14 липня о 18:00Вебінар: Школа без дискримінації: таємниці гендерного виховання

Матеріали до уроку української літератури за творчістю П. Куліша

Про матеріал
Матеріали до уроку української літератури за творчістю П. Куліша. 9 клас. Завдання до вивчення теми "Творчість П. Куліша. Роман "Чорна рада"
Перегляд файлу

Завдання до вивчення теми «П. Куліш «Чорна рада»

  •                   Скласти хронологічну таблицю.
  •                   Зробити загальний огляд творчості.
  •                   Заповнити анкету:

1. Джерела написання роману «Чорна рада».
2. Скільки років Куліш працював над романом? Яким роком датуються події, що відбуваються у творі?
3. Які історичні події лягли в основу твору?
4. Як ви розумієте назву твору?
5. Письменник, що вплинув на написання твору?
6. Місто, де відбувалася Чорна рада?
7. Гетьман, після смерті якого почався поділ України?
8. Доба Руїни - це час в історії України ...
9. Що виховує роман «Чорна рада» в українців?

  •                   Скласти паспорт твору.
  •                   Виконати словникову роботу.
  •                   Заповнити таблицю «Риси романтизму в романі «Чорна рада» П.Куліша».

Зображення виняткових героїв у незвичайних ситуаціях, їх нетиповість

 

Викриття й осуд вад несправедливого устрою, протест проти гноблення людини людиною

 

Порушення проблеми обов’язку  героя перед народом

 

Інтенсивне використання фольклорних тем, сюжетів, образів, жанрів

 

Емоційна напруженість у зображенні подій, ситуацій, обставин, характерів

 

Інтенсивне використання гіпербол, символів, риторичних фігур, зокрема інверсії

 

 

  •                   Написати цитатний самодиктант за романом П. Куліша «Чорна рада».

    За наведеними рядками визначте, про кого йдеться:

    - «Темний він був на очі, а ходив без проводиря, у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж робив із тими грішми? Викупив невільників із неволі. Іще ж до тогознав лічити усякі болісті і замовляти усякі рани. Може він помагав своїми молитвами над недужими, а може і своїми піснями, бо в його піснях лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. За теєто, за все поважали його козаки, як батька: і хоч би попоросив у кого останню свитину з плечей на викуп невільника, то й йому оддав усякий» (Старий кобзар, «божий чоловік»)

 

- «Чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, протоптані, і пучки не видно. Хіба по шаблі можна б догадатися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська. Так наче собі чоловічок простенький, тихенький. Ніхто, дивлячись найого, не подумав би, що в сій голові вертиться що-небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату» (І. Брюховецький)


- «…був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної, був високий, огрядний собі пан, кругловидний, русявий, голова в кучерях, як у золотому вінку, очі ясні, веселі, як зорі, і вже чи ступить, чи заговорить… Жартів не любив. Щирий і незлобливий був лицар, да все ж як і допечуть йому, то стережись тоді кожен» (Я. Сомко)


- «Був він син паволоцького пана, по прізвищу Чепурного, учився в Київський братській школі і вже сам вийшов. Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею, то він устряв до козацького війська, бо гарячий був чоловік…. і не всидів би у своїй парафії, чуючи як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів і урядників над українцями» (І. Шрам)


- «Був щирий козак, лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік перечорнити і золоту свою славу гряззю закаляти»(П. Шраменко)


- «А вона ж то стояла, підійшовши під благословеніє, хороша да прехороша! Іще трошки засоромилась перед поважним гостем, то й очиці спустила в землю, а на виду аж сіяє… І що вже, як хороше вдасться! Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті — усе не так, як хто інший: так усі й дивляться, і так усякому на душі, мов сонечко світить» (Леся Череваниха)


-«Ще була молода і хороша, тілько бліднолика пані. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка. Не та в неї хода, не та й постать, да й українська одежа якось їй не припадала. А гарна, чорноброва була пані» (Настя — дружина Гвиновки)


-«…був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатились за десятилітню війну з ляхами… доскочив собі незчисленного скарбу, та після війни й сів хутором коло Києва» (М. Черевань)

-«Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває» (Кирило Тур)

- «Справді … був собі дідусь такий мизерний, мов зараз тільки з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявся. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах, да й те на йому було мов позичене» (Василь Невольник)

-«…не любив ніяких сварок; … бо був козак друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить» (М. Черевань) _ «…був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густі брови аж геть піднялись над тими очима, і — враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх» (Кирило Тур)

  •                   Доскладати план характеристики героя. 

І. Іван Шрам (Чепурний) – головний герой роману П. Куліша «Чорна рада».

  1. Піп, полковник Шрам.

  2. Родина Чепурного.

  3.

ІІ. Зовнішність Івана.

  1. «Воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної».
  2. «Високий, огрядний собі пан».
  3. «Очі ясні, веселі, як зорі».
  4.   
  5.   

ІІІ. Риси характеру, вдачі.

  1. Взірець лицарства, мужності, відвертості, благородства.
  2. Щира козацька душа.
  3.   
  4.  
  5.  
  6.  

ІV. Політичні погляди.

  1. Прагне об’єднати обидві частини України.
  2. Відстоює ідею міцної державної влади, сильної гетьманської руки.
  3.  
  4.  

V. Ставлення інших персонажів до Шрама.

1. Повага козацької старшини.

2. Довіра громади.

3. Сомко прислухається до порад Івана.

4.

5.

6.

VІ. (Ставлення автора).

VІІ. (Ваше ставлення до героя).
 

  •                   Скласти план характеристики Кирила Тура (за попереднім зразком).
  •                   Заповнити таблицю

Порівняльна характеристика Сомка, Брюховецького

 

Сомко

Брюховецький

Особиста доля, соціальний стан

 

 

Зовнішність героя

 

 

Риси характеру і вдачі

 

 

Політичні погляди

 

 

Ставлення інших героїв твору

 

 

Ставлення автора

 

 

Ваше ставлення

 

 

 

  • Складіть сенкани до героїв роману «Чорна рада».

Зразок

Сомко

Мудрий, поміркований

Мріє, не мириться, відстоює

Прагне об’єднати «береги Дніпрові»

Патріот

  •                   Написати твір-характеристику Петра Шраменка.
  •                   Виписати прислів’я, приказки з роману.

 

Матеріали для вчителя

Роман (фр. roman — романський) — вид епічної літератури, для якого характерні значний обсяг і складність будови, широке зображення подій і докладне розкриття життєвих доль людей чи однієї людини упродовж тривалого часу.

Цей жанр дає авторові змогу докладно передати історію формування характерів персонажів, показати умови їхнього життя і побуту, розкрити психологію, описати боротьбу за тривалий проміжок часу на тлі важливих історичних подій, а також соціально-класові й національні відносини. У романі буває кілька головних сюжетних ліній, які часто взаємопереплітаються та перехрещуються. Якщо романи одного автора пов’язані сюжетом, ідейним задумом, образами персонажів, тоді їх називають дилогією (два твори), трилогією (три твори), тетралогією (чотири твори) або говорять про цикл романів (якщо їх багато).

Особливості роману:

- докладне розкриття історії формування характерів багатьох персонажів, показ їх побуту, психології, праці, кохання тощо за тривалий проміжок часу;

- наявність розгорнутого сюжету або кількох сюжетних ліній, об’єднаних спільним задумом;

- велика кількість дійових осіб;

-докладність описів і розповідей;

- прозова (рідше віршована) форма;

- великий обсяг. За змістом розрізняють романи соціальні, психологічні, історичні, сімейно-побутові, сатиричні, філософські, науково-фантастичні, пригодницькі та ін.

Роман-хроніка — це такий прозовий твір, у якому розкривається послідовна історія певних суспільних або родинних подій за тривалий проміжок часу.

Історичний роман — роман, у якому відтворюється історична епоха на прикладі конкретних людських долях і подіях.

Історія написання та джерела.

П. Куліш працював над романом упродовж 14 років. Твір був виданий 1857 року. У центрі оповіді розповідь про «Чорну раду», що відбулася під Ніжином у 1663 році. Матеріал для свого твору П. Куліш брав з багатьох джерел: «Истории Малороссии» М. Маркевича,— «Истории Малой России» Д. Бантиш-Каменського, друкованих і рукописних козацьких літописів (зокрема Самовидця та Грабянки), старовинних документів, що знаходив сам у архівах монастирів і різних установ, а також з фольклору — дум, історичних пісень, переказів, легенд, казок про козаччину. З цими творами він знайомився не тільки в численних уже тоді збірниках, а й безпосередньо з уст народу. Це дало можливість створити низку правдивих, конкретно-історичних подій, ситуацій, обставин, а також характерів, відтворити інтереси й настрої представників різних соціальних групп тогочасного суспільства.

Кожний письменник першої половини ХІХ ст., пишучи про минуле своєї країни, неминуче підпадав під вплив В. Скотта, який в історичних романах відобразив боротьбу волелюбної Шотландії за незалежність від Англії. Зазнав цього впливу й Куліш. Крім того, він врахував досвід змалювання історичних подій, нагромаджений О. Пушкіним, М. Гоголем, Є. Гребінкою, Т. Шевченком. Реалістичної манери П. Куліш дотримувався при зображенні подій, розстановки та взаємодії соціальних груп, побуту. Створюючи образи представників різних прошарків суспільства, автор застосовував засоби і реалістичного, і романтичного методів. Окремі персонажі наділені надприродними вміннями й силою, тож деякі події та ситуації позначені фантастикою.

Історичною основою роману є події, що відбувалися на Україні в роки Руїни, коли після смерті Б. Хмельницького (1657) почалася боротьба за гетьманську владу. Деякі претенденти на булаву думали не про долю України та її народу, а про власну вигоду. З цієюметою вони зверталися за допомогою то до польської шляхти, то до турків, татар, то до Москви. Україна була розколота. На Правобережжі правив польсько-шляхетський ставленник Павло Тетеря. На Лівобережжі України точилася запекла боротьба між кількома претендентами на гетьманування, серед них — переяславський полковник Яким Сомко, обраний на старшинській раді в Козельці наказним гетьманом, хоч російський цар і не затвердив його, та кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький. 27–28 червня 1663 року у Ніжині відбулася «чорна рада», за підсумками якої гетьманом було обрано Брюховецького, а Сомка

скарано на горло.

Тема: зображення суспільно-політичних умов на Україні у часи Руїни після смерті Б. Хмельницького і обирання нового гетьмана на «чорній раді», що відбулася 1663 року в Ніжині.

Ідея: викриття і засудження доби Руїни, яка призвела до соціального розладу між селянами і поміщиками, міщанами і шляхтою, міщанами і козаками, низовим козацтвом, «черню» і козацькою старшиною; також засудження підступності, брехні, жаги до збагачення, прагнення заволодіти гетьманською булавою будь-яким шляхом (І. Брюховецький); заклик до єднання за «цілість України», яку намагаються «розідрати надвоє».

Основна думка:

а) зображуючи минуле, автор прагнув збагнути й оцінити сучасне;

б) народ — рушійна сила у визначенні своєї подальшої долі;

в) «усяке багатство, усяка слава — усе воно суєта суєт»;

г) «нема там добра, де нема правди».

Жанр: перший історичний україномовний роман, роман-хроніка.

Пантелеймон Куліш написав цілком оригінальний, самобутній твір, у якому яскраво розкрито не тільки історичні події з життя українського народу, відтворено український колорит, а й національний дух народу. Навіть характер романтизму «Чорної ради» має народнопісенні витоки. Пісня й дума не просто існують на його сторінках — вони є живильним середовищем, на якому зріс буйний первісток української романістики. Сам роман нагадує історичну думу за її епічним розмахом, гострими ситуаціями, могутніми національними характерами. Відтворюючи події минулого, письменник шукає в них відповіді на животрепетні питання тогочасності, зокрема — яким має бути майбутнє України, її соціальний устрій, державний лад. «Чорна рада» — роман соціально-історичний. Історичні події тут відображаються в площині соціальних відносин — боротьби станів, суспільних верств.

Особливість назви твору.

Події у творі відбуваються незабаром після возз’єднання України з Росією. На Україні розгорнулась складна політична боротьба за владу, що і призвела до Чорної ради в Ніжині 1663 року, на якій було скинуто тимчасового гетьмана Сомка й обрано гетьманом І. Брюховецького. На раді, крім козацької старшини, були також запорожці, селяни, міщани («чернь»), тому її і названо чорною радою.

Проблематика роману:

- історична доля України, її державний устрій, місце в історії, шляхи, якими має йти український народ;

-взаємини між панством, старшиною і простолюдом, біднотою;

- стосунки між Україною і Росією;

- вірності обов’язку, козацької честі;

- козацтва, Запорозької Січі, її місце в історії;

-любов і ненависть;

- вірність і зрада;

- батьки і діти;

- історична постать і сучасність;

- цінність людського життя;

- «усякому єсть своя кара і награда од бога».

Основний конфлікт роману — суперечності між козацькою старшиною, виразниками інтересів і поглядів якої є Сомко, Шрам, і широкими народними масами — селянською біднотою, міщанством, козацькою голотою, очолюваними Брюховецьким.

Сюжет твору.

У романі дві сюжетні лінії — соціальна та любовна. Перша —це події, пов’язані з вибором гетьмана на «Чорній раді» в Ніжині, поразка Сомка, Шрама та їхніх прихильників, друга — любовна, романтична, причому вона складніша, ніж звичайний любовний трикутник. Тут Леся, а з другого боку — Петро, гетьман Сомко, відчайдушний козак-запорожець Кирило Тур, історія з викраданням, відмова Тура від Лесі. П. Куліш будує сюжет у хронологічному плані, події розгортаються послідовно, наче ланцюжок, у якому одна ланка закономірно пов’язана з другою.

Композиція.Твір містить 18 розділів. Автор влучно використав композиційний прийом — подорож героїв. Цей прийом дає змогу показати широку панораму народногожиття, різні стани, верстви населення, ознайомити і героїв твору, і читачів із тим, як і чим живе й дихає народ, складними соціальними проблемами тогочасності.

Експозиція: зображення історичної епохи, у якій відбуватимуться події твору, знайомство з головними героями роману.

Зав’язка: прагнення Шрама підтримати на раді Я. Сомка, подолати розбрат і безлад серед козацтва.

Кульмінація: проведення «чорної ради», за підсумками якої І. Брюховецький — гетьман, Я. Сомко — в’язень.

Розв’язка: смерть Я. Сомка, І. Шрама; одруження Петра з Лесею.

Герої твору.

Усі дійові особи (історичні й вигадані) різко поділяються на дві групи: прибічники Я. Сомка й І. Брюховецького. Історичні — Я. Сомко, І. Брюховецький, Васюта, Шрам, М. Гвинтовка, Вуяхевич; вигадані — Кирило Тур і його товариш, божий чоловік, Черевані, Петро й Леся.

Прислів’я, приказки з роману

- «Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком зійдеться».

- «Удар ти лихом об землю!».

- «Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься».

-«Де два козаки, там вони третього самі судять».

- «Тоді скажеш гоп, як перескочиш».

- «Усе й розкотиться, як горох із жмені».

- «Сіль тобі на язик, печина в зуби».

- «Аж мороз пішов поза шкурою».

- «Хоч греблі гати, хоч мости мости, вода прорветься».

- «Ти йому образи, а він тобі луб’я».

-«Січовикові без ложки, що без люльки, ходити не годилось».

- «Чоловік не скотина, більш відра не вип’є».

-«Вдаримо, може, ще раз лихом об землю».

- «Своя сорочка до тіла ближче».

- «Усякому єсть своя кара і награда од бога».

docx
Додано
12 травня
Переглядів
135
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку