Матеріали до уроків хімії у 10 класі "Цікаві досліди"

ЦІКАВІ ДОСЛІДИ

1. «Вирощуємо» великі кристали купрум сульфату.

Разом із друзями можна зорганізувати змагання з вирощування найбільшого кристала мідного купоросу. Для цього приготуйте розчин мідного купоросу:

в 1/2 пробірки води, безпереревно її струшуючи, розчиніть наявний у наборі мідний купорос до отримання інтенсивного забарвлення. Одержаний розчин перелийте в стакан і не чіпайте його доти, доки вода не випарується. На дні стакана залишаться кристали мідного купоросу. Вони схожі на косокутники (ромбоедри).

Виберіть кілька найбільш правильних за формою кристалів, які й будуть «зародками» для вирощування великих кристалів.

Приготуйте розчин мідного купоросу, в якому ростимуть кристали. У воду (3/4 об'єму пробірки) помістіть невелику кількість мідного купоросу й струшуйте пробірку до його повного розчинення. Потім поступово додавайте купорос доти, доки він не припинить розчинятися (навіть після струшування). Після цього розчин потрібно нагріти у теплій воді надлишок мідного купоросу розчиниться. Залиште розчин до наступного дня — купорос знову випаде в осад. Надосадкову рідину, так званий матковий розчин, вилийте в стакан. Помістіть у матковий розчин 2—3 кристали, які ви вибрали в попередньому досліді, так, щоб вони не торкалися один одного на дні стакана. Стакан закрийте аркушем паперу або картону, задля того аби вода не випаровувалася дуже швидко, й щодня перевертайте кристали.

Кристали завжди мають бути повністю покриті розчином! Тому не забувайте час від часу готувати й підливати новий матковий розчин. Вирощування кристалів триває досить довго. Наприклад, п’ятисантиметрові кристали виростають за півроку. Отож наберіться терпіння, і ви обов'язково зможете «виростити» великі кристали.

2. Проба на цукор.

Налийте в пробірку невелику кількість розчину натрій гідроксиду (їдкого натру). Потім додайте по краплях розчин купрум сульфату (мідного купоросу). Утворюється блакитний драглеподібний осад. Обережно нагрійте його. Осад змінить свій колір: від бурого до чорного. Речовина чорного кольору — це купрум оксид CuO.

А тепер налийте в чисту пробірку виноградного соку (3 см за висотою пробірки). Додайте таку саму кількість розчину їдкого натру, а потім по краплях — розчин мідного купоросу. Суміш забарвлюється в красивий синій колір.

Отриманий розчин нагрійте на спиртівці. Він буде поступово змінювати колір: синій — зелений — жовтий — червоний. Поява червоного забарвлення (колір томатного соку) свідчить про те, що до складу виноградного соку входить глюкоза, або виноградний цукор.

 3. Пірнаюче яйце. 

У стакан з розчином хлороводневої кислоти опустіть яйце. Воно тоне, але за якийсь час спливає на поверхню, а потім знову «пірнає». Чому?

На поверхні яйця починається взаємодія між кальцій карбонатом, що міститься в шкаралупі, та хлороводневою кислотою, унаслідок чого утворюється вуглекислий газ, бульбашки якого «прилипають» до шкаралупи й піднімають яйце вгору. На поверхні розчину бульбашки відриваються й піднімаються в повітря, яйце знову «пірнає» на дно, а потім знову піднімається. Воно пірнає доти, доки не розчиниться його шкаралупа.

 4. Отвір в яйці.

Якщо капнути кілька крапель хлороводневої кислоти на яєчну шкаралупу, відбувається спінювання. Шкаралупа складається з кальцій карбонату, який розчиняється в кислоті. Якщо крапельки кислоти потраплятимуть на одне й те саме місце, то в шкаралупі з'явиться отвір, через який буде видно вміст яйця.

5. Натуральний чи штучний шовк?

Натуральний шовк тчуть із шовкових ниток, які отримують із коконів шовковичної гусені. Оскільки шовкові нитки мають тваринне походження, то вони містять білок. Штучний шовк отримують із деревини, як папір, тому при спалюванні штучний шовк пахне горілим папером, а справжній шовк пахне, як палений білок.

6. Жовте плюс зелене — виходить синє.

Візьміть кілька кристалів червоної кров'яної солі — калій (ІІІ) гексаціаноферату. Розчиніть їх у воді. Якщо налити в одну пробірку 1мл жовтого розчину кров'яної солі й таку саму кількість жовтувато-зеленого розчину ферум(ІІ) хлориду, з'явиться характерне темно-синє забарвлення.

 7. Як виявити Ферум?

 Дослід із червовою кров'яною сіллю проводять тоді, коли хочуть переконатися в наявності феруму (ІІ). Знак (II) означає, що ферум в певній сполуці має ступінь окиснення +2 (Fe+2). Існують сполуки Феруму зі ступенем окиснення +3. Наприклад, ферум (ІІІ) хлорид. Хімічна формула ферум (ІІІ) хлориду — FeCl3, а ферум (ІІ) хлориду—FeCl3.

Реакція ферум (ІІ) хлориду із червоною кров'яною сіллю є якісною реакцією, за допомогою якої можна визначити наявність Феруму в тій чи іншій сполуці у вигляді хімічного елемента зі ступенем окиснення+2, а реакція з жовтою кров'яною сіллю є якісною на сполуки Феруму зі ступенем окиснення +3:

Ці якісні реакції не єдині. За допомогою якісних реакцій аналізують земні породи при пошуку залізної руди. Можна провести такий дослід, якщо взяти уламок гірської породи або який-небудь камінчик з прожилками, схожими на іржу. Слід розчинити невелику кількість породи в хлороводневій кислоті й додати жовту кров'яну сіль. Якщо розчин забарвиться в синій колір, це свідчить про те, що в породі міститься ферум (Fe+3).

8. Виготовляємо мило.

Нагрійте в чашці з водою шматочок білизняної (пральної) соди Na2CО3 й додайте кілька крапель стеарину зі свічки, що горить. Перемішайте все скляною паличкою, рідина спіниться — це утворилося мило. Мило роблять із жиру та лугу. Ви вже знаєте, що сода у водному розчині має лужне середовище, до складу свічки входить стеаринова кислота, а стеарин добувають із жиру. Ось ви й зварили мило із жиру та лугу.

Що ж являє собою мило? Ви отримали мило із соди та стеаринової кислоти. Саме тому мило називають натрій стеаратом: