Мелодійність віршів Павла Тичини «Гаї шумлять» і «Блакить мою душу обвіяла».

Мелодійність віршів Павла Тичини «Гаї шумлять» і «Блакить мою душу обвіяла»…

Ах, скільки радості, коли ти любиш землю,Коли гармонії шукаєш у житті.

Мета уроку: ознайомити здобувачів освіти з життєвою долею П. Тичини, розкрити ідейний, художній зміст даних поезій та їх мелодійність;розвивати пам’ять, навички виразного читання поетичних творів, естетичний смак та абстрактне мислення; виховувати почуття пошани до творчої особистості П. Тичини, любов до рідного краю.

Місце народження Павло Григорович Тичина народився у січні 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії. Його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького, тому і походить він зі старовинного козацького роду. Батько майбутнього поета, Григорій Тимофійович Тичина, був сільським дяком — вчителем «школи грамоти». Мати, Марія Василівна Тичина, знала багато казок, гарно співала. Змалку Павло виявив хист до музики, малювання і віршування. Павло Тичина. Мати, Марія Василівна

Початкова освіта Спочатку Павло вчився в земській початковій школі. Його вчителькою була Серафима Миколаївна Морачевська. За добре навчання вона подарувала хлопчику декілька українських книжок. Першій учительці поет присвятив поему «Серафима Морачевська»… Морачевська, оцінивши чудовий голос і слух молодого обдарування, порадила батькам віддати Павла в один із монастирських хорів Чернігова. Оскільки інших можливостей дати синові освіту Тичини не мали, вони прислухалися до поради вчительки. Павло з першою вчителькою Серафимою Миколаївною Морачевською

Подальша освіта Павло Тичина навчався в Чернігівському духовному училищі, а потім - в Чернігівській духовній семінарії. Згодом, навчаючись у Київському комерційному інституті, працював у газеті «Рада». На цей час припало його ознайомлення з новітнім українським мистецтвом, особисте знайомство з найвідомішими його представниками. Павло Тичина працював і у редакції ліберального україномовного журналу «Світло», а після його закриття — в Чернігівському статистичному бюро, а також помічником хормейстера в українському театрі Миколи Карповича Садовського. Чернігівська духовна семінарія. Київський комерційний інститут

Збірка «Сонячні кларнети» Хист до музики, співу й малювання позначилися на поетичній творчості митця, особливо на його першій збірці віршів «Соняшні кларнети», до якої Тичина включив 44 найкращих своїх творів, поєднаних між собою змістом і стилем. Збірка стала епохальною книжкою поезій, про яку заговорила вся літературна Європа.

У літературному доробку Павла Тичини є чудові вірші адресовані дітям: «А я у гай ходила», «Хор лісових дзвіночків». Поет успішно виступив і у ролі казкаря. Серед його казок можна назвати: «Івасик-Телесик», «Кожум'яка», «Дударик», «Як дуб із Вітровієм бився», «Дума про трьох вітрів», вони і досі залишаються улюбленими книжками української дітвори. Ці твори для дітей друкувалися в багатьох збірниках, а також виходили окремими книжками.

Михайло Михайлович Коцюбинський – один із перших, хто помітив талант юнака, - назвав його справжнім поетом.

Пам’ять українців про митця Павло Григорович Тичина помер 16 вересня 1967 року і був похований на Байковому кладовищі в м. Києві. Надгробок над його могилою був зроблений відомим українським скульптором В. Бородаєм за проектом архітектора О. Ігнатенко. Творча спадщина Павла Григоровича Тичини, талановитого поета, ученого-літературознавця, музиканта, публіциста, перекладача, як і раніше, не залишає байдужими численних шанувальників, а ліричні вірші поета, пронизані тонким почуттям прекрасного і назавжди увійшли в скарбницю світової літератури.

Край, у якому народився поет, не міг не вплинути на його творчість, адже Чернігівщина – один і найчарівніших куточків України. Мальовничою, сповненою ніжної й чуйної душі, постає у віршах П. Тичини українська природа. Надзвичайно поетична картина природи змальована у вірші П. Тичини «Гаї шумлять...». Цей твір сповнений світла, радості, повно­ти життя. Ліричний герой сприймає навколишнє як подарунок природи — шум гаїв, хмарки в небі, гудіння дзвону, коливання до­стигаючих нив, шепіт трав. Так, мова є мелодійною і музику можна почути скрізь. Саме, він, відомий український поет, Павло Григорович Тичина відрізнявся талантом перетворювати вірші на мелодію. Його поезії мелодійні, ритмічні, їхні рядочки ллються приємною мелодією. А сам автор одночасно є поетом, художником і композито­ром.

Гаï шумлять. Я слухаю. Хмарки бiжать. Милуюся. Милуюся-дивуюся,Чого душi моïйтак весело. Гей, дзвiн гуде. Iздалеку. Думки пряде. Над нивами. Над нивами-приливами,Купаючи мене,мов ластiвку. Я йду, iду. Зворушений. Когось все жду. Спiваючи. Спiваючи-кохаючи. Пiд тихий шепiт травголублячий. Щось мрiє гай. Над рiчкою. Ген неба край. Як золото. Мов золото поколото,Горить-тремтить рiка,як музика.“Гаї шумлять”

“Гаї шумлять”Тема: оспівування краси, мелодії звука гаю та природи навколо нього.Ідея: возвеличення чарівності природи, яка впливає на внутрішній стан людини, її почуттів. Основна думка: кожна людина володіє здатністю по-своєму бачити і відчувати світ, відкривати в ньому щось нове, ніким не бачене і не відчуване. Жанр: пейзажна лірика, пісня. ppt_xppt_xppt_xppt_x

Ці неповторні образи природи бентежать поетичну душу автора. Читаючи цю поезію, сам починаєш чути природну музику, милуватися красою довкілля. 

Пропоную вам уявити людину, яка вийшла на простір і глянула в бездонну глибінь неба. Мирне блакитне небо навіяло їй мрії („сонця намріяла“); вона — молода, завзята, готова боротися з усіма труднощами життя, здатна обігріти своєю любов'ю весь світ. Ліричний герой наступної поезії говорить небу „Добридень“! Далі його погляд опускається на землю: він милується струмком серед гаю, схожим на стрічечку, метеликом на квітці, полями, на яких хвилюється від вітру збіжжя, і розуміє, що тут його земля, його рідний край, що любов до світу починається з любові до краю, де він народився. Ось чому він говорить: „Добридень тобі, Україно моя!“.

“БЛАКИТЬ МОЮ ДУШУ ОБВІЯЛА” Блакить мою душу обвіяла, Душа моя сонця намріяла,Душа причастилася кротості трав-Добридень я світу сказав! 

Струмок серед гаю як стрічечка. На квітці метелик мов свічечка. Хвилюють, маюють, квітують поля-Добридень тобі, Україно моя!

“ Блакить мою душу обвіяла”Тема: зображення шанобливого ставлення до України.  Ідея: уславлення любові до Батьківщини. Основна думка: бути дитиною своєї Батьківщини. Жанр: вірш патріотичної лірики. ppt_xppt_xppt_xppt_xppt_x

Поезія Павла Тичини народжувалася з духу музики, як і в багатьох інших його сучас­ників, та музичність Тичинина — особливого типу: це не прикраса, а принцип світобачення. Поет підкреслював сонячно-музикальний характер своєї творчості, вказував на синтез у ній животворного сонячного тепла й світла з музичними ритмами всесвіту, що єднають людину з природою в найуніверсальнішому її значенні.

Творчо мислимо1.     Батьківщина – мати, умій за неї …2.     Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що …3.     Рідний край - …4.     Всюди добре, а …5.     Рідна земля – мов …Довідка: (постояти), (своя), (земний рай), (вдома найліпше), (колиска золота).

Рефлексія: Спробуйте відповісти на питання:- Природа надихає мене ...- У поезії Павла Тичини мене найбільше вразило те, що ... На уроці мені найбільше запам'яталося ... Я хотів би (-ла б)...

“Творча лабораторія учня”Читайте, аналізуйте, вивчайте напам’ять вірші Павла Тичини…2. За бажанням: підготуйте малюнок за змістом поезії “Гаї шумлять”, додаючи власні спостереження про гай і сприйняття кольорової палітри, яка вбачається вам у вірші, або зобразіть метелика, що схожий на свічечку за поезією «Блакить мою душу обвіяла». Я дякую Вам за увагу і зичу, щоб природа для вас, як і для Павла Тичини, була „рідна, близька й водночас наче побачена з іншої висоти “.  у всіх своїх відмінах“.