листя блідне і покривається жовтими плямами. При слабкому світлі загальмовується ріст рослини, листя деформуються. Найкраще розміщати монстеру біля вікон східно-південних, західних і південно-західних експозицій.

Температура: мінімально можлива температура становить 12°C, активний ріст починається при 16-18°C. У весняно-літній час температура повинна бути помірною і становити 20-25°C; припустиме підвищення температури до 27-30°C і навіть більше за умови гарної вентиляції приміщення і високої вологості повітря.

Полив: навесні і влітку поливають монстеру рясно, м'якою вистояною водою, у міру підсихання верхнього шару субстрату. З осені полив скорочують, взимку поливають помірковано. Варто уникати надлишкового зволоження, у іншому випадку листки втрачають декоративну цінність (з'являються темні плями) і нерідко відбувається загнивання коріння. При занадто вологому ґрунті листки «плачуть» (на них виступають краплі вологи).

Вологість повітря: влітку і в опалювальних приміщеннях взимку підтримують високу вологість повітря, для цього листя щодня обприскують, горщик встановлюють на піддон з мокрою галькою або вологим мохом. Дорослі листки час від часу миють і полірують.

Пересадження: молоду рослину пересаджують щорічно навесні, дорослі і великі екземпляри рекомендується пересаджувати через кожні
3 - 4 роки, але верхній шар субстрату міняють щорічно. Саджають у повітропроникну, утримуючу багато гумусу землю, у посуд з гарним дренажем, що не набагато перевищує по об’єму  старий. Пересадження можна замінити перевалкою.

Розмноження: у березні-квітні бічними відростками, що з'являються на нижній частині стебла, верхівковими або стебловими черешками (шматок стебла з листочком), насінням (дуже рідко).

 

 

 

 

   Нефролепіс високий

   Nephrolepis exaltata

 

 Родина: Давалієві

 

Батьківщина: східні і південно-східні тропічні регіони Євразії. Рід Нефролепіс (Nephrolepis) налічує близько 30 - 40 видів трав'янистих багаторічних папоротей родини давалієвих, широко розповсюджених по всій земній кулі, переважно в тропіках.

Серед нефролепісів є епіфітні (що поселяються на стовбурах дерев) і наземні види, що ростуть у лісах і на відкритих місцях. Відрізнити цю рослину від інших папоротей можна за своєрідними тонким і довгим пагонам.   Ці пагони покриті дрібними лусочками і без належного догляду вони засихають. 

Догляд за рослиною

 

Місце розташування: любить світле приміщення, але не пряме сонячне освітлення. Найкраще їх розміщати на західних або східних вікнах, хоча рослина розвивається непогано і на підвіконні північної експозиції.

Температура: оптимальна температура влітку - 20-22°C, зимовий мінімум - 13-15°C. Оберігайте папороть від протягів.

Полив: важливою складовою у розвитку нефролепіса є полив. Вода для поливу папороті повинна бути м'яка, без вмісту вапняку. Можна використовувати для поливу дощову воду. Влітку поливають рясно, ефективне занурення горщика у воду на 20 хвилин, після чого зайву воду з піддона зливають. Взимку поливають рідше, але не допускають пересихання земляної грудки.

Вологість повітря: сухість повітря шкідлива для папоротей. Тому вологість навколо квітки повинна бути підвищеною, особливо влітку. Обприскувати нефролепіс потрібно 1-2 рази в день - це збільшить вологість повітря, а також допоможе утримувати рослину в чистоті.

Підгодівля: із квітня по вересень підгодовують кожні 10 днів рідким мінеральним добривом чергуючи з органічним. В осінньо-зимовий період підгодівлі припиняють.

Пересадження: пересаджувати нефролепіс краще щорічно, у не занадто великий посуд. До субстрату невимогливий, але краще дати йому живильну і пухку суміш. Підійде субстрат з торфу, перегною і листової землі в рівних пропорціях. Можна додати 1 столову ложку суперфосфату на кожні 3 л суміші.

Розмноження: найчастіше розмножують папороть-нефролепіс поділом куща, пагонами. Спорами можна розмножувати вид, але не різновиди. При розмноженні пагонами, біля старої рослини ставлять невеликий горщик із земляною сумішшю і у ньому присипають верхівку пагона, котрий потрібно розмножити. У новому горщику незабаром утворюється коріння і молоденькі вайї. Як тільки розгорнуться 3-4 вайї, молодий нефролепіс готовий до самостійного життя і його відокремлюють від материнської рослини.

Шкідники: ушкоджується щитівками, і при занадто сухому повітрі можлива поява павутинного кліща. Щитівку збирають руками, потім дезінфікують насиджені шкідниками місця ваткою, змоченої в спирті. Борошнистий червець боїться «Актеліка», «Фітоверма» і води - частіше обливайте папороть водою з душу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фікус каучуконосний, фікус еластичний (Ficus elastika)

 

Родина: Шовковичні (Тутові)

 

Батьківщина: Індія, Гімалаї, Шрі-Ланка, Західна Африка. Фікус одна з найпоширеніших кімнатних рослин. вічнозелена рослина з овальним листям довжиною 35 см, шириною 10 — 20 см і повітряними коренями-підпірками. Один з найстарших видів, що використовується у кімнатному квітництві. Надзвичайно декоративні пістряві форми цього виду потребують світлих приміщень. Щоб вони нормально розвивалися, тримайте їх у чистоті й у період росту регулярно поливайте.

 

Догляд за рослиною

 

Місце розташування: Фікуси потребують хорошого освітлення взимку, тому горщики з рослинами розміщують ближче до вікна. При недостачі освітлення взимку можуть утворитися скривлені слабкі паростки і деформовані листки.

Полив: Фікуси родом з тропіків, тому вологе повітря їм життєво необхідне. Догляд за фікусом в домашніх умовах припускає обов'язкове обприскування. Слідкуйте, щоб вода була теплою і м'якою (відстояною). При обприскуванні Фікуса на листках залишаються сліди від води? Що робити? – Потрібно час від часу протирати листочки вологою м'якою ганчіркою. Це позбавить рослину від пилу і додасть листочкам красивого вигляду.Не дивлячись на велике розмаїття форм, всі фікуси мають однакові вимоги до утримання: необхідно берегти вазон від протягів;

надмірне зволоження ґрунту може привести до загнивання корінців і основи стовбуру;

необхідно захищати рослину від прямого сонця (деякі фікуси більш світлолюбні і переносять пряме сонце, але мають потребу в легкому притіненні).

Температура: Для успішного розведення Фікуса вдома важливий правильний температурний режим. Як кажуть, що б було ані холодно, ані спекотно. Взимку квітці потрібно забезпечити температуру не нижче 16°С. Критичний мінімум – 12°С. Влітку потрібно забезпечити умови 25-30°С.

Розмноження: Фікуси розмножуються черешками. З паростка можна одержати стільки черешків, скільки на ньому листків. Черешок для розмноження повинен складатися з одного листка з неушкодженим вічком і половини нижнього міжвузля без вічка. Після зрізання черешок опускають у теплу воду для припинення виділення молочного соку. Для кращого вкорінення внизу черешка роблять розріз або розщіп (у черешка із твердою деревиною хрестоподібно, у черешка з м'якою деревиною один надріз). Черешки краще вкорінювати із ґрунтовим підігрівом і вкривши черешок поліетиленовим пакетом.

Пересадження:  Для всіх фікусів найкраще підійде така ґрунтова суміш - 2 частини листової, 1 частину торф'яної землі і 1 частину перегною. Фікуси не люблять коли їх саджають у посуд значно більший, ніж їхня коренева система, тому пересаджують їх тоді, коли приблизно коріння заповнять весь горщик або діжку. Старі екземпляри великих фікусів пересаджують дуже рідко - через 5-6 років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хлорофітум жмуткуватий

Chlorophytum comosum

 

Родина: Лілійні

 

Батьківщина: Південна Африка. У Європу був завезений в 19 столітті і зараз є однією з найпоширеніших кімнатних рослин.

