Майстер-клас з використанням технологій критичного мислення

МАЙСТЕР-КЛАС З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНОЛОГІЙ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

Тема: Як навчитися успішно писати Есе

Мета: поширити і передати педагогічний досвід шляхом показу інноваційних методів та прийомів роботи власної системи викладання; спільно опрацювати запропоновану тему та в процесі співпраці знайти творче вирішення проблеми, поставленої перед учасниками.

Форма: майстер-клас 5-11 класи.

Хід заняття

І. УСТАНОВЧО-МОТИВАЦІЙНА ЧАСТИНА.

Кожен вчитель має справу з проблемою написання есеїв чи іншими проявами творчості у дітей. Я почала досліджувати це питання, яке привело мене до знайомства з різноманітними творчими техніками на уроках української мови та літератури. Вивчаючи ці техніки, а потім, застосувавши її на учнях, я переконалася в її ефективності. Майстер клас розкриє вам інструменти творчості, практичні прийоми, які ви зможете застосувати на своїх уроках та навчити дітей писати яскраво та виробляючи власний стиль. Особливою родзинкою стануть практичні вправи та приклади робіт учнів. Майстер-клас в нон-фікш стилі і призначений для учнів 5-11 класів.

ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ МАЙСТЕР-КЛАСУ.

1. Знайомство. Вправа «Самоідентифікація».

Ця вправа розвиває креативність, сприяє самоусвідомленню. Я пропоную ідентифікувати себе з літературним, мультиплікаційним героєм, історичною особою, героєм комп’ютерних ігор, твариною, рослиною, звісно ж, обґрунтувавши свій вибір. 

Поділ на групи. Шановні учні, пропоную вам обрати чарівну квітку і об’єднатися у букети за кольором.

2. Прийоми підготовки до написання есе:

Ідея – продукт перенесений на папір. Описуйте складну ситуацію протягом п’яти хвилин. Відкладіть написане та протягом наступних п’яти хвилин доповніть деталями.

Стимулюйте мислення. Почніть сеанс вільного письма з простого питання (підказки), наприклад: «я люблю...», «я ненавиджу...», «я хочу...».

Переосмислюйте значення знайомих слів. Підберіть п’ять термінів чи професійних слів зі своєї галузі та напишіть про кожне з них протягом п’яти хвилин, шукаючи та обґрунтовуючи глибинний зміст.

Дистанціюйтеся від інтелекту – будь-яка думка може привести до важливої ідеї, якщо під час обдумування зародилась інша цінніша думка – сміливо переходьте до неї, відкинувши попередню.

Використовуйте припущення, для виходу зі складної ситуації – змінюйте погляд, вивчайте проблему через призму іншої галузі, так ви побачите все по-іншому.

Використовуйте чужий досвід для вирішення своєї проблеми, в тому числі героїв книг і фільмів.

Простіше знайти сто ідей, ніж одну. Думайте про результат – вирішення проблеми. Нехай одна ідея веде до іншої.

Навчіться любити неправду, грайте з вигадкою. Так ви побачите проблему з іншого боку і, можливо, вирішите її.

Влаштовуйте діалоги на папері. Оберіть уявного компетентного співрозмовника, відчуйте себе ним, досліджуйте проблему в діалозі. Так ви достукаєтесь до творчих ділянок мозку.

Виливайте думки на папір. Детально обговоріть з собою свою проблему – запишіть факти, спостереження, гіпотези, емоції, схожі епізоди з книг, фільмів тощо. Великі обсяги записаного підштовхнуть вас до рішення або підкуть наступний крок. Таким чином, крок за кроком, ваш геній дасть рішення.

3.  Проведення заняття.

Пам’ятайте! Обираючи жанр есе, ви можете дозволити собі бути суб’єктивними, зосередитися на частковому, а не на головному, висловлювати спірні міркування, наводячи мінімум доказів, але, з іншого боку, саме це може бути і небезпечним – уявна легкість – пиши собі, як бажаєш. Але зовсім не факт, що ваш твір вийде оригінальним та цікавим.

Перш ніж обрати жанр есе, подумайте та переконайтесь у тому, що вам є що сказати.

Прийомів для написання успішного есе існує багато. Наводимо деякі з них.

