Майстер – клас з виховної роботи за темою «Емоційна стабільність учня – запорука комфортного мікроклімату в класному колективі»

Про матеріал
Майстер - клас з виховної роботи за темою «Емоційна стабільність учня – запорука комфортного мікроклімату в класному колективі» може бути проведений для учнів 7-11 класів, а також для вчителів.
Перегляд файлу

Майстер – клас з виховної роботи за темою

 «Емоційна стабільність учня 

запорука комфортного мікроклімату

в класному колективі»

 

Мета майстер – класу: розкриття понять «почуття», «емоції»,  «емоційна стабільність»,  практичне використання отриманих знань; розвиток навичок діагностики емоційного стану іншої людини; тренування уміння виражати свій емоційний стан, контролювати свої емоції; усвідомлення своїх відчуттів та їхнього адекватного виявлення як необхідної умови здоров’я, успіху та комфортного мікроклімату в класному колективі.

Обладнання: презентація, роздатковий матеріал, фліпчарт, плакат із зображенням  пісочного годинника, стікери, ручки.

 

Хід майстер- класу:

 

  1. Знайомство.

        Група сидить у колі. Кожен почергово називає своє ім’я і підбирає щодо себе епітет. Цей прикметник повинен розпочинатися з тієї ж літери, що й ім’я, та позитивно характеризувати учасника.

 

  1. Вітання. «Це наше коло»

        Учасники стають у коло, піднімають руки вгору, тримаючи руки інших учасників, раптово разом їх «кидають» униз, промовляючи: «Турботи впали!»

Потім роблять крок уперед у коло, говорячи:                           «Ми вже тут».

Кладуть руки на плечі тих, хто стоїть поряд, утворюючи цілісне коло, промовляючи:                                                                               «Це наше коло».

Утримуючи руки на плечах, ставлять ноги на ширину плечей, торкаються ніг тих, хто стоїть поряд по колу, супроводжуючи словами:                «Світ зараз тут!»

 

  1.   Правила роботи групи.

     Ведучий пропонує учасникам сформулювати правила роботи групи і записати їх на плакаті.

Орієнтовні правила:

  • Активність;
  • Правило «піднятої руки»;
  • Говори «тут і тепер»;
  • Доброзичлива, відкрита атмосфера;
  • Без критики;
  • Вимкнений мобільний телефон.

        Учасники обговорюють записані правила, складають остаточний варіант. Ведучий підсумовує роботу і записує твердження: ці правила будуть діяти впродовж усього майстер класу.

 

  1.   Очікування учасників.

        Ведучий. Зараз кожен з вас отримає паперового метелика (додаток 1), розфарбуйте його олівцем вашого улюбленого кольору та напишіть на ньому власні очікування від наших занять: про що б хотіли більше дізнатися, чого навчитися. (Учасники пишуть, проговорюють по колу вголос очікування, прикріплюють на фліпчарт  біля малюнка годинника( додаток 2 ))

 

  1. Інформаційна частина.           

        Ведучий.  Людина не лише сприймає навколишній світ та його явища, не лише впливає на нього, а також виражає своє ставлення до усього, що відбувається, при цьому це ставлення сприймається як своєрідне переживання. Одна і та ж сама  подія в когось викличе смуток, а в когось – радість. Кожна людина щось любить, а до чогось байдужа, щось викликає в неї бурхливі відчуття, а щось – лише огиду. Можна  назвати багато різноманітних форм переживання людиною свого ставлення до явищ та предметів навколишньої дійсності. Це радість, задоволення, огида, страх, гнів, відчай тощо.

Ці переживання називаються почуттями або емоціями.

         Почуття або емоції – це переживання людиною свого ставлення до того, що її оточує, що вона робить, до інших людей та самої себе.

         Емоції – безпосередні, ситуативні переживання якогось почуття. Почуття тривають довше, ніж емоції (любов – почуття; радість, страждання, інтерес – емоції). За допомогою емоцій людина оцінює інформацію, яка надходить до мозку; це дає змогу швидко прийняти рішення, зрозуміти, наскільки «корисна» чи «небезпечна» ситуація, у якій знаходиться людина.

         Емоціями ми називаємо реакції  на зовнішні та внутрішні подразники, які виражаються у формі задоволення або незадоволення, огиди, відчаю, радості тощо. Емоції виникають поруч майже з будь-якою життєдіяльністю та відображають у формі безпосередніх переживань суть та значення подій та явищ. Емоції є одним з головних механізмів внутрішнього регулювання психічної діяльності та поведінки, спрямованих на задоволення певних потреб. Позитивні емоції виникають тоді, коли потреби задовольняються. А якщо щось перешкоджає задоволенню потреб, то виникають негативні емоції.

          У порівнянні з емоціями почуття є більш стійкими психічними явищами, що мають чітко виражений предметний характер. Виникають почуття в результаті узагальнення  емоційного досвіду. З’являються вони пізніше та залежать від виховних впливів більше, ніж ситуативні емоції.     Наприклад, почуття відповідальності учня за рівень навчальних досягнень забарвлює усі його емоційні переживання, пов’язані з цим: радість від отриманого високого бала, тривога через невиконане завдання тощо. Як ми бачимо, емоції та почуття тісно взаємопов’язані. Для свого виникнення і вираження почуття потребують емоцій, тобто емоції – це етап виникнення і протікання почуттів.

          Почуття, з накопиченим в них досвідом, служать людині орієнтиром.

Сьогодні ми будемо вчитися оцінювати емоційний стан інших людей за зовнішніми ознаками. Для цього пропоную вам вправу.

 

  1. Вправа «Покажи емоцію та почуття».

          1) Учасникам пропонується продемонструвати емоції та почуття: радість, смуток, захоплення, страх, відвага, нудьга, лють, скорбота, любов, ненависть, жах, сором, хвилювання (учасники пропонують свої варіанти почуттів та емоцій). Кожен вибирає та показує за допомогою міміки, пантоміми будь-яке почуття чи емоцію. Усі інші відгадують. Той, хто першим назве правильну відповідь, показує почуття протилежне до відгаданого (радість – горе, страх – відвага). Після закінчення вправи учасники діляться враженнями про те, що було простіше показувати, що важче. Чому?

          2) Ведучий розказує учасникам про зовнішні прояви почуттів, котрі можна спостерігати збоку. Наприклад, якщо людина відчуває страх, то можна помітити напруження тіла, стискання губ і т. п., якщо це задоволення – посмішку, розслаблення. Для усунення труднощів у спілкуванні дуже важливо вміти розпізнавати емоції інших. Почуття у різних людей проявляються по-різному, але є й багато схожих ознак. Ведучий пропонує потренуватися у відгадуванні почуттів та емоцій. Усі разом вибирають будь-яке почуття та емоцію, відтворюють їх по черзі і спостерігають, як вони у кого проявляються, порівнюють, знаходять спільні та відмінні ознаки.

 

  1.  Вправа «Ланцюжок почуттів».

       Учасники витягують запропоновані ведучим картки, на зворотному боці одних зображений смайлик блакитного кольору, а інших – жовтого. Формуються дві команди (відповідно до кольору смайлика на отриманій картці). Учасники команд утворюють два ланцюжки, шикуючись один за одним. Перший учасник у кожній команді отримує від ведучого картку, на якій зображена певна емоція (див. додаток 6). Його мета – передати цю емоцію мімікою, жестами учаснику, що стоїть за ним. Той передає наступному цю емоцію і т. д. Останній учасник називає емоцію, яку він зрозумів, її порівнюють із завданням на картці. Виграє та команда, яка правильно та швидше відгадала емоцію.

 

 8.    Вправа «Відгадай емоцію».    

        Ведучий пропонує учасникам розглянути малюнок, на якому  схематично зображено 12 людських обличь (див. додаток 4), та відгадати емоцію на кожному малюнку. Учасники фіксують свої відповіді, а потім порівнюють їх із правильними (правильними вважаються ті, котрі можуть бути синонімами  до даних визначень:

 

1 – байдужість,

2 – ворожість,

3 – радість,

4 – агресивність,

5 – смуток,

6 – сором’язлива радість,

7 – погане самопочуття,

8 – злість,

9 – нестримна радість,

10 – глибокий сум,

11 – скепсис,

12 – скорбота  

 

Перемагають ті учасники майстер – класу, які вгадали найбільшу кількість   емоцій.

 

9.     Вправа «Розфарбуй емоцію».     

        Кожному учаснику пропонується для кожного почуття та емоції вибрати колір. Кольори: сірий, синій, зелений, червоний, жовтий, фіолетовий, коричневий, чорний. Емоції: інтерес (зацікавлення), здивування, радість, сум, гнів, відраза, сором, страх, втома. Кожен спочатку заповнює таблицю (див. додаток 5) самостійно, а тоді разом з групою. Потім ведучий розповідає учасникам про колірний тест М. Люшера.

        Дія кольору і специфіка його внутрішнього значення не залежить від ставлення людини до нього. Колір може подобатися чи не подобатися, але характер його впливу на психіку залишається незмінними, незалежним від стану організму на момент впливу. Таким чином, символічне значення кольору, його «психологічний код»,  дійсно об’єктивні і не залежать від місця того чи іншого кольору в ряді індивідуальних уподобань. Важливе значення для характеристики людини та її психологічного стану має вибір нею того чи іншого кольору.

        Психологи у таких випадках використовують колірний тест, складений швейцарським психотерапевтом М. Люшером наприкінці 40-х рр. ХХ ст. Люшер розробив основи функціональної психології кольоросприйняття. Його колірний тест спрямований на вивчення ситуативного емоційного стану особистості та її адаптації до різних соціально-психологічних ситуацій. В основі тесту лежать фундаментальні закономірні зв’язки між різноякісними колірними енергіями та певними психічними процесами, станами та явищами.

        Значення кольорів:

        Червоний – улюблений колір демонстративних  людей, часто емоційних та агресивних. Червоний колір символізує енергію, виражає життєву силу, активну діяльність, прагнення до успіху, лідерства. Невизнання червоного означатиме фізіологічне та нервове виснаження.

Жовтий – людям, що віддають перевагу цьому кольору, властива висока самооцінка, упевненість у собі, вони люблять, щоб ними захоплювалися. Цей колір символізує інтуїцію та кмітливість.

 Сірий – люди, що віддають перевагу цьому кольору, не вірять, що емоції можуть щось вирішити, не вірять у щирість емоційних переживань. Це колір мудрості, консерватизму.

 Синій – люди, які віддають перевагу цьому кольору, намагаються все впорядкувати, систематизувати, вони завжди мають власну точку зору, віддані тому, що роблять. Це колір сталості, завзятості, наполегливості, відданості.

 Зелений – колір виражає ставлення людини до самої себе. Люди, які віддають перевагу цьому кольору, привітні, але потайливі, у них є свій власний світ, у який вони нікого не пускають. Надання переваги зеленому також свідчить про точність, критичний аналіз, відстоювання своїх позицій.

 Фіолетовий – цей колір обирають люди з підвищеною тривожністю. Це колір ідеалізму, що виявляє нереальність бажань та намагання вражати інших.

 Коричневий – люди, які віддають перевагу цьому кольору, прагнуть до фізичного відпочинку, спокою. У випадку фізичного дискомфорту або захворювання він стає домінуючим. Це колір стабільності, відданості.

 Чорний – вказує на ту чи іншу форму екстремальної поведінки, протест людини проти існуючої ситуації та готовність діяти нерозумно та безрозсудно. Люди, які обирають цей колір, часто замкнені, незалежні, уперті, можливо, знаходяться у стані депресії. Цей колір пов’язаний із цікавістю, він, з одного боку, вабить до себе, а з іншого – лякає.

          Коли учасники дізнаються про значення кольорів, ведучий пропонує їм подивитися на розфарбованих і прикріплених на плакаті метеликів та відповісти, чи відповідає обраний колір внутрішньому емоційному стану, котрий був у них на початку заняття. 

 

10.    Завершення заняття.  

         Вправа «п’ять добрих слів»

         Кожен учасник має обвести свою руку на аркуші паперу і на долоньці написати своє ім’я. Потім цей аркуш передають сусідові праворуч, а самі одержують малюнок від сусіда ліворуч. На цій долоньці учасники повинні написати яку-небудь привабливу, на їхню думку, рису її власника. Таким чином аркуш із малюнком ходить по кругу, поки не повернеться до власника. Наприкінці вправи учасники збирають аркуші зі своїми долоньками.

 

        Очікування учасників «Пісочний годинник»

         Ведучий. Колеги, наша сьогоднішня зустріч підходить до завершення. Зараз кожному з вас я пропоную підійти до годинника і якщо сподівання справдилися, наклеїти свій стікер на нижню частину годинника.

 

        Вправа «Подаруй посмішку»

                 Ведучий пропонує всім учасникам по колу подарувати одне одному

посмішку. Учасники по черзі повертаються один до одного і з посмішкою говорять: «Дякую, мені було дуже приємно з тобою працювати, тому що…», а потім усі разом промовляють: «Усього найкращого вам!».

 

Ведучий: Дякую всім за увагу, співпрацю та активність!

               Хай вам щастить! Будьте здоровими! Будьте усміхненими!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
19 лютого
Переглядів
158
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку