Тема:  Хмарочоси. 10 клас

 

У першій половині XX століття з'явилася в архітектурі, декоративному мистецтві, моді та живописі мистецька течія ар-деко – синтез модерну і неокласицизму. Відмінні риси — сувора закономірність, етнічні геометричні візерунки, розкіш, шик, коштовні сучасні матеріали (слонова кістка, крокодилова шкіра, алюміній, рідкісні породи дерева, срібло).Американських берегів воно досягло лише 1928 року, де в 1930 х перетворилося на Streamline Moderne — американізоване відгалуження ар-деко, що стало візитною карткою цього десятиліття.

  На початку ХХ ст. архітектура США позбавляється європейського впливу. Починають домінувати конструкції зі скла і бетону. З’являються перші хмарочоси. Один з найвідоміших того періоду 16-поверховий хмарочос Гарант-білдінг в Буффало (1994) архітектора Луїса Саллівана.. Гарант-білдінг є експеримент, спрямований на естетичне освоєння конструктивної дійсності. Гарант-білдінг спроектований по установкам, яким тепер відповідає кожен правильно побудований офісний хмарочос: обов`язковий підземний поверх, який містить всі теплові та енергетичні комунікації, перший поверх віддається під громадські заклади, які потребують швидкого доступу з вулиці і великому

просторі, а останній технічний поверх містить систему вентиляції.

  Один з представників стилю – Вільям ван Аллен – побудував у 1930 р. для відомого автомобільного концерну хмарочос – Крейслер білдінг. Має висоту 320 метрів. Протягом11 місяців у 1930—1931 роках споруда вважалась найвищою в світі. Будували її швидко – 4 поверхи на тиждень. 38-метровим шпилем із нержавіючої сталі хмарочос впирається в небо. На рівні 59 поверху над містом височіє емблема Крейслера – сталеві хромовані голові орлів.

    Свого часу будівлю було піддано критиці за «легковажний» дизайн, який відійшов від прямого і функціонального модернізму. Наприклад, нагорі є величезні сріблясті статуї у вигляді орлів. Але в цілому публіка приймала будинок із захопленням і навіть давало прізвиська, одним з яких було «Красуня Манхеттена». Згодом хмарочос «Крайслер» був визнаний багатьма як найвище архітектурне вираження епохи 1920-х років.

  Емпа́йр-Сте́йт-Білдінг — хмарочос висотою 381 м (448 м з антеною), що має 102 поверхи, зведений у стилі ар-деко вокрузі Мангеттен міста Нью-Йорка, США.

 Хмарочос Емпайр-Стейт-Білдінг став першою будівлею у світі, яка мала понад 100 поверхів.

На Емпайр-Стейт-Білдінг встановлено велике число антен, через які ведеться теле- і радіомовлення. Ще 22 грудня 1931 року, всього через півроку після закінчення будівництва хмарочоса, з антени, встановленої на шпилі будинку, була проведена перша експериментальна передача телевізійного сигналу. Зараз вершину Емпайр Стейт Білдінг як базу для своїх передавачів використовують практично всі теле- і радіостанції Нью-Йорка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ар-Деко, (фр. art déco — дослівно «Декоративне мистецтво») — мистецька течія протягом першої половини XX століття. З'явилася в архітектурі, у декоративному мистецтві, моді та живописі. Синтез модерну і неокласицизму. Відмінні риси — сувора закономірність, етнічні геометричні візерунки, розкіш, шик, коштовні сучасні матеріали (слонова кістка, крокодиловашкіра, алюміній, рідкісні породи дерева, срібло). У США, Нідерландах, Франції та деяких інших країнах ар-деко поступово розвинулося в бік функціоналізму, у той час, як у країнах з тоталітарними режимами (Третій Рейх, СРСР тощо) ар-деко перетворюється на «новий ампір». У радянській архітектурі періоду постконструктивізму було запозичено багато елементів арт-деко (наприклад готель «Москва»).

Міжнародна виставка, що пройшла в 1925 році в Парижі та офіційно називалася «Exposition Internationale des Arts Décoratifs et Industriels Modernes» — «Міжнародна виставка сучасних декоративних і промислових мистецтв», дала життя терміну «ар-деко». На цій виставці світу були показані предмети розкоші французького виробництва, що довели те, що Париж залишився інтернаціональним центром стилю й після Першої світової війни. Золотою медаллю був нагороджений художник Вадим Меллер за своє оформлення вистави в театрі «Березіль».

Сам напрямок арт-деко існував і до відкриття виставки в 1925 році — це було помітно в європейському мистецтві протягом 1920-х років. Американських берегів воно досягло лише 1928 року, де в 1930-х перетворилося на Streamline Moderne — американізоване відгалуження ар-деко, що стало візитною карткою цього десятиліття.

  Крайслер Білдінг – це Нью-Йорський хмарочос, висота будівлі – 319 метрів. Протягом 11 місяців, аж до завершення будівництва Емпайр-Стей Білдінгу у 1931 році, посідав найвищу сходинку у рейтингу найвищих будівель світу.

 

                                                   

 

 

 

 

В мире, в своем чистом виде, стиль Арт-деко существовал недолго, всего 15 лет, до начала Второй Мировой войны. Но он оказал огромное влияние на дальнейшее развитие архитектуры – именно на его базе возник и развился как конструктивизм, так и современный постмодернизм.

Нужно отметить, что в США этот стиль продержался дольше, чем в других странах и, развиваясь по своему  особому уникальному пути, достиг значительных высот как в прямом, так и в переносном смысле – практически все знаменитые небоскребы первой половины прошлого столетия построены в стиле Арт-деко. Американские архитекторы творчески развили основные принципы стиля, внеся в него присущую Америке монументальность и рациональную роскошь.

Рассуждая об архитектуре Нью-Йорка, нельзя забывать о ее особенностях.

  Во-первых, она поднята высоко над землей – часто главные архитектурные элементы дома можно заметить, только высоко подняв голову. К примеру, фасад высокоэтажного дома может выглядеть простым и незатейливым вплоть  до 20-го или даже 30-го этажей, а выше будет богато и затейливо декорирован.

  Во-вторых, американские архитекторы периода Арт-деко бывали преднамеренно скупы и рациональны в оформлении экстерьера здания, но расточительны и креативны в оформлении  его интерьеров: подъездов, холлов, коридоров, лифтов и вестибюлей, ну и, конечно, апартаментов, гостиничных номеров и офисов, затрачивая на это как значительные средства, используя дорогие материалы и современные технологии, так и творческую фантазию и художественное мастерство. Поэтому, по возможности, старайтесь заходить внутрь зданий, чтобы не судить поверхностно об особенностях нью-йоркского  Арт-деко.

  Начнем со здания Chrysler Building, построенного в 1930 году и с тех пор считающегося в мире главной иконой нью-йоркского Арт-деко.

После завершения строительства в течение 11 месяцев он считался самым высоким зданием в мире и уступил это звание только, когда закончилось строительство Эмпайр Стэйт билдинга. Но этот небоскреб интересен не только своей высотой, но и особой элегантностью, и органичными пропорциями, и, конечно, необычными деталями в стиле арт-деко.

 

 

 

 

Небоскреб Крайслер был создан архитектором Вильямом ван Аленом по заказу Вальтера Крайслера, владельца и главы автомобильной компании. Интересно, что бизнесмен оплатил строительство лично, а не от лица автомобильной корпорации. Поэтому здание никогда не принадлежало компании, хотя и было её штаб-квартирой до середины 50-х. 

История строительства Крайслера весьма символична для конца 20-х годов прошлого века. Оно началось в 1928 году и сразу набрало гигантский темп — в неделю строилось, в среднем, по четыре этажа, причем за все время не погиб ни один рабочий.

Строительство было отмечено соревнованием ван Алена со своим бывшим коллегой, архитектором Х. Крейгом Северансом, который в то же время строил на Уолл-стрит, 40 здание всего на 2 фута выше, чем должен был быть Крайслер-билдинг. Страсти кипели, и ван Ален втайне от широкой публики получил разрешение установить на крыше здания 38-метровый шпиль, который был собран прямо внутри уже готового сооружения. Шпиль был изготовлен из специальной нержавеющей стали и весьма органично вписался в дизайн, превратив Крайслер в высочайшее сооружение своего времени, обогнавшее по высоте Эйфелеву башню. И все это происходило невзирая на начавшуюся Великую Депрессию.

    А теперь поговорим о деталях и особенностях Крайслера.

Его крыша, состоящая из семи радиальных сводов в виде террас, повторяющих рисунок автомобильных дисков «Крайслера». Ребристая облицовка из нержавеющей стали расходится своеобразными лучами наподобие солнца. Важнейшую роль в создании этого эффекта играют и многочисленные треугольные окна.

  Элементы фасада в виде загадочных и необычных скульптур. На уровне 31-го этажа по углам расположены большие копии эмблем «Крайслера», а на уровне 61-го — огромные горгульи в виде орлов, по паре на каждом углу. Без этих элементов здание Крайслера не стало бы легендарным и не снискало бы славы абсолютного шедевра в стиле Арт-деко.

        

  Буквально напротив Крайслера находится еще один шедевр в стиле Арт-деко, который трудно не заметить благодаря богато декорированному фасаду нижних этажей, великолепным чеканным растительным орнаментам.

  Это Ченин Билдинг (Chanin Building, 122 E 42nd Street at Lexington Avenue), расположенный на углу 42-ой улицы и Лексингтон авеню в Нью-Йорке – пожалуй, один из самых знаменитых небоскребов эпохи конца 20-х годов прошлого века.

 

 

 

   Здание было построено одним из самых известных застройщиков своего времени Ирвином Чениным (Irwin S. Chanin) в 1929 году. Строительство длилось всего два года. Отец Ирвина Ченина был выходцем из Российской империи. Проект небоскреба принадлежит архитектурной фирме Sloan & Robertson, при участии Жака Деламарра (Jacques Delamarre)

  Высота Ченин Билдинг составляет 197.8 метров , в здании 56 этажей. Здание отделано черным бельгийским мрамором,  украшено бронзовым фризом с изображением сцен эволюции и замечательным растительным орнаментом, включающим образы как морских, так и наземных растений, животных и птиц. Своим графическим решением фриз близок к стилю Арт-нуво, так что этот дом может служить примером обоих стилей. Особого внимания заслуживают оформление окон в нижних этажах, которые также представляют собой изысканный образец стиля Арт-нуво.

Верхняя часть здания представляет собой серию контрфорсов, которые в ночное время освещаются изнутри здания. Лобби здания украшено бронзовыми рельефами от Рене Поля Чембеллена (Rene Paul Chambellan), одного из корифеев зиг-заг модерна в архитектурной скульптуре. Бронзовыми орнаментами украшен пол, почтовые ящики, двери лифта.

  Рядом находится здание Daily News Building – 220 E42 (между Second и Third Aves), которое также представляет интерес как представитель нью-йоркского стиля Арт-деко. 

       

                                                         

Это 145-метровoе здание газеты Daily News (Daily News Building) построено Раймондом Худом в 1930 году. В те годы газета имела самый большой в стране тираж и считалась одной из самых влиятельных. Здание Дейли-Ньюс – один из первых небоскребов, построенных без декоративной верхушки, из-за чего многие видят в нем предшественника Центра Рокфеллера. Худ построил этот дом в виде пластины, что позволило ему наиболее рационально использовать выделенный участок земли. В здании очень интересное фойе: в него вмонтирован занимающий два этажа вращающийся глобус, известный всему миру по фильму 1978 года “Супермен”. 

 

 

 

 

 

 

 На стене холла прикреплены приборы, которые теоретически должны показывать силу и направление ветра, температуру воздуха и давление на вершине здания, но, к сожалению, они уже давно не работают.

Честно говоря, практически каждый дом на 42 стрит в близлежащих кварталах построен в стиле Арт-деко, одном из самых популярных в застройке Нью-Йорка 30-50-х годов прошлого столетия. Поэтому советуем, прежде чем отправиться дальше по маршруту в сторону Брайант парка, погулять в этом районе, рассматривая фасады и находя в них примеры стиля, о котором мы ведем сегодня рассказ.

К примеру, остановимся у здания General Electric Building. Дженерал Электрик (570 Lexington Ave). Этот дом спроектированный в 1931 году. 50-этажный, 195-метровый небоскрёб, первоначально известный как the RCA Victor Building. Со стороны Лексингтон-Авеню, здание представляет собой высокую 50-этажную башню в готическом стиле с собственной индивидуальностью, классическое сооружение в стиле Арт-деко. Поднимите голову и как следует рассмотрите вершину небоскреба — она того стоит. На основной части башни присутствует искусная кирпичная кладка, фигурные скульптуры, а на углу у главного входа привлекают внимание черные металлические часы с витиеватым логотипом Дженерал Электрик и парой серебряных рук, соединенных, по всей видимости, символическими звеньями электроцепи. Вершина башни украшена декором в готическом стиле, олицетворяющим радиоволны и с подсветкой, не гаснущей и течение всей ночи.                                      

                                                        

 

 

 

 

 

В этом здании находится достойный внимания китайский ресторан под названием «Мистер К», с великолепными интерьерами, отменым обслуживанием и вкусной едой. Так что в нем можно пообедать, прежде чем оправляться дальше по сегодняшнему, достаточно длинному маршруту.

Но, прежде, чем уйти с Парк авеню, не забудьте остановиться у знаменитого отеля Waldorf-Astoria Hotel – 301 Park Ave., (between E49 and E50). Зайдите внутрь, чтобы оценить по достоинству исторические интерьеры в стиле начала 20 века.

    

 

Информационная справка: В конце XIX века двоюродные братья Асторы: Уильям Уолдорф и Джон Джейкоб, будучи не в лучших отношениях из-за наследственной тяжбы, построили в Нью-Йорке два отеля. Первый был возведён Уильямом Уолдорфом в 1893 году на месте отцовского дома и имел 11 этажей. Второй, сооружённый Джоном Джейкобом в 1897 году на месте особняка его матери, состоял уже из 16 этажей. Оба отеля были расположены на Пятой авеню между 33-й и 34-йулицами. Несмотря на семейные распри владельцев, здания были соединены коридором и действовали как единый комплекс, получивший название Уолдорф-Астория. Здания были выполнены в единой стилистике немецкого ренессанса. В них насчитывалось 1300 номеров и 40 холлов, что в 1890-х годах делало Уолдорф-Асторию самым большим гостиничным комплексом Нью-Йорка. В те же годы метрдотель Оскар Чирки разработал салат, который был назван в честь отеля. В 1929 году комплекс был снесён, и на его месте был возведён небоскрёб Эмпайр-стейт-билдинг. Спустя два года немного севернее от прежнего места был построен новый 47-этажный отель под таким же названием. На момент открытия он стал самым высоким отелем своего времени. Уолдорф-Астории обязаны появлением многие новшества в культуре гостиничного бизнеса, в первую очередь, регулярное обслуживание номеров. Также в отеле впервые было проведено электричество в каждом номере, а женщинам позволялось проходить через главный вход без сопровождения мужчин.. В отеле было снято боле 20 художественных фильмов.

 

 

 

 

Полюбовавшись классическими представителями стиля в районе 42 стрит и Парк авеню, мы отправляемся в Брайант парк, где стоит один из интереснейших образцов Арт-деко – American Standard (Radiator) Building – чёрной гигант, украшенный изысканной золотой отделкой.

Радиатор-билдинг (American Radiator Building, 40 West 40th Street)  – один  из самых старых сохранившихся здесь домов (построен в 1924 году архитекторами John Howells и Raymond Hood). Это здание по праву можно назвать одним из самых эффектных и экстравагантных в Манхэттене. В нем на редкость удачно соединены готический стиль и модерн. За счет черного с золотом фасада здание напоминает мрачный утес и кажется романтичным и слегка загадочным, поблескивая сквозь ветви старых деревьев парка.  Дом не покрыт краской, а необычный цвет кирпичей, использованных для наружной кладки стен, достигался путем погружения их в раствор марганца. Сейчас в этом здании находится фешенебельный отель Bryant Park.

Обратите внимание, что многие здания стиля Арт-Деко некоторым образом напоминают египетские пирамиды. По всей видимости, влияние на архитекторов оказывало то, что в 1922 году весь западный мир потрясло открытие гробницы Тутанхамона. Видимо, поэтому всеобщее увлечение архитектурными мотивами Древнего Египта (пирамиды), Месопотамии (зиккураты) было характерно для архитектуры Арт-Деко.

Еще один дом, достойный внимания в контексте темы Арт-деко – THE 500 FIFTH AVENUE , он находится на углу Пятой Авеню и 42-й Street .

 

 

10 найвищих хмарочосів на Землі

Слово хмарочос увійшло у вжиток людства відносно нещодавно – всього в другій половині ХІХ століття. Лише з початком науково-технічного прогресу з’явилася можливість будувати будинки висотою більше кількох поверхів, і чим далі, тим ця кількість зростала.

У 1931 році було завершено будівництво Empire State Building – цей хмарочос став монстром для свого часу, і ще 40 років після цього тримав перше місце за висотою на Землі – щоб віддати його двом іншим хмарочосам Нью-Йорка – так званим “вежам-близнюкам”. Технології, які дозволили будувати хмарочоси вище 500 м з’явилися лише на початку ХХІ століття.

10. Jin Mao Tower, Шанхай. 421 м

Елегантна вежа Джин Мао була відкрита в 1999 році, і виконана з використанням традиційних східних форм архітектури, а саме будинків-пагод. Хмарочос став одним з першим у забудові нового району Шанхая, де за 10 років з’явилося одразу кілька будівель класу supertall.

                                        

9. Trump International Hotel and Tower, Чикаго. 423 м

Жителі Чикаго називають вежу, яка розташована на березі одного з численних каналів просто – Trump Tower. Вона була відкрита в 2008 році і стала другою за висотою в США та Чикаго. Хоча на початку десятиліття власник хмарочосу, Дональд Трамп, заявляв про плани побудувати найвищу споруду на землі.

                                       

8. Guangzhou International Finance Centre, Гуанчжоу. 440 м

Перший проект міжнародного фінансового центру в Гуанчжоу передбачав створення веж-близнюків, але в кінці від нього відмовились. Втім, це не зменшило красу трикутної скляної вежі, яка була побудована в місті.

           

7. Willis Tower, Чикаго. 442 м

Більш відома під своєю колишньою назвою Sears Tower, ця чиказька вежа на даний момент – найвища не лише в місті, а й у всьому США. Хмарочос також посідав перше місце в світі чверть століття – з 1973 року до 1998 року, і досі залишається невід’ємною частиною міського пейзажу. Willis Tower – це візитівка Чикаго.

6. Nanjing Greenland Financial Center, Нанкін. 450 м

Ще один хмарочос з когорти найновіших – він був відкритий навесні 2010 року, і одразу ж увійшов у десятку найвищих у світі. Будівлю було спроектовано тими ж людьми, які створили переможця цього рейтингу.

                                 

5. Petronas Towers, Куала-Лумпур. 452 м

Один з найгарніших хмарочосів не лише Азії, а й усього світу, який закріпив за собою статус архітектурної пам’ятки. Вежі Петронас було побудовано в 1998 році, протягом чотирьох років вони були найвищими у світі, а зараз отримали статус найвищих веж-близнюків. З’єднані елегантним мостом, вежі мають в своїй основі восьмикутну зірку – один з головних орнаментів в ісламі.

   4. International Commerce Centre, Гонконг. 484 м

Вежа була відкрита минулого року, але деякі її елементи – такі як готель Рітц-Карлтон та оглядовий майданчик – запрацювали лише цього року. На останньому поверсі хмарочоса розміщені найвищий у світі бар та басейн.

                

3. Shanghai World Financial Center, Шанхай. 492 м

Ще одна з яскравих візитівок Шанхаю, хмарочос фінансового центру був відкритий у 2008 році. Цікаво, що початковий дизайн передбачав круглу дірку на вершині, але через схожість з японським прапором отвір замінили на прямокутний. Безпосередня його функція – пропускання вітрів та запобігання перегину хмарочосу.

                                        

2. Taipei 101, Тайпей. 509 м

Тайпей 101, який отримав таку назву через кількість поверхів, утримував світову першість за висотою з 2004 по 2010 роки. Будівля виконана в азійському стилі, що також робить її неповторною та такою, що запам’ятовується. Всередині хмарочосу розміщена величезна підвісна куля, яка допомагає зберігати його стійкість під час руйнівних землетрусів.

                      

 

 

1. Burj Khalifa, Дубай. 828 м

Найвищий хмарочос у світі і найвища споруда, коли-небудь створена людством. Бурж Халіфа (до 2010 Бурж Дубай) став символом нової епохи у висотному будівництві – адже таких висот ще нікому не вдавалось досягти. Хмарочос побудовано в нестерпних умовах – посеред пустелі, палючого сонця та шалених вітрів. Форма будівлі нагадує пелюстки квітів і запобігає руйнації від вітру. Зовнішні панелі також обладнані таким чином, аби захистити мешканців Бурж Халіфи від високих температур.

Сам хмарочос вже під час будівництва встановив кілька рекордів – найвище нагнітання бетонної суміші, найшвидші ліфти на планеті та самостійне енергозабезпечення від сонця і вітру. Зі 124 поверху хмарочосу можна побачити протилежний берег Перської затоки – Іран. Будівництво століття тривало 5 років і коштувало $1,5 млрд.

     

В найближчі  роки вежа Дубаю – поза конкуренцією. Але якщо в Саудівській Аравії все-таки збудують хмарочос висотою більше кілометра – то Бурж Халіфа втратить свій теперішній статус. Проте, про це ми розкажемо вже  наступного разу.