Майстер-клас «Самостійна продуктивна діяльності учнів з інтелектуальними порушеннями під час уроків у спеціальній школі»

Майстер-клас

 «Самостійна продуктивна діяльності

учнів з інтелектуальними порушеннями

під час уроків у спеціальній школі»

Сьогодення кардинально змінює мету навчального процесу. Якщо раніше навчання ставило за мету здобути певну суму знань, умінь і навичок, то зараз це перше місце виступає розвиток конкурентноспроможної  особистості. У зв'язку з цим велика увага приділяється самостійній навчальній діяльності учнів.

 Що ж таке самостійна навчальна діяльність? Це  будь-яка, організована вчителем, самостійна діяльність учнів, що спрямована на виконання визначеної дидактичної мети в спеціально відведений для цього час.

 Використання самостійної роботи на уроці сприяє підвищенню ефективності уроку, розвитку пізнавальних здібностей, творчого мислення та ініціативності в учнів, які мають порушення інтелектуальної сфери. Цей вид роботи займає особливе місце на сучасному уроці, тому що учень набуває знань  в процесі особистої самостійної навчальної діяльності. У ній виявляється індивідуальність кожного учня, формується їхній інтелект і характер. Усе це сприяє засвоєнню глибоких і міцних знань та виробленню в учнів з особливими освітніми потребами навичок та звичок до праці.

  Дослідження вчених-педагогів та психологів дозволяють встановити чотири рівні самостійної продуктивної діяльності учнів:

1. Копіюючі дії учнів за заданим зразком. На цьому рівні здійснюється підготовка учнів до самостійної діяльності.

2. Репродуктивна діяльність, пов'язана з відтворенням інформації. На цьому рівні вже починається осмислене перенесення знань у типові ситуації.

3. Продуктивна діяльність самостійного застосування набутих знань для вирішення завдань. На цьому етапі учні починають свідомо робити висновки щодо своєї роботи.

4. Самостійна діяльність, що виявляється в переносі знань при вирішенні завдань в нових ситуаціях.

 Методика проведення самостійної роботи визначається специфікою навчального предмета, темою та змістом уроку, рівнем підготовленості учнів до такого виду роботи. Щоб у старших класах самостійна робота давала плідні результати, варто розпочинати використовувати елементи цього виду діяльності ще з початкової школи.

 Самостійну роботу можна проводити на різних етапах уроку. В спеціальній школі найкраще проводити  її під час закріплення і повторення матеріалу. Проте, в деяких випадках,  можна  пропонувати самостійну роботу окремим учням для ознайомлення з новим матеріалом. Слід пам’ятати, що завдання самостійної роботи повинні відповідати навчальним можливостям кожного учня.

 Щоб самостійна робота була ефективною слід перед початком роботи  детально розробити вказівки щодо послідовності виконання. Це має велике значення при використанні самостійних робіт саме у спеціальній школі. Бажано, щоб вказівки були детальними, їх можна оформити у вигляді плану, таблиці, пам’ятки або мнемокартки, які виставляють на дошку чи роблять у вигляді інструкційних карток з диференційованими завданнями. Самостійні роботи успішно виконуються учням з порушенням інтелекту й досягають мети в тому випадку, якщо вони добре розуміють завдання, уявляють основні етапи роботи, знають, якими прийомами вони будуть користуватися, володіють ними. Найчастіше, коли учні спецшкіл виконують цей вид роботи, потрібне керівництво вчителя. Деякі учні взагалі не можуть виконати роботу самостійно, а лише в умовах активної допомоги з боку педагога.

Для самостійної роботи учнів з інтелектуальною недостатністю ефективні такі способи її організації:

•  самостійне засвоєння нового матеріалу;
•  вправи на закріплення та повторення;
•  тренувальні вправи. 

 Для  самостійного засвоєння нового матеріалу можна запропонувати окремим учням підготувати інформаційне повідомлення чи невеликий реферат, іншим - виконання вправ за чіткою інструкцією, ознайомлення з матеріалом підручника чи посібника. Проте в такій роботі всі її структурні елементи  учитель дає у готовому вигляді. Тому рівень самостійності учнів у такій роботі недостатньо високий. Її слід розглядати як певну сходинку в озброєнні учнів вміннями самостійно здобувати знання.

 Якщо це  вправи на закріплення чи повторення вивченого матеріалу, краще застосувати вправи, що допомагають закріпити способи дії, роботу з таблицями, схемами. По ходу оволодіння учнями необхідними уміннями виконувати самостійну роботу їм потрібно надавати більше самостійності в знаходженні способів виконання завдання і в плануванні роботи.

 Використання тренувальних вправ  дає змогу учням цілеспрямовано, багаторазово повторити певні дії чи операції з метою формування умінь і навичок, що будуть потрібні їм у самостійному житті.

 Плануючи самостійну роботу, вчитель повинен дотримуватись таких вимог:

1. відповідність самостійної роботи змісту навчальної програми.
2. визначитись з  місцем цього виду роботи  в структурі уроку. Вчитель визначає місце самостійної роботи та способи її виконання. Будь-яка самостійна робота повинна починатися з усвідомлення учнем мети та способів дії. Від цього в значній мірі залежить ефективність всієї роботи.
3. передбачити труднощі, які можуть виникнути під час роботи. Труднощі зазвичай виникають, коли відсутня система в організації робіт, вони випадкові і за змістом, і за кількістю, і за формою; коли рівень пропонованої самостійності не відповідає навчальним можливостям учня; слабо виражений індивідуальний підхід у доборі завдань.
4. застосування чіткої системи завдань із поступовим їхнім ускладненням, правильно визначити зміст і обсяг завдань, тривалість самостійної роботи. Зміст роботи, форма її виконання повинні викликати інтерес та бажання учнів виконати роботу до кінця. Самостійні роботи бажано урізноманітнювати, щоб розвивалися різні види пам’яті та сприймання: слухова, зорова і рухова, а не перевантажувати один із видів. За формою організації самостійні роботи можна поділити на індивідуальні, групові та фронтальні. Тривалість самостійної роботи зумовлюється рядом чинників На самостійну роботу слід відводити більше часу, якщо учні тільки-но почали засвоювати матеріал, і обсяг завдання має бути невеликим. Під час повторення чи закріплення матеріалу  доцільно збільшити об’єм і зменшити час для виконання.
5. диференціація запропонованих завдань і врахування індивідуальних особливостей учнів; У процесі самостійної роботи доцільно використовувати диференційовані завдання за ступенем складності, що відповідають інтелектуальним можливостям учнів, і за ступенем самостійності. Диференційовані завдання за ступенем самостійності - це завдання, що містять певну міру допомоги вчителя учням у їх розв'язанні. Поступово ця міра допомоги зменшується, зростає ступінь самостійності учнів. Допомога учням може носити такий характер: зразок способу дії, пам'ятки, теоретичні довідки, допоміжні запитання, завдання з додатковою конкретизацією, з виконанням частини завдання та ін.
6. чіткий, небагатослівний інструктаж учнів про мету роботи і послідовність виконання;
7. безпосереднє спостереження педагогом за ходом виконання учнями самостійної роботи і надання відповідної допомоги під час виникнення певних труднощів;
8. визначення способу перевірки і обов’язкова перевірка виконаної роботи.

 Результативність самостійної роботи залежить  від того, як вчитель  поєднає способи виконання завдань: усні й письмові з практичними, фронтальні з індивідуальними.

  Кожен тип самостійної роботи представлений різноманітними видами робіт, що використовуються під час навчання. Хочу познайомити вас з тими видами самостійних робіт, які, я вважаю, найдоцільніше використовувати у нашому закладі освіти

• Експрес-опитування. Це можуть бути стислі усні або письмові відповіді.
•  Контрольна вправа або творче завдання. Контрольною може бути оголошена будь-яка вправа.
•  Спостереження. Спостереження є одним із методів оцінювання при інтерактивних методах викладання. Вчитель  вибирає для себе показники, які він буде відслідковувати протягом роботи.
• Практична перевірка. Проведення практичних і лабораторних робіт.
• Робота з літературою. Це робота з текстом та графічним матеріалом підручника: переказ основного змісту тексту; складання плану відповіді за прочитаним текстом; пошук відповіді на раніше поставлені до тексту завдання, підготовка інформаційного повідомлення.
• Вправи: тренувальні, відтворюючі і за зразком, вправи, спрямовані на вироблення практичних умінь та навичок.
• Різноманітні перевірочні самостійні роботи, контрольні роботи, диктанти, тести.
• Тестові завдання.  Це є цілісний метод контролю, який охоплює великий обсяг інформації, зменшує витрати часу на опитування.
•  Самооцінка. Оцінка самими учнями своєї особисто або своїх однокласників.

Завдання. Виберіть види самостійної навчальної діяльності, які найдоцільніше виконувати під час вашої роботи. Презентуйте елемент заняття.

• Проведення елементів форум-театрів (моделювання проблемної життєвої ситуації з пропозиціями щодо її виправлення), квестів і веб-квестів.

Форум-театр  -  це моделювання проблемної життєвої ситуації з пропозиціями щодо її виправлення.

 Квест (від англ. Quest – «пошук») – інтерактивна гра з сюжетною лінією, сенс якої полягає у поетапному вирішенні різних головоломок і логічних завдань.

• Квест із записками чи записами
• Квест зі стрілочками
• Квест із використаням світлин чи карток
• Квест із мапою
• Веб-квест

Квест із записками чи записами

На початку квесту є підказка, яка дозволяє знайти місце з наступною підказкою, і так далі, до фінальної мети. Така ігрова форма сподобається учням від молодшої до старшої школи.

Квест зі стрілочками

Напрямок до кожної наступної схованки позначається відповідними стрілочками, які можуть бути вказані за допомогою будь-яких засобів (викладені з гілочок, шишок, намальовані крейдою тощо). Таку форму гри якнайкраще проводити поза навчальним кабінетом.

Квест із використанням світлин чи карток

Групам учнів надається вихідна світлина, яка або вказує на місцеположення схованки, в якій міститься наступна підказка, або і сама є тим самим завданням, вирішивши яке можна стати на крок ближче до фінальної розгадки.

Квест із мапою

Командам школярів видається мапою або лише її фрагмент. У першому випадку всі етапи квесту виконуються з використанням виключно вихідної карти. А у другому – в ході виконання завдання необхідно зібрати всі фрагменти карти.

Веб-квест (webquest) в педагогіці - проблемне завдання, проект з використанням інтернет-ресурсів. Веб-квест - сценарій організації проектної діяльності учнів по будь-якій темі.

Веб-квест сприяє:

• пошуку Інтернет інформації, яку доручає учням учитель,
• розвитку мислення учнів на стадії аналізу, узагальнення та оцінки інформації,
• розвитку комп'ютерних навичок учнів і підвищенню їх словникового запасу,
• заохочення учнів навчатися незалежно від учителя,
• розвитку дослідницьких і творчих здібностей учнів,
• підвищення особистісної самооцінки.

У спеціальній школі доцільно використовувати лише елементи веб-квесту. Слід дотримуватися певної послідовності в роботі:

Крок 1:визначити тему.

Крок 2: знайти джерела інформацію, якими користуватимуться учні для пошуку відповідей

 Крок 3: визначити завдання, вибравши одну із форм:  у вигляді презентації;  у вигляді тексту;  візуальний матеріал.

 Крок 4: придумати систему оцінювання. 

 Перевага даної квест-технології полягає в тому, що вона може бути застосована до будь-якого шкільного предмету.

А зараз завдання для учасників майстер-класу!

Розділіться на дві групи і отримайте по завдання в конвертах.

Завдання для групи 1.

Конверт 1.

1. Рухайтесь по червоній стрілочці.
2. Виберіть журнал «Педагогічна Житомирщина» №4, 2015 р.
3. Знайдіть статтю «Використання технології тренінгу на уроках соціально-побутового орієнтування».
4. В додатку знайдіть і проведіть вправу 2.2 «Доміно».

       Завдання для групи 2.

Конверт 1.

1. Фото шафи.
2. Фото книги.
3. Стор.486.
4. Прочитайте четвертий абзац статті «Використання проектної технології на уроках соціально-побутового орієнтування у спеціальному закладі освіти» та визначте основне завдання вчителя під час застосування проектної технології.

Завдання для групи 1.

Конверт 2

1.  Перейдіть за посиланням https://sites.google.com/site/asenkospo/
2.  Зайдіть на сторінку «Методична робота».
3. Знайдіть збірку інтерактивних вправ для активізації навчальної діяльності на різних етапах уроку.
4. Випишіть назви інтерактивних вправ, які застосовують для з’ясування цілей і збору очікувань.

         Завдання для групи 2.

           Конверт 2

1. Напишіть в пошуковик Google Ященко Наталія Василівна вчитель соціально-побутового орієнтування».
2. Зайдіть на сторінку «Проектна діяльність».
3. Знайдіть проект «Умілі руки – благодійне серце».
4. Визначте мету проекту.

 Ефективність виконання самостійної роботи залежить від вмотивованості учнів з порушеннями інтелекту. За змістом, спрямованістю і масштабом пізнавальних мотивів розрізняють:

• широкі пізнавальні мотиви, які полягають в орієнтації школярів на оволодіння новими знаннями;
•  навчально-пізнавальні мотиви, які проявляються у прагненні учня до пошуку нових способів роботи:
• мотиви самоосвіти, які полягають у прагненні учня до самовдосконалення;
• соціальні мотиви, які виявляються у потребі бути значущим, цікавим для однолітків і дорослих.

У підлітковому віці дітям з проблемами в розвитку притаманні слабкі, нестійкі мотиви, елементарні інтереси, особистісні мотиви ще недостатньо сформовані і не займають в структурі особистості значущого місця. Ефективність мотиваційної сфери підлітків з недорозвиненням інтелекту в значній мірі залежить від виду діяльності, її зрозумілості, привабливості, рівня сформованості навичок цієї діяльності, її значимості.

 Проаналізувавши  мотиваційну направленість наших старшокласників можна сказати, що у них переважають зовнішні мотиви навчання, що свідчить про не сформованість на достатньому рівні навчальної мотивації, оскільки стимулом для цих учнів виступає вимога педагогів. На другому місці відзначаються мотиви оцінки, оскільки частина  учнів з порушеннями інтелектуальної сфери потребує постійного схвалення та стимулювання. Третє місце посідають соціальні мотиви, бо завдяки їм учні мають змогу самоствердження у певних колах. На четверте місце я б поставила навчальні мотиви, що підтверджує недостатню сформованість позитивної мотивації навчання. І на останнє -  ігрові мотиви, учнів переважно цікавить форма проведення уроку, а не його зміст, що відповідно негативно позначається на успішності дітей та власне корекційній роботі з ними. В окремих випадках в учнів може бути мотивація, яку умовно можна назвати негативною.

 Таким чином, мотиви навчання учнів з інтелектуальною недостатністю характеризуються незрілістю, низьким рівнем усвідомленості, швидкою змінюваністю, нестійкістю провідних мотивів, залежністю мотивів від конкретної ситуації, утрудненістю процесу опосередкування мотивів, порушенням змістоутворення мотивів, при якому мотиви  не спонукають до дій.

 Навчальна діяльність дітей з обмеженими можливостями  формується за тими ж законами, що і у звичайних дітей, і здійснюється протягом усього навчання дитини в школі. Вона складна за своєю структурою і вимагає спеціального формування. Позитивне ставлення до навчання в учнів з особливими потребами можна спонукати наступними групами мотивів: інтерес до школи, особистість учителя, різні види оцінки, підготовка до майбутньої роботи, інтерес до навчального матеріалу або отримання знань, інтерес до процесу навчальної праці, звичка виконувати пропоновані школою і учителем вимоги та ін. Все це сприяє, з одного боку, розвитку розуміння необхідності шкільних знань, інтересу до предметів, що вивчаються, а з іншого боку - підвищення успішності, що, в свою чергу, стимулює учня до ще більш кращого ставлення до навчання.