Матеріали Всеукраїнської краєзнавчої експедиції учнівської молоді "Моя Батьківщина - Україна" напрямок: «Географія рідного краю»

Про матеріал

Конкурсна робота Всеукраїнської краєзнавчої експедиції учнівської молоді "Моя Батьківщина - Україна" . Напрямок: «Географія рідного краю».

Перегляд файлу

КЗНО “Центр позашкільної освіти Дніпропетровської обласної ради”

Управління освіти, культури, молоді та спорту

Апостолівської міської ради

Володимирівська гімназія-філія Апостолівського ліцею №1

Апостолівської міської ради

Криворізького району Дніпропетровської області

Матеріали

Всеукраїнської краєзнавчої експедиції

учнівської молоді

"Моя Батьківщина - Україна"

напрямок: «Географія рідного краю»

« ПЕРВОЦВІТ» - ПЕРШИЙ МОЛОЧАРНИЙ КООПЕРАТИВ КРИВОРІЗЬКОГО (АПОСТОЛІВСЬКОГО) РАЙОНУ

Роботу виконав Павло Глушко здобувач освіти 7 класу Володимирівської гімназії-філії

Апостолівського ліцею № 1

Керівник: Кравчук Надія Леонідівна

село Володимирівка 2023 р.

План

1.Вступ

2. Революція на селі

3. Цікавість до нового перемогла 4.«Первоцвіт» - перший кооператив в Криворізькому( Апостолівському) районі 5. Партнерство заради інновацій 6. Новий загін для корів 7. Перший молокозбірний пункт 8. Наш успіх-постійний розвиток 9. Підтримка села – пріоритет нашої роботи

10.Постійне навчання - основа успіху. Разом-ми сила!

11. Додатки.

12. Список використаної літератури

Вступ

Привіт! Мене звати Павло . Я народився і живу у маленькому селі Володимирівка на Дніпропетровщині .

У даний час село розвивається за рахунок підсобного господарства. Традиційно, у нашій зоні переважає молочно-м’ясний напрямок. У нас розводять червоно-степову та чорнорябу породу корів. Це є найбільша галузь, у якій задіяна більша частина населення села.

Я живу у великій та дружній сім’ї. Ми, як і більшість селян тримаємо корів. Маємо у нашому господарстві дві корівки . Я завжди допомагаю мамі по господарству. В тиждень для нашої родини треба 20– 25 літрів молока, а ще й сметану свою робимо (літр

на тиждень) і сир (два кілограми).

Щодня наші корови дає 35 літрів молока. Тобто, на тиждень виходить 35 л×7 днів=245 л. І якщо відняти 25 л, які споживає моя родина, ще 220 л молока треба кудись дівати. В ідеалі – продати за вигідною ціною.

Щоб заробляти на третину більше, ніж сусіди, моя мама Світлана вступила до сільсько-господарського обслуговуючого кооперативу ―Первоцвіт‖.

Саме про це я хочу розповісти у своїй роботі.

Революція у селі

«Я продаю молоко по сім гривень за літр, плюс за високу жирність трохи добігає. І в середньому ціна виходить 9 грн., – розповідає мама. – В принципі, можна було і раніше вступити в кооператив. Але проти був дід – старих людей важко переконати. Наприклад, корів членів кооперативу доять доїльним апаратом прямо на пасовищі. А

мій дід наслухався знайомого ветлікаря і казав, що доїльний апарат повідриває дійки нашій корові і наші корови захворіють на мастит ».

Подібні страхи перед новими підходами у догляді за домашніми тваринами були не лише у нашого діда. Минулий голова Володимирівської сільської ради Валентина Олександрівна Барабаш очолює кооператив з 1998-го року. Але навіть маючи значний авторитет, вона пригадує, як важко їй було переконати селян заново вчитися доглядати за скотиною, щоб отримати грант на розвиток молочного кооперативу від канадського проекту.

«У 2009 році я потрапила на презентацію канадського урядового проекту ―Підвищення конкурентоздатності молочного сектору в Україні‖ – розповідає голова. – Реалізовувала цей проект Львівська аграрна дорадча служба. Я попросила, щоб вони до нас приїхали. І так говорили ми всю осінь, зиму і весну: то під церквою зустрічалися у нас у селі, то біля кафе. Ми переконували, просили, доводили, що нам це потрібно!»

Така наполегливість із боку лідерів громади – виняток із правил. Менеджери Львівської аграрної дорадчої служби кажуть, що об'їздили багато сіл, та лише наші жителі захотіли щось змінювати.

Тож енергійність та цілеспрямованість селян не залишилася непоміченою. У Володимирівці почалася велика інформаційна кампанія: сюди почали регулярно навідуватися закордонні спеціалісти та фермери – розповідали селянам, як збільшити надої їхніх корівок і агітували створювати кооперативи.

Була створена ініціативна група у кількості п’яти осіб, яка роз’яснювала людям все про кооперацію і колективні форм господарювання. Необхідно було, у першу чергу розвіяти недовіру селян до кооперації. Кожний член цієї групи чітко усвідомлював, що це потрібно для збереження села.

Попри довгі вагання та недовіру, цікавість до нового перемогла

Нове – це завжди цікаво

«Фермери із Парагваю приїздили і ділилися досвідом. Як правильно утримувати корів та доглядати за пасовищами, – розповідає голова правління кооперативу ―Первоцвіт ‖ Тетяна Вабіщевич, сидячи в кабінеті старости. Вчили, як випоювати телят. Ми ж бо звикли, що теля має 21 день пити тільки молоко. А потім ще три місяці – робити пійло з насінням льону. А нам на семінарі сказали – на сьомий день від народження давайте воду і цілу кукурудзу. Спочатку страшно було — ну бо ж здохне теля! Але ні — не здохло!»

«Первоцвіт» - перший кооператив в Криворізькому( Апостолівському) районі.

В серпні 2010 р. – наприкінці літа і у відповідності до програми Президента про сільськогосподарську кооперацію у селі Володимирівка Апостолівського району Тетяна Вабіщевич, Валентина Невдах та Ольга Плевако на свій страх і ризик заснували СОК – сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Первоцвіт»,який би допоміг зняти усі проблеми з зайнятості місцевого населення та заготівлю і здачу ним молочної продукції. І відразу треба сказати, що жінкам довелося витримати нелегкі випробування і пройти перешкоди, не усі з яких вони спочатку навіть могли передбачити. Одначе врешті-решт кооператив звівся на ноги та став взірцем для інших не лише в масштабах району, а й усієї області.

На фото перше голосування на зборах кооперативу Завдання, які поставили перед собою засновники кооперативу для його успішної реалізації:

- підвищення доходів особистих селянських господарств шляхом створення сільськогосподарського кооперативу для здійснення посередницьких функцій зі збору, зберігання та продажу молока, що виробляється на території села;

- створення додаткових постійних робочих місць у сільській місцевості;

- навчання та збереження висококваліфікованих молодих спеціалістів у сільській місцевості шляхом забезпечення сучасними конкурентно оплачуваними робочими місцями та шляхом надання системної підтримки у започаткуванні власного сільськогосподарського бізнесу;

- збільшення надходжень до місцевих бюджетів за рахунок реалізації виробленої продукції та відрахувань за рахунок новостворених робочих місць;

- скорочення нерівності доходів між міським та сільським населенням;

- сприяння впровадженню інноваційних технологій у роботу місцевих сільських господарств (молочного виробництва, зокрема);

- створення навчального центру з метою забезпечення навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації регіональних спеціалістів сільськогосподарського напрямку;

- підняття рівня споживання серед населення молочної та м’ясної продукції високої якості, що буде сприяти зниженню числа захворювань опорно-рухової та серцево-судинної системи.

Партнерство заради інновацій

Корови в нашому селі живуть у спеціально облаштованих приміщеннях за європейськими стандартами,з сучасною системою провітрювання та освітлення.

Завдяки участі у проекті

USAID/Партнерство заради інновацій «Розвиток сімейних ферм, об’єднаних в сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи» членам кооперативу у 20172018 р. було надано :

- рекомендації щодо реконструкції Конструкція приміщення для утримання ВРХ;

- надання обладнання на суму еквівалентну 6 тисяч доларів;

- доїльні апарати, поїлки, системи освітлення та вентиляції, гумові килимки;

- надання до двох високопродуктивних нетелей (перші 70 учасників); - тренінгова та консультативна підтримка з питань якості молока та управління фермою.

«А до мене додому канадські фермери приходили і перевіряли умови, в яких живуть мої корови, – розповідає Валентина Ляховенко. – Навчили, як вентиляцію робити в корівниках, воду в поїлках, які септики спеціальні потрібні.

Навіть показали, як робити корм для запасів на зиму. Ми ж завжди починали косити сіно в кінці літа, а виявляється, що це з травня треба робити!»

Але це був лише початок напередодні великих відкриттів.

Новий загін для корів

Випасання череди корів у літню спеку тільки у книжках здається романтичним та безтурботним заняттям. Та на відкритій місцевості площею в десять футбольних стадіонів непросто стежити за тим, щоб 250 корів не забрели на чужий город, у чуже поле, або просто не почали прогулюватися посеред траси.

А ще ж треба проконтролювати, щоб корови повернулися додому на обідній удій – і після дійки забрати їх назад на пасовисько.

Щоб справлятися із невгамовною цікавістю тварин, череду зазвичай пасуть четверо-п’ятеро пастухів. Усі власники корів виходять на цю роботу по черзі. Полегшує життя загін – огорожа , що зафіксована на дерев’яних стовпах у вигляді огорожі по периметру . А отже – не лізе, куди не можна. Це дуже полегшило обідній удій і дало можливість пастухам відпочити у обідню пору.

Загін будували новий . Першою у бій кинулась член кооперативу ―Первоцвіт‖ Лідія Поваричева. Взявши за компанію чоловіка, сина та сусідку, вони втрьох викопували ямки під стовпчики, на місці нового загону. У загін провели воду,поставили лічильник, поставили великі корита для води.

«Пару днів самі працювали самі. Люди ходили, питали, що ми робимо, спостерігали. А через кілька днів доєдналися ще сусіди. Ми привезли по 5 причепів жердин з лісосмуг на пасовище. В кожному селі (а їх у нас у кооперативі тоді було два) по чотири-п'ять активістів безкоштовно працювали 10–20 днів, – розповідає жінка, а потім із гіркотою додає: Але були й такі, що чекали, коли все буде готово. А потім приводили своїх корів пасти».

«Коли окультурили пасовища, це полегшило життя, – ділиться враженнями від змін членкиня кооперативу Лідія Поваричева.

В обідню пору пастух потрібен тільки один – який всю обідню перерву спокійно в телефоні сидить і грається, слідкує, щоб води було вдосталь на всю череду».

Тепер на зарослому колись чагарниками полі стоять поїлки з водою для тварин та організовано обідній забір молока прямо від пасовиська. Місцеві господарі та господині не можуть натішитися: бо тепер молоко не потрібно везти додому охолоджувати , тримати до ранку, щоб не скисло. А це означає, що у власників худоби більше вільного часу.

Але ця ідилія – примарна. Бо всі десять років з

моменту створення кооперативу селяни ведуть холодну війну із набагато багатшими конкурентами.

Перший молокозбірний пункт

Дивлячись на ціну молока у магазинах, селяни обурюються: вони ж бо здають його по 5 гривень за літр, а на етикетці молоко із позначкою ―Еко‖ аж по 35! Але боротися за справедливу ціну не так уже й просто – доїти корову потрібно тричі на день і у власника худоби є всього одна година на те, щоб здати усе зціджене молоко молокозаводу. Інакше продукт втратить свою високу якість.

«Тричі на день по селу їздить молокозбірник – автомобіль із причіпом – цистерною, – розповідає Тетяна Вабіщевич. – Він зупиняється біля дворів, де є корови, а там уже стоїть молоко у бідоні біля хвіртки. Це молоко зливається у цистерну,а вже на самому заводі лаборанти роблять аналіз молока, щоб визначити, яка в нього жирність, чи немає в ньому хвороботворних бактерій. Результати аналізів заносять в бланк – і потім називають ціну за це молоко. Бо чим жирніше молоко, тим воно дорожче».

Через відсутність великої конкуренції заводи нахабніють: платять за молоко раз на місяць або раз на два місяці та потайки від селян занижують жирність молока у документах, щоб платити менше. Але жалітися власникам худоби нікому: якщо ціна не влаштовує, продавати молоко щодня доведеться самотужки, надриваючи руки і трясучись в автобусі дорогою до райцентру або великого міста. До того ж не у всіх є час та здоров’я на такі поїздки.

Тому члени кооперативу наважилися на сміливий крок – створити власний пункт прийому молока і продавати молоко тому молокозаводу, де ціна найвигідніша.

«Перше приміщення для молочного пункту організували на пустирі, біля старого магазину – розповідає Тетяна Вабіщевич. – Притягнули вагончик, підвели воду, каналізацію. Коли все було готово, холодильник для молока на 1200 літрів подарували канадці. Впоралися за шість місяців,а у березні на зборах проголосували за створення зливного пункту, а 1 вересня він був уже готовий».

Перед відправкою на завод молоко перевіряють на місці спеціальним аналізатором. Він видає шість параметрів: густина молока, вміст білків, градус замерзання, жирність, лактоза, вміст води,тому на завод молоко їде уже перевіреної якості.

Якому заводу давати молоко – вирішують члени кооперативу. Голова кооперативу вела перемовини із кількома молокозаводами. Найвигіднішу ціну запропонувало підприємство, що розташоване за 45 кілометрів від села.

«Візьмімо до прикладу село Шевченкове, – каже Тетяна Віталіївна. – Там було дві машини які приймали молоко у селян. Кооператив поставив свій молоко пункт – перший в селі. Власники молоко прийомних точок не розуміли, як це селяни будуть керувати своїм молоком. Але як прийшлося до діла, то тільки в кооперативному пункті було чітко видно, яка жирність молока від кожної корови і відповідну суму отримували власники цих корів. Тому майже до нас перейшли».

З іншого боку, щоб залучити в кооператив якомога більше людей, усім майбутнім членам запропонували безкоштовний ветеринарний супровід корів, (бо молоко беруть тільки у здорових тварин). Селянам така ідея сподобалася:

спеціаліст вчасно робить коровам усі щеплення, педикюр, УЗД, щороку проводить штучне запліднення».

Наш успіх-постійний розвиток

Зараз кооператив ―Первоцвіт‖ збирає молоко від 400 корів. Грошей, які платить завод, членам кооперативу достатньо, щоб платити директору, бухгалтеру, лаборантам, покривати податки і проводити ремонт техніки та приміщень. На сьогоднішній день в кооперативі офіційно працюють 8 селян. Щоденно в молокоприймальному пункті на спеціальному обладнанні лаборанти роблять аналіз сировини .

Членство у кооперативі – добровільне. На початок було 36 членів із трьох сіл.

Сьогодні - 120 членів із 11 сіл.

Водночас члени кооперативу заробляють на молоці на 25% більше, ніж люди, які здають молоко заводам самостійно.

«Коли відкрили зливний пункт: я здавала в два пункти (в одному можна було що завгодно — хоч молоко, хоч воду, там не перевіряли), — пояснюють своє рішення селяни. — А в нашому кооперативі виплата двічі на місяць. Ще й домовилися із заводом на вигідних умовах: здаємо молоко і беремо тверді та м'які сири, йогурти із заводу по собівартості. Привезли молоко — і тут же забрали свіжі молокопродукти».

Підтримка села – пріоритет нашої роботи.

«Потроху розвиваємося - розповідає Ольга Плевако.

- За рахунок прибутку ми надаємо підтримку нашим діткам. В садочок придбали нові ролети, нову бесідку( подарували їм на свято Святого Миколая). Це ж і рекламний хід. Треба, щоб нас знали і вступали до наших лав».

У 2015 році для членів кооперативу та всіх односельчан було відкрито тренажерний зал « Грація». Тепер ми можемо займатися на тренажерах, підтримувати свою спортивну форму.

Щороку, напередодні Новорічних свят всіх дітей запрошують на Новорічну виставу.

Традиційно відзначають свято 8 Березня, День села, День працівників сільського господарства.

У 2018 році за кошти кооперативу було придбано нове приміщення для нового офісу та молокозбірного пункту. Зробили ремонт, закупили обладнання, відкрили нову актову залу. Тепер тут гарно і затишно. Постійне навчання - основа успіху. Разом-ми сила!

Кожного разу питаю: « У чому секрет вашого успіху?»

« Постійне навчання-наша основа розповідає Тетяна Вабіщевич - починаючи з 2010 року я, та члени правління постійно навчаємося, бо це досвід, яким готові ділитися наші міжнародні партнери. Це постійна робота. Про це не одноразово писали у газеті « Кооперативний вісник».

На жаль нас не обійшла війна. Ворог стояв всього 15 кілометрів від села. Було важко і страшно. Перший тиждень війни всі члени кооперативу безкоштовно віддавали молоко на ЗСУ. Потім , все наладилося, знову продовжилась системна робота.

Кооператив постійно допомагає військовим, активно працюють волонтери.

Отже, члени кооперативу – активні та креативні - готові об’єднувати зусилля для відродження та розвитку сільського господарства.

Разом-ми сила! Все буде Україна!

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Інформаційний бюлетень Об’єднання Кооператив " Господар ", 2015 р.

2. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/36725001/

3. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B E%D1%86%D0%B2%D1%96%D1%82_%D0%B2%D0%B5%D1%81%D0%

BD%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%B9

4. https://litsa.com.ua/28833/

5. https://www.facebook.com/photo?fbid=1338644689845441&set=pob.1000 171 97210756

ДОДАТКИ

Кооператив «ПЕРВОЦВІТ» названо на честь квітки . Примула, або первоцвіт, вважалась цілющою квіткою Олімпу, ліками від усіх хвороб. У Європі вона символізує чистоту, молодість і свіжість. Кельти вірили в чудодійну силу примули і вважали її квіткою фей.