Ефектний початок

Вступ, дуже важливий елемент твору. Читач визначає для себе, чи варто йому читати ваше есе. Для початку есе існує кілька підходів.

1. Стандартний (найпоширеніший). Необхідно відповісти на шість запитань: хто, що, коли, де, чому і як. Відповіді на ці запитання дадуть змогу читачеві зрозуміти, чого йому очікувати.

2. Несподіваний – це може бути що завгодно, але читач повинен бути здивований або шокований.

3. Дієвий – зображення самого процесу, а причини й наслідки випливуть далі. Цей підхід зручний для коротких есе.

4. Авторитарний – пропонує інформацію в наказовому тоні, щоб створити враження упевненості автора тільки в собі.

5. Інформативний – читач одразу отримує інформацію про те, що буде далі у творі.

6. Цитатний – вдало підібрана цитата одразу привертає увагу читача (не рекомендується використовувати прислів’я і кліше – це банально).

7. Діалоговий – з одного боку, такий початок стимулює читача як учасника діалогу, з іншого, – це може бути просто потік думок з риторичними запитаннями.

Хронологія есе

Послідовність подій (але не зациклюйтесь на часі ~ есе може вийти нудним). Просто згадуйте час. Не намагайтесь у дрібницях описувати все, що відбувалося в певний період.

Оповідання – дія або історія, що триває до самого кінця есе, в якій підкреслюються якості, можливості або знання, пов’язані з темою вашого есе.

Опис – характерною рисою такого есе є яскрава образність твору, що підтверджується багатою мовою, і цікаві деталі, які залишають читача довгий час під враженням.

Порівняння – в основному цей прийом використовується щодо питання, за яким потрібно описати, наприклад, досвід або невдачу.

Фінальні компоненти – останні абзаци (абзац) мають завершувати вашу думку і залишити в пам’яті читача яскравий слід.

Алгоритм написання есе:

1) постановка проблеми;

2) обдумування проблеми (ідеї, приклади, що їх ілюструють);

3) планування есе (визначення структури);

4) написання есе;

5) перевірка та редагування роботи;

6) підготовка презентації;

7) презентація есе.

Види есе

Як написати есе за літературним текстом?

1. Знайди проблему, підняту автором у тексті.

Добре, якщо ти знайдеш у тексті речення, де її сформулював автор. Якщо ні, то необхідно це зробити самому. Проблему краще формулювати у вигляді питання, який ти ставиш до прочитаного тексту. Якщо весь текст є відповіддю на це питання, значить, ти знайшов проблему. Проблему (або, інакше, основне питання) бажано назвати вже в першому абзаці есе.

Наприклад, «У цьому уривку автор оповідає про захисників Києва. Як звичайна людина стає героєм? Ось основне питання, порушене автором у даному тексті». Або: «У цьому оповіданні автор пише про свого шкільного друга. Чому один і той же чоловік здатний і на прекрасний вчинок, і на підлість? Ось проблема, піднята автором у тексті».

2. Визнач, яка позиція автора тексту по відношенню до даної проблеми.

Що робить автор – розповідає, шкодує, сперечається, переконує, іронізує, висміює? Згоден ти чи не згоден з позицією автора? Чому?

3. Покажи приклад з літератури чи з особистого життя, де зустрічалася подібна проблема і як вона вирішувалася.

Якщо ти не пам’ятаєш жодного подібного прикладу, то створи свій. Доведи, що саме цей приклад переконливо висловлює твоя згода (незгода) з позицією автора з даної проблеми. Можна згадати або скласти кілька прикладів.

Не забувай, що всі дії в оповіданні здійснює не автор, а літературний персонаж, герой оповідання. Навіть якщо розповідь ведеться від першої особи, це мова не автора, а оповідача. Позиція автора може не збігатися з позицією оповідача, від імені якого ведеться оповідання.

Пишемо про природу (10-15 хв.)

1.Творча розминка. Напишіть про найулюбленіше місце на природі, у якому ви буваєте.

2. Напишіть про ваш сад. Або той сад, у якому ви частенько бували. Якщо у вас не було саду, напишіть про те, чому його не було.

3. Напишіть про природу у вашому житті. Яке місце вона займає. Що вам подобається і не подобається в кліматі, у якому живете. Будьте точними, використовуйте назви птахів та дерев. 

4. Напишіть про шалену спеку, яка охопила місто/село. Як поводяться люди, рослини. Слідом напишіть про бажану прохолоду, яка прийшла ввечері або зненацька охопила місто. Як це змінило історію?

Вправи про природу надають можливість зрозуміти учням, як писати про навколишній світ. Прочитавши будь-який програмований твір (якщо учень здолає забагато довгих описів природи), а саме описи місцевості, вулиць, деталі побуту і т.д. виникне питання, як це зобразити у творі аби і самому не знудитись. Для цього я використовую вище згадані вправи. Не треба писати довжелезних речень. Пам’ятаємо про яскраві деталі та образи. Ви можете зробити невелику вправу у формі тез. Сядьте, заплющить очі, прислухайтесь до власного дихання і згадайте перший дитячий спогад. Якщо соромитесь запропонувати учням закрити очі, можна і без цього. Розпочинайте текст словами: Я пам’ятаю. Учні дуже люблять цю вправу. Пам’ять веде їх, тримаючи за долоні в далекі закапелки. Згадують сад дідуся з розлогою яблунею, смачнючі пишні пиріжки бабусі, як батьки загубили їх на морському відпочинку, як ліпили перші сніжки, потираючи задубілі пальці. Щемливі спогади про перші світлини з Дідом Морозом, відчуття прохолодної морської води, що лоскоче ноги.

4. Прийоми і методи, за допомогою яких сучасний педагог може сформувати у дитини вміння використовувати  творчі техніки.

Діалоги може бути складно писати, тому що ми не завжди знаємо, яку функцію вони несуть. Пропоную думати про діалоги, як про інструмент, який ми використовуємо, коли нам потрібно щось показати у тексті. Інформацію, яку інакше ми б просто переказали, а для того, аби читач включився в текст, ми залучаємо його/її увагу. Діалог включає увагу.

У діалогу має бути напруга між тими, хто розмовляє.

Інколи буває й так, що є напруга, є інформація, яку показуємо, але з невідомої причини не працює діалог.

Секрет написання діалогу в тому, що коли ми пишемо діалог, то є щось, чого головний герой не знає. Ми і самі можемо цього не знати, але віримо в те, що є щось більше. Це відчуття, якому довіряємо. Герой на своєму шляху. Спробуйте відчути цю думку.

Пишемо: Напишіть діалог у шість рядків. Персонаж дарує комусь подарунок (10 хв.). 

Коли ми даємо ім’я дитині, ми по-справжньому ризикуємо, бо у нас немає ні найменшого поняття, ким виросте дитина. Ми всі знайомі з людьми, які носять не свої імена. Коли ви називаєте свого персонажа, у вас немає права на помилку, тому що вам потрібно знати його краще, ніж члена своєї сім’ї. Імена які ви вибираєте для персонажів повинні натякати на певні риси характеру, соціальний і етнічний бекграунд. Подумайте про Омелька Кайдаша Івана-Нечуя Левицького або про Євгенія Онєгіна у Пушкіна, вони звучать відповідно діям персонажів. Імена, які ви вибираєте мають сильний вплив на те як ваші читачі дадуть відповідь на ваших персонажів. Ви можете випробувати кілька імен, перш ніж підберете вірне.

Вправа 1. (20 хв.). Назвіть наступних персонажів, пам’ятаючи що ви можете вмістити в імені і підказку на їх роль в оповіданні.

1. Красивий, елегантний злодій, який обкрадав свого боса протягом декількох років.

2. Мстива, жорстка жінка, яка робить свою сестру нещасною, систематично намагаючись перешкодити її задоволенням і знизити самооцінку.

3. Мила молода жінка, дуже сором’язлива, щоб заговорити з привабливою жінкою, яку вона бачить на роботі кожен день.

4. Власник кафе, який заграє зі своєю молодою співробітницею.

5. Бабуся, яка тільки що виграла в лотерею.

6. Невдаха художник.

7. Колишня зірка кіно, яка все ще думає, що вона популярна.

8. Старшокласник, якого збираються виключити за неуспішність.

9. Сліпий хлопчик.

10. Прийомна дитина.

11. Ховається від закону жінка.

12. Кар’єрист.

13. Параноїк.

14. Касирка з супермаркету, яка виходить заміж за багатія.

Фокус уваги: навчитися давати імена обдумано. Можна давати передбачувані імена – Вікторія – для члена вищого суспільства, королівської сім’ї, або незвичні – Брюс – для сім’ї іммігрантів зі Словаччини. У будь-якому випадку, ви даєте читачеві сигнал про те, що такий персонаж, звідки він і куди прямує. Ім’я може нести послання таке ж сильне, як і назва історії.

Вправа 2. Ми то що ми купуємо, чим володіємо, що їмо, збираємо, читаємо, створюємо. І ви то, що ви робите для життя і як ви живете, якщо хтось залізе в вашу квартиру, поки вас там не буде, він зможе практично повністю скласти картину того, хто в ній живе. Те ж саме ви повинні зробити для вашого персонажа. (10 хв.)

Створіть обстановку для свого персонажа і робіть місце атрибутами свого персонажа. Місце може бути будь-яким – будинок, офіс, камера, навіть ліжко. Опис повинен містити достатньо речей, щоб читач міг барвисто уявити відсутнього. Намагайтесь уникати стереотипів.

Зверніть увагу, що деталі є індикаторами успіху або провалу, соціального статусу і звичок. Які деталі показувати емоції, особистість, інтелектуальність, характер і погляд на життя?

Вправа 3. Написати оповідання за участю свого персонажа. Пишемо 30 хв., використовуємо ті знання, яких здобули про персонажа. Читаємо.

Коли учень створює власний персонаж, тоді оживляє його за допомогою історії, виклику або конфлікту, йому стає цікаво зробити те саме і з літературним героєм. Тоді з’являється особиста думка, щирі міркування чому герой обрав саме цей шлях і вчинив саме так, вирішив сам або під гнітом обставин. Учні викладають думки на папір, ручка рухається, приходять власні висновки. Особисті, а не з Інтернету. Можливо перший раз, коли ви запропонуєте учням вправи з фрірайтингу, вони сумніватимуться чи встигнуть написати текст за 10 хв. Встигнуть, фрірайтинг, це розігрів мозку для думок. Не сумнівайтесь, їм обов’язково сподобається.

5. Медитація «Готовий лист» (10 хв.)

Використовується для виходу з творчого ступору і легко адаптується під вільне письмо. Просто уявіть, що текст уже написано, а ви просто його читаєте або дія відбувається на ваших очах, і ви лише спостерігаєте її.

«Готовий лист» схожий на вірші акинів, але тут ви підключаєте уяву, адже відсутній зв’язок з часом, місцем та реальністю.

6. Генератор ідей (практична вправа з учнями)

У книзі Юргена Вольфа «Школа літературної майстерності» є таблиця-генератор сюжетів:

Щоб почати писати, оберіть 5 цифр (вони можуть повторюватися). Візьмемо, наприклад: 8, 9, 2, 2, 1 – по цифрі на кожен стовпчик.

Виходить історія, в якій няня, що працює у лондонській родині допомагає поліцейським розкрити крадіжку. В решті решт, крадієм виявляється член родини, що повернувся з війни. Він не зміг змиритися із заповітом батьків та через свою жадібність влаштував пограбування у домі власного брата. Вперед! Обирайте власну історію та пишіть, у вас 15 хв.

7. Конструктивна критика.

Приклади учнівських робіт (прочитати та обговорити). 

Після прочитання тексту вчителем, учні обговорюють ті моменти, що їх вразили.

Приклад учнівського твору: «ЯК ТІЛЬКИ Я…»

Як тільки я розплющую очі, якась невидима сила тягне мене до вікна. Обережно, аби нікого не розбудити ступаю дерев’яною підлогою, від якої швидко холонуть ноги та визираю. Товстий шар ванільного морозива прилип до бруківки. Посеред шару довгими вагонами розмістився потяг. Вдягаю куртку і мчу на двір. Білий, злегка сряблястий сніг, кружляючись в швидкому танку падає за комір і я здригаюся. Що робить потяг посеред двору? Від здивування роззявляю рота та читаю напрям цього магічного потягу: «Сенс життя». Я проводжу по буквах долонями, ніби вони здатні щезнути. Я сплю? Щипаю себе за коліно та зойкаю, потяг на місці. Обережно ступаючи риплячим снігом, зазираю у середину. Купейні вагони з полицями. Внизу розмістилося Дитинство. Маленька дівчинка з очима сарни та широкою посмішкою. Дві милі косички та пухнастий блакитний светр. Вона сміється та досліджує усе навколо. Зрештою сідає до вікна та дмухаючи на нього виводить пальчиком сніжинки.

– Провідник нагримає, не варто цього робити? – зауважую я, спостерігаючи за її вправними рухами.

Дівчинка висолопує язик і не змінює свого заняття.

– Я люблю малювати, колись стану художницею, – з гордістю виголошує вона і я з подивом пізнаю свій голос. Вдивляюся в знайомі риси і відчуваю, як всередині холодію. Певно я таки сплю, тому що у вагоні сидить дівчинка з минулого. О, цей пухнастий блакитний светр зв’язала бабусенька на новорічні свята. Я так довго його носила, навіть коли він став замалий. Згадую себе у вісім років, саме тоді я захоплювалася малюванням та відвідувала художню школу. Мама так пишалася мною, розповідала з великою гордістю про мої майбутні досягнення. Я киваю малій, мені не хочеться її засмучувати. В 11 років я кидаю малювання, в життя вихрем влітають ролики, ковзани, танці та спілкування з подругами. Я все рідше беру пензлика у руки, а одного дня складаю усі знаряддя в коробку та ховаю на горище.

– Ти покинеш малювати, – шепочу дівчинці, відчуваючи гіркий присмак від сказаного. Вона з подивом позирає на мене і кривиться.

– Розумію, що неможливо вірити чужинці, але одного разу мені сказали, що я не вмію малювати. Я образилася і покинула своє заняття. Вирок виніс відомий художник на думку якого я покладалася. Малювання більше не було сенсом мого життя.

– І ти повірила, що це дійсно так? Покинула те, що любила найбільше? Що ж тоді зараз  є сенсом твого життя?

Її голос бринить від зневаги і я підшукую потрібні слова.

– Мрії інколи залишаються мріями. Сенс мого життя зараз?

Знову думаю. Згадую батьків, їхню підтримку в усіх моїх справах, я їхній слід на Землі. Я – сенс їхнього життя, їхнє продовження.

– Така доросла і не знаєш сенсу свого життя! Мої мрії не залишаться мріями, сенс мого життя в майбутніх картинах, які я намалюю. Мої батьки вірять у мене.

Я посміхаюся і наостанок обіймаю миле створіння. Йду у наступний вагон. Там на верхній поличці метляє ногами в червоних шкарпетках Юність. Пізнаю її по рожевому волоссю, що я заради експерименту пофарбувала в тринадцять років. Жахливий вигляд, а розумієш це лише у сімнадцять, стоячи на порозі закінчення школи.

– Цікаво, чи батьки дозволять мені пофарбувати стіни у чорний колір? – питає мене, гуглячи сторінки з декорування кімнат. Я переможно всміхаюся. Добре, що тато відмовив мене тоді, запропонувавши поїздку до відомої галереї в Італії. Любий тато! Напевно його ніколи не покидало відчуття, що сенс власного життя, я знаю, просто він захований дуже глибоко усередині. Дитина подорослішає і відшукає усе те, що приведе її до щастя.

– В чому сенс твого життя? – питаю Юність, зазираючи до її відкритого обличчя та очей – смішинок. Здивовано дивиться на мене та стинає плечима.

– За літо прочитала книги про відомих людей. Вони радять слухати власне серце і йти до своєї мети. Я просто живу. Мрію, подорожую з батьками, навчаюся та цікавлюся багатьма речами. Життя вимірюється кількістю моментів, від яких захоплює дух, певно це і є мій сенс. Все те, що відбувається з тобою, поки ти не встиг набудувати сотні планів. Розумієш у світі не має обмежень. Ми придумуємо їх самі.

– Чому ж я склала свою мрію до шухляди? Дорослі люди можуть помилятися, просто дитиною, я цього не розуміла. Стільки років проспала і лише ви мені про це нагадали.

Рудоволоса хитає головою і зручно вмощується на поличці. В руках плеєр та навушники.

– То не ми, а ти. Діставай свою мрію із шухляди. Прийшов час наповнювати новим сенсом життя.

Я дійсно сплю. Не відчуваю холоду першого снігу. Він м’який та повітряний, ніби вата в парку. Занурюю свої руки і посміхаюся. Прямую до наступного вагону, розбирає цікавість, а хто ж там? Вагон не схожий на інші, він вирізняється легкою помпезністю та ненав’язливим усамітненням. На затишній канапі сидить молода жінка та тримає у руці червоне горнятко з кавою. Я кліпаю очима. І без того гарні риси обличчя вдало підкреслює макіяж, маленька сукня шоколадного кольору, підібране волосся. 

– А ви хто? – не можу второпати я.

Вона ставить горнятко на невеличкий стіл та всміхається мені.

– А я вже зачекалася, вирішила трохи кави посьорбати. Привіт, я це ти у майбутньому.

Сідаю біля неї та ковзаю рукою по тканині сукні.

– На тобі брендова сукня, чим я займаюся раз можу дозволити собі такі речі?

– Одного зимового дня, я полізла на горище і дістала свої картини. Витерла з них пил і знову почала малювати. Не варто боятися змін, бо твої мрії, так і залишаться мріями. І не варто шукати сенс життя по закапелках, якщо він перед тобою.

Прокидаюся від шелесту падаючого снігу. Не знімаючи ковдри прямую до вікна. Визираю. Зима вже встигла побілити навколишній світ. Магічно сяють дерева, чути рипіння снігу під ногами перехожих та сміх малят. Швиденько одягаюся і висковзую на двір. Роззираюся в пошуках сліду від потягу. Це був лише сон? Краєм ока бачу драбину на горище і деруся нею нагору. Знаходжу стару шафу та ледве відкриваю шухляду, в яку поклала коробку з малюнками. Змітаю товстий шар пилу та забираюся до будинку. Розкладаю малюнки на килимкові у своїй кімнаті і відчуваю, як почуття радісного збудження заходить у моє серце. Я не знаю чи то був сон, але він занурив мене у події минулого про які я зовсім забула. Ніби не було нічого. Пам’ять інколи зводить з нами такі жарти. Коли ти стоїш на порозі дорослого життя і не відчуваєш нічого окрім розгублення, вона підкидає нам вихід, захований десь далеко, але такий легкий та можливий. Відчинилися двері і на порозі кімнати з’явилася мама. Я сиділа на килимі, старанно виводячи контури зимового краєвиду.

– Ти вже прокинулася? Дістала свої дитячі малюнки та малюєш?

Підійшла до мене та опустилася поряд. Зкуйовдила моє волосся та поцілувала.

– Так, вирішила розпочати день з малювання. Зрештою, колись я хотіла стати художницею.

– То було так давно, ти так різко порвала з малюванням, що ми з батьком довго не могли второпати що трапилося. Малювання приносило тобі крила.

– Воно було моїм сенсом життя?

Мама кивнула і я обійняла мене.

– Родина також сенс мого життя. А, як щодо млинців?

Мама засміялася і піднялася з килима.

– Ну, якщо моя геніальна донька зайнята, то піду насмажу. Cенс мого життя у щасливій родині.

VII. ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО.

Отже, ви вже дізналися, як прокачувати письменницькі навички  та познайомилися з деякими прийомами вільного письма. Це все допоможе Вам легко та успішно писати есе.

Тоді чого ж ви чекаєте? Прямо зараз відкладіть справи, поставте таймер всього на 10 хвилин і пишіть про будь-що!

Наостанок, ви можете почати описувати ті місця де вам довелося побувати. Такі нотатки колись можуть стати у нагоді. Або вийти у людне місце, та почати протягом однієї години занотовувати цікаві спостереження за людьми. 

Методи, які використовують письменники варто застосовувати на уроках української мови та літератури. Підтверджено!