Випускний вечір "Прощавай, рідна школо!" (9 клас)

Сценарій випускного вечора

учнів 9 класу

 

 

 

1 ведучий Увага! Увага! Дорогі друзі! Шановні вчителі! Батьки! Гості!

         Зібрались дружно ми на свято

         Сьогодні тут в останній раз.

 

2 ведучий Щоб наших учнів привітати

                  І провести в десятий клас.

 

1 ведучий Здається, що тільки вчора пролунав останній дзвоник, позаду

                  напружена пора іспитів, і ось – випускний бал, до якого 9 років, як

                  по східцях, довелося підніматися нашим випускникам.

 

2 ведучий До зали ми запрошуємо нашу гордість, нашу надію – наших

                  іменинників, учнів 9 класу, випускників неповної середньої школи

                 2010 року.

 

Учитель Зустрічаємо наших випускників оплесками разом з першою

               вчителькою Мірошниченко І.В. та класним керівником Компанець

               Н.В.

 

(Учні-випускники заходять до зали разом з першою вчителькою та класним керівником. Музика диск 2 № 14)

 

Учитель Шановні діти, батьки, вчителі, гості! Дозвольте розпочати свято.

 

(Звучить Гімн України)

 

Учитель Сьогодні в цій святковій залі знаходяться ті, хто протягом дев'яти

               років вів винуватців урочистостей нелегкими стежками шкільної

               науки, хто вчив читати і писати, відкривав чудесні світи літератури

               та творчих наук – ваші вчителі. То ж нехай на їх честь пролунають

               дружні оплески.

Директор школи, вчитель інформатики - Кривов'яз П.Г.

Завуч школи, вчитель географії – Клочко О.А.

Заступник з виховної роботи – Курінська К.Г.

Вчитель математики та фізики, класний керівник – Компанець Н.В.

Вчителі української мови та літератури – Сакун Л.Т., Ходак Н.Ф.

Вчитель російської мови та зарубіжної літератури – Шуляк Н.М.

Вчитель англійської мови – Костюченко М.В.

Вчитель історії та правознавства – Прачик Н.М.

Вчитель хімії та біології – Круш Л.М.

Вчитель трудового навчання – Науменко В.М.

Вчитель фізичного виховання – Сакун В.О.

Вчителі-класоводи – Мірошниченко І.В., Таранько Г.І., Забарна О.В.

Педагог-організатор – Мороз Н.І.

Художній керівник – Мицик Ф.В.

(Звучить пісня «Гімн школи»)

 

Гімн школи

Нам школи іншої не треба,

Не треба інших вчителів,

Хай спів наш рине аж до неба

Про наших других матерів.

П-в: Рідна школо, твої діти

        На життєвий стали шлях.

        Будем твої заповіти

        Пам'ятати все життя.

Ми вам вклоняємося щиро,

Здоров'я й щастя зичим всім,

Бажаємо міцного миру

І успіхів в труді важкім.

 

1 ведучий Почуттів переповнену чашу,

                  Свіжий подих красуні-весни,

          Свою любов і прихильність нашу

         Адресуєм директору ми!

 

2 ведучий Разом з вами схвильований трішки,

         Як буває в хвилини розлук,

         Проводжа він вас поглядом ніжним

         Добрий, щирий порадник і друг.

 

1 ведучий До слова запрошується директор школи Кривов'яз П.Г.

 

(Виступ директора, вручення атестатів)

 

Випускник Дев'ять років промайнуло,

           Дев'ять весен відцвіло,

  Пам'ятаю перший дзвоник,

  Як цікаво все було.

  Перша книжка, перший зошит,

  Наш веселий перший клас.

  І про тебе, рідна школо,

  Я згадаю ще не раз!

 

(Звучить пісня)

 

 

Швидко пролетіли

Дев'ять років школи / 2р.

Вже позаду в нас.

Нам дали свідоцтва,           /

Що ми закінчили / 2р.        /

Вже дев'ятий клас.              / 2 р.  (Випускники піднімають свідоцтва)

 

Випускник Позаду екзамени. Сьогодні випускний вечір. Багато квітів, гарних

                    слів, посмішок. Але ніколи не буде найдорожчого – дитинства.

 

Випускник Де воно? Сховалося в затишному класі, заблукало в бібліотеці? А

                    може моя матуся приспала його колисковою? Чи прийде

дитинство в гості? Чи звеселятиме чудовою лялькою, м'ячем? Чи

заспокоїть дотиком батькових рук? Скажете – ні! А жаль…

 

Випускник Материнська пісня, перші кроки, батьківський поріг. Дідусева

  криниця, бабусина вишиванка, дорога моєму серцю стежина від

рідної хати – святі обереги дитинства, які ми всі пронесемо через

усе своє життя.

 

(Звучить пісня «Зачекай моє дитинство»)

 

Зачекай, моє дитинство

Дитинство наше радісним було,

Та раптом віддзвеніло-відцвіло,

Злетіло тихо в сині небеса

І, мабуть, не повернеться назад.

П-в: Зачекай, моє дитинство, зачекай,

        Не спіши летіти у далекий край,

        Наче птаха, білі крилоньки згорни,

        Щоб подовше ми лишалися дітьми.

А я кричу дитинству: «Зупинись!»

А я його благаю: «Повернись!»

Воно сміється лагідно мені:

«Я повернусь до тебе уві сні».

         Все далі в небі зірка осяйна,

         Мені завжди світитиме вона,

         Від лиха берегтиме у житті,

         Освятить всі дороги і путі.

 

Мати (Виходить з дочкою)

          Наче вчора народилася на світ ти,

          Таким маленьким, крихітним дитям.

          Ти посміхалася і сонечку, і квітам,

          І раділа ніжним моїм рукам.

 

          (Обнімає дочку)

 

Син (Виходить з мамою)

        Я виріс, мамо, вищим став за тебе,

        Журитися за мене ні, не треба:

        Я вже дорослий, зваж на це хоча б.

        Я виріс, мамо, ніжними піснями

        Освячую найвищу доброту.

        Лиш до сльози твоєї, рідна мамо,

        Я не доріс й, мабуть, не доросту…

 

(Звучить пісня «Виростеш ти, сину!»)

 

Виростеш ти, сину

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Вирушать з тобою приспані тривоги.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

 Можна вибрать друга і по духу брата
 Та не можна, сину, матір вибирати,

 Можна все на світі вибирати, сину,

 Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

1 ведучий Якого б віку не була людина, якій професії не присвятила своє

                 життя, вона завжди згадує свою першу вчительку, людину, яка

       відкрила шлях, простягнула руку допомоги, підготувала до

       великого життя.

 

Випускник Сяє вдалині вогник у вікні,

  Мов ясна зоря сходить над селом.

  Бачиться мені, віриться мені:

Вчителька моя досі за столом.

Зошити здала дітвора мала, -

То вразливих душ повісті малі,

Двійка школяра, горе школяра

Зморшкою лягло на її чолі.

А з вікна пливе золотий пилок

Сонячним струмком сяє в темноті.

Вчителько моя, скільки помилок

Виправили ви в кожному житті…

 

(Звучить пісня «Першій вчительці»)

 

Першій вчительці

Перша вчителько моя, ти як рідна мати,

Ти навчала нас малих читати й писати,

Ти вела нас по стежині у світи широкі,

Ти навчала, як робити найпершії кроки.

 Ти завжди до нас була добра і ласкава,

І, мов пташечка, завжди пісню щебетала,

І кохала, і ростила, як дітей ти рідних,

Не забудемо ніколи рук твоїх ми ніжних. 

 

2 ведучий До слова запрошується перша вчителька Мірошниченко І.В.

 

(Вручення квітів)

 

Перша вчителько моя, ти як рідна мати,

Ми ім'я твоє завжди будем шанувати.

 

Випускник Пригадаймо, як шуміли дощі,

  Ми прийшли до п'ятого класу,

  Не одразу звикли ми,

  Легко вчились не одразу.

  Допоміг класний керівник,

  Перешкоди всі здолати,

  То ж дозвольте, шановна, Вам

  Щире «дякую» зараз сказати.

 

(Звучить пісня «Учительнице»)

 

Учительнице

С вами каждое утро мы встречаем рассвет.

Вот и кажется, будто, мы знакомы сто лет.

И уже не смогли бы встретить солнце без вас,

Мы ведь самый любимый, самый дружный ваш класс.

П-в: И для всех нас вы самая, самая                    /

        Справедливая, мудрая, славная,                   /

        Все мы школьной второй нашей мамою     /

        Про себя называем вас!                                 / 2 р.

С вами радость и горе делим мы, как друзья,

И в любом нашем споре вы – наш главный судья.

Мы уже не смогли бы жить как надо без вас                   /

Мы ведь самый любимый, самый дружный ваш класс.  / 2 р.

 

 (Повертаються до учительки)

 

1 ведучий До слова запрошується класний керівник Компанець Н.В.

 

(Вручення квітів)

 

 

Випускник Так важливо, що саме тут

  Ви сказали нам тепле слово,

  Буде в пам'яті слово те,

  Цього свята не буде знову.

 

2 ведучий Кажуть, ніколи не стане великою, благородною людиною той. Хто

                  в дитинстві не вмів бути хорошим сином, лагідною дочкою.

 

Випускник Колись і вчителі були маленькі,

  І грались так же, як і ми.

  І намагались досягнути мрій швиденько,

  І подолати швидше біг років.

 

Випускник А ми ось зараз таємницю їх розкриєм

  І повернутись у дитинства світ,

  Де ви були маленькі і щасливі,

  І так хотіли вирости скоріш.

 

Випускник Коли вчителі були маленькими, вони вже вміли організовувати і

                    керувати. Коли Павло Григорович був маленьким, він від самого

народження привчений до порядку і дисципліни. Цього він

вимагав від усіх, хто його оточував. Павло Григорович був

ватажком юрби дівчат та хлопчаків у с. Дейменівка. Друзі йшли

за ним і в вогонь, і в воду. Відразу було видно – росте майбутній

керівник. Павло Григорович, чи пам'ятаєте ви ту першу свою

КТС, на яку ви організували своїх однолітків? (Вручають квіти)

 

(Звучить пісня «Директору»)

 

Директору

Директор невтомний у нас

Від ранку й до ранку в роботі,

Людина чудова така,

Ми дякуєм вам за турботу.

 

Випускник Коли вчителі були маленькими, вони любили подорожувати. Ось,

приміром. Маленька Оксана Амвросіївна одного разу сіла в

автобус і поїхала до Америки. Звичайно, на наступній зупинці її

повернули назад додому. І тепер вона подорожує разом з нами по

різних країнах і материках. Оксана Амвросіївна, а куди прямував

той автобус насправді? (Дарують іграшковий автомобіль)

 

Випускник Коли наші вчителі були маленькими. Вони любили співати,

танцювати. Читати вірші напам'ять. Коли Катерина Григорівна та

Наталія Іванівна були маленькими, вони в дитячому садку

саджали своїх вихователів, нянь в коло і співали з ними пісень, а

декого змушували і танцювати. А як звали вашу виховательку,

яка співала разом з вами? (Дарують скакалки)

 

Випускник Коли вчителі були маленькими, вони були такими ж

неслухняними, як і ми. Ось, наприклад. Маленька Людмила

Тимофіївна тайком під ковдрою читала цікаві книжки. Але

одного разу їй потрапила дуже цікава книжка і з тих пір вона

читає книги разом з нами на уроках. А як називалася та перша

книжка? (Дарують дитячу книжку)

 

Випускник Коли вчителі були маленькими. Вони в дитинстві уміли проявити

свої таланти. Наприклад, Мар'яна Володимирівна вивчила

англійську мову швидше, ніж українську. Першим англійським

словам її навчили хлопці на вулиці. І тільки набагато пізніше

вона дізналася, що то були зовсім не англійські слова. Як же

звали тих хлопців? (Дарують журнал ЕШКО)

 

Випускник Коли вчителі були маленькими, вони були дуже романтичними.

Маленька Наталія Михайлівна зовсім не любила читати, але дуже

любила зачаровано слухати вірші. Вона хвостиком ходила за

бабусею, мамою. Татом, і просила, що б їй читали вірші. Це

вподобання увійшло їй в звичку. Вона донині ходить за своїми

учнями і просить, щоб вони їй декламували вірші Пушкіна,

Лермонтова напам'ять. Який перший вірш ви вивчили

самостійно? (Дарують дитячу книжку з віршами)

 

Випускник Коли вчителі були маленькими, вони були дуже добрими.

Наприклад. Наталія Володимирівна ніколи з рогатки не цілилась

у тварин і птахів, а лише по банках. І їй так подобалось,

стріляючи, спостерігати за польотом скобок, що тепер вона

заставляє нас визначати час і дальність польоту на уроках

математики та фізики. А куди ви заховали свою рогатку?

(Дарують лінійку)

 

Випускник Коли вчителі були маленькими, вони були дуже допитливими.

Ось, наприклад, Ніна Миколаївна, озброївшись совочком, ходила

по пісочниці і робила свої перші археологічні розкопки. А коли

розпочинався дощ, вона сідала під «грибком» і розповідала

друзям цікаві історії. Про кого була перша історія? (Дарують

совочок)

 

Випускник Коли вчителі були маленькими, вони часто дивували дорослих.

Приміром, маленька Любов Миколаївна бігала із сачком за

красивими метеликами, ловила їх, роздивлялася, а потім

відпускала на волю. Їй це так подобалося, що вона вирішила

стати біологом. І тепер вона заставляє нас ловити різних жучків

та метеликів і вивчати їх. Якого ж кольору був перший метелик?

(Дарують мишоловку)

 

Випускник Коли вчителі були маленькими, вони були справжніми 

артистами, Ось, наприклад Федір Васильович дуже гарно  підспівував півневі. Це йому так подобалось, що як виріс, він               навчився не лише добре співати, а ще й грати. Тепер у нього               співають навіть ті, кому ведмідь на вухо наступив. Яку першу

мелодію ви заграли? (Дарують зошит для нот)

 

Випускник Коли вчителі були маленькими, вони садили ляльок за парти і

вчили їх читати і писати. Це їм так сподобалося, що тепер Ірина

Вікторівна, Галина Іванівна, Олена Василівна стали чудовими

класоводами, навчають дітей грамоті. Як звали ваших перших

ляльок? (Дарують пустушки)

 

Випускник Коли вчителі були маленькими, вони були справжніми

спортсменами. Маленький Віктор Олександрович був надто

неслухняним хлопчиком. Частенько, зробивши шкоду, він

швидко втікав від мами. Це увійшло йому в звичку. Згодом він

взагалі перестав ходити, а все бігав, бігав, бігав, та бігає й досі з

нами на уроках фізкультури. Чи пам'ятаєте ви, коли вперше ви не

змогли втекти від мами? (Дарують свисток)

 

Випускник Коли вчителі були маленькими, то у них були золоті руки.

Маленький Володимир Миколайович ходив на будівельний

майданчик, брав заготовку на підвіконня чи двері і вирізав з них

іграшкову зброю. За це неодноразово йому перепадало від

будівельників. І він твердо вирішив стати учителем трудового

навчання, щоб ні в кого не питаючись, вирізати досхочу

іграшкові пістолети з дерева. А чи пам'ятаєте ви, скільки їх було

у вас, виготовлено власними руками? Ось ще один у вашу

колекцію. (Дарують дерев'яний автомат)

 

Випускник Коли вчителі наших вчителів були маленькими, вони хотіли

швидше вирости, стати вчителями і навчити нових учителів. Їм

це вдалося, і тепер тут сидять учителі тих учителів, що колись

були маленькими. Ось така заплутана історія.

 

Випускник Спогадом перевисаю

В класну кімнату, де цифри гудуть, як рої,

  А за вікном голуба розтривоженість травня,

  І в мене в щоденнику двійка похмура стоїть.

  Я був нагороджений нею в той ранок по праву

  За те, що не взяв Піфагорових строгих вершин

  І сумно зітхала праворуч сусідка Оксана.

  А сонце сміялось, хоч скаргу на нього пиши!

  Я плутавсь у формулах, наче в тропічних ліанах,

  Я, наче сліпий, натикавсь на кути пірамід.

  І всі мінуси мої спроектувалися рано –

  На вашім обличчі у зморшки, до болю прямі.

  Ніхто ще із вчених не вивів найважчу формулу:

  Як повернуть вчителям розгублені в класах літа.

 

(Звучить пісня «Що ж то іще буде»)

 

Що ж то іще буде

Нам уроків задають з кожним роком більше,

Школа в нас, як інститут, то ж міркуй скоріше.

Задають учителі з іксами задачі,

Аж старі професори над завданням плачуть.

П-в: Що ж то іще буде, / 3 р.

        Ой-ой-ой!

Не хвилюйтесь, все «окей», труднощі здолаєм,

Ми в десятий клас підем й далі помандруєм.

Ми мости і кораблі станем будувати,

Ще свій бізнес розпочнем, вийдем в депутати.

П-в: Дуже класно буде, / 3р.

        Ой-ой-ой!

 

Випускник Спасибі керівництву школи –

  За те, що школа – дім наш рідний.

  Не підведем її ніколи,

  Її ми слави будем гідні.

      То ж смійтесь, радійте,

      Щасливо живіть.

      І щирі бажання

      Від нас ви прийміть

  На кожний день тижня

  Побажання різні:

Хай все більше людей любить вас!

- Раз!

Щоб в житті вам траплялись дива!

- Два!

Щоб угору ви йшли – не з гори!

- Три!

Щоб не стали героєм сатири!

- Чотири!

Щоб частіше в гостях вам бувать!

- П'ять!

Щоб ви скрізь були бажаний гість!

- Шість! 

Щоб добро лиш робили ви всім!

- Сім!

 

Випускник Найкращі наші, вчителі,

  Прийміть уклін наш до землі,

  Прийміть у випускний наш

  Цей хліб святий від рідної землі!

 

(Вручення хліба на вишитому рушнику)

 

Випускник Наш класний керівник зуміла всіх нас зацікавити, запалювала

іскорку творчості. Завдяки їй, ми багато подорожували по визначних місцях рідного краю. Повертаючись з далеких мандрів пізно додому, ми мріяли про нове, незвідане. І ці мрії нас надихнули на КТС  під назвою «Планетарій». На згадку про себе разом з Наталією Володимирівною ми оформили класну кімнату у вигляді маленького куточка Всесвіту. Частинкою цього Всесвіту є ми.

 

  Я Близнюк. Надзвичайно рухлива, і батькам доводиться бути весь

час пильними. Мені потрібен постійний рух. Пізніше я маю

потішити своїх батьків відкриттями.

 

Я Рак. Маю дуже різноманітні і суперечливі риси характеру. У

мене дивовижна зорова, слухова, смакова пам'ять. Мені важлива

емоційна атмосфера дому.

 

Я Лев. Весела, грайлива і щаслива істота. Але тільки-но щось не

так, я почну «гарчати» і кричати та так, що нікому не буде

спокою. Схильний лінуватися.

 

Ми Діви. Я швидкий і кмітливий і водночас тихий і безшумний.

Я маленький реаліст, тому з дитинства не дуже люблю казки.

 

Я Скорпіон. Відчайдушна забіяка. Я не прощаю образ, маю

 багато досягти самостійно. Енергетично невичерпна.

 

Ми Стрільці. Не можемо терпіти самотності. Ми маємо бажання

постійно перебувати на людях. В глибині душі ми завжди

залишимося дітьми.

 

Я Козерог. Маю сильну волю і твердо знаю – чого хочу. Доволі

слухняний, й рідко «ходжу на голові». Ніколи не лізу в чужі

справи.

 

Я Риба. Мій світ – світ казок. Люблю запроваджувати свої

порядки, а не коритися чужим.

 

Випускник Ми стали дорослими. В стінах рідної школи ми навчилися багато:

працювати, товаришувати, дружити, відпочивати, співати й

танцювати. Тому зараз для вас ми даруємо прощальний танець.

 

(Танець випускників Музика диск 2 № 5)

 

Випускник Ми до батьків сказати хочем слово

І привітати хочем від душі,

  Подарувати пісню всім чудову,

  Найкращі прочитати вам вірші.

  Бо без батьків, чого ми в світі варті?

  Без маминої ласки і тепла,

  Без батькової строгості і жарту,

  Без нашого родинного житла?

  Вони ж нас, як пташат, в гнізді зростили,

  Давали дітям раду, як могли,

  І в наших душах сонце засвітили,

  І крила для польоту нам дали.

  І небо, і зірки для нас відкрили,

  Красу і силу дітям віддали,

  І що могли, усе для нас зробили,

  Й на бал сьогодні привели.

 

(Звучить пісня «Рідний поріг», мамин вальс)

 

Рідний поріг

Скільки пісень проспівала нам мати,

Скільки ночей не доспала вона?

Хочеться щиро від серця сказати,

Сповнені вдячності, теплі слова.

 Ми виростали з твоїми піснями,

 І з поцілунками в щічку і ніс,

 Ти відкривала нам диво казками,

 Скільки байок «дід Оксени» приніс!

Ранком до школи за ручку водила,

Сяяло щастям обличчя твоє,

Всіх нас любов материнська зігріла,

Кланяємось ми за те, що ти є. / 2 р.

 

(Хлопці танцюють вальс з мамами)

 

1 ведучий Слово батьківське здавна цінилось,

         Мало велику вагу у родині.

         Час настає, і мусить давати

         Батько пораду дорослій дитині.

 

Батько Попереду – в ціле життя переліт…

    Будуть незгоди і спрага в дорозі…

    Як стомишся й очі щипатиме піт,

    Як ти засумуєш, затужиш в дорозі,

    Згадай те гніздо, де ти ріс, де мужнів,

    Згадай наші верби, і луки. І трави,

    І вічну тривогу своїх матерів,

    І школу, і друзів своїх не лукавих…

    Хай буде щаслива дорога твоя

    У раннім і пізнім світанку.

    Тебе зігріває тривога моя –

    Від першого подиху і до останку.

 

Випускник Спасибі вам за добрії слова,

  За щирі привітання й побажання.

  Хоч кажуть. У житті всього бува,

  Та ми стрічати будемо світання.

  У праці й пісні, у навчанні теж.

  Збудуєм щастя власними руками.

  Усім вам дякуємо щиро і без меж,

  І ви гордитись будете ще нами.

 

Випускник Вклоняємося низько до землі

  Усім батькам. Які прийшли до нас на свято.

  Прийміть уклін, шановні, дорогі

  І найдорожчі в світі – мама й тато.

 

(Квіти батькам)

 

Мати Ідіть в життя замріяні, вродливі

 Між квітами і добрими людьми.

 Щоб ви були усе життя щасливі,

 Ми вам простелимо під ноги рушники.

 

Мати Несіть свої і мрії, і надії.

 Хай вірність і любов в серцях ваших живуть.

 Хай Україна-мати порадіє,

 Благословляє всіх в щасливу путь.

 

(Матері стелять рушник.

Діти стають на рушник.

Звучить пісня «Віра, Надія, Любов»)

 

Віра, Надія, Любов

Своєю твердою ходою

В день новий рушаємо знов,

Узявши в дорогу з собою

І Віру, й Надію, й Любов.

П-в: Віра, Надія, Любов –   /

        Небо і сонце, й земля.  /

        Віра, Надія, Любов –    /

        Зоряна стежка моя.       / 2 р.

Вони нам на зоряну карту

Наносять окрилений зміст.

Без них ми нічого не варті,

Без них ми – зруйнований міст.

 

Прощавай, 9 клас!

Тепер у нас канікули!

Літо, сонце, море, пляж –

Сумувати ніколи.

Відпочинем залюбки,

Наберемось силоньки,

Позбираємо книжки

І прийдем до школи ми.

Прощавай, 9 клас!

Тепер у нас канікули!

 

(Випускники виходять із зали)