Сценарій свята «Його величність - хліб!»,  присвяченого річниці від дня народження  В.О.Сухомлинського.   

Мета: поглибити знання учнів про хліб, народні звичаї, пов’язані з хлібом; ознайомити із короткими біографічними даними про В. О.Сухомлинського; розвивати мовлення, логічне мислення , збагачувати словниковий запас учнів виховувати дбайливе ставлення до хліба та повагу до хліборобів; викликати бажання берегти хліб, поважати працю трудівників поля.

Обладнання: коровай, хлібобулочні вироби; колоски пшениці, вишиті рушники, предмети українського побуту, декорації для інсценізації творів.

 

 

Ведучий.     Коли у пахощах медових одцвітала липа,                      I серпень, поспішаючи, ховав зерно у закрома,                       В Павлиській школі панувало «Свято хліба». 

                     В Олександрійських закладах освіти ця традиція жива!

 

                        Діалог Землі і Сонця.                               

Автор. Втомилася Земля від щедрого врожаю,

             Сказала Сонцю тихо: 

 

Земля. «Все, відпочиваю!»

 

Автор. Краплинками осіннього дощу,

              Що схожий був на сльози,

              Вмивалася вона, чекаючи морози. 

 

Сонце. «Я дякую тобі! – 

 

Автор. відповідало Сонце, —

 

Сонце. Я зверху можу зазирнути в будь-яке віконце!

I бачу на столі багато дива,

Яке подарувала людям твоя хлібна нива».

 

Земля. «Що то за диво, розкажи? 

             Бо я його не бачу. 

             Чи раді йому люди, може, ні? 

             Тобі за те я щедро віддячу!!!»

 

Сонце. «Це диво — хліб м'який, пухкий,                Що з нового врожаю. 

              На свято хліба восени

              Я всіх людей збираю».

 

Земля. «Що то за свято, покажи,                I як його святкують? 

             Я рада за людей Землі!!!              Хай всі планети чують!»

 

Сонце. Дивися, Земле, свято хліба!

             Радій, низький уклін приймай. 

            Слова подяки справедливо заслужила. 

             Дарунок людям — твій духмяний коровай!

Вчитель Про хліб говоримо  сьогодні, Бо хліб – усьому голова. Візьму я в руки хліб духмяний, Він незвичайний, він святий. Ввібрав і пісню, й працю в себе, Цей хліб рум`яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба, Він – скарб найбільший на землі.

 

Учень.Щодня до нас приходить гість – Рум’яний, теплий, свіжий, І називається він хліб, Він наша перша їжа.

Звичайно, перша, головна.

Як сонце і повітря, Хлібина ніжна і смачна Пшенична або житня.

 

Учень Імен багато має хліб, Є гарні і незвичні – Рогалик, торт, батон, пиріг, І паска, й паляниця.

Ще бакалійник і калач,

Перепічка і піца,

І завиванець, і рогач,

Галушка, коржик, пляцок,

І колобок, і легуміна,

І мандрик, і пампушки, Книші, лангоші, пиріжки, Сухарики і хрусти.

 

Учень За 5-6 тисяч літ до нас Вже пахло в світі хлібом. І перший в світі хлібодар Ним снідав і обідав.

З тих незапам’ятних часів

Хліб на столі – це свято; Скажіть, святіше щось за хліб Чи будемо ми мати?

 

Вчитель. Чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте затихнемо на хвильку і відчуємо цей запах… Це пахне хліб. Неповторний запах робить хліб живим, частиною душі кожного з нас. В усі віки хліб був обов’язковим атрибутом, що супроводжував найважливіші події в житті людини. Коли народжувалася дитина і йшли на хрестини, неодмінно клали в колиску срібний карбованець і хлібину – на здоров’я і достаток. На весіллі молодих стрічали хлібом-сіллю. На Великдень у красному куті виставляли високі паски.

 

Вчитель.Як пахне хліб? Ви знаєте як пахне хліб?

Диханням сіяча, вогнем безсонних діб, Трудом і творчістю, людським гарячим потом.

Він пахне так, як пахнуть меду соти.

З труда важкого виросло зерно, 

Із дум і помислів – достаток, благо світу, І хліб зійшов, як гімн весні і світу, Запах в печі, як молоде вино.

Він пахне степом, сонцем у жнива.

Коли, мов князь, сповзає із лопати, Вже хліб печуть і дух життя багатий Поволі завойовує права.

Чи капустяний лист, чи лист в печі пече, Чи хліб на двох, чи на велике місто. Та пахне він завжди єдиним змістом,

Трудом безсонних ранків і ночей.

 

 

 

(учні в українських костюмах по черзі виходять із запаленими свічками і читають вірш)

                                                                                   

                            Ми славим хліб!

Учень 1.Горить вогонь життя, свіча його палає.

Питання вічне — далі є воно, чи ні?

Ніхто з людей земних про те не знає, Та знають твердо, хліб - дар Божий на столі.

 

 

Учень 2. Із давнини так повелось, що без стихій  його нам не зростити. 

Потрібно спочатку засіяти поле зерном,  Полити з небес дощовою водою, а потім 

Зігріти в сонячних проміннях теплим сном.

 

 

           Учень 3. I пророста зерно, здіймається на ноги,  Колише сходи теплий літній вітерець. 

Цей Божий дар і є - закон природи.  Його дарує людям сам Творець!

 

            Учень 4. Але без рук людських не може бути хліба,  Без праці копіткої вдень й вночі. Все, що дарує людям хлібна нива,  —  Дар Божий, до добробуту ключі.

 

             Учень 5. Горить вогонь життя, добро - його джерело! 

Тримайте, руки, міцно ту свічу.  Поки вогонь горить, життя не вмерло, I хліба можна їсти досхочу. 

 

           Учень 6. Ми славим хліб, святиню всіх святинь. 

I руки хлібороба, що його ростили.  Хліб — це достаток, щастя, мир, 

Добробут всіх людей і неньки України!

 

   

 

 

 

        Пісня «України хліба»  

 

                                                Слова: Наталія  Абравітова

                                                Музика: Олексій  Кулик

                                                                      

                                                                України хліба 

Навкруги стоїть тиша, промінь впав на поля. 

Прокидається рано моя рідна земля. 

Колоситься пшениця, вже готова до жнив.  Нахилився напитись колосочок тугий.

 

Приспів: України хліба налились стиглим соком! 

                 Люди добрі, вітаєм з урожайним вас роком! 

                 України хліба нам дарує земля.                   Україно моя, Україно!

Душу вкладено в працю, в кожне хлібне зерно. 

У господаря тільки проростає воно. 

Сили мав і терпіння, щоб зросли колоски.  Все старання і вміння хлібороб вкладав сюди.

 

Приспів.  України хліба налились стиглим соком! 

Люди добрі, вітаєм з урожайним вас роком! 

України хліба нам дарує земля.  Україно моя, Україно!

 

Хліб — багатство країни, він всьому голова. 

Кожен знає з дитинства ці магічні слова.  Ми вшановуєм, земле, твій багатий врожай,  Золотої пшениці запашний коровай!

 

Приспів.  України хліба налились стиглим соком! 

Люди добрі, вітаєм з урожайним вас роком! 

України хліба нам дарує земля.  Україно моя, Україно!

 

(Дівчата в українських костюмах виконують танець  з колосками «України хліба, хореографія Сушиної А.В.)

 

Учень. На думку вчених, вперше людина почала збирати й культивувати хлібні злаки понад 15 тисяч років тому. У кам’яному віці люди їли сирі зерна, лише пізніше вони навчилися розтирати їх між каменями і змішувати з водою..Перший хліб був у вигляді рідкої каші. Ту кашу і можна вважати прахлібом. З часом зерна почали обжарювати, а потім з’явився перший прісний хліб – коржі з густої зернової каші – тіста. Ці перші ячмінні коржі й знаменували собою початок епохи хлібопечення

Учень.  Хліб із збродженого тіста з’явився пізніше. Його Батьківщиною вважають Египет. Пекли його різної форми: круглий, довгастий, у вигляді пірамід, риб та інших тварин. Перший спогад про такий хліб відноситься доV століття до нашої ери. Уже до ІX століття випікання хліба для наших предків було звичайною справою. Про це свідчать літописи та археологічні знахідки.

Учень .Печений хліб був і в давні часи основним продуктом харчування українців. Деякі вчені вважають, що саме предки українців винайшли колесо, віз, плуг, вони ж проклали борозну та спекли перший хліб.

Учень . Хліб – це свого роду реліквія. Є навіть музеї хліба. У музеї мистецтв Нью – Йорка є круглий хліб, вік якого 3400 років, а в Цюріхському музеї виставлений хліб якому 6000 років. Перший в Росії музей хліба відкрився в 1988 році в Санкт – Петербурзі, де зберігається більше 18 000 експонатів. Деяким експонатам більше сотні років і в кожного своя історія!

Учень .В Києві музей хлібу відкрився у 1983р. Великою шаною хліба в Україні зумовлене те, що господарський рік був тісно й ґрунтовно пов’язаний з усіма польовими роботами навколо ниви, навколо хлібів. Перший посів озимих зернових, як відомо, проводять восени до Семена, тобто до 14 вересня. Але найвідповідальніша посівна припадає на весну ( ярина, ярові зернові)  До весняної сівби готувались заздалегідь. Переглядали зерно, лагодили реманент( інвентар), кінську зброю.  Ми дослідили:  для того, щоб хліб потрапив до нас на стіл прикладають зусиль люди  120  професій..

Учень. Вклонися низько до землі  Рукам, що пахнуть хлібом.  Хліб, як святиня, на столі  В родині за обідом. 

Великий красень - коровай 

На свята випікають,  Кладуть на вишитий рушник,  Коли гостей стрічають.

 

Учень .Хліб стіл святковий прикраша  На кожному весіллі. 

Батьки вітають молодят  Духмяним хлібом-сіллю. 

У всі часи, на всі віки —  Святий, безцінний скарб ти! 

Тобі вклоняюсь до землі,

Ти справді того вартий!!!

 

Учень.  Хліб запашний,  Як сніг, пухкий  На білім рушнику.  Хліб запашний,  Рідний такий  У руки я беру.

 

      Учень 1. Золота красуня-осінь двері відчинила,    Людей добрих хлібом-сіллю на свято запросила.     3 святом хліба вас вітаєм, гості любі наші,

   Всіх запрошуєм до столу, до смачної каші.

 

   Учень 2. Наші учні  від душі на духмяних травах    Готували залюбки ось ці смачні страви.   Пиріжки, як сніг пухкі, з натуральним сиром,   Пампушки і калачі їжте усім миром.

 

  Учень   3.

Пригощайтесь виноградом, яблуком осіннім, Не забудьте про медок - бджілчине творіння! Ось вареничок-дружок, пробуйте — гарячий, А з капустою пиріг принесе удачу!

 

  Учень   4.

Для порядку, як завжди, щоб достаток мати  На столі горить свіча, з нами Божа мати. 

Скільки дива навкруги, не охоплять очі!  Пригощаєм від душі, їжте, хто що хоче!

 

Учень5.  Клас наш радо  просить Вас підійти до столу, 

Скуштувати наших страв, щоб в житті ніколи  Не боліла голова, не крутило ноги, 

Сила щоб у Вас була, їжте все потрохи.

 

Учень6.  I вареник, й пиріжок, і смачненьке сало, Яблука і виноград - їх у нас немало. 

А у глечику чарівнім вас чекає пряжене 

Натуральне молоко, без добавок - справжнє.

 

Учень7.  Дивляться на вас млинці, з медом їх скуштуйте! На гарячі колобки сильно ви подуйте!

Вам бажаємо здоров'я, гості любі наші,

Не відмовтесь від смачної пшеничної каші!

 

                                     

 

 Учень .Коли вгамувалася спека,   Спочити хліба прилягли,  За обрій далеко-далеко 

Погнав вітер з поля дощі, 

Щоб весь до останньої краплі  Зібрали новий ми врожай.  Спокійна душа України, 

Коли на столі - коровай!!!

 

Учень.  Заплетені коси пшениці  Погожим і сонячним днем ,

В надійних руках хлібороба  Горять золотавим вогнем. 

Цінує він кожну хвилину, 

Дбайливо збирає зерно, 

Щасливо жила щоб родина,  Бо золото справжнє воно!

 

Учень.     I святкує Україна  Свято хліба, свято хліба!  Знає кожна в нас дитина,  Що у ньому сила дивна. Хліб святий землі святої  Дає змогу гідно жити, Милуватися красою, 

Світ навколишній любити!

 

Учень .Є відкриття, яких не вкриє мла,

Нехай минуть віки, тисячоліття,

А жінка та, що вперше хліб спекла, Залишиться безсмертною у світі.

 

Учень .І хоч згубилось в плині літ ім’я, І пам’ятника жінці тій немає, А я її такою уявляю: Вона, як мати, як сестра моя.

