Матеріали до виховної години про голодомор 32-33 років
Сценарій виховної години про голодомор 1932-1933 рр. «Запали свічку пам’яті»
Мета: розвивати громадянську свідомість, виховувати повагу та цікавість до історії свого народу; повагу до праці і до хліба
Обладнання: мультимедійний проектор або дошка, шматок хліба, книги про голодомор
Учитель: подивіться на цей шматок хліба, що ви про нього можете сказати? (орієнтовні відповіді учнів)
Дійсно, невеликий шматок, такий на сніданок ви отримуєте у їдальні, таким, можливо, обідаєте вдома, це багато чи мало?... так от , навіть такого шматочка ні на сніданок, ні на обід часто не мало більшість сільського населення України у 32-33рр, зокрема жителі нашої Харківської області.
Історична довідка (підготована учнем):
Реалізація плану з організації штучного голоду
|
Дата |
Подія |
|
1 9 3 2 р і к |
|
|
Липень |
Україні нав’язують завідомо нереальні до виконання плани із хлібозаготівель. |
|
7 серпня |
Ухвалюється постанова про “охорону соціалістичної власності”, або “закон про п’ять колосків”. |
|
Жовтень |
В Україну направляється спеціальна комісія із хлібозаготівель на чолі із керівником уряду СРСР В.Молотовим. Її завдання – посилення репресій і збільшення вилучення зерна в українських селян. |
|
Листопад |
Організовуються загони для пошуку і конфіскації зерна, інших продуктів, худоби у приватних господарствах. До кампанії залучається весь особовий склад міліції, органів держбезпеки та місцеві члени комуністичної партії і комсомолу. |
|
Листопад |
Вводиться режим “чорних дошок”. Занесення населеного пункту чи району на “чорну дошку” вело до їх повної блокади, проведення спеціальних репресивних заходів, а значить – доповного знищення його мешканців. |
|
18 листопада |
Запроваджуються натуральні штрафи. В господарствах, що “заборгували” за нереальними планами, конфісковують усе продовольство і худобу. |
|
Кінець листопада |
Спецоргани розробляють спеціальну таємну операцію зі знешкодження всіх, хто міг би чинити опір повному вилученню хліба. Операція охоплювала 243 райони України. |
|
Грудень |
Розпочинається другий етап вбивства голодом українців. В Україну направляють Л.Кагановича і П.Постишева для посилення хлібозаготівель. Влада переходить до повного вилучення харчів в українських селян. |
|
Грудень |
Влада звинувачує українців у саботажі хлібозаготівель та підготовці повстання. ЦК ВКП(б) і РНК СРСР ухвалюють таємну постанову “Про хлібозаготівлю на Україні, Північному Кавказі і в Західній області”. Вона передбачала ліквідацію українських шкіл на Кубані і масове переслідування української інтелігенції. |
|
Кінець грудня |
Із сіл, які не виконали плани хлібозаготівель, вивозять усі наявні зернові запаси, навіть посівний матеріал. |
|
1 9 3 3 р і к |
|
|
1 січня |
Спеціальною постановою ЦК ВКП(б) про застосування найжорстокіших репресій до тих, хто не здасть хліба, українцям був оголошений ультиматум. |
|
Січень |
Відбуваються масові обшуки в селянських господарствах, під час яких селяни були позбавлені останніх залишків їжі. Їх приречено на голодну смерть. |
|
22 січня |
Директивою Й.Сталіна заборонено виїзд селян з території УСРР і Кубані в інші місцевості Радянського Союзу. Тільки за перші півтора місяці дії цієї директиви було затримано майже 220 тисяч селян. З них понад 186 тисяч силоміць повертають у села, де вони були приречені на голодну смерть. |
|
24 січня |
Сталін призначає фактичним керівником УСРР на посаді другого секретаря ЦК КП(б)У П.Постишева. Він розпочинає масштабну кампанію “очищення” від “петлюрівців” і “українських націоналістів”. Вона стала складовою плану геноциду української нації. Тогочасний розмах політичних репресій в Україні можна порівняти з Великим терором 1937 – 1938 років. За офіційними даними, в Україні у 1933 році було арештовано більше людей, ніж у 1938-му. |
|
Лютий |
Україні починають виділяти допомогу – вибіркову і недостатню. Вона була спрямована не на подолання голоду і порятунок українців, а на забезпечення виробничих потреб у ході посівних і збиральних кампаній. Знесилені, старі, а також селяни-одноосібники не отримували допомоги. Смертність серед українських селян невпинно зростала. |
|
16 лютого |
Для недопущення поширення інформації про голод, в УСРР спеціальною директивою забороняється будь-яким організаціям, крім ДПУ, фіксувати випадки опухання і смерті на ґрунті голоду |
|
Червень |
Смертність від голоду в Україні досягає свого апогею. За оцінками демографів, того місяця померли понад 1 млн осіб. |
|
Серпень |
Прийнято рішення про створення Всесоюзного переселенського комітету та переселення у вимерлі з голоду села України колгоспників із російських областей і Білорусі. До кінця 1933 року було переселено понад 100 тис. осіб. |
Під час голоду тоталітарна влада не лише не припинила примусове відбирання їжі, а й відхилила допомогу з-за кордону та кинула всі сили на те, щоб ізолювати голодуючі райони. Армія, загони НКВД оточили українські міста (бо селяни намагалися врятуватися там від голодної смерті) та залізничні станції. Мешканцям сіл забороняли виїжджати в інші регіони СРСР. Хліб вилучався, продавався до інших країн за валюту, яку спрямовували на закупівлю верстатів та іншого обладнання для промислових підприємств.
Саме за цей менш ніж календарний рік (1932 – 1933) в Україні загинули мільйони людей. На жаль, страшні обставини злочину та свідома заборона ведення статистки смертності унеможливлюють встановлення точної кількості загиблих і вичерпного поіменного списку жертв.
Перші оцінки кількості загиблих з’явилися ще у 1933 році. Вже тоді називались цифри і 7, і навіть 9 млн загиблих від штучно організованого голоду. Оцінки сучасних дослідників щодо кількості убитих голодом в Україні у 1932 – 1933 роках також значно різняться – від 1,8 до 7 і навіть 10 млн жертв.
Темою підрахунку втрат України у Голодоморі 1932 – 1933 років із 2007 року займається Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України імені М.Птухи. За висновками фахівців Інституту, які увійшли до матеріалів кримінальної справи за фактом вчинення геноциду в Україні 1932 – 1933 років, через Голодомор в УСРР загинуло 3 млн 941 тис. осіб. Непрямі втрати (дефіцит народжень) унаслідок Голодомору в Україні в 1932 – 1934 роках дорівнюють 600 тис. осіб.
Аналіз етнічного складу прямих демографічних втрат свідчить, що було вчинено вбивство голодом саме етнічних українців – втрати українців в тогочасних межах УСРР становлять 3 млн 597 тис. осіб або 91,2% від загальної кількості прямих втрат.
Жахом Голодомору була надзвичайно велика смертність серед дітей. У багатьох районах України у вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько двох третин учнів. Ученими Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України імені М.Птухи для Гарвардського університету створена карта втрат УСРР у Голодоморі. За даними вчених, найбільше постраждали лісостепові регіони України із давніми козацькими традиціями – Полтавщина, Черкащина, Кіровоградщина, Київщина. У цих регіонах в окремих районах упродовж 1933 року вимерло понад половину населення. Смертність перевищувала середній рівень у 8–9 і більше разів. У нинішніх Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській областях рівень смертності був вищим у 5-6 разів, у Донецькій і Луганській області – у 3–4 рази.
Голод став зброєю масового біологічного знищення українців. Він на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідком злочину геноциду також стало руйнування традиційного українського устрою життя. Українцям як етносу було завдано смертельної рани. 1933 рік став для України часом національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо і понині.
Кожного року тепер ми у листопаді згадуємо про ці жахливі події і вшановуємо пам’ять невинно загублених душ запаленою свічкою
https://www.youtube.com/watch?v=trU1OtPmKEM
Послухаємо тих учнів, які перекажуть спогади своїх бабусь і дідусів
Спогади колишнього жителя хутора Таранушино Харківської області Кіктєва Василя Петровича: «Хліб забрали майже весь, залишилося лише те зерно, яке, почувши про непомірні побори, вдалося закопати в степу, і корова, яку годували чим тільки могли, сіном в основному, і залишили корову, бо в родині було вісім дітей і просто пожаліли. Вночі пекли хліб з лободою, з висівками, з різними домішками, травою , сіном, щоб до весни вистачило, вдень хату вистужували і провітрювали, щоб не навіть пахло хлібом. Раніше було двоє волів, двоє коней, міцна родина, хата із «сруба», зібрали всіх і повезли на Колиму. А хату розібрали по одному бревну і перевезли у інше село, де з нею сільраду побудували. Повернутися допоміг усіма правдами і неправдами найстарший син, Андрій, що працював у райкомі. А там, на поселенні , спасло те, що батько вмів чоботи підшивати та кожухи латати. Отак і вижили…»
Із спогадів Ладики Марії Михайлівни, в минулому жительки с.Волохів Яр Харківської області. «Голод був. Доводив людей до лиха, до гріха. Чули і про тих, хто не пережив зиму. Сусідка мала п’ятеро дітей, чоловік помер, то двох найменших одвезла до Харкова, залишила на залізничному вокзалі, щоб забрали до дитбудинку, від голоду врятувати. А наш батько завжди у колгоспі за кіньми доглядав, от і приносив жменьку вівса чи ще чогось, що можна було розітерти і зварити кашу- не кашу, а щось таке, що хоч якось забивало почуття голоду.»
Підведення підсумків. У тих, хто не знає і не пам’ятає історії, не має майбутнього.
За останніми підрахунками за час голодоморів на Україні померло від голоду, хвороб, канібалізму близько 7 мільйонів жителів і це у ХХ столітті!
Про таке забути неможливо.
Шануємо і пам’ятаємо.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку