Методи стимулювання навчально-пізнавальної діяльності

1. Методи стимулювання і мотивації. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності спрямовані на формування позитивних мотивів навчання, стимулюють пізнавальну активність і одночасно сприяють збагаченню школярів навчальною інформацією. Вони поділяються на дві підгрупи. 

Перша підгрупа—методи формування пізнавального інтересу.

Психологія навчання доводить, що інтерес —-це міцний фактор, який стимулює діяльність, він характеризується позитивною емоцією (коли навчання подобається), наявністю пізнавальної сторони цієї емоції (мені цікаво знати) та вираженням мотиву діяльності. Учитель з метою формування пізнавального інтересу в учнів використовує прийоми, які викликають позитивні емоції, -це образність, цікавість, здивування, моральні переживання. Величезні можливості для емоційного впливу на учнів має навчальний матеріал (його новизна, актуальність, зв'язок із життям, грандіозність цифр НТП, життя і діяльність видатних людей тощо). 

З метою виховання пізнавального інтересу в учнів учитель застосовує пізнавальні ігри, аналіз життєвих ситуацій, створює ситуації успіху в навчанні. Велику роль у цьому відіграють навчальні кінофільми, відеофільми, телепередачі, якісні наочні посібники. Учитель не повинен бути байдужим до своєї викладацької роботи, він повинен мати розвинене почуття гумору, цікавість, не показувати свого невдоволення учнями, роботою.

Метод формування пізнавального інтересу  - це:

1. Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу.

(відчуття збагачення знаннями спонукає учнів до самовдосконалення)

2. Метод опори на життєвий досвід учнів.

(використання вчителем у навчальному процесі життєвого досвіду учнів - фактів, явищ, які вони спостерігали в житті, або в яких самі брали участь)

3.Метод емоційно-морального стимулювання.

(включення у зміст навчання моральних ситуацій прикладів з життя чи літератури)

4.Метод зацікавлення.

(реалізується за допомогою цікавих прикладів, парадоксальних фактів (цікаві аналогії, розкриття подробиць 3 життя відомих людей, розповіді про передбачення фантастів, проблемні запитання, досліди.

5.Метод емоційного сплеску та заохочення.

(підтримка, підбадьорювання, заохочення; вчитель демонструє своє прагнення допомогти учню, він впевнений у його силах, здібностях)

6.Метод пізнавальних ігор.

Пізнавальна гра - метод навчання, що допомагає учневі самостійно орієнтуватися у мотивах вчинків дійової осо обирати і втілювати зовнішні прояви її внутрішнього світу, прогнозувати педагогічний вплив.

 • Види пізнавальних ігор:

-ділова гра - діалог на професійному рівні, в якому відбуваються зіткнення різних думок, пропозицій,

і взаємна критика гіпотез. Їх обгрунтування, що призводить до появи нових знань і уявлень

-рольова гра - імпровізоване розігрування заданої ситуації

інтерактивна гра - метод навчання, заснований на досвіді, отриманому в результаті спеціально організованої соціальної взаємодії учасників з метою зміни індивідуальної моделі поведінки

симуляція - метод навчання, який моделює обмежені в часі, конкретні життєві ситуації, результат яких залежить від поведінки учасників процесу взаємодії

7.Метод створення відчуття успіху в навчанні.

(зміцнює впевненість у своїх силах, пробуджує почуття гідності, бажання вчитися; «еврика»,  навмисна помилка, «допоможи мені»).

Учительська обдарованість починається з того, щоб викликати інтерес до себе, до свого предмета, до сьогоднішнього уроку —усе це потребує невгасимого полум'я в душі, невтомної праці. Зате яка неоціненна віддача! Цікаво учням —цікаво з ними і вчителеві, їхні успіхи в навчанні стимулюють самовдосконалення вчителя.

 Великого успіху в учнів початкових класів мають пізнавальні та рольові ігри. Гра в «бізнес»  (предмет «Основи споживчих знань», 4 клас) розвиває в учнів кмітливість, комерційно-математична фабула використовується для вивчення економіки, суспільствознавства, етики. У рольовій грі діють ведучі, виконавці, експерти, глядачі. Вони містять пояснення змісту і умов гри, підготовку дійових осіб до виконання своїх ролей, підготовку учнів-експертів та ведучого. 

Навчальні дискусії, диспути—це методи, близькі до бесіди. В їх основі лежить обговорення якоїсь проблеми чи запитання. Диспут —це обмін думками з наукової чи суспільної теми. Диспути бувають великі й малі (залежно від проблеми). Підготовка до диспуту починається з оголошення теми та програми; ознайомлення учнів з висвітленням вказаної проблеми в літературі, вибору ведучого та його підготовки до диспуту, запрошення спеціалістів з даної теми для підсумків, обладнання аудиторії, у якій буде проводитися диспут. Дискусії вчать учнів мислити самостійно, розвивають уміння практичного аналізу й аргументації висунутих положень, поваги до думки інших. 

До стимулюючих методів навчання належить аналіз життєвих ситуацій, коли потрібно розібратися з якоюсь життєвою проблемою, наблизитися до практичного життя.

Значну роль починають відігравати ситуації успіху в навчанні, які потрібно створювати для тих, у кого утворилася безрадісна проблема —ситуація «трієчника». Розумний педагог повинен допомогти учню вийти на рубіж відмінного або доброго навчання. Для цього проводяться індивідуальні заняття, консультації, підготовка учнів до завтрашніх відповідей перед класом. Проте слід уникати штучного завищення оцінок, що сприймається класом як порушення справедливості й об'єктивності.

Наприклад, при проведенні уроку ЯДС у 1 класі НУШ вчитель так розпочинає спільне навчання:

«Тема уроку: безпечне довкілля.

1. Організація унів до уроку

1. Ранкове коло (атрибут – «діамант»).

 - Діти, станьте у коло. Що знаходиться у мене в руках? Так, діамант, але він незвичайний! Це чарівний «діамант безпеки»!

 - Чому саме діамант?  А тому, що він символізуватиме найдорожче, що є у людини, – життя. Пропоную вам передати цей «скарб» по колу  зі словами: «безпека довкілля – це…» і продовжити речення.

2. Цікавинка

 - Сьогодні у нас незвичайний урок. Ми сьогодні граємо гру-квест. Що таке квест? А з ким ми будемо грати? Потрібно відгадати. (На дошці плакат завішений дорожніми знаками)  Хто ж це сховався? Зараз дізнаємось. Отож, я показую дорожній знак, а ви кажете, що він означає. Домовились?

3. Дидактична гра «Так — ні»

(Перед початком гри діти отримують по 2 картки (зеленого і червоного кольорів. Якщо зміст речення правильний, діти піднімають зелену картку, якщо ні — червону.)

● Якщо побачу іскри або дим від увімкненого електроприладу, негайно покличу дорослих. (Так.)

● Якщо нікого поряд немає, сховаюсь у куток і буду плакати. (Ні.)

● Якщо зможу, вимкну електрику на щитку. (Так.)

● Якщо ж ні, вимкну електроприлад із розетки голими руками. (Ні.)

● Дзвонити пожежникам не стану, справлюсь сам. (Ні.)

● Відчиню відразу вікна, щоб провітрити кімнату від диму. (Так.)

4. Кросворд.

1. Людина, яка водить транспортний засіб. (Водій)

2. Працівник поліції, який має відповідне посвідчення та екіпіровку  і регулює дорожній рух. (Регулювальник)

3. Особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. (Пішохід)

4. Стандартизовані графічні малюнки, що встановлюються край дороги для повідомлення визначеної інформації учасникам дорожнього руху, один із засобів регулювання дорожнього руху .(Дорожні знаки)

5. Спеціально визначений пункт, місце, де постійно зупиняється транспорт для посадки та висадки пасажирів.(Зупинка)

6. Місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні.(Перехрестя)

7. Пристрій сигналізації трьома кольорами, призначений для регулювання руху людей, велосипедів,автомобілів і інших учасників дорожнього руху, потягів залізниці і метрополітену. (Світлофор)

5. Рефлексія з цеглинками  «лего».

- Дітки, підніміть, будь ласка, цеглинку лего зеленого кольору, якщо наш урок був для вас корисний та пізнавальний. Якщо він був для вас не корисний, не цікавий ,підніміть будь ласка синю цеглинку лего.»

Друга підгрупа—методи стимулювання обов'язку і відповідальності у навчанні.

Методами  формування почуття обов'язку і відповідальності у навчанні – це є

показ учням суспільної та особистої значущості учіння (роз'яснення значимості учіння);

висунення вимог, дотримання яких означає виконання учнями свого обов'язку;

привчання учнів до виконання вимог;

заохочення до сумлінного виконання обов'язків;

оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби - вказівки на недоліки та зауваження.

Для цього застосовується вимога, оцінка, контроль знань і умінь учнів, привчання жити в майбутньому не тільки за стимулом «хочеться», а й за стимулом - «треба». Найбільша роль у цьому належить роз'ясненням, а не наказам та вимогам. Учитель повинен періодично пояснювати учням суспільну і особисту значущість навчання (щоразу робити це по-новому і максимально переконливо, на основі життєвого досвіду), ставити вимоги і привчати учнів до їх виконання, заохочувати до сумлінного виконання своїх обов'язків, контролювати виконання вимог і вказувати на недоліки, робити правильні зауваження, щоб викликати більш відповідальне ставлення до навчання. 

