Матеріали до вивчення образів повісті М. Павленко "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських."

Матеріал до вивчення образів повісті М.Павленко «Русалонька із  7-Б,  або Прокляття роду Кулаківських».

Родовід  і прокляття родини Кулаківських

Вадим про свій рід: «Гроші ведуться, щастя – не грама! »

Гордій  Кулаківсь-      Підпоїв Міщенка і підсунув                    

кий                                 йому підписати папери на продаж

                                       маєтків  громади.

                 Ошукані Кулаківським люди його прокляли

Син Гордія   Кула-                 Став страшенно жадібним, не давав                                       ківського  Яків         харчів дружині та сину, рахував кожний

                                      сантиметр сала у діжці: на нього з горища впав мішок

                                      кукурудзи  і вбив його. «У нього  під повною замкненою                 

                                     коморою у великий голод помреш». Дружина Лизавета                      

                                     Львівна.

Син Гордія                  випадково застрелився,  дістаючи зі скрині рушницю

Кулаківського         для полювання

Фрол.

 

Дочка  Гордія            захотіла вийти заміж за Корнія, який у них у місті       

Кулаківського             ярмаркував, причарувала його приворотним зіллям, а    

Франя                        його дівчину згубила:   налякала на воді Клаву, прабабцю   

                                      Софії. Не стала щасливою, жила з чоловіком, який її не             

                                      кохав, Бог не дав діточок.

                       Продовження роду Кулаківських від Якова

Син Вася                  «При такому батечку я гарно хитрувати й    

                                маскуватись навчився! – все до хати тягну, недосипаю».

                              «Батько нікому милостині не подавав, дружину свою    

                              голодом заморив, а сам удавився картоплиною на чужому        

                              обіді».

                                Його вважали загиблим на війні, а «ще з початку війни     

                                 йшов із боїв і не захотів повертатись. Заховали його в       

                               цей льох, ось,  більше, як 30 років!»

                               Це про нього писали газети: «40 років у підземеллі»,       

                               судити його вже не стали. Сам себе покарав, довів  

                               існування родового прокляття.

                                Дружина Олена стала таким відлюдьком! Про неї дочка   

                               Катерина говорила: «Не віриться, що колись зібрала мені на 

                              обід   півміста!»

Катерина,дочка        ЇЇ убило  водночас  блискавкою разом  з   

Василя й  Олени         чоловіком, свекрухою і свекром. Баба Олена 

                                       проклинала   внука, Іванового сина, за те, що

 

хотів її хату продати, а

                                     прокляття її впало на Катерину.

 Іван, син Василя і   

 

Олени         

Толик, син Івана             Це дід Вадима, він щез, а бабка через це казилася.

                                            Мав двох синів, один умер від наркотиків, а другий – і

                                            був батьком Вадима. «Батьки розлучилися,

                                            вештаються по світу, дитину залишили на бабу».   (Це

                                           про Вадима)

Вадим, онук Толика,   говорить    про себе: «Не я краду, прокляття моє родове краде».

                            Родина Міщенків

Данило                 Люди прокляли. П’яним підписав документи на продаж    

                                 маєтків тих, хто йому довірив документи. Люди   

                                 дізналися, підняли бунт. «Його виблагали – вимолили   

                                родичі. Тож зглянулись на авторитет і мудрість його

                                батька, на дітей… І йому віділлється»

                               Родина оселилася у колишньому домі Кулаківського (віН

                              дозволив).

                             Дружина Данила: «… ледве животіємо. Тільки цю халупку й

                             удалось викупити, поля і решту худоби забрали! Хлопці по  

                            службах, я – по наймах, а батько – неборак світами

                             тиняється!»

                            Данило через оголошення познайомився з багатою вдовою,

                            жив з нею, як захворів, повернувся до жінки.

Син Мішель         змінив прізвище, навмисне придумав зватися Білим:

                                чистим, без гріхів попереднього життя. Через декілька

                               років після прокляття замітає алеї і вигукує: «У своєму

                             Вишнеполі я робив те самє, але не як прислужник, а як 

                               господар! Чи ж маю довіку спокутувати батькову

                              провину?» Викрав панночку Юзю,  обдурив її, брехливо

                              описавши своє місце проживання. І дуже знайомою

                             видалася  Михайлова форма щастя- « брехати задля

                             високої мети». Так пізніше Валентин пояснюватиме

                            Сніжані, чому не сказав, що був одружений і має сина.

                            «Викрадача в кайдани»

Позашлюбна         

дочка Юзефи

(за кордоном)

 

Син Вусань

(онук Данила

Міщенка)

 

Син Валентин                     Із-за розрахунку одружився з киянкою, у якої

Праправнук Данила            була кімната в будинку – колишньому

                                                графському маєтку Юзефи, а народжена дитина

                                                збила всі його плани; він подав на розлучення.

                                                Забув за доньку від першого шлюбу ( «Навіть

                                                аліментів не платить,нібито мало заробляє»),

                                               не знається з сином від другого шлюбу. «Той живе

                                               з матір’ю в напівбудиночку над самісіньким

                                              крутосхилом».

                                            Став на Сашкові ваги  і не заплатив, не дає  сину гроші на цирк на цирк.

                                            . «Перед Сніжаною прикидається

                                             багачем, а такий скупий із сином».

                                           При знайомстві зі Сніжаною і її родиною намагався

                                         показати себе з кращого боку (всім приготував

                                       подарунки);

                                       прийшов миритися до Сніжани,  бажаючи «почати все з чистого аркуша, не засмічуючи  його

                                       всілякими попередніми помилками з усякими

                                       дружинами та дітьми».

! «У  всіх немовби подвійна душа; усі хвалькуваті, брехливі, ненадійні»

          І з такими мало не породичалася Софійчина родина.(Сніжана ледве  

          не одружилася з Валентином)

                   Зв’язок Софійчиної родини з сім’ями     

Кулаківських                                         Міщенко

1. Софійка закохана у Вадима –          1. Сніжана ледве не вийшла заміж за

далекого нащадка Кулаків-               правнука Данила Міщенка.

ського.

2. Будинок, у якому живе Софійка,

стоїть на місці хати, де

блискавкою вбило Катрю.

3. Дочка Гордія Кулаківського

Франя  налякала Клаву, прапра -

бабцю Софії, та ледве не збожеволіла

 

Софійку авторка називає «Русалонька…», бо це була її улюблена казка, і взагалі їй подобалися казки зі щасливим кінцем.