Матеріали до уроків. "Концепт «Пам’ять» у повісті Анни Зегерс «Прогулянка мертвих дівчат»

Про матеріал
Матеріали до уроків. "Концепт «Пам’ять» у повісті Анни Зегерс «Прогулянка мертвих дівчат». 11 клас
Перегляд файлу

Концепт «Пам’ять» у повісті Анни Зегерс «Прогулянка мертвих дівчат»

 

Для встановлення національно-культурної специфіки концепту «пам’ять», будемо використовувати такий алгоритм концептуального аналізу:

1) окреслення ядра концепту на основі словникових дефініцій однойменної лексеми;

2) встановлення периферії концепту ;

3) моделювання значеннєвого поля концепту «память»;

4) встановлення способів репрезентації концепту «память» у тексті твору;

5) виявлення комплексу засобів, що представляють авторське розуміння концепту.

При цьому обов'язковими для дослідження будь-якого концепту висту­пають виявлення ядра та периферії концепту, визначення його місця у концептосфері певної мови та збирання фонової інформації. Крім того, як один з етапів можна використовувати розгортання семантичного простору слова, проте необхідно пам'ятати, що концептуальний аналіз не обмежується тільки лінгвістичними даними, він щільно пов'язаний з психоментальними основами.

Пам’ять у психологічній енциклопедії визначається як “психічний процес, який охоплює запам’ятання, збереження, відтворення і забування різноманітного досвіду. У процесах памяті «провідна роль належить запам’ятовуванню, яке впливає на повноту, точність відтворення матеріалу та міцність і тривалість його збереження» [Психология. Словарь. / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд. испр. и доп. – М. : Политиздат, 1990. – 494 с., с. 239].

Кожній високорозвиненій істоті властива генетична, тобто вроджена пам’ять, яка «передає» інстинктивні дії, реакції поведінки.

Моторна (рухова) пам’ять – це запам’ятовування, збереження і відтворення рухів. Образна (наочна) пам’ять – це запам’ятовування з допомогою органів відчуттів, а тому вона буває: зорова, слухова тощо. В основі словесно-логічної пам’яті знаходяться наші думки і мовлення. Ця пам’ять не просто фіксує, а переробляє словесну інформацію, виділяє з неї найбільш суттєве, відсіває побічне, несуттєве, утримує не слова, безпосередньо почуті, а ті думки, які цим «набором» слів реалізуються. Емоційна пам’ять – пристосовує людину, адаптує до того, що їй підносить життя, у т.ч. інші люди, адже без емоцій людина не зможе оцінити належно, що їй знадобиться, а що ні, що є добро, а що зло, що позитивне, а що негативне.

У тлумачному словнику пам'ять розглядають у таких значеннях: 1. Здатність запам'ятовувати, зберігати і відтворювати в свідомості минулі враження.

//  Здатність особливо добре запам'ятовувати що-небудь або користуватися якимось органом чуттів. Музична пам'ять; Зорова пам'ять; Слухова пам'ять.

2. Запас вражень, що зберігаються в свідомості і можуть бути відтворені.

3. Згадка про кого-, що-небудь.

//  Те, що нагадує про кого-, що-небудь.

4. Здатність розумно, тверезо мислити, міркувати; свідомість. [Словник української мови: в 11 томах. — Том  6, 1975. – 832 с., с. 39].

  Концепт «пам’ять» репрезентовано словами і словосполученнями: здалося(неодноразово повторюється), що виражає сумнів у спогадах, у їхній достовірності; застигнувши, непам’ять (протилежний пам’яті), безпосередньо лексема «пам’ять » у різних лексико-семантичних варіантах; прогалина в пам’яті, що прирівнюється до процесу забування, який також має безпосередній зв'язок із процесом пам’яті; дієслово пам’ятати, сліди в пам’яті, які можна розглядати як маркери, або своєрідні знаки в концепті «пам'ять»; огортає ясність, тобто взяте значення пам’яті, як тверезого мислення, свідомості; впало в очі; врізалось у пам'ять, тобто спогад був емоційно насиченим; уявилися – те, що перебуває на межі пам’яті, що прирівнюється до досвіду і ірреальності (фантазії),  застигала йому в очах – цікавий процес запам’ятовування за допомогою зорової пам’яті, звичайно, це висловлено в метафоричному значенні; не нагадав; в’їлося в мозок,  отже, інформація емоційно забарвлена; наплив думок та потік думок, що в сукупності становлять пам'ять.

  В основному концепт «пам'ять » у творі будується на сенсориці, н-д,

 «Двоє перцевих дерев червоно полум'яніли на краю майже зовсім пустельної улоговини. Здавалося, що вони не цвіли, а горіли», як певна пейзажна замальовка, рамка, яскрава рамка, що давить на очі, перед якими пам'ять буде вимальовувати картини, зразу ж можемо припустити, що буде задіяно саме емоційну пам'ять, адже дерева персоніфіковані, вони горять.

 До творення концепту «пам'ять » у творі долучається і образ господаря пулькерії, про якого Нетті говорить: «Застигнувши, він вдивлявся в те єдине, що загадувало йому непомірну, нерозв'язну загадку – в цілковите ніщо». Тобто господар перебуває у безчассі, памяті для нього не існує, він не бере участі у її творенні, адже розглядаємо пам'ять як живий механізм, який треба приводити в дію, а він(господар) вдивляється в ніщо, в безодню, для як  не властива не то щоб пам'ять, а взагалі якась присутність.

