Матеріальна культура українського народу та її складові частини.

Матеріальна культура українського народу та її складові частини.

Українці - етнос з давньою високорозвиненою землеробською культурою. Саме це заняття обумовило традиційний побут, матеріальну культуру, систему основних свят і обрядів, світогляд, духовні цінності нашого народу.

Під матеріальною культурою розуміють сукупність предметів, пристроїв, споруд, тобто штучно створений людиною предметний світ. Іноді його називають "Другою природою".

Складові матеріальної культури:

• продуктивно-предметну - штучно створені людиною і використовувані нею природні об'єкти;
• технологічну - процеси, засоби і способи створення і використання предметного світу.
• технічну культуру творців і споживачів предметного світу — це суб'єктивна сторона матеріальної культури.

Матеріальна культура розглядається на різних рівнях: від одиничних предметів, процесів і людей до глобальних цивілізацій.

Традиційне українське селянське господарство було переважно натуральним. Сім'я забезпечувала себе всіма основними продуктами споживання. Переважна частина предметів побуту також виготовлялася в домашніх умовах. Більш складні ремесла і промисли перетворюються в професійні заняття (хоч і ремісники вели присадибне господарство). У суспільному житті українського села до кінця XIX ст. зберігалося багато елементів патріархальних відносин.

Селянське житло - хатина була глинобитною або зрубною, побіленою зсередини та зовні і складалася з двох або трьох приміщень. Підлогу робили з глини, а дах крили соломою або очеретом.  Сам процес будівництва хатини був цілим ритуалом, покликаним забезпечити благополуччя сім'ї. Велика увага приділялася вибору місця для будинку.

При вході в хату, як правило, зліва отвором до фасадної сторони будинку розташовувалася піч - основний елемент планування. Її звичайно білили і розмальовували узорами. У образі сімейного вогнища піч фігурувала в обряді сватання. Йдучи з рідної хати, наречена брала з собою декілька вуглинок з материнської печі.

По діагоналі від печі знаходився святий кут - християнський центр будинку. Тут обов'язково висіли ікони, прикрашені рушниками, запалювалася лампада, зберігалися священні книги, свячена вода і свічки. Покуття вважалося найпочеснішим місцем у хаті, куди саджали дорогого гостя. Під образами сиділи молоді на весіллі.

Селянський двір включав залежно від заможності господаря одну або декілька господарських споруд: хлів, комору, клуню. Двір в Україні обов'язково був обгороджений. Будинок української шляхти знаходився, як правило, на високому місці і був схожий на маленький замок, укріплений з усіх сторін. На башті вночі була варта.

Український народний одяг - яскраве і самобутнє культурне явище, воно розвивалося й удосконалювалося протягом сторіч. Жіночий одяг складався з вишитої сорочки  і незшитого поясного одягу: дерги, запаски, плахти. З XIX ст. стали носити зшиті “спідниці”. У прохолодну погоду носили безрукавки (корсетки, киптарі тощо). Сорочка була, як правило, прикрашена вишитим або тканим орнаментом по коміру, подолу, на рукавах - місцях, де максимально відкритий доступ до тіла. Тобто орнамент виконував не тільки естетичну, але й оберегову функцію, захищаючи господарку одягу від злих духів, хвороб та ін.

Дівчата заплітали волосся у коси, укладали їх навколо голови і прикрашали стрічками, квітами. Поява заміжньої жінки на людях без головного убору вважалася непристойною.

Українські дівчата і жінки традиційно носили багато прикрас. Звичай прикрашати шию існував з найдавніших часів. Багатий матеріал для намиста давала навколишня природа - використовувалися зерна, кісточки ягід, овочеві коробочки. Великою популярністю у жінок користувалися вироби з бісеру, різноманітні сережки і каблучки. Чоботи носили чорні або червоні. Святковим взуттям в теплу погоду були черевички.

Чоловічий костюм складався з сорочки, заправленої у широкі або вузькі штани, безрукавки і пояса. Пояс взагалі був обов'язковим елементом одягу і виконував найрізноманітніші функції (закріплення одягу, захист м'язів живота при важкій роботі). Тільки маленькі діти могли не носити пояса, для дорослої людини вийти на вулицю, не оперезавшись, провіщувало нещастя.

Протягом року віруючі люди зобов'язані були дотримуватися постів - періодів, коли обмежувалося або взагалі заборонялося вживання м'ясних або молочних продуктів, риби, яєць. Це пов'язано з вимогами християнської релігії.