ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДИК ДЛЯ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОКАХ
ВИКОРИСТАННЯ
ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДИК ДЛЯ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОКАХ
Підготувала
Ященко Наталія Василівна,
вчитель СПО КНЗ «Бердичівська
спеціальна загальноосвітня школа-інтернат»,
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………….. 3
Розділ 1. МЕТОДИ НАВЧАННЯ ЯК СПОСОБИ УПОРЯДКОВАНОЇ ВЗАЄМОПОВЯЗАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ І УЧНІВ.
- Проблема вибору методів навчання у сучасній освіті… 4
1.2. Альтернативна освіта як вектор можливого розвитку майбутнього освіти……………………………………………. 7
Розділ 2. ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДИК НА УРОКАХ ДЛЯ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.
2.1. Інтерактивна модель навчання у сучасній школі……….. 10
2.2. Методи інтерактивного навчання на різних етапах уроку для активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів….. 18
ВИСНОВКИ………………………………………………………………. 32
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………… 33
ДОДАТКИ………………………………………………………………… 34
Головне завдання сучасної школи - це розкриття здібностей кожного учня, виховання конкурентоспроможної особистості, готової до життя у високотехнологічному світі. Школа повинна підготувати випускника, який володіє необхідним набором сучасних знань, умінь і якостей, що дозволяють йому впевнено почувати себе в самостійному житті. Основні вимоги до випускника школи полягають у наступному: вміння вчитися, організовувати себе; адекватна самооцінка; розвиток навчальної мотивації, інтересів; навички співпраці з однолітками; вміння домагатися успіху і правильно ставитися до успіхів і невдач; необхідний рівень розвитку пізнавальних процесів. Традиційне репродуктивне навчання, пасивна підпорядкована роль учня не можуть вирішити такі завдання.
Для їх вирішення потрібні нові педагогічні технології, ефективні форми організації освітнього процесу, активні та інтерактивні методи навчання. Ці технології і методи, і навіть постійно використовувані їх елементи, збудовані системно, допомагають раціонально організувати навчальний процес, застосувати особистісно-орієнтований підхід, активно використовувати ІКТ, Інтернет - технології, створюють умови для активної власної пізнавальної діяльності учнів, заохочують прагнення учня до пошуку своїх траєкторій і способів вирішення, створюють "ситуації успіху", розвивають самоконтроль і взаємоконтроль. Кожна конкретна технологія навчання має свої ознаки, визначення, функцію, структуру, характерні тільки для неї. Моделювання уроків в різних технологіях - справа не проста, але сьогодні це вимога часу. Учитель вже в початковій школі повинен демонструвати на уроці різні стратегії навчання, щоб сформувати здатність особистості вчитися все життя, здатність до саморозвитку.
Інтерактивна діяльність на уроках передбачає організацію і розвиток діалогового спілкування, яке веде до взаєморозуміння, взаємодії, до спільного вирішення загальних, але значимих для кожного учасника завдань.
У ході інтерактивного навчання учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати альтернативні думки, приймати продумані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Причому, відбувається це в атмосфері доброзичливості та взаємної підтримки, що дозволяє не тільки отримувати нове знання, але й розвиває саму пізнавальну діяльність.
Метод - це комплекс освітньої діяльності вчителя і навчальної діяльності учнів. При використанні окремих методів відбувається зміна позиції вчителя і учня. Учитель часто представляє суб'єкт навчання (активна одиниця), а вчення - як об'єкт навчання (пасивна одиниця). Однак ця ситуація, в процесі навчання, може і повинна змінитися. Особливо, коли учень також стає активним учасником процесу навчання і відбувається цілеспрямоване співробітництво між вчителем і учнем. Завдяки методам з'являються зв'язки між метою, змістом і результатом освітнього процесу. Результати спостерігаються в знаннях, уміннях, позиціях і навичках учнів.
Методи навчання - способи упорядкованої взаємопов'язаної діяльності викладача і учнів. В історії дидактики склалися різні класифікації методів навчання. Зупинимось з вами на класифікації методів навчання, складеній за критерієм ступеня самостійності і творчості в діяльності учнів. Оскільки успіх навчання у вирішальній мірі залежить від спрямованості і внутрішньої активності учнів, від характеру їх діяльності, то саме характер діяльності, ступінь самостійності та творчості і повинні служити важливим критерієм вибору методу.
У цій класифікації запропоновано виділити п'ять методів навчання:
• пояснювально-ілюстративний метод;
• репродуктивний метод;
• метод проблемного викладу;
• евристичний, метод;
• дослідницький метод.
У кожному з цих методів ступінь активності і самостійності в діяльності учнів наростає. Вибір методів навчання може визначатися:
• загальними цілями освіти, виховання, розвитку та психологічної підготовки учнів;
• особливостями методики викладання конкретної навчальної дисципліни та специфікою її вимог до відбору дидактичних методів;
• цілями, завданнями та змістом матеріалу конкретного заняття;
• часом, відведеним на вивчення того чи іншого матеріалу;
• рівнем підготовленості учнів;
• рівнем матеріальної оснащеності, наявністю обладнання, наочних посібників, технічних засобів;
• рівнем підготовленості та особистих якостей самого викладача.
У процесі навчання метод виступає як упорядкований спосіб взаємопов'язаної діяльності педагога і учнів з досягнення певних навчально-виховних цілей, як спосіб організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Застосування кожного методу навчання зазвичай супроводжується прийомами і засобами. При цьому прийом навчання виступає лише елементом, складовою частиною методу навчання, а засобами навчання (педагогічними засобами) є всі ті матеріали, за допомогою яких викладач здійснює навчальний вплив (навчальний процес).
Педагогічні засоби далеко не відразу стали обов'язковим компонентом педагогічного процесу. Довгий час традиційні методи навчання базувалися на слові, але «епоха крейди і розмови скінчилася», у зв'язку із зростанням інформації, технологізації суспільства виникає необхідність використовувати інші засоби навчання.
Багато авторів намагалися класифікувати методи навчання. Тому методи навчання включені в різні категорії.
У педагогіці існують численні класифікації методів навчання. Нас цікавить та в основі, якої - роль учня в процесі навчання; традиційно в ній виділяють три методи:
1. Пасивні: де учні виступають у ролі "об'єкта" навчання, які повинні засвоїти і відтворити матеріал, який передається їм учителем - джерелом знань. Основні методи це лекція, читання, опитування.
2. Активні: де учні є "суб'єктом" навчання, виконують творчі завдання, вступають в діалог з учителем. Основні методи - це творчі завдання, питання від учня до вчителя, і від вчителя до учня.
3. Інтерактивні: Від англ. (inter - "між"; act - "дія"). Таким чином, дослівний переклад означає, що інтерактивні методи - це методи, що дозволяють вчиться взаємодіяти між собою; а інтерактивне навчання – навчання побудоване на взаємодії всіх учнів, включаючи педагога. Іншими словами, на відміну від активних методів, інтерактивні орієнтовані на більш широку взаємодію учнів не лише з учителем, а й один з одним і на домінування активності учнів у процесі навчання.
Якщо задуматися про проблематикою активних методів, можна в загальному сказати, що учневі вони повністю відповідають, і працюють в основному активно. На відміну від цих методів, звичайно, є класичні методи, при яких активним залишається вчитель і учень стає пасивним учасником у процесі навчання. Активні методи, безумовно, заохочують учнів на творчу і самостійну діяльність. Перш за все, широка громадськість не розуміє, що входить в цю категорію сучасних освітніх методів. Тому можна сказати, що до альтернативних методів можна включити ті, які не входять до групи класичних методів навчання. Класичними__методами навчання вважаються, наприклад, пояснення, бесіда, дискусія, спостереження, наслідування. Альтернативні або сучасні методи включають в себе, наприклад, активні методи, а також рольові ігри, мозковий штурм, проектне навчання, методи критичного мислення і глобальне виховання.
Ось тут ми стикаємось з альтернативною освітою. Визначення «альтернативна освіта» має багато значень, часто сприймається як нетрадиційна або вільна.
Неформальна освіта розуміється як будь-яка організована поза межами формальної освіти освітня діяльність, яка доповнює формальну освіту, забезпечуючи освоєння тих умінь і навичок, які необхідні для соціально та економічно активного громадянина країни. Ця освітня діяльність є структурованою, має освітню мету, певні часові рамки, інфраструктурну підтримку і відбувається усвідомлено. Альтернативна освіта є загальним терміном, який також позначає освіту, що не є державною, його пропонують інші інституції, а не класичні.
Ці нові моделі вже встигли стати важливими складовими сучасного освітнього простору. Таким чином, феномен освіти розширює сфери свого існування: межі між навчанням і вільним часом стають менш чіткими, з’являються нові комбінації роботи та навчання, вільний час інвестується в освоєння мов або знайомство з іншими країнами та культурами.
Існуюча система освіти вже багато років не задовольняє запити батьків. Близько двадцяти років тому, головною метою отримання освіти, батьки бачили в отриманні дітьми серйозних академічних знань. Але за останні десять років акценти змістилися. На перший план виходять такі питання як забезпечення фізичного і психічного здоров'я дитини. Гуманізація суспільства, і школи зокрема, привели до того, що батьки все частіше відмовляються від стандартних підходів в освіті, підшукуючи альтернативу.
Основними рисами альтернативної освіти є:
- Індивідуальність - дозволяє проводити передачу знань точково, виходячи з психологічних і фізичних можливостей кожної дитини.
- Активність - розумове, соціальне і фізичне залучення всіх учасників навчання: дітей, педагогів, батьків.
- Ініціативність. Ініціатива - не карається! Вона тільки вітається!
- Унікальність - використання авторських програм і методик в процесі передачі-отримання знань.
- Екологічність - кожна дитина має свої біоритми життя, настрої, особливості. По можливості, вони використовуються в процесі організації навчання.
Альтернативна освіта - це не виправлення усталеного, це нехай знайти абсолютно нові інші цінності, методи, шляхи, джерела навчання. Природно, як все нове, альтернативна освіта - явище не популярне, не зрозуміле, не прийняте... В першу чергу на рівні самої ідеї. Нова ідея лякає, а стара - не задовольняє. Альтернативна освіта - це вектор можливого розвитку майбутнього освіти. І, цілком можливо, він може стати нормою суспільства.
Якщо ми хочемо зрозуміти, чому виникають альтернативні методи, ми повинні звернути увагу на характер змін в освіті. На початку всього з'явився реформаторський рух. Це була нова педагогіка, яка розвивалася з початку ХХ століття, була пов'язана з великими іменами, такими як Дж. Дьюї, М. Монтессорі, П. Петерсен та інші.
Альтернативні методи дозволяють учням працювати при формулюванні цілей і плануванні процесу навчання, заохочують індивідуальні та колективні стратегії навчання, створюють можливості для ініціативи і творчої діяльності, завдяки їм учні отримують особистий досвід, мають можливість самореалізації, яка значною мірою сприятиме зменшенню занепокоєння, страху і нудьги від шкільного навчання, що сприяє до самоконтролю та особистої відповідальності учнів.
Посередництвом альтернативних методів навчання, учні ефективно освоюють знання, вміння, навички, досвід, розвивають пізнавальні навички з окремих предметів. У той же час, альтернативні методи можуть вплинути і на інші аспекти особистості учня:
• розвиваюча діяльність, самостійність і часто творчість учнів,
• заохочення позитивної сторони стилів навчання і розвиток їх навчальних можливостей,
• продовження і розвиток їх навчальних умінь і навичок.
Взагалі сучасні методи дуже добре застосовуються в повсякденному навчанні, необхідно включати їх в навчання, вони значно активізують учня і дозволяють йому знайти свій власний шлях, мають певні вимоги, ведуть до пошуку нових рішень і розвивають творчі здібності.. Часто вони полегшують вчителю сам урок, а навчання стає для учнів цікавіше, більш захоплююче і грайливе. Тим не менше, використання цих методів пов'язано з більш глибокою домашньою підготовкою викладача. Учитель на урок повинен ретельно підготуватися. Він готує кілька варіантів, навчальний блок складається з декількох методів, які взаємно доповнюють один одного і переплітаються. Для деяких учнів це означає, що вони повинні звикнути до нетрадиційного навчання і навчитися в ньому працювати. Тому часто використання сучасних методів пов'язано з нерозумінням і неприйняттям учнів. Для деяких учнів логічно набагато простіше і зручніше навчання, яке складається з пояснення та записування в зошиті. Тенденція вивчення напам'ять матеріалу не дуже ефективна. Учні будуть пам'ятати дуже маленький відсоток з вивченого матеріалу.
Як уже згадувалося вище, сучасні методи навчання, безсумнівно, спочатку вимагають інтенсивної роботи вчителя і учня. Багато з них можна використовувати на підставі тільки особистого досвіду і здатності працювати з новими методами. Деякі методи є більш проблематичними, а інтерактивні процеси можуть вийти з-під контролю. Але успіх в учасників завжди мотивує і заохочує використання нових альтернативних методів. Учитель стає новатором в освіті. Навчання за допомогою нових методів, приносить набагато більше радості в процесі навчання як вчителю, так і учню. Успіх сучасних методів полягає в постійному збереженні, особливо при використанні навчального матеріалу.
Загальне прагнення сучасних методів навчання надає учням широкий набір можливостей, де можна отримати інформацію і доцільно викликати ситуацію, коли використовується ця інформація, тим самим тривало її освоїти. Чи не відкидаються повністю класичні методи навчання? Ні, але необхідно їх використовувати збалансовано і з творчим підходом. Класичне пояснення або презентація можуть нам дуже добре послужити, тільки повинні бути добре скомбіновані з іншими методами.
Майже кожен метод може стати активним, якщо класичний метод, наприклад, пояснення або лекцію, збагатити і доповнити деякими елементами, які сприятимуть активному мисленню учнів. Цей факт підтверджує, що вчитель у процесі навчання відіграє дуже важливу роль. У зв'язку з цим ми говоримо про так звану педагогічну творчість, яка з педагогічними знаннями і мисленням формує особистість учителя. Ведення учнів до активного навчання та самостійного мислення вимагає активізації і мотивації способів навчання.
Таким чином, ми можемо до всіх сучасних, або альтернативних, методів навчання, включити всі інші методи і навіть класичні. Все залежить від того, як ми даний метод використовуємо і на скільки збагатимо навчальний процес. Сучасними методами навчання є ті, які ведуть учнів до активного навчання та самостійного мислення.
Ідеї активізації навчання висловлювалися вченими протягом усього періоду становлення і розвитку педагогіки задовго до оформлення її в самостійну наукову дисципліну. Всю історію педагогіки можна розглядати як боротьбу двох поглядів на позицію учня. Прихильники першої позиції наполягали на вихідній пасивності учня, розглядали його як об'єкт педагогічного впливу, а активність, на їх думку, повинен був проявляти тільки викладач. Прихильники другої позиції вважали учня, рівноправним учасником процесу навчання, який працює під керівництвом педагога і активно засвоює соціально-культурний досвід, що має форму теоретичного знання. З числа вітчизняних психологів до ідеї активності в різний час зверталися Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, С.Л. Рубінштейн та інші.
Термін «методи активного навчання» (МАН) з'явився в літературі на початку 60-х років ХХ століття. Ю.Н. Ємельянов використовує його для характеристики особливої групи методів, що використовуються в системі соціально-психологічного навчання і побудованих на використанні ряду соціально-психологічних ефектів і феноменів (ефекту групи, ефекту присутності і ряду інших). Разом з тим активними є не методи, активним є саме навчання. Воно перестає носити репродуктивний характер і перетворюється на довільну внутрішньо детерміновану діяльність учнів з напрацювання і перетворенню власного досвіду і компетентності.
Епітет «активні» використовується з метою протиставлення методів активного навчання традиційним методам навчання, які реалізують першу точку зору, де учасники навчального процесу поляризовані у своїх ролях. Учні є споживачами готового знання, накопиченого і узагальненого у вигляді теорій, фактів, законів, закономірностей, понять і категорій. Активність учня зводиться до засвоєння цих знань і їх подальшої репродукції, таким чином, рівень розвитку та ефективність функціонування їх пам'яті багато в чому визначають ефективність їх навчальної роботи в цілому. Позиція учня в класичній системі навчання може бути оцінена як пасивно-споживча, оскільки знання засвоюються як би про запас, їх використання на практиці відстрочено в часі, сам учень не може вибирати, що, коли і в якому обсязі він буде освоювати. Перетворення теоретичних знань, конструювання нових, напрацювання власного досвіду дослідницької роботи. Завдання учителя - полегшити роботу учнів, зробити матеріал більш цікавим, доступним для розуміння, забезпечити його точне і міцне засвоєння, проконтролювати кінцевий результат. Тому вчення педагога, його безперервна адаптивно-перетворювальна активність - друга, що не рідко найважливіша умова ефективності роботи учня, застава кінцевого успіху його навчальної діяльності.
Активне навчання являє собою таку організацію та ведення навчального процесу, яка спрямована на всебічну активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів за допомогою широкого, бажано комплексного, використання як педагогічних (дидактичних), так і організаційно-управлінських засобів. Активізація навчання може йти як через вдосконалення форм і методів навчання, так і безпосередньо через вдосконалення організації та управління навчальним процесом у цілому.
Активне навчання не має чіткої розмежованості з інтерактивним навчанням. Організація навчального процесу, що використовує інтерактивні методики, спирається на ряд принципів, до числа яких можна віднести принципи індивідуалізації, гнучкості, елективні, контекстності, співпраці.
Інтерактивні методи найбільш відповідають особисно-орієнтованому підходу, так як вони припускають колективне, навчання у співпраці, причому і учень і педагог є суб'єктами навчального процесу. Педагог частіше виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи, фасилітатора, творця умов для ініціативи учнів.
Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальні заняття, які будуються на суб'єкт-суб'єктних відносинах і міжособистісному взаємодії всіх учасників освітнього процесу в процесі роботи над загальною навчальною темою (вчитель-учні). Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Вона ефективно сприяє створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.
Інтерактивні технології умовно поділяються на чотири групи:
1. Інтерактивні технології кооперативного навчання:
- навчання в парах;
- ротаційні (змінювані) трійки;
- два - чотири - всі разом;
- «карусель».
2. Інтерактивні технології кооперативно - групового навчання:
- обговорення проблеми в загальному колі;
- «мікрофон»;
- незакінчені речення;
- мозковий штурм;
- навчаючи - учусь;
- кейс - метод;
- вирішення проблеми.
3. Технології ситуативного моделювання:
- симуляції;
- спрощене судове слухання;
- розігрування ситуацій за ролями.
4. Технології опрацювання дискусійних питань:
- метод - прес;
- «займи позицію»;
- «зміни позицію»;
- неперервна шкала думок;
- дискусія;
- дебати.
Інтерактивна діяльність на уроках передбачає організацію і розвиток діалогового спілкування, яке веде до взаєморозуміння, взаємодії, до спільного вирішення загальних, але значимих для кожного учасника завдань. Інтерактивне навчання виключає домінування як одного виступаючого, так і однієї думки над іншим. У ході діалогового навчання учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати альтернативні думки, приймати продумані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Місце вчителя в інтерактивних уроках зводиться до напрямку діяльності учнів на досягнення цілей уроку.
Основними складовими інтерактивних уроків є інтерактивні вправи та завдання, які виконуються учнями. Важлива відмінність інтерактивних вправ і завдань від звичайних в тому, що виконуючи їх учні не тільки і не стільки закріплюють вже вивчений матеріал, скільки вивчають новий.
Мета інтерактивного навчання створення комфортних умов навчання, при яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну досконалість, що робить продуктивним сам освітній процес.
Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес в умовах постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це базується на співпраці, взаємонавчанні: вчитель - учень, учень - учень. При цьому вчитель і учень - рівноправні, рівнозначні суб'єкти навчання. Під час такого спілкування учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення. Спільна діяльність учнів у процесі пізнання, освоєння навчального матеріалу означає, що кожен вносить свій особливий індивідуальний внесок, йде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Причому, відбувається це в атмосфері доброзичливості та взаємної підтримки, що дозволяє не тільки отримувати нові знання, але й розвивати саму пізнавальну діяльність та навички взаємодії, переводить її на більш високі форми кооперації і співробітництва.
До методів інтерактивного навчання відносяться ті, які сприяють залученню в активний процес отримання та переробки знань. Розглянемо деякі з них.
МЕТОД ПРОЕКТИВНОГО НАВЧАННЯ
Метод проектів допомагає вчителям урізноманітнити процес навчання, зацікавити учнів і надати їм можливість порадіти реальним результатам. Мова йде про організацію навчального процесу таким чином, щоб учні могли приймати активну участь у плануванні навчальної та практичної діяльності; могли висловлювати свої ідеї, при реалізації яких вони навчаються виконанню різних професійних ролей і публічного представлення результатів своєї роботи.
Однією з рис проектного навчання або занять з використанням методу проектів є спроба об'єднати знання з різних областей з тими явищами, з якими учні стикаються в щоденному житті. Популярність методу проектів пов'язана саме з тим, що він дозволяє подолати фрагментацію знань і часто. Проектне навчання основну увагу приділяє, насамперед, досвіду учнів. Ця ідея виходить з припущення, що навчання є більш ефективним, коли вибираються такі методи, які дозволяють учням застосовувати засвоєні знання в реальних ситуаціях. Завдяки тісному зв'язку з реальним життям такий спосіб навчання більш цікавий учням, і вони більш мотивовані до навчання. також пробуджується їх природний інтерес до навчання. Цей метод навчання може внести значний внесок і в придбання ключових компетенцій, на які орієнтовано освіту.
Які риси повинен мати урок, щоб можна було говорити про проект?
• Перш за все, вирішується одна конкретна проблема; поставлена чітка і конкретна мета проекту.
• Проект здійснюється в чітко визначений період часу (один або декілька уроків, тиждень, і т.д.).
• Створено такі ситуації, в якій учні повинні проявляти ініціативу.
• Хід реалізації проекту та його остаточні результати оцінюються.
• Проект обов'язково пов'язаний з практикою, з реальним життям.
• Учитель виступає скоріше в ролі координатора, консультанта, натхненника.
• Теми вибрані так, щоб вони мотивували учнів.
• Завжди, коли ми думаємо про проект, ми повинні запитати себе, чи є ця тема прийнятною для методу проектів, або ж було б краще використовувати інші методи.
Переваги проектного навчання:
• Поєднує знання з різних предметів, допомагає бачити явища в контексті.
• Допомагає задіяти чуттєве сприйняття та досвід учнів.
• Сприяє індивідуалізації.
• Мотивує і активізує учня.
• Тісний зв'язок з реальним життям.
• Розвиває робочі та навчальні навички учня.
• Дозволяє учням працювати в командах і групах.
Варіанти проектного методу
ВАРІАНТ I
Етапи проведення
1. Учень визначає потрібну йому тему, з якою він приймається в малу групу, де ця тема обрана.
2. Учні планують спільну роботу з виконання навчального завдання, а також здійснюють розподіл праці.
3. Учні проводять дослідження. Вони збирають інформацію, аналізують дані, обмінюються отриманими даними. У середині групи кожен її учасник досліджує свою частину, збираючи необхідний матеріал, надає його в групу, і далі на основі зібраних частин формується загальна доповідь групи.
4. Члени групи готують остаточний звіт.
5. Проведення презентації.
6. Учні беруть участь в оцінюванні виконану ними роботи.
ВАРІАНТ II
1. Кожна мала група учнів для вивчення отримує тему. Учні малої групи повинні проаналізувати її і розбити на міні-теми.
2. Кожен учасник малої групи індивідуально вивчає міні-тему і готує про неї міні-доповідь, яку представляє своїй малій групі.
3. Кожна мала група потім синтезує ці міні-теми в загальну групову презентацію перед усією навчальною групою.
ВАРІАНТ III
1. Кожна мала група учнів проводить міні-дослідження.
2. Збирає емпіричний матеріал.
3. Проводить статистичну обробку результатів дослідження.
4. Формулює новизну отриманих результатів.
5. Оформляє дослідження у вигляді доповіді.
6. Проводить «процедуру захисту» основних положень і результатів дослідження
перед спеціальним експертною радою.
МЕТОД «КРУГЛОГО СТОЛУ»
Цільове призначення методу:
• забезпечення вільного, нерегламентованої обговорення поставлених питань (тем) на основі постановки всіх учнів в рівне становище по відношенню один до одного;
• системне, проблемне обговорення питань з метою бачення різних аспектів проблеми.
Необхідними атрибутами «круглого столу» є:
• відповідна підготовка приміщення для його проведення: симетричне розміщення робочих місць для того, щоб студенти могли бачити один одного;
• введення в практику принципу «вільного мікрофону»;
• створення та поповнення фонду запитань, на які повинні відповісти учасники «Круглого столу»;
• наявність технічних засобів отримання та обробки інформації, що надходить (при необхідності).
Варіанти етапів проведення «круглого столу»:
Варіант «А»
1. Короткий вступне слово викладача.
2. Заслуховування коротких вступних повідомлень учасників «круглого столу».
3. Постановка перед учасниками «круглого столу» запитань, які надійшли з аудиторії.
4. Розгортання дискусії.
5. Вироблення узгоджених позицій по предмету обговорення.
Варіант «Б»
1. Бліцопитування присутніх в аудиторії з метою узгодження тематики і порядку роботи.
2. Уточнення порядку і характеру роботи.
3. Відповіді по суті поставлених питань.
4. Заслуховування думки виступаючих з аудиторії.
5. Знаходження істини в ході дискусійного обговорення.
На закінчення підводиться підсумок роботи «круглого столу», висловлюються побажання
його учасникам і присутнім.
МЕТОД ТРЕНІНГУ
Тренінгові заняття розвивають у учнів критичне мислення, яке допомагає учням сформулювати свої власні питання, веде їх до більш глибокого аналізу проблем, мотивує їх до самовираження. При використанні цих методів вчителі стають партнерами, а учні є співтворцями процесу навчання.
Тренінгові технологія ґрунтується на принципах, найважливішими з яких є наступні:
«Вчитися в дії» – цей принцип означає отримання різних вмінь та навичок під час практичної діяльності. Саме тому в рамках неформальної освіти та різного роду тренінгів ми, в першу чергу, маємо справу з практичними вправами (наприклад, з роботою в групах чи з рольовими іграми), які потім спільно аналізуються та виводяться на теоретичний рівень.
«Вчитися взаємодіяти» – цей принцип передбачає отримання практичних знань про відмінності, які існують між людьми, навчання роботі в команді та спонукання до співпраці з оточуючими. Саме тому в рамках тренінгових занять, які будуються на принципах неформальної освіти, ми особливу увагу звертаємо на роботу в малих групах та на якісну розробку і чітке виконання правил роботи в групі під час тренінгу.
«Навчатися вчитися» – цей принцип передбачає отримання навичок пошуку інформації та її обробки, аналізу власного досвіду і виявлення індивідуальних освітніх цілей, а також здатність застосовувати все назване вище в різних життєвих ситуаціях. Дуже часто навіть дорослі люди не вміють самостійно навчатися, та не розпізнають величезний потенціал нових важливих знань та вмінь в оточуючих, та в самих собі. Тому, в рамках своєї роботи, тренер теоретично наголошує важливість навчання один в одного, та практично спонукає учасників до такого навчання протягом всього тренінгу.
Пам’ятаймо також про те, що незалежно від того, на яку тему ми плануємо чи проводимо тренінг, основним методом неформальної освіти є дослідження у широкому розумінні цього слова. Той, хто навчається, веде багатопланове дослідження (або пізнання) навколишнього світу, яке відбувається на декількох рівнях. Тобто одним з завдань тренера є створення умов, щоб це (зажди дуже індивідуальне) дослідження проходило якомога ефективніше на всіх необхідних рівнях. Що це означає?
На когнітивному рівні той, хто навчається, освоює факти, встановлює логічні зв’язки, осмислює теорії і відбудовує ланцюжок комплексної взаємодії окремих феноменів. Тобто, кажучи дуже узагальнено, когнітивний рівень – це рівень мозку (ключові дієслова – дізнаватися, вивчати, аналізувати). Наприклад, перебуваючи на тренінгу з прав людини, учасник дізнається про основні конвенції з прав людини, про виміри дискримінації та моделі боротьби з нею.
На практичному рівні той, хто навчається, намагається реалізувати власні ідеї та рішення, і тренує навички. Знову ж таки, дуже узагальнено практичний рівень можна порівняти з руками (ключові дієслова – спробувати, апробувати, програти на практиці). У нашому випадку учасник складає власне резюме, програє на практиці співбесіду.
Афективний або чуттєвий рівень навчання передбачає усвідомлення емоцій і цінностей стосовно будь-якого питання (ключові дієслова – усвідомлювати, відчувати, поставити себе на місце іншого). У нашому випадку той, хто навчається, може сформулювати своє ставлення до шкідливих звичок, здорового способу життя.
Інтерактивне навчання - це в першу чергу діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія тренера та учасника тренінгу. Саме до інтерактивної форми навчання належить тренінг, у процесі якого вміло поєднуються пасивні, активні та інтерактивні методи навчання.
Тренінг (англ. training від to train – навчати, виховувати) – це організаційна форма навчально-виховної роботи, яка, спираючись на досвід і знання її учасників, забезпечує ефективне використання різних педагогічних методів, зокрема, інтерактивних, за рахунок створення позитивної атмосфери в групі, та спрямовується на отримання сформованих навичок і життєвих компетенцій.
У широкому значенні тренінг – це:
− пізнання себе і навколишнього світу;
− зміна «Я» через спілкування;
− спілкування в довірливій атмосфері і неформальній обстановці;
− ефективна форма роботи для засвоєння знань;
− інструмент для формування вмінь і навичок.
Учні ефективніше засвоюють матеріал, якщо відчувають цілісне значення своїх власних знань та досвіду, й мають змогу поділитися ними в комфортному середовищі. Саме ці умови створює тренінг.
Програма тренінгу повинна бути побудована таким чином, щоб надана інформація закріплялась практичними справами. Різноманітність методів, що використовуються в тренінгах, пояснюється особливостями сприйняття людини. Почнемо з того, що мозок людини отримує та переробляє, тобто усвідомлює, інформацію у певний спосіб. Спочатку людина переймає досвід у вигляді теоретичної інформації. Далі наводиться приклад використання даного досвіду – на підтвердження наданої інформації. Наступний крок застосування людиною отриманого досвіду шляхом вирішення власної проблеми (з його використанням). Далі йде узагальнення.
ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ З’ЯСУВАННЯ ЦІЛЕЙ, ЗБОРУ ОЧІКУВАНЬ
Ці методи дозволять більш чітко визначитися зі своїми освітніми цілями, озвучити свої очікування і побоювання, з тим, щоб педагоги могли їх знати і враховувати в освітньому процесі.
«ФРУКТОВИЙ САД»
Мета: Результати застосування методу дозволять вчителю краще зрозуміти клас і кожного учня, отримані матеріали вчитель зможе використати при підготовці та проведені уроку, для забезпечення особистісно-орієнтованого підходу до навчання.
Чисельність: весь клас.
Час: 20 хвилин
Підготовка: заготовлені заздалегідь з кольорового паперу шаблони яблук і лимонів, фломастери, плакат, скотч.
Проведення:
Заздалегідь готуються два великих плаката з намальованим на кожному з них деревом. Одне дерево підписано «Яблуня», друге - «Лимонне дерево», заздалегідь вирізані з паперу великі яблука і лимони.
Учитель пропонує учням спробувати більш чітко визначити, що вони очікують (хотіли б отримати) від навчання і чого побоюються. Очікувань і побоювань може бути декілька. Свої очікування учням пропонується записати на яблуках, а побоювання - на лимонах.
Ті, хто записав, підходять до відповідних деревах і за допомогою скотча прикріплюють фрукти до гілок. Після того, як всі учні прикріплять свої фрукти до дерев, вчитель озвучує їх. Після озвучування очікувань і побоювань можна організувати обговорення і систематизацію сформульованих цілей, побажань і побоювань.
«ПРИВІТАЙСЯ ЛІКТЯМИ»
Мета: Зустріч один з одним, вітання, знайомство
Чисельність: весь клас.
Час: 10 хвилин
Підготовка: Слід відставити убік стільці і столи, щоб учні могли вільно ходити по приміщенню.
Проведення:
Учитель просить учнів стати в коло. Потім він пропонує їм розрахуватися на перший-другий-третій і зробити наступне:
• Кожен «номер перший» складає руки за головою так, щоб лікті були направлені в різні боки;
• Кожен «номер другий» упирається руками в стегна так, щоб лікті також були направлені вправо і вліво;
• Кожен «номер третій» нагинається вперед, кладе долоні на коліна і виставляє лікті в сторони.
Учитель каже учням, що на виконання завдання їм дається тільки п'ять хвилин. За цей час вони повинні привітатися з якомога більшою кількістю учасників, просто назвавши своє ім'я і торкнувшись один одного ліктями.
Через п'ять хвилин учні збираються в три групи так, щоб разом опинилися відповідно перші, другі і треті номери. Після цього вони вітають один одного всередині своєї групи.
Примітка
Ця смішна гра дозволяє весело розпочати урок, розім'ятися перед більш серйозними вправами, сприяє встановленню контакту між учнями.
«ЛІТАЮЧИЙ КИЛИМ»
Ця вправа може бути використано як вправа на знайомство і привітання. Кількість учасників: 6-25.
Час: 15 хвилин.
Мета: Отримати задоволення від спільно виконаної роботи. Встановити дружню атмосферу.
Проведення:
Розстеліть на рівну поверхню ковдру, брезент, або невеликий килим. Площа повинна бути досить великою, щоб туди помістилися всі учасники, але при цьому не залишалося занадто багато вільного місця.
Завдання вправи - поміститися всім разом на обмежений простір так, щоб ніхто не залишився поза ним. Виділений простір зменшуйте до тих пір, поки група зможе на нього поміститися. Діти, звичайно,
можуть здогадатися, що когось можна посадити на плечі.
Якщо ви знаходитесь на природі, можна в цьому невеликому вправі використовувати пеньки, але якомога більших розмірів. На один пеньок може поміститися на подив велика кількість дітей.
Допоміжні матеріали:
Ковдра / обгортковий папір / пеньки.
«МІЙ ПЛАКАТ»
Учасникам пропонують намалювати на аркуші паперу плакат, що складається з деяких розділів:
1. Ім'я.
2. Вік.
3. Вага.
4. Зростання.
5. Мій улюблений колір.
намалювати:
1. чим я люблю займатися;
2. деякі мої друзі;
3. як я виглядаю, коли я щасливий (автопортрет);
4. моя сім'я;
5. якби у мене було одне бажання, я б загадав, щоб ...;
6. моє улюблене місце.
Ці плакати прикріплюються на груди, і учасники в довільному порядку ходять по кімнаті, знайомлячись один з одним протягом 15 хвилин.
ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ ПРЕЗЕНТАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ
В процесі уроку вчителю регулярно доводиться повідомляти новий матеріал учням. Такі інтерактивні методи дозволять вчителеві зорієнтувати учнів в темі, представити їм основні напрямки руху для подальшої самостійної роботи з новим матеріалом.
«КОНСТРУКТОР»
Робота в початкових та експертних групах веде учнів до спільної роботи, до розподілу ролей у групі, до передачі інформації іншим. У ході вправи має місце активна участь усіх членів групи, при цьому кожен може працювати в своєму власному темпі і розвивати свої навички. Метою методу є взаємне навчання. Метод «конструктор» вимагає від учителя більш тривалої підготовки до уроку, під час навчання, однак учитель стає лише консультантом, учні самі знаходять нову інформацію.
Мета методу: Взаємне навчання, співпраця, робота з текстом, навчання учнів пошуку основної інформації в тексті.
Проведення:
1. Спочатку учні діляться на групи. Кожен у групі стане експертом у певній області, учні беруть на себе ролі відповідно до вказівок учителя.
2. Учні знову розділяться на групи залежно від спеціалізації і працюють в експертних групах. Кожен учень працює відповідно до завдання, розробляють частину тексту або теми. На роботу з текстом встановлено певний час.
3. Учні повернуться в свої первинні групи. У групах вони діляться тим, що запам'ятали, що їх зацікавило, що вони вважають важливим.
4. Учитель може підвести підсумки уроку і додати відсутню інформацію.
«КАРТА ДУМОК»
Використовується для чіткого і наочного опису проблеми або ситуації, яку можна добре запам'ятати, а потім описати. За допомогою карти думок можна розробити комплексний проект, повторити навчальний матеріал, створити систему, спілкуватися один з одним; є засобом створення асоціацій. При створенні карти думок використовуються ключові слова, картинки і символи.
Проведення:
1. По середині дошки, паперу учні або вчитель пишуть ключове слово.
2. Учням буде запропоновано написати всі слова, що відносяться до поняття, які вони придумають. Записані фрази виділимо в рамочки і з'єднаємо лініями з ключовим словом залежно від зв'язку.
«ВІЛЬНИЙ ЛИСТ»
Вільний лист є одним із різновидів мозкового штурму або рефлексійних методів, цей метод дозволяє нам писати на папері все, що приходить в голову по даній темі, без того. Думки можна записувати без дотримання формальних (стилістичних або орфографічних) вимог. Вільний лист допомагає нам відкрити в собі несподівані ідеї, думки і взаємозв'язку. Важливо, щоб учні ще до того, як їм прочитають завдання, знали, що їх вільний лист не доведеться читати на загал. Також повідомте їм заздалегідь, як довго вони будуть писати. Зазвичай це 3-5 хвилин.
Вільний лист допомагає
• розвивати лексичний запас;
• формулювати слова і пропозиції;
• не боятися оцінки;
• вчитися у самого себе;
• висловлювати свої думки;
• розвивати фантазію (реальність);
• розвивати винахідливість і уяву;
• стежити за часом;
• дотримуватися теми.
Правила вільного письма
1. Пиши протягом усього заданого часу все, що ти можеш придумати на цю тему.
2. Пиши пов'язаний текст, а не тільки окремі слова або тези.
3. Не повертайся до написаного, чи не виправляй, не покращуй те, що написав.
4. Продовжуй писати, навіть якщо вже нічого не можеш придумати, записуй і допоміжні пропозиції ("Тепер мені нічого не приходить в голову ...»), але намагайся повернутися до теми.
5. Не дозволяй орфографії заважати записуванню твоїх ідей.
Подальші дії:
Якщо вільний лист буде читатися в групі, дайте слово лише тим, хто сам зголоситься.
«АКВАРІУМ»
Даний метод полягає в тому, що кілька учнів розігрують ситуацію в колі, а інші спостерігають і аналізують.
Мета: надати учням можливість вільного включення в обговорення проблеми і виходу з нього.
Етапи проведення:
1. Учні разом з викладачем утворюють два кола: зовнішній (спостерігачі)
і внутрішній (активні учасники).
2. Члени внутрішнього кола активно беруть участь в обговоренні запропонованого викладачем питання. Інші учні спостерігають, і виступають тоді, коли чия-небудь версія їх зацікавила; вони доповнюють, задають питання, конкретизують. При цьому «спостерігач» повинен стати поруч з активним учасником, який привернув його своєю версією.
3. Після обговорення однієї проблеми (питання) учні міняються місцями (ті, хто стояв за межами кола, сідають у коло). Бажано, щоб усі учні побували в колі.
«БУМЕРАНГ»
Інтерактивний прийом роботи з інформацією, що допомагає розглянути цю інформацію поглиблено і з різних позицій, сприяє розвитку свідомості учнів, вмінню взаємодіяти, співпрацювати.
Реалізація:
1. Кожна група отримує 1 питання по темі уроку;
2. Пишуть на аркуші 5 хвилин основні положення відповіді;
3. Аркуш передають іншій групі, яка доповнює, уточнює відповідь, записує свої
коментарі та питання;
4. Робота закінчується, коли група отримує назад свій лист з коментарями,
уточненнями, питаннями;
5. Група коментує доповнення, відповідає на питання, якщо такі є.
"ГАРЯЧИЙ СТІЛЕЦЬ"
Учні при вивченні нового матеріалу готують по 2-3 питання. Один з учнів (з волі доброї чи учительській) сідає на «гарячий» стілець перед класом і відповідає на підготовлені однокласниками питання. Можна запропонувати однокласникам оцінити відповіді учня, що сидить на "гарячому" стільці.
«ДЕРЕВО РІШЕНЬ»
Клас ділиться на 3 або 4 групи з однаковою кількістю учнів. Кожна група обговорює питання й робить записи на своєму «дереві» (аркуш ватману), потім групи міняються місцями і дописують на деревах сусідів свої ідеї.
«КЕЙС-СТАДІ»
Метод активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, при якому учні та викладачі беруть участь у безпосередньому обговоренні ділових ситуацій або завдань.
Названий метод характеризується наступними ознаками:
• наявність конкретної ситуації;
• розробка групою (підгрупами або індивідуально) варіантів вирішення ситуацій;
• публічний захист розроблених варіантів вирішення ситуацій з подальшим опонуванням;
• підведення підсумків та оцінка результатів заняття.
Критерії, що відрізняють кейс від інших навчальних занять:
1. Процес відбору інформації. При відборі інформації для кейса на перше місце завжди ставляться навчальні цілі. При цьому зміст ситуації має бути вельми реальним, (близьким до життя) здатним викликати непідробний інтерес.
2. Зміст. Кейс повинен містити дозовану інформацію, яка дозволила б учню швидко увійти в проблему мати всі необхідні для вирішення дані, але не мати надлишкової інформації, не бути перенасиченим нею.
3. Перевірка. Одна з форм перевірки - з'ясування реакції учнів на кейс в групах, де він вже був випробуваний, або в новій групі, безпосередньо в ході заняття.
4. Старіння. Матеріали кейса поступово застарівають, оскільки змінюються ситуації, вони вимагають нових підходів, тому їх треба постійно оновлювати.
Види ситуацій:
• Ситуація-проблема являє собою опис реальної проблемної ситуації.
Мета учнів: знайти рішення ситуацію або прийти до висновку про його неможливості.
• Ситуація-оцінка описує становище, вихід з якого вже знайдений.
Мета учнів: провести критичний аналіз прийнятих рішень, дати мотивований висновок з приводу представленої ситуації та її вирішення.
• Ситуація-ілюстрація представляє ситуацію і пояснює причини її виникнення, описує процедуру її вирішення.
Мета учнів: оцінити ситуацію в цілому, провести аналіз її вирішення, сформулювати питання, висловити згоду-незгоду.
• Ситуація-попередження описує застосування вже прийнятих раніше рішень, в зв’язку з чим ситуація носить тренувальний характер, служить ілюстрацією до тієї чи іншої теми.
Мета учнів: проаналізувати дані ситуації, знайдені рішення, використавши при цьому набуті теоретичні знання.
«КУБИК БЛУМА»
На гранях кубика написані початку питань: «Чому», «Поясни», «Назви», «Запропонуй», «Придумай», «Поділися». Учитель (або учень) кидає кубик. Необхідно сформулювати питання до вченого матеріалу з тієї грані, на яку випаде кубик.
Легко помітити, що питання багато в чому відповідають основним ідеям книг американського педагога та психолога. Б. Блум вважав, що одним з основних завдань школи є навчання вирішенню проблем, з якими доведеться зіткнутися в житті і вмінню застосовувати отримані знання на практиці до широкого кола проблем.
Ці ідеї реалізовані в кубику Блума. Приміром, питання, що починається зі слова "Назви ..." може відповідати рівню репродукції, тобто простого відтворення знань. Питання, що починаються зі слів "Чому ..." відповідають так званим процесуальним знанням. Учень в даному випадку повинен знайти причинно-наслідкові зв'язки, описати процеси, що відбуваються з певним предметом або явищем. Відповідаючи на запитання "Поясни ..." учень використовує поняття і принципи в нових ситуаціях, застосовує закони, теорії в конкретних практичних ситуаціях, демонструє правильне застосування методу або процедури.
І, звичайно ж, завдання "Запропонуй ...", "Придумай ...", "Поділися ..." спрямовані на активізацію розумової діяльності учня. Він виділяє приховані (неявні) припущення, проводить відмінності між фактами і наслідками, аналізує, оцінює значимість даних, використовує знання з різних областей, звертає увагу на відповідність виведення наявними даними.
Можливі два режиму використання даного прийому.
1. Учитель задає відповідні питання.
2. Учні формулюють питання.
Причому можна помітити, що не тільки набагато легше відповісти на питання репродуктивного характеру, але і сформулювати їх. Складніше сформулювати питання, спрямовані на пошук причинно-наслідкових зв'язків. Ще складніше сформулювати питання-завдання, що починаються зі слів "Запропонуй ... "," Придумай ... "," Поділися ... ".
"ТРИ РЕЧЕННЯ"
Учитель зачитує коротку розповідь або документ. Учням необхідно уважно вислухати і передати зміст оповідання або документа трьома простими реченнями. Перемагає той, у кого розповідь коротша і при цьому точно передано зміст. Інший варіант гри - робота з друкованим текстом. Це може бути уривок з підручника. Три простих пропозиції учні можуть записати в зошиті. У цьому випадку зручніше виявити переможця.
Ця гра допомагає розвивати дуже важливе вміння - виділяти головне, на якому ґрунтуються навички роботи з пресою, і орієнтування в інформаційному потоці, а також уміння скласти план, конспект, реферат.
«СОРБОНКА»
Даний прийом педагогічної техніки вже давно відомий педагогам.
На одній стороні картки записується поняття, слово, дата, а на іншій - відповідь. Учень перебирає картки, намагається дати відповідь і тут же перевіряє себе. Анімований варіант «Сорбонки» допоможе зробити процес запам'ятовування більш привабливим і різноманітним. Об'єктами запам'ятовування можуть бути не тільки слова, дати, терміни, наочні об'єкти і т.д.
«ІНФО-ЗДОГАДАЙКА»
Мета: представлення нового матеріалу, структурування матеріалу, пожвавлення уваги учнів.
Група: всі учасники.
Час: Залежить від обсягу нового матеріалу і структури уроку.
Матеріал: підготовлений аркуш ватману, кольорові маркери.
Проведення:
Учитель називає тему свого повідомлення. На стіні прикріплений аркуш ватману або блокнот фліпчарту, в його центрі вказано назву теми. Інший простір аркуша розділений на сектори, пронумеровані, але поки не заповнені. Починаючи з сектора 1, вчитель вписує в сектор назву розділу теми, про який він зараз почне говорити в ході повідомлення. Учням пропонується обміркувати, про які аспектах теми, можливо, далі піде мова в доповіді. Потім вчитель розкриває тему, а в сектор вписуються найбільш істотні моменти першого розділу (можна записувати теми та ключові моменти маркерами різних кольорів). Вони вносяться на плакат по ходу повідомлення. Закінчивши виклад матеріалу по першому розділу теми, вчитель вписує в другій сектор назва другого розділу теми, і так далі.
Таким чином, наочно і в чітко структурованому вигляді представляється весь новий матеріал, виділяються його ключові моменти. Існуючі на момент початку презентації «білі плями» з даної теми поступово заповнюються.
Наприкінці презентації вчитель задає питання, чи дійсно їм були порушені всі очікувані розділи, і чи не залишилося якихось не згаданих аспектів теми. Після презентації можливе проведення короткого обговорення по темі і, за наявності запитань у учнів, вчитель дає відповіді на них.
Цей метод викладу матеріалу допомагає учням стежити за аргументацією вчителя і бачити актуальний в даний момент розповіді аспект теми. Виразне розділення загального потоку інформації сприяє кращому сприйняттю. «Білі плями» стимулюють - багато учасників почнуть усвідомлювати, якими будуть наступні, поки не позначені розділи теми.
«АВТОБУСНА ЗУПИНКА»
Мета: навчитися обговорювати і аналізувати задану тему в малих групах.
Групи: 5-7 чоловік
Чисельність: весь клас
Час: 20-25 хв.
Матеріал: листи великого формату (ватман, плакат, блокнот для фліпчарту), фломастери.
Проведення:
Учитель визначає кількість обговорюваних питань нової теми (оптимально 4-5). Учасники розбиваються на групи по числу питань (5-7 чоловік у кожній).
Групи розподіляються по автобусним зупинкам. На кожній зупинці (на стіні або на столі) розташований лист великого формату із записаним на ньому питанням по темі.
Учитель ставить завдання групам - записати на аркуші основні моменти нової теми, що відносяться до питання. Протягом 5 хвилин в групах обговорюються поставлені питання і записуються ключові моменти. Потім по команді вчителя групи переходять за годинниковою стрілкою до наступної автобусної зупинки, знайомляться з наявними записами і, при необхідності, доповнюють їх протягом 3 хвилин. Можна виправляти існуючі записи, зроблені попередньою групою. Потім наступний перехід до нової автобусної зупинки, і ще 3 хвилини на знайомство, обговорення і додавання своїх записів. Коли група повертається до своєї першої зупинці, вона протягом 3 хвилин знайомиться з усіма записами та визначає учасника групи, який представлятиме матеріал.
Після цього кожна група презентує результати роботи зі свого питання. На завершення вчитель резюмує сказане усіма групами, при необхідності вносить корективи і підводить підсумки роботи.
Примітка
Бажано організувати автобусні зупинки (прикріпити листи з питаннями) в різних кутах навчальної кімнати, щоб в процесі обговорення групи не заважали один одному. Питання досліджуваної теми можна стилізувати під назви автобусних зупинок.
«ЗАЙМИ ПОЗИЦІЮ» (Шкала думок)
Попередньо:
1. Сформулюйте дискусійне питання, що передбачає протилежні відповіді.
2. Підготуйте "шкалу думок" - на дошці намалюйте лінію (шкалу), на якій напишіть варіанти відповідей, наприклад: За / Швидше за / Швидше проти / Проти.
При проведенні:
1. Задайте аудиторії дискусійне питання і дайте час подумати над відповіддю.
2. Попросіть окремих або всіх учасників підійти до "шкали думок" і зайняти позицію - тобто стати біля відповідного їхню думку варіанти відповіді.
3. Поясніть правила гри:
• Треба пояснити, чому ви зайняли цю позицію;
• Кожен може привести по одному аргументу на захист своєї позиції;
• У процесі гри можна поміняти позицію, якщо аргументи інших учасників вас переконали;
• Задайте питання по черзі учням, які зайняли різні позиції: чому ви зайняли цю позицію?
• Запитайте також тих, хто змінив позицію, чому?
• Підведіть підсумки. Якщо не всі учні займали позицію, то попросіть їх оцінити аргументи активних учасників. Проаналізуйте кількісне співвідношення прихильників різних позицій, порівняйте це співвідношення з громадським думкою.
«СІРНИКИ»
Група розташовується по колу, в центрі ставиться коробка з сірниками (паличками), кожен член групи перед початком дискусії отримує кілька сірників (2-5). Кількість сірників означає кількість можливих висловлювань в ході дискусії (одне висловлювання - один сірник), чим більше група, тим більше сірників. Педагог оголошує тему дискусії і пропонує висловлюватися, виступаючий каже до тих пір, поки не закінчить свою думку (кладе сірник в коробку) або поки його хто-небудь не перерве, поклавши сірник в коробку і т.д.
ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ РЕЛАКСАЦІЇ
Якщо ви відчуваєте, що учні втомилися, а попереду ще багато роботи або складне завдання, зробіть паузу, згадайте про відновлювальної силі релаксації! Іноді достатньо 5 - 10 хвилин веселої і активної гри для того, щоб здригнутися, весело і активно розслабитися, відновити енергію. Активні методи «Енергія - 1», «Роботи», «Побудуй по росту», «Червона Шапочка і Сірий Вовк», і багато інших дозволять вам це зробити, не виходячи з класу.
«ЗЕМЛЯ, ПОВІТРЯ, ВОГОНЬ І ВОДА»
Мета: підвищити рівень енергії в класі.
Чисельність: весь клас.
Час: 8-10 хвилин
Проведення:
Учитель просить учнів за його командою зобразити один зі станів - повітря, землю, вогонь і воду.
Повітря. Учні починають дихати глибше, ніж зазвичай. Вони встають і роблять глибокий вдих, а потім видих. Кожен уявляє, що його тіло, немов велика губка, жадібно вбирає кисень з повітря. Усі намагаються почути, як повітря входить в ніс, відчути, як він наповнює груди і плечі, руки до самих кінчиків пальців; як повітря струмує в області голови, в обличчя; повітря заповнює живіт, область тазу, стегна, коліна і прагне далі - до кісточок, ступень і кінчиків пальців. Учні роблять кілька глибоких вдихів і видихів.
Земля. Тепер учні повинні встановити контакт із землею, «заземлитися» і відчути впевненість. Учитель разом з учнями починає сильно тиснути на підлогу, стоячи на одному місці, можна тупотіти ногами і навіть пару раз підстрибнути верх. Можна потерти ногами підлогу, покрутитися на місці. Мета - по-новому відчути свої ноги, які знаходяться якнайдалі від центру свідомості, і завдяки цьому тілесному відчуттю відчути більшу стабільність і впевненість.
Вогонь. Учні активно рухають руками, ногами, тілом, зображуючи язики полум'я. Учитель пропонує всім відчути енергію і тепло в своєму тілі, коли вони рухаються подібним чином.
Вода. Ця частина вправи становить контраст з попередньою. Учні просто уявляють собі, що кімната перетворюється в басейн, і роблять м'які, вільні рухи в «воді», стежачи за тим, щоб рухалися суглоби - кисті рук, лікті, плечі, стегна, коліна.
Можна дати додаткові 3 хвилини часу, щоб кожен міг створити свою індивідуальну комбінацію елементів.
Примітка:
Якщо вчитель сам бере участь у цій вправі, крім користі для себе, він допоможе також і невпевненим і сором'язливим учням взяти активну участь у вправі.
ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
Для завершення освітнього заходу можна використовувати такі інтерактивні методи, які допоможуть вам ефективно, грамотно і цікаво підвести підсумки уроку і завершити роботу.
«РЕСТОРАН»
Мета: З'ясувати отримати зворотній зв'язок від учнів від минулого уроку.
Час: 5 хв. на підготовку; 1-3 хв. кожному учаснику (на відповідь).
Чисельність: всі учні
Матеріал: лист великого формату, фломастери, скотч, кольорові картки
Проведення:
Учитель пропонує учням уявити, що сьогоднішній день вони провели в ресторані і тепер директор ресторану просить їх відповісти на кілька запитань:
• Я з'їв би ще цього ...
• Найбільше мені сподобалося ...
• Я майже переварив ...
• Я переїв ...
• Будь ласка, додайте ...
Учасники пишуть свої відповіді на картки і приклеюють на лист фліпчарту, коментуючи.
Примітка
Для вчителя цей етап дуже важливий, оскільки дозволяє з'ясувати, що учні засвоїли добре, а на що необхідно звернути увагу на наступному уроці. Крім того, зворотній зв'язок від учнів дозволяє вчителю скорегувати урок на майбутнє.
Так непомітно, весело, але ефективно пройде урок з використанням активних методів навчання принісши задоволення і вчителеві і учням.
«ЧЕМОДАН, КОШИК, МЯСОРУБКА»
Спосіб організації рефлексії в кінці заняття. Пропонується три великих листа, на одному з яких намальований величезний чемодан, на другому - корзина і на третьому - м'ясорубка. На жовтому листочку, який приклеювався потім до плакату із зображенням чемодана, необхідно намалювати той важливий момент, який він виніс від роботи (в групі, на занятті), готовий забирати з собою і використовувати у своїй діяльності. На синьому листочку - те, що виявилося непотрібним, не було добре знайомим і що можна відправити в «кошик», тобто прикріпити до другого плакату. Сірий листок - це те, що виявилося цікавим, але поки не готовим до вживання у своїй роботі. Таким чином, те, що потрібно ще додумати, допрацювати, «докрутити» відправлялося в лист «м'ясорубка». листочки пишуться анонімно і в міру готовності приклеюються учасниками самостійно.
«ВСЕ У МЕНЕ В РУКАХ!»
Спосіб організації рефлексії в кінці заняття. На дошці кріпиться плакат з зображенням долоні. Великий палець - «Над цією темою я хотів (ла) би ще попрацювати», вказівний - «Тут мені були дані конкретні вказівки», середній - «Мені тут зовсім не сподобалося », безіменний -« Психологічна атмосфера », мізинець -« Мені тут не вистачало ... ». Учасники малюють на аркушах паперу свою руку і вписують всередині контуру свої відповіді на ці питання. Потім листи вивішуються, і всім учасникам надається час для знайомства з відповідями один одного. У колі обговорюються результати
роботи.
«ЗАРЯДКА»
Спосіб організації рефлексії в кінці заняття. Учасникам педагогічного взаємодії, які стали в коло, педагог пропонує через виконання певних рухів дати оцінку окремим компонентам цієї взаємодії (змісту, окремим технологіям, діяльності деяких творчих груп, учня, педагога, окремим іграм і т.д.), а також висловити своє ставлення до цих компонентів. Можуть бути запропоновані наступні рухи:
• сісти навпочіпки - дуже низька оцінка, негативне ставлення;
• присісти, трохи зігнувши ноги в колінах - невисока оцінка, байдуже ставлення;
• звичайна поза, стоячи, руки по швах - задовільна оцінка, спокійне відношення;
• підняти руки в ліктях - хороша оцінка, позитивне ставлення;
• підняти руки вгору, плескаючи в долоні, піднятися навшпиньки - дуже висока оцінка, захоплене ставлення.
На початку реалізації цієї технології педагог знайомить учасників з усіма рухами і їх значенням. Кожен учасник, після того як педагог називає той чи інший компонент, на свій розсуд виробляє якийсь рух.
«АНКЕТА-ГАЗЕТА»
Спосіб організації рефлексії в кінці заняття. На великому аркуші паперу (ватману) учасникам педагогічної взаємодії пропонується висловити своє ставлення, дати оцінку відбувся взаємодії у вигляді малюнків, дружніх шаржів, карикатуру, віршованих рядків, невеликих прозових текстів, побажань, зауважень, пропозицій, питань і т.п. Після того, як в оформленні та випуску газети всі прийняли участь, вона вивішується на загальний огляд.
«ОСТРОВИ»
Спосіб організації рефлексії в кінці заняття. На великому аркуші паперу малюється карта із зображенням емоційних «островів»: о. Радості, о. Суму, о. Нерозуміння, о. Тривоги, о. Очікування, о. Задоволення, о. Насолоди, Бермудський трикутник та ін. Карта островів вивішується на дошці (стіні) і кожному учаснику взаємодії пропонується вийти до карти і маркером намалювати свій кораблик у відповідному районі карти, який відображає душевний, емоційно-чуттєвий стан учасника після заняття. Наприклад: «Мій стан після уроку характеризується задоволенням, розумінням корисності справи, позитивними емоціями. Я намалюю свій кораблик, дрейфуючим між островами Задоволення та Радості». Кожен з учасників має право намалювати на карті і який-небудь новий острів зі своєю назвою, якщо його не зовсім влаштовують вже наявні. Після заповнення карта вивішується на загальний огляд, педагог може запропонувати проаналізувати його.
Ця технологія може бути використана педагогом в кінці кожного навчального дня протягом певного періоду часу. Карти кожного дня можна вивішувати в класі і в кінці тижня порівнювати їх, з'ясовуючи, як змінився стан учнів.
«ЯБЛУНЬКА»
Спосіб організації рефлексії в кінці заняття. Учасники пишуть на символічних
яблуках:
• на червоних - те, що віднесуть з собою (скласти їх до символічної кошик);
• на зелених - те, що вони не зрозуміли (повісити яблуко на символічне дерево);
• на помаранчевих - те, що не сподобалося (покласти його під дерево).
Підводяться підсумки заняття і збираються «яблука» виконаних очікувань.
Технології інтерактивного навчання, будучи технологією розвивального навчання, припускають «пробудження і запуск» потреб у самоактуалізації, самореалізації, самовдосконаленні. Але це важко зробити, якщо дитина володіє низьким рівнем самоповаги, самосприйняття, незадоволеною потребою в любові, розумінні та прийнятті з боку інших людей (учителів, однокласників та ін.). Турбота про позитивну самооцінку і почуття власної гідності дитини - одна з основних турбот сучасної школи. Організовуючи інтерактивні ігри з дітьми можна допомогти дітям відчути єднання з іншими, навчити ясно мислити, досліджувати й аналізувати, приймати рішення - самостійно і в групі, розвивати відкритість і мужність висловлювати своє ставлення до інших, а також допомогти справлятися зі своїми страхами і стресом, тобто ті якості і сторони характеру, які необхідні будуть їм при роботі в малій групі. Наведені вище цілі можуть здатися занадто складними для школи, яку багато хто сприймає, насамперед, як місце, де отримують знання. Але поряд з передачею знань завданням школи є і підготовка дітей до самостійного життя, їх правильна соціалізація.
Успіх - це запорука позитивного ставлення до навчання, до праці, до себе, стимул до активної роботи. Ситуація успіху не виникає там, де дозволяється порівняння однієї дитини з іншим, зіставлення однієї групи з іншою: розвиток особистості протікає нерівномірно, дискретно, і деякі діти при такому порівнянні завжди будуть програвати, відставати, нібито, від розвитку інших дітей, а значить, будуть позбавлені чудового відчуття своєї сили й особистісного успіху.
Однак необхідно прагнути до різнобічної діяльності кожного учня. Не можна одному учню пропонувати протягом ряду уроків одну і ту роль. Спілкування на рівні однопартнерських відносин сприяє взаємообміну знаннями, вміннями та навичками при самостійному вирішенні найпростіших комунікативно-пізнавальних завдань.
Організація інтерактивного навчання співпраці вимагає спеціальної попередньої підготовки з урахуванням психологічних особливостей взаємодії учнів, усвідомлення учнями специфіки навчання з нової технології, виявлення мотивів співробітництва, якостей партнера, створення для дітей атмосфери психологічного комфорту. Інтерактивні методи навчання дуже успішні, бо в їх основу покладено науково-дослідні докази щодо того, як людина природньо сприймає нову інформацію та перетворює її на знання.
Хочу зазначити, що використання інтерактивних технологій вчителем не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, зняття з душі дитини почуття страху, зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості.
ЛІТЕРАТУРА
1. Вчимося самостійності: навч.-метод. посіб. / За загал. ред.: Т. П. Спіріної; автор. кол.: Ю. М. Галустян, А. В. Каравай, А. Б. Кочарян, Т. Д. Мельник. – К.: Видавництво ФОП Москаленко О. М. Київ 2011.
2. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології.- К.: Академвидав,2004.
3. Інтерактивні методи навчання : навч. посібник / (П. Шевчук, П.Фенрих). – Щецін : WSAP, 2005.
4. Караяни А.Г. Активне методы социально-психологического обучения А.Г.Караяни. – М. : [Без изд.], 2003.
5. Щукіна Г.І. Активізація пізнавальної діяльності учнів у навчальному процесі. М: 1982
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку