Майстер-клас уроку трудового навчання "Витинанка "Дерево життя"

«Поучившись старому,

Зануримо душі наші в нього,

Бо є наше, як оце Бог

Навертає на Коло нас…»

Дошка 1, вірш 5,

Вересова книга

Майстер-клас

 

Тема: Урок трудового навчання. 3 клас на тему: «Тема 2. Робота з папером, пластиліном і з природними матеріалами. Урок 3. Виготовлення листівок у техніці витинанки. Витинанка «Дерево життя».

Мета:

• актуалізувати  вид мистецтва – витинанку, як важливий засіб у  національно-патріотичному вихованні (любов до рідного краю, до Батьківщини, почуття гордості за свою країну);
• презентувати слухачам загальні відомості про традиційний вид українського народного мистецтва – витинанку;

• пробуджувати інтерес до заняття цим видом декоративно-ужиткового мистецтва.

 

Завдання:

1. Надати коротку історичну довідку виникнення витинанки як виду декоративно-ужиткового мистецтва.
2. Ознайомити з деякими видами витинанки.
3.  Довести актуальність даного виду мистецтва у світлі національно-патріотичного виховання.

 

Питання для обговорення:

1. Що таке «витинанка»?
2. Місце витинанки у мистецтві.
3. Програмовий зміст уроків трудового навчання та образотворчого мистецтва у початкових класах.

 

Форма проведення: майстер-клас

 

Методи та прийоми:

• навчальний діалог;
• розповідь;
• презентація;
• пояснення;
• практична робота.

Обладнання:

• книга Н.Ю.Гуляєвої «Витинанка»;
• набір «Витинанка»;
• підручник  В.К.Сидоренко «Трудове навчання. 3 клас»;
• різнокольоровий папір;
• ножиці;
• клей;
• ватні диски;
• коробочки для сміття;
• клейонки;
• ілюстрації із зображенням витинанок;
• презентація;
• мультимедійна дошка;
• ноутбук.

 

Зміст

 

1. Мотивація діяльності. Складання навчального діалогу «Актуалізація  виду мистецтва – витинанка як важливого засобу національно-патріотичного виховання (любов до рідного краю, Батьківщини, почуття гордості за свою країну, вивчення та продовження народних звичаїв і традицій).

 

2. Розповідь : історична довідка виникнення витинанки як виду декоративно-ужиткового мистецтва.

 

3. Презентація «Види витинанок».

 

4. Алгоритм виготовлення витинанки.

 

5. Практична робота.

 

Додатки

 

1. Історія виникнення витинанки. (Н.Ю.Гуляєва «Витинанка»: Практичні рекомендації для вчителів та витинанка рів-початківців. Посібник. – Вінниця: ТВП «Книга-Вега», 2008. – 48 с.: іл..

 

2. Набір кольорового паперу «Витинанка».

 

3. Конспект уроку трудового навчання в 3 класі на тему «Тема 2. Робота з папером, пластиліном і з природними матеріалами. Урок 3. Виготовлення листівок у техніці витинанки. Витинанка «Дерево життя».

 

4. Витяг з програми трудового навчання і образотворчого мистецтва для учнів 1-4 класів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Матеріали

 

1. Мотивація діяльності. Складання навчального діалогу «Актуалізація  виду мистецтва – витинанка, як важливого засобу національно-патріотичного виховання (любов до рідного краю, Батьківщини, почуття гордості за свою країну, вивчення та продовження народних звичаїв і традицій).

 

1. Чому виникла витинанка?

 (У людей завжди існувала потреба прикрашати своє житло, одяг, взуття. Ці вироби здавна використовувалися для оздоблення помешкань, зокрема стін кімнат, мисників, шафок, етажерок, святкового столу, а також альбомів, гербаріїв. Маленькі квіточки, зірки, сонечка наклеювали на рами вікон, сволока, грубки.)

 

2. Чи збереглася вона до наших днів?

(Так, ми користуємося витинанкою як видом мистецтва при виготовленні ялинкових та різдвяних прикрас, для оздоблення вітальних листівок та ін.).

 

3. Що виховує витинанка як вид декоративно-ужиткового мистецтва?

(Витинанка виховує любов до рідного краю, Батьківщини, почуття гордості за свою країну, вивчення та продовження народних звичаїв і традицій, людов до прикладного мистецтва, тобто народних ремесел).

 

2. Розповідь. Історія виникнення витинанки

У людей завжди існувала потреба прикрашати своє житло, одяг, взуття. За допомогою ножа виготовлялись ажурні орнаменти зі шкіри, кори дерева. Пройшовши довгий шлях своєрідної еволюції та трансформації, витяті прикраси живуть і досі. Тільки тепер основний матеріал для їх виготовлення – папір.

Папір було винайдено в Китаї на початку ІІ століття. Тамтешні умільці знайшли йому таке цікаве застосування – вирізали фігурки богів та духів до великих свят.

В ХУІІ столітті папір потрапив у Європу. Серед заможних людей поширилася мода на виготовлення силуетів з попередньо пофарбованого в червоний колір паперу. Силуети – це суцільно вирізані зображення фігур та предметів, які нагадують тінь від різних об`єктів у сонячний день.

У ХІХ столітті папір в Україні став доступним для більшості людей. Тому дуже швидко ажурні прикраси стали займати чільне місце в хатньому декорі.

В 1913 році ці популярні тоді прикраси вперше отримали свою назву-визначення – «витинанки» (від українського слова «витинати» - вирізати). Але в окремих регіонах України їх називали по-різному: «стригунцями», «зірочками», «хрестиками», «козаками», (в залежності від способів виготовлення та мотивів зображення).

Мабуть, відомо всім, що перша витинанка була шкіряною і круглою. Розмір її був близько 16 см. Це було віконечко. Потім люди навчилися виготовляти скло, різати його на квадрати та прямокутники (шибки). І забулося про першу кругленьку шибочку, і світло з вікна перестало символізувати сонце. Нікому й не вірилося, що хата може бути без вікон.

В Україні витинанки найбільше прижилися на Поділлі, Подніпров`ї та Прикарпатті. Витинанки кожного з цих регіонів мають свій неповторний сформований стиль.

Сучасні витинанки розвиваються в двох напрямках: одні майстри дотримуються народних традицій у виготовленні, в особливостях створення композиції (принципово відкидаючи усякий натуралізм) у використанні символіки; інші майстри – експериментують у всьому. З`явивися навіть новий термін – «витинальна графіка», бо зараз витинанку використовують і як станкові прикраси інтер`єрів, і як поліграфічну продукцію.

 

3. Види витинанок

 

За технологічними та художніми особливостями витинанки поділяють на:

1. Ажурні та силуетні.
2. Одинарні та складні.
3. Одноосьові (дзеркально симетричні) та багатоосьові.

1. Ажурними називаються витинанки, мереживно витяті узори яких розміщують на основі. Основою може бути папір, картон, стіна, скло і т.ін. Зображення містяться у прорізах.

Силуетними називаються витинанки, в яких тло відкидається, а залишається силует, який може бути і суцільним, і прорізаним.

2.  Одинарні витинанки, як правило, виготовляються з одного аркуша паперу (внаслідок чого вони одноколірні). Можуть бути і ажурними, і силуетними.

До одинарних належать симетричні та несиметричні витинанки. Симетричні – це одноосьові із дзеркальною симетрією та багатоосьові – з паралельною або променевою.

Складні витинанки компонуються з двох чи більше окремо виготовлених елементів. У більшості випадків складні витинанки різнокольорові. Елементи клеяться на тло один біля одного або один на одного – гіркою, поступово утворюючи цілісну композицію.

Комбіновані (накладні) – це складні витинанки з доповненими елементами, підмальованими фарбою чи вибитим пробійником. До комбінованих також відносяться витинанки, поєднані з аплікацією.

Під одинарну витинанку, як правило, з чорного паперу, зі зворотного боку в місця прорізу підкладають та клеять шматочки паперу необхідного розміру та кольору (принцип імітації вітража). Інший варіант: кольорові шматки паперу клеять зверху на одинарну витинанку, силует якої не містить прорізів.

3. Одноосьові вирізаються із навпіл складеного аркуша паперу.

У багатоосьових осі можуть бути паралельними між собою, так звані «хороводи», або виходити пучком з однієї точки (сніжинки). 

 

 

 

 

Переглянемо  деякі види ліній, які можна зробити ножицями, тобто, витинанковими лініями. Якісь із цих ліній можна побачити на українських і польських витинанках, якісь придумати. Розглянемо глечик, прикрашений саме такими лініями. Одні з них виконуються досить легко, інші потребують вправності й майстерності. Кожній з них можна придумати назву, наприклад (мал.1):

1. Хвилька звичайна.
2. Хвиля з гребінцем.
3. Підсічки.
4. Бульки.
5. Трикутники.
6. Грецька хвиля.
7. Колючка.
8. Горби.
9. Гострі зуби.

      10.Ріденькі зуби.

      11.Тупі горбки.

      12.Зубчики.

      13.Прорізки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Композиція

 

Створюючи композицію витинанки, майстер користується певними художніми прийомами. Одразу після задуму треба вирішити такі композиційні питання:

• Вибір формату (відношення довжини до ширини витинанки);
• Визначення типу витинанки;
• Пошуки варіантів найбільш виразного розміщення елементів композиції;
• Виділення головного елемента (якщо він є) за допомогою розміру, форми або особливого розташування;
• Пошук тла, яке повинно бути відповідного розміру та кольору.

Часто, перед тим, як починати витинати, витиначі наносять малюнок-ескіз, котрий є основним задумом композиції. Основним, але не точним тому, що багато елементів під ножицями змінюються.

Основний матеріал для виготовлення витинанки – папір. Він може бути різної товщини. Тло по відношенню до витинанки має бути цупкішим. Товщину паперу підбирають  за такими принципами:

• якщо витинанка силуетна чи одноосьова (дзеркально симетрична), краще взяти більш цупкий папір,
• якщо витинанка кількаосьова, - беруть тонший;
• якщо пакет (аркуш паперу, складений в декілька разів, - заготовка для витинанки) призначений для вирізання, не занадто товстий, прорізні частини витинанки будуть мати охайний вигляд, а пальці не будуть швидко стомлюватись.
• мереживна витинанка не порветься під час наклеювання, якщо виготовлена з достатньо цупкого паперу.
• Ножиці;
• Ніж;
• Клей ПВА;
• Шпильки;
• Ганчірки (м*які або ватні диски).

Мотиви орнаментів

 

Українські витинанки надзвичайно різноманітні: від складних сюжетно-тематичних до простих орнаментальних. В тематичні композиції іноді вплітаються елементи орнаменту, але найхарактернішим для витинання є саме орнамент.

Орнамент – це візерунок, побудований на ритмічному чергуванні елементів (мотивів) мотиви можуть складатися з геометричних фігур, узагальнених зображень рослин, звірів, птахів, людей. Залежно від характеру застосованих елементів, орнаменти поділяють на:

1. Геометричні – складаються з геометричних елементів (ромбів, трикутників, кіл і т.ін.); використовують переважно при виготовленні паперових сніжинок, серветок.
2. Рослинні – узагальнені зображення навколишньої або уявної природи. Найпоширеніші мотиви – «дерево життя», «вазон», «букет», «гілка з квіткою». Рослинний орнамент часто комбінується з геометричним, зооморфним.
3. Зооморфні – узагальнені зображення тварин, птахів, риб (можливо, фантастичних, уявних); найчастіше зустрічається зображення півня.
4. Антропоморфні – узагальнені зображення людей («хороводи», «вершники», «козаки»).

Кожна орнаментальна композиція у витинанні складається з основних і другорядних елементів. Основні елементи повинні бути виділені розміром, формою, іноді кольором.  В залежності від того, що зображають елементи, їх можна розподілити на: травичку, листочки, гілочки, бетони, квіти, птахи, будівлі, люди.

 

Символи у витинанні

 

У народне мистецтво будь-якого народу вкладено не тільки красу, але й зміст. Багато інформації зашифровано українськими майстрами в орнаментах килимів, на писанках, у вишиванні, у витинанках зокрема.

Сьогодні можна констатувати, що далеко не всі майстри у витинанках використовують символіку. Тому витинанки можна умовно поділити на два напрями:

1. Традиційні (орнаментальні).
2. Ажурні тематичні, які останнім часом використовують для оздоблення поліграфічної продукції.

Людина, яка хоче робити виключно традиційні витинанки з використанням символіки, повинна переглянути спеціальну літературу, адже одні і ті ж символи використовуються в усіх видах народного мистецтва. Найбільше відомостей про це можна знайти у джерелах писанкарства.

Для прикладу наведемо таблицю символів та кольорів. Надане тлумачення символів наближує до язичницьких міфів, легенд дохристиянських часів. Це – цікава інформація для роздумів, а можливо, і для натхнення.

 

«Вазон», «Деревце»	Священне дерево життя, що корінням сягає підземного царства, а гілками – небесної сфери богів. Симетрія Світового дерева означає припинення хаосу, встановлення зв`язків між частинами світу.
Жіночі фігури	Зображення Великої Богині, Богині Неба, що дарує життя на землі, а також забирає на небо, посилає небесну вологу – дощ. Є охоронницею всього живого на землі.
Олень	Міфічна тварина, образ якої пов`заний зі сходом Сонця. За легендою, Олень щоранку виводить Сонце з підземного царства на небо.
Риба	Символ здоров’я, знак води, родючості, давній символ життя і смерті.
Птахи	Істоти, що можуть найвище злетіти і наблизитися до світу богів. Також птахів вважають передвісниками весни.

 

У витинанці, як і в усьому декоративно-ужитковому мистецтві, є такий тип композиції, як «дерево». Дерево – це символ круговерті  життя, щастя сім`ї, родоводу. У витинанці дуже рідко дерево виглядає як звичайна рослина, тобто із корінням, гіллям, листям. Крім цього витинанкове дерево може мати ще й квіти, ягоди, птахів, тварин, людей, і може уособлювати в собі всі фантазії та мрії витинальника (мал.1, 2).

 

 

4. Алгоритм виготовлення витинанки

 

Відрізати шматок паперу потрібного формату

 

 

Скласти його в пакет» (в залежності від типу витинанки)

 

 

Намітити майбутній візерунок

 

 

Вирізати

 

 

Попрасувати

 

 

Наклеїти

 

 

Покласти під прес

 

Слід зап`ятати: тільки складання паперу в «пакет» у різних витинанок може бути різним, але самі правила виготовлення (техніка та технологія) майже незмінні.

 

5. Практична робота

Процес виготовлення витинанки

 

1. Повторення правил безпеки користування ножицями під час роботи.

 

1. Для ручної праці слід використовувати ножиці з заокругленими кінцями.

2. Клади ножиці чи ніж так, щоб вони не виступали за край робочого місця.

3. Не працюй тупими ножицями, а також ножицями зі слабким кріпленням.

4. Ріжучи, уважно стеж за розміткою.

5. Під час роботи тримай матеріал пасивною рукою так, щоб пальці знаходились осторонь від гострого леза.

6. Не розмахуй ножицями, під час різання не пересувайся, а також не наближайся до того , хто з ними працює.

7. Після роботи ножиці тримай складеними, бажано в чохлі. 

 

2. Поради вчителя

 

1. Продумайте сюжет композиції та кольори, у яких ви будете виконувати витинанку.

2. Доберіть два аркуші паперу різного кольору. Аркуш, який буде фоном, відкладіть, інший зігніть навпіл.

3. Нанесіть ескіз малюнка. (Не всі учні можуть гарно малювати, а тому для швидкості та зручності доцільно користуватися шаблонами). Виріжте.

4. Розгорніть папір і перевірте готовність витинанки!

5. Нанесіть на зворотню сторону витинанки клей та приклейте до аркуша основи.

6. Ватним диском або серветкою охайно приберіть залишки клею.

 

Варіант 1

 

1. Беремо олівець і намічаємо майбутній візерунок.
2. Починаємо вирізати пакет. У більшості випадків в першу чергу вирізання починають з маленьких деталей.
3. Після того, як витинанка вирізана, акуратно її розгортаємо. Щоб вона розпрямилася, треба її попрасувати. Для цього кладемо шматок тонкого паперу, на нього – розправлену витинанку, потім знову папір. Прогладжуємо теплою праскою.
4. Порада. Газети краще не використовувати, щоб під гарячою праскою фарба з них не відбилася на витинанку.
5. Залишилося наклеїти витинанку на тло. Наклеювання – дуже відповідальна справа, яка потребує не менше вмінь та вправності, ніж вирізання. Скільки існує майстрів-витинальників – стільки й способів приклеювання. У деяких підручниках цей процес не висвітлюється зовсім, бо вважається, що це дуже легко. Але неохайно, неякісно приклеєна витинанка може зіпсувати всю кропітку працю, тому треба бути дуже акуратними, терплячим та уважним.

 

Варіант 2

 

1. Беремо тло (за розміром трохи більше за витинанку), і легенько олівцем (під лінійку) намічаємо осьову (серединну) лінію.
2. Накладаємо зверху на тло прасовану витинанку таким чином, щоб осьова лінія витинанки співпала з осьовою лінією, які ми намітили на тлі. Це потрібно для того, щоб уникнути перекошення під час роботи. Легкими рухами маленькими рисочками помічаємо на фоні основний контур витинанки (у першу чергу крупних елементів).
3. Ліву частину витинанки притискаємо важким плоским предметом (можна книгою). Таким чином ми уникнемо зсувів під час роботи. Праву частину ми відгинаємо вбік.
4. Широким пензлем змащуємо праву частину тла усередині наміченого контуру витинанки.
5. Помалу опускаємо праву частину витинанки на проклеєне тло, одночасно сухою ганчіркою притискаючи до тла. Ганчірка вбере в себе залишки клею.
6. Потім так само наклеюємо ліву частину.
7. Перевіряємо, якщо в якомусь місці витинанка не приклеїлась, маленьким тоненьким пензликом доклеюємо потрібні місця.
8. Після того, як ми впевнились, що робота наклеєна добре і по всій площині, забираємо ганчіркою зайвий клей з поверхні всієї площини, кладемо витинанку просушитись під прес,(зверху на неї кладемо, наприклад, шматок кальки, а потім прикладаємо книгами).
9. Через деякий час знімаємо прес – витинанка рівненька. Роботу закінчено.

 

Порада

Яким би із способів не наклеювалась витинанка, треба знати і пам`ятати: папір, змочений клеєм, має властивість деформуватися – «розтягуватись». Тому перед початком наклеювання потрібно вирішити, чи проклеюватись буде тло, чи сама витинанка. Візерунчасті та великі витинанки змащувати клеєм не радимо. Витинанкар-початківець може спробувати різні способи наклеювання і визначитись, які йому найбільше до вподоби.