Матеріали до уроків української мови "Пташина абетка"

ПТАШИНА АБЕТКА

В нашім краї, в Україні,

Бусли є, качки і гуси,

Чатілі, соколи, сороки,

Перепілки теж нівроку,

Жайворонки із шпаками,

І синички з горобцями,

Ґави, яструби і сови,

Журавлі з-поза діброви,

Дятли, чижики, зозулі,

Деркачі, в траві поснулі,

Кулики, щиглі, тетері,

Ще й куріпки сіропері,

Снігурі із голубами,

Соловейки з ластівками,

Ходутут, чи то пак — одуд, —

Може, хто й не бачив зроду, —

Дрохви, ремези, вівсянки,

Що п'ють роси на світанку,

Сойки, чайки на болотах...

Хто кокоче, кудкудаче,

Хто по стрісі спритно скаче,

Хто по кущиках в садочку,

Хто на полі, хто в гайочку...

Ті весною, ті в пожнив'я,

Слухай любі їхні співи,

Зачудуйсь, як гримнуть хором...

Для літань, пісень — просторо.

Ці дзвінкоголосі пташки

На своїх крилах абетку принесли,

В ній вони самі про себе розкажуть.

Голосиста буква А

Нашу абетку відкрива,

Як веселочка жива,

3 букв складаються слова.

А

Іншим птахам, ні, не пара —

Із лісів бразильських Ара.

Він яскраве пір'я має,

Із захопленням співає.

То свистить, а то сміється...

А горішків заманеться —

По гілках папуга скаче

... Раптом стане сумно — плаче.

Едуард Звоницький

Б

Над старими яворами

Білих Буслів білі діти

Зранку-раночку дзьобами

Вчаться рідно клекотіти.

І рідненько тьохка в лузі

Соловей до солов'яти...

А мене навча матуся

Рідним словом розмовляти.

М.Тимчак

В

Груша буде червона,

Чорна на ній Ворона.

Чорне вороняче око

Зиркає вниз звисока.

Сильний зірвався вітер,

Листя примусив летіти.

—  Карр! —

Закричала ворона,

Грушу вона боронить,

Щоб червона груша

Також в політ не рушила.

Дуже не хочеться їй

Бути без груші в зиму...

Беру я під охорону

Вітер, грушу й ворону!

Марія Людкевич

Г

В зоопарку серед звірів

Дикі Голуби.

У вирій

Не літають. Зайвий труд!

Все побачить можна й тут!

Пави, виводок лисиці,

Безліч гамірної птиці,

Антилопи, бабуїни...

Добра у неділю днина!

Едуард Звоницький

Надворі холод, мряка,

Горобчик посмутнів.

«Ой лишенько, ой змерз я,

Чуть— жив, чуть— жив, чуть— жив!».

Насипте, дітки, проса

Та крихіт горобцям,

І горобці за цеє

Спасибі скажуть вам.

А як діжде горобчик

Весняних теплих днів,

Веселий заспіває

«Жив— жив, жив— жив, жив— жив!».

Прилетіли Гусоньки рано.

А земля — ще у біле убрана.

Прилетіли гуси додому,

Принесли з моря краплю солону.

Посідали і тужно голосять —

Позамерзали ніженьки босі.

Ой ви, гуси, гусятка сірі,

Чом рано сюди прилетіли?

Гуси мовчки голівоньки хилять.

Гуси тихо у відповідь квилять:

 «Як журитися в краї чужому,

Краще мерзнути в рідному домі».

Ганна Чубач

Серед двору малюки

Гралися у городки.

Дістали скакалку,

Покликали Галку:

— Лети швидше, галко,
Гуляти в скакалку, —
Галка прилетіла,

На тиночку сіла.

Вхопив хлопчик палку

І жбурнув у галку.

Сіла галка в кропиві,

Зашуміло в голові:

— От збагни, у чому суть, -
Діти кличуть, потім б'ють.
Називають галкою.
Зустрічають палкою.

Василь Вішка

Гуска грає на гітарі,

Голготить гусак гагарі,

Горобець гука грака

Ґава гатить гопака.

Юрій Кругляк

Горлиця туркоче,

Горлиця воркоче,

Туркотлива горличка

Прочищає горлечко.

Грицько Бойко

Танцюють граки.

Танцюють граки,

Аж гомін стоїть на осінніх лугах.

І тануть у небі летючі хмарки,

Коли в них пірнає розлучений птах.

Микола Стгаївський

— Що за шум,
Що за гам? —
Запитала я у гав.
Обізвалась чорна ґава,
Метушлива й говірка:

— Ми гуляєм,
Ми справляєм
Новосілля у шпака.

      Лідія Компанієць

Д

В лісі чути: стук та стук —

Дятел б'є у стовбур, сук,

Не минає гілочок —

Жодної із дірочок.

Там ховається недуга:

Черв'ячок чи короїд —

Для дерев — найбільша з бід!

Дятлу-лікарю — обід.

Анна Кульська

Я — деркач, я маю крила,

Як увесь пташиний рід,

Та в ногах у мене сила:

Я — пташина-скорохід.

3 чужини, здолавши втому,

Дні і ночі — сорок діб! —

Пішки дибав я додому —

Диб та диб!

Диб та диб!

Лідія Компанієць

Е

В зоопарку (не по Брему)

Познайомтесь з птахом Ему.

Ось він з виводком своїм,

На велику заздрість всім.

Так турботливо, завзято

Влаштував гніздо малятам!

І яєчка зігріва.

Мама-ему хай дріма!

Едуард Звоницький

Є

Є — нікуди не втікає.

Є — про птахів ще не знає.

Є — боятися не вміє.

Є — завжди всьому радіє.

Гляне птах на букву «Є»

І забуде про своє.

Лиш змієїд не забуде про своє,

Вхопить гадюку і вчасно

Встигне віднести в гніздо своє.

Ж

Жайвір у небо високо літає,

Жайвір найперший весну зустрічає.

В нього високий дзвінкий голосочок,

Ніби то срібний б'є молоточок,

Ніби він тягне нитку сріблясту

3 неба до лану людям на щастя.

Любов Забашта

Облітав журавель

Сто морів, сто земель,

Облітав, обходив,

Крила, ноги натрудив.

Ми спитали журавля:

— Де найкраща земля?
Журавель відповідає:

— Краще рідної — немає.

Платон Воронько

3

Кує зозуленька й кує,

По всьому тужить гаю:

— Ой горе-горенько моє, —
Дітей не розшукаю.

Марія Познанська

И

І який би шлях важкий

Не прославсь в країну кожну,

Та на букву «И» птахів

Віднайти не можна.

І ніяка з сторін світу

Нам не допоможе.

Краще в назви глянь птахів —

Там знайти цю букву зможеш:

синиця,               сич,

плиска,               шишкар,

стриж,                 чиж.

І

Де багато сонця, де гайок хороший,

Іволга гніздечко виплела, мов кошик.

Он співа на дубі — схованка надійна —

Мов на флейті грає, ніжно-мелодійно.

 Іволга-красуня жовто-золотиста.

Іволга ляклива — заховалась в листі.

Варвара Гринько

А ви чули, а ви знали,

Що в індика є коралі?

Тих коралів у індика

Низка он яка велика!

— Гел— гел— гел! — кричить

                                           індик,

Без коралів я не звик!

Анатолій Григорук

Ї

Гаїчка в гаю живе,

Чорну шапочку на олівці береже.

Чарівна шапочка ніколи не спаде,

По голівці птаха  завжди впізнаєте.

Сюди-туди мотається,

Мух і комарів — не цурається.

И

Дощик, дощик, ти вже злива!

Плаче груша, плаче слива.

Ти періщить заходився,

Соловейко застудився.

А тепер лежить під пледом,

П'є гарячий чай із медом.

Ліна Костенко

Хочеш вір, а хоч — не вір:

В чайки шапка набакир,

Бо носила чайка сіно,

Обросилась по коліна,

Збило сіно шапку чайці,

Натрусилось у сап'янці, —

Так зате дітки чаїні

Не в болоті сплять, а в сіні.

Михайло Стельмах

К

Ой, ходила курочка по двору,

Та водила курочка дітвору.

А то все курчатка ще й малі!

Отакі завбільшечки від землі!

Катерина Переліска

Ой кібичку, кібчичок.

Сплети мені канчучок —

Удатненький, замашненький —

Я пастиму овечок.

Дмитро Куровський

Надто ймення придумали ловко:

Назвали пташину — Крутиголовка.

На диво вдалася з верткою шиєю.

А в нашім класі чи теж такі є?

Не ступлять і кроку вони без підказки,

Не вивчать уроку, не знають казки.

Вухами стрижуть, щоб слівце почути.

Крутиголовками такі можуть бути.

Василь Вітка

Невеличкий, з кулачок,

Жив в болоті куличок.

Хоч болотечко мале,

Куличку жилось не зле.

Він хвалив його, як міг,

Бо струмок з болота біг,

А відомо: із струмка

Починається ріка.

Олександр Пархоменко

Л

Ластівки немає — відлетіла вже.

Десь її стрічає сонечко чуже.

Хоч воно і гріє, та на чужині.

Ластівка марніє, не співа пісні.

Щастя для пташини там, де в'є гніздо,

Там, де Батьківщина, хоч земель є сто!

Микола Удовиченко

Що я почув у високому небі?

О, досі ще я пам'ятаю,

Як у блакиті сріблястій лебідь

Звав лебедину зграю.

Микола Пагнибіда

—  Лелеко, лелеко, до осені далеко! —

Викрикує на лузі засмагла дітвора.

А він веслує в хмарі з лелечихою в парі,

Мовляв, у вирій, друзі, мені ще не пора.

Дмитро Білоус

М

В гніздечку при землі малинівка сидить,

Червоненькими грудками майорить,

Відлітати не спішить,

Думає ягідками посмакувать.

Н

Норець — чубатий плавець,

Знов міняє комірець.

От чепурун цей птах!

Більш не знайдеться такого

В озерах та річках.

О

3 голови він аж рудий,

Сам пістряво-сірий,

Але більшої дуди

Бачить не могли ви.

Причесавши свій чубок,

Одуд взявся за урок.

Сів за книгу: — Ду— ду— ду.

Скоро в школу я піду.

Не вилазь з гнізда, одуде,

Не сміши лісного люду.

Ти до школи не доріс,

Хоч і маєш довгий ніс.

Василь Вітка

В орляток виросли вже крила —

Орлята в небо полетіли.

Під хмарами сім'я крилата:

Орел.

Орлиця

І орлята.

Грицько Бойко

Не лінивець і не сплюх

Гість північний — омелюх.

Влітку тут він не буває,

Лиш на зиму прилітає.

Скаче він по горобині

В червонесенькій хустині,

Онде гронце оббирає,

А на інше позирає.

Птах в роботі не скучає,

Всі дерева облітає,

Скрізь стрибає, наче свій.

А як стихне «сніговій»,

День весняний завітає —

Знов на Північ відлітає.

Василь Вітка

П

Ой. летіла птиця —

Пе— ре— пе— ли— ця,

Не під небесами —

Житами, вівсами,

Гречками медвистими,

Пшеницями чистими,

Хвалилася птиця —

Пе— ре— пе— ли— ця:

- Здрастуй, стиглий колосе,ясна зірко,
Діток я вивела аж семірко!

Андрій Малишко

Розгорнув свій хвіст павич,

Вигнув гордо спину, ич!

Пера райдужно горять —

Пречудовий цей наряд!

До весілля вже готові

Женихи — всі пера нові.

На жердину час сідати,

Наречених виглядати.

Едуард Звожцький

Біля річка близько

Скаче птаха плиска,

На цибатих ніжках,

У чорних панчішках.

Хвостик тільки блискає —

То вгорі, то низько він.

Плисочка гойдається,

Дітки потішаються.

От була б колисочка

На хвості у плисочки!

Василь Вітка

На подвір'ї ходить півник.

Хвіст у півника, як віник.

Пишне пір'я, а проте

Півень двору не мете.

Олег Орач

Ой, зима лютує дуже,

Посмітюшкам це байдуже,

Повтирали дзьобики,

Витрусили чубчики,

Хвостиками повертіли —

На подвір'я полетіли.

Прилетіли під світлицю

І зустріли там синицю:

— Ой, сестричко, добрий ранок,
Що ти їла на сніданок?

— Не пила я та й не їла,
Від морозу здеревіла.

— Ой, синичко, не журися,
Туди-сюди повернися,
Ходи з нами, козаками,
Знайдем скриню з калачами,
Дамо тобі повну скриню, —
Будеш у нас за ґаздиню.

Марійка Підгорянка

І що воно за сміх із дітей малих,

Із нашого пастуха.

Просить Терешко: —

Принеси горішка —

А пересмішниця —

Ха— ха, ха— ха— ха!

Каже пересмішник: —

Полечу в горішник,

Наберу горішків для пересмішків,

Аж чотири міхи, для ровесників,

Пересмішників: —

Хі— хі, хі— хі— хі, хі!

Василь Вітка

Піночка — панночка,

Жовта сукеночка,

Тоненькі ніжки, —

Потанцюй нам трішки.

Каже пташка піночка:

— Я вже не панночка,
Не танцюю, не літаю,
Тільки діток доглядаю.
Нема часу танцювати,
Треба діток годувати.
Маю я три донечки,
Ще й синочка-сонечка.
Мій маленький хлопчаток:
Чук— чок, чук— чок.
Просить їсти цілий день:
Цінь— цень, цінь— цень!

Василь Вішка

Р

Тут коло нас

Така зелена балочка,

Там озеро —

Не видно йому дна.

Вже прилетіла

Голуба рибалочка,

Ніс в неї довгий,

Довший, ніж вона.

Ліна Костенко

Ой ремезе невеличкий,

Сплети мені рукавички —

Готовії,

Пуховії,

На морози зимовії.

Дмитро Куровський

С

—  Гу— гу— гу, з дупла сова.
Болить сові голова.

Сова не їсть, не п'є, не спить,

І день і ніч в дуплі сидить.

Володимир Домерацький

В саду снігової королеви

Живуть червоногруді снігурі,

Вони обсіли зграйками дерева

І сяють, ніби справжні ліхтарі.

Птахів морози люті не лякають,

Їм весело зимової пори.

Сніжинки їх в таночок закликають,

Як падають, кружляючи, згори.

Світлана Шевченко

Летіли три, летіли три, летіли три сороки.

І сіли три, і сіли три на яворі високім.

І цілий день, і цілий день кричали три сороки,

Що їх не три, а тридцять три

На яворі високім!

Леонід Талалай

— Пташко, синичко, люба сестричко,
Та погуляй у нас!

— Ой, ні, не можу в днину погожу,

В мене робочий час.

— Пташко, синичко, люба сестричко,
Праця яка твоя?

— В мене дві дочки ще й три синочки,
Діток годую я!

— Ось для пташок жменя зерняток.
Всіх нагодуй, як слід!

— Е ні, малята, гусінь пухната
Кращий для нас обід!

— Звідки, синичко, люба сестричко,
Гусінь приносиш ти?

— 3 саду-городу, щоб в цю погоду
Буйно йому рости!

Анна Кульська

Стриж, стриж, підстрижи.

— Стриж я не для тебе. —
А чому ти стриж, скажи?

— Бо стрижу я небо.
Доки діток підіймаю —
Усю землю облітаю.

Василь Вітка

У синіх погонах, рожевих лампасах,

А гірш за ворону вчиться у класі.

Сойчиному дзьобу читанки не любі.

А як візьме в пазурі — летять зшитки, букварі.

Тож не дивно, в заводійки —

На уроках — тільки двійки!

Василь Вітка

Т

Тетеря маленька, але не дурненька.

В щирої тетерки —

3 письма — гарні оцінки.

— Таємниці тут нема, — каже нам тетеря, —
Я завжди, завжди сама чищу свої пера.

І ніколи не спішу, тому чисто так пишу.

Василь Вітка

У

Походжає птах уліт

На тонких червоних ніжках.

Завжди рано прокидається,

До рибок приглядається.

Ф

Фламінго на косу летить,

Фазан на дереві сидить.

Олександр Олесь

На майдані, де фонтан,

У футбола грав фазан.

Був би класний футболіст — З

аважає пишний хвіст.

Тамара Коломієць

Рожевою птаха природа створила,

Лиш чорне на дзьобі та трішки на крилах.

Ступає граційно, тримається рівно,

Мов вийшов на свято рожевий фламінго.

Варвара Гринько

X

Ходуличник — любитель ходити,

Йому подобається рачків ловити,

Він із сім'ї куликів.

Живе ходуличник на березі річки,

Не знаючи смутку і туги.

Ц

По вольєрах зоопарку

Ходять парами цесарки.

Чудо-шпори у самця,

Прикрашають молодця.

А в дружини серги-диво!

До лиця їй і красиві.

Серед літа їм не жарко,

Адже з Африки цесарка.

Едуард Звоницький

Ч

В чаплі чорні черевички

Чапля чапа до водички.

Грицько Бойко

Чижик має сірі лапки,

На голівці — чорна шапка.

Крильця жовті, біла спинка,

Дзьоб у нього — мов зернинка.

Чижик зовсім не сумує —

Нам свої пісні дарує:

Чів— чів— чів— тів!

Діточкам мій спів.

Іван Гущак

Скаче чапля у болоті,

А чечітка в чаполоті,

А чубатий чечіт

Йде городом на обід.

Я чечота підпильную

Та добряче почастую.

Сіроперій чаплі-жінці,

Танцюристочці чечітці —

Нерозлучній парочці

Піднесу по чарочці

Черничного киселю,

Ще й медком підвеселю.

Дам тіточці чаплі

Солоденькі вафлі,

А чечітці — чечевиці,

Тобі, чечіт, — Чемериці.

Василь Вішка