Матриця успіху, або як скласти ЗНО з української мови і літератури на «відмінно»

 Матриця успіху, або як скласти ЗНО з української мови і літератури на «відмінно»                                                                     

Школяр – найкращий учень. І це не абсолютні синоніми. Як кажуть у народі, вік живи – вік учись. Якщо вчимося – ми учні, незалежно – дитина, дорослий, студент, вчитель. Але у всіх одна ціль – здобути знання, уміння і навички. Проте саме для школяра вчитель стає другою матір’ю чи батьком. Велика відповідальність – передати знання й уміти збагатитись ними. Особливо, якщо від цього залежить майбутнє молодої людини.  

Сьогодні знання учнів перевіряє Український центр оцінювання якості освіти. У статті я спробую подати так звану «матрицю успіху», яка об’єднує складники вдалого складання тесту з обов’язкового предмету Державної  підсумкової атестації.                                                                                      

Чому нам так потрібне ЗНО?

Як на мене, це питання риторичне, проте все ж зауважимо. Ця система оцінювання діє в Україні більше 10  років, якщо точніше,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               то з 2008. Переваги ми бачимо вже у самій назві: зовнішнє – тобто можна глобально оцінити глибину знань учнів, незалежне – це об’єктивна діагностика (крім деяких творчих завдань, але й тут усе зведено до максимального нейтралітету), оцінювання – можливість школярів навчатися за бюджетні кошти, а отже, з’являється мотивація якнайкраще засвоїти шкільний матеріал і в подальшому підтвердити  свій рівень навчальних досягнень. Але тут виникає багато нових питань. Наприклад, у кожному закладі, на певному факультеті, конкретній спеціальності різна кількість бюджетних місць (порівняйте: у середньому в медичних закладах, на юридичних факультетах, у сфері обслуговування та на факультетах вивчення іноземних мов така кількість коливається в районі 5-10, тим часом, як  гуманітарні, технологічні, інформаційні напрямки мають значно більше держзамовлень). Звичайно, що це обумовлено державною потребою у певній кількості фахівців, але всі спеціальності користуються різною популярністю, престижністю, що властиво державам із низьким економічних рівнем, пострадянським країнам. Упровадження в Україні ЗНО показує демократичність суспільства, вихід із корумпованої освіти.

Проаналізувавши значимість ЗНО, варто зупинитися                                                                                                         на питанні: а коли ж починати підготовку до тесту?

Підготовка до ЗНО повинна розпочинатись вже у 5 класі, коли учні починають вивчати матеріал, що буде вже безпосередньо у завданнях. Проте у віці 10 років головний вплив і контроль за успіхами у навчанні в руках, перш за все, вчителів і батьків. Хоча сьогодні більшість дітей уже прекрасно розуміють, як влаштоване життя і часто краще дорослих здатні оцінити реальність. Таким чином, учень, який поступово повноцінно опановує усі предмети, не боятиметься дедлайну ЗНО і не звалиться під непосильним завданням  «Як вивчити УСЕ за рік / місяць / тиждень».                             

Тут назріває вже інша дилема: якщо я вчу все, у мене хороша успішність, то чи потрібен мені репетитор?

Якщо учневі тяжко змусити себе ще більше працювати, не може здійснити самоконтроль, об’єктивно оцінити свої прогалини у знаннях та не знає як їх заповнити, якщо на уроці важко засвоїти матеріал, вчитель працює занадто швидко чи навпаки, матеріал засвоює тільки при поясненні – відповідь однозначна – так, учневі потрібна допомога фахівця. Адже важливий і психологічний  фактор, і зовнішні причини. Безумовно, додаткові заняття з професіоналом не зашкодять і тільки додадуть впевненості.

Зрештою, найголовніше питання: як успішно скласти ЗНО?

Припустимо, учень Андрій навчається у 9 класі і знає, що через два роки обов’язково потрібно скласти ЗНО з української мови.                  

По-перше, потрібно звикнути до системи завдань. Сьогодні вчителі повинні будувати контрольні роботи у форматі ЗНО. Що це нам дає? Учень звикає до різнотипних завдань, і на тесті він уже не витрачатиме 10 хвилин на те, щоб зрозуміти алгоритм, кількість і вид завдань. По-друге, часто учасники оцінювання помиляються не у варіантах відповідей, а в самому запитанні. Якими б великими літерами не писали «у якому рядку…, ОКРІМ», наші очі можуть уперто не бачити цього навіть за звичайних умов. Тому, наш Андрій уже добре знає, на чому можна спіткнутися і уважніше читатиме тест. По-третє, є певні завдання, які щорічно повторюються, тільки у різних варіаціях. Наприклад, «На перший склад падає наголос у слові…», «Пунктуаційну помилку допущено у слові…», «Однакова кількість звуків і букв у рядку…/ Підкреслені літери позначають той самий звук у всіх словах рядка…». Тоді учень знатиме: щоб заробити 1 бал – я маю знати усі слова із сумнівним наголосом, я маю знати усі правила розстановки розділових знаків, я маю досконало знати транскрипцію, я маю знати усі винятки тощо. Достатньо не знати однієї примітки до правила – і все, бал втрачено, а те, що ти дуже довго вчив певну тему (а якщо ще й з допомогою репетитора), уже нікого не цікавить.              

Одним із найбільш непосильних завдань є блок «Читання й аналіз тексту». Складність полягає у тому, що тут є моменти суб’єктивності. Часто після перевірки ЗНО, зазначають, що правильними можна вважати варіант А і Б, наприклад. Але все ж більшість завдань однозначні. Щоб впоратися, потрібно, перш за все: а) виконувати усі домашні завдання з української літератури на визначення теми й ідеї твору; б) вдумливо читати текст, щоб одразу зрозуміти основні думки, легко орієнтуватись в абзацах, не втрачаючи цінних хвилин.   .  

Напрошується наступне запитання: як впоратися із завданнями з української літератури?                         

Тут ситуація дещо відрізняється. На мою думку, усе більше залежить від самого учня: якщо Андрій читатиме й аналізуватиме усі твори – 70% успіху.                             Ще 10% - знання теорії літератури (художні засоби, літературні напрямки                                          і стилі), інші 10% - знання творчості письменників, а решта 10% - вміння        логічно мислити і узагальнювати (не завжди можливо прочитати все і стільки ж запам’ятати, а от якщо добре знати, наприклад, історію, можна відгадати, що твір про Другу світову війну написав Олександр Довженко, він же ж кінорежисер).

Також завдання з літератури хоч і різнотипні, а все ж самі питання повторюються щороку:

• визначити жанр віршованого уривку;
• за темою чи ідеєю твору вказати назву тексту / ім’я  головного героя тощо;
• питання про ознаки літературного напряму (модернізму, наприклад);
• обрати автора цитати чи особу, про яку йдеться;
• виокремити сюжетні складові (експозицію, зав’язку, розвиток дії, кульмінацію чи розв’язку);
• присвяти (О. Кобилянська «Земля – Батькові Юліану);
• псевдоніми митців (Остап Вишня – Павло Губенко), перифрастичні імена  (Григорій Сковорода – Мандрівний філософ, український Сократ).

Проте, навіть не це страшний сон нашого сумлінного Андрія.

Чи можливо написати власне висловлення на максимум балів?

Максимум не максимум, але постаратися можна. Уже написано безліч рекомендацій і роз’яснень про те, який це – ідеальний твір. Протягом усієї історії ЗНО були різні вимоги щодо жанру і змісту. Але деякі речі незмінні. По-перше, оригінальність манери письма (ну тут уже найбільше пощастить тому, хто має хист до писання). Текст не має бути критикою на художній твір, по-друге. Як-то кажуть, важлива власна думка (я вважаю, на мою думку, на моє глибоке переконання). По-третє, «водичка» у нашого Андрія може бути тільки у вступі і висновку, усе решта – приклади:

1) з художнього твору шкільної програми;

2) із власного життєвого досвіду, події з історії чи суспільного життя       , біографій видатних людей;

3) інших творів мистецтва, із творів позашкільної програми.

Окрім того, ці приклади потрібно обґрунтовувати і добре обдумувати доречність їх використання. Немає нічого гіршого за невдалий приклад, який спростовує чи суперечить тому, про що стверджували у тезах.  І пам’ятаємо про необхідну кількість слів (близько 200-300) та структуру власного висловлення (теза  - аргумент – приклад  – аргумент – приклад - висновок).                                                               

Розглянувши пропоновані елементи моєї «матриці успіху», стає зрозуміло, що насправді вона набагато складніша, і величин, які треба окреслити, є досить багато. Я вважаю, що система оцінювання повної загальної середньої освіти сформована досить вдало. Принаймні, з української мови та літератури. Залишається сподіватись на три речі: що інспектори ЗНО виправдовуватимуть свою роль при проведенні тесту; що твір нашого Андрія оцінять справедливо і що ми, вчителі, будемо пишатися своїми учнями незалежно від оцінки  в атестаті.