Мері Поппінс, до побачення! П’єса для шкільного театру в трьох діях (з прологом) за мотивами казкової повісті Памели Ліліан Треверс “Мері Поппінс”
Відділ освіти Білоцерківської районної державної адміністрації
Районний методичний кабінет
Білоцерківський районний будинок дитячої та юнацької творчості
Мері Поппінс, до побачення!
П’єса для шкільного театру в трьох діях (з прологом)
за мотивами казкової повісті Памели Ліліан Треверс “Мері Поппінс”
Автор: Зеленський Олександр Федорович, керівник театральних гуртків “Аншлаг” і “Браво!” БР БДЮТ, керівник гуртка-методист
Біла Церква
2014
Розглянуто і схвалено науково-методичною радою районного методичного кабінету.
Протокол № 6 від 25. 12. 2014 р.
О. Ф. Зеленський. Мері Поппінс, до побачення! П’єса для шкільного театру в трьох діях (з прологом) за мотивами казкової повісті Памели Ліліан Треверс “Мері Поппінс” / О. Ф. Зеленський. – Біла Церква, 2014. – 38с.
Представлено п’єсу для шкільного театру в трьох діях (з прологом) за мотивами казкової повісті Памели Ліліан Треверс “Мері Поппінс”, що дозволить розширити репертуар дитячих театрів.
Адресовано керівникам та вихованцям театральних гуртків, педагогам-організаторам, класним керівникам та заступникам директорів навчальних закладів із виховної роботи.
2014
Зміст
Ремарки, костюми та реквізит 4
Список дійових осіб 8
Пролог 8
Дія І 9
Сцена 1 “Східний вітер” 9
Сцена 2 “Мері Поппінс і діти” 10
Сцена 3 “Дивні ці дорослі” 13
Дія ІІ 15
Сцена 1 “Міс Ларк та її Ендрю” 15
Сцена 2 “Ендрю та Варфоломій” 16
Сцена 3 “Мері Поппінс та Ендрю” 16
Сцена 4 “Як все розв’язалося” 17
Дія ІІІ 20
Сцена1 “Дивовижний градусник” 20
Сцена 2 “Міс Ендрю” 22
Сцена 3 “Остання прогулянка з Мері Поппінс” 33
Сцена 4 “Нова зірка” 36
Література 38
Ремарки, костюми акторів та реквізит
- Мері Поппінс.
Суперняня. Працює у будинку Бенксів. Розуміє мову тварин. Лише вона може дати дорослим можливість ненадовго зустрітися зі своїм власним дитинством.
Міс Досконалість, дуже вправна з дітьми.
“… не можна дивитися на Мері Поппінс і не скоритись їй. У ній було щось таке, – чудне й незрозуміле, – що тобі робилося і страшно, й заразом цікаво”. [1, 13]
Пирхає, як завжди, коли буває невдоволеною.
Блискуче чорне волосся, маленькі сині очі (то лагідні й добрі, то суворі, проникливі), ніс, трошки задертий догори, мов у дерев’яної ляльки; великі руки й ноги, струнка.
Ошатна струнка постать у синьому пальті зі срібними ґудзичками, синьому капелюшку на голові, рукавичках, дуже гарненьких черевичках з ґудзичками і парасолькою з головою папуги на кінчику держачка.
Сумка (величезна, з килима, на вигляд – порожнісінька), з якої М. П. виймає накрохмалений білий фартух і пов’язується ним, великий шматок туалетного мила “Сонячне”, зубну щіточку, пакетик шпильок для кіс, пляшечку парфумів, невеличкий розкладний стільчик, коробочку м’ятних таблеток, сім байкових нічних сорочок, чотири ситцевих, коробку доміно, дві купальні шапочки і альбом з листівками, розкладне ліжко з простирадлом і пуховою ковдрою зверху.
Велика барвиста носова хустинка, шарф, накрохмалений білий комірець, накрохмалений білий фартух, солом’яний капелюшок, медальйон; пір’я-на мітелочка, якою змітають пил з меблів.
Величезний градусник; здоровенна пляшка з написом “Вживати по чайній ложці перед сном”, до якої прив’язана ложка.
Вішалка, камін, свічка у підсвічнику.
- Містер Бенкс.
Батько сімейства, добропорядний, заробляє гроші в конторі.
Пальто, костюм, капелюх, сорочка, краватка, черевики, портфель.
Крісло, газета, телеграма, барометр, підзорна труба.
- Місіс Бенкс.
Дружина містера Бенкса, мати їхніх дітей. Домогосподарка. Клопочеться по господарству.
- Майкл Бенкс.
Вередливий хлопчик.
Скарбничка (мішечок з монетами), компас М. П; коробка, у якій залишилась 1 цукерка.
- Джейн Бенкс.
Замріяна дівчинка.
Ліжка з постіллю – 2 (дитячі, розкладушки).
- Міс Ендрю.
Колишня гувернантка містера Бенкса, яку він дуже не любить і боїться ,
називаючи її гарпією, фурією, карою небесною.
Велетенська тітка з гачкуватим носом, лютим ротом і невеличкими очицями, які сердито зирять крізь окуляри.
Широчезне пальто з хутряним коміром, настовбурчений чоловічий фетровий капелюх, з якого спадає довгий попелястий серпанок, дуже великого розміру черевики, окуляри.
Скриньки, валізи, кошики, картонні коробки для черевиків, велетенський рудий пакунок; парасолька і ціпок, зв’язані докупи шнурком; невеличкі терези, гроші (паперові та монети), малесенький гаманчик.
- Міс Ларк.
Сусідка Бенксів.
Обожнює свого пса Ендрю.
Носова хустинка, багато прикрас, що брязкають.
“Джейн із Майклом завжди знали, коли міс Ларк у себе в садку або десь поблизу…, бо на ній було стільки брошок, намиста й сережок, що вона вся дзвеніла й бряжчала, наче полковий оркестр”. [1, 30]
- Пес Ендрю.
Пес міс Ларк.
“Ендрю був песик – один з тих малих, м’якесеньких пухнастих цуциків, які дуже нагадують хутряну муфту, поки не загавкають.” [1, 30]
Франт і чепурун. Їздить до перукаря, що миє його шампунем. Їсть вершки, а інколи ще й креветки. Має четверо пальт у смужку й картку різних кольорів. Його дуже не люблять всі у Вуличці. Люди відверто з нього сміються. Плекає надію бути простим дворовим собакою.
Міс Ларк називає його «моїм золотком», «моїм щастячком», «моєю цукерочкою».
- Пес Варфоломій.
Звичайний дворовий собака. Найбільший приятель пса Ендрю.
“… був не просто собі дворовий собака, а ПОСМІХ ЛЮДСЬКИЙ. Він був наполовину ердель, наполовину гончак, і обидві половини були гірші. Завжди ліз у бійку. Йому перепадало від Листоноші та Регулювальника. І найдужче в світі любив він нишпорити в риштаках і цебрах із сміттям.” [1, 32]
Його шерсть вся у реп’яхах.
Мері Поппінс, до побачення!
П’єса для шкільного театру в трьох діях (з прологом)
за мотивами казкової повісті Памели Ліліан Треверс
“Мері Поппінс”
Дійові особи:
Мері Поппінс
Містер Бенкс
Місіс Бенкс
Джейн Бенкс
Майкл Бенкс
Міс Ендрю
Міс Ларк
Пес Ендрю
Пес Варфоломій
Таксист
Хлопець, що розносить телеграми
Пролог
Звучить пісня “Кольорові сни”(мінус) Максима Дунаєвського із кінофільму Леоніда Квініхідзе “Мері Поппінс, до побачення!” На сцені перед закритою завісою з’являються Джейн та Майкл Бенкси. Говорять по черзі, ніби перебиваючи один одного.
Джейн. Ви знайомі з Мері Поппінс?
Майкл. Ні?
Джейн. Дуже, дуже дивно!
Майкл. Адже вона надзвичайно знаменита! Про неї написані не одна, не дві і навіть не три, а цілих вісім книжок!
Джейн. А згадайте – навіть про таких знаменитостей, як Робінзон Крузо чи Буратіно, написано лише по одній книжці!
Майкл. Про Мері Поппінс передусім потрібно сказати, що…
Джейн. Ми її дуже любимо!
Майкл. Адже вона наша няня, і вона нас виховує. Іноді навіть дуже суворо!
Джейн. Але іноді разом із нею з нами трапляються такі чудесні, дивні історії! У них неможливо повірити, тому що вони ніколи не могли б відбутися, якби міс Поппінс не любили не тільки діти, але й кішки, собаки, і навіть мармурові хлопчики.
Майкл. Не вірите? Тоді подивіться самі!
Музика стихає.
Дія І
Сцена 1
Східний вітер
Розкривається завіса. Події відбуваються у будинку номер 17 на Вишневій вулиці, у якому мешкає родина Бенксів. Містер Бенкс сидить у кріслі і читає газету. Біля нього його дружина і діти.
Місіс Бенкс. Любий, нянька Кеті пішла собі, нікого не попередивши. Що ж мені тепер робити?
Містер Бенкс. Дати оголошення в газету, люба моя. Не знаю, як ти можеш щось з нею зробити, коли її немає. Якби це був я, тобто, якби я був на твоєму місці, я б послав когось у “Ранкову газету” дати оголошення, що Джейн і Майклові Бенкс ( не кажучи вже про їхню матір) потрібна якнайкраща нянька за якнайменшу плату і негайно. Тоді почекав би трохи й почав дивитись, як няньки стають у чергу під нашою хвірткою. А тепер я мушу йти. У-у-ух, ну та й холодюка, мов на Північному полюсі! Звідки хоч вітер? (одягає пальто) Адміралів телескоп показує, що вітер східний. Я так і думав. Холодисько до кісток діймає!
Містер Бенкс бере свого чорного портфеля, неуважно цілує дружину десь біля носа, махає рукою дітворі і виходить із будинку.
Голос за сценою. Настав вечір. Після вечері Джейн із Майклом посідали біля вікна, виглядаючи містера Бенкса і слухаючи, як східний вітер шумить між голим гіллям вишень у вуличці.
Чути завивання вітру, скрипіння гілок дерев.
Майкл. Он він! (Майкл показав пальцем на якусь постать).
Джейн. Ні, це не тато. Не він. Це якась жінка. Дивись, її ніби вітром підкинуло вгору і понесло до будинку.
За сценою щось гримнуло. Будинок аж задрижав.
Майкл. Ой-ой-ой! Такого я ще ніколи не бачив!
Джейн. Ходімо подивимося, хто це!
Джейн хапає Майкла за руку і тягне через кімнату. На сцену виходить місіс Бенкс, а слідом за нею Мері Поппінс.
Місіс Бенкс. Ви побачите, що вони дуже славні діти.
Майкл штовхає Джейн ліктем під бік.
Місіс Бенкс. З ними не буде ніякої мороки. (Не дуже впевнено каже місіс Бенкс, ніби сама не вірить у те, що каже.)
Мері Поппінс пирхнула, наче й вона також не повірила.
Місіс Бенкс. Ну а щодо рекомендації…
Мері Поппінс. О, я взяла за правило обходитися без рекомендацій.
Місіс Бенкс. Але ж, я гадала, так заведено. Тобто… Так усі роблять.
Мері Поппінс. Дуже старомодний звичай, як на мене. Дуже. Можна сказати, украй застарілий.
Місіс Бенкс. Ну, гаразд. Байдуже про ті рекомендації. Я просто спитала, бо, може, ви… е-е-е… самі б хотіли… Дитяча кімната нагорі. Отож, ми з вами домовилися.
Мері Поппінс. Майже. Настільки мене влаштовуватиме. (Промовляє Мері Поппінс, втерши носа великою барвистою хустинкою.)
Сцена 2
Мері Поппінс і діти
Місіс Бенкс із Мері Поппінс підходять до Майкла і Джейн.
Місіс Бенкс. Ну, діти, це ваша няня Мері Поппінс. Джейн, Майкле, привітайтеся.
Діти вітаються. Мері Поппінс прискіпливо роздивляється дітей, переводячи погляд з одного на друге, наче зауважує, подобаються вони їй чи ні.
Майкл. Ми вас влаштовуємо?
Місіс Бенкс. Майкле, не будь нечемою.
Мері Поппінс усе розглядає дітей допитливими очима. Нарешті голосно втягує в себе повітря, ніби на ознаку того, що вона все зважила.
Мері Поппінс. Я залишуся у вас.
Мері Поппінс з дітьми знаходяться на сцені біля правої куліси. Місіс Бенкс йде за ліву кулісу і зразу ж виходить, за нею йде містер Бенкс. Щойно вони з’являються на сцені, як починають розмову.
Місіс Бенкс. Любий, у нас нова няня – Мері Поппінс. “Я залишуся у вас” – сказала так, начеб зробила нам он яку ласку.
Містер Бенкс. А може, й зробила.
Містер та місіс Бенкси залишають сцену. На центр сцени виходить Мері Поппінс. Вона стає, мов укопана, згорнувши на грудях руки.
Джейн. Як ви прийшли? Вас так неначе вітром принесло.
Мері Поппінс. Вітром же.
Мері Поппінс розмотує з шиї шарф, скидає капелюшок і вішає його на ріжок ліжка. Вона, час від часу пирхаючи, нагинається, щоб розпакувати сумку.
Майкл. Яка чудна сумка!
Мері Поппінс. Килим!
Майкл. То в ній – килим?
Мері Поппінс. Ні, вона – з килима.
Майкл. А, розумію. (Насправді видно, що він нічого не зрозумів.)
Мері Поппінс розкриває сумку і діти здивовано бачать, що вона порожня.
Джейн. О! Та там нічого немає!
Мері Поппінс. Як-то – нічого немає? (Обурюється Мері Поппінс, ніби її образили.) Отже, нічого немає?
Мері Поппінс витягає з сумки накрохмалений білий фартух і пов’язується ним, далі виймає великий шматок туалетного мила, зубну щітку, пакетик шпильок для кіс, пляшечку парфумів, невеличкий розкладний стільчик і коробочку м’ятних таблеток.
Джейн і Майкл тільки дивляться з подивом.
Майкл. Адже ж я бачив! (пошепки до Джейн говорить він) Я ж бачив, там нічого не було!
Джейн. Ц-с-с!
Мері Поппінс дістає з сумки здоровенну пляшку з написом: “Вживати по чайній ложці перед сном”. До пляшки прив’язана ложка. Мері Поппінс наливає в ложку рідини з пляшки.
Майкл (з великою цікавістю). Це ваші ліки?
Мірі Поппінс (простягаючи ложку Майклові). Ні, ваші.
Майкл торопіє, крутить носом.
Майкл. Я не хочу! Мені не треба! Я не буду!
Мері Поппінс, не спускаючи очей із Майкла, ніби гіпнотизує його і присуває ложку все ближче. Майкл затамовує подих, заплющує очі і роззявляє рота. Він поводить язиком, ковтає,– і по його обличчі розливається щаслива усмішка.
Майкл (у захваті). Суничне морозиво! Я хочу ще!
Мері Поппінс так само поважно наливає з пляшки для Джейн. Джейн випиває.
Джейн (ласо облизуючись). Лимонний сік із цукром!
Мері Поппінс знову наливає в ложку рідини і урочисто випиває сама.
Мері Поппінс (прицмокнувши). Пунш із ромом.
Вона затикає пляшку.У Майкла і Джейн аж очі лізуть на лоба з дива.
Майкл. Мері Поппінс, ви нас ніколи не покинете, еге ж?
Мері Поппінс мовчить.
Майкл. Ви ж не покинете нас, ні?
Мері Поппінс. Ще одне слово, і я гукну поліцію.
Майкл (нерішуче). Я тільки хотів сказати, ми… ми сподіваємося, що ви не підете від нас так одразу?
Мері Поппінс мовчки міряє очима то Майкла, то Джейн.
Мері Поппінс (пирхнувши). Пробуду, поки вітер не зміниться.
Майкл. Ну, то все гаразд.
Звучить пісня “Негода”(мінус) Максима Дунаєвського із кінофільму Леоніда Квініхідзе “Мері Поппінс, до побачення!”
Завіса.
Сцена 3
Дивні ці дорослі
Розкривається завіса. На сцені – Мері Поппінс, Майкл та Джейн Бенкси. Мері Поппінс прибирає в кімнаті.
Джейн. Дивні ці дорослі. Колись, коли я ще була маленька, тітка Флоссі побачила, що я постягала шкарпетки з обох ніг. І знаєш, що вона мені сказала?
Майкл. Звідки мені те знати?
Джейн. Вона сказала: “Ох ти ж, моя рибонько, я так би тебе й з’їла!” Чудасія, правда? Я, як скажу, що з’їла б щось, то з’їм! Бісквіт, сухарик чи там що. Дорослі ж завжди кажуть одне, а думають інше, так мене здається. Не хотіла ж вона мене справді з’їсти!
Майкл. Та ні! Це вони так тільки по-дурному люблять говорити. Навряд чи я коли навчуся розуміти дорослих. Вони всі такі якісь дивні. Нас, дітей, вони теж не розуміють.
Мері Поппінс. Колись вони все розуміли.
Майкл і Джейн (разом). Як?! Виходить, вони розуміли, що говорить Вітер і …
Мері Поппінс. … і Дерева, і Сонце, й Зірки,– авжеж, розуміли. Колись…
Майкл. Але ж як?... Як же це, що вони все позабували?
Мері Поппінс. Бо вони стали старші.
Майкл. Такого не буває.
Мері Поппінс. І все-таки це правда.
Майкл. А я нічого не забуду, як підросту, ось побачите.
Джейн. І я – ні.
Мері Поппінс (твердо). Забудете. Ще не траплялося, щоб хтось, вирісши, не забув. Крім мене, звісно.
Майкл. Але чому ви можете пам’ятати, а ми – ні. Ви що – не така, як інші?
Мері Поппінс (з гордістю). Я – то інша річ. Я – Великий Виняток. Я – леді Досконалість.
Звучить пісня “Леді Досконалість”(плюс) Максима Дунаєвського із кінофільму Леоніда Квініхідзе “Мері Поппінс, до побачення!”. Мері Поппінс танцює і вдає, що й співає. Їй підтанцьовують вихованці театрального гуртка із масовки. Майкл та Джейн здивовано всміхаються.
Чується завивання вітру.
Майкл. Слухайте, слухайте, вітер говорить! Невже ви справді думаєте, що ми його не чутимемо, як підростемо, га, Мері Поппінс?
Мері Поппінс. Чому ж не чутимете? От тільки не розумітимете. Що ж, проти цього нічого не вдієш. Так уже воно ведеться в світі.
Майкл. Я не буду такий, як інші! Нізащо не буду! Нехай собі (хитнув головою до Мері Поппінс), нехай собі кажуть, що хочуть. Я ніколи не забуду, ніколи!
Мері Поппінс нишком усміхається, наче сама собі каже: “Я краще знаю”.
Джейн. І я ніколи!
Звучить пісня “Тридцять три корови”(мінус) Максима Дунаєвського із кінофільму Леоніда Квініхідзе “Мері Поппінс, до побачення!”
Завіса.
Дія ІІ
Сцена 1
Міс Ларк та її Ендрю
Розкривається завіса. Мері Поппінс, Джейн та Майкл Бенкси збираються на прогулянку в парк. Няня уважно дивиться, як вони одягнені, чи всі ґудзики застебнуті.
Мері Поппінс. Нам час іти! Сподіваюся, ви не примусите мене плестися, мов черепаха!
На сцені з’являється міс Ларк. Діти з нею вітаються.
Міс Ларк. Добрий день, дорогі, добрий день. Ну, то як наше здоров’ячко сьогодні?
Мері Поппінс. Дякую, добре!
Майкл (про себе). Цікаво, вона запитує, як почуваємо себе ми з тобою, чи як почувається вона сама зі своїм Ендрю?
Мері Поппінс кидає суворий погляд на хлопчика.
Міс Ларк. Милі дітки, сподіваюсь, що Ендрю почуває себе непогано. Адже він лише вчора був у свого перукаря, і його так чудесно вимили та підстригли. А потім ми зайшли до шевця, адже вже готові два нових пальта. Мені ж нічого не шкода для мого хлопчика, навіть збитих вершків і справжніх устриць. Адже він благородний, тендітний, ніжний, мій хлопчик, і він цього заслуговує!
Джейн (заздрісно зітхнувши). У нього ніби щодня – іменини!
Міс Ларк (з гордістю). Я стараюсь, дорогі мої, я стараюсь. Ось і зараз милому Ендрю час відпочити. Шовкова постіль його вже чекає! Ендрю, Ендрю, іди-но до мамуні! Ендрю, ти де? Сподіваюсь, ти не вийшов без пальта?
Міс Ларк поспіхом іде.
Майкл. Фу, ну вже ж він і німчема!
Джейн. А ти звідки знаєш?
Майкл. Знаю. Я чув, так уранці назвав його тато.
Мері Поппінс. Він не нікчема! І годі балакати!
Звучить пісня “Тридцять три корови”(мінус) Максима Дунаєвського із кінофільму Леоніда Квініхідзе “Мері Поппінс, до побачення!”
Завіса.
Сцена 2
Ендрю та Варфоломій
Розкривається завіса. З різних кінців сцени з’являються Пес Ендрю та Пес Варфоломій. Підходять, вітаються за лапки.
Ендрю. Ти весь у реп’яхах та шрамах, мій друже.
Варфоломій. Це тому, що я щойно збігав до бойні, підкріпився там обрізками м’яса. Там дуже добрий м’ясник, він часто пригощає нас, бродячих дворових собак. Але я змушений битися з усякими захожими нахабами, ррр! Ну, я їм і задав!
Ендрю. І тобі не боляче?
Варфоломій. Які дрібниці! Та й хіба м’ясо буває смачним, якщо дістається без бійки!
Ендрю. Але ж ти вивалявся у пилюці й багнюці. Тобі потрібно прийняти ванну!
Варфоломій. Ха, ванну! Я не такий пестунчик! А втім, іноді я купаюся у ставку. Адже в мене теж були благородні предки. Дехто говорить, що матінка моя буде з гончаків, а батько – ердель. Щоправда, злі язики завіряють, що мені дісталась від їхніх порід лише гірша половина. Гайда зі мною!
Ендрю. А нам можна?
Варфоломій. Зі мною тобі все можна!
Обидва собаки з гордістю залишають сцену. Звучить пісня “Тридцять три корови”(мінус) Максима Дунаєвського із кінофільму Леоніда Квініхідзе “Мері Поппінс, до побачення!”
Завіса.
Сцена 3
Мері Поппінс та Ендрю
Розкривається завіса. За сценою міс Ларк одчайдушно кличе Ендрю. Пес вибігає і зустрічає Мері Поппінс, Джейн та Майкла Бенксів.
Майкл (наслідуючи голос міс Ларк). Ендрю, а де твоє пальто?
Джейн (наслідуючи голос міс Ларк). Ендрю, капосний хлопчиську!
Ендрю зневажливо глянув на дітей. Він скавучить і дзявкотить, благально склавши лапки. Звертається до Мері Поппінс.
Мері Поппінс. Постривай лиш. Здається, я можу тобі допомогти. Але ти впевнений, що цього хочеш?
Майкл (вражено). Мері Поппінс, ви розумієте, що він говорить?
Джейн. Та тихо ти! Інакше вона нам нічого не скаже!
Ендрю. Мила, мила міс Поппінс, звичайно ж, я хочу цього більше всього на світі! Це моя найбільша мрія – стати звичайнісіньким дворовим собакою! Я б віддав половину свого статку, якби він у мене був, за чесний шмат простого сирого м’яса!
Джейн і Майкл перезираються і шепочуть один одному: “Ми його розуміємо!”
Мері Поппінс. А тобі не шкода міс Ларк?
Ендрю (замислено). Звичайно, я її дуже поважаю. Та й як мені не любити її, адже вона завжди була такою доброю до мене, ще з того часу, як я був цуценям! І нехай вона цілує мене, скільки завгодно, але таке життя набридло мені гірше гіркої редьки. Як я мрію, щоб у мене не було ні батька, ні діда, ні прадіда, і міс Ларк не могла піднімати через них стільки галасу!
Мері Поппінс киває. Звучить пісня “Людина собаці друг” (Музика Комарова В., слова Лібіна М.).
Сцена 4
Як все розв’язалося
На сцену, ламаючи руки, вибігає міс Ларк. Ендрю ховається.
Міс Ларк. Ендрю! Ендрю! Ох, він пропав! Мій любий хлопчик пропав! Треба повідомити поліцію! Я поїду до Прем’єр-Міністра! Ендрю пропав! О боже!
Майкл (показуючи рукою). Ей, он біжить Ендрю, міс Ларк! Дивіться, оно, завертає за будинок Адмірала Бума!
Міс Ларк. Де? Де він? Покажи! (бачить Ендрю). Ну, слава богу! Який тягар спав із моєї душі! Ендрю, хлопчику мій, не бійся, мамуня з тобою, йди негайно додому!
Поряд з Ендрю з’являється Варфоломій. Стає поруч.
Міс Ларк. Ох, цей жахливий пес! Геть, іди геть, іди додому!
Варфоломій сів на підлогу, почухав лівою лапою праве вухо й позіхнув.
Міс Ларк. Геть, іди геть! Іди собі! А ти, Ендрю, іди додому зараз мені! Щоб оце піти собі кудись, та ще як – самісінькому й без пальта! Я вкрай тобою незадоволена!
Ендрю спроквола гавкнув, але не поворухнувся.
Міс Ларк. І що ти тільки, Ендрю, собі думаєш? Іди додому, зараз же!
Ендрю знову гавкнув.
Мері Поппінс. Він каже, що не піде додому.
Міс Ларк. Звідки ви знаєте, що каже мій собака, дозвольте вас запитати? Звичайно ж він піде!
Ендрю труснув головою і кілька разів стиха завив.
Мері Поппінс. Він не піде. Не піде, якщо разом з ним не піде його приятель.
Міс Ларк. Які нісенітниці! Такого бути не може! Невже б я пустила оцього незугарного приблуду до свого садка?
Ендрю кілька разів гавкнув.
Мері Поппінс. Він каже, що він саме цього хоче. Та й це не все: він каже, що піде собі геть звідси і житиме разом зі своїм приятелем, якщо приятелеві не дозволять жити тут із ним.
Міс Ларк мало не плаче.
Міс Ларк. Ох, Ендрю, ти цього не зробиш, як ти можеш, після всього, що я для тебе зробила, і взагалі…
Ендрю гавкнув і відвернувся. Варфоломій підвівся.
Міс Ларк. Ох, він таки піде! Бачу, що піде! Він піде від мене! Що ж, нехай так, Ендрю. Я згодна. Нехай цей… цей… дворовий пес лишається. Звісно, з умовою, що спатиме він у підвалі, де вугілля.
Ендрю знову гавкнув.
Мері Поппінс. Він каже, пані, що так він не згоден. Його приятель теж повинен мати шовкову подушку і спати у вашій кімнаті. А ні – то він спатиме в підвалі зі своїм приятелем.
Міс Ларк. Ну, добре вже, Ендрю, нехай буде так, як ти хочеш. Він спатиме в моїй кімнаті. Та я ніколи вже не буду щаслива. Ніколи, ніколи! Через цього поганого пса!
Міс Ларк витирає хустинкою сльози.
Міс Ларк. Я ніколи такого не сподівалася від тебе, Ендрю! Та я нічого більше не скажу, нехай я страждатиму мовчки. А це… е-е-е… створіння я зватиму Приблудою чи Знайдою… чи…
При цих словах міс Ларк чужий собака дивиться на неї вкрай обурено, а Ендрю голосно гавкає.
Мері Поппінс. Вони кажуть – ви повинні звати його Варфоломієм, і ніяк інакше. Його ім’я – Варфоломій.
Міс Ларк. Варфоломій! Ну й ім’я! Чимраз то краще!
Ендрю знову гавкає.
Міс Ларк. А що він зараз каже?
Мері Поппінс. Він каже, що коли він повернеться, ви більше не повинні силувати його одягатися в пальто і їздити до перукарні. Це його останнє слово.
Западає тиша.
Міс Ларк. Що ж, гаразд. Але я тебе попереджаю, Ендрю: якщо ти помреш від застуди – я не винна!
Міс Ларк обертається і з ображеною міною йде через сцену, шморгаючи носом і змахуючи зі щік сльозини. Собаки, вимахуючи хвостами, з гордим виглядом ідуть за нею.
Звучить пісня “Собака буває кусачим” /ІІ куплет та приспів/ (Музика Нікітіна С., слова Моріц Ю.).
Джейн. Як бачиш, він виявився не таким уже й нікчемою.
Майкл. Так! Але як тобі здається, звідки Мері Поппінс знала про це?
Джейн. Хтозна. Та вона нам ніколи-ніколи цього не скаже. Ніколи…
Звучить пісня “Тридцять три корови”(мінус) Максима Дунаєвського із кінофільму Леоніда Квініхідзе “Мері Поппінс, до побачення!”
Завіса.
Дія ІІІ
Сцена 1
Дивовижний градусник
Розкривається завіса. Майкл і Джейн сидять на ліжках. Майкл висипає з копилки гроші і рахує їх. Мері Поппінс прибирає в кімнаті.
Майкл. Чотири пенні та три фартинги, та… та й усе (зітхнувши, складає свої гроші на купку).
Мері Поппінс (пирхнувши). В карнавку для бідних буде добре.
Майкл (докірливо). Ох, ні. Це мої. Я собі наскладав.
Мері Поппінс. Ух! (Зневажливо.) Мабуть, на якийсь там гореплан.
Майкл. Ні, на слона – щоб у мене був свій слон, такий, як Ліззі в зоопарку. Я тоді вас кататиму.
Мері Поппінс. Гм. Вигадки.
Майкл. Цікаво, а що робиться в зоопарку вночі, як усі порозходяться додому?
Мері Поппінс. Хтось турбувався, та без носа зостався.
Майкл. Я не турбувався, я тільки цікавився. А ви знаєте?
Мері Поппінс. Ще одне запитання – і ти, як раз та два, підеш спати!
Мері Поппінс продовжила прибирання в кімнаті.
Джейн. Краще не питай її. Вона знає все, але ніколи нічого не каже.
Майкл (буркочучи собі під ніс, щоб Мері Поппінс не почула). А нащо тоді знати, як нікому не розказуєш?
Мері Поппінс нахиляється і дістає зі своєї сумки величезного градусника.
Джейн (із цікавістю). А для чого він?
Мері Поппінс. Для тебе.
Джейн. Та я ж не хвора. У мене вже два місяці немає кору!
Мері Поппінс. Розтули рота!
Джейн умить заплющує очі й роззявляє рота. Градусник опиняється там.
Мері Поппінс (вийнявши градусник і піднісши його до світла, читає). “Недбала, легковажна і нечепурна”.
Джейн витріщує очі.
Мері Поппінс. Гхм! (впихаючи градусник у рота Майклові).
Майкл міцно стискає градусника губами, але Мері Поппінс вириває його.
Мері Поппінс. “Дуже крикливий, неслухняний і настирливий хлопчак”.
Майкл (сердито). А от і ні.
Замість відповіді Мері Поппінс тицяє Майклові градусника під ніс.
Майкл (читає по буквах). “К-р-и-к-л-и-в-и-й…”
Мері Поппінс (переможно дивлячись на Майкла). От бач!
Мері Поппінс швидко ставить градусник самій собі, мить тримає і виймає.
Мері Поппінс. “Дуже достойна особа, в усьому взірцева”. (Далі – повчально.) Так і має бути!
Мері Поппінс задивляється на свій золотий медальйон. Джейн і Майкл дивляться один на одного.
Майкл (зацікавлено). Що там усередині?
Мері Поппінс. Портрет.
Майкл. Чий?
Мері Поппінс (невдоволено). Дізнаєшся, як настане час – не раніше.
Майкл. А коли час настане?
Мері Поппінс. Коли я піду звідси.
Діти злякано дивляться на Мері Поппінс.
Джейн. Але ж, Мері Поппінс! Ви ж нас ніколи не покинете, ні?
Мері Поппінс пильно дивиться на Джейн Бенкс.
Мері Поппінс. Веселеньке життя в мене буде, якщо я його все пробуду з вами!
Джейн (благаючи). Але ж ви залишитеся?
Мері Поппінс підкидає на долоні медальйон.
Мері Поппінс. Залишуся, поки вітер не зміниться.
Звучить пісня “Негода” (мінус) Максима Дунаєвського із кінофільму Леоніда Квініхідзе “Мері Поппінс, до побачення!”
Завіса.
Сцена 2
Міс Ендрю
Розкривається завіса. На сцені містер і місіс Бенкси. В руках у містера Бенкса – барометр.
Містер Бенкс (постукуючи по барометру). Вітер південний, помірний, температура не вища від звичайної, місцями грози; на морі легкі хвилі. Надалі прогноз невідомий. (За кулісами щось загупало й загримало.) Гей, а це що таке?
На сцені з’являється Майкл, дуже сердитий і набурмосений. Це він так гупав ногами. А за ним ступає Мері Поппінс, підштовхуючи його коліном. Позаду йде Джейн із капелюхами в руках.
Мері Поппінс (невблаганно приказуючи). Головне – зрушити з місця. Іди, йди, будь ласка!
Містер Бенкс обертається від барометра.
Містер Бенкс (невдоволено до Майкла). Ну, що це з тобою?
Майкл. Я не хочу йти гуляти! Хочу гратись своїм новим паровозом!
Місіс Бенкс. Вигадки, синку. Звичайно ж, ти підеш гуляти. Хто багато ходить, у того дужі, довгі ноги!
Майкл. А мені короткі кращі! (Буркнув Майкл, важко гупнувши ногою.)
Містер Бенкс. Коли я був маленьким, я любив ходити на прогулянки. Я щодня прогулювався зі своєю гувернанткою до другого ліхтаря й назад. І ніколи не вередував!
Майкл зупиняється, недовірливо дивиться на батька.
Майкл (вражено). А хіба ви були маленьким?
Містер Бенкс (ображено). Звичайно, що був. Я був гарненьким хлопчиком із пишними ясними кучерями, в оксамитових штанцях і в черевичках з ґудзичками.
Майкл (вп’явшись очима в батька). Ніколи б не повірив.
Джейн. А як звали вашу гувернантку? Хороша вона була?
Містер Бенкс. Її звали міс Ендрю, і вона була – Кара Небесна.
Місіс Бенкс (докірливо). Цс-с!
Містер Бенкс (виправляючись). Тобто, я хотів сказати, що вона була… е-е… дуже сувора. І ніколи не помилялася. І любила кожного загнати на слизьке, щоб він почував себе мов черв’ячок. Отака-то була міс Ендрю! (Містер Бенкс кривиться на саму вже згадку про свою колишню гувернантку.)
Дзеленчить дзвінок на вхідних дверях будинку. Містер Бенкс підходить до куліси, і з-за куліси виходить хлопець, що розносить телеграми. Вигляд він має дуже поважний.
Хлопець. Термінова телеграма Бенксам. Даватимете відповідь?
Хлопець подає містеру Бенксові жовтогарячий конверт.
Містер Бенкс. Якщо новина добра, то я дам тобі шість пенсів.
Містер Бенкс розриває конверт і читає телеграму. Обличчя його блідне.
Містер Бенкс (каже уривчасто). Відповіді не буде. Що за звичка, хлопче, приносити зранку погані новини?
Хлопець. І шести пенсів не буде?
Містер Бенкс (жалібно). Звісно, що ні.
Хлопець із докором дивиться на нього і ображено виходить.
Місіс Бенкс (занепокоєно). Ой лишенько, що там таке? Хтось захворів?
Містер Бенкс (жалібно). Гірше.
Місіс Бенкс (з переляком, пополотнівши). Пропали всі наші заощадження?
Містер Бенкс. Ще гірше! Недарма ж барометр показував бурю! І невідомий прогноз! Ось послухай!
Містер Бенкс розгладжує телеграму і голосно читає.
Містер Бенкс. “Приїду до вас на місяць. Буду сьогодні о третій дня. Будь ласка, добре натопіть у спальні. Юфимія Ендрю.”
Джейн. Ендрю? О, таке саме прізвище, як у вашої гувернантки!
Містер Бенкс (походжаючи по кімнаті і неспокійно куйовдячи рештки колишнього чуба). Це й є моя гувернантка. Її звати Юфимія. І сьогодні о третій вона приїжджає до нас.
Місіс Бенкс (з полегкістю). Та це не така вже й погана новина. Звичайно, доведеться приготувати для неї кімнату, але це нічого. Я радо привітаю цю славну бабусю…
Містер Бенкс (вигукнув). Славну бабусю! Ти сама не тямиш, що говориш! Славну бабусю! Моя ненько! Постривай, ось ти її побачиш, тоді скажеш! Нехай-но ти тільки її побачиш!
Містер Бенкс хапає капелюх і плащ.
Місіс Бенкс (скрикнувши). Але ж, любий мій! Ти ж повинен зустріти її. Бо буде нечемно! Куди це ти йдеш?
Містер Бенкс (жалібно). Куди-небудь! Куди очі дивляться! Скажи їй, що я помер!
Містер Бенкс стрімголов кидається за куліси, зовсім знервований і нещасний.
Джейн. Ой-ой-ой, Майкле, яка ж там вона, як тобі здається?
Мері Поппінс. Цікавій кішці носа прищикнули. Понадягайте капелюшки, будь ласка.
Джейн. Куди ми сьогодні підемо, Мері Поппінс?
Мері Поппінс (невдоволено). Через парк, тоді за маршрутом тридцять дев’ятого автобуса. Головною вулицею, через міст і через залізничний переїзд – назад додому.
Майкл (шепочучи). Ну, то це ми йтимемо цілу ніч. (Майкл і Джейн дрібочуть позаду Мері Поппінс.) І проґавимо міс Ендрю.
Джейн. Вона ж приїздить на цілий місяць.
Майкл (зі скаргою, ледве плентаючи і щосили човгаючи ногами). А я хотів побачити, як вона саме приїде.
Мері Поппінс (жваво). Ворушіться-но, будь ласка. Замість вас можна було спокійно брати на прогулянку двох равликів!
Вони не встигають зайти за ліву кулісу. Раптом Майкл повертається і дивиться на праву кулісу.
Майкл (щосили гукаючи). Таксі! Мабуть, це міс Ендрю.
За правою кулісою чується гуркіт, з-за неї котиться на сцену коробка для черевиків, велетенський рудий пакунок, парасолька й ціпок, зв’язані докупи шнурком. З-за куліси виплигує таксист, але, перечепившись через речі, він падає. За кулісою чується громохкий голос: “Обережно! Помалу! У мене дорогі речі!”
Таксист. А я – дорогий шофер! (Таксист підводиться і тре ногу в кісточці.) Про це ви забули, еге ж?
Знову за кулісою лунає громохкий голос: “Відступіть, будь ласка, відступіть! Мені треба вийти!” Спочатку з-за куліси з’являється велика нога. А далі з’являється і вся решта міс Ендрю. Це велетенська тітка, з гачкуватим носом, лютим ротом і невеличкими очицями, які сердито зирять крізь окуляри. У неї дуже оглушливий голос. Вона в широчезному пальті з хутряним коміром, на голові стовбурчиться чоловічий фетровий капелюх, а з нього спадає довгий попелястий серпанок.
Міс Ендрю. Чотири шилінги три пенси! Казна-що! За таку силу грошей я б зробила пів кругосвітньої мандрівки! Я стільки не платитиму! І поскаржуся на вас поліції!
Таксист знизує плечима.
Таксист (спокійно). З вас стільки належить. Якщо ви вмієте читати, подивіться на лічильник. На таксі не їздять задарма, вам це відомо, та ще з такою купою речей!
Міс Ендрю сопе, і, заклавши руку до своєї величезної кишені, дістає малесенький гаманець. Діставши звідти монету, вона простягає її таксистові. Той дивиться на монету і довгенько вертить її в руках, мов якусь дивовижу. Тоді глумливо сміється.
Таксист (насмішкувато). Це – на чай?
Міс Ендрю. Аж ніяк. Це плата за проїзд. Я принципово не даю на чай.
Таксист (дивлячись просто у вічі міс Ендрю). Я так і знав. (І додає, звертаючись ніби сам до себе.) Речей стільки, що пів-парку зайняли б, а на чай принципово не дає. Гарпія!
Міс Ендрю наблизилася до Мері Поппінс, Майкла та Джейн.
Міс Ендрю (звертаючись до Майкла та Джейн, ледве розтягнувши губи в усмішці). Ну! Ви, звісно, не знаєте, хто я?
Майкл (привітно). Знаємо, знаємо! Ви – Кара Небесна!
Цеглястий рум’янець, піднявшись від шиї, заливає усе обличчя міс Ендрю.
Міс Ендрю. Ти дуже брутальний, невихований хлопець! Я поскаржуся твоєму батькові!
Майкл здивовано дивиться на міс Ендрю.
Майкл. Я не хотів бути невихованим. Це тато сказав…
Міс Ендрю. Тихо! Замовкни! Не смій сперечатися зі мною! (далі – до Джейн.) А ти – Джейн, я не помиляюся? Гм. Ніколи не любила цього імені.
Джейн (ввічливо). Доброго здоров’я!
Міс Ендрю. У тебе занадто коротка сукня. А де твої панчохи? Коли я була маленька, дівчатка ніколи не ходили з голими ногами. Я говоритиму про це з твоєю матір’ю.
Джейн. Я не люблю панчіх. Я ношу панчохи тільки взимку.
Міс Ендрю. Не будь зухвалою! Діти не повинні обзиватись, вони повинні мовчки слухати, що їм говорять! (Звертається до Мері Поппінс.) А ви, здається, їхня нянька? Погано ж ви виховуєте дітей!
Мері Поппінс. Я виховую дітей, як сама знаю, і не питаю нічиєї ради.
Міс Ендрю остовпіла з дива. Мері Поппінс дивиться на неї спокійно і безстрашно.
Міс Ендрю (опам’ятавшись). Юна особо! Схаменіться! Як ви смієте так зі мною розмовляти? Я подбаю, щоб вас вирядили звідси! Затямте моє слово!
Місіс Бенкс вибігає назустріч міс Ендрю.
Місіс Бенкс (чемно). Ласкаво просимо, міс Ендрю, ласкаво просимо! Як гарно, що ви до нас завітали! Така мила несподіванка! Гадаю, подорож була приємна?
Міс Ендрю (сердито). Страшенно неприємна. Я зроду не любила їздити.
Міс Ендрю сердитими, прискіпливими очима поглядає довкола.
Міс Ендрю (з огидою). Яке недбальство, просто сором! Послухайтесь моєї поради – повикидайте геть оце-о (вказує на соняшники) й понасаджуйте щось вічнозелене. Буде куди менш мороки. Та й показніше буде. А ще краще – взагалі ніяких грядок. Просто рівний заасфальтований двір, і все.
Місіс Бенкс. Але ж… я дуже люблю квіти!
Міс Ендрю. Казна-що! Дурні витребеньки! Ви нерозумна жінка! І діти у вас страх розбещені, а надто хлопець.
Місіс Бенкс (розхвилювавшись). Ох, Майкле, я просто здивована! Ти був нечемний з міс Ендрю? Зараз же перепроси її.
Майкл. Та ні, мамо, я нічого… я тільки…
Міс Ендрю. Він мене тяжко образив. Його негайно слід віддати до закритої школи. А дівчині треба взяти гувернантку. Я сама знайду. Що ж до тієї особи, яка доглядає ваших дітей тепер (киває головою на Мері Поппінс), її цієї ж хвилини треба звільнити. Вона недотепна і просто підозріла.
Місіс Бенкс (перелякано). О, ні, ви помиляєтесь, міс Ендрю! Ми її добре знаємо, вона просто скарб!
Міс Ендрю. Ви не розумієтесь на цьому. Я ніколи не помиляюся. Звільніть її!
Місіс Бенкс. Сподіваюсь, що… що вам буде в нас добре, міс Ендрю!
Міс Ендрю. Гм! Будиночок не вельми розкішний. Та ще й страшенно занедбаний, просто ось-ось завалиться. Вам слід послати по теслю. А коли у вас мили оці східці? Вони бруднющі.
Місіс Бенкс закусила губу.
Місіс Бенкс (збентежено). Завтра я звелю їх помити.
Міс Ендрю. А чому не сьогодні? Нічого не відкладай на завтра. А навіщо ви пофарбували двері білим? Темно-брунатний – ось для дверей найкращий колір. Та й дешевше. І бруд не так видно. Ви ж тільки погляньте на оці ось плями!
Міс Ендрю починає показувати місіс Бенкс плями на дверях.
Міс Ендрю. Ось! Ось! Ось! Усюди! Просто сором!
Місіс Бенкс (кволим голосом). Я зараз же до цього візьмуся. Чи не хочете піднятися нагору у свою кімнату?
Міс Ендрю йде слідом за місіс Бенкс.
Міс Ендрю. Сподіваюсь, там є камін?
Місіс Бенкс. О, звичайно! Чудовий камін! Сюди, міс Ендрю. Зараз ми принесемо ваші речі.
Міс Ендрю. Та якомога обережніше. У валізах пляшечки з ліками. Я мушу дбати про своє здоров’я. Тут треба змінити шпалери. Я поговорю про це з Джорджем. До речі, цікаво знати, чому він не зустрів мене? Це дуже нечемно. Я бачу, він так і не навчився поводитися як належить.
Міс Ендрю та місіс Бенкс йдуть за куліси. На сцені залишаються Майкл і Джейн.
Майкл. А хто це – Джордж?
Джейн. Татко.
Майкл. Його ж усі звуть містер Бенкс.
Джейн. Так, але ім’я в нього Джордж.
Майкл зітхає.
Майкл. Місяць – це страшенно довго, правда, Джейн?
Джейн (зітхаючи). Довго – аж чотири тижні і ще трохи.
Майкл присувається ближче до Джейн.
Майкл (шепоче, занепокоєно). Слухай. Вони ж не виженуть Мері Поппінс через неї, правда ж, ні?
Джейн. Ні, навряд. Але вона дуже чудна. Недарма татко пішов з дому.
Мері Поппінс. Чудна?!
Голос позад них є для них несподіванкою. Вони обертаються і бачать, що Мері Поппінс дивиться вслід міс Ендрю нищівним поглядом.
Мері Поппінс (протягло пирхнувши). Чудна! Це не те слово. Гхм! Я, бачте, не знаю, як виховувати дітей! Я зухвала, недотепна і взагалі підозріла особа, так? Добре, побачимо!
На сцені з’являється міс Ендрю. Вона бачить Майкла та Джейн.
Міс Ендрю. Як? Ще й досі не полягали спати? Ну, це не діло! Усі добре виховані діти (вона з осудом дивиться на Мері Поппінс) повинні йти спати о п’ятій годині. Я неодмінно говоритиму з вашим батьком. А ви (вона дивиться на Мері Поппінс) ніяка не вихователька. Ви зухвала, нахабна негідниця!
Раптом Мері Поппінс плескає в долоні. Міс Ендрю стає, як вкопана. Вона не може поворухнутись, може лише говорити.
Міс Ендрю. Що ви зі мною зробили? Негайно припиніть! Я не можу поворухнутись. Припиніть! Поліція!
Мері Поппінс. Гаразд! Ворушіться!
Лунає швидка українська полька. Міс Ендрю, як несамовита, починає танцювати. Музика звучить, а вона все не може зупинитися.
Міс Ендрю (дуже натанцювавшись). Досить! Чого ви від мене хочете?
Мері Поппінс плескає в долоні, і музика раптово перестає лунати. Міс Ендрю падає. Потім встає, тяжко дихаючи, неспроможна вимовити й слова. Нарешті говорить.
Міс Ендрю. Невже це я? Я, така бездоганно вихована? Я, що ніколи не помилялася? І я до такого дійшла?!
Мері Поппінс чудно сміється.
Міс Ендрю (дивиться на Мері Поппінс очима, повними страху, і нарешті шепоче здушеним голосом, тицяючи тремтячим пальцем на Мері Поппнс). Як ви посміли? Ви… ви… (заникуючись, вона хрипить) ви жорстоке, непоштиве, лихе, зіпсоване дівчисько… як ви могли? Як могли?
Мері Поппінс переводить погляд на міс Ендрю і довго дивиться на неї, примружившись.
Мері Поппінс (повільно й виразно). Ви сказали, що я не вмію виховувати дітей.
Міс Ендрю тремтить від страху й задкує.
Міс Ендрю (насилу промовляючи). Ви… вибачте…
Мері Поппінс (незворушним, невблаганним голосом). Що я зухвала, недотепна і дуже непевна особа.
Міс Ендрю вся щулиться під пильним поглядом Мері Поппінс.
Міс Ендрю (мимрить). Я… помилялася… Да…руйте мені це.
Мері Поппінс (безжально). Що я – нахабне дівчисько!
Міс Ендрю (видушує з себе). Я беру свої слова назад. Всі до одного. Тільки пустіть мене. Більше я нічого не прошу. (Вона заломлює руки і благально дивиться на Мері Поппінс.) Я не можу тут бути (шепочучи). Ні, ні! Тільки не тут! Благаю, пустіть мене!
Мері Поппінс задумливо дивиться на неї. Тоді вона махає рукою в напрямку правої куліси.
Мері Поппінс. Ідіть собі!
Міс Ендрю полегшено зітхає.
Міс Ендрю (скрикуючи). Ох, дякую! Дякую!
Не спускаючи з Мері Поппінс очей, міс Ендрю задкує, а потім повертається і, спотикаючись, біжить в напрямку правої куліси. Не добігши до неї, вона махає рукою і кричить.
Міс Ендрю. Постривайте! Почекайте мене!
З-за куліси виходить таксист.
Міс Ендрю (до таксиста). Я дам вам десять шилінгів на чай, якщо ви зараз же мене відвезете.
Таксист дивиться на неї, витріщивши очі.
Міс Ендрю. Правду вам кажу! Ось! (Вона гарячково мацає в кишені, дістає гроші.) Ось гроші. Беріть – і рушаймо!
Міс Ендрю біжить за кулісу. Таксист стоїть із роззявленим ротом.
Таксист. Здається тіточка схибнулася! Зроду-віку не бачив когось отакого приголомшеного! Зроду-віку!
Таксист поспішає за кулісу. Чується, як гупають двері, заводиться мотор автомобіля і автомобіль їде.
На сцену вибігає місіс Бенкс.
Місіс Бенкс. А де міс Ендрю?
Майкл. Поїхала.
Місіс Бенкс (недовірливо). Як-то поїхала?
Джейн. Ну, не схотіла залишитися.
Місіс Бенкс похмурніє.
Місіс Бенкс. Що це все означає, Мері Поппінс?
Мері Поппінс (незворушно). Сама не знаю.
Мері Поппінс поводить себе так, наче все це її аніскільки не цікавить. Вона переводить погляд на свою блузку і розгладжує її. Місіс Бенкс дивиться на всіх по черзі й хитає головою.
Місіс Бенкс. Це все дуже дивно! Я просто нічого не збагну!
На сцену з-за правої куліси виходить містер Бенкс. Він нерішуче завмирає на одній нозі, побачивши усіх.
Містер Бенкс (нервовим гучним шепотом). Ну що? Приїхала?
Місіс Бенкс. Приїхала й поїхала.
Містер Бенкс кам’яніє з несподіванки.
Містер Бенкс. Поїхала? Тобто як – зовсім поїхала?
Місіс Бенкс ствердно киває головою.
Містер Бенкс (скрикуючи). О радість, яка ж радість!
Підхопивши руками поли плаща, містер Бенкс починає танцювати шотландський танок. Та раптом він зупиняється.
Містер Бенкс. Але як? Коли? Чому?
Місіс Бенкс. Щойно. В таксі. Через те, що діти були з нею нечемні, так мені здається. Вона мені на них скаржилася. Нічого іншого мені просто й на думку не спадає. А вам, Мері Поппінс?
Мері Поппінс (дуже старанно струшуючи порошинки в себе з блузки). Ні, пані, мені також ні.
Містер Бенкс (до Майкла та Джейн суворим голосом, але зі сміхотливими іскорками). Ви були нечемні з міс Ендрю? З моєю гувернанткою? З цією славною бабусею? Мені сором за вас, просто сором! Такий уже я нещасний (заклавши руки в кишені). Отак день при дні працюю, мов каторжний, щоб виховати вас як слід, і яку ж маю від вас дяку? Нечемність до міс Ендрю! Ганьба! Обурливо! Я просто не знаю, чи зможу коли-небудь вам таке пробачити. Але… (виймає з кишені дві монети і врочисто простягає їх дітям) але я старатимусь. Старатимуся з усієї сили!
Містер Бенкс, сміючись, одвертається набік. Він іде за ліву кулісу, весело наспівуючи. Звучить пісня “Кольорові сни” (мінус) Максима Дунаєвського із кінофільму Леоніда Квініхідзе “Мері Поппінс, до побачення!”
Завіса.
Сцена 3
Остання прогулянка з Мері Поппінс
Розкривається завіса. Кімната в будинку Бенксів. На сцені Мері Поппінс та Майкл і Джейн. Вони збираються йти в парк на прогулянку. Заходить місіс Бенкс.
Місіс Бенкс (улесливо й нерішуче). Мері Поппінс, чи не знайдеться у вас часу дещо купити?
Мері Поппінс (не дуже люб’язно). Може, й знайдеться.
Місіс Бенкс (ще не рішучіше). Ох, розумію.
Мері Поппінс. А може, й не знайдеться.
Місіс Бенкс. Ну, якщо знайдеться, то ось список і ось вам фунт стерлінгів. Якщо зможете, то купіть все, що в списку.
Мері Поппінс (гостро). Я зможу все що завгодно й навіть більше, коли схочу.
Місіс Бенкс. Я… я знаю! Ви просто скарб… просто рідкісний скарб… чудовий і незрівнянний для всіх приклад…
Мері Поппінс (повернувшись і суворо глянувши на дітей). Ворушіться веселіш, будь ласка!
Мері Поппінс з дітьми виходять з кімнати.
Місіс Бенкс. І все-таки… все-таки… іноді мені хочеться, щоб вона не була такою бездоганною! З нею я роблюсь наче мала, дурна дитина. А я не дитина! (Трусить головою.) Я тут не абихто, я – мати двох дітей! Ось про що вона забуває!
Місіс Бенкс залишає сцену. На сцені з’являються Мері Поппінс з дітьми.
Джейн. Я сьогодні така добра і така слухняна!
Мері Поппінс (пирхнувши). Чи надовго?
Мері Поппінс із Джейн проходять трохи вперед. Майкл затримується на середині сцени. Відкриває коробку, дістає цукерку.
Майкл (зітхаючи). Це остання шоколадна цукерка з коробки, яку подарувала мені тітка Флоссі на минулому тижні на день мого народження. Може б, віддати її Джейн? (розмірковуючи) Або Мері Поппінс? … Ні! Адже це був мій день народження, а не їхній. Кінець – усьому вінець! (Вкинув цукерку в рот.) Шкода, що більше немає! (додає він із жалем, зазираючи в порожню коробку).
Мері Поппінс (озивається суворо). Усе гарне зрештою кінчається.
Майкл (схиливши голову на бік, дивлячись на Мері Поппінс). Тільки не ви. А ви ж гарна.
Мері Поппінс (зі вдоволеною усмішкою на обличчі, яка миттю зникає). Побачимо. Вічного нема нічого.
Джейн (злякано). Нічого?
Мері Поппінс. Анічогісінько!
Мері Поппінс, випроставшись, стоїть якусь хвилину, дивлячись на дітей своїм дивним поглядом, який неначе сягає у саму душу й читає найглибші думки.
Мері Поппінс (легенько торкаючись до щоки Майкла). Майкле, будь добрим хлопчиком!
Майкл стривожено піднімає на Мері Поппінс очі, ніяковіє.
Мері Поппінс (взявши руку Джейн). Джейн! Доглядай Майкла!
Мері Поппінс повертається і йде через сцену.
Джейн (скрикує тремтячим голосом). Мері Поппінс!
Майкл (скрикує, злякавшись). Мері Поппінс!
Мері Поппінс ніби й не чує того крику. Вона відкриває парасольку, і та ніби тягне її за собою. Раптом чується грім. Мері Поппінс зникає.
Майкл (кричить). Ох, Мері Поппінс!
Джейн (кричить). Мері Поппінс!
Майкл і Джейн (кричать разом). Верніться, верніться! Мері Поппінс!
Майкл. Вона полетіла, Джейн, вона полетіла! (трохи помовчавши). Ну, як вона сказала, так і зробила. Побула в нас, поки не змінився вітер. (простягаючи руку до Джейн). Джейн, дивися!
На долоні в Майкла лежить компас Мері Поппінс.
Джейн (запитливо дивлячись на Майкла). Компас – у тебе?
Майкл починає плакати.
Майкл (схлипуючи). Вона вчора віддала його мені. Сказала, що відтепер він буде мій. Вона ніколи нічого мені не дарувала.
Джейн дістає з кишені золотий медальйон Мері Поппінс.
Джейн. Майкле, дивись, це ж медальйон Мері Поппінс. У мене його не було.
Майкл. Справді! Ох, відкрий його, Джейн!
Джейн тремтячими пальцями натискає на замочок, і медальйон розщібається.
Джейн. Дивись, Майкле, це ж ми і Мері Поппінс. А нижче підпис (читає). Джейн Бенкс, Майкл Бенкс і Мері Поппінс!
Майкл (жалібно). То он у ньому що було!
Джейн закриває медальйон і кладе в кишеню. Майкл шморгає носом. Коли Джейн відвертається, він похапцем витирає очі.
Джейн. Час додому.
Діти мовчки йдуть по сцені. Раптом зупиняються.
Майкл. Як ти думаєш, Джейн, – вона ще повернеться?
Джейн (повільно промовляє, подумавши хвилинку). Може. Якщо ми дуже на неї чекатимемо.
Майкл. Так, може!
Звучить пісня “Кольорові сни” (мінус) Максима Дунаєвського із кінофільму Леоніда Квініхідзе “Мері Поппінс, до побачення!”
Завіса.
Сцена 4
Нова зірка
Розкривається завіса. Події відбуваються в будинку Бенксів. На сцену вибігає містер Бенкс.
Містер Бенкс. Оце новина! Оце новина! Оце новина! (нікого не бачить у кімнаті). Гей! А де ви всі?
З-за протилежної куліси вибігає місіс Бенкс.
Місіс Бенкс (стривожено). Що сталося?
Містер Бенкс (вигукуючи). Найбільше диво в світі! З’явилася нова зірка! Я почув про це дорогою додому. Найбільша з усіх відомих досі. Я позичив у адмірала Бума підзорну трубу, щоб ви всі подивилися на нову зірку. Ось погляньте!
Містер Бенкс вибігає на авансцену, приставляє підзорну трубу до очей.
Містер Бенкс (підскакуючи). Бачу! Бачу! Он вона! О диво! О краса! О чари! О самоцвіт! Сама поглянь (до місіс Бенкс).
Заходять Майкл і Джейн.
Містер Бенкс (до дітей). Діти! З’явилась нова зірка!
Майкл. Я знаю… Тільки то не справжня зірка. То…
Містер Бенкс. Ти знаєш? Не справжня зірка? Що за вигадки?
Місіс Бенкс (до чоловіка). Не зважай. Він ще дурненький! Ну, то де ж вона, де твоя зірка? О, бачу, бачу! Яка ж гарна! Мабуть, найясніша на все небо! І звідки вона взялася? Ідіть подивіться, діти!
Місіс Бенкс подає підзорну трубу Джейн, а потім Майклові. Вони по черзі в неї дивляться. А потім мовчки дивляться одне на одного. Містер Бенкс йде за куліси з підзорною трубою.
Джейн. Мамо, Мері Поппінс пішла від нас.
Місіс Бенкс. Як-то пішла? Це обурливо! Кинула все і пішла! Навіть не пояснила, з якої причини. Бачив хто щось бездумніше, безглуздіше, неввічливіше? Звичайно, я не прийму її, якщо вона захоче вернутись. Покинути мене отак напризволяще, навіть не попередивши заздалегідь!
Джейн (з докором). Ох, мамо!
Майкл (стискаючи кулаки). Ви дуже недобра жінка!
Місіс Бенкс. Діти! Мені сором за вас, слово честі, сором! Вам хочеться вернути сюди ту, що так негарно повелася з вашою матір’ю. Я просто вражена!
Джейн починає плакати.
Майкл. Я нікого в світі іншого не хочу, тільки Мері Поппінс!
Заходить містер Бенкс з підзорною трубою.
Місіс Бенкс. О господи, господи! Така морока! Така легковажність, така… (до чоловіка). Джордже! Мері Поппінс пішла від нас!
Містер Бенкс (розглядаючи небо в підзорну трубу). Що? Хто? Мері Поппінс? Та нехай собі! Зате он на небі нова зірка!
Місіс Бенкс (сердито). Нова зірка не купатиме й не одягатиме дітей!
Містер Бенкс (безжурно). Зате вона вночі дивитиметься у їхнє вікно! А це трохи більше важить, аніж умивання й одягання.
Містер Бенкс знову береться до підзорної труби. Джейн з Майклом підходять і, притулившись до нього, теж задивляються у вечірнє небо.
Звучить пісня “Кольорові сни” (плюс) Максима Дунаєвського із кінофільму Леоніда Квініхідзе “Мері Поппінс, до побачення!”
Завіса.
Література
Треверс П. Л. Мері Поппінс. – К. : Веселка, 1981. – 199 с.
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку