Малюнкові диктанти
Осінь
Висне синє, Темная діброва
Синє, та не те. Стихла і мовчить.
Світить, та не гріє пожовтіле
золоте. З летить.
Оголилось Хоч би де замріла
Од серпа й коси. одна.
Ніде приліпитись Тільки й червоніє,
Крапельці . Що .
Здалека під ,
В вирій летючи,
Голосно курличуть
ключі.
Я.Щоголів
Білі гуси
Білі летять над лугами,
В синім біліють ,
В синім хмарками зникають,
Довго-довго їх очі шукають.
Білі на озеро впали,
Тихі кругом розгойдали,
Розцвіли, як купави великі,
Довго-довго лунають їх крики.
Навмивалися, накупалися,
Нагулялися.
Закричали, знялись і полинули,
Тільки на спогад покинули.
Олександр Олесь
Дві хмароньки
Раз високо над
Уранці по весні
Дві пливли кудись,
Легенькі і ясні.
Хотілось їм зостатися,
Удвох прожити вік,
А вітер злий сміявся вже
Десь збоку біля їх.
І стали тихо плакати
Дві ясні,
І сльози їхні падали,
Сріблясті і рясні.
А в свої рученьки
Ловили радо їх
І грались, ніби в креймахи,
Сльозами тих.
Олександр Олесь
Літній ранок
Джмелі спросоння – буц лобами,
попадали, ревуть в .
І задзвонили над джмелями
дзвінки-дзвіночки лісові.
Повільне на тумані
до проса випливло з води,
де на щебетанні
послався малиновий дим.
Лиш спав, хоча й не мусив…
І ось за те, аби він знав,
важкий ячмінь медовим вусом
за лапку лоскотав.
У картузах із парусини
комбайнові гукав:
Де льон, де , де ?
М.Вінграновський
Райдуга в бурульці
Вдень почав танути , капали з дахів, а вночі знову підмерзло. Вийшов з Юрко і побачив велику крижану . Вона звисала з даху. Зійшло , і заблищала різнобарвними вогниками– , , , , …
Юрко стоїть і затамував подих від здивування.Красива
, мов . На даху біля сіли та й цвірінькають. Вони теж милуються - .
За В.Сухомлинським
Осінній господар
Осінь… Хазяйнує Жовтень скрізь. Убрав він сади, , і струшує додолу жовте .Припорошив він сріблястим інеєм , вкрив памороззю землю, навіть маленькі калюжки сховав під тонкими скельцями льоду. І сидить тепер десь, милується своєю роботою.
А красне руйнує його працю. Підіймається вище, й сліду від паморозі не зостається. Радіють , оживають, навіть вилазять з-під кори комашки, що поховалися вже на зиму. А Жовтень тим часом прижене звідкілясь велику, затулить та і бризне на землю холодним осіннім дощем.
За Ю.Старостенком