 Колір дороги, а вона повністю біла – це ніби чистий аркуш паперу, на який можна спроектувати будь-який спогад.

Домінантною у концепті «пам'ять» є сенсорна пам'ять , а саме зорова, бо вже з перших рядків твору стає зрозумілим, що авторка буде відтворювати у своїй свідомості насамперед події, свідком яких вона була, але не слід забувати про те, всі спогади емоційно забарвлені: від позитивних до негативних.

 Концепт «пам’ять » формують і спогади про дитинство головної героїні, про її батьків, улюблене заняття, яке полягало у здійсненні мандрівок: «Жадоба звідати незвичайних, запаморочливих пригод, що колись не давала мені спокою, вже давно була вдоволена аж надміру». Віднесемо ці спогади до емоційної пам’яті, до насичених позитивних подій, які трапилися з головною героїнею.

 У дії перебуває лише пам’ять головної героїні, бо ж навіть собака, яку вона обминула, нагадала їй мертву істоту, яка, як і господар, не бере участі у творенні концепту «пам'ять »: «обминула собаку, що безживним падлом розпластався в пилюці просто на дорозі й спав ».

Хоча допомагають творити пам’ять ті предмети, речі й явища, які з’являються навколо головної героїні, н-д, хмара, яка є певним бар’єром відтворення інформації, або ж символом забування: «Хмара пилюки чи моєї втоми, що була трохи розтанула, знов погустішала в западинах гори, але не темна, як звичайні хмари, а лискуча й мерехтлива. Я б звернула все на пропасницю, якби легкий подув гарячого вітру не розірвав хмари, мов клапті туману, і не поніс їх до інших схилів».

 Допоміжними засобами у творенні концепту «пам'ять » є: біла стіна, як часовий рубіж, почуте ім’я Нетті, що відсилає свідомість у дитинство, вже згадувана хмара туману, який то насувається, то розвіюється, колір і яскраво виражений запах зелені, різноманітні деталі в портретних характеристиках: черевики на ґудзиках у Лені, зморшка на її чолі, ясність і чарівність лиця Маріанни, хрест на грудях панни Меес; аромат кави, тераса, засаджена трояндовими кущами, «ріденький» голос Нори, тобто задіяні усі види сенсорної памяті: зорова, слухова, нюхова, які трансформуються в емоційну пам'ять.  Все це інструментарій творення концепту «пам'ять » у тексті твору.

 Концепт «пам'ять» дуже багатогранний, можемо передати його за допомогою опозицій: пам'ять – непам’ять – розмитість(стан між пам’яттю і непамяттю). Н-д,  непам’ять репрезентовано так: «Коли я лежала хвора, в непам'яті, як мені хотілося почути те своє давнє ім'я! Але воно згубилося, те ім'я, що, здавалося мені, може зробити мене знову здоровою, юною, веселою, поверне назад колишнє життя, навіки втрачене для мене й давніх моїх товаришів.». Непам’ять як процес забування, не усвідомлення життя, відсутність згадок про минуле.

 Зображаючи різну за якісними характеристиками пам'ять, авторка іронічно порівнює пам'ять Нори з її ріденьким голосом.

  Концептуальне розуміння самою авторкою памяті висловлено у словах : «…немовби моїм священним обов'язком було пам'ятати довіку всі найменші дрібниці…». Справді, у творі всі спогади деталізовані, і надзвичайно яскраві, емоційно насичені.

Ще одне значення пам’яті використано у творі – це згадка про кого-, що-небудь, а їх у тексті твору безліч – це всі спогади про шкільних друзів.

Щодо значення пам’яті, як здатністі розумно, тверезо мислити, міркувати; свідомісті, то воно представлено у словах: «огортала така незнищенна ясність, що її ніщо в світі не здатне було скаламутити».

У тексті присутнє поняття колективної та індивідуальної пам’яті, але оскільки свідомість головної героїні вимальовує життєві долі шкільних подруг у контексті історичних подій, то відбувається симбіоз: передача колективної пам’яті через індивідуальну.

 Визначаючи лінгвокультурологічне поле концепту «пам’ять» , можемо ствердити, що смисловими центрами його є спогади і плинність часу.

 До основних способів концептуалізації аналізованого концепту «пам’ять» відноситься асоціативна наповненість лексичних одиниць, що вербалізують концепт у тексті твору, концепт має своєрідну структуру, в якій головну роль відіграє образне наповнення, що виявляється в метафоризації концепту. Загалом смислове поле концепту «пам'ять» має складну структуру., до якої входять образна, понятійна і прагматична складові.

Авторське розуміння концепту «пам’ять»  дуже різноманітне: від легких світлих спогадів про дитинство до розуміння пам’яті як історичної тяглості. Тобто авторка  апелює до пам’яті  зумисно, бо вбачає у ній те містилище інформації, звідки можна дізнатися про долю не тільки окремої людини, а й життя цілої нації.

Концепт «пам’ять » у творі досяг високого рівня метафоризації, можемо зазначити, що пам’ять постає перед нами основним механізмом збереження, накопичення і передачі знань про минуле, своєрідною персоніфікованою істотою – свідком усіх подій минулого. Концепт емоційно забарвлений: від позитивного – до негативного; багатогранний.

 

 

 

docx
Додано
20 березня 2022
Переглядів
181
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку