Павло Григорович Тичина народився 27 (за іншими свідченнями – 23) січня 1891року в селі Піски на Чернігівщині в родині сільського дяка і вчителя «школи грамоти». Батько майбутнього поета, Григорій Тимофійович, не був схожий на більшість тихдяків, які вчили дітей по селах. Він мав талант педагога. Годинами сидів маленький. Павлусь на печі і слухав, як батько розповідає дітям урок. Багато казок і пісень знала мати – добра, мила Марія Василівна, яку так любив Павлусь. Вона також мала гарний голос. Вечорами збиралася сім'я, батько грав на гармонії, а всі співали. Од своїх однокласників відрізнявся музичними та вокальними здібностями, а любов до музики і художнього слова зміцнювала його вчителька – Серафима Миколаївна Морачевська. Оцінивши чудовий голос і слух хлопця, вона порадила батькам віддати Павла в один із чернігівських монастирських хорів. Початковий період творчості Тичини припадає на роки навчання в Чернігівській духовній семінарії. У Чернігові письменник-початківець познайомився з Михайлом Коцюбинським, який назвав Тичину справжнім поетом. Уже перша книжка «Сонячні кларнети» одразу здобула читацьке визнання. Перша збірка поезій «Сонячні кларнети», яка вийшла 1918 року, стала справжньою подією не лише в українській, а й у європейській літературі. Для дітей П. Тичина написав кілька окремих книжок, серед них віршовані казки «Івасик-Телесик», «Дударик» та ін. Працював у харківському журналі «Червоний шлях», був директором Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Академії наук України, очолював Міністерство освіти. У центрі Києва – на вулиці Терещенківській знаходиться квартира П. Тичини. Зараз там – літературно-меморіальний музейквартира письменника, який прикрашають десятки унікальних виробів ужиткового мистецтва.