 (Chlorophytum) нараховує близько 250 видів рослин. Це граціозна багаторічна трав'яниста рослина зі звисаючими повітряними вусами.

Хлорофітум - витончена листяно-декоративна рослина з довгими, схожими на стрічки, вигнутими, блідо-зеленими із кремовими або жовтими смугами, зібраними в пучки листками і довгими квітконосами, на яких розвиваються дрібні білі квіточки. Після відцвітання на квітконосах розвиваються маленькі розетки листків, що дають у свою чергу, довгі квітконоси, на яких знову утворюються рослини.

 

Догляд за рослиною

 

Місце розташування: яскраве розсіяне світло. Добре росте біля східного або західного вікна. Може рости і на північному вікні, але в занадто темному місці рослина витягається, листя блідне; у результаті втрачається декоративна привабливість. На південному вікні потрібно притіняти від південного сонця.

Температура: влітку помірна - 18-22°С, у теплі дні можна виносити на свіже повітря або помістити рослину на веранді. Взимку не нижче 10°С. Звичайно, невибагливий хлорофітум не загине при несприятливих температурах, але це обов'язково позначиться на його зовнішньому вигляді.

Полив: з весни до осені поливають кожні 3 дні. Ґрунт повинен бути увесь час вологий, але не перезволожений. М'ясисте коріння накопичує воду і страждає від надлишку вологи, що викликає гниття. Взимку поливають 1 раз у тиждень. Між двома поливами верхній шар повинен підсохнути.

Вологість повітря: влітку час від часу листки корисно обприскувати і влаштовувати теплий душ, це допоможе позбавити рослину від пилу. Взимку, якщо рослина утримується поруч із опалювальною системою, обов'язково обприскуйте 1 раз у день.

Підгодівля: здійснюють поливання 1 раз в 2 тижні із квітня по вересень комплексним добривом для декоративно-листяних рослин.

Пересадження: щорічно навесні, як тільки коріння покажуться біля дренажного отвору горщика. Великі рослини або старі пересаджують через два роки. Земляний ґрунт приготуйте з 2 частин дернової, 1 частини перегнійної, 1 частини листяної землі і 1 частини піску. На дно горщика покладіть шар керамзиту для дренажу.

Розмноження: відділенням молодих дочірніх рослин, поділом куща, що розрісся.

 

Шкідники: рідко уражається шкідниками, але ослаблену рослину можуть уразити попелиця, трипси, павутинний кліщик.

 

 

 

 

 

Сингоніум ножколистовий

 S. Podophyllum

 

Родина: Ароїдні

 

Батьківщина: Південна  і Центральна Америка.

Сингоніум (Syngonium) — це швидкозростаюча ліана з красивими листками, що належить до сімейства ароїдних.

 

Догляд за рослиною

 

Місце розташування: найкраще його розташувати біля південного або південно-східного вікна з прозорою фіранкою. Рослина потребує опори. Можна використовувати мохову трубку, навколо якої сингоніум буде обвиватися і рости вгору. Ще його вирощують у підвісних кашпо. Тоді пагони звисають вниз зеленим килимом. Рослина не любить прямих сонячних променів і яскравого сонця. Квітка воліє напівтінь і розсіяне світло. Особливо в півтіні добре ростуть сорти з темно-зеленим листям, зате строкато-листі сорти більш світлолюбні. Взимку сингоніум потребує освітлення, інакше його листя втратять забарвлення і стане дрібним.

Температура: Сингоніум боїться холоду, тому в міжсезонні, коли температура в хаті опускається, рослину треба тримати майже сухим. - У зимовий період сингоніум необхідно рідше поливати, але частіше обприскувати і протирати листя вологою ганчіркою.Оптимальна температура для хорошого розвитку рослини 18-24°C, а взимку близько 18°C. Сингоніум нормально переносить короткочасне зниження температури до 10°C.

Полив: В період активного зростання ця квітка потребує рясного поливу. Вона любить вологий ґрунт, але вода в піддоні не повинна застоюватися. Взимку із-за більш прохолодного змісту потрібно скоротити полив. Поливають рослину м’якою відстояною водою. Сингоніуму дуже подобається підвищена вологість повітря. Влітку рекомендується обприскувати рослину м’якою відстояною водою, а листя періодично протирати вологою губкою. Взимку сингоніум не можна тримати біля батарей центрального опалення.

Розмноження: Розмножується рослина стебловими і верхівковими живцями, на пагоні має бути нирка. Краще вкорінюється відросток при температурі 24-26°C в суміші торфу і піску. При пересадці сингоніумів треба дотримуватися заходів безпеки і пам’ятати, що його сік отруйний.

Пересаджування: Пересаджувати сингоніум потрібно навесні, кожен рік, але тільки в тому випадку, якщо коріння зайняли весь горщик. Розмножується невибагливий сингоніум верхівками пагонів; коли вони у воді дадуть коріння, їх треба підсадити в цей же горщик.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Плющ воскоподібний

Hedera helix L.

 

Родина: Аралієві

 

Батьківщина: острови Атлантичного океану, Західна Центральна і Південна Європа, Північно-західна Африка, Центральна та Південна Азія.

Плющ (Хедера) – невеликий рід вічнозелених ліан нараховує 15 видів родини аралієвих, Плющ являє собою вічнозелену кучеряву ліану зі здерев’янілим  стеблом, яке здатне виростати до 15-20 м. Біля основи стебло покрите тонкою корою коричневого кольору, яка з роками набуває більш темного забарвлення. Якщо є опора, плющ прекрасно піднімається за допомогою причіпок, які розташовані на вивороті стебла біля основи листка (здатний прикріпиться навіть до скла). Листя темно-зелене, 7-лопатеве, покрите сіточкою більш світлих жилок. Є форми із зірчастими або овальними листками.

Цвісти плющ починає у віці 8-9 років, у культурі – дуже рідко. Квіти дрібні, не представляють декоративної цінності, зібрані в парасолеподібні суцвіття. Після цвітіння утворюються дрібні неїстівні ягоди чорного кольору.

 

Догляд за рослиною

 

Місце розташування: ця рослина добре переносить тінь, однак його різновиди з яскравим забарвленням листочків слід вирощувати в добре освітленому місці, притіняючи від літнього пекучого сонця. При недостатньому освітленні або ураженні прямим сонячним промінням яскраве забарвлення листочків пропадає.

Температура: плющ (хедера) віддає перевагу прохолодним приміщенням з температурою в зимовий час близько 10-15°C, у літню пору близько 18°C (може переносити і більш високі температури).

Полив: плющ – вологолюбна рослина, тому у весняно-літній період полив повинен бути регулярним і досить рясним. Взимку, якщо рослина утримується при кімнатній температурі, необхідно поливати так само, як і влітку; якщо зимує в прохолодному місці – полив обмежений.

Вологість повітря: при температурі вище 18°C вимагає підвищеної вологості повітря. Взимку, якщо включене центральне опалення, регулярно обприскуйте листя.

Підгодівля:. Для того, щоб одержати гарну міцну рослину, його потрібно регулярно підживлювати. Навесні і влітку, у період активного росту, рослину підгодовують 2-3 рази на місяць, використовуючи при цьому спеціальні квіткові добрива. Взимку кількість підгодівель скорочують до 1 рази на місяць.

Пересадження: молоді рослини пересаджують щорічно навесні, потім через 2-3 року в універсальний субстрат з мінімальним вмістом кислот. Грунтосуміш має містити дернову, листову землю, торф і пісок (2:1:1:1). Горщики не повинні бути великими.

Розмноження: плющ легко розмножується верхівковими черешками протягом усього року. Укорінюються дуже швидко у воді, або в будь-якому субстраті. Після вкорінення висаджуються в горщики по декілька штук.

Шкідники: найчастіше плющ вражається щитівками, трипсами, червоним павутинним кліщем. Вони поселяються по обидва боки листків, які потім деформуються, жовтіють і відмирають. Видаляють паразитів за допомогою змоченого в мильному розчині тампону, кілька разів обмивають рослину сильним струменем води.

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                  Панданус корисний

Гвинтова пальма(P. utilis),

Родина: Панданові

 

Батьківщина: тропічна Азія, острови Індійського океану, Африка.

Квітки в густих колосках. У культурі цвітіння рідко. Рослини з потужними повітряними коренями (після того як коріння досягнуть поверхні грунту та врастут в неї, починається відмирання нижній частині стовбура з корінням, і таким чином рослина виявляється піднесеним над поверхнею грунту і спирається на так звані ходульні коріння) - P.furcatus Roxb.

 

Догляд за рослиною

 

Місце розташування: Найкраще він відчуває себе в світлому місці або злегка притінення місці. Оптимальними для розміщення є вікна із західною або східною експозицією. Влітку на вікнах південної експозиції рослину слід притіняти з 11 до 17 години.

Температура: Панданус добре переносить кімнатні температури. Для рослини не принципова різниця зимової та літньої температури утримання. Панданус воліє у всі сезони температуру не нижче 15 ° С, оптимальну - в межах 19-25 ° С.

Вологість: пандануси не рекомендується обприскувати, а також обмивати, так як вода може потрапити в пазухи листя, що викликає загнивання стебла . Для збільшення вологості рослина можна поставити на піддон з вологим мохом, керамзитом або галькою. При цьому дно горщика не повинне торкатися води.

Полив: Влітку панданус поливають рясно, між поливами верхній шар субстрату повинен підсохнути. Не можна допускати пересушування земляної

грудки. Добрий результат дає нижній полив теплою (до 35 ° С) водою. Через півгодини після поливу зайву воду з піддону потрібно вилити.

Пересадження: виробляють в міру необхідності, коли коріння обплетуть земляний кому. Молоді - щорічно, дорослі - через кожні 2-3 роки.

Розмноження: Дочірні розетки пандануси відокремлюють від материнської рослини, коли вони досягли довжини близько 20 см і вже мають корінці. Найбільш сприятливим часом для розмноження рослини є середина весни. Зрізані розетки необхідно підсушити протягом одного дня і висадити в ємності, на дно яких укладають дренажний шар (1,5-2 см) з черепків і грубозернистого піску, потім 6-7 сантиметровий шар дерну і зверху шар (3-4 см) промитого піску. Садять розетки на глибину 2 см, щільно утрамбовують, рясно обприскують і накривають склом. Зволоженість весь час треба підтримувати помірну. Застосовувати нижній підігрів (температура грунту повинна бути не нижче 22 ° С).

 Можливі труднощі: Сухі коричневі кінчики листя бувають через занадто сухе повітря . Пандануси хоч і не вимагають частого обприскування, але якщо в квартирі є центральне опалення, доведеться регулярно зволожувати повітря. Листя втрачає строкатість, а нові листя не великі - через нестачу світла . Панданус не любить прямих сонячних променів, але місце для нього має бути світлим, особливо взимку. Листя робляться світлими, майже білими через надлишок освітлення, високого вмісту кальцію в грунті і поливу жорсткою водою. Пошкоджується: щитівка, борошнистий червець, павутинним кліщем.

 

 

 

 

 

 

       Каланхое карликове                                                  (Kalanchoe pumila)

 

Родина: Товстянкові

 

Батьківщина: острів Мадагаскар.

Каланхое — така кімнатна рослина, що здатна накопичити запаси вологи в своїх м’ясистих, товстих стеблах і листках, щоб вижити в умовах посушливої погоди, тому відносять до сукулентів.

 

Догляд за рослиною

 

Місце розташування: Розміщувати каланхое треба на досить добре освітленому місці, ближче до вікна. Підійдуть вікна, звернені на південний захід або південний схід.

Температура: в літній час повинна бути звичайна, а от взимку-13-15 ° С. Влітку каланхое можна виносити на відкрите повітря, він там буде добре почуватися. Так як каланхое це сукулент, то поливати його слід обережно після повного просихання грунту. Взимку полив повинен бути дуже мізерним

 

Вологість: Каланхое звик виживати в природному середовищі. Як і більшість сукулентних, не переносить перезволоження ґрунту, тому що зайва волога може призвести до гнилі рослини, а також до грибкових захворювань. В

даному випадку діє золоте правило: краще двічі не полити, ніж полити зайвий раз. При надмірному поливі на листках Каланхое можуть з’явитися коричневі плями. Таке листя вже не відновиться, його терміновим чином потрібно видалити, обробити фунгіцидомю.

Полив: в літній час повинен бути рясним, але тільки після повного просихання грунту. В зимовий період полив скорочують до одного - двох разів на місяць. Листя рослини м’ясисте, здатне тривалий час утримувати вологу, завдяки накопичувальним властивостям збалансувати .

Пересаджування: пересаджують молоді екземпляри каланхое щорічно, а потім - через 2-3 роки. Грунт складають з листової і дернової землі з додаванням перегною і піску в рівних кількостях.

Розмноження: розмножують його листовими і верхівковими живцями, а також насінням. Насіння у каланхое дуже дрібні, тому їх сіють по поверхні грунту. Живці перед посадкою підсушують, а місця зрізів припудрюють товченим вугіллям. Хочеться звернути увагу, що каланхое-рослина короткого дня. Для формування пишних суцвіть потрібно короткий світловий день. Традиційно цвітіння наступає в лютому-квітні, а значить, за один-два місяці до цього скорочують світловий день до 8-9 годин. Для цього після 17 години вечора каланхое прибирають у шафу або накривають чорним пакетом, відром, картонною коробкою. І так до тих пір пака не з'являться квітконоси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пеперомія туполистова

(Peperomia alba)

 

Родина: Перцеві

Батьківщина:  Південна Америка.

 

Догляд за рослиною

 

Місце розташування: яскраве розсіяне світло або півтінь. Види пеперомій із зеленими листками ростуть у легкій півтіні, з яскравим листям більш світлолюбні, при затіненні втрачають яскравість забарвлення.

Температура: пеперомії – рослини теплих приміщень. Оптимальна температура для них - 18-22°C, взимку не нижче 16°C. Дуже погано переносять протяги і різкі перепади температур.

Вологість повітря: пеперомії невимогливі до вологості повітря, але в жару час від часу обприскуйте рослину, але тільки види з неопушеними листям. Для бархатистих видів слід обприскувати повітря навколо рослин, але не самі рослини.

 

Полив: поливати рекомендується рівномірно протягом всього року, але в проміжку між поливами дають поверхні землі в горщику злегка підсохнути. Для поливу використовують теплу м'яку воду (дощову, поталу або кип'ячену).

Пересадження: більшість пеперомій мають невелику кореневу систему, для них щорічне пересадження необов'язкове. Коли коріння з'явилося із дренажного отвору, при пересадженні навесні поберіть горщик трохи більшого розміру. Ґрунтову суміш складають із листової землі, перегною, торфу і піску (3:1:1:1). Для дренажу на дно горщика покладіть шар керамзиту або битих черепків.

Розмноження: у весняно-літній період розмножують пеперомію верхівковими, стеблевими і листовими черешками. Можна вкорінювати черешки у воді. Добре укорінюються в міні-тепличці при температурі 22-25°C.

Шкідники: уражається нематодами (здуття на коріннях), щитівками, павутинним кліщем. При перших ознаках зараження слід обприскати рослину системним інсектицидом. Щитівок легко видалити вологою ганчірочкою. При необхідності обробку повторюють.