 

Учень .Із добрими, ласкавими руками,

Як всі жінки у місті нашім, Що творять хліб, щоденно творять хліб, І все життя їх пахне колосками.

 

                                        Пісня «Материнський хліб»

Калина наливає стиглі грона,  На ниві мама в’яже перший сніп.

Живе в моєму серці теплий спомин Про найсвятіший материнській хліб.

Вертаюся до батьківської хати, На дверях хрестик – вічний оберіг. А на порозі зустрічає мати І пахне хлібом хата й цілий світ.

Приспів:

Маминим хлібом пахне земля, Маминих рук я торкаюсь вустами. Мамина пісня мене окриля, Серцем горнусь я до мами.

 

Допоки ще жива на світі мати, Ми вірим в щастя і людське добро. Душа моя зігрітая назавжди, Долонь твоїх, матусенько, теплом. Приспів.

 

Хай мамине ім’я благословиться, За добрий слід, що до людей несла. Летять роки, мені ж і досі сниться Той хліб, що моя мама напекла. Приспів.

 

       Учень. Зростає колос золотий,  

        Налитий сонцем й небом,         Щоб ми вклонилися йому         І багатіли хлібом.

        І кожен день, і кожну мить         Дай, Боже, хліб насущний,         Щоб ми могли у мирі жить,         Щоб не були бездушні.

        Молись до хліба, не кидай,         Хай хліб спасінням буде.         Бо не черствіє хліб святий,         Черствіють тільки люди.

 

 

Учень. Хліб і сіль в українській хаті завжди були символом гостинності. Хліб, як і рушник, здавна в Україні служив оберегом. Кругла паляниця нагадувала сонце і була символом сонця, якому вклонялися наші далекі предки. Жоден із українських обрядів не обходився без хліба, тому що хліб - це життя, добробут, багатство.

 

Учень.Коли народжувалася дитина, то провідувати її йшли з хлібом, щоб дитина була щасливою, багатою. На хрестини також йшли з хлібом. Сватали дівчину із хлібом, яким обмінювалися при згоді дівчини на шлюб. Перед весіллям у суботу пекли караван, який оздоблювали калиною, барвінком, червоними стрічками.

Крім караван, пекли калачі, шишки. Мати благословляла молодих хлібом, коли вони йшли до церкви, обсипала їх пшеницею на щасливе й багате життя. Учень.Найбільше хліб використовували у різдвяному обряді. По-перше, символ Різдва - це дідух, житній або пшеничний сніп, який стояв на покуті до Водохреща. По-друге, це обрядова їжа - кутя, яку готували на всі святі вечори (6 січня - святвечір, 13 січня - щедрий вечір, 18 січня - голодна кутя). Кутю готували із товченої пшениці, додавали мед, мак, горіхи. Ще одна обрядова страва - пироги, які обов'язково пекли на щедрий вечір 13-ого січня. Учень.На Великдень пекли із здобного тіста обрядовий хліб - паску, прикрашали фарбованим пшоном, маком, цукровою пудрою. 

Учень.Хліб використовували і в обрядах зустрічі весни на свято 40 святих (22-ого березня). Господині пекли із тіста жайворонків, з якими діти вибігали надвір і закликали весну. Обрядове печиво пекли і на свято Маковія (14-ого серпня) - це коржі з маком та медом. 

Учень.І нарешті - калита, яку пекли на Андрія (13-ого грудня). Калита - круглий корж з діркою посередині, який символізував сонце. І кусання калити не випадкове, адже сила осіннього сонця зменшувалася і , очевидно, це символізувала собою надкушена калита.

Учень."Хліб наш насущний дай нам на кожен день", - молили Всевишнього наші предки і дякували Богові щоденно за хліб на столі. 

Учень. Існує  чимало народних прикмет про хліб, наприклад: 

1.   Не можна починати роботу, коли господар хворий - «буде мізерне зерно». 

2.   Не можна лихословити та лаятись, «щоб чорт не ходив слідом та не розсівав бур’янів». 

3.   Не можна губити крихт від їства, бо «миші трубитимуть збіжжя». 

4.   Не можна в цей день позичати посівного зерна, «аби до нового врожаю не йти в позички». 

Учень. 5. Не можна доїдати хліб після когось – забереш його силу та щастя. 

6.   Якщо хліб упав на підлогу, потрібно підняти його, поцілувати і з’їсти. 

7.   Якщо на дорозі лежить окраєць не можна через нього переступати. Потрібно підняти, обтрусити і дати птахам. 

8.   Даси хліб собаці – будеш бідувати все життя. 

9.   Люди, переломивши кусок хліба, на все життя стають друзями. 

Вчитель. Доки батьки  у полі, сільські діти,зібравшись у гурти, бавились у цікаві ігри. Давайте і ми пограємо у гру.

                 Гра «Зав’яжи снопок»

Діти діляться на дві команди. За сигналом «Один-два-три почали!» діти біжать по черзі, приносять колоски і віддають дівчатам – капітанам команд. Капітани з колосків складають снопок, потім перев’язують його стрічкою. Виграє та команда, капітан якої першим підніме снопок.  

 

Великий Вчитель – український педагог (Літературно-музична композиція до дня народження В.О.Сухомлинського)

 

                             (на сцену виходять учні і читають вірш « Ми – Сухомлинці!»)

                                                                                      

МИ – СУХОМЛИНЦІ!

                                                           Наталія Абравітова

Учень 1.              Є місце в Павлиші, відоме всій країні, Там неможливо просто так пройти.

Це школа Сухомлинського – святиня! Взірець добра, любові, радості й краси!

 

Учень 2.              Він працював в ній, жив, творив і мріяв, Писав багато і ночей не досипав.  В майбутнє світле  щиро вірив, І дітям своє серце віддавав.

 

Учень 1.              Гостей вітав, як і годиться, хлібом-сіллю, Життя любив і час не марнував. Дбав про дітей і не мирився з болем, Для них свої казки складав!

 

Учень 2.              Він вчитель вчителів, вимогливий, суворий, До себе і до інших - кожний в школі знав.

І водночас був лагідний і добрий.

Ніколи не повчав колег – поради їм давав.

 

Учень 1.      З портрета пильно дивиться на нас, 

Неначе спогадами  хоче поділитись…

Життя іде вперед, минає час,

Та серце Сухомлинського не перестане битись!

 

Учень 2.   Пишаємося тим, що ми його поради.

Вивчаєм  на уроках і в житті,  Єдина сухомлинців ми сім'я,

Для нас живим він буде назавжди!

 

Учень 1.              І звідусіль, з усіх куточків світу

Колишні друзі, гості, вчителі

До нього у Павлиську школу їдуть.

Живуть ідеї Сухомлинського у нашому житті!

 

Інсценізація казки В.О.Сухомлинського «Хліб»  

Автор. Узяв онук у хаті шматок хліба, пішов у садок і став ним спілі груші з дерева збивати. Підходить дідусь і питає:

Дідусь.– Що це ти робиш, онучку?

Автор. Онук похнюпився, не насмілиться очей підвести.

Знав, що робить недобре, але сподівався, що ніхто не бачитиме. Дідусь.– Візьми той хліб,  – Автор.- звелів дідусь.

Автор. Підняв онук шматок хліба.

Дідусь.– Є в тебе чиста хусточка?

Автор. Витяг онук з кишені чисту хусточку.

Дідусь.– Загорни хліб у хусточку.

Автор. Онук загорнув.

Дідусь.– Так і неси цей шматок хліба до хати, поклади його поруч зі своїми книжками. Хай лежить він доти, доки ти виростеш і народяться у тебе діти. Заповідай тоді своїм дітям і внукам, що хліб – це святиня і знущатися над ним – великий гріх.

Онук.– Дякую вам за науку, дідусю, Автор.– тихо каже онук і несе шматок хліба в хусточці до хати.

Автор. Той шматок хліба він зберігав багато літ. Як виросли його два сини й стали розуміти, що таке праця і честь, він сказав їм:

Онук.– Найдорожча цінність – хліб. Його виростив ваш прадід. Бережіть і шануйте хліб, – бо то праця людська.

 

 

(Звучить пісня «Великий Вчитель – український педагог!»)

ВЕЛИКИЙ ВЧИТЕЛЬ, УКРАЇНСЬКИЙ ПЕДАГОГ

Слова: Наталя Абравітової

                 Музика: Наталія Абравітова,Тетяна Базик

З простого українського села

Юнак усміхнений пішов свій шлях шукати. До школи його доля привела,

Пообіцявши хлопцю щастя дати.

 

                                   Приспів: Великий вчитель, український педагог!

 Талановитий, з неповторним серцем.  В дитячих душах запалив добра вогонь,  У радість відчинив казкові дверці.

 

Стрімким потоком час летить вперед!

Вже інший він, роки змінили покоління. Та залишилось в спадщину навік

Нащадкам Сухомлинського творіння!

 

                                    Приспів: Великий вчитель, український педагог!

 Талановитий, з неповторним серцем.  В дитячих душах запалив добра вогонь,  У радість відчинив казкові дверці.

 

В усіх куточках нашої землі

Вивчають досвід видатного педагога.

І не згасає світ його ідей,

Не зароста до Павлиша дорога!

 

Приспів: Великий вчитель, український педагог!

 Талановитий, з неповторним серцем.  В дитячих душах запалив добра вогонь,  У радість відчинив казкові дверці.

                                        

Ведучий 1.

Василь Олександрович Сухомлинський любив наше місто, знав його, мав друзів, знайомих, однодумців, часто відвідував. Дорога з Павлиша до обласного центру проходить через Олександрію, і не злічити, скільки разів Василь Олександрович приїздив у наше шахтарське місто, робітничі селища, бував у школах, зустрічався з колегами, завжди заходив у книгарню, в якій замовляв передплатні видання.

 

Ведучий 2.

 Його знали керівники міста, директори заводів, фабрик, підприємств. Відстань у 35 кілометрів не ставала на заваді. Він любив наше місто і зізнався в цій любові публічно в поезії, яку 13 березня 1951 року надрукував у "Кіровоградській правді".

(звучить пісня «Закохана в життя Олександрія!» показ слайдів,  танок дівчаток.

Хореографія Сушиної А.В.)

 

 

 Інсценізація вірша "Шматочок хліба"

 

            

                                                              Шматочок хліба 

Шматочок хліба, геть черствий  Під деревом лежав. Хлопчисько з мамою ішов І хліб той підібрав.

 

"Дивися, мамо, та це ж хліб!

Чому він тут лежить?! Він вже засох і почорнів", - Душа у хлопчика болить.

 

"Чому він тут, не на столі? Хтось годував птахів?

А може, то собака біг,

І хліб цей загубив?"

 

"Так, може, синку, і було", –  Сказала мама тихо.

"Якщо лежить хліб на землі, То це вже справжнє лихо!

 

Той, хто ціни йому не знає,  – Черства і зла людина.

Хто кинув хліб, душі не має, "- Сказала мама сину.

 

Хлопчисько глянув навкруги.

Стояла мама і чекала.

Він хліб водою розмочив

І руку простягнув, синичка щоб склювала!

                                                              Н.Абравітова

 

Учень . Дитина не народжується зла! Про це народна мудрість добре знає. У світ вона приходить для добра, Погано, коли зло перемагає.  

 

Учень . Важливо, хто оточує її, Хто, як і чим вплива на її душу. Таємно не підкралась щоб біда,  Вам, люди, я сказати мушу!

 

 

Учень . Добро – велика сила на Землі. Не менша – зло, що біля нас блукає. Навчіться, люди, вірити в добро, Лише тоді воно перемагає!

 

Учень . Життя прожить – не поле перейти. Буває й так, що можна оступитись. Потрібен час, щоб до добра дійти Й шляхом своїм не помилитись!

 

Учень . Вогонь добра в душі людській Повинен неодмінно спалахнути. Щоб люди на землі жили не злі,

У серці кожного той вогник має бути!

 

Учень 1. Славетна  гордість нашої країни -

                    Великий Вчитель наш, новатор, педагог!                    Всю мудрість слова і червоної калини                    У школі радості навік зберіг!

Учень 2.

                    Його ідеї, наче паростки калини                     Продовжують рости і дивувати світ!                     Заради щастя і  достатку  України

                   Хай процвітає вчительський наш рід! 

                    

Учень.  Щоб розквітала і росла держава,  Не треба говорити зайвих слів.

Потрібно, щоб освіта процвітала,

Дитячі душі вчитель мудрий щоб зігрів!

 

Учень . Щоб був він, як земляк наш Сухомлинський, 

Веселий, добрий, справжній керівник! Розумний, толерантний, з серцем чистим,  Вимогливий і трохи чарівник!

 Вчитель. Ось і завершилось наше свято. Хліб це святиня, радість, щастя. І хотілося б його закінчити такими словами народної мудрості : «Поганого хліба немає, погано якщо немає хліба».