Матеріали з досвіду роботи вчителя початкових класів на тему: "Нова українська школа: успіхи та виклики"

МАТЕРІАЛИ

                          з досвіду роботи

на тему «Нова українська школа:

успіхи та виклики»

                      підготувала

                                   вчитель початкових класів

                                   Соледарської загальноосвітньої

                                   школи І-ІІІ ступенів №13

                                   з поглибленим вивченням

                                   англійської мови                        

                                  Куплевацька Світлана Вікторівна

Я – вчитель, який свідомо обрав професію, як і переважна більшість присутніх, а з  початком 2018-2019 навчального року опинилася у колі тих педагогів, які розпочали втілювати ключову реформу Міністерства освіти та науки України «Нову українську школу»  в  життя.

Головна мета, яка постала переді мною з колегами – створити школу, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, а й вміння застосовувати їх у житті.

Нова українська школа – це школа, до якої приємно ходити школярам. У ній прислухаються до думки учнів, вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами. Водночас батькам також подобається відвідувати школу, де панують співпраця та взаєморозуміння.

Ключова зміна для учнів стосується підходів до навчання та змісту освіти.

Замість запам’ятовування фактів та визначень понять здобувачі освіти  набувають компетентностей, формується ядро знань, на яке будуть накладатись уміння цими знаннями користуватися, цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи в професійному та приватному житті.

У центрі реформи – інтегроване тематично-проектне навчання та діяльнісний підхід.

Міжпредметна інтеграція в початковій школі вирішує ряд проблем. Наприклад, дублювання навчального матеріалу на різних предметах, те, що “монологічні” предмети втрачають практичну ефективність. Інтеграція дає змогу дитині сприймати предмети і явища цілісно, різнобічно, системно та емоційно, адже вивчають їх з точки зору різних наук та вчаться вирішувати реальні проблеми за допомогою знань з різних дисциплін.

Основна навчальна одиниця в Новій українській школі – тематичний тиждень, протягом якого діти разом з вчителем працюють над певною темою – усе досліджують, спостерігають, вивчають. І врешті створюють спільний продукт. Це може бути макет, побудований з ЛЕГО, власна книжечка, фотоколлаж, лепбук або інсценізація чи лялькова вистава. Все це створюється дітьми не  тільки вдома з татом та мамою, а самостійно і разом з однокласниками, під керівництвом вчителя.

Основне джерело інформації для учнів – це спілкування з усіма суб’єктами освітнього процесу. Вони багато спілкуються між собою, з вчителем та іншими працівниками школи.

Проекти, дослідження школярі роблять разом – тож ми часто застосовуємо групову роботу. Діти опановували її поступово – багато працювали в парах, малих групах, вчились толерантності та дружелюбності. Ми часто використовуємо різні способи поділу на групи (малюнки для бейджиків, лічилки, картки), щоб максимально залучити учнів до роботи та використати потенціал кожної дитини.

Інтеграція вимагає від вчителя більш глибинної підготовки. Приміщення для таких уроків мобільно та технічно обладнано. Постійно зосереджуємо свою увагу на досягненні очікуваного результату, щоб не втратити основної ідеї – “здобути нові знання”.

А ще реформа – це зміна освітнього середовища: сучасна техніка та меблі, дидактичні матеріали, повністю оновлена матеріально-технічна база, створення різних осередків, а також  зміна ставлення до дитини (повага, увага до неї і прагнення знайти оптимальний спосіб для її ефективного навчання).

Одним із головних компонентів Концепції Нової української школи є орієнтація на потреби учня, дитиноцентризм. Саме тому у центрі діяльності педагога стоїть дитина. Один із пріоритетів вчителя початкових класів – навчання, яке приносить учням задоволення. Дитина почувається у школі вільно, за нею не закріплено певне місце у класі. Щодня вони рухаються як у межах однієї групи, а можуть навіть за один урок декілька разів перейти до іншої (в залежності від видів роботи та характеру навчального матеріалу).  Це дозволило швидко налагодити контакти між однокласниками, внесло різноманітність у буденність.

Велику роль у формуванні колективу, більш швидкій адаптації учнів, позитивному налаштуванню на день відіграли «Ранкові зустрічі»  (або «Ранкове коло»), яке проводиться щоранку протягом 20 хвилин на свіжому повітрі або у класній кімнаті. Щоранку та протягом дня цікавимося настроєм наших вихованців. Діти відчувають, що вони потрібні вчителю, тому рекомендую колегам частіше говорити вихованцям про свої відчуття щодо спільної роботи, розповідати про своє дитинство. Це дозволило нам налагодити “відкриті” стосунки. Впевнилася, що вчитель, ділячись з учнями своїм особистим, отримує у відповідь таку ж довіру.

На початку навчального року ми разом з дітьми виробили Правила роботи у класі. Тому вони намагаються їх виконувати, вимагають дотримання одне від одного. Як наслідок – занадто рідкі  порушення дисципліни.

Дорослі не ідеальні, і діти також. Тому дозволяємо дітям помилятись та формуємо уміння робити висновки з власних помилок. Кожна відповідь дитини – гідна бути вислуханою. Завжди просимо пояснити свою думку або алгоритм підрахунку. Таким чином школяр самостійно ще раз проходить свій “шлях” і шукає більш точну відповідь. Це тривалий процес – щоб учні всього класу ставились спокійно до “помилок” і сприймали їх як досвід, частину свого життя. Оплесками підтримуємо дитину, яка проявляє ініціативу, – щоб подолати її страх зробити не так, як очікується.

Намагаємося завжди слухати своїх вихованців. Так вони швидше розвинуть мовлення. Якщо дитина зненацька хоче зі мною чимось поділитись – це ознака довіри. Навіть якщо на математиці дуже хочеться розповісти про цирк. А потім разом ми рахуємо, скільки звірів там було.

Важливою складовою реформи є педагогічна автономія. Вона стимулює творчий потенціал вчителів, оскільки педагог вільний у виборі програм, підручників, доборі методів та прийомів, які допоможуть досягти кінцевої мети.

Це, звісно, вимагає додаткових зусиль, пошуку матеріалу, але для мене така робота більш орієнтована на результат. Я маю мету і можу рухатись до неї своїми методами, відпрацьовувати з учнями ті навички, яких їм бракує. У мене немає “методички” – я її сама створюю щодня. Тому що вчитель відповідає за те, чого навчив своїх учнів, і має бути готовим до такої роботи й уникати “шаблонності”. Інколи урок розпочинається з вивчення  мурахи, продовжується у глибинах океану, а закінчується десь у іншій галактиці, оскільки запитання, які цікавлять наших дітей, можуть відвести від теми у непередбачувану далину.

Позитивною зміною реформи є те, що у нас завжди є можливість скоригувати календарне і поурочне планування та продовжити вивчення теми на іншому уроці. Тому не завжди урок триває 35-40 хвилин, він може бути коротшим чи довшим. Я як вчитель самостійно визначаю межі в роботі з огляду на працездатність та втомлюваність дітей. Головне, що школярі захоплені роботою на уроці – це якраз те, чого часто не вистачає традиційній системі навчання.

Урізноманітнювати діяльність на уроках допомагають нові засоби навчання. Наприклад, ми використовуємо конструктор ЛЕГО. Це гарна альтернатива рахунковим паличкам, фішкам для звукового аналізу, за допомогою цеглинок ми навіть створюємо музику. “Родзинка” ЛЕГО в тому, що дитина поєднує розумові та практичні дії.

В освітньому процесі широко використовуємо електронне навчальне середовище: гра в навчальні ігри онлайн, перегляд відео, прослуховування музичних творів тощо. Цим залучаємо всі органи чуття дитини для всебічного вивчення предмету дослідження.

Технічне забезпечення класу – проектор, ноутбук, БФП (багатофункціональний пристрій – принтер, сканер, копір), ламінатор – звісно, дуже полегшують роботу. Завдяки цьому вчителі практично не мали перепонів щодо виводу матеріалу чи то на екран, чи на папір.

Технічні засоби  допомагають продемонструвати  учням те, що ми не можемо побачити особисто, наприклад, пінгвінів чи далекі планети. Але часто приношу в клас те, що діти можуть дослідити самі: пісочний годинник, зразки ґрунту, живі квіти, овочі чи фрукти, навіть лід із морозилки.

Школярам більше подобається проводити досліди самостійно, ніж переглядати їх на екрані – хоч і на великому. У роботі прагну задіювати тактильні та інші відчуття. Завдяки тому, що нас забезпечили мікроскопами, лупами, компасами, терезами та іншим обладнанням, тепер проводити дослідження  легше і більш ефективно.

Ще один напрямок реформи – розширення освітнього простору. Діти багато часу проводять на шкільному подвір’ї, спортивному майданчику, у міському парку. Це дозволяє опанувати життєві компетентності, які знадобляться у майбутньому. Я прагну показати їм життя, що вирує за межами школи. Нехай це всього лише листячко, що кружляє навколо, або молодий чоловік, який допоміг бабусі зійти з автобуса.

В Новій українській школі клас – це єдиний організм, міцна спільнота, яка вміє та охоче працює разом. Раніше на досягнення такого результату доводилось витрачати більше часу.

Велику роль у реформуванні освіти відіграють батьки учнів – наші помічники. Ми багато спілкуємося, але при цьому намагалися уникати звичних “зборів”,  прагнули особистої розмови. Результатом цієї роботи є те, що батьки переконалися у перевагах Нової української школи безпосередньо роботою в класі. Це було нескладно: вони побачили зміни і їхній вплив на розвиток школярів, відчули переваги і зрозуміли, що їх діти вчаться по-новому.

Батьки довірили школі своє найдорожче. Тому добре, що вони йдуть до нас з відкритим серцем. Адже довіра батьків – це довіра дитини.

Ви запитаєте: чи важко так працювати? Я б сказала – непросто. Довелось змінити свою свідомість, перебудувати сприйняття навчального матеріалу, виготовити велику кількість наочності та роздаткового матеріалу. Ми продовжуємо вчитися разом з учнями бачити “незвичне” у звичних речах. Але освітяни завжди дуже гнучкі. Так і повинно бути. Цього вимагають реалії сьогодення. Ми  швидко пристосовуємося до змін, перебудовуємося і сподіваємося, що у «Нової української школи» буде щасливе продовження.

Для ефективної роботи в Новій українській школі педагогами громади було підвищено кваліфікацію: пройдено онлайн-курс на  єдиній електронній платформі Еd-era, курс з розвитку соціальних навичок «Вчимося жити разом»,  очну курсову підготовку, тренінги тощо.

За рік роботи в Новій українській школі дійшла висновку, що успіх змін залежить від вчителя. І лише новий вчитель може готувати нових учнів. Справа не тільки в технічному забезпеченні класу,  в кількості школярів,  у віддаленості школи від столиці чи обласного центру. Справа в освітянах, які повинні вирішити змінитись, мислити по-новому, щоб навчити так мислити і дітей.

Для успішної реалізації ключових концепцій реформи освіти потрібна і дуже важлива підтримка колег у школі, громаді, на тренінгах, на просторах Інтернет (у соцмережах, на інших сайтах), яку ми постійно відчуваємо: разом обговорюємо нашу роботу, ділимося досвідом, робимо висновки і вносимо необхідні корективи. Це така всебічна підтримка, якої раніше не було.

Не знаю, чи доречно говорити про результати роботи зараз. Попереду ще довгий шлях. Але маю змогу порівняти сьогоднішніх першокласників з моїми попередніми учнями. Дітки, які навчаються за концепцією “Нової української школи”, - зовсім інші. Вони щасливі від того, що стали першокласниками: із задоволенням ідуть щоранку до школи, легко комунікують один з одним та дорослими, адаптація першокласників минула швидко та без особливих ускладнень, кожен вечір дитина має, що розказати батькам цікавого.

Водночас сформованість навчальних навичок абсолютно не відстає від “загальноприйнятого”.

І зізнаюся, що цей начальний рік – найважчий, але і найкращий за всі роки моєї роботи у школі, оскільки працювалося у такому середовищі гарно і з настроєм. Я дуже рада, що теж маю змогу долучитись до побудови нової  школи.