У сучасній педагогічній науці і практиці розроблено немало шляхів і способів емоційного впливу на учнів: проблемний виклад матеріалу, відбір матеріалу з емоційним потенціалом, художнє ілюстрування, використання ТЗН. 

У процесі викладу нового матеріалу вчителі збуджують в учнів почуття здивування, несподіваності, зацікавленості предметом повідомлення, змінюючи логіку послідовності, розриваючи причинно-наслідкові зв'язки, подаючи інформацію як дивну й алогічну. У мистецтві цей прийом називається «мінус-прийом». Несподіваний підхід до розкриття матеріалу викликає подив,  радість пізнання в нових зв'язках і відношеннях очікування відкриття невідомих якостей предмета. 

Великі можливості для співробітництва в пізнавальному процесі має діалогізація розповіді вчителя, роздвоєння монологічного повідомлення. Для цього вчитель повинен відчувати поряд з собою рівноправну чужу свідомість, яку не можна споглядати, аналізувати, визначати як об'єкти, як речі — з нею можна лише діалогічно спілкуватися.

Одним з поширених методів емоційного впливу на учнів у процесі викладання нового матеріалу на уроці є включення в повідомлення вчителя відомостей про сприйняття його вченими, письменниками, видатними людьми, а також мислене перенесення учнів на місце подій.

Поширеним прийомом у педагогічній діяльності є представлення повідомлення в новому ракурсі, під іншим кутом зору порівняно з усталеною оцінкою. Для цього можна історичний, історико-літературний факт розкрити з боку соціально-психологічного знання, фрагмент естетичного знання —через повідомлення про сприймання твору читачами, через ідеологічні погляди художника.

Включення учнів у життєві ситуації, що примушує приймати якісь рішення, забезпечує глибокі психологічні основи для формування в них свідомих знань і переконань.

Різноманітні прийоми стимулювання емоційних реакцій учнів у ході уроку значною мірою сприяють більш повному включенню учнів у пізнавальний процес та його активізації. Емоції, що їх переживають учні, сприяють переходу знань у переконання, інформація стає власною, і учень позитивно до неї ставиться. Зникає фактор знайомості, коли матеріал, що вивчається, знайомий учням і не викликає інтересу до новизни. Зникає фактор звикання, який виникає, коли навчальний матеріал викладається в одній і тій самій логічній стереотипній послідовності.

У результаті застосування методів емоційного впливу на учнів у процесі викладання нового матеріалу виникає реакція очікування, позитивний стан, виробляється позитивна установка на навчання.

Наприклад: при проведенні інтегрованого курсу ЯДС у 2 класі варто використовувати дані методи ( формування відповідальності за результати навчання, формування обов’язку у навчанні).

«Робота в парах

-У вас на партах є аркуш із зображеннями різних птахів, один із вас обмальовує червоним кружечком осілих птахів, тобто тих, що не відлітають у теплі краї, а інший обмальовує блакитним кружечком перелітних птахів.

-Отже, червоним у вас обмальовані 2 зображення-синиця, 4 зображення-ворона, 6 зображення-дятел, а блакитним обмальовані 1 зображення-журавель,

3 зображення-зозуля, 5 зображення-шпак. У всіх так? Молодці!

Групове заняття

-А зараз ми власноруч легко та просто зробимо дуже багато гарних журавликів. Для цього вам потрібен лише олівець та ножиці. Все зайве приберіть зі своїх парт.

1. Аркуш паперу формату А4 складаємо кутом.

2. Відрізаємо зайву частину таким чином робимо квадрат.

3. Квадрат перетворюємо в трикутник, складаємо по діагоналі. На згині довгої сторони малюємо голову з шиєю.

4. По всіх краях робимо невеликі надрізи. Та вирізаємо голову і шию.

5. Ось так буде виглядати заготівка.

6. Що б закінчити виріб з паперу, зігніть крила і прикріпіть їх до хвоста, навіть можна трохи змастити клеєм.

-Всі впоралися? Молодці! Тепер в нашому класі є аж 30 білосніжних журавлів.

ІІІ. Підсумок заняття

-Отже, скажіть будь ласка для чого і як мандрують птахи?

-Молодці!

Рефлексія

-Що нового ви дізналися на занятті, а що вже знали?

-Які враження у вас викликало заняття?

-На плакат «Галявина вражень» прикріпіть квіти :

Якщо сподобалось на уроці, зрозуміло- червона квітка

Якщо не сподобалось, не зрозуміло- синя квітка

Якщо потрібно довчити- зелена квітка

Журавлика помістіть у щоденник вражень і розкажіть вдома своїм рідним як його виготовити. Якщо вони теж захочуть зробити такого журавлика – допоможіть їм.»

Таким чином, дані методи сприяють формуванню позитивних мотивів навчання та збагачують систему наукових знань учнів, формування наскрізних вмінь та навичок учнів.